У суспільстві за роки юридичної практики склалося певне поняття поваги. Воно припускає справедливість, рівність прав, можливе повне втілення інтересів людини, довіра до неї, увага до її проблем, чуйність, делікатність та тактовність.
На жаль усі ці слова для багатьох юристів у наш час є лише гарними словами. Але юрист повинен з однакової чуйністю як відгороджувати від правопорушень зацікавленість суспільства, так і захищати інтереси людини.
Дуже важливо щоб усі ці норми виконувались, бо за порушеннях їх права людини ущемляються, особистість подавляється та вже складніше знайти тоненьку грань між справедливістю та свавільством.
3. Тактовність – це начальний принцип високого морального рівня виконання професійних обов’язків. Тактовність означає нездатність на молекулярному рівні к скоєнню безчесному, низькому поступку. Вона зазвичай виявляється у способах та прийомах якими юрист користується під час своєї діяльності. Для здійснення своєї мети юрист користується способами та прийомами які не суперечать нормам моралі та відповідають усім прийнятим правилам поведінки. Нажаль ці всі аспекти неможливо утвердити законодавством.
4. Довіра являється відношенням людини до конкретних дій іншого лиця, до нього самого і базоване на впевненості у його правоті, вірності, чесності.
Якщо керівник бачить у підлеглому тільки виконавчого своєї волі, а не особистість, між ними не позникає довіра. Грубість та черствість від керівника, потребі зірвати злість на підлеглих, відсутність самоконтролю робить негативну атмосферу у суспільстві. Підлеглий котрого образив керівник перенесе весь свої негатив на інших підлеглих та клієнтів.
Фундаментом для довіри може стати тільки піклування керівника о своїх підлеглих. Керівник повинен з розумінням ставитись до проблем у сім’ї підлеглого, в міру своїх можливостей відгукнутись на прохання підлеглого, вміти вислухати та дати пораду, закріпити впевненість підлеглого у його професійній природності, об’єктивно оцінити його як спеціаліста. Виконувати борг керівника – захищати своїх підлеглих від погроз, насилля, образи, жертвами яких вони становляться при виконання службових обов’язків, а також піклуватися о здоровій морально-психічної атмосферу колективі. Тоді всі підлеглі, що керівник до нього не байдужий, і тоді інтереси діла становляться і його інтересами.
Довіра між колегами також грає немалу роль, бо на перший погляд здається що труд юриста це персональна заслуга. А якщо розмислити над цим, то явним стане те, що гарний результат це робота усього колективу. Для довіри важливо бути вдячним за допомогу, проявляти вимогу до себе та до колег, вміти признавати помилки, допомагати іншим.
5. Співчуття– розуміння почуттів та думок інших людей. Співчуття проявляється в усвідомленні моральної підтримки, прагненням людини допомогти йому їх розв’язати.
Довіра та співчуття у відношеннях з клієнтами грають важливу роль, тому що завдяки їм наладжується морально-психологічний контакт. Клієнт буде співпрацювати з юристом якщо побачить його співчуття до справи та реальне бажання установити справедливість по цьому ділу.
6. Чесність ця риса з самого початку мається на увазі принциповість, вірність своїм обов’язкам, дотримання прав інших людей. Юрист повинен обіцяти клієнту тільки те, що він реально може йому забезпечити: захист клієнта та його родини, чи доведення діла до кінця. Чесність це залог моральних відношень в юридичній практиці, вона необхідна для установленні істини як зі сторони потерпілого так і за сторони юриста.
7. Правдивість юриста представляє собою моральну якість, яка характеризує юриста як особистість, яка взяла для себе правило говорить людям правду, не скривати від них реального положення справ. Правдивість це загальнолюдська вимога, але окремі види юридичної діяльності в силу їх специфіки нуждаються у деяких обмеженнях – виправданих і допустимих.
8. Добросовісність означає не тільки діяти компетентно чи володіти знаннями, вміннями, але й з найбільшою віддачею особистих сил і здібностей, прикладання усіх зусиль для здійснення свого професійного боргу в найкоротшій термін та з максимальною увагою до інтересів діла.
9. Самовідданість висловлюється у діях, котрі по своєму характеру уявляють акт самопожертви – добровільного принесення в жертву своїх інтересів, досягнення поставлених цілей в ім’я справедливості.
5. Професійний борг юриста
Борг – одна з основних категорій етики, оскільки сфера моралі – це сфера потрібного. Борг – суспільна необхідність, виражена в моральних вимогах до особистості. Іншими словами, це перетворення загального до усіх вимоги морального в особисту задачу конкретної особи , сформульовану до його положення та конкретної ситуації. У нашій розмові ми говоримо про юристів, тому і зазначимо
Види боргу у юридичній діяльності:
- національний,
- суспільний,
- державний,
- громадянський,
- моральний,
- службовий,
- персональний.
Як складова частина суспільного боргу, професійний борг юриста – центр зв’язку усіх сукупностей моральних норма та принципів практичної діяльності, якими він користується. Професіональний борг підтримує бажання юриста та усього колективу виконувати діла якісно, у зазначений час, примушує використовувати фізичні та моральні сили для досягнення поставлених цілей.
Професійний борг юриста – це сукупність нормативів правового та морального характеру, яких він повинен дотримуватись як в практичній діяльності, так і в процесі виконання службових обов’язків і у повсякденному житті. Дуже часто професійний борг співпадає з юридичними обов’язками, насамперед тоді, коли працівник не находиться на службі. Наприклад затримання правопорушника співробітником міліції, який не находиться на службі це його професійний борг. На основі цього можна сказати, що поняття професійний борг ширший за поняття «службовий борг», який пов`язан з виконанням функціональних обов’язків.
Борг юриста, де б він не працював, - не мириться з порушенням закону, прав людини, інтересів держави та громадянства. І знову ж таки у цьому можна виділити основні риси професійного боргу:
1. Має об’єктивну та суб’єктивну сторони. Об’єктивна сторона боргу полягає у тому, що юрист підлегле повинен захищати особистість та її права, законні інтереси, забезпечити законність та правопорядок у державі. Об’єктивна сторона являє собою чіткі обов’язки, які поставлені державою перед юристом та його працею.
Суб’єктивна сторона боргу виявляється у тому випадку, коли суспільні обов’язки, поставлені державою перед працівниками юридичної сфери, сприймаються як справедливі та істинні, визнаються ними як особисті установи, виконуються добровільно та цілеспрямоване. Суб’єктивна сторона боргу являється внутрішнім переконанням в справедливість свого діла, котрому присвячене життя.
2. Визначається взаємодіями норм права та норм моралі, оскільки норми моралі регулюють внутрішнє осо знання людиною своєї поведінки, а норми права зовнішню поведінку. Відступ від норм моралі, як правило завжди являється одночасно і порушенням правових норм. Вимоги професійного боргу юридично закріплені в законах, уставах, положеннях. В цих актах зазвичай значиться і моральна оцінка поведінки юриста. Для законодавства України характерно єдність моральних та правових норм. У сфері професійного борг нема юридичних вимог, котрі були б лишені моральної сили, як нема і моральних норм, котрі на мали б правничої сили. Можна зробити висновок, що в професійному боргу правова та моральна сторони зливаються в одну.
3. Не співпадає з юридичними обов’язками. Юридичний обов’язок юриста зв`язан з його компетентністю, яка чітко визначена нормами права та тягне за собою державне пригнічення у вигляді різноманітних юридичних санкцій у разі її невиконання. Професійний борг значно більше за поняття юридичного обов’язку. Обов’язок, це те що юрист повинен виконувати кожен день для клієнта, повідомляти його про процес діла, інформувати його про новітні закони, які можуть якимось образом зачепити його справи.
4. Самодисципліна виступає як внутрішня готовність слідкувати правилам закону, присяги та наказам керівництва. Дуже важливо щоб юрист виконував свої обов’язки не під впливом когось, а за покликом серця, за совістю, добровільно. Самодисципліна можлива тільки коли людина має такі якості:
- почуттів,
- звичок,
- самооцінка людиною своїх вчинків, моральних якостей;
- самовиховання.
Саме цьому само дисциплінованість є високоморальною поведінкою, яке коїться на основі почуття боргу та совісті.
5. Визначається внутрішніми та зовнішніми моральними факторами совістю, гідністю, честю, репутацією, які являються впливовими на професійну кар’єру.
Совість – це внутрішнє осмислювання морального боргу та відповідальність перед громадою, яке потребує самоконтролю, виконання норм особистої та службової поведінки, самокритичної оцінки вчинків. Тут борг та відповідальність нерозривно зв’язаний .