Харківськийдержавнийпедадогічнийуніверситетім. Г.С.Сковороди
Направах рукопису
Синоніміяі антоніміяу поезіях
ІгоряМуратова
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковийкерівник:
докторфілологічнихнаук, професор
ЛисиченкоЛідія Андріївна
ЗМІСТ
ВасиленкоВалентинаАнатоліївна1
Спеціальність– 10.02.01-українськамова1
ВСТУП3
1. Ігор Муратові загальнахарактеристикамови його поезій7
РОЗДІЛ 1
Теоретичні засади дослідження29
РОЗДІЛ 2
Лексичнісиноніми якзасіб виразностів поезії І. Муратова34
2.1. Лексико-семантичнахарактеристикасинонімів утворах поета34
2.1.1. З історіїпитання лексичноїсинонімії34
2.1.2. Ідеографічні синоніми впоетичнійтканині творівІ. Муратова40
2.1.3. Емоційно-експресивнісиноніми вмові поезійІ. Муратова58
2.1.4. Вживаннярізностильовихсинонімів68
2.1.5. Контекстуальнісиноніми76
2.2. Стилістичніфункції синоніміву поетичнійтворчостіІ.Муратова82
2.2.1. Функціяуточнення впоезіях І.Муратова84
2.2.2. Заміщенняяк спосібвикористовуваннясинонімів87
2.2.3. Синонімічнепротиставлення– засіб формуванняконтексту90
2.3. Роль синонімівв організаціїтексту в поезіяхІ.Муратова94
Висновки106
Розділ 3
Антоніміяі її стилістичніфункції в поезіяхІ. Муратова108
3.1. Лексико-семантичнахарактеристикаантонімії
впоетичномумовленніІ. Муратова108
3.1.1. Поняттялексичноїантонімії108
3.1.2. Антоніми,які виражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять у поезіїІ. Муратова115
3.1.3. Комплементарніантоніми упоезіях І.Муратова127
3.1.4. Антоніми– контративив поетичнихтекстах І.Муратова131
3.1.5. Антонімиі контекст136
3.2. СтилістичневикористовуванняІ. Муратовим
лексичнихантонімів упоезії141
3.3. Способи включенняантонімічнихпар у текст158
3.4. Взаємозв’язоксинонімії таантонімії впоезії ІгоряМуратова162
Висновки166
Загальнівисновки169
Список проаналізованихджерел172
Бібліографія173
Лексикографічнівидання187
ТворчістьІгоря Муратоває цікавим явищемяк з поглядузмісту чи поетичноїформи, так і зпогляду мови.Однак І. Муратовналежить дотих українськихпоетів, якиммало пощастилощодо висвітленняїх художньоїтворчості.Мовно-стилістичніособливостітворів поетадосі не булипредметомвивчення лінгвістів.
Поетичнамова ІгоряМуратова дужебагата мовними(лексичними,синтаксичнимита ін.) і стилістичнимизасобами їївикористання.
Дослідженнямовних явищу творах І.Муратовамає важливезначення длярозвитку поетичногостилю й українськоїлітературноїмови взагалі.Воно допомагаєглибше зрозумітистилістичніможливостіукраїнськоїмови, їїфункціонально-диференційніособливості.
Багатствомовних засобіві стильовихприйомів упоетичнійтканині творівМуратова недає можливостіохопити їх уцілому. Томуробота присвяченаодному з аспектівпоетичногомовлення цьогописьменника– лексичному,переважно зпогляду синонімічнихта антонімічнихзасобів мови.
Актуальністьтемидослідженнявизначаєтьсятим, що воно:
належитьдо кола робіт,які висвітлюютьпроблеми цілісногоаналізу словав поетичніймові. Для розв’язанняцього питанняважливим єдослідженнямови кожногопоета, особливотакого своєрідного,як І. Муратов;
присвяченевивченню лексичноїсистеми поетав межах функціональногопідходу, щодозволяє виявитиважливі особливостілексичнихмікросистем,які не можутьбути виявленіза інших підходів;
присвяченедослідженнюсинонімічнихта антонімічнихзасобів, щостановлятьінтерес як длямовознавців,так і длялітературознавців,оскільки висвітлюютьцілу низкупитань індивідуальногопоетичногомовлення.
Зв’язокроботи знауковимипланами, програмами,темами. Дослідженняпроводилосязгідно з планомнауково-дослідноїроботи кафедриукраїнськоїмови ХДПУім.Г.С.Сковороди,який координуєтьсяз Інститутомукраїнськоїмови НАН України.
Об’єктомдослідженнявиступаютьлексичні синонімий антоніми, щофункціонуютьу мовній системіІ. Муратова.Ці лексичніявища аналізуютьсяз поглядулексико-семантичноїсистеми мовиі з поглядулінгвопоетичного.
Методологічноюосновою дослідженняє найважливішіфілософськіположеннязагальногомовознавствапро взаємозв’язокмови, мисленняі реальноїнавколишньоїдійсності,сучасні науковіположення промовну картинусвіту взагаліі про зв’язокмови поета зйого психічнимскладом. У дисертаціїзастосованометоди функціональногой описовоголінгвопоетичногоаналізу з елементамикомпонентного.
Предметомцього дослідженняє лексика поетичнихтворів І. Муратова.
Метадисертаційноїроботи– виявити особливостілексичноїорганізаціїпоетичногомовлення І. Муратова,зокрема визначитиособливостіфункціонуваннясинонімів таантонімів уконтекстах,що є однією зсуттєвих ознакідіостилюпоета.
Досягненняпоставленоїмети передбачаєрозв’язаннябільш конкретнихзавдань:
визначитикорпус лексичнихсинонімів талексичнихантонімів упоезії І.Муратова;
виділитиосновні типиназваних явищта встановитиїх основніфункції у поетичномумовленні;
схарактеризуватиспособи стилістичноговикористовуваннясинонімів іантонімів умові поезійІ.Муратова;
з’ясувативзаємозв’язокі взаємодіюсинонімії таантонімії упоетичнихтекстах Муратова.
Науковановизна дослідженнязумовлюєтьсятим, що творчістьІгоря Муратоваз поглядухарактеристикийого ідіостилюдосліджуєтьсявперше. Здійснюєтьсяцей аналіз наматеріаліпоетичнихтворів автора.
Науково-теоретичнезначення роботиполягає в тому,що в ній розвиваєтьсявчення профункціональніособливостісинонімів іантонімів упоетичномутексті. Дисертаціяє певним внескому дослідженнямеханізмувиникненняхудожньо-образноготексту. Результатироботи можутьзнайти застосуванняу розв’язанніактуальнихпроблем лексикологіїта стилістики.
Практичнезначення дисертаціївизначаєтьсяможливістювикористанняїї положеньі результатіву науковихдослідженняхз проблем тексту,при викладаннівузівськихкурсів “Лінгвістичнийаналіз тексту”,“Стилістикатексту”, приукладанніпідручників.Результатидослідженняможуть бутитакож актуальнимидля літературознавчихрозробок.
Матеріаломдослідженнястали поетичнітвори ІгоряЛеонтійовичаМуратова (1931-1973).Картотекамістить понад500 одиниць.
Апробаціярезультатівдослідження.Матеріалидослідженнядоповідалисьна семінарахкафедри українськоїмови Харківськогодержавногопедагогічногоуніверситетуім. Г.С. Сковороди,на ІХ Міжнароднійконференціїз питань семантикитексту (Харків,1999 р.), а такожвикористовувалисяв шкільнійпрактиці підчас викладаннялінгвостилістичнихспецкурсіву Сумськійкласичнійгімназії зпоглибленимвивченняманглійськоїмови.
У повномуобсязі дисертаціяобговорюваласьна засіданнікафедри українськоїмови Харківськогодержавногопедагогічногоуніверситетуім. Г.С. Сковороди.
Основніположеннядисертаціївисвітленів публікаціях:
Синонімияк засіб експресивностів поезіях І.Муратова// Лінгвістичнідослідження.Науковий вісник.–Випуск 3.– Харків:ХДПУ.– 1997.– С.22-27.
Індивідуально-авторськіметафоричнісловосполученняу віршах ІгоряМуратова (наматеріалізбірки “Надвечірніптахи”) // Науковізаписки Харківськогодержавногопедагогічногоуніверситетуім. Г.С. Сковороди.Серія літературознавство.–Випуск 4 (9).– Харків:ХДПУ.– 1997.– С.52-58.
Антонімив поезіях ІгоряМуратова //Засобинавчальноїта науково-дослідноїроботи: Збірникнаукових праць.–Випуск 5.– Харків:ХДПУ ім. Г.С. Сковороди.–1998.– С.152-159.
Мовні засобиекспресії впоезії І. Муратова// Наукові запискиХарківськогодержавногопедагогічногоуніверситетуім. Г.С. Сковороди.Серія літературознавство.–Випуск 5 (16).– Харків:ХДПУ.– 1998.– С.90-95.
ТворчістьІгоря Муратовапосідає важливемісце в українськомулітературномупроцесі і, якзазначаєМ. Ільницький,вона стосуєтьсяне тільки минулого,а входить і всучасний літературнийпроцес, втілюючиспадкоємністьхудожніх традицій[Ільницький,5]. Масштабністьхудожньогомислення,громадянськийпафос, філософськаглибина і високакультура поетичноїдумки – цінайголовнішіриси творчоїіндивідуальностіпоета є визначальнимив його літературнійспадщині. ТвориІ. Муратовахудожньо відображаютьетапи драматичноїісторії нашоїдержави, живимсвідком і активнимучасником якоїбув письменник.Так, О. Галичпише: “І. Муратов– постатьнеоднозначнаі у його художнійбіографії булисвої припливиі відпливи,періоди творчогопіднесеннязмінювалисяперіодамидепресії ізневіри” [Галич,89].
Із розповідіпро нього дружиниНаталії Андріївни,дітей Олексіята Ольги, друзіві знайомихІ. Муратовау Харкові, Донецьку,Чернівцях іКиєві ми дізнаємося,яка він людина.І сьогодніможемо уявитийого блискавичнийпогляд, швидкуходу, дотепнуі влучну репліку.І. Муратовбув людиноюмогутньоготемпераменту,який, за класифікацієюІ.П. Павлова,можна назватисильним і рухливим.Цей динамізмособистостіпоета знаходитьвиявлення ів його поетичномумовленні. Томумова поета –це і джереловивчення йогоособистості.
І. Муратовбув талановитимпоетом, прозаїком,драматургом,публіцистом,він належавдо поколінняпоетів другоїгенераціїрадянськогочасу. А.І. Кацнельсонзгадує, що “серед“призовників”у літературі,які в тридцятіроки прийшлиіз шахт, заводів,Ігор Муратовбув одним ізнайталановитіших”[Кацнельсон,3].
І. Муратовнародився 28липня 1912 рокув Харкові всім’ї службовця.У юні роки вінпрацював робітникомливарного цехуна Харківськомутракторномузаводі.
У 1930 р. він закінчивхімічну профтехшколу,працював назаводі “Електросталь”.Учився на вечірньомувідділенніфілологічногофакультетуХарківськогоуніверситету,який закінчив1939 року, уже будучивідомим поетом,автором кількохкниг.
Життя поетабуло часткоюжиття країни,а творчість– часткою українськоїлітературиХХ ст.
Початоктридцятих роківу поезії І.Муратовапозначенийвпливами лефівських“теорій”: проповідьфактографізму,плакатностій запереченнякласики. Цевідбилося наранніх поезіяхІ. Муратова,зокрема першійпоетичнійзбірці “Комсографік”(1933). У другій поетичнійкнижці “Загибельсиньої птиці”(1934) теж відчувалисязалишки цихвпливів. Зверненнядо Метерлінкабуло спробоюпов’язати новіпотреби, новісвітогляднікритерії зкласикої, отже,встановитинаступністьпоетичнихпошуків ізтрадиціями.
Молодий поету цей час створюєвірші й поемиз робітничогожиття, але йомуне вистачалохудожньоїмайстерності.Дослідникицей періодназивають"передісторією"творчого розвиткуІ. Муратова.
Справжняісторія йогопоетичноїтворчостіпочинаєтьсяіз серединитридцятихроків, колипостало питанняпро підвищеннязмістовоїякості творчості,про художнюкультуру, яканеможлива безосвоєння класичноїспадщини. У цейперіод спостерігалосьповерненнядо класики, щостало школоюхудожньоїмайстерності.І. Муратов уцей час активноперекладаєвірші О.С. Пушкінаукраїнськоюмовою. Під впливомпоем Пушкінай Шевченка булинаписані поеми“Зелені Зозулі”(1935) і “Остап Горбань”(1938). Однак І. Муратовшукає власногоголосу. У цьомупроцесі спостерігаєтьсязростаннявпливів класичноїтрадиції, зокремавідчутна Шевченковаінтонація.
Поет прагнепростоти іясності і впошуках цихвластивостейзвертаєтьсядо народнопоетичнихджерел.
АналізуючитворчістьІ. Муратова,М.М. Ільницькийговорить, що“можна відзначитипринаймні тричинники, підвпливом якихформувалосятворче обличчяІ. Муратова:поезія В. Маяковськогой П. Тичини іпов’язане знею тяжіннядо акцентноговірша, щедревведення утканину творіврозмовнихінтонацій;українськай російськапоетична традиція;стихія фольклорноїпоетики” [Ільницький,7].
“У творчомурозвитку І. Муратованемає несподіванокі випадковостей.Як поет – вінсин свого часуі частка своєїлітератури”,– так писавЛеонід Первомайський[Первомайський,16]. Ми відчуваємоце в кожномурядку йоговіршів відпочатківськихспроб до створеногов роки мужностіі зрілості. Цевідбиваєтьсяі в тематиційого творів,і в стилістичнихмовних шуканняхмитця.
З початкомВеликої Вітчизняноївійни ІгорМуратов ставсолдатом. Сталосятак, що в лісахБілорусії вінбув тяжко контуженийі потрапив уполон, а потім– у фашистськийконцтабір унімецькійПрибалтиці.Незважаючина злигодніконцтабірногожиття, він тримаєтьсямужньо, гідно.Під страхомсмерті поетстворює вірші,на основі якихчерез багатороків написавпоему “Розчахнутабрама”. Цю поемудослідникивизнають одниміз кращих творівв українськійпоезії провійну, профашистстськуневолю.
Після війниІ. Муратов ставголовним редакторомгазети “Заповерненняна Батьківщину”.Повернувшисьу Харків, поринаєв літературнуроботу, видаєкілька новихкниг. Події вжитті країнита його власногозбагатили поетадуховно, зрослайого поетичнамайстерність,поглиблюється,стає більшрізноманітнимзміст творів.Як згадує РадійПолонський,збірки І. Муратоватих років булине схожі однана одну: “Щоразу,коли я розгортавнову його книжку, –я відкриваві нового Муратова,новий світ. Вінбув невичерпнийі ніколи неповторювався”[Полонський].ТворчістьІ. Муратовавідзначаєтьсявисокою поетичністю,що виявляєтьсяі в складностійого поетики.Складністьпоетики цьогописьменниказнаходитьвиявлення вмові і її поетичнихресурсах. ЛеонідПервомайськийзазначав, щодля І. Муратоване існує дилеми:поезія серця –поезія інтелекту,“його поезіяінтелектуальнаі в той же часглибоко емоціональна”[Первомайський,24].
ТворчістьІ. Муратовапройнята гуманізмом,ліризмом. Поетбув безстрашнимі безкомпромісним,непримиреннимдо виявівнесправедливості,фальші, зла. Ціпсихічні властивостіпоета відбиваютьсяв мові йоготворів.
У поетичномумовленні поетазіштовхуютьсялексичні засобирізного емоційногозабарвлення.Він вживаєархаїзми, новугазетну лексикута прозаїзми.
Дослідникивідзначаютьу духовномусвіті поетапротиборствоміж прагненнямдо зображенняпредметногосвіту і намаганнямвиразити психічнийстан. Таке зіткненнявиявляєтьсяі в мові поета:вона насиченаантитезами,що ґрунтуютьсяна антоніміїчи на протиставленнісинонімів задиференційнимиознаками. ВіршіІ. Муратовавідзначаютьсявибухами пристрасногоставлення донавколишнього.Енергія, експресивністьпоезій відповідаютьдушевномустанові І. Муратова.
Поет сильнийв громадянськійліриці і разоміз тим він тонкийлірик у інтимнійпоезії. Більі радість, печальній світлі нотивідчуваютьсяі в піднесенопубліцистичній,напруженопафоснійгромадянськійпоезії (“Чуюголодних”,“Чорний син”і т.д.), і в памфлетно-сатиричній(“Жовта преса”,“Саркастичнабалада” і т.д.),і в інтимнійліриці (“Музикодовколишньогосвіту…”, “Прагнусонця” і т.д.).
Високийрівень емоційноїнапруги – неодміннариса лірикиІ. Муратова.Мовний світпоета, нервовий,напружений,динамічний,відповідаєйого психічномусвітові. Звідсиі його лірикабурхлива йтривожна, як-от:"Колобродять,і шаліють, ішукають тайнуслова, А воно– мов та зернина".(154)1.
Як слушнозауважуєН. Вишенська,ліричні віршіІ. Муратова,“як правило,двопланові:за кожною конкретноюкартиною дійсностіховається життялюдської душі”[Вишенська,210-211].
У поетичномумовленні письменникабагатогранновиявляєтьсязакон контрастів– один із провіднихзаконів у мистецтві.Цілком природно,що творча енергіямитця передаєтьсямовним засобам,які він використовує.
Як відомо,І. Муратов авторкількох повістейі романів. Якосьу приватнійрозмові з РадіємПолонськимМуратов сказав:“Я пишу і п’єси,і романи, алерозумію і відчуваюсебе найпершепоетом. Поезія– моє життя. Авже потім –проза, а ще потім– драматургіяі, може, критика”[Полонський].На думку дослідників,ця "поліфонічність"відбиваєбагатогранністьтворчої натуриІ. Муратова.
Справді,І. Муратов євеликим майстромпоетичногослова. Йомувластива широтаі несподіваністьвираженняпочуттів ідумок, і разоміз тим вінзалишаєтьсяна реальномуґрунті українськоїмови.
Загальнахарактеристикамови поезійІ.Муратова.Перш ніж перейтидо розглядупитання просиноніми йантоніми впоетичномумовленні І.Муратованеобхідно хочби в загальнихрисах схарактеризуватимову його поетичнихтворів узагалі.
Слово,як відомо, займаєцентральнемісце в мовіхудожньоїлітератури,є основнимматеріалом,що направляєрух уявлень,почуттів, думок.
Лексикапоетичнихтворів І. Муратованастількирізноманітна,що аналізуватиїї слід, розчленовуючивесь корпуслексем на окремірозряди. Такийподіл слідпроводити зурахуваннямфункцій, щовони виконуютьу тексті.
Головнаособливістьмовного матеріалуІ.Муратова –високий інтелектуалізм.Його поетичнемовлення продовжуєтрадиції попередниківі разом із тимвносить свійструмінь урозвиток українськогопоетичногомовлення.
Характерноюознакою поетичноїмови І.Муратоває те, що в нійвзаємодіютьнайдавнішішари українськоїлексики і найновішілексеми сучасноїепохи. Поеттворчо трансформуєфольклорнімовні засоби.На думку ЛеонідаПервомайського,"зверненнядо народнопоетичнихджерел пояснюєтьсясвідомим прагненнямпоета до простотиі ясності"[Первомайський,1972, 18].
У мовіписьменникаспостерігаєморізні способипоетичногоосвоєння фольклорнихджерел: а) включенняв поезію пісеннихтекстів, як,наприклад:"Дівка в сіняхстояла, на козакаморгала..." (249);б) використовуваннясюжету народноїпісні, як-от:"Бери, бери,осене, ще й цюмою прикрасу,Летючую окрасу:все до пори, дочасу" (248); в) трансформаціяпісенноготвору, наприклад:"Коли від снузимового Розбудитьгай весна –Зрости б менічеремхою Колотвого вікна..."(25).
Для перенесенняфольклорнихмотивів наґрунт сучасноїлітературно-мовноїтрадиції Муратовчасто використовуєтакий засіб,як народнийсимволізм.Відомо, що всвідомостікожного народуживуть певніпоняття-символи,що відбиваютьсвоєріднерозуміння речейі подій. Ця системапонять-символіворганічноввійшла в поетичнебачення Муратоваі позначиласяна словесно-образнійструктурі йоготворів.
Яскравимприкладом цьогоє такі рядки:"Вітерсічня – Уподобавгарненькуберізку,Підкотивсядо неї, навприсядкихвацько пустився.А тоді – як війне,Як гілки трусоне,Плаче голенька,сумує, А дубочки-брати:"Ну, чого ти,ну, сестро, чоготи?" (236). Символомлюдської силивиступає дуб,символом ніжності– берізка,символом мінливості– вітер.
Майстерністьпоета виражаєтьсяв тому, що вінтрадиційніслова-символивдало ставитьу новий семантичнийконтекст. Такз’являютьсянові, суто авторськіобрази. Як,наприклад: "Іверби– як скорботніненьки, й топользасніженихсалют" (235), десимволом суму,скорботи єверба,а тополя– символомсамітності.
Списоклексем-символів,використанихМуратовим,можна продовжити,але слід зауважити,що часто вонивиступаютьі не в складітропів; у такомуразі слова-символизберігаютьпряме, номінативнезначення: "Цвітвечоровий –калина,сяйво просвіченихлип..." (248) (калина– народнийсимвол дівочоїкраси); "А живії[ґави]на морозі, ...лементуютьу тривозі, накликаючипургу" (235) (ґава,ворона, сова– символ нещастя,смерті). Безперечно,лексеми-символикалина,ґававжиті в прямомузначенні, алез підкресленосимволічноюпаралеллю міжлюдиною і відповідноюреалією навколишньоїдійсності.
Можнавідзначитий невипадковупояву слів-символіву формі орудноговідмінка в ролінепрямих порівнянь:"Ось [вітер]голубочкомніжним висне"(103) (голуб – символласки, подружньоївірності). Аботакі, цілкомвитримані ународному дусі,але з оригінальнимавторськимперевтіленням:"Схочу... ручаєчкомпотечу" (205); "Ідумка про можливусмерть куняєу нетрях мозкунестрашноютінню"(165). Живомовногоколориту наведенимфрагментамнадає використанняслів-символівфольклорногопоходження– голубочком,ручаєчком,тінню.
Як в українськійвишивці символічнопоєналисячервоний ічорний кольори,так у поезіїМуратова переплелисяслова, що виражаютьлюбов і ненависть,ніжність ігнів, замилуванняі прокляття.Для всіх цихлюдських пристрастейє свої символи,які вросли втовщу ще дохристиянськихвірувань і якієднають поетаз його народом,мову його поезійіз мовою народною.
Доказомпрекрасноговолодінняскарбами народноїмови є вживанаписьменникомфразеологія.І.Муратов зйого баченнямдійсностіорієнтувавсяна той смисловийрівень поняття,явища або предмета,який відповідавйого внутрішньомустану. Томуцілком логічнимє те, що він вплітаєв тканину поетичноготвору такі ФО,які характеризуютьйого могутнійтемпераменті напруженістьйого життя: "Япройшов і трубимідні, і Крим,і Рим..." (77); "Мипройшли вогоньі воду і не зчулись,як зима ледвечутно підійшла..."(30).
Частовживаютьсяв поета фразеологічнісполуки, щовключаютьрозмовні словай навіть згрубілі:"І з першимкоханням розбитоглека" (305); "Й підтри чорти цікаганцевінімби" (299); "Набалкавдурних компліментів– сто пудівгречаної вовни"(236); "В зухвалійвідвазі – чипан, чи пропав"(129); "Навчи мене,сувора нене,як... за роги братинездійсненне"(315); "КосмічнаЕра – плетивостоліть... Вбаранячий –силом – не скрутишріг" (291); "Тримаюна вузді домашньогосебе" (291); "Давновже не течутьмолочні рікидля мене в киселевихберегах..." (174).Використаннятаких номінаційяскраво характеризуєвнутрішнійсвіт, настрійавтора. Традиційніфразеологізмипоєднуютьсяз новітньоюінтелектуальноюлексикою: "космічнаера" – "скрутитив баранячийріг", "за рогибрати" – "нездійсненне"тощо.
Аналогічнимиприкладамипоезія Муратовадуже багата.Одначе і ті,котрі булинаведені, дозволяютьзробити висновок,що, вводячи увіршовану канвуФО, автор оновлюєформу ФО, а цесправляє зворотнийвплив на їхсемантику.
Одиніз прийоміввведенняфразеологізміву поетичнийтвір – трасформаціяФО. Наприклад:"І в сьомімнебі птахиреактивніоберігаютьспокій переджнив’я"(74); "Бачиш сьоменебо чиїхсьнадій і невимовнихдум..." (363). Як бачимо,на основітрадиційногосполучення"бути на сьомомунебі", що трактується:бути дужезадоволеним,І.Муратов створюєнові номінації:в сьомімнебі, сьоменебо. Зазвичайфразеологізм"бути на сьомомунебі" в реченнівиконує рольприсудка, алев наведеномуфрагментісполученняв сьомімнебі виконуєроль обставини,а сполученнясьоме небо– додатка. Змінасинтаксичноїролі, змінаграматичноїформи відповіднозмінює і семантикуФО. Через словеснийобраз "неба"автор реалізуєхудожній простіру вертикальнійплощині "небо"– "земля" упершому прикладі,"світ" – "людина"у другому, бо,як писав М.М.Бахтін: "Усіелементи, тобтостихії, підпорядкованіпевному порядкуверху й низу"[Бахтин,1965, 394]. Зображеннясьомогонеба уМуратова маєпозитивнуемоційно-оціннухарактеристику,бо оцінюваннярелії відбуваєтьсячерез призмупсихологічногоавторськогосприймання:таке далеке,недосяжне сьоменебо іводночас близьке.Ускладненамовна експресія,інтелектуальнагра, що ведетьсяяк на рівнізмісту, так іна рівні формивідповідаєіндивідуальнійкартині світуМуратова.
Заслуговуютьна увагу такожтвори, в якихнаявні ідіоми,мотивованіна основі функційдеяких органівлюдськогоорганізму: "Змадам Іронієюв парі непокладаю білихрук" (273); "Навідсічвам головудам" (83).ОсобливістьвикористанихФО у тому, щовони одухотвореніприсутністюавтора. Традиційносмислова одиницятакого фразеологізмуконструюєтьсядієприслівниковоюформою – непокладаючирук, а уМуратова –першою особоюдієслова уформі однинитеперішньогочасу – непокладаю рук.Як бачимо, наоснові традиційнихФО поет створюєнові оригінальніобрази.
Зустрічаємотакож у поетичнихтворах І.Муратоваі використаннярелігійноїлексики, біблійноїсимволіки. Наїх основі поетстворює оригінальнітропи, зокрема,метафори, епітети,порівняння:"О світлий раю,гречний світебілих" (71); "Щедрийвечір...це все – забобони"(335); "А мати сподівалась...бог з тобою!"(356); "До білоїсвятиніпричащаймоїх братів,органна алілуйя!"(71). Часто героїйого творівпослуговуютьсяусталенимибіблійнимизворотами:"ВсемилостевийХристе,дай снаги, благословипісенногомесію!" (71); "Воістинувоскрес,немов росоювмився" (125).
Ефектнимпоетичнимприйомом єзведення назврелігійногосимволу дообразу знака,притчі, як,наприклад,образ рікиІордань: "І несміє всихатинадій Іордань"(378); "Й ген-ген заоколичну річку– розгрішеньмоїх Іордань"(313). У наведенихуривках поетрозгортаєобраз-знак рікиІордань (забіблією, Іордань– священнарічка, з якоюпов’язанийобряд водохреща),що є прикладомрелігійноїремінісценції.
Зауважимо,що біблійніаналогії, біблійналексика дляпоета – це засібопоетизуванняобразів.
Слідвідзначитиу творчостіІ. Муратова якпоета інтелектуальногоремінісценціїз інших письменників.Вони вливаютьсяв авторськийтекст, розширюютьі поглиблюютьйого шляхомвключення новихасоціацій.
Шевченковаінтонаціявчувається,наприклад, утаких рядках:"А той Славута,що реве і стогне..."(118); "Гасло, гаслосонце й закотилось,встала Мотря– в ноги повалилась"(24); "І знову мучаюсьсобою, переглядаювсе життя"(312). Або Довженкова:"Хлюпа бережноу берег ЗачарованаДесна" (340), чиКоцюбинського:"Юності fata morgana, ріднесело Бабаї!"(249); "І присмеркцей – як музикаорганна. І мерехтитьв очах fata morgana" (337). Уінших рядках– перегук із"НаталкоюПолтавкою"І. Котляревського:"Стояла наПолтавськомушляху... Й назустрічнезрадливомуПетру співала"Віють вітри"на вітру?" (38);"Видно, видношлях Полтавський..."(221). У "Революційнійкантаті" читаємогнівні рядки:"Повтали гнаніта голодні..."(214), що є ремінісценцієюз "Інтернаціонала"французькогопоета Е. Потьє,а заключнимакордом цьоговірша є цитатаз поезії П.Грабовського:"Уперед, хтоне хоче конати..."(215).
Із цьогоприводу можнавиділити триптих"На крилахЛітани". Тутремінісценціїіз "Слова ополку Ігоревім"і творів П. Тичини:"Я везу в літакуясен світ,сіверянку-коханку..."(330); "Й хтось начатах стоїть...за дрімливимДінцем..." (330). Цікаво,що поет уміє"добути" іззапозиченихобразів, тем,сюжетів ідеї,співзвучнічасові, художньомуспрямуваннюсвоїх творів.Упадає у вічіорнаментальністьфрази із віршаО.С. Пушкіна"К А.П. Керн", щопроцитованаМуратовимросійськоюмовою: "Я помнючудное мнгновенье,передо мнойявилась ты"(75). Поет схиляєтьсяперед величчюкласика російськоїлітератури,твори якогостали взірцемпоезії.
Досі йшлосяпро використанняМуратовим тихбагатств, якізакладені внадрах самоїмови. Загляньмож тепер у тучастину йоготворчої лабораторії,де розроблялисяспеціальністилістичніприйоми.
Доситьчасто поетвдається дотакого стилістичногоприйому, якповтор. Особливимвиявом експерсивноїознаки в поезіїМуратова позначеніповтори-тавтології.
Тавтологія,як відомо, – цеповтореннятого самогокореня в іншійсловотвірнійформі [Ганич,Олійник, СЛТ,1985, 302]. Тавтологіяв поетичніймові Муратовахарактеризуєтьсянадзвичайнострокатоюлексико-граматичною,художньо-композиційноюорганізацією.
Розгляньмо,наприклад,лексико-морфологічнийповтор начастиномовномурівні. Як правило,такий повторне існує сампо собі, а входитьу ширшу (семантичну,синтаксичну)структуру,додаючи лишевідповіднийштрих, нюансдо загальної(смислової,стилістичної)домінанти. УМуратова тавтологіянайчастішевиступає яксполученняоднокореневихслів: "Що таму грудях кипнемскипає?"(382); "І кусеньблакитнийзубами кусну..."(172). Зустрічаємотакож складнілексичні утворення,побудованіза принципомтавтології:"Рано-вранці,... викликаю птаствона розмову..."(372); "Віями-віяламиозеро бездоннихочей затіняло"(39). Наявні в поезіїі тавтології,утворені відомонімічнихта паронімічнихформ: "Все –земне. Вселюдськеі вселюдське"(104); "Та зліва йсправа– ... погані справи"(56); "Де догму іканон обстоюютьзапекло..., що пекло– то є пекло"(128).
Із наведенихприкладіввидно, що кожнаіз тавтологічнихсполук маєпевне смисловеі стилістичненавантаження.Така фігурадопомагаєавторові поглибитипсихологізмоповіді абоперевести їїв інший емоційно-експресивнийплан.
Особлива,динамізуюча,інтенсифікуючароль у поетичномутексті належитьдієслівно-іменниковійтавтології:"Буттям живихмені світаєсвіт"(323); "Змуруватьв єдиний мур"(71); "Ви чуєте?Трембітитрембітають"(172). Аналізованамодель набуваєсимволічногозвучання уконтекстітвору.
ПоезіїМуратова характернітакож тавтології,що становлятьцілі експресивнікомплекси вхудожній тканинітвору: "Ой, тане крячтечорні круки:нас нестуманитьваш туман!"(64); "Мені з утомиснине снились,я в завірюсісніжній сліп,я жить хотіві знав, що правовіднині маювже на те і щометелицялукава менішляху незамете"(56). Наведенідистантнілексико-морфологічніповтори-тавтологіїтворять своєріднісемантико-стилістичніполя. Образнерозгортання,що ґрунтуєтьсяна послідовномувживанні відповідниходнокореневихслів, йде в напрямівід динамічноїознаки атрибутадо внутрішньо-характеристичної,що міститьсяв самому номінанті.Сам автор активнийучасник динамічнихподій. З кожноютавтологічноюфразою темпоритмоповіді зростає.Саме така високаекспресіявластива пристраснійнатурі І. Муратова.
Розгляньмотепер тавтологіїіншої граматичноїорганізації:"Старіють люди,старіють міста,старіють пророцтвазабутих пророків"(107); "Я не сам пособі – я рушинкачарівного руху,я без нього –ніщо... Всесвітзнає мене"(238). Як бачимо,тавтологічнаконтамінаціятого самогослова у формахрізних відмінківмає інший характер.Здвоєння іменнихслів у форміназивного іродового відмінків(пророцтвопророків,рушинкаруху)– своєріднийзасіб вираженняпосиленоїякісної характеристикипредмета, вдаловикористанийМуратовим. Крімтого, експресіюпідсилюютьінші лексичніповтори. У першомуприкладі повторюєтьсядієслово старіють,а в другому –займенник я.Обидва уривкимістять у собітаку стилістичнуфігуру, як лексичнаанафора, тобтоповторенняслів на початкувіршованихрядків. Анафорау Муратовапов’язує окреміречення в більшумовну єдністьі надає текстовіпевного експресивногозабарвлення.Цікаво, що автор,уживаючи всіці фігури, акцентуєувагу читачане лише на елементахконструкції,а й на підтекстовихсмислах. Поетпротиставляєгармонійнийпростір, всесвіті дисгармоніюлюдськогобуття. Старієвсе: і людина,і міста, і святіпророки з їхпророцтвами– все смертне,вічний лишеВсесвіт. Нібисумні мотивизвучать у цихрядках, алечерез світобаченняавтора у читачіввиникаютьпозитивніемоції, бо людинане просто рушинкаруху, а чарівногорухуу всесвіті.
Окремоварто виділитиприслівниково-дієслівнітавтології,що відіграютьважливу естетичнуфункцію присприйняттіцілісногохудожньогообразу: "Я Чорнеморе – теплоходом,А Віслу вплавперепливав"(56); "Ой, дарма шляхикуриликурно,їхав ти до синав гості дурно..."(25). Така модельналаштовуєчитача на почуттятривоги, зажури,посилює звучаннятеми страждання,напруженогоочікуваннячогось фатального.
Слідсказати і проконтактнісловоповторидієслівно-віддієслівнихформ, які маютьінтенсифікуючезначення: "Пощопро співанеспівати?Були ж і Пушкін,і Тарас..." (379). Навикористаннілексичних,синтаксичнихповторюванихмовних засобівбазується впоета лейтмотивоповіді. Такимчином виникаєасоціативнаканва твору,яка спрямовуєрозуміннятексту та підтекстув річище авторськогозадуму.
Долексико-граматичнихповторів-тавтологійналежать такожті, неодмінноюхарактеристикоюяких є конденсаціяякісної ознаки,що дістає абстрактнечи узагальненевираження: "Іти схилиласьнад роялем, одавнядавнина!"(52); "Де музайого, неомузенаним?" (386); "Поетовадоля, його невиснажнаснага"(388); "Повзли вневолі ніч заніччю, та дивнимдивоммарив я" (144). Такаприкметниково-іменниковатавтологіявиражає експресивно-оціннезначення іздатна за своєюсемантикоюхарактеризуватиліричного героя(в наших прикладахпозитивно).
Отже,тавтологіяу віршах І. Муратоварегулює темпоритмоповіді, виділяєнайсуттєвішімоменти у сюжеті,поглиблюєпсихологізмтвору. Навітьу порівняноневеликихконткестахспостерігаємочисленні вживаннялексико-морфологічнихтавтологій,де одна парачергуєтьсяз іншою, розвиває,узагальнюєвисловлене,творячи такимчином експресивнукомпозиційнуєдність.
Як відомо,І. Муратов протягомроків утвердивза собою репутаціюаналітичногописьменника,який здатнийна глибокийобразний синтездумки в поезії.Активний характердумки у йоготворах, їїдинамічний,напруженийрозвиток виявляєтьсяу постійномушуканні зіставлень.Тому Муратовдосить частовикористовуєтакий стилістичнийзасіб, як порівняння.Порівняннядопомагаютьпоетові розкритихарактер зображуваноїдії, передатиформу, внутрішнюякість, настрійтощо.
НайчастішеМуратов вживаєзагальноприйнятів літературніймові граматичнізасоби вираженняпорівняння.Однак спостерігаємоу поета індивідуальніприйоми їхвикористання.Це проявляєтьсяу намаганнізробити порівнянняорганічноючастиною образної,а звідси і смисловоїструктуривіршованоготексту або йогофрагменту.
Значнемісце у мовотворчостіпоета посідаютьпорівняльнізвороти у складіпростих речень:"Летять, начептиці ясні"(24); "Суне ніч моязимна, якглетчер"(43); "Ідем і підемоще далі, мовта лавина"(46); "Думки, немовзрадливі тіні"(50). Порівняльнізвороти поетприєднує задопомогоюпідряднихсполучниківмов, немов, наче,як. Наведеніпорівняннявиступаютьу своєму традиційномузначенні –називаютьдинамічнуознаку, пов’язануз предикатом.Таку ж граматичнуструктуру маютьі порівняльнізвороти, в якихуточнюєтьсяатрибутивнаознака в семантичномукомплексіприсудка, азавдяки цьомупосилюється,увиразнюєтьсяемоційна напруга:"І став легкий,мов таяптиця"(2); "А у хижі –мудра,як змія,гарна,мов казковакоролева,ждала мужапращурка твоя"(135).
Особливовиразно виявляєтьсяподвійна залежністьпорівняльногозвороту відозначуваногоіменника тадієслова усполученнійого з прикладкою,що також є доситьактивною конструкцієюу Муратова:"Вітервиє, мовпес, нанезнаних зіроктаємничість"(122); "Замріянесерце,як факел,нести для ПрекрасноїДами" (122); "І вжелинуть думки,мов лелеки"(120); "Мені колисьввижалосябезсмертя,як пантеон"(81); "І підстелять,як рядна,піщанії коси"(106). З наведенихприкладіввидно, що конструкціюпорівняльногозвороту можналегко трансформуватиу прикладкову:вітер-пес,серце-факел,думки-лелеки,безсмертя-пантеон,коси-рядна.Використаннясаме такихструктур, щовирізняютьсягнучкістю іестетичністюформи, властивехудожній натуріпоета .
Доситьпоширена вмитця іншаграматичнаструктурапорівнянь –предикативніструктури.Серед них зустрічаємоповні і неповніречення, щоприєднуютьсядо головногосемантичнимисполучникамимов, немов, наче,ніби, як: "Нагаляві світло,мов зоріпопадали втрави"(138); "Мовкинута у сухолистжарина– нестерпний,гострий дотикмилих рук"(210); "Як яблукопадає з гілки,дозрівши, – вдорозі впаду"(357); "Дерзайте.Говоріть. Всюдушу виверніть,як вивернувколись я длявас" (267). Якбачимо, повніпорівняльніречення служатьдля розкриттязмісту головногоречення. Використовуючитаку структуру,автор посилюєзмістову істилістичнуємкість тексту,при цьому художніобрази зорі,жарини, яблукаі самого ліричногогероя стаютьгранично зримими.
Неповніпорівняльніречення поетвводить, прагнучиокреслитикомпозиційнострункі, чіткіі разом із тимнасичені сполукиз епічноюпросторовістюі глибиноюзмісту: "Ласкавістьїх – у грязь, упрах впадепройдисвітовів ноги, якна морозі мертвийптах"(143); "Й приватнівілли вздовжріки, де задихаютьсяжінки, мовна піску гарячімриби"(170); "Забуття, начекрейду ганчірка,може вмить їхбезжальнозітерти" (209); "Звіт падаютьритмічно жолуді,як дні увічність"(45).
Типовимидля стилю І.Муратоває структуриз оруднимпорівняльнимабо словотвірноюметафорою.Звичайно, засемантикоювислови пнетьсялисом-пролазою,блищалилускою,ридалидзвоном,вибухнекригою– це метафори,бо порівнянняприховані, аза функцією– художні означеннядо дії. Щоб непорушуватитрадиції,називатимемотакі конструкціїорудним порівняльним.Поет використовуєпорівняння,утворені зазвуковимиасоціаціями:"Гонгомгудутьбарабанніперетинки"(163), а також ті, усемантиці якихприсутнійелемент порівнянняза формою, розміром:"І здавсякрізь нічнівогні нам корпусТЕЦувдалині чотиритрубнимпароплавом"(23). Вживаютьсятакож анімалістичніпорівняння,що лежать воснові зоровихасоціацій заподібністюфункції: "Іприхильно,приборканимлевомгарчитьреактивнаепоха"(244). Цей висліввбирає в себесемантичнеполе об'ємноїсубстанціїпростору ічасу, що притаманнепоезії І.Муратова.Таке зіставленняепохи з твариною,левом, ми схильнірозглядатияк індивідуально-авторське.
Індивідуально-авторськимиє також порівняння,що стосуютьсяплину часу:"Мчатьроями секундкаравели,чую часу подрібненийплин..." (241). Традиційнесполученнярій думоку поета переходитьу рій секунд,оскільки авторсам перебуваєу відносномурусі, швидкоплинному,як секунди, іхаосному, якрій.
Ліричнийструмінь вноситьу структуруорудногопорівняльногомузична лексика:"Вітав [Харків]того, чия високапіснядо нас летілаберкутомз Карпат" (217); "Азвукисухозлотомоблітають"(172). Порівнюючипіснюз беркутом,а музичні звукиіз сухозлотом,автор поєднуєсвіт музикиз природою.Зливаючисьвоєдино, музикаі природа створюютьхудожній образ– почуттєвийі пластичний.
Дляствореннядинамічноїкартини поетпідбирає порівняння,що підсилюютьстрімкий, напруженийхарактер дії:"Ракетами,пущеними зкатапульти,летілинаші серця вроки майбутні"(97).
Одниміз поетичнихзасобів у письменникає вживаннябезсполучниковихконструкційпри вираженніпорівнянь. Такаграматичнаструктура уІ.Муратовавідзначаєтьсяекспресивністюі на письміпередаєтьсяза допомогоюдвокрапки аботире: "А в мозкові– жорстокийджміль:мотив"(180) (джміль, якмотив); "А осьвже й сам він[перевертень]– ніжний голубочок"(151) (перевертень,як ніжний голубочок).
Метафоричніобрази-порівнянняпритаманніне лише поезіїІ.Муратова, цехарактернаособливістьйого художньообразногомислення.
Однієюз характернихрис творівмайстра художньогослова можнавважати тіснепоєднання водному фрагментірізних за граматичноюструктуроюпорівнянь: "Ізочиць– вузькихрозколин– камінці летіли,немовгромохкісльози"(90). Поєднаннямбезсполучниковогопорівняння(очиці, [мов] вузькірозколини) тапорівняльногозвороту (камінці,немов громохкісльози) автордосягає стислості,виразності,експресивностітексту.
Абоінший комплекс,де взаємодіютьповне порівняльнеречення і,спорідненийз прикладкою,порівняльнийзворот: "Колидочка, мовяблуня моя,цвіла не гірш,як подругицвітуть"(142). Особливістютакого поєднанняє те, що в обохпорівняльнихструктурахметафоризуєтьсяоб'єкт дії, ітому мікротекстлегко трансформуєтьсяв просте речення:Дочка-яблуняцвіла не гірш,як подруги.
Слідзауважити, що,крім граматичнихструктур порівнянь,у поета зустрічаютьсяпорівняння,виражені лексичнимизасобами, тобтотак звані семантичніструктурипорівнянь,наприклад: "Япливу, а за мноюкошлаті запіненіспалахи,кривосмужнісліди"(200). У цьому текстіпрослідковуєтьсяпорівняннякривосмужнісліди,мов кошлатізапінені спалахи,але відсутніграматичнізасоби вираженняпорівняння.Такі зразкивідносимо допорівнянь,утворених задопомогоюсемантики сліву контексті.Вони складнів семантичномувідношенні,бо не завждиметафора, щолежить в основіпорівняння,може виступатипрозоро.
Метафоричневживання порівнянь,семантичноускладненіпорівняльніструктури –особливостіпоетичногостилю І.Муратова.
Дослідникивідзначають,що метафора– це ознакахудожньогостилю. Метафорамиперейнята імова творівМуратова, ухудожній метафоріпоета відбиваєтьсяхарактер образногомислення, вмінняпобачити узвичному незвичне.Кожним віршеммитець відкриваєчитачеві новіглибини багатогометафоричногосвіту, у якомувін вільнооперує словами,що виражаютьпереживанняліричногогероя, як, наприклад:"І, мов голуб,сидить сизийвечір мені наплечі. І дрімаєпечаль" (307); або"Летить повзмене день насиніх лижах,рум’яний день,колись ровесникмій" (308).
Психічнийстан людини,а також станприроди у творахІ.Муратовапередаютьсяметафорами,в яких семантикадієслів пов’язанаіз звуковимиасоціаціями:"І щоб серцемоє вибухалощомить за тебевідплатноюміною" (264); "Чути,як у трепетнімсні вічнийголодзубами лящить"(264); "Аж поки в небана тарелі незагарчалосонце:гріх!" (266); "І приборканимлевом гарчитьреактивнаепоха"(244).
Нарізноманітнихасоціаціяхстворюютьсяі метафори, щобазуються насемантицідієслів фізичноїдії: "Наростало... страхом зорянаніч вагітна"(243); "Під бруківкою... трава. Прихилятиметьсяі ховатиметься... Пробиватиметься,пробиватиметься"(241). Подібні метафоричніструктури упоета частішепов’язані зявищами природи.
І.Муратовзвертаєтьсяі до традиційнихметафор ізкомпонентамисонце, небо,ліс, місяць таін., вводячи їху нові семантичнізв’язки: "Лісмовчить, йомубайдуже" (240); "Сонцепрощає небоголубе" (240); "Ліс,мов шапку набакир,нап’яв косматесонце"(240); "Туманисонцеловлять в ятері"(245); "Місяць... – немов пожежнукаску на зіркухтось нап’яв"(263).
Неодноразовометафоризуєтьсяу віршах І.Муратоватрадиційнийобраз поезії– вогонь (символоновленняжиття). Цей оновленийсимвол вогнюпоет проноситьчерез поему"Прометеєвевіче", де головнийгерой – захисниклюдей, богоборецьі поборниксправедливості– Прометей.Прометей – одиніз найвеличнішихобразів у світовійлітературі.До нього зверталисяТ. Шевченко, І.Франко, ЛесяУкраїнка таін. У своїй поеміІ. Муратов прославляєсвященні людськіпочуття – дружбу,мужність, братерство,що живуть усерцях волелюбнихнародів, розбудженихдо нового життявогнем Прометея:"І Вічна Мати– волелюбнийдух розбудженоголюдства напланеті – йоговогоньблагословила"(267). Слово вогоньу художнійсистемі Муратовасимволізуєтакож боротьбудобра і зла,бунту і покори:"Комусь вогнемпомажуть губи,щоб відблискбунту був наних, самодіяльнівогнелюби"(274); "Бурани, полярнівандали, гасилищодня наш вогонь"(235); або є знакомтворчогосамовираженняособистості: "А повинен бивдень і вночіна високімвогнісамостратиболіти" (264).
Слововогоньу тексті можезамінятисяназвами суміжнихпонять (багаття)або синонімами(полум’я).Стійка асоціаціявогонь коханнямотивує появупочуття великогокохання-горіння,яким сповненесерце ліричногогероя у вірші"Сентиментальнасюїта". Це почуттяпередаєтьсяметафоричнимизасобами, щовідтворюютьрадість життя,бажання працюватиі творити.Характернимидля поета єметафоричнірядки з цьоговірша, що виражаютьавторськекредо: "Перейдувсю планету,світ од краюдо краю, на багаттяхепохи згорюбез жалю" (265).Дієслово згорюопосередкованосимволізуєобраз: життя– вогонь.
Структуруметафоричнихобразів у поезіїІ. Муратовачасто становлятьіменниковісловосполучення.Серед нихнайпоширенішоюструктурою,що метафоризується,є генітивнаконструкція,в якій метафоризованеслово виступаєу формі залежногородового відмінка:роки любові,крик стихії,плід інтелекту,пергаментдолоньки, сумперегарів,холод листів,печаль очерету,обійми душі,криниці безпораддя,горбатістьгір. Семантичнеядро іменниковогословосполученнянерідко поширюється,уточнюєтьсяза рахунокзалежнихприкметників.
Дляприкладу візьмімознайомі вженам рядки: "Мчатьроями секундкаравели, чуючасу подрібненийплин"(241). У сполученнічасу подрібненийплин прикметникуточнює якіснуознаку метафоризованогоіменника, виступаючищодо нього вролі метафоризуючого,а іменник плинчерез розширеннязначень понятьчасі подрібненийзазнає подвійноїметафоризації.Завдяки поєднаннюсловесногообразу і зоровоїасоціації цесловосполученнянабуває пластичності.
Великукількістьіменниковихметафор, щовикористовуєМуратов, можнаумовно поділитина дві групи.Метафори першоїгрупи означаютьстан людини,вони ніби виступаютьу контрастіз самим контекстом,що лише посилюєїх зміст: розпукаревнощів, атаказгадок, музикасну, барлігзневіри. Метафоридругої групиозначають явищаприроди, щовпливають напочуття людини:падолиста рух,сяйво зеніту,райдуга світу,рулади солов’їв.У подібнихсполученняхпоєднуютьсятрадиційній оригінальніавторськіобрази.
Іменниковісловосполученняз метафоричнимзмістом – цеконцентрованаформа вираженняознак предметачерез зіставленняйого з іншимиознаками. Прицьому змістслова, що називаєпредмет, у процесіметафоризаціїрозширюється.Основою порівняння,зіставленняв іменниковихметафорахМуратова можутьвиступатизвичайні розмовніслова: тарельнеба, чобітлиха, чаркагрошей, глекивіри, сміттяспогадів. Якщов таких метафорахсемантичнаоснова порівнянняявищ, предметівпрозора, тоінші (зокрематі, що включаютькнижну лексику)будуються навіддалених,більш психологічнихасоціаціях:іпостась душі,руки матерізорі. У подібніобрази Муратоввкладає власнепереосмисленняявищ і цим сприяєметафоричномузбагаченнюпоетичної мови.
Майстерністьпоета в доборівлучних іменниковихметафор спостерігаємона прикладіцілісногоуривку із поеми"Прометеєвевіче", якийстановитьрозгорнутуметафору,сконструйовануіз цілого рядуіменниковихметафоричнихсловосполучень:"Я несу Душібезгрішноїмоєї Верижнумукуі красу,Жагибунтарськоїокрасу:Мій жарт, солониймій талант,Відплатусерця,помстучасу."(245).
Частоу структуріметафоричногообразу, що вдалостворює поет,головну рольвідіграютьприкметникиабо дієприкметники.Виконуючиекспресивно-образнуфункцію, метафоричніепітети створюютьемоційнийнастрій, увиразнюютьпочуття. Наприклад,у сполученніз іменникомсміхприкметникивишневий,рум’яний,продуманий,базарнийпередаютьнайтонші відтінкиемоційногосприйняттяйого ознак.Зокрема переносневживання якіснихі відноснихприкметників,сприяє поглибленнюасоціативнихобразів: соннийдзвін,печальнийочерет,радіснарайдуга,біднасовість,убивчіочі,безкомпромісніброви,фривольнівії.
У способіметафоризаціїознак, що вираженіза допомогоюприкметників,виділяютьсякольороназви.Вони є характернимидля поетичноїмови взагалі,але в поезіїМуратова вирізняютьсяіндивідуальністю,неповторністю.Автор має своюулюблену гамукольорів. Унього частоасоціюютьсяз певним коломпонять слова,що виражаютьрізні відтінкисинього, голубого,сірого, золотого,рожевого, чорногокольорів. Вонивиявляютьбагатозначність,у якій тіснопереплітаютьсязагальномовніі власне авторськіпоетичні смисловівідтінки: золотиймандат, золотіочі, золотіфарби; синійптах, безжальністьсиня, сині лапки;тиша рожево-синя;голубий силует;сірі береги;рожевий напій;чорна хмара,чорна біда,чорний птах,байдужістьчорна. Поетвкладає вметафоричнийзміст такихсловосполученьвласне переосмисленняявищ оточуючогосвіту, естетичнозбагачуючипоетичне мовленняасоціативнимиявищами, наґрунті якихвиникаютьіндивідуально-авторськіметафоричнісловосполучення.
Поетичніймові І.Муратовавластиве широкевикористанняабстрактноїлексики, переважнотакої, що виражаєпочуття людини:біль, ненависть,злість, горе,щастя, любов,віра, біда; розкриваєриси характеруособистості:байдужість,розкованість,вірність, хтивість,цнотливість,фривольність,терпіння. Убагатьох випадкахзустрічаємонагромадженняабстрактноїлексики, щопідпорядкованетворчому задумовіавтора, як-от,– розкритидуховний потенціалсолдата-захисника:"Усе б віддав,щоб одвернутьод згуби цюмісячність,і зоряність,і вірність,сумирну і бентежнунеймовірність"(165).
Джереломпоповненняабстрактноїлексики є, яквідомо, іншомовніслова. І.Муратоввживає переважнотакі, що вжеввійшли в українськумову: "Екзотикив ливарні дужемало" (349); "Машинапророкує намстарті фінішторжества"(348); "Ні галюцинацій.Ні ілюзій.Все в натурі"(345); "Інтимна дачнаблагодать, докатаклізмівнепричетна"(317). У використовуванніабстрактноїта іншомовноїлексики мибачимо творчупідоснову:глибокий психологізм,притаманнийпереважнійбільшостітворів поета,для якого головне– людина з їїдуховним світом.
Характернаознака індивідуальногостилю І. Муратова– його словотворення.Художнє мисленнявимагає непросто форм,адекватнихзмістові, а йрозвитку художньоїмови як складноїсистеми зображувальнихзасобів. Талановитиймитець часомвідчуває бракзасобів, їхобмеженість,і це дає йомуправо експериментуватив ідейно-художніхпошуках лексичнихновацій. Найуживанішийзасіб словотворуу Муратова –морфологічніновоутворення.Особливо частопоет звертаєтьсядо творенняскладних слів.Великим майстромпоєднання,здавалось би,різноплановихза змістом сліву одне бувТ.Г. Шевченко.І. Муратовплідно продовжуєцю традицію.Найбільш поширеноюмоделлю у поетає складні іменники,здебільшогоприкладки:траєкторія-струна,сумніви-мучителі,леле-зозуля,досвіт-пора,сокіл-сонце,зайди-громовиці,дозрілість-окраса,голуб-дим,відьма-пам’ять,муляр-титан,одуд-фанатик,руїнник-час,чужинець-щур,перетинки-зупинки,сон-береги,мучитель-орел,горе-віщун,філософи-шамани,скнари-божества,жахи-лихоліття,білограй, сухозлот.
Порівнянорідше поетзвертаєтьсядо творенняскладнихприкметників,що передаютьвідтінки кольорів:"Пивши простов степу жовто-білий,бражно-пінявийгострий кумис"(110); "Здавалосьне чорним вотій чорноті,а безбарвним,смертельно-ніяким,нічим" (121); абоподвійністьпочуття якнаслідок якоїсьподії, чи, навпаки,вияв того самогопочуття взаємнодоповнюванимиформами: "І зочей їх зворушливо-щирихвипромінюєтьсяте величне,єдине" (293); "Доматері землінавік прикутіне пафосомекстазно-молитовним,обов’язкомзалізним" (118);"Відлежаласьвесна ... на перекатних,кучеряво-пінних... хвилях-кручах"(115).
Зустрічаємоу Муратова йкомпозити-прикметники,складені зтрьох основ,наприклад: "Ти– моя ..., може,треба тебевеличати на"ви", простотуперевести включі давньовічнобаладні?"(224). Оригінальнітакож новоутвореніприкметники-означенняз іншомовноючасткою ультра-:"Віриться вщастя – ... узаконенекодексомультраінтимнихпоезій" (160); "Ігумор, і сатирувсіх сторічйому вдихнулав ультрачуйневухо [ніч]" (259).
У творахпоета знаходимокілька новоутвореньприслівниковихскладних слів:"І вже підливанійпід вишні, [воді]стоустовсмоктанійу прах" (107); "А ятебе кохаюмноготисячно,без ліку многовесно,многорічно"(224).
Зафіксальнихнеологізміву Муратованайчастішезустрічаютьсяпрефіксально-суфіксальні:неомузенамуза, омажоренийвир, окришталенікаштани, нерозлюбнапора. Цікавісуфіксальнінеологізми,що містять усобі певнуінформаціюпонятійногоі власне естетичногохарактеру:"Нерозгадненадвечір’я,вечорінькленових крон"(375); "Над Кузнечною– захід – вулкан,полум’яр"(378); "Вже хтосьшепоче синьоокій... компліментарне– їй утішно!"(89).
Чи ненайвиразнішаознака Муратовогословотворення– прислівниковіновотвори, щонесуть у собіемоційно-експресивнийзаряд: "Й тобіцвинтарнийобеліск – і тойосвідчитьсяорганно"(380); "А тут майовостало від мужніхстроф" (380); "Імоторошностало, і молодомені" (373); "Іщеспогади мертво,мемуарноне вистигли"(361); "Мої згадкипро тебе вітрильнопливуть" (361); "Укупелі турботлелію великодньоне рід – увесьнарод" (281); "А яне звик, не звикдо логіки, колимені казково"(227).
НовотвориІ. Муратоварозсуваютьрамки лексичноїсемантики,відтінюютьїї, реалізуютьприховане,глибинне вслові, розширюютьвиражальніможливостіпоетичної мови.
Ми схарактеризувалитільки деякімовні особливостіпоетичногомовлення письменника,однак із нихвидно, що мовапоезій І. Муратова– це рухлива,динамічнасистема, в якійвідображаютьсяуподобанняі світобаченнятворця.
Однієюз мовних рисйого поезій,рис, що впадаютьв око відразу,є насиченістьтворів синонімамий антонімами.Саме цей мовнийаспект ми йобираємо длядослідження.
Одниміз суттєвихпитань сучасноїлінгвістикиє вивченняхудожньоготексту як одиницікомунікативногоакту. На думкуВ.П. Григор’єва,“лінгвістиката дослідженнялітератури,мабуть, одназ найважливішихпроблем філологіїХХ століття”[Григорьев,1979, 22]1.
Проблемавивчення мовихудожніх творівмає тривалуісторію, вонапо-різномурозв’язуваласяв залежностівід рівня розвиткумовознавстваі суміжних ізним наук, відсвітоглядноїпозиції дослідника.У сучасномумовознавствінавколо категорійлінгвістичнапоетика, поетичнамова, мова художньоїлітератури,а також теоріяпоетичної мови,художня мовата ін. ведетьсяборотьба ідей[Григорьев,1979, 5]. Причинурозбіжностейу поглядахучених з указанихпроблем слідшукати не тількиу відсутностірозробки загальнихметодологічнихоснов вивченнямови художньоїлітератури,що відзначаєтьсямовознавцями,наприклад,Н.К. Соколовою:“Не розв’язаніповністю, –пише вона, –такі кардинальніпроблемилінгвістичноїпоетики, якметодика іметодологіялінгвостилістичнихдосліджень"[Соколова, 1985, 13].Розходженняв поглядахцілком правомірні,бо художнійтвір і йогомова є явищемскладним ібагатомірним,через що можедосліджуватисяв багатьохаспектах, якітільки сумарноможуть датицілісне уявленняпро явище. Томупошуки істиниповинні відбуватисяне в конфронтаціїрізних поглядів,а в їх синтезі.
Такчи інакше вказанимпроблемамприсвяченазначна кількістьробіт (див.Т.Г. Винокур,1959; І.Г. Чередниченко,1962; В.В. Виноградов,1963; З.І. Хованська,1975; Л.Ф. Тарасов,1976; В.П. Григор’єв,1979; В.А. Чабаненко,1984). Однак прирізноманітностіпідходів майжевсі дослідникинамагаютьсявирішити проблемианалізу художньоготексту, не виходячиза межі понять“поетичнамова”, “мовахудожньоїлітератури”,“стиль”.
Розглянемопитання аналізухудожньоготексту детальніше.За Шанським,метою лінгвістичногоаналізу текстує “вивченнярізних елементівмови... в тій мірі,в якій вонипов’язані зрозуміннямлітературноготвору як такого”[Шанський, 1975,111]. Але термін"лінгвістичний"стосовно такогоаналізу, надумку більшостівчених, є незовсім адекватним.Так, М.О. Рудяковназиває аналізмовних засобів,спрямованийна виявленнясвоєрідностістилю автора,стилістичним,протиставляючийого літературознавчомуаналізові, приякому твіррозглядаєтьсяне тільки зпогляду мови,але і з поглядуобразногозмісту, вісторико-літературномуконтексті[Рудяков, 1977]. Оскількиназвані видианалізу такчи інакше спрямованіна той самийоб’єкт – змісттексту, то міжлінгвістичним,стилістичнимі літературознавчиманалізом неможе бути абсолютночітких меж,вони певноюмірою "розмиті".У той же часзавдання, яківиконуютьвказані видианалізу, незбігаютьсяповністю: те,що є метоюлінгвістичногоаналізу, є засобомдля стилістичного,а те, що є метоюлітературного,– один із засобівстилістичногоаналізу. У ціломуж лінгвістичний,стилістичнийі літературознавчийвиди аналізудосліджуютьтекст, йогозмістову структуру.І тому розглядтеорій, які такчи інакше торкаютьсякатегоріїзмісту тексту,вважаємо необхідним.Характеризуючисутність цієїкатегорії,зазначимо, щоумовно всіконцепції, якірозглядаютьпитання змістутексту, можназвести до двохосновних. Прихильникипершої теоріївизначаютьзміст текстуяк те, що безпосередньозакладене вньому. При цьому,як пише І.В. Арнольд,головним є нете, “що авторхотів сказати,а те, що дійсносказано в тексті”[Арнольд, 1973, 27]. Зацією теорієюаналіз мовитвору частостає додатковимі не обов’язковиметапом вивченнятексту. Завданнятакого підходудо аналізузмісту тексту– виявити такзвані “художніособливості”твору.
На противагупершій, другатеорія розглядаєзміст творуяк систему дій,операцій, алене системузастиглихкомпонентів.Прихильникицієї концепціїтвердять, щозміст текстуслід розкриватив процесі мовноїдіяльності,тобто в актікомунікації.За словамиО.О. Леонтьєва,тут “ми маємосправу зі складною...постійно змінноюпід впливомзовнішніх івнутрішніхфакторів системоюпсихологічнихзв’язків слів”[Леонтьев, 1971, 7].Отож різницяміж цими двоматеоріями полягаєв різному підходідо аналізузмісту тексту:перша розглядаєйого як системукомпонентів,друга – якмислительнийпроцес.
Слід зауважити,питання проте, що змісттексту не можерозглядатисяпоза актомкомунікації,було сформульованоще в працяхтаких видатнихлінгвістівминулого, якВ. Гумбольдт(1859) та О.О. Потебня(1976), пізніше цеположеннярозвивалосяв науковихроботах М.М. Правдіна(1976), М.О. Рубакіна(1977), Ю.О. Сорокіна(1985) та ін.
Цілком правомірно,що дві названітеорії не суперечатьодна одній, авзаємодоповнюються,бо розглядаютьтекст у різнихаспектах.
Дослідникивказують, щодля художньоїлітературихарактерніспецифічнімовні властивості.Як зазначавГ.О. Винокур,“немає такогофакту поетичноїмови, який небув би відомимпоза поетичнимконтекстом,як мова взагалі.Але в цій новій,поетичній ролікожна мовнадата набуваєособливихвластивостей”[Винокур, 1959, 391].
Відображеннядійсності вхудожньомутексті передбачаєзв’язок двохтісно пов’язанихсистем – мовиі мислення[Якобсон, 1964, 12]. Звідсиможна виділитидва аспектив змісті текстовиходиниць: аспект"образно-понятійнихвідношень"(властивістьслова відображатиявища, ситуаціїоб’єктивногосвіту) і аспект"власне мовнихвідношень"(властивістьвербальногообразу збуджуватиінші вербальніобрази) [Степанченко,1989, 10]. Образно-понятійнийта мовний рівнізмістовоїструктуритексту взаємодіютьодин з одним.Із цього приводуслід згадатислова відомогопсихологаА.Р. Лурії: “Поезіянароджує неуявлення, асмисли: за образамикриється внутрішнєзначення, підтекст;слід абстрагуватисявід конкретногообразу, щобзрозуміти їїпереноснезначення, інакшевона не булаб поезією”[Лурия, 1968, 66].
Відповіднодо цього стилістичнийаналіз художньоготвору базуєтьсяна образно-понятійніймоделі структуризмісту текстуна відміну відлінгвістичногоаналізу, приякому дослідникоперує лишевербальнимиобразами[Степанченко,1989, 12].
Отже, доповнюючиодин одного,стилістичнийта лінгвістичнийаналізи дозволяютьглибше дослідитиоб’єкт. Отожкомплекснийпідхід до аналізузмісту творудає можливістьповніше характеризуватиідіостильпоета.
Аналіз художньоготексту прийнятоназиватилінгвостилістичним,якщо він “розглядаєвикористаннямовних елементіву тексті художніхтворів, де вонинабуваютьідейно-естетичноїзначимості”[СЛТ, 1985, 291]. Для свогодослідженнями обираємолінгвостилістичнийаспект аналізупоетичноготексту, бо саметакий аспект,як уявляється,є провідним,оскільки вньому, незважаючина наявністьаналізу ритму,синтаксисута ін., які відіграютьважливу рольу формуванніпоетичноготексту, на першомуплані стоїтьаналіз лексичнихзасобів мовияк головних“збуджувачів”одиниць образно-понятійногорівня змістутексту.
У сучасномумовознавствіспостерігаєтьсявелика зацікавленістьпроблемамилінгвостилістики,оскільки вивченнямовних явищзближує лінгвістикуз такими галузями,як літературознавство,психологія,естетика, етика[Чабаненко,1984, 5].
Українськалінгвостилістика,як відомо,започаткованапрацями О.О. Потебнів другій половиніминулого століття,який зробивспробу визначитиосновні напрямкилінгвістичноїстилістики.Але як окреманаукова галузь,лінгвостилістикаутвердила своїправа лише в20-30-ті роки нашогостоліття [Ващенко,1973, 129]. Тоді у філологічнійнауці сталозагальноприйнятимвивчати природухудожньогомовлення нетільки на рівнілексичнихзначень і їхрізних видозмін,але й на рівнізначень синтаксичних,граматичних.В. Жирмунськийу роботі "Задачипоэтики" зазначає,що в основуаналізу поетики"повинна бутипокладенакласифікаціяфактів мови,яку дає намлінгвістика"[Жирмунський,1977, 28]. Значний внесоку розробкупитань лінгвостилістикизробила такожчехословацька"функціональналінгвістика",функціонально-стилістичнідослідженняякої повернулиінтереси лінгвістикидо вивченняструктури мовита її функціонування[Пражскийлингвистическийкружок, 1967].Досить вагомоюлінгвостилістичноюроботою сталакнига В.С. Ващенка"Стилістичніявища в українськіймові" [Ващенко,1957]. Однак у роботідослідженняпроведене неза всіма рівнямиі підрівнямимови, а лише нарівні фонетики,граматики ісловотвору.Поява лінгвістикитексту, на думкумовознавців,пов’язана іззагальнимпосиленнямінтересулінгвостилістичноїнауки до комунікативногоаспекту мовлення[Ахманова ит.д. 1966, 7-8]. Так, І.І. Коваликпідкреслює:"Як засобивираженняхудожньогообразу можутьвикористовуватисявсі рівні мовноїсистеми" [Ковалик,1969, 158]. Відповіднітвердженнязнаходимо ів роботах іншихмовознавців:В.І. Кононенка[Кононенко,1976, 117], В.А. Чабаненка[Чабаненко,1973, 5].
Найбільшповно в українськійфілологіївідбито стилістичневикористанняфактів мовияк системи вколективніймонографії"Сучасна українськалітературнамова. Стилістика".Це дослідженняприсвяченефункціональнійстилістиці,проте у більшостіавторів "стилістичнийаналіз здійснюєтьсяна лексичному,фразеологічному,фонетичному,морфологічному,словотворчомуі синтаксичномурівнях" наматеріаліхудожньоїлітератури(перш за всерозділи, якінаписалиІ.К. Білодід,В.С. Ващенко,С.Я. Єрмоленко,Г.П. Їжакевич,В.В. Коптілов,А.В. Лагутіна,М.М. Пилинський)[СУЛМ: С, 1973, 3].
Спираючисьна досягненнявітчизняногоі зарубіжногомовознавства,українськівчені Л.А. Булаховський,І.К. Білодід,М.А. Жовтобрюх,В.М. Русанівський,М.М. Пилинський,С.Я. Єрмоленкота багато іншиху своїх науковихроботах визначилипредмет і завданняукраїнськоїлінгвостилістики,розв’язаличисленні важливіїї теоретичніпитання, зокремапроблему формуваннялінгвостилістичноїсистеми національноїмови. Завданнямукраїнськоїлінгвостилістикиє вивченнятаких фундаментальнихпроблем мовознавчоїтеорії, як сутністьмови (соціальнаприрода мови,взаємозв’язокїї структурногоі функціональногоаспектів,закономірностіфункціонування).
Як відомо,важливу рольу системі будь-якоїмови, а тим більшеїї поетичногостилю виконуєлексика. Виходячиз цього, предметомрозгляду вдисертаціїє синонімічніта антонімічнілексичні засобимови, які використовуєІ. Муратов усвоїх поетичнихтворах, з поглядулексико-семантичногота лінгвопоетичного.
Однієюз характернихознак поезійІ.Муратова євисока частотністьуживаннясинонімічностіслів. Синонімияк один з найважливішихлінгвостилістичнихзасобів розглядаютьсяу лінгвостилістиці,у поетиці віддавна.
Ще давнігреки дійшливисновку, щосаме в синонімахвиражаєтьсябагатство мови.Римські вченіусвідомилине тільки схожістьслів-синонімів,але й різницюміж ними. Так,наприклад,М. Квінтиліанписав: “Так яку різних речейназви різні– або більшточні, або більшкрасивіші, абобільш виразніші,або краще звучать,– то всі вониповинні бути не тільки відомі,але й наготовіі, так би мовити,на виду, щоб,коли вонизнадоблятьсятому, хто говорить,можна булолегко відібратиз них найкращі”[M. Quintilianus, 149].
У XVII ст. успішнопрацювали надвизначеннямприроди синонімафранцузьківчені. У 1718 р. вийшла у світ об’ємнаі досить значназа змістомпраця Жирарапід назвою“Правильністьфранцузькоїмови, або різницязначень слів,що можуть бутисинонімами”.Француз Бозезібрав і видавв одній книзіфранцузькісиноніми; черездекілька роківабат Рубо видав“Большойсинонимическийсловарь” французькоїмови. Із німецькихучених XVIII ст.синонімамицікавилисьАделунг і Ебергардт,із англійських– Джонсон. Першоюукраїнськоюпрацею, що якоюсьмірою торкаласяпроблеми синоніма,була “Лексиконсловеноросскийи имен толкование”П.Беринди, якавийшла у Києвіу 1627 р.
У сучаснійлінгвістичнійлітературііснує чималовизначеньпонять синонімаі синонімії.Щодо самогоіснування явищалексичноїсинонімії деякідослідникивисловлюютьсумнів, вважаючи,що синонімія– це взагалівинайденелінгвістамипоняття: “Синонімії,як вона традиційновитлумачується,у мові взагалінемає. Це одназ фікцій, щорудиментарноіснує в науціпро мову” [Звегинцев,1963, 137-138]. Л. Блумфілдзаперечувавнаявністьдійсних синонімів,оскільки міжсловами завждиіснують деяківідмінності:“Якщо які-небудьформи фонетичновідмінні, мивважаємо, щоїх значеннятакож відмінні...Коротше кажучи,ми вважаємо,що насправдісинонімів неіснує” [Блумфилд,148].
Ми гадаємо,що явище, якеми називаємолексичноюсинонімієюі синонімами,існує і йогонеобхіднодосліджувати.Інша річ, щомають на увазіпід цим терміномті, хто заперечуєіснуваннясинонімії.
Зважаючина велику кількістьдослідників,які користуютьсянерідко різноютермінологієюі методикоюаналізу мовнихявищ, належачидо різних напрямківі шкіл у лінгвістиці,існують і різнітипи визначень.Які ж основнігрупи визначеньіснують у мовознавчійлітературі?
А.П. Євгеньєватак характеризуєсиноніми: “Синонімомслід вважатитаке слово, якевизначилосьу відношеннідо свого еквівалента(до іншого словаз тотожним чимаксимальноблизьким значенням)і може бутипротиставленимйому за якоюсьлінією: за тонкимвідтінком узначенні, завираженнямекспресії, заемоційнимзабарвленням,за стилістичноюприналежністю,за сполучуваністю,і, відповідно,займає своємісце в лексико-семантичнійсистемі літературноїмови” [Евгеньева,1970, 11]. Приблизнотакого ж поглядудотримуєтьсяі А.Б. Шапіро:“Синонімамиє різні за своїмзвуковим складомслова, які визначаютьодні і ті ж поняття,у вираженняяких вносятьсядодатковівідтінки значення”[Шапиро, 1955, 75].М.Ф. Палевськарозгортає цюдефініцію:“...синонімамислід вважати,– пише вона, –слова та еквівалентніїм фразеологічнізвороти, якіпри різномузвучанні називаютьодне і те ж явищеоб’єктивноїдійсності ірозрізняютьсявідтінкамиосновного ,спільного длякожного з нихзначення абовіднесеністюдо різних мовнихстилів, або тимі другим одночасно,здатністю дословотворення,утворення формсуб’єктивноїоцінки та сполученняз іншими словами”[Палевская,1967, 67]. В.С. Ващенкохарактеризуєсиноніми як“усталені умовному вжиткуряди лексичниходиниць, співвідноснихз одним чи кількомапов’язанимиміж собою поняттями,певною міроюблизьких засвоїми семантико-стилістичнимивластивостями”[Ващенко, 1981, 13].Ж.П. Соколовська,аналізуючисинонімічнізв’язки прикметниківіз значеннямузагальненоїпозитивноїякісної оцінки,висуває тотожністьпервиннихсемантичнихелементівпредметно-логічноїчастини значенняяк критерійсинонімічності.Дослідницяхарактеризуєсиноніми як“семами, тотожніза первиннимисемантичнимиелементамисвоєї смисловоїструктури , алене тотожні вцілому, якірозрізнюютьсядодатковимиелементами,експресивно-стилістичноюхарактеристикою,граматичноюоформленістю,лексичною тасинтаксичноюсполучуваністю”[Соколовская,1970, 7-8]. На обмеженістьсполучуваностіблизькозначнихслів указуєтакож Ф.Р. Палмер[Palmer, Р.44].
Однак існують і визначенняіншого типу,які характеризуютьлексичні синонімине через значенняслова, а черезїх “поведінку”в тексті. Прицьому основноюознакою синоніміввважаєтьсяїх взаємозамінністьу текстах.Л.А. Булаховськийвідносить досинонімівслова, тотожніза значенням:“Слова, здатнів тому ж контекстіабо в контекстах,близьких зазмістом, замінятиодне одногобез відчуттяпомітної одмінностіу змісті, маютьназву синонімів”[Булаховський,1955, 32]. Взаємозамінністьє ознакою синонімаі у визначенніБ.В. Горнунга:“...синонімамиє слова, взаємозамінніу певних контекстах,що перебуваютьу суворомуспіввідношенніодне з одним,але не в будь-якихконтекстах”[Горнунг, 1965, 98].Названі типивизначеннямало суперечатьодне одному.Однак спробидати визначеннясиноніміїтільки черезвзаємозамінністьабо ввести цеявище (взаємозамінність)у систему ознаксинонімів нездобули в лінгвістиціостанніх роківдостатньоїпідтримки, бовизначеннясинонімів якслів, що маютьсемантичнівідмінності,не передбачаєїх обов’язковоївзаємозамінності[Лисиченко,1977, 84-85]. Майже всіназвані визначення,на думку дослідників,відрізняютьсяпереважноступенем розкриттяпоняття "значенняслова".
У 70-90-х рокаху визначенняпоняття “синонім”вводитьсярозуміннязначення словаяк структуриі запроваджуютьсяелементикомпонентногоаналізу. Таківизначеннями бачимо, наприклад,у працях Д.М. Шмельова,який зазначав,що “...синоніми– це слова,відміннимисемантичнимиознаками якихє тільки такіознаки, якіможуть усталенонейтралізуватисяв певних позиціях.Чим більшетаких позицій,тим вищий ступіньсинонімічностівідповіднихслів, тим частішеможе здійснюватисьїх взаємозамінність”[Шмелев, 1973, 130]. Уцьому визначеннівзаємозамінністьвважаєтьсяне причиною,а наслідкомсинонімічностіі проявом різногоїї ступеня.Автор підкреслює,що відмінниму синонімівє тільки ознаки,які можутьнейтралізуватися,отже, не є денотатомчи сигніфікатом,тобто найсуттєвішимикомпонентамизначення. Черезвзаємозамінність(із залученнямкомпонентногоаналізу) даєвизначеннясинонімів іЛ.О. Новиков:“Два (чи більше)ЛСВ є синонімами,якщо вони, маючирізні знаки(лексеми), здатнізавдяки тотожностіабо схожостізначень заміщатиодне одногоу всіх або певнихконтекстах,не змінюючизмісту висловлення”[Новиков, 1982, 228]. Якбачимо, цейавтор вважає,що синонімиможуть матитотожні абосхожі значенняі заміщати однеодного частковоабо повністю.
На підставіступеня близькостізначень двохслів Ю.Д. Апресянподіляє синонімина точні іквазісиноніми.Точні синоніми– це слова,семантичнийобсяг якихповністю збігається,у квазісинонімівсемантичнийобсяг збігаєтьсячастково [Апресян,1988, 509]. Для того, щобквазісиноніми(“неточні синоніми”)були взаємозамінними,необхідно, “щобїх семантичнівідмінностів ряді позиціймогли нейтралізуватися”[Апресян, 1995, 235]. Те,що Ю.Д. Апресянназиває квазісинонімами,є власне синонімамиза їх сутністюі функцією.Ю.Д. Апресяндо основнихознак синоніміввідноситьоднаковупредметно-понятійнувіднесеність,приблизнооднаковусполучуваність(валентність),належністьдо однієї частинимови [Апресян,1974, 223].
Оригінальнийпідхід до лексичнихсинонімівзастосувавС.Г. Бережан.Синонімамивін називає“слова, якізбігаютьсясемантичноі розрізняютьсялише стилістичнимиособливостямиабо особливостямивикористання”[Бережан, 1973, 87]. Отже,за С.Г. Бережаном,синоніми маютьтільки стилістичнівідмінностіабо особливостівикористанняпри тотожностісемантики.Однак це визначеннястоїть у вченогов іншому контексті,де протиставляютьсяне просто синоніми,а слова названоїС.Г. Бережаномгрупи іншимсловам з різнимступенемблизькозначності,які охоплюютьінші загальновизнанігрупи синонімів.Тому в сукупностівимальовуютьсявсе ті ж груписинонімів іособливостіїх протиставлення.
Дослідникиукраїнськоїмови визначаютьсиноніми як“слова, що означаютьназву тогосамого поняття,спільні засвоїм основнимзначенням, алевідрізняютьсязначеннєвимивідтінкамиабо емоційно-експресивнимзабарвленням(або тим і іншимодночасно)”[СУЛМ: ЛФ, 60]. М.А. Жовтобрюх,Л.А. Лисиченкотакож вказуютьна спільнупредметно-понятійнуоснову синоніміві відмінностіу відтінкахзначеня слів:“Слова, щовідрізняютьсяодне від одногозвуковим складом,але означаютьназву тогосамого поняттяз різнимизначеннєвимивідтінкамичи емоційнимзабарвленням,називаютьсясинонімами”[Жовтобрюх,1984, 66); “синоніми– це слова щоназивають однопоняття івідрізняютьсявідтінкамив значенні”[Лисиченко,1977, 70].
Як бачимо,визначенняукраїнськихдослідниківґрунтуютьсяна визнанніспільностіпредметно-понятійногокомпонентапри наявностісемантичнихвідмінностей,які називаютьвідтінкамизначення, семамиабо диференціальнимиознаками.
У сучаснійзарубіжнійлітературісиноніми також розглядаютьсяяк близькозначніслова, що маютьпевні смисловівідмінності[Soule, 1981, Р.11].
Отже, завихідний пунктнашого дослідженнявізьмемо традиційневизначеннялексичногосиноніма: “Синоніми– слова, що означаютьназву одногой того ж поняття,спільні заосновним лексичнимзначенням, алевідрізняютьсязначеннєвимивідтінкамиабо емоційно-експресивнимизабарвленням(чи тим і тимводночас), абосферою стилістичноговикористаннячи можливостямипоєднання зіншими словами”[СЛТ, 1985, 249].
Одниміз суттєвихпитань цьогорозділу єкласифікаціясинонімів.Існують різніспроби їх семантичноїкласифікації.Найбільш поширеним,якого дотримуємосяі ми, є поділсинонімів наідеографічні(логічні),емоційно-експресивніта стилістичні[Лисиченко,1973, 43-45; Коваль, 1987,37-39]. Деякі дослідникиподіляютьсиноніми насемантичні(ідеографічні,понятійні),семантико-стилістичніта стилістичні[СУЛМ, 1993, 117; СУЛМ:ЛФ, 1973, 69-70; Палевская,1964, 34].
Протеми зазначилитільки загальнукласифікаціюсинонімів, умежах кожногоз підрозділівякої може бутисвоя диференціація.
У подальшомувикладі будемокористуватисятермінамиідеографічні,емоційно-експресивніта стильові.
Як показуютьнаші дослідження,найчисленнішугрупу у поезіяхІ. Муратоваскладаютьсинонімиідеографічноготипу: у процентномувідношенніце близько 50%,40% складаютьемоційно-експресивнісиноніми, ілише 10 % – стилістичні.
Співвідношення40% – емоційно-експресивній 10% – стилістичніє до певноїміри умовне,оскільки, яквідомо, групиемоційно-експресивнихі стилістичнихвзаємно пов’язані:емоційні словапов’язуютьсяз певними стилями.
Що ж дозначної перевагиідеографічнихсинонімів, то,на нашу думку,це зумовлене естетичниминастановамиавтора, своєрідністюйого творчоїманери, особливостямиспрямуваннявіршів: длянього важливопередати найтоншівідтінки явища,чому й сприяютьідеографічнісиноніми.
На думкуМ.Ф. Палевської,семантичні,або ідеографічнісиноніми – це“стилістичнонейтральніслова, що відрізняютьсяодин від одноговідтінкамиосновного,спільного длякожного із нихзначення”[Палевская,1964, 34]. А.П. Євгеньєвавказує, щохарактерноюособливістюідеографічнихсинонімів єтотожністьсполучуваності[Евгеньева,1966, 16]. Ю.Д. Апресяну статті “Допроблеми синоніма”зазначає, щов мові при наявностіадекватнихслів відбуваєтьсядиференціаціязначень; кожнеслово виникаєніби у відповідьна певну потребу[Апресян, 1957, №6,67]. Розвиваючицю думку, Л.А. Лисиченковважає, щоідеографічнісиноніми “виникаютьвнаслідокфіксуванняв слові диференціальнихознак поняття.Вони відрізняютьсятим, що в синонімічномуслові фіксуєтьсяякась нова рисасамого явища,риса, що в значеннясинонімічнихслів, які існувалидо цього, невключалася”[Лисиченко,1977, 71]. У інших дослідженняхчитаємо: “Характернаособливістьпонятійнихсинонімівполягає в тому,що вони, означаючите саме поняття,різняться міжсобою додатковимизначеннєвимивідтінками,тобто обсягомсемантики, якапритаманнакожному з них”[СУЛМ: ЛФ, 1973, 69].
Такимчином, можливістьпередавати відтінки тогосамого поняттязабезпечуєтьсятим, що для йогопозначенняв мові існуєкілька слів;з другого боку,потреба передаватисемантичнівідтінки зумовилавиникненнякількох слівдля позначеннятого самогопоняття, тобтоспричиниласядо виникнення ідеографічнихсинонімів.
Як зазначаютьмовознавці,якихось істотнихвідмінностейв емоційномузабарвленнічи стилістичномувикористанніміж ідеографічнимисинонімамине існує,затедодатковісемантичнівідтінки їхчасом доситьпрозорі. Погоджуючисьіз думкою вчених,вважаємо, щоосновне призначенняідеографічнихсинонімів умові – служитизасобом точноговираження думкив кожному конкретномувипадку мовноговживання.
Залежновід компонента,яким відрізняютьсязначення двохсинонімів,розрізняютьтакі підгрупиідеографічнихсинонімів[Евгеньева,1970, 11; Лисиченко,1977, 71-73].
1. Синоніми,що служать дляпідкресленняі виділенняпевної ознакитого ж поняття,яка з поглядумовця є істотною.
2. Синоніми,що служать длявиявленняступеня чи міриознаки, якостіабо стану.
3. Синоніми,що характеризуютьінтенсивністьдії або стану.
4. Синоніми,що підкреслюютьякусь особливість.
5. Синоніми,відтінки значенняяких пов’язаніз характеромсполучуваності,властивоїкожному з членівсинонімічногоряду (СР), абоз приналежністюдо словотворчихпарадигм різноїповноти.
Дотримуючисьдумки Л.А. Лисиченко,зазначимо, щоостанню підгрупусинонімів мивідносимо доідеографічних,бо “відмінностіїх значенняпов’язані такожз відмінностямив понятті, алетакими, що знаходятьвиявлення всистемі мовноїструктури”[Лисиченко,1973, 45].
Синоніми,що служать дляпідкресленняі виділенняпевної ознакитого ж поняття,яка з поглядумовця є істотною.Серед ідеографічнихсинонімів упоезії І. Муратовапереважаютьсиноніми, узначенні якихвиділяєтьсяпевна сторона,ознака, рисаназваногословом явища,яка в значенніінших членівСР відсутня.Синоніми першоїпідгрупи упоета можнаподілити натакі семантичнігрупи:
іменниковісинонімічніслова, що репрезентуютьрізну міруабстрактностіознаки: полум’я– огонь (47, 167), заграви– барви (1969, 20), пахощі– запах (23), наосліп– навмання(47), край – рубіж– межа (1980, 132), образи– кривди (160), безмов’я– тиша (149, 177) , точність– влучність(180), ключі – джерела(180), безгоміння– тишина (376), тиша– мовчання(397);
іменники-синонімиз додатковими ознаками конкретнихявищ: вокзали –порти (52), димом– пеленою (55), знак– емблема (63),траса –шосейність(88), шлях – стежина(106), прах – тлін(120), намети – шатра(242), урвища – обрив(381).
Здослідженнявидно, що доцієї підгрупиналежать переважноіменниковісинонімічніпари. Так, усемантичнійгрупі, до якоївходять іменниковісиноніми, щопозначаютьрізну міруабстрактностіознаки, помітновирізняєтьсясинонімічнийобраз тиша(тишина) – безмов’я(мовчання, німота,безгоміння):"З пахучогобезмов’яквітки – плід.А з тишізоряної – мріїЗлітають ісідають крайводи" (149); "Нібишелест полотна,– Серця радістьдомоткана...Щезло й це! Самалуна. Безгоміння.Тишина."(376); "І щось булоу цім бездонне,Немов являлатиша цяМовчаннякругові кордони (397). Іменники тиша– безмов’явідрізняютьсярізною міроюабстрактностіознаки, як,наприклад, уцьому тексті:"Вечір. Тиша.Примруживсявсесвіт. Ніч.Безмов’я.Задумавсясвіт". (177). Лексичнізначення цихслів настількиблизькі, щорізняться лишеспецифічнимизначеннєвимиознаками. Утому й відчуваєтьсярука великогомайстра, щобуміло протиставитиблизькі поняття.Вечірня тиша– лише безвітря,затишшя. У цьомуспокої “примруживсявсесвіт”, чекаючиночі, яка принесеповну, глибокутишу – безмов’я.І в цьому мовчанні“задумавсясвіт”. Поетпротиставляєвсесвіт і світ,а разом з цимиантонімами у протиставнівідношеннявступаютьідеографічнісиноніми тиша– безмов’я.Якщо розглядатице глибше, топобачимо, щомитець, протиставляючи,об’єднує поняття,і перед читачамипостає єдинийбезмежнийпростір, у якомуліричний геройпочуває себевільним, упевнениму собі.
Розгляньмоінші фрагменти,які демонструютьмісце синонімічнихслів першоїсемантичноїгрупи середсиноніміваналізованоїпідгрупи: "ВпівденнихпахощахночейВідчув я морязапахмлосний" (23);"Повзуть мізерніосудий огуди,Щоб ти менеубила у собі..."(354). Так, словазапахі пахощівідрізняютьсятим, що запах,крім приємнихпахощів, передбачаєще й неприємнізапахи; осудий огудивказують нанегативневідношеннядо суб’єкта,але слово осудпов’язане восновному ізнесхваленнямвчинків, а огуда– з неславленням.Тож, як бачимо,у значеннінаведенихсинонімівпідкреслюєтьсяпевна ознакапоняття, яказ точки зорутого, хто говорить,є істотною.
У творахІ. Муратовасиноніми такоготипу дуже частовживаютьсяпоруч, доповнюючиодин одного:"Я славлю іншихмов із рідноюспівзвучність:Беру й вертаюзнов музичність,точність,влучність"(180). Поет намагаєтьсянаблизитиабстрактнісинонімічніпоняття точність– влучністьдо конкретнихзавдяки поєднаннюз антонімічноюпарою дієслівконкретногозначення беру–вертаю. Та навідміну відпопередньогоприкладу, деблизькістьантонімів надаєуривку протиставності,протиставленняне проявляється,а навпаки, яскравопроступаєоб’єднаннясмисловихвідтінків двохідеографічнихсинонімів. Миспостерігаємо,як накладаютьсясмисли двохслів, де точністьуособлює в собіпунктуальність,правильність,визначеність,а влучністьмає ще одиннюанс – попаданняпрямо в цільбез промаху.
Аналізданої поезіїпоказує, щовибір тих чиінших синонімівзалежить щей від потребвіршування– від необхідностівитримуватипевний ритм, і, звичайно,риму, що відповідаєтворчому задумовіпоета. Отже,одним із технічнихчинників використанняідеографічнихсинонімів євнутрішнєримування. Одиніз синонімів(влучність) якрима увиразнюєсемантикуіншого (точність),який впливаєна функціонально-художнійфактор у тексті.
Неабиякемистецькевміння виявляєпоет, використовуючиінший найбільшуживаний СРвогонь (огонь)– полум’я, болексичне значенняцих логічнозмістовнихсинонімівдосить близьке:"Та нам майбутніті бої Тодіздавалисятакими, Як зараз– в полум’їі димі, На згарищахчужих руїн...Ми знали – йтив огоньне страшно."(47).
Якбуло вже зазначено,поетичномустилеві І. Муратовапритаманнаметафорика.Серед синонімічнихслів аналізованоїгрупи вирізняютьсяметафоричнісполучення,що поглиблюютьасоціативніобрази. Візьмімодля прикладутакий текст:"Ще юні – вженапівживі, Щей не жили, а вжеіснують... Нуяк вогоньвселити в них,Цілюще полум’янатхнення"(167). Слова вогоньі полум’яв мові дужеблизькі значеннєвимивідтінкамиі можуть замінятиодин одного.Але в даномуконтексті коженіз цих синонімівзаймає свою,єдино правильнунішу. Переноснезначення вогнюяк вогняноїстихії, що повиннавселитися вюних, відповідаєзадумові поетатільки в сполученніз дієсловомвселити.У цьому сполученнівтілено динамізмі енергію поколінняІ.Муратова, якепрагне передатигарячу енергіювогню юним. Дляпоета вогонь– не абиякавогняна стихія,а цілюще полум’янатхнення,полум’я пристрасті,у якому згораютьбез останку.На думку автора,сила вогнюмогутня, алесила полум’яще могутніша.Отож метафоричнісиноніми вогоньі полум’я,виконуючи своюекспресивно-образнуфункцію, створюютьемоційнийнастрій тексту.
Слідвідзначити,що різниця міжметафоричнимисловами-синонімами,що входять допершої підгрупи,смислові відмінностіїх один відодного проступаютьу тих випадках,коли вони певнимчином протиставляютьсяабо зіставляютьсяу тексті. Самепри зіставленніабо протиставленніпосилюєтьсяобразність,виникаютьпотрібні авторовіхудожньо-естетичніасоціації.Інколи вінпоєднує з синонімамислова, які зазвичайне поєднуються:"Знов люблюі забуду відразуВсе, що в мукахдля себе відкрив:Безотруйнувчорашню образуІ трутизнусьогоднішніхкривд"(161). Поет зіставляєзначення синонімічнихслів образаі кривда:образа– сильніша, алебезотруйна,а кривда(рос. обида) легша,але отруйна.Якщо ми уважнорозглянемосмислові відмінностісинонімівобразаі кривда,то відмітимозростаннянегативноговідтінку вслові кривда,бо значенняслова образаінтерпретуєтьсяяк приниження,скривдження,а значеннясловакривда– як спаплюження,загадження,що містить усобі більшнегативнийкомпонент упорівняннііз семантикоюсиноніма образа.Крім того, І.Муратов цікавопоєднує з іменникомобразаприкметникбезотруйна,які за звичайноне можутьпоєднуватися,бо не може бутибезотруйноїобрази.Образа завждинесе з собоюнегативніемоції, воназавжди отруйна.Отож у результатіцього поєднанняутворюєтьсяскладна і свіжаоксимороннаметафора.
Оксиморон,метафоричність– важливі чинникипоетичногостилю І. Муратова,які зумовленідинамічною,імпульсивноюнатурою митця.
Розгляньмоі проаналізуймосиноніми другоїгрупи, що включаєв себе іменниковісинонімічніслова з додатковимиознаками конкретнихявищ. Семантичномісткі й образноглибокі, вонисприяють твореннюоригінальнихпоетичнихобразів, як-от:"Хай ніхто неступав ще домене На цейпрах,на цей тлін,Але ж так і менеперемеле Отоймлин-часоплин"(120). Якщо ми поглянемона значенняслів прах– тлін,то побачимо,що обидва синонімивиражають однепоняття – “останки”,але, крім цього,кожен з них маєіще додатковісемантичніелементи значення.Автор розташовуєсиноніми утексті так, щовони доповнюютьодин одного:тлін – це нетільки останкикісток, тіла,а вже зітліліостанки всьогоживого, що можегнити, розкладатися,від найнижчогоодноклітинногоорганізму ідо найвищогокласу живихістот.
Аналізучиідеографічнісиноніми першоїпідгрупи, мидійшли висновку,що найуживанішимиу поета є іменниковісиноніми напозначеннярізної міриабстрактностіознаки: безмов’я(мовчання, німота,безгоміння)– тиша (тишина),полум’я – вогонь(огонь). Синонімитакого типуу поетичнихтворах І. Муратовачасто вживаютьсяпоруч, у зіставленні,ніби доповнюючиодин одного.Відповіднозіставленнясинонімічнихслів робитьвідчутною їхрізницю, виставляючина перший планте, що залишаєтьсяза рамками їхлексичноїрівнозначності.
Синоніми,що служать длявиявленняступеня чи міриознаки, якостіабо стану.Кількіснопоступаються,але не меншоригінальнів творах І. Муратоваідеографічнісиноніми другоїпідгрупи. Цесиноніми, щослужать длявиявленняступеня чи міриознаки, якостіабо стану. Сюдиналежать слова,що називаютьознаку, якістьабо стан. Згрупуємосиноніми цієїпідгрупи засемантичнимиознаками:
прикметникові,прислівниковіта іменниковісинонімічніслова, що відтворюютьпсихічний станлюдини: жагуче– пристрасне(53), принадний– звабний (85),оманне – облудне(365), смутно – журно(139), сутужно –скрутно (140), гірко– сумно (290-291), твердо– туго (377), тривогою– журбою (1980, 157), горе– біда (197);
прикметниковіта дієприкметниковісиноніми, щохарактеризуютьявища соціальногопорядку: незнайомих– невідомих(56), вічний – незмінний(173), покірний –слухняний(135), сьогочасний– сучасний(251), грізна – лиха(1980, 140), пробитих– прострелених(289), славетні –уславнені(386);
Матеріалипоказують, щодо даної підгрупиналежать переважноприкметникита дієприкметники.У такі ж відношенняміж собою вступаютьприслівники та іменники,яких значноменше в ційпідгрупі, ніжприкметниковихсинонімів.
Індивідуальнапалітра митцязасвідчуєпостійний пошукнайпотрібнішогослова в художньомуцілому. Як бачимо,у цій підгрупіідеографічнихсинонімів поетнадає перевагусинонімічнимсловам на позначенняпсихічногостану людини,серед якихдомінує образтривога – журба,горе – біда,гірко – сумно:"І хоч бувалогірконам і сумно,Нас не гнітиводвічний давнійбіль" (290-291), "Першеслово прийшло.Буде й друге...Котресь вляжетьсятвердоі тугоУ своїм непорушнімгнізді" (377), "Овіянийтривогою,журбоюЧи радістюрозбуджений,кажу: Любов донього в серцізбережу, Ажпоки серцеб’ється" (1980, 157).
Стилістичнавиразністьбільшостіприслівників,вжитих І. Муратовимдля розкриттяпсихологічноїхарактеристикилюдини, пов’язаназ відчуттямновизни, щопосилюєтьсязавдяки можливимасоціативнимзіставленням.Читач нібичекає на звичайнеслово, а поетвражає йогонезвичним: "Ісмутнотак, журнозробилосьмені. Сів тасиджу на зогниломупні, Над іржавимболотом..." (139).Звичніша длячитача прикметниковаформа – засмучений,зажурений –поетові здаєтьсяне досить виразноюв цьому динамічномуконтексті.Даний контекствимагає вираженняознаки дії абоознаки ознаки,властивихприслівникам,а не простоознаки, що характернаприкметникам.Спільне значеннясинонімівсмутно– журноможна визначитиодним словом:сумно. Але поетовізамало цього,він розгортаєознаку дії, щоброзкрити передчитачем достовірнкукартину: ліричномугерою смутно,тобто неспокійно,тривожно, непевно.Та цього недосить дляпоета, щоб картинапсихічногостану героябула повною,тому він додаєсинонім журно,який виражаєспільне значенняпо-іншому, можливо,м’якше: героюне так тривожно,як просто тужливовід безвиходійого становищав даний момент.Як бачимо, СРсмутно– журноІ. Муратов будуєза принципомспадання міриознаки.
Візьмімоінший прикладприслівниковогоСР: "Від спогадівна серці завждисмутно: Отут– було... І там– було... О, хочби як було сутужной скрутно,– Хай буде зкореня щоднянове стебло"(140). Слова сутужно– скрутно означаютьміру психічногостану людинив критичниймомент. Утворенівід різнихоснов, прислівникипо-різномупередають цеспільне значення:слово сутужно,на відміну відслова скрутномає ще й іншуміру якості– туго. Ми спостерігаємоспадне розташуванняслів-синонімів,що говоритьпро наявністьоціночнихелементів. Отожсутужно – ценеймовірнотуго і складно,а от у наступномусинонімі сема”дуже-дуже”відсутня: скрутно– це простоважко.
Такимчином, об’єднуючилексеми, щовикликаютьпереживанняабо усвідомленнянеприємних ситуацій, поетстворює СР тогосамого емоційногонаповнення.Смислова функціятаких СР, деслова розташовуютьсяу спадномунапрямку значень,досить прозора:називаючи явищедушевного станупоруч двомасинонімічнимиприслівниками,автор нібиприглушує їхнегативне забарвлення.
Середідеографічнихсинонімів, якіми відносимодо першої семантичноїгрупи, вирізняютьсятрадиційнісиноніми-іменники:кривда – ганьба,горе – біда,сум – туга, щопідкреслюютьобразну й лексичнусконденсованістьпоезій. Стилістичнувагу такихсинонімів-іменниківдемонструє текст: "Але йтоді на відстаніпредальнійВід наших днів,– чи горе,чи біда,– Життя б віддаву сутичці тотальній"(197). На першийпогляд словагореі біданазивають однеявище, виражаютьодне поняття.Спільне значенняцих слів, об’єднанняїх смислівпосилює, увиразнюєнегативніемоції, що охоплюютьчитача, дляякого вказанісиноніми –уособленнялиха, душевногоболю. Та якщоуважно подивитисяна зіставленнясинонімів горе– біда,то помітимовідмінностів характеристиціпредметно-понятійногоядра слів: крімспільного, вженазваногозначення, іменникгоре має щедодатковийсемантичнийелемент, щоуточнює синонім біда – зло.
Поверхневаструктураприкметниковихідеографічнихсинонімів напозначенняпсихічних явищу І. Муратова,як правило,ускладненаглибинноюсемантикоюі спираєтьсяна несподіваніметафоричнізв’язки: "І всеж було меніпотрібно: Кав’ярні,пляжі і причали,Красунь незнанихсміх принадний,Очей вологихзаклик звабний"(85). Прикметникипринадний– звабнийоб’єднанізначенням:привабливий.Відрізняютьсяці слова лишевідтінкамизначень, котрітак чи інакшевказують напозитивніемоції ліричногогероя, що мрієбути заманениму тенета звабнихочей і принадногосміху незнанихкрасунь. Недармапоет розташовуєсинонімічніслова в такійпослідовності,де наступнийсинонім маєвищу ознакуякості, ніжпопередній:герой бажає,щоб його спочаткузаманили, привабили,на що натякаєприкметникпринадний,а потім спокусиличарівністюзвабнихвологих очей.
Як ужезазначалося,синоніми-прикметникипереважаютьсеред ідеографічнихсинонімівдругої підгрупи.Вони маютьшироку семантику,що і демонструютьсинонімічніпари другоїтематичноїгрупи.
І. Муратовуміє відчутислово в усіхйого семантичнихі стилістичнихзв’язках, томуі з’являютьсясеред ідеографічнихсинонімів, щопозначаютьявища соціальногопорядку, яскравіприкметниковіта дієприкметниковісиноніми: "Длягеніїв накресленотрасу До музеїв,а не в деньсьогочасний?!Як це добре: йу кожусі, Тарасе,Ви наш геній– абсолютносучасний!"(251), "Вони в пробитихкасках..., В простреленихсмугастихконцтабірниххалатах" (289),"...Тоненькікнижечки –Славетністрофи й тропималозначні,Уславленій осміяні рядки"(386), "Мені здавалось– все, що я люблю,Повинно бутивічнимі незмінним"(173), "Адже в годинугрізнуі лихуВ розбурханійглобальнійзавірюсі Вонина магістральномушляху Нам небули затримкоюу русі" (1980, 140).
Розгляньмоодин із яскравихфрагментів:"Ніч минає.Близько деньнезнаний... Хайнезнаний –тільки б неслухняний,Не покірнийтемрявістрахіть!"(135). Загальнезначення слівне слухняний– не покірний:не смиренний,не податливий,однак у кожномуіз них ступіньданої якостірізний. Неслухняний– це той, що невиконує певніправила, алеце не значить,що він не сумирний,бо саме такимвідтінкомякості відрізняєтьсяслово не слухнянийвід слова непокірний. Непокірний темрявідень – це непросто не податливий,але не приниженийдень. У цих рядкахчітко проступаютьфілософськімотиви вірша– боротьбасвітла і темряви,дня і ночі, деобов’язковоповинно перемогтидобре, світленачало. Саметакий філософськийпідхід до вирішеннясучасних проблемпропонує І. Муратов.Цьому сприяютьуміло підібраніхудожньо-стилістичнізасоби, зокрема,ідеографічнісиноніми-прикметники,що відповідаютьінтелектуальномурівню поета.
Як показуєаналіз, ідеографічнісиноніми другоїпідгрупи включаютьу себе дві семантичнігрупи, яківикористовуютьсяавтором дляурізноманітненнясемантичноодноспрямованиходиниць, що вйого творахвикористовуютьсяперш за все дляпсихологічноїхарактеристикиособи.
Синоніми,що характеризуютьінтенсивністьдії або стану.Синоніми, щохарактеризуютьінтенсивністьдії або стану,входять дотретьої підгрупиідеографічнихсинонімів. Воназа кількістюмайже не поступаєтьсянайбільш чисельнійсеред ідеографічнихсинонімів –першій підгрупі,яка включаєсиноніми, щослужать дляпідкресленняпевної ознакипоняття, відсутньоїв значенніінших членівСР.
Цілкомприродно, щов цій підгрупіІ. Муратоввикористовуєпереважнодієслова-синоніми,оскільки самеця частина мовивиражає діючи стан:
на позначенняжиттєво важливихдля людини дійта процесів:мислення, мовлення,бажання, спостереження,горіння: здумати– згадати (183),добрав – збагнув(350), думав – гадав(1980, 206), не відаю –не знаю (111), непобачу – непомічу (256), незвинувачуйте– не нарікайте(199), горю – палаю(278), пильную –вартую (197), пильнуй– стеж (278), волів– жадав (314), жадав– прагнув (42, 342),жадаєш – хочеш(395);
на позначеннядії чи стануз відтінкомдосягненнярезультату:поширеностічи повторюваності:побив – понищив(61), вижив – вистояв(62), загинув –сконав (181), погинуть– щезнуть (103),станеться –збудеться –буде (321), зник –щез (335);
на позначенняповноти чинеповноти дії:пригасло –примеркло(121), сховати –приховати(219);
на позначенняпереміщенняу просторі: неомини – не обійди(1980, 140), гойдає –колише (1980, 143).
Якбачимо, найбільшуживані у ційпідгрупі синонімічнідієслова напозначенняжиттєво важливихдля людини дійі процесів.Значне місцесеред цих дієслівзаймають СР,що позначаютьпроцес мислення:думав (здумав,збагнув) – гадав(згадав, добрав),та бажання:жадати – прагнути(воліти, хотіти):"Як же меністрінуть вас...,Є про що намздумати,Є про що згадати..."(183), "Я так скажу,щоб він такидобрав,Щоб він збагнувсвоїх конвульсіймарність..."(350), “...Серцепрагне бруньок?..Цвіту жадає?”(42), "Моїх нездійсненихбажань Непереможенетяжіння. Цьоговолів,того жадав,А де ж воно?"(314), "А чого ж іщежадаві прагнувУ нищівнімкратері війни,– Щоб єдину всвіті нашуправду Понеслиіз рук моїхсини" (342), "Алеж ти не жадаєшнічого незвичного:Хочештільки любові..."(395).
Дослідженняпоказує, що условниковомускладі творівІ. Муратовапереважаютьідеографічнісиноніми-дієслована позначенняпроцесу мислення.Серед такихсинонімічнихслів зустрічаютьсянавіть традиційніпари синонімів,включені вновий контекст,як-от: "Ти, може,думав,що мені немилоТерпіти лихоз голубом своїм?Гадав:коли б і справдібув гладкимТа пишним паном– я б тебе любила?!"(1980, 206). При цьомувони вживаютьсядистантно івиражають більшрозчленованепоняття, ніжтрадиційнефолькльорнедумати – гадати.
Зрозумілепрагнення митцяуникнутитрафаретностій надати яксвоїй, авторській,розповіді, такі мові персонажівсвіжості. Длякожного конкретноговипадку позначенняакту мисленняМуратов шукаєнайбільш точней виразне слово.Загальновживанедієслово мислідумав,що служить дляпростої фіксаціїакту мислення,у творах поетазустрічаєтьсяне так часто.У художньомутворі поет неможе обмежитисьпростою констатацією,а прагне відтворитихарактер протіканняпроцесу мисленняз усією різноманітністювідтінківзначення. Так, дієслово думаввиступає в паріз дуже близькимдо нього синонімомгадав.Дослідженяпереконливосвідчать, щоІ. Муратоввикористовуєїх диференційовано:синонім гадавз’явився тоді,коли потрібнонаголосити,що думка маєхарактер припущення.
Крімтого, дієслівнісиноніми, щопозначаютьважливі длялюдини дії іпроцеси, устилістичномувідношеннівиразні йрізноманітні.Розгляньмо,наприклад, СРна позначення процесів горіннята спостереження:"Який я червонястий!Горювесь час, Палаюскрізь. Та, мабуть,скоро згасну.Так і пильнуйввесь час істеж,Аби не заплювали"(278 ). У даному фрагментіпереплітаютьсядва дієслівнихСР, які , доповнюючиодин одного,глибоко і повнорозкриваютьзміст уривку.Вдало підібранідієслова-синонімидають можливістьгостріше відчутивнутрішню формузвичайних івластивихпоетичній мовіслів, а такожусвідомитиїх необмеженіможливості.Метафоризованісиноніми горюі палаю,що в даномутексті характеризуютьстан поета,об’єднаніспільним значенням– давати вогонь,полум’я, світло,але слово палаюхарактеризуєбільш інтенсивнудію, ніж словогорю.До того ж , дієсловопалаю,згідно зістилістичнимзадумом автора,надає поетичнимрядкам високохудожньогопафосу. Динамічнанапруга, заданасинонімамигорю-палаю,спадає завдякиприсутностіантоніма згасну.Отож ми спостерігаємостилістичновиправданийсинонімічно-антонімічнийтрикутник.Використовуваннясинонімічно-антонімічнихблоків – одназ характернихрис поезіїІ. Муратова,що вирізняєйого творисеред поезійінших письменників.Друга парасинонімів –пильнуй– стеждоповнює, уточнюєсемантикуконтексту: щобне згаснути,не втратитивогню, ліричнийгерой повиненоберігатиполум’я, пильнуватиі стежити, “абийого не заплювали”.Тому на першийплан виступаєрізниця у відтінкахзначення синонімівпильнуй– стеж,бо пильнувати– значить уважно,пильно стежитиза процесом,що відбувається.Майстерністьписьменникавиявляєтьсяв тому, що кожнийіз цих синонімівпідпорядковуєтьсяідейно-художньомузамисловіавтора і йоговживання виправданевідповіднимиумовами йогофразовогооточення.
Широкийдіапазонконкретно-образнихдієслів-синонімів,що входять додругої тематичноїгрупи, дозволяєІ. Муратовумаксимальноуточнюватизагальне поняття– відтворюватинайтонші йоговідтінки вкожному окремомувипадку, як-от:"Чимоло наспобив,понищивтой фугасАмериканський,що без ціліВлучав в усіоб’єкти цілі…"(61). Синонімічніслова побив– понищиввідрізняютьсявідтінкомзначення іводночас доповнюютьодне одного.Страхіття війнипоет передаєдвома синонімами– побиві понищив,акумулюючиїх в одне поняття– смерть. Синонімпобитимає значення:зруйнувати,зламати життя,а понищитимістить у собідодатковийвідтінок – непросто позбавитижиття, а зробитице з особливоюлюттю й ненавистю.
Синоніми-дієслова,що становлятьдругу тематичнугрупу слів,втілюють у собісемантичніриси конкретнихдій і станіві тому не потребуютьдетальнихрозшифрувань:"Товаришу…Genosse… Camarado…Погинуть,щезнутьзненавистьі зрада! Колиу людства єтакі слова!"(103); "Був дивосвіт,і зник…Був щедрий дух.І щез"(335).
Дотретьої семантичноїгрупи відносятьсясинонімічнідієслова напозначенняповноти чинеповноти дії,наприклад: "То,значить, відзрячих нічогоне можна Анісховати,ані приховатиУ наймогильнішомумовчанні?"(219). У цьому фрагментідієслівнісиноніми охоплюютьі значенняповноти дії(сховати),і значеннянеповноти дії(приховати).Такий прийомпоет використовуєз метою концентраціїуваги на самійдії, тобто суттєвимє спільне значенняцих синонімів.Крім того,повторюваначастка аніпідсилює семантичнівідношенняслів сховати –приховатиу тексті ззапереченням.
Четвертагрупа дієслівнихсинонімів, які попередня,у поета малочисельна,але багата наоригінальнісловесні образи,які виникливнаслідокрозвитку метафори.У тексті: "Хмара,як хоче, гойдає,колишесерце моє...”(1980, 143) синонімина позначенняпереміщенняу просторігойдає– колишемають метафоричнезначення. Семантикацих синонімічнихслів доситьблизька. Контактнерозташуваннясинонімівпідсилює позитивнийкомпонентзначень слів,надає відповідногоемоційногозабарвленняхудожньомутекстові.
Здійсненийаналіз ідеографічнихсинонімівтретьої підгруписвідчить, щомайстерністьпоета в доборісинонімів необмежуєтьсяякими-небудьокремими групамидієслів: порядз багатою ігранично точноюсинонімікоюдієслів напозначенняпроцесів мислення,мовлення, бажання,спостереженняІ. Муратовшироко використовуєсиноніми-дієслова,що позначають дії і стани звідтінкомпоширеностічи повторюваності,а також дієслівнісиноніми напозначенняпереміщенняу просторі таповноти чинеповноти дії.
Синоніми,що підкреслюютьякусь особливість.До четвертоїпідгрупиідеографічнихсинонімівналежать синонімічніслова, що виражаютьвідмінностів характерідії. Дослідженнявиявило, щосеред синонімівідеографічноготипу ця підгрупа найбагатшау художньо-образнійсистемі поезійІ. Муратова.У цілому вонавключає:
синонімічніслова на позначенняпсихічногостану людини:сміх – регіт(90), плачуть –ридають (325), тужать– плачуть (185),глузуйте –насміхайтесь(365), вагались –терзались(154), приборка –пригасить(347), манить – зве(323), кличе – манить(44).
іменники-синоніми,що образновідтворюютьрізні явищаприроди: завірюха– метелиця(56), хуртовина– завірюха(55).
Першасемантичнагрупа, до якоївходять синоніми,що позначаютьпсихічний станлюдини, кількіснопереважаєдругу. У нійдомінують СРплачуть-ридають– тужать, сміх(насміхатись)– регіт (глузувати),манить – зве(кличе): "Не глузуйте,зайди-блискавиці,Насміхатисьгоді." (365), "І вчорашнєу безвістьпливе, І кубельцена затишнійгілці, Як учора,не манить,не зве"(323), "Кличемузика в сад,Манитьв затишок присмерквечірній" (44),"Гайда-люлі– його діти,Вже неплачуть,не ридають,Батька в небівиглядають"(321).
Художникпоетичногослова виявляєнеабияке мистецькевміння, об’єднуючи дієслова-синонімина позначеннярізного психічногостану людинив СР навколослова плачуть:"Гайда-люлі– його діти,Вже не плачуть,не ридають,Батька в небівиглядають"(321), "Десь на рейдітужатьпароплави Уприморськімсивім тумані.Я і сам заплакавби з досади, тане можна плакатимені" (185). РозгляньмоСР плачуть– ридають –тужать.Плач, як правило,є наслідкомзбудження чисильного переживання,або й фізичногоболю. Причини,що викликаютьплач, здебільшогоне однаковіза своїм характером,тому й інтенсивністьплачу різна.Дієсловомридаютьпоет передаєсильний плач,судомний, внаслідоктуги дітей засвоїм батьком.
В іншомутексті протиставляютьсясинонімитужити-плакати,де для увиразненняопису афективногостану героя,який “заплакавби з досади”,поет вживаєметонімічнийвираз “тужатьпароплави”.Саме значеннядієслова тужатьвідповідаєсполученнюйого з іменником-додаткомпароплави, ботужитиозначає непросто плакативголос, а протяжноплакати, щонагадує сумнийпротяжний гудокпароплава. Яквідомо, ідеографічнісиноніми плачуть,ридають, тужатьвідрізнятьсяхарактеромдії: плакатиможна і беззвучно,ридати– тільки вголосі судомно, атужити– вголос і протяжно.Згідно зістилістичноюзаданістю, такіідеографічнісиноніми надаютьпоетичнимрядкам образноїдинамічності,створюютькартину, в якійпоет і світвиступаютьніби в єдиномуемоційномуключі і разоміз тим відрізняються.
Напозначеннястану задоволенняпоет використовуєсинонімічнііменники сміх– регіт:"Зачувся сміх.Я озирнувся:скрізь Мовчалискелі і гулипровалля. Асміхлунав, а сміхзростав дедалі І вже на дикийрегітпереріс" (90).
Використовуючиці синоніми,поет не випускаєз поля зору їхрозрізнювальнівідтінки іставить коженіз них на своємісце. Порядіз словом сміхпоет вживаєслова, що доповнюютьі деталізуютьхарактеристикутакого стану:сміхспочатку зачувся,потім лунав,зростав і насамкінецьпереріс у регіт.Автор розташовуєсиноніми упослідовномунаростанніїх семантчнихякостей, борегіт – це вжеголосний сміх,а дикий регіт– надзвичайноголосний сміх.На цьому прикладіІ.Муратов демонструєнародженняекспресіїсарказму.
Проаналізувавшиідеографічнісиноніми четвертоїпідгрупи, якапредставленав основномудієслівноюсинонімікоюна позначенняпсихічногостану людини,вважаємо, щодобір і застосуваннятаких синонімівпоет проводитьз почуттям міриі художньогосмаку, використовуючисинонімічніслова в тканиніпоетичнихтворів як словесніштрихи до передачіпсихічнихособливостейлюдини. У виборітого чи іншогосиноніма знаведених парМуратов орієнтуєтьсяне тільки наїх смисловувідмінність(вона доситьвиразна), а надоречністьйого застосуванняу сполученніз іншими словамифрази.
Синоніми,відтінки значенняяких пов’язаніз характеромсполучуваності,властивоїкожному з членівсинонімічногоряду (СР), абоз приналежністюдо словотворчихпарадигм різноїповноти.П’яту підгрупуідеографічнихсинонімівскладаютьсинонімічніслова, відтінкизначення якихпов’язані зхарактеромсполучуваності,властивоїкожному з членівСР.
На думкудослідників,різна сполучуваність– це доситьхарактернаознака ідеографічних синонімів, бовона “відрізняєїх один відодного і заширотою обсягуозначуваногопоняття, і засферою вживанняв мові” [СУЛМ:ЛФ, 1973, 72]. До цієїпідгрупи віднесемотакож, за Л.А. Лисиченко,ті синоніми,відтінки значенняяких пов’язаніз приналежністюдо словотворчихпарадигм різноїповноти. Кількіснотакі словапоступаютьсяіншим підгрупамідеографічнихсинонімів яку поезії І. Муратова,так і в українськіймові взагалі.
Проаналізуймоспершу синонімічніслова, яківідрізняютьсяхарактеромсполучуваності.Цей тип синонімічнихвідношень упоезіях І. Муратоваспостерігаєтьсяпереважно віменниковійта прикметниковійсинонімії.
РозгляньмоіменниковийСР: "У присмеркулиш контуриіснують – Домів...дерев... Без суті.Без єства."(383). Іменник єство відрізняєтьсявід синонімічногосутьтим, що сполучаєтьсяпереважно зіменниками– назвами осіб.
Відповідназалежністьпредставленаі в прикметниках,де синонімимають різніможливостіпоєднання зіншими словами.Наприклад:"Подалі відбайдужихі інертних!..Біографам щосьвіри я не йму"(390). Так, прикметникбайдужий,що означаєбездіяльний,відрізняєтьсявід синонімічногоінертнийтим, що сполучаєтьсяпереважно зіменникаминазвами осіб.У подібномутексті нейтралізуєтьсядиференціальнасема, зумовленасполучуваністю,тому слованабувають більшблизькогозначення йможуть виступати,як однорідні:байдужі –інертні.
Такаж обмеженістьу сполучуваностівластива словунеживийпорівняно зсинонімічниммертвий:"Без всіх живих,що станутьнеживіНа цій землі,коли над мертвимїї тілом..., Стерильнозацарює небуття"(397). Неживі – необов’язковомертві, адженежива природаніколи не булаживою. Мертвий– той, що бувживий.
Вживанняподібних синонімівв одному контекстіпотрібне авторовіне тільки длялексичногоурізноманітненнятексту, а насампереддля розкриттявластивостейлюдини.
Обмеженняв сполучуваностісинонімівпов’язані звідмінностямив самих явищах,які виражаютьсясловами, відмінностямив значенняхслів. Така синонімія,вважаємо, маєвелике стилістичнезначення, бопередає своєріднийавторськийакцент на певномуявищі чи йогоособливості.
До синонімів,що входять уп’яту підгрупу,відносять іті, відтінкизначення якихпов’язані зприналежністюдо словотворчихпарадигм різноїповноти. Цейтип синоніміву Муратовапредставленийв основномуіменниковоюсинонімієюна позначенняпсихічногостану особи:зрада – омана(44), хиби – помилки(65), фантазії –химери (101), вигадка– неправда(210), тортури – муки(346); рідше дієслівною:калатай – бий(379) та прикметниковою:заповітна –завітна (382).
Візьмімодля аналізуіменниковіпари, що домінуютьу цьому типівідношень: "Івін повів тодіпро інше, Пронайболючіше,найгірше: Пронаші хиби,й помилки..."(65), "Ані зрадине було, ні омани,Щастя не розбивїй третій хтось"(44). Аналіз словотворчихможливостейкожного з іменниківпоказує, що доіменника хибає відповіднідієслова хибувати,схибити,а в синонімічного помилкатаких відповідниківне існує. З двохіменників зрадаі оманаперший має всучасній мовідієслово (зрадити)і форму дієслова(зраджений), адругий такихспіввідноснихслів не має. Яквидно з прикладів,цей тип синонімічнихвідношень уІ. Муратоваспостерігаєтьсяпереважно віменників, щовиражаютьпсихічні якостічи властивостілюдини.
Отже, нашедослідженнясвідчить, щов поетичніймові Муратовапереважаютьідеографічнісиноніми, вживанняяких зумовлюєтьсятим, що вонивиражають певніособливостів самому явищі,особливості,які враховуютьсяв значенніодного синонімічногослова і невиражаютьсяв другому. Значнемісце середцих синонімівпосідають такі,що відрізняютьсямірою, ступенемвиявлення діїчи психічногостану особи.
Другувелику групусинонімів,поширених упоезії І.Муратова,становлятьемоційно-експресивні.Ми зупиняємосясаме на цьомутерміні, хочнаукова літературазнає й інші –понятійно-стилістичніта семантико-стилістичні.
Словникизвичайно визначають,що емоційно-експресивнісиноніми – це“синонімічніслова, що відрізняютьсядодатковимизначеннєвимивідтінкамиі стилістичноюзабарвленістю”[СЛТ, 1985, 250].
Подібневизначенняцього типусинонімівзнаходимо,наприклад, уМ.Ф.Палевської:“Семантико-стилістичнісиноніми – цеслова та їх еквіваленти,що означаютьодне і теж явищеоб’єктивноїдійсності тавідрізняютьсяне тількистилістичнимзабарвленням,а й відтінкамизагальногодля кожногоз них значення”[Палевская,1964, 48].
У сучаснійукраїнськійлінгвістичнійлітературіемоційно-експресивнісиноніми трактуютьяк “такі, щорозрізняютьсязначеннєвимивідтінками,семантичнимобсягом,емоційно-експресивнимзабарвленням”[СУЛМ:ЛФ, 1973, 70].
Справді,розташувавшиемоціонально-експресивнісиноніми впорядку градації,легко виявити,що кожне наступнеслово не тількивиражає дещобільшу міруознаки, інтенсивностідії тощо, а ймає додатковеемоційне забарвлення.
Заслуговуєна увагу такожтлумаченнязазначеноготипу синоніміву Л.А.Лисиченко.Дослідницязазначає, щотак званіемоціональнозабарвлені(або експресивні)– це синоніми,значення якихвідрізняєтьсявід інших слівСР емоціональнимкомпонентом,що виявляєставлення особичи колективудо цього явища[Лисиченко,1977, 75]. Мовознавецьвважає, що вданому разіне йдеться прослова, в якихоцінний елементє предметно-понятійноюосновою значення,а тільки проті, що в нихемоціональнезабарвленняне пов’язанеіз самим явищем,а виявляє ставленнядо нього [Лисиченко,1973, 45].
Такимчином, емоціональнісиноніми в СРпов’язуютьсяв складну систему,що диференціюєтьсяза експресією.Отож, не можнадосліджуватиемоціонально-експресивнісиноніми, незвертаючисьдо проблемимовленнєвоїекспресії.
За В.П.Григор’євим,експресія –це виразність,те, що передбачаєвираженнянетривіальногозмісту [Григорьев,1979, 137]. Г.М.Колесниквбачає в експерсії“те, що протиставляєтьсястандарту,марковане,характерне”[Колесник, 1978, 93];виразністювисловленняназиваютьекспресіюТ.Г.Винокур[Винокур, 1980, 57],В.Д.Дєвкін [Девкин,1979, 217], В.М.Телія[Телия, 1988, 28], С.Я.Єрмоленко[Єрмоленко,1976, 34], М.М.Пилинський[Пилинський,1982, 46].
На думкуО.С.Ахманової,експресія –це “виражально-зображальніякості мовлення,що відрізняютьйого від звичайного(або стилістичнонейтрального)і надають йомуобразностіта емоційногозабарвлення”[Ахманова, 1966,524]. Майже такеж тлумаченняцієї категоріїдають Д.Е.Розентальі М.О.Теленкова[Розенталь,Теленкова,1976, 535].
Із цихі подібнихвизначень можназробити висновок,що мовленнєваекспресія –це складналінгвостилістичнакатегорія, якаспираєтьсяна цілий комплекспсихічних,соціальнихта внутрішньомовнихфакторів. Вонауявляєтьсяяк інтенсифікаціявиразностіповідомлюваного,як збільшеннявпливової силивислову, надаємовленню образностіта емоційногозабарвлення,особливоїпсихологічномотивованоїпіднесеності.Експресивністьта емоційність– нероздільніпоняття. Експресивнийвідтінок услові нашаровуєтьсяна його емоціонально-оціннезначення, причомув одних словахпереважаєекспресія, вінших – емоціональнезабарвлення.Тому розмежуватиемоціональнута експресивнулексику практичнонеможливо. Цеускладнюєтьсяще й тим, що“типологіявиразностіпоки що, на жаль,відсутня”[Головин, 1980, 188]. Отожемоціонально-експресивнісиноніми –невичерпнеджерело експресивності.
Природнаекспресивністьемоціонально-експресивнихсинонімів упоезії поєднується з емоціональнимзабарвленням.
Дослідникивиділяють дватипи емоціональнихзначеньемоційно-експресивнихсинонімів:
1. Синоніми,емоціональний,оцінний елементв яких пов’язанийіз сутністюсамого явища.
2. Синоніми,в яких характеризуєтьсяне саме явище,а особливостійого сприймання[Лисиченко,1993, 58-59].
Крім того,більшістьмовознавцівоб’єднуютьблизькі заекспресієюслова в лексичнігрупи: слова,що виражаютьпозитивнуоцінку абохарактеристикупонять; слова,що виражаютьїх негативнуоцінку.
У Л.А.Булаховськогочитаємо: “Доскладу слів,що супроводжуютьсябільш або меншвиразним емоційнимзабарвленням...обов’язкововходить оцінниймомент – визнанняпозитивностічи, навпаки,негативностітого смисловогозмісту, якийстановитьзначення слова”[Булаховський,1955, 53].
Усерединіцих груп існуєсвій розподілза диференціальнимисемами. Так,І.Б.Голуб допершої підгрупивідносить словависокі, пестливі,жартівливі,іронічні, несхвальні,лайливі та ін.[Голуб, 1986, 105]. УМ.М. Кожиноїзнаходимо більшдокладнудиференціацію.Серед позитивнихвідтінків вонавиділяє урочистий,піднесений,близький дориторичногота піднесено-поетичний,у яких переважаєвласне експресивнаоцінка, а такожслова з емоційно-оціннимнаголосом –схвальні, пестливі,жартівливі;до слів з негативнимивідтінкамивідносить –несхвальні,презирливі,докірливі,іронічні,зневажливо-фамільярні,лайливі та ін.[Кожина, 1983, 122-123].
Найбільшдокладна іструнка класифікаціяпозитивнихі негативнихдиференціальнихознак даєтьсяв С.Г.Бережана.Він деталізуєпозитивність– на пестливістьі піднесеність;негативність– на зневажливість,іронічність,лайливість[Бережан, 1973, 140].Досить частоці нюанси важковловити, дотого ж вонизмінюютьсяяк історично,так і в залежностівід контексту:нейтральніслова можутьсприйматисяяк високі іурочисті, високалексика запевних умовнабуваєжартівливо-іронічноїзабарвленості;часом навітьлайливе словоможе прозвучатилагідно, а лагідне– зневажливо.Отож поява услові в залежностівід контекстудодатковихекспресивнихвідтінківзначно розширюєзображувальніможливостілексики.
Аналіземоційно-експресивнихсинонімів умові поезійІ.Муратовадоводить, щоавтор частішеза все відбираєіз можливихсинонімів саметі, які виражаютьпочуття йемоціональнуоцінку явища,бо введенняв текст такихсинонімівсприяє вираженнюпереживаньавтора, що єобов’язковоюумовою забезпеченняемоційноговпливу поетичноготвору на читача.
Особливістюемоціонально-експресивноїлексики є те,що емоціональнезабарвлення“накладаєтьсяна лексичнезначення слова,але не зводитьсядо нього”, “функціячисто номінативнаускладнюєтьсятут оцінністю,ставленнямтого, хто говорить,до явища, якеназиває” [Кожина,1983, 121].
Емоціональнезабарвлення– одна із складовихчастин лексичногозначення. Воноособливо чітковиявляєтьсяв протиставленніемоціональнонейтральнихі емоціональнозабарвленихслів, що доситьпомітне призіставленнізначеньемоціонально-експресивнихсинонімів.
У художньомутексті зіставлятисяй протиставлятисяможуть: позитивнозабарвленісинонімічніслова, негативнозабарвленіта нейтральнів синонімічномуряді і в контексті.
Емоційно-експресивнісиноніми ізпозитивнимзабарвленням.До цієї групив поезіях І.Муратованалежать переважнодієслівнісиноніми: "Ненадивлюсь,не намилуюсь,Як гай зимовийзанімів" (84), "Щей пахучі кущі,– Хай їх миютьцілющі дощі,Огортаютьсніги, сповиваютьгудінням хрущі..."(151), "Ще не видносонця, та вжесвітиться,Ставши протисходу, березняк...,Ну, а що – недаромгай промінитьсяЯк і влітку,дивлячись насхід" (392); а такожіменникові:"Сурмить собіу синьому безмежжі,В розораномувітром безбережжі..." (115), "Ще довго,заплющившиочі, жадібноВдихати святе,неймовірнепахіття– Цілющу духмяністьжиття і жита"(190); та синонімічнісловосполучення:"Я, забуваючипро втому, Трудивсяревно й трудножив, Та з дальнімобріємдружив, І доясноївисокостіІду господарем– не в гості"(99).
У поетичнихтекстах І.Муратовазнаходимо різніспособи поєднанняслів у СР зпозитивнимемоціональнимзабарвленням:синонімічна"індукція"значень слів,введення в СРнеологізмів,метафоричнихі метонімічнихзначень, а такожградація таскладаннясмислів синонімічнихслів.
Проаналізуймодеякі приклади:"Отож не підкорюсь,Ногою тупну,На хвилю переллюсьТа й перехлюпну!"(1980, 147). Слова переллюсь– перехлюпнувідрізняютьсятим, що значенняслова переллюсьпозбавленеемоціональногокомпонентаабо, як говорять,його значенняє емоційнонейтральним,а смисловіслова перехлюпну,яке є розмовнимі більш інтимізуючим,властивийдодатковийвідтінок позитивногопочуття таприємна звуковаасоціація зхлюпанням води.У такому разівідбуваєтьсясинонімічне“зараження”або синонімічна“індукція”значень слівна рівні емоціональнихкомпонентів,тобто нейтральнеслово, вживаючисьпоряд з емоційнозабарвленимсинонімом, тежнабуває емоціональногозначення.
Такийже спосіб поєднанняслів спостерігаємоу наступнійсинонімічнійпарі: “Як жемені стрінутьвас, дужихта здорових?”(183). У парі синонімівдужий –здоровийперше слово(дужий)має відтінокпіднесеності,що індукуєтьсяна другий синонім(здоровий)і цим надаєпіднесеногозвучання усьомутекстові.
Длявираженняпозитивнихемоцій автортакож вдаєтьсядо творенняемоційно наснаженихнеологізмів,наприклад:"Дивокраю,чаросвітеж ти мій, Помираюу тривозі німій..."(354). Синонімичаросвіт– дивокрайвтілюють у собіпозитивнийемоціональнийкомпонент, якийпідкреслюєтьсяпершою частиноюкомпозитів,належністьякої до поетичноїлексики (диво,чари) підсилюєпочуття поваги,пошани, любові,властиве словам,що виражаютьпоняття "батьківщина".
Колоритнимив поезії І.Муратоває емоціонально-експресивнісиноніми, щовиражають вищийступінь ознакичи інтенсивностідії і супроводжуютьсяпевним емоціональнимкомпонентом:"Осінь. А булож, а цвіло,Шумом яріло,буянням кипіло,Серце розчуливши– кожне стебло!"(299). У СР цвіло– яріло – кипіловажко виявити,у якому з синонімівознака вираженадужче, важковстановитиградацію силивираженнявластивості,оскільки вонаоднаковою міроювиражена в усіхсловах. Тількицвіловиділяється,так би мовити,“нульовою”характеристикоюза ступенемвиявленняознаки й емоціональністю:цей синонімє точкою, відякої виміряєтьсяінтенсивністьдії в усіх іншихсловах ряду.Наявністьсинонімівцвіло,яріло,кипілоіз високоюмірою ознаки дії й емоціональнимкомпонентомдозволяє авторовізамінюватиїх у тексті,цим самим позбавляючитекст одноманітності.І разом з тим,складаючи смислі емоціональнунаснагу кожногоз синонімічнихслів, поет створюєтекст, якийпередає йогопристрасть.
Характерним,як уже відмічалося,для поетичногостилю І.Муратоває поєднанняузуальних іметафоричних,метонімічнихзначень у СР,як-от: “Як розраднорозгадуватьвас, міріадилюдських таємниць,океанинадій...” (157), "Цілуються,христосуються.Дзвони Розгойдуютьповітря повітове"(212). У синонімічнихпарах міріади– океани,цілуються– христосуютьсяслова океани,христосуютьсянадають поетичнимрядкам піднесеності,урочистості,що підкреслюєтьсяу першій паріметафоричнимуживанням слів,яке виражаєвелику кількість,у другій –метонімічнимперенесеннямвластивостейз її носія наінший предмет.
Емоціонально-експресивнісиноніми знегативнимзабарвленням.До негативнозабарвленихсинонімічнихслів у поетаналежать іменниковіпари: "Я не рівнявітру штормовому,І мене розколинисуворі Та бездонніурвищане кличуть"(31), "Всього зазнає:чорну зливуІ згубний шквалсвинцю та диму,А їх немудріпереливи Усерці вічноберегтиме"(34), "А нагадай– ще й гумивріже Наш“капо”, зрадникіз своїх, Щовзяв з ворожихрук батіг"(61); а також дієслівні:"Гудеі тяжко стогнемряка, Готуйгранати й автомат"(66), "Я не в претензіїдо ворогів:Нехай сичать– не раз їм дошкулив,Нехай шаліють– так їм і належиться..." (152), "Хурделицявчорашня втеклай даленіє..., Деськазиться,шалієв розколинахкамінних" (172);рідше зустрічаютьсяприкметникові:"Й полинеш тиу високость,І хрест на всенуднеі сіре!"(166).
Середнегативнозабарвленоїемоційноїлексики у І.Муратовавиділяютьсяслова, емоціональнийкомпонент якихпов’язанийабо з сутністюсамого явища,або з його оцінкою.На принциповурізницю міжцими типамиемоційно-експресивнихсиноніміввказувалимовознавціД.М. Шмельов,К.Ф. Петрищева,М.М. Баженов,О.М. Галкіна-Федорук,В.І. Петровський.Так, К.Ф. Петрищевавідмічала:"Оціночні словапринципововідмінні відслів, котрілише називаютьявища.., не включаючиу себе інформаціїпро оцінку цихявищ" [Петрищева,1965, 51].
Розгляньмоспершу СР, щовключаютьслова, лексичнізначення якихмістять негативнуоцінку явищ.Негативніемоції викликаєтекст, у якомувзаємодіютьнегативнозабарвленілексичні значенняслів іменниковогота прикметниковогоСР: "Мов ті потворніблизнюки, Химернічорні слизняки,Як тваньболотна" (57). Знаведеногофрагментавидно, що поєднаннянегативнихлексичнихзначень двохрядів синонімічновжитих слів– потворні– химерніта слизняки– твань,підсилює негативнусему та надаєтекстові відтінкузневажливостіі презирства.
Візьмімоінший зразок,де синонімічніслова такожмістять негативні відтінки значення,але пов’язаніз сутністюсамого явища.Розповідаючипро зрадникав концтаборі,який продавсвою честь іБатьківщину,підписавшизгоду вступитив “РОА”, поетпідбирає відповіднісиноніми: "Ібув автографтой огидний,Такий самотній,жалюгідний"(65). Синонімічніслова огидний– жалюгіднийвжиті з відтінкомзневаги й осуду.Обидва слова характеризуютьпоняття у вищіймірі негативно,бо оціннийелемент у нихпов’язанийіз сутністюсамого явища.
Як бачимо,емоційно-експресивнісиноніми несутьу собі якусьоцінку явищ(позитивну чинегативну), щодопомагаєяскравості,виразностізображення,підвищує стилістичнуякість оформленнядумки.
Індивідуальнупалітру поетазбагачуютьі фразеологічнізвороти, щовиступаютьу поета переважноеквівалентамидо слів-синонімівз негативнимемоційнимзабарвленням.Фразеологічнізвороти зазвичайвідрізняютьсявід відповіднихїм нейтральнихслів віднесеністюдо розмовного,рідше до книжногостилю, а такожрізняться відсинонімічнихїм слів відтінкамизначення. Цівідтінки виникаютьна базі тогообразу, якийлежить в основіфразеологізму.Оскільки питанняфразеологічноїсиноніміки в лінгвістичнійнауці піднятоне так давно,у деяких питанняхдумки мовознавціврозходяться,зокрема в питанні,до якого типусинонімів слідвідноситифразеологічнісиноніми.Т.А. Бертагаєвта В.І.Зимінстверджують,що “фразеологічнісловосполученнянайбільш охочевступають зокремими словамине в ідеографічну,а стилістичнусинонімію”[Бертагаев,Зимин, 1960, №3, 5]. Слушноне погоджуєтьсяз цим М.Ф.Палевська,до думки якоїпристаємо іми: “Фразеологічнийзворот та синонімічнейому слово слідрозглядатияк семантико-стилістичнісиноніми”[Палевская,1964, 51].
У контекстітворів І.Муратовафразеологічнізвороти в якостіеквівалентівдо синонімічнихслів сприймаютьсяяк щось закономірне,виправдане,увиразнюючедумку. Розгляньмофрагменти, якінабули негативногозабарвленнязавдяки присутностіФО з відтінкомзгрубілості:"Колись вінбув людина, Тау душі дрібнійплекав єдине:Дожить безмрій, без жертвта без ідей Длясебе лиш, абинаївсь відпуза Йнатупцювавсьу барідосхочу"(193). Слово досхочуі фразеологізмвід пузамають спільнеосновне значення:робити щосьвволю, вдосталь.Фразеологізмвідрізняєтьсявід синонімічного йому словаприналежністюдо розмовногостилю і відтінкомзначення: немати ніякихобмежень.Фразеологізми,що належатьдо розмовногостилю, виражаютьавторськенегативнеставлення дозображуваного,а згрубіле,навіть брутальне“від пуза”виявляє ще йзневагу, презирствопоета.
ФОвиступаютьяскравим виражальнимзасобом, особливоу поезіях іззростаючоюекспресивністю,з градацієюнаростанняінтенсивностідії: “Насміхайтесяз мене, глузуйтеви, аматори модних химер!.. Шкіртезуби зінтимних печер”(77). Автор розташовуєсиноніми упослідовномунаростанніїх семантичнихякостей: насміхайтесь– глузуйте –шкірте зуби.Загальне значенняцих слів виражаєнегативнуоцінку. У ступеніякості спостерігаємоградацію: глузуйтемає вищу міруознаки, ніжнасміхайтесь,крім того, вономає додатковийвідтінок зневаги,а у фразеологічномузвороті шкіртезуби цезначення відчуваєтьсяще сильніше,бо фразеологізмцей має семузгрубілостіі вживаєтьсятільки длявираженнявисокої міри негативно-емоційногостану.
Фразеологічнізвороти в СРпоезій І.Муратовапередаютьавторськеставлення досказаного.Використаніпоетом фразеологізми,що вступаютьу синонімічнізв’язки з словами,як правило,визначаютьпоняття образно,афористичноі за своєю природоює негативнозабарвленими.
Як буловже зазначено,до цього типусинонімів, крімпозитивно інегативнозабарвлених,належать такожсиноніми нейтральнів синонімічномуряді і в контексті.
Емоційно-експресивнісиноніми нейтральнів ряді і в контексті.У цій групіІ. Муратов надаєперевагу дієслівнимсинонімічнимпарам: "...Чую:– Це місяцьтебе посріблив.Чи ти за хвилинуще дужче посивів?"(96), "Жеврієсвічка, Ледвежаріє...Пану Ісусе!Матко Маріє!"(123); та іменниковимсинонімічнимпарам: "І ледвечутні пахощіпустельні, Щей бездиханністьтундри, й джунглівдух"(1969, 62), "Боюсь безлюддявулиць велелюдних,Самотностів життєвомубою" (1980, 146), "Як нампочуть річковуріч, Коли надними товщакриги...А ти вгадайнезримі рухиІ ті джереласерцем слухай:Що їм кайданильодові?"(70). Ці синонімив мовному узусіемоційно нейтральні.Однак поетвключає їх утакі тексти,де вони вживаютьсяметафоричноі набуваютьобразного йемоціональногосмислу. У поезіїтакі слованабуваютьемоціональностізавдяки тому,що стоять засмислом поручі підсилюютьодне одного.Наприклад: "І,немовби нежданій непрохані,Вже навідалисьперші закохані"(161). Самі по собінейтральнісиноніми нежданіі непрохані,поєднуючи упоетичномутексті своїзначення, набуваютьемоціональності.Смисл одногослова підсилюєсмисл іншого,бо синонімистоять поруч:перші закоханібули нежданимитому, що вонинепрохані.
Аналогічнеявище спостерігаємоі в наступнихтекстах: "Всімзлигодням назлість,наперекір,– Я ще тоді любивтебе, повір"(38), "Та коли ж ти,грушо моя дичка,Червоно спахнула,зайнялася"(357), "Колись – незнаю, зараз –я поет, Бо я люблю,бо я збагнувпрекрасне, Йвоно вже непотьмариться,не згасне..."(361). СР назлість – наперекір,спахнула– зайнялася,не потьмариться– не згаснезавдяки контактномувживанню,нагромадженнюсемантичнихзначень переходятьіз нейтральнихслів у експресивнозабарвленіпари.
Слідвідзначити,що засобомекспресивностіу нейтральнихсинонімів, яківживає І. Муратов,є використанняекспресивнихепітетів, щосупроводжуютьнейтральніза значеннямсиноніми інадають їмемоційно-експресивноговідтінку значення:"Було все відомозарані, Й мовчаловоно до пори,До вічно печальноїграні– Фіналунедовгої гри"(357). Синоніми грань– фінал саміпо собі нейтральні,тобто не маютьемоційноїнаснаги, але,прагнучи надати контекстуемоціональногозабарвлення,поет ставитьпоруч саметакий епітет,який відповідаємовній ситуації,який найточніше,найвиразніше,найсильнішепередає виявленуознаку – сумнийкінець, завершеннястосунків зкоханою. З арсеналуепітетів поетпідбирає найбільшеквівалентнийвисловлюванійдумці епітетпечальний,який передаєнайтонші нюансипри характеристицісумного явищарозтаваннядвох колисьзакоханихлюдей. Так, взаємодіяекспресивногоепітета таемоційно нейтральнихсинонімівробить текстемоціональнонасиченим.
Яквідомо, емоційнезабарвленнясинонімів іїх стильовахарактеристикатісно пов’язаніміж собою. Словаз позитивнимзабарвленням,як відомо, властивікнижним стилям:“Аж невміститьочам його суцвіття,не осягнутьусіх одтінківвіття...” (229); “Іне вгаває квачневидимий –розписує,малює”(368). Емоціональнонейтральніслова невмістить,малюєвживаютьсяпоряд із позитивнозабарвленимине осягнуть,розписує.І навпаки, синоніми,що вживаютьсяпереважно врозмовномустилі, – словаз негативнимзабарвленням:“А він з’явивсьне з підземелля...дурний базіка,пустомеля,убивця вашоїснаги” (199). Словаз яскравимнегативнимзабарвленнямчасто пропонуютьвилучити з СР[Клюева, 1956, 7], протеце питання, якцілком слушнозазначаютьдослідники,вимагає щедокладноговивчення звикористаннямширокого матеріалу.Можливо, воноі не здобудеоднозначноївідповіді длявсіх випадків.
Емоціонально-експресивнісиноніми якпозитивні,негативні, такі нейтральні,вдало використаніІ. Муратовим,стилістичновиразні й досконалі,зрозумілічитачеві, органічновмонтовуютьсяв текст, збагачуютьекспресивнупалітру письменникаі створюютьнеповторнийлексичний фонйого віршів.
Вживаючивластиві художньомустилеві українськоїмови синоніми,І. Муратов неоминає і різностильовихелементів, бо,як стверджуєЛ.А.Булаховський,“у розпорядженнітих, хто говоритьі пише певноюмовою, синонімиявляють собоюстилістичніпаралелі абоваріанти”[Булаховський,1955, 36]. Тому нерідкопоет звертаєтьсянавіть до розмовних,просторічнихслів. Такі словау тексті, якправило, стоятьпоруч із книжнимиі єдина відмінністьміж ними полягаєв різній стильовійхарактеристиці.
Отожвиділяємо упоетичній мовіІ. Муратоватакож тип синонімів,пов’язанийіз стильовоюдиференціацієюлексики, з місцемслова у стилістичнійсистемі.
На думкуД.М. Шмельова,цей клас синонімів"відрізняєтьсяв основному"стилістичнимзабарвленням",сферою застосування"[Шмелев, 1977, 197]. Майжетаке тлумаченнястилістичнихсинонімівзнаходимо уМ.Ф. Палевської[Палевская,1964, 42].
Як зазначаютьукраїнськімовознавці,"для стилістичнихсинонімівосновним єпротиставленняне за відмінностямив понятті, а завживанням словапереважно втому чи іншомуфункціональномустилі" [Лисиченко,1977, 74]. За СЛТ стилістичнісиноніми – “цетотожні зазначеннямслова, але різніза експресивно-емоційнимзабарвленням,сферою вживання,приналежністюдо функціональнихстилів мови”[СЛТ 1985, 250].
На думкудослідників,до стилістичнихналежать:
синоніми,що вживаютьсяпереважно врізних функціональнихстилях мови;
синоніми,що відносятьсядо одного йтого ж функціональногостилю, але маютьрізні емоціональніта експресивнівідтінки.
Так, І.Б. Голубвважає, що“внутрішньостильовасиноніміка,особливо розвиненав розмовніймові, значнобагатша таяскравіша, ніжміжстильова”[Голуб, 1986, 47]. Яквідомо, синонімицього типунеоднорідні.Усередині цієїгрупи існуєсвій розподілза диференціальнимисемами, абогіпосемами.Так, М.Д.Кузнецьу статті “Стилістичніфункції синонімів”дає таку їхкласифікацію:за смисловимивідтінками,за стильовимзабарвленням(високі абознижені), заемоційноюнапругою, замилозвучністю(евфемістичністю)і немилозвучністю(дисевфемістичністю), синоніми іншомовні,ідіоматичнісиноніми, архаїчні,поетичні, діалектні,фігуральнівирази [Кузнец,1940].
Ця класифікація,як видно з перелікурубрик, робитьсяза різнимиознаками, томуокремі частиниїї неоднорідніі не співмірні.
У Ф.К. Гужвизнаходимо більшструнку диференціаціюстилістичнихсинонімів:
словаз різним стилістичнимзабарвленням– загальновживаніта книжні, розмовні,просторічніта лайливі;
слова,що відносятьсядо різних історичнихперіодів існуваннямови, – застаріліі нові;
слова,що вживаютьсяв різних сферах,– загальнонародніта діалектні,професіональні,жаргонні;
слова,різні за походженням,– суто російськіта іншомовні;
словаз прямим значеннямта евфемізми;
фразеологізмита слова [Гужва,1978, 113-114]
У нашійроботі ми спираємосяна дослідженняС.Г. Бережана,який найповнішевизначає ієрархіюдиференціальнихсем, що становлятьсистему протиставленнязначень синонімів.До першогорівня він відноситьрозрізненняза стилістичнимиознаками, часовумаркованість,емоціональнезабарвлення,образністьзмісту [Бережан,1973, 139]. Кожна з цихознак у своючергу поділяєтьсяна пару іншихопозитивнихрис: стилістичне– на розмовністьі книжність,часове – наархаїчністьі неологічність,емоційне забарвлення– на позитивністьі негативність,образність– на метафоричністьі метонімічність.Декотрі з ознакдругого рівняпіддаютьсяй дальшійдеталізації.Так, розмовністьподіляєтьсяна фамільярність,регіональність,арготичність;книжність –на офіційність,науковість,патетичність;позитивність– на пестливістьі піднесеність;негативність– на зневажливість,іронічність,лайливість[Бережан, 1973, 140].Декотрі семими бачили врозглянутихнами прикладахпри аналізіемоційно-експресивнихсинонімів.Зокрема бувзробленийаналіз позитивноі негативнозабарвленихсинонімічнихслів.
Для дослідженнястильовихсинонімів, щовживає І. Муратов,скористаємося,як уже зазначалось,класифікацієюС.Г. Бережана.За цією класифікацієюсиноніми впоезіях І. Муратоваподіляютьсяна такі семантичнігрупи:
1) Книжні:а) наукові: "НадКузнечною –захід – вулкан,полум’яр"(378), "І от війнулочимсь первозданнимВ юнацькі душінам, городянам,І усміхнулосьсільськимнамистом Щосьрідне в очінам, урбаністам..."(308-309), "Поважаюзавзятихколекціонерів:Нумізматів... філателістів... Я люблю збирачівцигаркових"(292); б) офіційні:"Згадаймонепарадносоратниківколишніх..., Вониу спискахславних, в реєстрахневідомих"(289); в) патетичні:"Коли вогонь,то хай вогонь– не вогник, Аякщо повінь– не болотнасирість, А тойСлавута, щоревеі стогне..."(118), "Ну хай неголосомпророка – Хайкличемратника в боюДай оспіватьмені високу,Жорстоку молодістьтвою" (112), "Я короляоспівувавтак гучно, Щостав багатієміз жебрака...,Я короля звеличувавтак часто, Щодо душі припалапідла гра"(181);
2) Розмовні:а) зневажливі:"Не ремствувавна час, не скарживсьна добу, Узятогона горб не накидавнікому" (1980, 168), "Ізнику зоряністьзахмарну, Дефіміам і божийрай. І віщийдень запавза тучу, І вечірвиринув ізтьми" (126); б) згрубілі:"Не виснаженийі не замордованийБруківкоюбезбарвногожиття Мій добрийсмуток..." (111), "Мененавчили задротованіПекельні їхнітабори, Братиі сестри замордовані..."(41), "Тортури,війни-м’ясорубки,Концтабориі душогубки...,Коли в ім’яотця і синаСини зрікалисябатьків" (127),"Невірне світлокаганця В віконціколиваласьмляво, І раптомніч відлюднаця Здригнулась:лемент...гук– облава!" (54), "Десьблизько вагониБуферами мовплещутьйому, Наче б’ютьу залізні долоні"(335), "Ні, Несміяно,ти – юрба;Ти юрмище,бездарне зроду,Що кирпу гнеі дотепер"(260); в) жаргонні:"В його очахстара ненависть,Але й нове щосьє в них ... Страх?І ми збагнули:амба,крах..."(62); г) лайливі: "Інаціляв словаюнацькі влучніВ опудала кошлатихліт старих; Учортовинняй морокиболота..." (1980, 161), "Авін з’явивсьне з підземелля,А з нерозбудноїнудьги – Дурнийбазіка,пустомеля,Убивця вашоїснаги" (199), "Дививсяя на зморшкуватетіло Скелястогодиявола... –Ти хочеш знати,що я за один? –Спитав потворнийбескид...З вулкановогодна пекельнийгість, –По-західномузвусь я Мефістофель,А по-кавказьки– Девмоє звання. Ну,словом, – дідько...Отож вельможнийсатанаНакресливплан перебудови..."(90-91); д) побутові:"Я врятую усіхнаречених... Одвідьомськогозвабногочару, Щопідказує зрадуй ганьбу, І спокусбезчабаннуотару Поженув далечіньголубу..." (335), "Глевкогошмат,та кусеньсала, Та ще криничноїковток. Хмариннакрига не скресала– Уже моливсядо зірок" (124), "Надолоні підкинуя дерця, Ще скуштуюякесь, погризу"(366), "Чи жде веснигілля зимове?А може, зовсімі не жде, А білуниткуснів пряде...Сновійне прядивоведе" (232-233); е) пестливі:"І в космічнихсвітах, у тімзорянім вічнімспокої, Тежчастинкатвоя – крихтавладної мислілюдської!" (80).
3) Середколористичнихсинонімів упоезіях І. Муратоваособливо привертаютьувагу: а) іронічні:"– А чому тисаме нас на цепокликав Віче?Таке збіговисько– сам чорт йомуне рад: Модернихмертвих душрясний конгломерат"(273); б) саркастичні:"Здоровий глузд– ясна пересторога...Та заздрощамкордони цінестерпні, Йтому, не розбираючипуті, Усе нікчемнепнетьсяу безсмертні,Все блудогрішнелізеу святі" (150).
Як бачимо,синоніми стилістичнонерівноцінні.Одні сприймаютьсяяк книжні, інші– як розмовні;одні надаютьмовленню урочистості,інші звучатьіронічно. Якписав В.В.Виноградов:“Уся різноманітністьзначень, функційі смисловихнюансів словазосереджуєтьсята об’єднуєтьсяв його стилістичнійхарактеристиці”[Виноградов,1972, 32].
Наведемодеякі прикладивикористовуванняв поезії синонімівнаукового таофіційно-діловогостилю, в якихвідбуваєтьсяявище семантичногоузгодженняслів за стилем.Так, відтінокрозмовностіможуть набуватидеякі літературніслова, якщовони стоятьу парі з книжними іншомовнимиабо термінологічнимисловами: "Поважаюзавзятихколекціонерів:Нумізматів... філателістів... Я люблю збирачівцигаркових"(292). Синонім колекціонертермінологічногохарактеру,тяжіє до науковогостилю, і за СУМце "той, хтозбирає колекції"[СУМ, 1973, ІV, 218]. Словозбирачлітературне,але, як загальновживаневоно сприймаєтьсяу дещо нижчомустильовомувідношенні,ніж колекціонер,бо означає"той, хто збираєякі-небудьматеріали іт.ін." [СУМ, 1972, ІІІ,437]. Поза текстомслово збирачможе і не бутисинонімічнимдо слова колекціонер,тому що збирачемможна назватиі людину, яказбирає зерноі т.ін. Та у поетапоряд із словомзбирачвживаєтьсяприкметникцигарковий,що дає нам правовважати вищеназваніслова синонімами.
Відмінністьу стильовійхарактеристиціможе супроводжуватисяй різними смисловимивідтінками.Це видно наприкладі слівлегенда-вигадка:З легендичую гнів і крикйого ... – Будьпроклят той,хто винен Увигадці,що він усімпростив! (179).Термінологічнелегендаза СУМ значить"народне сказанняабо оповіданняпро якісь подіїчи життя людей,оповите казковістю,фантастикою"[СУМ, 1973, ІV, 460]. Отожслово легендамає значеннячогось постійного,того, що справдівизнане, а слововигадкарозмовногохарактеру, уньому підкреслюєтьсявідтінок вимислу,чогось придуманого.СУМ подає слововигадка, як"те, що створенев уяві, чогонемає" [СУМ,1970, І, 370]. Отже, синонімилегенда-вигадкане тількирізностильові,а й відрізняютьсясмисловимихарактеристиками.
Це жсаме можнасказати і просинонімічніслова списки– реєстри:"Вони у спискахславних, В реєстрахневідомих"(289). Загальновживанеспискимає більш широкістилістичніможливості,ніж офіційно-діловереєстри.
У стилістичнихсинонімах, щовластиві мовіпоезії Муратова,також протиставляютьсяслова міжстильовіі більш-меншфіксовані щодопевного стилю.
Яксиноніми дослів міжстильових(стилістичнонейтральних)виступаютьслова книжноїлексики. Наприклад,книжному щедротипротиставляєтьсястилістичнонейтральнедарунки:"А ромашкишепчуть: "Намщедроти,нам оті дарункині до чого"(203). Або: А я йогослухав, і рідніввижалисьтополі, І виділисьрідні гаї (364).Виділись– розмовнеслово, ввижались– книжне. У цьомутексті вонидещо відрізняютьсясемантикою,а не тількистилем: ввижатись– значить "поставатив уяві" [СУМ,1979, Х, 366], а видітисьмає більш конкретнудію, яка можепоставати нетільки в свідомості,а й наяву –сприйматисяочима.
Щобнадати текстовіемоційно-експресивноїнаснаги поетвдається досемантичногоузгодженнясинонімів заекспресією.Зокрема розгляньмопротиставленняметафоричногослова розмовногостилю з відтінкомзневажливостіі стилістичнонейтрального:"Бо нащо ж ти,боже мій, глуздмені дав, Колийого давлять,і чавлять,і мучать" (129). Упарі давлять– чавлятьперше словоє стилістичнонейтральним,а друге маєвідтінок розмовностіта метафоричнезначення. Різницяміж ними ще йу тому, що чавитимається наувазі не тількисправляти тиск(давити), а "роздавлювати,знищуючи" [СУМ,ХІ, 1980, 260]. Оскількиодне з синонімічнихслів вжитеметафорично(чавити),то воно нібимістить більшуекспресивність.
Такогож типу синонімічніслова прийшов– забрів:"А я прийшов,а я забрівДо чорних кіс,до чорних брів"(146). Синонім забрестивідрізняєтьсяі стильовоюхарактеристикою,бо належитьдо розмовногостилю, і маєсемантичнувідмінність,оскільки СУМдля нього даєзначення "заходитикуди-небудь,бродячи безпевної мети"[СУМ, 1972, ІІІ, 28].
У цейже ряд входятьй інші паристилістичнихсинонімів:"Звалилосяна ріньМале горобеня...,Упалота й кона" (370-371),"Як чезнутьбитвирукопашніКудись в туман,Відходятьпристрастівчорашні назадній план"(239). У синонімічнихпарах звалилось– упало,чезнуть– відходятьслова звалилось,чезнутьналежать дорозмовногостилю, а їмсинонімічніупало,відходятьє книжнимисловами.
Є випадки,коли письменниквикористовуєнавіть згрубілісиноніми, бовиникає потребане тільки назватиякесь явищедійсності, ай висловитисвоє ставленнядо нього, датийому емоційнуоцінку. Міжтакими синонімамивідбуваєтьсяявище семантичногоузгодженняза оцінкою. Зцього приводуу Д.М.Шмельовачитаємо: “Достилістичнихсинонімівзазвичай відносятьтакі слова, узначеннях якихмістятьсяоціночні елементи”[Шмелев, 1977, 77]. Як,наприклад, уцьому тексті:"Зирнути у жовтівід жаху щілиниІ тішитись,тішитись, тішитисьдовго... І – далі,і вдертись вїх затишніжитла, Де синіарійські банькиз колисок... Олюди!.. Як очімої гострозоріНе витекликров’ю-ганьбою?"(190-191). Метафоричневживання словащілини,де мається наувазі щілиниочей, доситьпоширене ухудожній літературідля опису вузькихочей. Зневажливеслово баньки,що означає очі,– це вульгаризм.І зневажливевоно через те,що мова йдетьсясаме про "арійськібаньки". Заключаєтьсявесь фрагментсинонімом очі,де поет говоритьпро свої очігострозорі,які бачили всіці страхіттявійни і ледве"не витекликров’ю-ганьбою".
Зпроведеногоаналізу стилістичнихсиноніміввидно, що у текстіпоруч із літературнимисловами можутьвживатися іжаргонізми:"В його очахстара ненависть,Але й нове щосьє в них ... Страх?І ми збагнули:амба,крах..".(62) На відмінувід літературногокрах,слово амбажаргонне. Воноще більше підкреслюєкінечністьякоїсь дії, босинонім амбане сприймаєтьсятут як недоречне,через те, щомовиться провійну, про воєнніподії, коли умові багатьох,особливо солдатів,такі слова булидосить поширеними.
Такожзустрічаємоу Муратоваприклади синонімічнихпар суто побутових,так би мовити"заземлені"синоніми, хочвони вживаютьсяй у літературніймові: "Вночі,коли спить всеспокійне, наїдене,сите,..я чую, як стогнутьмої невидимісусіди" (112); або"Прошелестілисани проти ночіповз вікна хат,парканиі тини"(235). Синоніминаїдене– ситеобидва побутові,так як і іншапара паркани– тини.Останні у вжиткуіснують здавна,але в однихрегіонах, денемає лісу,роблять тини,а в інших, де єліс, ставлятьпаркани. У СУМчитаємо: "Тин– огорожа, сплетеназ лози, пліт"[СУМ, 1979, Х, 114]; "Паркан– дерев’янастіна, що обгороджуєщо-небудь" [СУМ,1975, VІ, 70].
Явищеузгодженняслів-синонімівз відтінкомпестливостіспостерігаємов таких рядках:"Дощ іде скупенький,невеличкийРоздає намистечкадешеві" (203). Уданому разімаємо справуз такими формамияк скупенький– невеличкий,оскільки суфіксальнеутворення з-еньк, -ичк розглядаєтьсяяк слова розмовногоабо народнопоетичногостилю. У наведеномуприкладі зважаємона те, як І. Муратоввикористовуєемоціональнеузгодженняслів: якщо авторвживає в одномусинонімі суфіксна позначеннязменшено-пестливоїформи слова,то й інше словомає такий жесуфікс (скупенький– невеличкий).
ВдаєтьсяІ.Муратов і дотрадиційнихевфемістичнихзасобів вираження:"А що, як зробимосьсліпими?Тоді у балкунас, на дно, Девапна з’їлавже давно Незрячихз тисячу..." (60).Слово незрячіяк евфемізмне тільки залишокглибокої давнини,але вживаєтьсяі в сучаснійлітературніймові. Неприємним,тяжким явищемє сліпота. Томуслово сліпийпоет заміняєсинонімомнезрячий.Якщо розглядатисинонім сліпий,що за СУМ "позбавленийзору" [СУМ, 1978, ІХ,361], то воно ітермінологічне,і книжне.
Крімтого, у Муратоваможуть співвідноситисязагальнолітературнеслово і словоз переноснимзначеннямрозмовногохарактеру, яку тексті: "Булонас зовсіммало: жменя"(49). Слово малозагальнолітературне,як і слово жменя,але останнєу значеннікількостіналежить дорозмовногостилю. У даномутексті словожменя вжите в переносномузначенні іозначає воно:"незначнакількістького-небудь(чого-небудь)"[СУМ, 1971, ІІ, 538].
Із сказаногоможна зробитивисновок: І.Муратоввдало використовуєрізностильовісиноніми зпевною стилістичноюметою. Різностильовіелементи, зокремапросторічній розмовніслова, вульгаризми,жаргонізми,для поета єдодатковимджерелом длявираженняоцінки явища,особливо негативної,емоцій, викликанихним.
В.В. Виноградовсвого часузазначав, що“мова національноїхудожньоїлітературине цілкомспіввідноситьсяз іншими стилями,типами аборізновидамикнижно-літературногота розмовно-народногомовлення. Вонавикористовуєїх, включає всебе, але всвоєріднихкомбінаціяхта у функціональноперетвореномувигляді” [Виноградов,1955, №1, 85]. Це яскравовиявляєтьсяв синоніміціпоезій І. Муратова.
У рамкахлексичноїсиноніміїрозглядаютьсяконтекстноблизькі слова,котрі “характеризуютьодно поняття,явище чи ознакута використовуютьсяразом, щоб поможливостіповніше змалюватийого, бо кожнеіз них окремоне характеризуєйого достатньоточно” [Гвоздев,1955, 343-344]. Таке тлумаченняпоняття протакі синонімизнаходимо йу Г.Я. Сіміної[Симина, 1957, 137].
Звернутиувагу на контекстнозумовленевживання цілогоряду слів пропонуєМ.Ф.Палевська,яка зазначає,що “при контекстнозумовленомувживанні розширяютьсясемантичнімежі слова,підвищуєтьсяйого експресивність,виразність”[Палевская,1964, 77]. Відомийросійськийлінгвіст Д.М.Шмельоввважає, що длятаких слівдоцільно застосуватитермін “контекстнісиноніми”[Шмелев, 1977, 200].
Ми в роботікористуємосьтерміномконтекстуальнісиноніми, підяким розуміють“слова, якізближуютьсясвоїми значеннямиі вступаютьв синонімічнізв’язки лишев умовах певногоконтексту”[СЛТ, 1985, 250]. Оскількиконтекстуальнісиноніми виявляютьсятільки в певномуконтексті, тоце явище належитьне до системимови, а до мовлення.Аналіз цьоготипу значеньмає особливувагу при розглядіхудожньоготексту. Виникненнясинонімії цьоготипу зумовленесемантичнимипроцесами, яківиникають привзаємодіїзначень сліву тексті, тобтосинонімічнимзближенням.
Оскількидосліджуютьсялінгвостилістичніособливостіпоетичнихтворів І. Муратова,то не можна незвернутисядо аналізуявища синонімічногозближення івиникненняконтекстуальнихсинонімів, щохарактернедля мови поезійцього автора.
Як відомо,синоніми виникаютьз необхідностіфіксувати вслові новівідтінки явища,уявлення чипоняття. З другогобоку, такі словаможуть характеризуватине саме явище,а своєріднебачення, оцінкуйого, ставленнядо нього. Відомо,що в текстіодні і ті жоб’єктивнівластивостіявища характеризуютьсярізними словамив залежностівід точки зоруі оцінки мовця.Часто ці словане є синонімамив мовній системі,але близькідо них за значеннями,бо в оточеннісинонімічнихслів переймаютьна себе певніїх ознаки, ітому сприймаютьсяяк синонімічні.У такому разівідбуваєтьсязближеннязначень сліву тексті, яків мові не єсинонімами.Синонімічнезближення можевиникати міжродовими івидовими поняттями,між словамиоднієї тематичноїгрупи.
Слідзауважити, щоЛ.А.Булаховський,який хоч і визначавсиноніми черезвзаємозамінність,застерігаввід надто широкогорозуміннязближенняпонять видовихі родових, відзмішуваннялогічних ілінгвістичнихкатегорій:“Одна з поширенихпомилок, – зближеннявідношенняслів-показників,як широкихобсягом, з іншимисловами тогосамого синонімічногоряду, звичайноконкретнішими,– з відношеннямиродових понятьдо видових.Треба зразуж виразно визначити,що таке зближенняне прийнятнеі не даєтьсяпровести практично,бо підміняєлогічні відношення...тими..., які існуютьв природі мови”[Булаховський,1955, 247]. Таке розширеннярозуміннясинонімівнеодноразовозаперечувалосяу літературі:"У мовленнінерідко одніслова вживаютьсязамість інших,означаючи всемантичномуплані суміжніпоняття абопоняття, щоперебуваютьу родо-видовихвідношеннях,приналежністьдо однієї тематичноїгрупи і т.п.
Протеці слова неможуть бутивіднесені дорозряду синонімів.Підставою дотого, щоб вважатислова синонімами,може бути лишезамінність,яка являє собоюєдність двохвзаємозв’язаних,що випливаютьодна з другої– семантичноїсторони іслововживаннятих чи іншихслів. Наявністьже тільки однієїз названихознак – взаємозамінності– або смислової,або слововживанняз двох або кількохслів – ще недає підставивважати ціслова синонімами"[Синонимы рус.яз.и их особенности.–Л. – 1972, 14-115].
Більшість лінгвістівнаших дніврозмежовуєкатегоріїлогічні ілінгвістичніі не включаєв синонімікуслова, що називаютьрізні поняття.У ряді робітвизначається,що не є синонімамислова, об’єднаніоднією темою,видові і родовіпоняття, видовіназви між собою.Правда, В.М. Клюєваназиває слова,що об’єднаніспільною темоюабо ж називаютьвидові поняття,тематичнимисинонімами[Клюева, 1956].
Разоміз тим, ми пристаємодо думки Д.М. Шмельова,який стверджує,що “немає сенсузаперечуватипроти позначенняконтекстнозближених слівтерміном ”контекстнісиноніми” або“ситуативнісиноніми”, алеслід при цьомучітко уявлятисобі, що в такомуразі відмічаютьсяне системнівідношення,які існуютьу лексиці, а(майже безмежні)можливостівикористаннярізноманітнихслів з різноюметою” [Шмелев,1977, 202].
Дляпоезії І. Муратоваз її емоціональнимнапруженням,із багатоманітнимиасоціативнимизв’язкамисинонімічнезближення сліві контекстуальнасинонімія єодним із суттєвихвиражальнихзасобів. Такесинонімічнезближенняпотрібне , щобне втратитиемоційностівисловлювання,якщо синонімівнемає або СРобмежений:“Стою собізамріяний піїт.Розгублений...Трибуном би,трибуном!Оракулом...Пророком...Сурмачем!(1980, 98). У ряд синоніміворакулом– пророкомвключаютьсяслова трибуномта сурмачем,які обрамляютьСР і переймаютьна себе їх ознаки,а також самівпливають наних: поет мріє,що він не простооратор-трибун,він першийсеред першихсурмить пророчіслова своємународові. Утакий спосібвідбуваєтьсясемантичнезближенняназваних слів,або синонімічна“індукція”слів, які в мовнійсистемі не єсинонімами.
Синонімічнезближення слівцінне тим, щосуттєво збільшуєвиразові можливостіукраїнськоїсиноніміки,робить місткішимиСР. Слова, щовходять до СР,пов’язані міжсобою синонімічнимизв’язками іявляють собоюне просту сукупністьсинонімів, апевним чиноморганізованігрупи. Завданняряду такихсинонімів утексті полягає,наприклад, утому, щоб описатиінтенсивністьпрояву дії: “Вий прощайтесказати невстигли (я самотнійна сходах стою)і пішли.Подалися.Побігли”(1972, I, 69). Пішлиі подалисяяк синонімивиражаютьрізний ступіньінтенсивності:податися – пітибільш інтенсивно.При такомузростанніінтенсивностідії (пішли, подалися)цілком логічнимє вживаннянаступногослова побігли,яке в текстісинонімічнозближуєтьсяз попереднімисловами. Словапішли,подалися,побіглипередаютьзростанняінтенсивностіруху і одночаснонаростанняхвилюванняяк ліричногогероя, так ігероїні поезії.
Наведемоінші яскравіприкладисинонімічного“зараження”слів, де завданняСР полягає врозкриттірізноманітностіознак: “А в серці– спогадів моїхчудесний сплав,відсіялосяз них все другорядне,нещире,випадковеі дрібне”(101). У текстівідбуваєтьсяніби складаннясмислу декількохслів, що створюєекспресивністьоповіді: ліричнийгерой відкидаєзі своїх спогадіввсе другорядне,дрібнеі на цій підставі(тобто за негативноюознакою) “відсіює”нещиреі випадкове.Слова другорядне,нещире,випадкове,дрібнесемантичнозближуютьсяв тексті, бовони маютьспільний семантичнийкомпонент зознакою “негативно”.
Синонімічнігрупи в поезіїІ. Муратоваможуть бутипобудованіяк СР: в порядкузростанняінтенсивностідії. Інший типвідношеньполягає впротиставленнісинонімів черездомінанту:кожне словопов’язане здомінантоюі тільки завдякицьому синонімічніслова співвідносятьсяміж собою. Зв’язокслів черездомінанту мибачимо в наступномуприкладі, десинонімічна“індукція”слів надаєможливістьрозширитисемантичнийобсяг явища:“У мовчазнімнатхненні лісмішає фарбина палітрі. Олітній бунт!Безладдягам!Відтінків шал!”(83). Тут виділяютьсяокремі семи:бунт –безладдя,бунт –шал, бунт– гам. Завдякитакому зв’язкухудожник словазміг передатияскраві фарбиосіннього лісу,не називаючижодного кольору.
Слід сказати,що зв’язкичерез домінантуособливо виявляютьсяу контекстуальнихсинонімів, яків поетичномумовленні створюютьбагатобарвнийвеєр значень.
Із наведенихприкладіввидно, як наоснові асоціативногозв’язку виникаютьряди одноріднихчленів, які неє синонімами,але об’єднуютьсяякоюсь спільноюсемою, що створюєвраження спільностіїх змісту.
Як бачимо,І. Муратовглибоко відчуваввеличезністилістичніможливостіконтекстуальнихсинонімів, їхоцінну силу,поняттєву,пізнавальнуй естетичнуїх місткість,і майстерновикористовувавїх можливості.
“Умілекористуваннясинонімами,тобто вмінняпоставити теслово і самена тому місці– невід’ємнаприкмета хорошогостилю, доконечнариса справжньогомайстра” [Рильський,1959, 217]. І.Муратовсаме такиймайстер.
Здійсненийаналіз типівлексичнихсинонімів даєправо зробитипевні висновки:
1) у поезіяхІ.Муратовавиявлено тритипи синонімів:ідеографічні,емоційно-експресивні,стилістичні;
2) найбільшуживаними єідеографічнісиноніми:
а) зокремакількісновиділяєтьсяперша підгрупа,до якої належатьслова, що підкреслюютьпевні ознакитого ж поняття;серед них переважаютьсиноніми першоїгрупи, що репрезентуютьрізну міруабстрактностіознаки: тиша(тишина) – безгоміння(безмов’я, німота,мовчання); полум’я– вогонь (огонь);
б) малопоступаютьсяв кількісномувідношенніідеографічнісиноніми другоїпідгрупи, кудивходять словаз різним ступенемознаки, міри,якості абостану. У нійпереважаютьсиноніми, щодають психологічнухарактеристикуособи: горе –біда, сутужно –скрутно, смутно– журно, принадний– звабний;
в) синонімитретьої підгрупи,що відрізняютьсяінтенсивністюдії або стану,представленібагатою синонімікоюдієслів напозначенняпроцесу мислення(думав (здумав,добрав) – гадав(згадав, збагнув)),спостереження(пильнуй – стеж(вартуй)), бажання(жадав – волів(прагнув, хотів)),та точною дієслівноюсинонімікою,що відтворюєдію чи стан звідтінкомдосягненнярезультату(побив – понищив,погинуть (загинув,сконав) – щезнуть(щез, зник));
г) синонімичетвертоїпідгрупи, доякої входятьслова, що виражаютьрізний характердії, включаютьпереважнодієслівнусинонімію напозначенняпсихічногостану людини:плачуть – ридають– тужать, сміятись– глузувати;
д) порівняноневеликоюгрупою слівпредставленау письменникап’ята підгрупасинонімів, доякої входятьслова, відмінностів значенні якихпов’язані звідмінностямив понятті, щознаходятьвиявлення всловотвірнійсистемі. Цихсинонімівнебагато і вмовній системі.Домінуючоюу цій підгрупіє семантичнагрупа на позначенняпсихічнихякостей чистанів людини:байдужий –інертний, зрада –омана, вигадка– неправда,хиби – помилки;
3) у поетичнихтворах І.Муратовавелику групустановлятьемоційно-експресивнісиноніми, щовключаютьпозитивнозабарвленісинонімічніслова, негативнозабарвленіта нейтральнів синонімічномуряді і в контексті:
а) особливістювживання синонімівіз позитивнимзабарвленнямє поєднанняузуальних іметафоричних(міріади – океани),метонімічних(цілуються –христосуються)значень слів,введення неологізміву СР (чаросвіт– дивокрай);
б) середнегативнозабарвленихсиноніміввиділяютьсяті, емоціональнийелемент якихпов’язанийабо з сутністюявища (огидний– жалюгідний),або з його оцінкою(шаліють – сичать),для синонімівцього типухарактерневведення в СРфразеологічнихзворотів(насміхайтесь– глузуйте –шкірте зуби);
в) синоніминейтральні в СР і в контекстіу поета набуваютьемоційногозабарвленнязавдяки метафоричномувживанню (крига– кайдани льодові),нагромадженнюсемантичнихзначень слів(неждані –непрохані),використаннюекспресивнихепітетів (фінал– печальнагрань);
4) поезіїІ.Муратовавластиве такожвживаннярізностильовихсинонімів. Цепереважнокнижні (наукові,офіційні, патетичні)та розмовні(зневажливі,згрубілі, жаргонні,лайливі, побутові,пестливі), меншезустрічаютьсяколористичні(іронічні,саркастичні)синонімічніслова.
Цьомутипові синонімівхарактернесемантичнеузгодженняза стилем (збирач– колекціонер),за експресією(давлять – чавлять),за оцінкою (очі– баньки – щілини);
5) особливістюпоетичної мовиІ.Муратова євикористанняконтекстуальнихсинонімів,синонімічнезближення слів.Поет вживаєтакі синоніми,щоб описатиінтенсивністьпрояву дії(пішли – подалися– побігли), показатизростання міриознаки (другорядне– нещире – випадкове– дрібне) абоїї спадання(гудуть – шумлять– шепчуть), розширитисемантичнийобсяг явища(бунт – безладдя– гам – шал).
Як показуютьдослідження,мова поетичнихтворів І.Муратовавідзначаєтьсябагатствомсиноніміки.Синоніми справедливовважають показникомрозвинутостіта гнучкостіяк літературноїмови в цілому,так і ідіостилюписьменника.А.І.Єфімов,розглядаючисинонімікута прийоми їївикористання,зазначає, що“за кожнимсинонімомстоїть смисловата стилістичнасвоєрідність,тобто тонкі,досить специфічнівідтінки”[Ефимов, 1961, 252]. Погоджуючисьіз цією думкою,М.Ф.Палевськадодає, що синоніми,відрізняючисьвідтінкамизначень істилістичноюзабарвленістю,“виконуютьу мові цілий ряд функцій:сприяють точностіі ясностівисловлювання,фонетичноурізноманітнюютьмову, обумовлюютьрізноманітністьі багатствостилів усногота писемногомовлення”[Палевская,1964, 64].
Питанняпро функціїсиноніміврозв’язується в лінгвістичнійлітературінеоднозначно:переважнабільшістьдослідників(Л.А. Булаховський,В.І. Клюєва,Р.О. Будагов,М.М. Шанський,А.П. Євгеньєва,Л.А. Лисиченко),виходячи ізрозуміннясинонімів якслів, різнихза звучаннямі близьких зазначенням, якслів, що називаютьодне й теж поняття,але відрізняютьсявідтінкамизначення, виділяютьдві основніфункції їх умові – функціюуточнення істилістичну.Так, А.П. Євгеньєвазазначає: “Двіфункції – “уточнююча”(акцентуваннятого чи іншоговідтінку поняття)і стилістична– і є основними,характеризуючими,такими, що зумовлюютьлексичну синонімікумови” [Евгеньева,1972, 11]. Р.О. Будаговпише: “Основнафункція синонімівможе бути названадиференціюючою,уточнюючою”[Будагов, 1965, 60].
Але існуютьй інші погляди.Лінгвіст А.Чорчвважає функціюзаміщення чине самою основноюфункцією рівнозначнихслів-синонімів,яка лежить воснові іншихфункцій: “Якщодва імені єсинонімами(мають у всіхвідношенняходин і той жезміст), то завждиможна однозамінити іншим,не змінюючизмісту цілого”[Черч, 1960, 18]. Однакцей автор, які деякі інші,дуже звужуєявище синоніміки,бо в мові небагатослів, яким властиватака повназамінність.
З поглядуфункціональногопідходу довивчення мовнихявищ, Л.О. Новиковрозглядаєсиноніми “якслова, що реалізуютьу контекстіфункції заміщення,уточнення йстилістичногопротиставлення”[Новиков, 1968, 23].
Беручидо уваги різнітеоретичніі практичнівисновки, дояких прийшлинауковці, вважаємо,що синоніми,як мовний засіб,мають п’ятьосновних функційу мові: функціюуточнення,функцію заміщення,функцію синонімічногопротиставлення,оцінну тастилерозрізнюючуфункцію. Мидотримуємосяпогляду, щосиноніми вмовній системівиконують двіосновні функції– уточненняі заміщення,а всі інші єпохідними відних і залежатьвід контексту.
У творахІ.Муратовасиноніми виконуютьусі п’ять функцій,але найбільшхарактернідля стилістикицього поетафункції уточнення,заміщення тапротиставлення.Основною функцією,що використовуєМуратов, є функціядиференціації,або уточнення.Майже не поступаютьсяїм синонімічніслова, в якихреалізуєтьсяфункція заміщеннята синонімічногопротиставлення.
Перевагафункції диференціаціїзумовленапотребою виразитинайтонші семантичні,емоційно-експресивні,стильові істилістичнівідтінки поняття.
Найпоширенішоюфункцією синонімів,як показуєдослідження,у поетичнихтекстах І.Муратоває диференціація:уточнення,деталізаціязображуваного,де перехід відодного синонімадо другого даєнову, додатковуінформаціюпро предмет,його ознакичи властивості.
Розгляньмовикористанняцієї функціїна конкретнихприкладах: "Яочима благаю:зостаньтесь!Заклинаю:ні кроку відмене!" (1972, I, 68). Словоблагатизначить “дужепросити”, азаклинативиражає щевищий ступіньпросьби. Сполученнятаких двохсинонімічнихслів у сукупностівиявляютьвисоке напруженнястану поета.Такий стилістичнийхід дуже характернийдля пристрасноїнатури І.Муратова:він вживає двасинонімічнихслова, чим підсилюєвиразністькожного з них.У поетичномутворі відбуваєтьсяніби складаннязначень двохслів, що створюєекспресивністьтексту: я непросто благаю,я заклинаю,отже, синонімивиражаютькрайню межупочуття ліричногогероя.
Самесемантичнепідсиленняхарактернедля дієслівнихсинонімів, щопротиставляютьсяза додатковимисемами. Уживаннятаких синонімічнихслів підкреслюєінтенсивністьдії, що відбиваєі певні психічніриси поета –динамізм,емоційність:“Звучи, лунайнад тупотомплемен” (71). Другеслово уточнюєсмисл першого:не просто звучи,а у високій мірі лунай(лунати – значитьрозноситись).Або: “Голублю,пещуі кляну скривавленугоробину”(102). Автор відчуваєнедостатністьсказаногоголублюі одразу ж посилюєзначення цьогослова синонімомпещу,цим самим створюючивраження градації.Чи візьмімоприслівниковіуточнюючісиноніми:“Несподівано,зненацька...до мене прийдеповноліття...”(48). Синонім несподіванопідсилюєтьсядодатковимвідтінкомраптовості,що несе в собісинонім зненацька.
Зустрічаємотакож у І.Муратовауточнюючісиноніми, щомають відтінокпричини: “Й цяшулерська,підступнагра когось тай приведе в“РОА” (65). Чомушулерськагра? – Тому щопідступна.Крім того, влучнепоєднаннясмислів двохслів, одне зяких іншомовне,є засобом піднесенняемоціональноговпливу на читача.Або: “Заспівалахлопчику пісень,колискових,ніжних”(35) (колисковапісня, бо ніжна);“Як добре, щолишиться післямене цей незбагненний,світлий,добрийсвіт!” (137) (світлий,бо добрийсвіт).
Здебільшогоуточнюючісиноніми вживаютьсяяк одноріднічлени реченняз метою диференціаціїсказаного тимдодатковим відтінком,який властивийдругому синоніму:“Можливо, такчиїсь синіютьплечі під цимсліпим,присонячнимдощем” (365); або:“І на святожаданьмоїх, мріймоїх паруснесе” (238).
Функціядиференціаціїу поезіях І.Муратоваможе бути зумовленане тільки потребоюуточнення, ай обмеження,звуження межпевної семантеми:"А тополі –тихі, не шелеснуть,А хмарки надними – тануть,чезнуть"(131).
Синонімив таких випадкахвиконують такуж функцію, якповторенняодного слова,вони у поетаможуть і сполучатисяз повторенням:"Ходить генійміж нами: – Погину,погину,помру,Бо несила меніживотіти Зтакими нездарами"(1969, 72). Уся суперечливістьі складністьдолі герояпідкреслюєтьсявживаннямсинонімівпогину– помруі повторомслова погинуразом з антонімічноюпарою геній-нездара.Така конструкціявиступає тутзасобом організаціїтексту.
Вживанняв одному текстілексичногоповтору і лексичнихсинонімівнайчастішемотивуєтьсяу І.Муратовадиференціацією,яка зумовленапотребою виразитивідтінки поняття:взаємногоуточнення,наростанняознаки, коликожний наступнийсинонім виступаєяк деталізуючийщодо попереднього,а кожний наступнийповтор увиразнюєекспресіютексту: "...Кричу,сповіщаю,Потойбічноюпам’яттю лещу:Не прощав,не простив,не прощаю,Не дозволюпростить,Не прощу!"(115). Однак наявністьсинонімів зфоновими семами(колись сповіщалиголосом: виголошували)і повтору дієсловапрощати виражаєв тексті нетільки інтенсивністьдії, а й вноситьдодатковийсемантичнийкомпонент: непросто кричу,а в такий спосібіще й сповіщаю.
І.Муратовмайстерновикористовуєв одному творісиноніми нетільки одного,а й кількох СР. Включенняв той самийконтекст компонентівкількох СРзбільшує експресивнусилу висловлення,допомагаєповніше розкрититему: "Чому менісмутной тривожно?Падають зорі.Минають життямого дні. Падаютьзорі у вічність,у безвістьназавше. Гаснуть,зникають,мільйони сторічвідпалавши..."(43). У наведеномуфрагментіпереплітаютьсяі взаємодіютьтри СР смутно– тривожно,вічність– безвість,гаснуть– зникають.Кожна парасинонімів єуточнюючоюпо відношеннюодна до одної.Синоніми смутно– тривожно,що виражаютьдушевний станлюдини, об’єдналисяв СР того самогоемоційногонаповнення,смислова функціяякого полягаєв посиленнізначення: таксмутно,аж тривожнопочуває себеліричний герой.А причиною цієїтривоги є зорі,що падають непросто у вічність,а у безвість.І посилюєтьсявідчуття тривогиі смутку ще йтим, що зорі,падаючи у безвість,гаснуть,та не простогаснуть, а зникаютьназавжди. Усісинонімічнілексеми позначаютьускладнення,що викликаютьпереживання,усвідомленнянеприємноїситуації. Такаконстркуціядає можливістьпоетові виразитисутність філософськихроздумів.
Ця функціявипливає щоразу,коли поет вибираєз синонімічноїпарадигмислова, необхіднідля позначенняпевного предметачи явища, а читач,сприймаючице слово, ставитьйого в ряд зіншими, близькимиза смисломсловами, уточнюючипозначенийним зміст. Уцьому смислі,як зазначаєЛ.О.Новиков,кожний правильно,оптимальновжитий синонімможе розглядатисяяк результатуточнення думки[Новиков, 1968, 23].
Поширенимспособомвикористовуваннясинонімів упоезіях І.Муратова,як і взагалів поезії, є заміщення(уникненнятавтології).На думку Л.А.Булаховського,заміщенняпотрібне “якзасіб урізноманітнюватимову” (Булаховський,1955, 37). Кожина М.М.вважає, що “функціязаміщення(“чистого”,уточнюючогосмислу, або зекспресивно-стилістичнимзавданням) єосновною функцієюсинонімів”(Кожина, 1983, 113). Стилістичнафункція заміщеннядуже важлива,як зазначаєІ.Б.Голуб, “колинеобхідноуникнути повторенняслів” (Голуб,1986, 50). Відомо, щосубституціямовних одиницьявляє собоюодин із прийомівдослідженняїх значень,один із шляхіввивчення семантичноїсинонімії(Ullmann, 1959, 108).
У поетичнихтворах І.Муратова,які відзначаютьсядобрим смакомі вишуканістюформи, синонімивиконують нетільки сутосмислову уточнюючуфункцію, а йестетичну,покликанусприяти фонетичнійрізноманітностітексту, йогомилозвучності.Наприклад:"Моїх нездійсненихбажань Непереможенетяжіння. Цьоговолів,того жадав,А де ж воно?"(314), "Ось хуртовинаперестане... –Старий, дайруку, прощавай!Я не загину взавірюсі"(55), "Кличемузика в сад,Манитьв затишок присмерквечірній" (44),"Всьому буваєкрай:грозі й навальнимзливам, Рубіжі для сльоти,і для вітрівлихих..." (1980, 132).
Функціязаміщенняхарактернаперш за все дляслів, які володіютьблизьким смисловимоб’ємом, черезщо вільно заміщуютьодин одного:волів – жадав,кличе – манить,край – рубіж,хуртовина –завірюха.
Спостереженнянад синонімічнимслововживанняму віршах Муратовапоказує, щосиноніми, якіреалізуютьфункцію заміщення,поет частішевживає в одномусинтаксичномуцілому чи водному творіз метою активногоформуваннястилістичногоконтексту ірідше в одномуреченні дляфонетичногоурізноманітненнямови. Для прикладупорівняймотакі рядки: "Я:Посовітаюсяз тополями,Спитаюради вясенів" (175), "Дерев’янічеревики Б’ютькамінну путь,Чорна куряванад шляхом– Карняки ідуть"(186). У першомуфрагментіІ. Муратоввживає словопосовітаюсяі синонімічнейому словосполученняспитаюради зметою уникненняфонетичногоповтору. У другомуприкладі синонімипуть –шлях зв’язуютьскладові частинитексту в однеречення засмислом і цимсамим передаютьрозвиток думки,її рух. У такийспосіб поетмайстерновикористовуєсиноніми дляреалізаціїміжфразовихзв’язків.
Прикладидоводять, щоІ.Муратов дужетонко відчуваєнюанси синонімів.Їх уживанняу письменникаґрунтуєтьсяна доборі ізсловниковогоскладу мовинайбільш відповідногослова з поглядуйого смислута виразності,наприклад: "Довисокої скеліпіхотинецьіде. Невідомадорога, незнайомесело. З фронтовоїтривоги посмутнілочоло" (28), "І тизітхнеш, і тизгадаєш Крим,І скель брунатнихкам’янупідкову, І понадморем кремениступуть" (31). Загальне,що лежить воснові синонімівневідоме– незнайоме,кам’яна– кремениста,дозволяє вжитив мові однослово замістьдругого. Алепоет, добираючиприкметникиз ряду синонімічних,зважає на те,наскільки цейприкметниксполучний іззначеннямозначуваногоним іменника.Використанісиноніми поручіз диференціальноюфункцією маютьдодатковісмислові відтінки:кам’янапідкова скель– підкова зкаменю, а кременистапуть асоціюєтьсяще з додатковимприхованим– "важка". Томукожний із синонімівпридатний длясполученнятільки з певниміменником, хочвони відтворюютьв основному,власне, ту жсаму ознаку.Якщо прикметникневідомийвдало поєднуєтьсяз іменникомдорога, то незовсім придатнийвін для сполученняз іменникомсело, таким жене досить доречнимбуде означеннякам’янадо іменникапуть. Замінюючиодне синонімічнеслово іншим,письменникзвертає увагуна різницю увідтінках їхзначень.
Інодіз метою формально-стилістичногоурізноманітненнядумки Муратоввживає різностильовісиноніми: "Неремствувавна час, не скарживсьна добу, Узятогона горб не накидавнікому" (1980, 168). Поетвикористовуєрозмовне ремствуватиі книжне скаржитись,щоб уникнутиповторень умежах неширокогоконтексту ісаме цим підноситьестетичнувартість фрази.Крім того, поручіз функцієюзаміщенняпроявляєтьсяі диференціальнафункція: ремствувати– висловлюватиневдоволення,а скаржитись– ще й намагатисявикликатиспівчуття.
Тому можнасказати, щозаміщенняпередбачаєй уточнення.З цього приводучитаємо у Г.Фреге:“Навіть у такихсистемах, дезнак має одно,певне значення,поряд з функцієюзаміщення можевиступати йінша функція– функція уточнення”(Frege, 1892, 25).
Наведемоінший художнійфрагмент, уякому такожможна спостерігати,як поет дбаєпро “технічну”сторону твору:“Глевкого шмат,та кусеньсала, та ще криничноїковток” (124). Важкозафіксуватибудь-які відтінки,за якими можнабуло б визначитисемантичнувідмінність між цими цілкомідентичнимисинонімами(шмат –кусень).Обидва словавживаютьсяв літературніймові, обидварозмовногохарактеру здещо зниженимзабарвленням.
Частотакі синонімине тількиурізноманітнюютьтекст, але єносіями конкретногоемоційногозабарвлення:“В південнихпахощахночейвідчув я морязапахмлосний” (23).Іменник пахощіемоційно забарвленийі несе в собівідтінок ніжності,а щоб надатитакого відтінкусинонімічномузапах,митець добираєдо нього епітет-означеннямлосний з яскравимпозитивнимемоційнимзначенням.Завдяки цьомувесь фрагментнабуває приємногоніжного емоціональногозабарвлення.
Такимчином, заміщенняяк спосібвикористовуваннясинонімів, щомотивується вимогоюформально-стилістичноїрізноманітностімовлення,реалізуєтьсяв поезії Муратовазавдяки наявностірізних за звучаннямі за структуроюслів і виразів,які обов’язковорозрізнюютьсяще й внутрішньоюобразністю.
Доситьчасто зустрічаємоу поетичнихтворах І.Муратовавикористанняфункції синонімічногопротиставленняслів. Вона неменш яскравоі оригінальнореалізуєтьсяпоетом дляактивногоформуваннясемантико-стилістичногоконтексту, аніжпроаналізованіфункції синонімів– уточненнята заміщення.
Протиставлятисиноніми одинодному дозволяєвідмінністьу їх значенні.З цього приводуслушно зауважуєО.М. Гвоздєв:“Синоніми,означаючи однопоняття, можутьвисувати різніособливостіабо відмічатирізне ставленнядо означеногоними предметачи явища, внаслідокчого синонімиіноді не тількине замінюютьодин одного,а протиставляютьсяодин одному;в цих випадкахособливо яскравовимальовуєтьсяїх різниця взначенні таекспресії”(Гвоздев, 1955, 58). Такоїж думки дотримуєтьсяпро питаннясинонімічногопротиставленняі Д.М. Шмельов,який відзначає,що “різницяміж словами-синонімами,смислові таекспресивнівідмінностіїх один відодного проступаютьу тих випадках,коли вони певнимчином протиставляютьсяу тексті”(Шмелев,1977, 198).
Аналізпоказує, щопротиставленнясинонімів впоетичній мовіІ.Муратовавиражаєтьсярізними синтаксичнимизасобами: протиставнісполучники,заперечнічастки і т.ін.і реалізуєтьсяв основномусинонімами:"І я пішову темний ліс,Ні, не пішов:полізжитами" (47), "Скількиїх могло пройтибезслідно...Навіть непройти,а промайнути"(221), "Горобчиськоі той за вікномне пищить,не цвірінькає,А співаєнатхненну своюгоробецькуосанну" (237). Рольдієслів, яквідомо, в образномувідтвореннідійсностіособливо велика.Як зазначаєО.М. Толстой:“Рух і йоговираження –дієслово – єосновою мови.Знайти потрібнедієслово дляфрази – це означаєдати рух фразі”(Толстой, 1954, 377).
Дієслівнісиноніми зазвичайвиступаютьу реченні вролі присудківпри різнихпідметах: “Бринитьпоезією світ,лунаємузикою всесвіт”(380). Синонімибринитьі лунаєє присудкамидвох речень,підметами якихвиступаютьантонімічнів контексті“світ” і “всесвіт”.Таке сполученнясинонімів зантонімічнимипідметами нетільки підкреслюєпротиставленнясинонімів-дієслів,а й створюєпротиставленнядвох реченьі разом об’єднуєїх, малюючиєдину картину,в якій виражаєтьсябуття у йогосуперечностях.
Інодідієслова-синонімиу поета можутьвиступати всуміжних реченняхяк присудкипри синонімічнихпідметах: "Бурявщухне,вітер перевіє.Все кругомлишиться, якбуло..." (367). У такомутексті протиставленняніби унаочнюєтьсячерез зіставленнячи протиставленняпідметів-синонімівбуря –вітер.
Дієслівнісиноніми можутьпротиставлятисяяк однорідніприсудки приодному підметі,наприклад: “Ія пішову темний ліс,ні, не пішов:полізжитами” (47).Протиставляючисинонім пішовіншому синонімуполізза інтенсивністювираженоїознаки, автордосягає різноїмети. Дієсловополізпоставленев такі контекстуальніумови, які змушуютьйого вступатиу синонімічнівідношенняз дієсловомпішов.Така синонімічнапаралель відтворюєбагатогранністьвідтінків ухарактеріздійсненняпроцесу руху:не просто пішов,що означаєповажний рух,а поліз,значення якого– рух, утрудненийтими чи іншимиобставинами.Саме тому тутважливе запереченняне.Використовуючиприйом протиставленнясинонімів зрізним стилістичнимзабарвленням,поет підкреслюєрізницю в значенняхслів, що умовнозалишаласяпоза увагоючитачів.
Абовізьмімо іншусинонімічнупару. Співвідношенняміж дієсловамипищить,цвірінькаєта співаєхарактеризуєтьсяекспресивно-стилістичнимзабарвленнямперших. І нацьому підкресленоспецифічномузабарвленнібудується такаантитеза:"Горобчиськоі той за вікномне пищить,не цвірінькає,А співаєнатхненну своюгоробецькуосанну" (237).Емоційно-експресивніцвірінькає-пищитьслужать нібитим фоном, наякому нейтральнеспіваєв оточенніемоційно-поетичнихслів "натхненну","осанну" набуваєдодатковихекспресивнихвідтінківзначення.
Інодізустрічаєтьсяпротиставленняіменників-синонімів:легіт – ураган(375), гімн – ода(79), присвята –ода (79). На основісемантичногопротиставленняіменниковихсинонімів уІ.Муратова можебути побудовананавіть цілапоезія, як цеми бачимо уліричній мініатюрі“Підлещуєтьсялегіт до осички”,де протиставленнялеготуі урагануз притаманнимиїм ознакамистворюютьнапруженудраматичнуколізію: "Підлещуєтьсялегітдо осички.Прилащуєтьсяніби мимохіть..,Аж поки в ньомулють не зареве,І, ставши ураганом,цю осику Вінгеть із грунтувирве, розірве"(375). Як бачимо,досить чіткозазначенафункція проявляєтьсяв протиставленнісинонімів легіт– ураган,яке підкреслюєтьсядієсловамипідлещується– прилащуєтьсяв сполученніз словом легіт,вирве – розірвепри синонімічномусловіураган,а також формами“осички” і“осики”. Такісиноніми можутьпов’язуватисяз різними словами,але при цьомуне тільки невтрачати смисловихзв’язків міжсобою в тексті,а навпаки, зв’язуватив єдине цілеза значенням весь текст.
Аналогічнеявище можнапростежитиу вірші “Матий сонце”: "Внебі першевстало сонце,На землі ж найперша– мати. Сонценебо відкриває,Відчиняємати вікна –Сонце йдепонад землею,По землі проходитьмати..., Сонцегріє нас безмовно,І без слівкохає мати..."(149-150). Перед намирозгортаєтьсяпоетична картина,побудованана протиставленнідвох образів– матері і сонця,земного і небесного.Три пари синонімічнихслів пронизуютьувесь текст:відкриває(сонце) – відчиняє(мати), йде (сонце)– проходить(мати), безмовно(гріє сонце) –без слів (кохаємати). Усерединікожної синонімічноїпари відбуваєтьсяпротиставлення,однак, протиставляючисиноніми, митецьуживає їх дляоформленняструктурицілого поетичноготексту: синонімічнепротиставленняряду слів підводитьдо синонімічногозближення слівсонцеі мати.Такі ускладненіприйоми характернідля стилю І.Муратова.
Отже, можнаконстатувати,що І.Муратовсемантичнимпротиставленнямсинонімівпідкреслюєекспресивно-стилістичнівідмінностіслів-синонімів,показує своєставлення дозмальованого,а також формуєстилістикутексту.
Аналізстилістичнихфункцій синонімівпереконливосвідчить, що:
1) найбільшхарактернимидля стилю І.Муратоває функції уточнення,заміщення тасемантичногопротиставлення;
2)найуживанішоюсеред них єфункція уточнення,оскільки самеця функціязумовленапотребою виразитинайтонші семантичні,експресивніі стилістичнівідтінки значеннясинонімічнихслів.
Для реалізаціїфункції диференціаціїпоет використовуєтакі прийоми,як складаннязначень слів(благаю – заклинаю,жадання – мрії),протиставленняза додатковимисемами (звучи– лунай, несподівано– зненацька),зіставленняслів з відтінкомпричини (шулерська– підступна,колискова –ніжна), поєднаннялексичногоповтору і лексичнихсинонімів(погину – погину– помру), вживаннякількох СР водному фрагменті(смутно – тривожно,вічність –безвість, гаснуть –зникають);
3) синоніми,що виконуютьфункцію заміщення,не тільки даютьможливістьуникнути повторув невеликомутексті (путь– шлях, посовітаюся– спитаю ради),а й допомагаютьсхарактеризуватипоняття з різнихсторін (пахощі –запах, край –рубіж);
4) функціюсинонімічногопротиставленняпоет використовуєпереважно дляактивногоформуваннясемантико-стилістичногоконтексту.Протиставленняреалізуєтьсяв основномудієслівнимисинонімамиз різним стилістичнимзабарвленням(пищить – цвірінькає– співає).
Характернимдля поетичногостилю І.Муратоває протиставленнядієслівнихсинонімів якприсудків прирізних підметах(бринить світ– лунає всесвіт),при синонімічнихпідметах (вщухнебуря – перевієвітер), як одноріднихприсудків приодному підметі(я пішов – поліз).
На основісинонімічногопротиставленняу поета можебути побудованаціла поезія("Підлещуєтьсялегіт до осички","Мати й сонце").
При характеристицістилістичноїролі синоніміву художньомутексті маловизначити їхфункцію, а необхідноще й виявитиспособи введеннясинонімів утекст.
У стилістицізвичайно визначаютьтакі способивикористовуваннясинонімів:контактнерозміщення,дистантне,рамочне, градація.
Як відомо,під контактнимрозуміютьрозташуванняслів у безпосереднійблизькостіодно від одного;дистантнерозташуваннямовних одиницьозначає що вонистоять на певнійвідстані; рамочнаконструкціяпередбачає,що синонімічніслова починаютьтекст або фрагменті закінчуютьйого, а під градацієюмають на увазітаке розташуванняслів, при якомукожне наступнемістить у собіпідсилення(чи послаблення)смисловогоабо емоційно-експресивногозначення.
У поетичнихтворах І.Муратовазустрічаємовсі зазначеніспособи стилістичноговикористовуваннясинонімів. Дотого ж у поетазнаходимо йінші прийомивведення синоніміву текст: потрійнеі більше використаннясинонімічнихструктур, здвоєннясинонімів.
Дистантнерозташуваннясинонімів.Найбільш широкопредставленев поезіях митцядистантнерозміщеннясинонімів, приякому синонімистоять на відстаніодин від одного,але при цьомуне втрачаютьсмисловихзв’язків міжсобою в текстіі виступаютьзасобами йогоорганізації:"Чи ви дивилиськоли-небудьНа дальнійобрійкрізь траву... визираюКрізь хащісвіжого зела:Ось візерункинебокраю..."(1972, I, 139). Здавалосьби проста річ– лежить людинау траві і дивитьсяна горизонт...Саме це й сказанов першому рядку.Але ж вона непросто дивиться,а визираєі не через щоденнутраву,а через хащісвіжого зелаі бачить непросто горизонт,а широкий обрій,небокрай.І, здавалосьби, така буденнакартина спалахуєяскравмимбарвами небуденностіі поетичності.
Саме втаких текстах,де синонімивживаютьсядля формуванняструктурипоезії, де вонистановлятьоснову конструкції,що потім обростаєнейтральноюлексикою звкрапленнямнароднопоетичноїабо умовнопоетичної,можна чіткопростежитивертикальвірша:
дивились
обрій траву
визираю
зела
небокраю
У поезіїМуратова синоніми– це не принагіднаприкраса, аневід’ємнаскладова частинайого баченнясвіту і відповідно– мовної палітри.Він ніби побачивпредмет абоявище, назвавйого і відкриву ньому ще однугрань, яка потребуєіншої назви;він назвавявище, але невиразив повністюсвого сприймання,тому черезвідстань давще одну назву:“Куди поділасьденна тиша,соснових просікнімота?”(205). Денна тишаі сосен німота– складовічастини однієїкартини природи:сосновий шум– це ніби мовадерев, а тиша– це їх німота.Разом із тишеюдня вони й створюютьодну картину.Ужиті дистантносиноніми тиша– німотавиконують утексті функціюуточнення.
Особливочасто зустрічаємодистантневживання синоніміву текстах, девони виконуютьроль підметівабо присудківпредикативниходиниць: "Асерце прагнезвершень...,А дух волієкрил!" (174), "Паруєлан. Клубочатьсяяри" (320), "У присмеркулиш контуриіснують – ... Лишобрисиуявні торжествують"(364).
Пристраснійнатурі поетаблизькі й милібезмір океану,обшир, безбережжя,глибини й т.ін.,які відбиваютьйого душевнийсвіт: “Мені бне серце – безмірокеану, захмарнебезбережжяй глибину...”(218). Розділеніобставиноюі означеннямсиноніми безмір,безбережжяне втрачаютьсвоїх якостей,а навпаки, завдякидистанції міжними у читачарозширюютьсяпросторовіуявлення.
Рамочнерозміщеннясинонімів.Цікаві й іншіспособи стилістичноговикористаннясинонімів,зокрема рамочний:"Лопухи... Забуялиі не скаржатьсяНа свою плебейськусуть. Їх давиловже машинами,М’ялоколесом хребти...Їм же, бачте,лопушинимиЛюбо квітамицвісти"(377). Синонімічніслова забуяти–цвістипочинаютьпоезію і закінчуютьїї. Поряд ізцим СР включеноінший СР давило– м’яло,який розташовановсерединівірша. Завдякитакій конструкціїсиноніми забуяти– цвісти,що обрамляютьтекст, конденсуютьу собі позитивніемоції, незважаючина те, що пропускаютьчерез себенегативнийзміст синонімічноїпари давити– м’яти.
Такимчином, використаннядвох СР з протилежноюоцінною семоюв одному фрагментізумовлює наростанняознаки черезперехреснеуточнення, щопідвищує експресивнусилу висловлювання.
У поезії“Сьогодні всефальшиве: соннігави...” спостерігаємоінше явище. Тутувесь текстрозгортаєтьсяна осі СР: вдають– придурюється– видає – прикинулася:"Сьогодні всефальшиве: соннігави Вдають,що заклопотанівони; Придурюєтьсямісяць, що цікавоУ двір наш зазиратиз вишини; Засрібну видаєсебе калюжа,Дрібненькаціль– за обрії мети,Й до мене, осьвже стількиліт байдужа,Ревнивою прикинуласяти" (357). Синонімічніслова вдавати– придурюватися– видавати –прикидатисявиражаютьсемантичнуконцентраціюпонять, що створює високу динамічністьфрагменту.Розташуванняцих чотирьохсинонімівнагадує рамку,за межами якоїміститься вжеінший поетичнийпростір. Вжитісемантичнісиноніми виконуютьфункцію заміщення,що дає можливістьстилістичноурізноманітнити,збагатитивиклад думки.Всередині рамкизнаходимо щеодин СР: ціль– мета.Ці синонімиавтор вводить,щоб підкреслитиоблудністьнамірів кожногоз персонажіввірша, показати,що їх мета фальшива,а ціль дрібна.Як видно з прикладу,синоніми можутьслужити смисловомуоформленню,завершеностіцілого поетичноготексту, пронизаностісинонімами,які проходятьчерез твір якяскравий пунктир.
Контактнерозміщеннясинонімів.У поезіях І.Муратовапоширене такожконтактневживання синонімів.Таке сполученнясинонімічнихслів є засобомпіднесенняемоціональноговпливу на слухача,а також маєритмо-мелодійнезначення. Нарівні структурноїбудови контактневикористаннясинонімічнихслів означає,що слова стоятьпоруч, а отже,мають тісніконтактнізв’язки міжсобою. Здебільшоготакі синонімивживаютьсяяк одноріднічлени реченняз метою підсиленнясказаного:"...І не вгаваєквач Невидимий– розписує,малює,А сокіл-сонцена чайок полює"(368), "Всі болінняі тривогиПережитих намиліт... Ще первоцвіт,а не цвіт" (30), "Якже мені стрінутьвас, Дужихта здорових?Руки вам потиснути,Міцно обійняти..."(183-184). Наведеніприклади яскраводемонструють,як контактнасинонімія, зодного боку,підсилює емоційністьфрагменту, аз другого, впливаєна ритмомелодикувірша: не просторозписує, амалює; не простодужі, а здорові;не просто боління,а ще й тривоги.
Крімтого, контактневживання синонімічнихслів дозволяєпоетові підкреслититу чи іншу думку,створити певнийнастрій, підвищитивиразністьоповіді, як-от:“Ну й намело,накучугурило!Кругом – Говерлиснігові” (148); або“Гурман відпоезії любить,щоб усе буломодно,модерно”(1980, 134). Як бачимоз наведенихприкладів,контактнісиноніми вживаютьсяз метою уточненняабо визначенняступеня ознаки,дії або стану:синонім накучугуриломає вищий ступіньдії, ніж синонімнамело(накучугурило– “дуже-дуже”намело) та щей містить елементрезультату,а слово модерноозначає вищуознаку, ніжслово модно(модерно –“дуже-дуже”модно).
Відомо,що контактнісиноніми якоднорідні члениречення з’єднуютьсясполучникомабо безсполучниково.Однак у І.Муратовазустрічаємодосить оригінальнийконтактнийзв’язок дієсловата дієслівноїформи: "Воротавідчини своїдубові, Оті, щоти за мною зачинила,Замкнувшиїх на засувизалізні!" (1969, 60).Такий спосібпотрібен авторовідля вираженняпевного змістуконкретноїдії. Ліричнийгерой вимагаєзачинити ворота,та не звичайніворота, а дубові,міцні. У такомуоточенні синонімзачинитинабуває надзвичайноїсили і твердості.Але поет підсилюєдинаміку діїцього слова,ставлячи поряддієприслівникзамкнувши,і знову сполучаєслово із значеннямзалежних віднього слів“засуви залізні”,і в такий спосібдосягає експресіїтексту, що характернедля індивідуальногостилю цьогопоета.
Градація.Створеннюемоційно-експресивногоефекту сприяєтакож градаціясемантичноодноспрямованиходиниць. ЗаСЛТ, градація– “стилістичнафігура, що полягаєв такому розташуваннічастин висловлення,при якому кожнанаступна міститьу собі підсилення(чи послаблення)смисловогоабо емоційно-експресивногозначення” [СЛТ,1985, 52]. Таким чином,синоніми, пов’язаніміж собою відношеннямградації, становлятьСР, у якому кожнийнаступний членвиражає більшвисокий (абонизький) ступіньвиявленняпевної характеристики,ніж попередній.
Слідзауважити, щоу СР, компонентиякого протиставляютьсяоцінним елементом(який, як відомо,може бути позитивнимчи негативним),слова можутьрозташовуватисяу двох напрямкахщодо домінанти– у висхідному(позитивнезабарвлення)і у спадному(негативнезабарвлення).Тобто градаціяможе бути висхідна,коли слова“розташовуютьсяу порядку підсиленняїх значення”або спадна,коли слова“розташовуютьсяу порядку послабленняїх значення”[СЛТ, 1985, 52]. У такихвипадках виникаєвзаємне абоперехреснеуточнення, коликожен із синоніміввиступає якдеталізуючийдо другого.
Розгляньмоспершу висхідневживання синонімів,або висхіднуградацію: "Іне прийшла доних чужа зажура,– Прийшли своїі жаль,і біль,і щем"(336). Синонімічнеслово більне вказує конкретно,який саме більвідчуває людина,але якщо уточнитице поняттясинонімом щем,то можемо допустити,що це гострийтривалий біль.Отож значенняслів біль– щем виражаютьодне поняття,але, крім цього,слово щем має додатковийсемантичнийелемент. Щобстворити емоційнунапругу в тексті,автор складаєсмисл не двох,а трьох слів.Такий прийомотримав назву“нанизування”синонімів, ананизуваннясинонімівспричиняєградацію. Включенняв ряд словажальпереноситьвесь синонімічнийряд у площинувираження нефізичного, апсихічногостану, чимстворюєтьсяскладна метафора.
Візьмімоінший прикладвисхідноїградації: “Тиж повертайся,вертайся додому...додому... Жданеповерненнявибори,вимоли,виболій...”(109). З кожним наступнимконтекстуальнимсинонімомступінь діїзростає, повереннядодому геройповинен непросто вистраждати,а виболітивсією душею. Підсилює експресіюв цій конструкціїповторенняслів вертайсята додому,що разом задаєритм поезіїі напругу дії.
Яскравимзразком надзвичайновимогливогопідходу Муратовадо слова, кропіткогоі вдумливогозважуванняйого смисловихі стилістичнихнюансів можеслужити і наступнийфрагмент: "Бражнимдухом відгонитьсмородини листясухе, Захмелію,згадаю всеприкре,болюче,лихе"(151). Поет використовуєекспресивнісиноніми прикре– болюче – лихез метою підкреслення,підсиленнянегативноїознаки. Вінрозгортаєзначення словаприкре,додаючи донього значенняслів болючеі лихе,цим самим створюючиу тексті емоційнунапругу.
Такенагромадження,нагнітаннясинонімічнихслів із зростаючоюекспресивністю,з градацієюнаростанняміри ознаки,інтенсивностідії є мовноюфігурою, стилістичнимзасобом, щоназиваєтьсяампліфікацією[СЛТ, 1985, 15].
Емоціональнийелемент значенняпов’язуєтьсятакож і зі спадноюградацією.Наприклад:"Насміхайтесяз мене, глузуйтеВи, аматоримодних химер!Перед власнимблюзнірствомплазуйте, Шкіртезуби зінтимних печер"(77), "Зазирнутиу жовті щілиниІ тішитись,тішитись, тішитисьдовго… І – далі,і вдертись вїх затишніжитла, … Де синіарійські банькиз колисок… Олюди! Як очімої гострозоріНе витекликров’ю-ганьбою?"(190-191). Якщо зобразитиспадну (негативну)градацію наведенихзразків засхемою, то маємо:насміхайтесь →глузуйте →шкірте зуби;очі → баньки→ щілини.
Наведемоще один приклад,де компонентиСР протиставляютьсянегативнимоцінним елементом:"Юрба мовчить.Говорить Прометей:– Усі прийшли,хто скаржився?Сповзлися?Придибали?Дерзайте. Говоріть."(267). Вимальовуєтьсягрупа із трьохсинонімівприйшли– придибали– сповзлися,які відрізняютьсяхарактеромздійсненняпроцесу рухуі розташованів порядку зростаннянегативноїознаки. Дієсловоприйшлиозначає процесурочистогоруху, потімускладнюєтьсяобставинамиі переходитьу процес дибання(придибали)і в кінці кінцівнабуває найвищоїточки негативногозабарвленняй переростаєв синонім сповзлися,що позначенийвідтінкомзневажливості.Градуальнісиноніми поетвикористовує,щоб показатизневажливеставленняголовногоперсонажа дозрадників,нікчем, якіоточують його.Синоніми вданому разірозташованіу спадномунапрямку щододомінанти(прийшли). Схематичноце виглядаєтак: придибали→ сповзлися→ прийшли.
Використовуванняпотрійних ібільше синонімічнихструктур.Для синонімів,що вживає І. Муратов,характерна“тріада” –використовуваннясинонімів потри, зокремаце стосуєтьсяконтекстуальнихсинонімів.
У поезіяхІ. Муратоватакі "тріади"нерідко служатьдля створенняпевного ритмічногомалюнка: “Назаході барвисто,ясно,ягідно.Отак би – вік”(304); “Колобродять,і шаліють,і шукаютьтайну слова”(151); “Щастя не знаєзупину, й це жбо – ... рух,і дерзання,і дія!”(42); “Іду до васвождемі братом,іду пророком-сіячем,у скруті підіпруплечем” (72).
Неменш оригінальній інші цитати,де потрійневживання синонімівпоет використовуєдля вираженнявнутрішньогонапруження:"Нам віриться:високій нашіймрії Підвладнібудуть кожнаера й мить: Іпристрасті,й шаленстваі стихії..."(228), А я й не знав,що світ увесьбузковий,Геть до кінцяказковий,фіалковий"(229), "Пишатисятак легко – несвоїм, Казковим,небувалим,незбагненним"(294), "І лірика лишвипадково Намприкрашалачас ударний,Передвоєнний,грозохмарний"(86), "Ні, неправда:лиш тобі однійБезоглядно,щедро,неймовірноВірю я без спогадіві мрій" (1980, 25), "Нічпрожену,розвію.ПодолаюНавалу ненависнихсновидінь"(140), "Зосталасявід неба тількикрихітка Блакитногожалю,жалоби,жалості"(1980, 87).
Кожнийфрагмент демонструєсинонімічнезближення трьохслів, які утворюютьряд одноріднихчленів. Завдякиконтактномувживанню синонімипідсилюютьсемантичнезначення одинодного і створюютьвнутрішнєнапруженнятексту. Такасинонімічна"тріада" надаєпоетичномутворові високоїекспресії.
Абовізьмімо фрагменти,де потрійніструктуривикористовуютьсядля організаціївірша: початокцитати – кінець,пронизуваннятексту: "Упалатуча грозова...Вона гримитьі стогне– ні, Дарма безсилоб’єтьсяв грані" (32), "Старіютьбоги, і красунівтрачаютьокрасу,– І тількивона – невичерпна,Непідвладнаруїннику-часу:Революція нашабезсмертна!"(107), "А сосни щож?.. Гудуть.Шумлятьсобі, мов сотніверетен... Ішепчуть..."(104).
Пронизуючитекст, потрійнісинонімічнісполуки зв’язують,скріплюютьйого в єдинийемоційно-експресивнийвузол. У такихСР можна спостерігатизростання міриознаки (невичерпна– непідвладна– безсмертна)чи інтенсивностідії (гримить– стогне – б’ється),або її спадання(гудуть – шумлять– шепчуть).
Експресіятексту можепідсилюватисявживанням двохрядів синонімічнихтрійок: “Вітерсічня – джигун,донжуан,живоїд.Підлабузник,підлиза,слухнянийприслужникревматичноїскнари-зими,уподобав гарненькуберізку, чепурухув коштовнійоздобі...” (236). Загальнакартина оповідіпобудованана контрастінегативного(вітер) і позитивного(берізка) образів.Семантичноїнапруженості,ритмічностіоповіді надаєвживання потрійнихлексичнихструктур. Словаджиґун,донжуан, живоїдне є синонімами,але в текстівсі вони набуваютьзначення “спокусник”.Цей “спокусник”дуже жорстокий,тому наступнийрядок нагнітаєінтенсивністьнегативноїознаки за допомогою“тріади” експресивнихсинонімів:“Підлабузник,підлиза,слухнянийприслужникревматичноїскнари-зими...”Потім картиназмінюється,і на поетичнійсцені з’являєтьсяпозитивнийобраз “берізки”.Напруга спадаєзавдяки паріслів гарненькаі чепуруха, якіякі набуваютьсем, що надаютьсловам синонімічнихсмисловихзв’язків утексті.
Синонімиє одним із важливихзасобів експресіїв поезії І. Муратова,тому зустрічаємов його поезіїне тільки рядиіз трьох синонімічнихслів, а й такі,що включаютьчотири й більшесинонімів, утому числі йконтекстуальні:"Катуйтемене, убивайте,І пам’ять промене топчіть,І сад мій допня вирубайте,Та тільки просовість мовчіть!"(1980, 190), "В усьому,що несе добро,А не хорали йне догмати Єсенс,є корінь,є ядро,Є мисль– душі суворамати" (1980, 150), "Помруі воскресну,згнию – відроджусястократно, Щобсвіт задротований,чорний,тюремний,загратнийзаднів післяночі..." (113), "Непорушневістря тополевеПротинає небополудневе. Чомже так суворо,а не втішно?Буряно,бентежно,а не ніжно? Недрімотно втиші, а турботно?"(131), "Якби ж нам– і волі, й миру,Щоб буряно, йзаконно,Щоб і грізно,і безкровно– Полюбовно,молитовно?"(71), "Так і буде,повір, І на митьне знекрилиться,Не стьмяніє,не зблякне,не згаснеповік, Покинеміч глуха...Не припинитьцим радощамтрепетний лік"(1980, 172).
У кожномуприкладіспостерігаємо,як автор доточуєсмисловий рядсловами, близькимиза значеннямдо синонімів,бо поет, охопленийзадумом твору,почуттями ізнайденимритмом, не можезупинитисяна малому, йогопочуття і думкасягають далі,і це виливаєтьсяв ряд близькозначнихабо синонімічнихслів. Він нібивисловив думку,але не повністю,не вилив чуття,а потім вхопивіще одну їїгрань і виражаєце новим словом.Такі чотирислівніСР надаютьвисловлюваннювагомішогозмісту, бовідбуваєтьсяскладаннясмислів слів.
Якбачимо, СР, денаявні три ібільше синонімів,роблять текстбільш емоціональнонасиченим,сприяють створеннюритму поезіїабо, навпаки,самі є одниміз засобівритмізації,як, наприклад,у тексті: “Булая чиста,доброчесна,безгрішна,майже безтілесна”(167). Синонімичиста,доброчесна,безгрішна,безтілесназадають певнийритм, інтонаціюпри читанні:кожне наступнеслово вимагаєпіднесенняінтонаціїпорівняно зпопереднімабо додатковогоакценту.
Прийомздвоєння синонімів.Слід зауважити,що І. Муратовчасто використовуєпопарні синоніми,що створюєпевний перегукйого творівз фольклором,сформованимна ґрунті усномовноїекспресії. Упоетичнійтканині творівІ.Муратовазнаходимопопарно вжиті:
а)іменниковіпари: "І, шляху-дорогине питавши,В темну ніч, заголосом дівочим,Полетів я вітрунавперейми"(31), "Із тиші поля– житній шелест-шум,Із тишини пташиногояєчка – голосніДзвіночки-жайвориі ластівкинестримні"(149), "Чорний кітта й перебігнам путь-доріжку,Завернули миназад баскіїконі (1980, 101), "Та нечуть ні голосу,Ні ходи людської.Сам-одину лісі я З думоюважкою" (184);
б) дієслівніпари: "Хуртовиноюгони Занесло-замело,Партизанськізагони Покидаютьсело" (1980, 19), "Якмені хочетьсяЗрости аж урівеньз тією староювербою, Що вселіто шумить-шелеститьнад тобою"(139).
Такісполученнясинонімічнихслів є засобомпідненсенняемоціональноговпливу на слухача.Попарні зв’язкислів-синонімівмають такожритмо-мелодійнеі смисловезначення. Смисловафункція такихсполученьполягає в посиленнізначення шляхомповторення:називаючи явищапоруч двомасинонімічнимисловами, авторніби складаєсмисл, значеннядвох слів: непросто “занесло”або “замело”,а занесло-замело– дуже-дужезанесло і замело;не просто "шумить"або "шелестить",а шумить-шелестить– дуже-дужешумить і шелестить.
На такуособливістьвживання синоніміву народнійпоезії вказувавЛ.А.Булаховський:“Народна поезіявиявляє нахилдо здвоєннясинонімів, нібинамацуючи цимприйомом, зодного боку,точне значеннявідповідногопоняття, а здругого –емоціональнонасичуючи йоготим, що становлятьнарізно взятісинонімічніслова” [Булаховський,1955, 32-33].
Нам уявляється,що в таких парахне просто намацуєтьсяточне значення,а відбуваєтьсясвоєріднескладаннясмислів синонімів,додавання дозначення першогослова тієїрізниці (відтінкузначення), щовластива другому.Таке складаннявипливає звідчуття читачемвідмінностейу значенняхсинонімічнихслів, а, як стверджуєЛ.А.Лисиченко,“синоніми, щовідрізняютьсямірою виявленняознаки, властивостічи характеромдії, дуже частовживаютьсяпоруч для уточнення,підсилення,нагнітанняознак” [Лисиченко,1977, 76].
Підтвердженняцієї думкизнаходимо іу О.М.Гвоздєва,який говорить,що “таке нагнітаннясиноніміввикористовуєтьсяз метою підкреслення,розгорнутоговизначеннятих чи іншихявищ” [Гвоздев,1965, 48].
Сліднаголосити,що складаннясмислів слівспостерігаєтьсяпереважно всинонімах іздуже слабковираженимивідмінностями,тому цей прийомвластивийпереважноідеографічнимсинонімам.
Проаналізувавшитакі способистилістичноговикористовуваннясинонімів, якдистантне,контактне,рамочне розміщенняслів, висхіднуі спадну градаціюв поетичнихтворах І.Муратова,зауважимо, щоконтактневживання синонімічнихслів дозволяєписьменниковіпідкреслити,уточнити тучи іншу думкуі, відповідно,створити певнийнастрій. Дистантнасинонімія,виступаючизасобом організаціїтексту, підвищуєекспресивнусилу висловлення.Рамочне вживаннязавдякисвоїй структуріпередбачаєсемантичнуконцентраціюпонять і служитьсмисловомуоформленнюцілого поетичноготексту. Градаціяяк висхідна,так і спаднасприяє створеннювисокоїемоційно-експресивноїнаснаги тексту.
Особливістьмови І. Муратова– потрійне ібільше використовуваннясинонімів. Такевживання синонімівпотрібне длявираженнявнутрішньоїнапруги, емоціональноїнапруги думокі почуттів, атакож для організаціївірша.
Як видноз аналізу, І. Муратовне байдужийдо прийомуздвоєння синонімів,що приводитьдо складаннясмислів слів,нагнітання,бо це створюєвраження градаціїі відповідаєйого емоційнійнатурі.
ВикористовуванняІ. Муратовимусіх цих стилістичнихспособів свідчитьпро те, що митецьне тільки прагнедо конкретного,виразного,насиченогожиттєвимифарбами й деталямивідображеннядійсності, ай уміє це виразитияскравимимовними засобами,зокрема синонімами.
Такимчином, можназробити висновок,що:
1) у поетичнихтворах І.Муратовазустрічаютьсярізні способивикористовуваннясинонімів:дистантне,контактне,рамочне, градаціяа також здвоєннясинонімів,потрійне ібільше вживаннясинонімічнихструктур;
2) найбільшшироко в поезіїІ.Муратовапредставленадистантнасинонімія.Розташованіна відстанісиноніми виступаютьпереважно вролі предикативниходиниць (контуриіснують – обриситоржествують,паруєлан – клубочатьсяяри);
3) рамочнерозміщеннясинонімівхарактеризуєтьсявзаємодієюдвох і більшеСР, що виконуютьрізні семантичніфункції (буяти– цвісти і давити– м’яти);
4) контактнісиноніми виступаютьпереважно якоднорідні члениречення, щоз’єднуютьсясполучникомабо безсполучниково(намело, накучугурило;боління і тривоги),рідше зустрічаютьсяінші способиконтактногозв’язку (зачинила,замкнувши);
5) "нанизування"синонімів,градація (висхіднаі спадна) у поетаспричиняєампліфікацію(вибори – вимоли– виболій);
6) поетичномустилеві І.Муратовавластиве такожуживання трьохі більше синонімічнихслів, у томучислі й контекстуальних,для вираженняі зняття внутрішньогонапруження(гримить – стогне– б’ється, гудуть– шумлять –шепчуть), дляорганізаціїтексту (сенс– корінь – ядро– мисль).
Характернимдля поезіїІ.Муратова євикористанняв одному фрагментідвох рядівсинонімічнихтрійок;
7) поетвдається такождо попарноговживання слівсинонімів, якевластиве народнійпоезії, прицьому він застосовуєприйом складаннясмислів синонімічнихслів (занесло-замело,шумить-шелестить).
Проведенийаналіз доводить,що поетичномумовленню І.Муратовавластива високаконцентраціясинонімічнихлексичнихзасобів. Поетвикористовуєвсі типи синонімів:ідеографічні,стильові йемоційно-експресивні.Найчисельнішимиу поезії І.Муратоває синонімиідеографічноготипу, у межахякого існуєсвоя диференціація.
Середідеографічнихсинонімів запродуктивністюпереважаютьті, в значенніяких виділяєтьсяпевна сторона,ознака чи рисаназваногословом явища,що в значенніінших членівСР відсутня.Добір такихсинонімівписьменникпроводить зпочуттям художньогосмаку, орієнтуючисьна їх смисловувідмінність.
Доситьшироко представленийтип емоційно-експресивнихсинонімів, доякого входятьпозитивно танегативнозабарвленісиноніми, нейтральнів СР і в контексті.Стилістичновиразні й досконалі,синоніми цьоготипу не тількизбагачуютьекспресивнупалітру поета,а й виражаютьекспресію йогонатури.
Аналізстильовихсинонімівпоказав, що уІ.Муратованайбільш вживаніз художньоюметою такісемантичнігрупи синонімічнихслів, як книжні,розмовні таколористичні.
Названітри основнітипи синонімівза значеннямтісно між собоюпов’язані. Дужечасто зустрічаютьсяв мові поезійМуратова синоніми,які протиставляютьсяодночасно іза предметно-понятійнимядром, і за емоційнимзабарвленнямабо стильовоюхарактеристикою.Нерідко в однійсинонімічнійпарі протиставляютьсявсі три компонентисмисловоїструктурилексико-семантичноговаріанта слова.
Синоніми,що вживаютьсяІ.Муратовим,реалізуютьу тексті усівластиві синонімамфункції: уточнення,заміщення тастилістичногопротиставлення.
Основноюфункцією синоніміву І.Муратова,як і в поезіївзагалі, є функціяуточнення, яказумовленапотребою виразитинайтонші відтінкипоняття. Навітьфункція заміщення,мотивованавимогоюформально-стилістичногоурізноманітненнямовлення, тафункція семантичногопротиставлення,що передбачаєактивне формуваннясемантико-стилістичногоконтексту,реалізуютьсязавдяки наявностірізних за звучаннямі за структуроюслів, які обов’язковорозрізняютьсяпевними ознаками.
Способистилістичноговключення втекст синоніміву поетичніймові І.Муратоварізноманітні.Його поезіямвластиві іконтактне, ідистантне, ірамочне розташуваннясинонімів, іградація, іздвоєні синонімічніструктури, іпотрійне йбільше вживаннясинонімів.
Особливістьмови І. Муратова– використовуваннятрьох і більшесинонімів, прицьому й контекстуальних.У поезії І.Муратоваспостерігаютьсяпроцеси синонімічногозближення, абосинонімічної"індукції"значень слів,які в мовнійсистемі не єсинонімами.Крім того, такісиноніми виражаютьзняття внутрішньогонапруження,а також є важливимзасобом організаціївірша.
Однаквизначальноюрисою мовноїпалітри письменникає дистантнасинонімія, щовиступає засобомформуваннятексту, допомагаєширше і глибшерозкрити тему,а також рамочневикористовуваннясинонімів,завдання якогослужити смисловійзавершеностіпоетичноготвору: синонімипочинають ізакінчуютьтекст або пронизуютьйого. У такихконструкціяху І.Муратовачітко проступаєвертикальвірша.
Важливемісце у поетичномумовленні І. Муратовапосідаютьлексичні антонімияк художнійзасіб експресивногопідсиленннявираженняпочуття і думки.Мовознавчалітературапоняттю антонімадає різноманітнілінгвістичнітлумачення.
Як відомо,лексика мовиявляє собоюпевним чиноморганізованусистему, елементиякої (слова,значення) пов’язанірізноманітнимивідношеннями.Одним із багатьохпроявів системнихвідношень улексиці є антонімія.
АкадемікМ.М. Покровськийще на зорі розвиткусемасіологіїписав, що словата їх значенняживуть "неокремим одинвід одногожиттям", а незалежновід нашої свідомостіоб’єднуються"в різні групи,причому основоюдля групуванняслужить схожістьабо прямапротилежністьза основнимзначенням"[Покровский,1959, 82].
А відомийфранцузькийлінгвіст Ш. Баллівважав протиставленнялогічних понятьприроднимнахилом людськогорозуму. Вінвідмічав, щов свідомостілюдини такі"абстрактніпоняття закладеніпарами, причомукожне із слівтакої паризавжди так чиінакше викликаєуявлення проінше" [Балли,1961, 139].
Традиційноантонімихарактеризуютьяк слова, щомають протилежнезначення[Реформатский,1967, 95; СУЛМ: ЛФ, 1973, 95].
ОднакЛ.А. Булаховськийпідкреслював,що під антонімієюслід розумітилише "протиставлення…значень, вираженихрізними коренями"[Булаховський,1953, 45]. Таке звуженерозумінняантоніміївідповідалонерозробленостіцих питань унауковій літературітого часу.
Своєрідноюреакцією натакого родуобмеження врозумінні івизначенніантонімів булистатті О.О. Киреєвау 1954 році та В.М. Клюєвоїу 1956 році. Останнімчасом антонімидедалі більшепривертаютьувагу дослідників,відповідноі питання прообсяг антоніміївивчене докладніше.
Суттєвупоправку довизначенняантоніміїробить М.М. Шанський,зазначаючи,що "антонімамиє різні за звучаннямслова, які виражаютьпротилежні,але співвідносніодин з однимпоняття" [Шанский,1964, 63].
Черездесять роківД.М. Шмельовдає визначенняантонімів, якевідповідаєновим методаманалізу семантичноїструктури словаі відношеньслів у лексичнійсистемі: "Найбільшповне протиставленняслів розцінюєтьсяяк антонімія.Антонімічнимиможуть бутивизнані слова,що протиставляютьсяза найбільшзагальною ісуттєвою дляїх значеннясемантичноюознакою, причомуперебуваютьна крайніхточках відповідноїлексико-семантичноїпарадигми"[Шмелев, 1973, 131]. Близькедо традиційного(хоч у новійтермінології)визначеннядає Л.О. Новиков:"Два чи більшеЛСВ є антонімами,якщо у них різнізнаки (лексеми)і протилежнізначення (семеми)"[Новиков, 1982, 247].Дослідниквизначає антоніміюяк відношеннякрайньогозапереченняміж двома лексичнимиодиницями, якірозрізняютьсяоднією дистинкцією– протилежнимисемами [Там же,246].
Проте влінгвістичнійлітературівказувалисяй на інші, власнелінгвістичніознаки, антонімів.Так, В.М. Комісаровдо таких ознаквідносить,по-перше, регулярнепротиставленняслів-антоніміву мовленні,зокрема вживанняїх поруч якодноріднихчленів речення,по-друге, однаковусферу лексичноїсполучуваності,тобто властивістьслів-антонімівсполучатисяз одним і тимже колом слів[Комиссаров,1957, №2, 55-56]. Спробуописовоговизначенняантонімів черезперерахуванняїх різнихвластивостейзробила іЛ.О. Введенськау вступі до"Словникаантонімівросійськоїмови" [Введенская,1971, 4-35].
Як видноз наведенихвище та іншихвизначень,центральнимі ключовимпоняттям мовноїантонімії єпоняття протилежності.Однак протилежністьця семантичнонеоднорідна.Отож питанняпро те, які поняття(контрарні чиконтрадикторні)утворюютьлогічну основуантонімії,розв’язуєтьсяв науковійлітературіпо-різному.Так, О.В. Ісаченковважає, що зпогляду формальноїлогіки антонімамислід вважати"лише контрадикторніпротиставлення,одержані наоснові екстенсіоналу("обсягу") понять"[Исаченко, 1963, №2,47]. Такий підхіддо обґрунтуваннялогічної основиантонімії ведедо обмеженнясистеми антонімів,оскільки заїї межами залишаєтьсявелика групаконтрарнихпротиставлень.
Ми поділяємопоширений усучасномумовознавствіпогляд, що логічнуоснову антоніміїутворюютьконтрарніпоняття і тачастина контрадикторних,у яких протиставленняперейшло впротилежність[Михайлов, 1987,9-10; Новиков, 1966, №4,79-87; Родичева,1968, 284-296]. Визнаннялогічною основоюантоніміїконтрарнихі контрадикторнихпонять даєможливістьвідносити доантонімів якрізнокореневілексеми (смисловепротиставленняв них не маєформальноговираження, вонопередаєтьсясемантикоюслова), так іоднокореневі(протиставленняу них має маркованевираження:заперечнічастки, префіксиіз заперечнимзначенням)[Новиков, 1973, 218-219;Шанский, 1964, 62-67;Шмелёв, 1973, 131-142].
Крімрізнокореневихі однокореневихантонімів,виділяєтьсятретій структурнийтип – енантіосемія,під якою маєтьсяна увазі протилежністьзначень всерединіоднієї лексеми[Новиков, 1971, 58]. Явищеенантіосемії,на нашу думку,недоцільнорозглядатив межах антонімії,оскільки длявиникненняпротиставнихвідношеньнеобхіднанаявність двохслів. У зв’язкуз цим вважаємо,що енантіосеміяправильнокласифікуєтьсядеякими вченимияк частковийвияв омонімії[Шанський,1964, 154].
Не залишаютьсяпоза увагоюдослідниківі факти міжчастиномовноїантонімії, якависуває питанняпро співвідношенняграматичнихкласів слів– частин мовита семантичноїкатегоріїслів-антонімів.
Систематичнарозробка теми“Міжчастиномовнаантонімія”розпочатаЄ.М.Міллерому 1978 році [Миллер,1978, 19]. Але окремівідомості пронеї як про явищезнаходимо уВ.Д. Дєвкінав рецензії напосібникВ.М.Зав’ялової“Антоніми”:“Безумовносправедливеположення проте, що слова-антонімиповинні належатидо однієї частинимови. Та чи слідсприймати цетак беззастережно?Хіба не антонімічні,наприклад,субстантивнаприйменниковагрупа і прислівник...”[Девкин, 1970, 81].Л.А.Введенськав теоретичномувступі до другоговидання словникаантонімів пише,що “в окремихвипадках антонімічнупару утворюютьіменник ісубстантивованийприкметник...”[Введенская,1982, 7-8]. Розглядаючиоб’єм лексико-семантичнихполів, Ю.М.Карауловвключає в нихпоряд із загальноприйнятимиантонімами“також ті, щопотрапили уполе слова таналежать дорізних частинмови, але відносятьсядо “сфери антонімії”[Караулов, 1976,212]. Досліджуючифакти міжчастиномовноїантонімії,Є.М.Міллер стверджує,що “відмінністьграматичнихформ не заважаєзбереженнюв словах загальногодля них лексичногозначення”[Миллер, 1990, 61]. Такоїж думки дотримуютьсяВ.М.Жирмунський[Жирмунский,1976, 76] і В.М. Мігірін[Мигирин, 1973, 50].
Об’єктивністьіснуванняміжчастиномовнихантоніміввиявляєтьсятакож при порівнянніїх із контекстуальними:другі на відмінувід перших позатекстом неантонімічні.Міжчастиномовніантоніми позначаютьреально існуючіпротилежності,незважаючина асиметріюграматичнихформ і значень.
Цікаво,що міжчастиномовніантоніми можутьмати відповідностів одночастиномовнійантонімії.Однак, як показуєспостереження,такавідповідністьне завжди маємісце, і саметому слід розрізнятикілька типівопозиційміжчастиномовнихантонімів[Миллер, 1990, 66].
Та насбільше цікавитьне суперечкапро різночастиномовніантоніми, а їхроль у художньомутексті як засобувираженняпротиставлення.
Ми вважаємо,що антоніми– це слова, якіналежать дооднієї частинимови, але неможна ігноруватисистематичневживання ухудожньомутексті порядз одночастиномовнимиміжчастиномовнихантонімів.
Допитань, якімають різнетлумаченняв теорії антонімії,належить питанняпро належністьдо антонімівслів із часткоюне. Такі слова,як молодий-немолодий Л.О. Новиковрозглядає якпослабленупротилежність,яка не виражаєдійсної антонімії.Учений вважає,що антоніми"не тількизаперечуютьодне одного,але і характеризуютьсясвоїм позитивнимзмістом", тобтостверджуютьпротилежнуознаку [Новиков,1973, 30]. Деякі іншідослідникивважають, щозавдяки частціне виникаютьвідношенняповної протилежності[СУЛМ, 1993, 125]. Авторимонографії"Сучасна українськалітературнамова. Лексикаі фразеологія"слова, утвореніза допомогоючастки не,відносять доантонімів, алезазначають,що такі словавиражаютьпротилежнуознаку пом’якшеноі з меншою міроюпротиставлення,ніж антонімирізнокореневі:"Антоніми –це протиставленняслів за їхсемантикою,тому до антонімівне належатьтакі протиставлення,які утворюютьсязвичайнимдодаваннямзаперечноїчастки не…Слова з часткоюневступають вантонімічнівідношеннятільки тоді,коли ця часткавиступає непростим запереченням,а творить, які будь-якийінший префікс,нове слово зновою семантикою"[СУЛМ: ЛФ, 1973, 98]. Відомо,що ще Л.А. Булаховськийсвого часузвертав увагуна те, що не слідплутати протилежністьзначень іззапереченням:"Під антонімієюрозуміють непросте протиставлення,яке можна передати,додаючи заперечення…,а протиставленнязначень"[Булаховський,1955, 39]. Однак пізнішестали розрізнятичастку не іпрефікс не- іпитання проналежністьслів-корелятивівіз часткою неабо префіксомне- набуло більшконкретноготлумачення:слова з заперечноючасткою не доантонімів неналежать, а ізпрефіксом не-вступають вантонімічнізв’язки збезпрефікснимиоднокореневимисловами. Такимчином, антоніміяпов’язана неіз запереченням,яке теж є однієюіз форм виявленнясуперечливостіявищ, а із ствердженнямпротилежногопоняття абоознаки.
Із запропонованихдослідникамилінгвістичнихкритеріїввиділенняслів-антонімівза основу приймаємотакі:
1.Лексико-семантичні:а) семантичнаспільність,яка виявляєтьсяв тому, що антонімивиражають одней те саме родовепоняття, характеризуютьявище одногоплану, тобтомають архісему,або "спільнусему"; б) наявністьпротилежноїсемантики. Дляназивання сем,які взаємнопередбачаютьі взаємно виключаютьодна одну, надаючивідношеннямміж словамиантонімічногохарактеру,вживаєтьсятермін "контрарнісеми". Наявністьцих сем забезпечуєдіаметральнуопозицію міжсловами-антонімами.
2.Граматичні:повний абочастковий збігвалентностіслів-антонімів,тобто здатністьїх вживатисяв однаковому,аналогічномуконтекстуальномуоточенні, щовипливає зкритерію семантичноїспільності– характеристикиявища одногоплану.
3.Функціональні:регулярнепротиставленняв мові і мовленні.Віднесеннядо диференційнихознак слів-антоніміввимоги стилістичноїодноплановостіздаєтьсянеправомірним,оскільки остання,як свідчитьматеріал, можевиступатирелевантноюрисою лишеантонімів мови;у мовленні зпевною стилістичноюметою можутьоб’єднуватисяв антонімічнупару і лексемиз неоднаковимстилістичнимзабарвленням,що є своєріднимджерелом експресії.
Беручидо уваги названісемантичні,граматичній функціональніознаки, антонімиможна визначитияк регулярнопротиставлюванів мові й мовленнілексеми, якіпозначаютьвзаємно протилежні(наявністьконтрарнихсем) співвідносні(наявністьспільної семи)предмети, властивостій процеси об’єктивноїдійсності.
Одниміз важливихпитань дослідженняє питання прокласифікаціюантонімів захарактеромпротиставлення.Зауважимо, щоподіл антонімівза типологічнимиознаками перебуваєв полі зорудослідників.Цілий ряд питань,так чи інакшепов’язанихз типологієюантонімії,обговорюєтьсяна матеріалірізних мов яку вітчизняній,так і в зарубіжнійлінгвістичнійлітературі.Цю проблемуставили таківідомі вчені,як Л.Ю. Максимов(1958), В.М. Клюєва(1956), В.М. Комісаров(1957, 1962, 1964), М.М. Шанський(1964), Д.М. Шмельов(1964), А.В. Калінін(1971), А.О. Уфімцева(1968), Є.І. Родічева(1968), Л.О. Новиков(1973), Є.М. Міллер(1990), Й. Філіпець(1961), М. Форман(1960), О. Духачек(1967), Дж. Лайонз(1969), А. де Вінценз(1963), Л. Вальд (1970).
Останнімчасом здійсненіспроби намітитиряд різновидівпротилежності.А.О.Уфімцева,говорячи проантонімічнівідношенняслів, виділяєдва типи протиставлення:власне антоніміюі конверсію[Уфимцева, 1968,192-193]. Дж.Лайонз усвоєму “Вступідо теоретичноїлінгвістики”поряд із власнеантонімієювиділяє дваінших типипротилежності:додатковість(комплементарність)і конверсію[Lyons, 1969, 460-470].
ОднакЛ.О. Новиков,узагальнюючиіснуючі в науковійлітературіпогляди розробивнайбільш повнукласифікаціюантонімів, якоїдотримуємосяі ми.
Звичайновиділяютьсятри ознаки, заякими антонімічніслова вступаютьу відношенняопозиції: 1)градуальність/ неградуальністьознаки; 2) спрямованість/ неспрямованістьдії чи ознаки;3) відповідністьодному явищучи процесові(тобто одномуденотатові)– відповідністьрізним денотатам[Новиков, 1973, 195-243].
Основнікласи антонімів,які виділяються,відповідаютьназваним трьомтипам опозиції.
Першийклас представляютьантоніми, яківиражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять. Це тіслова, які стоятьна крайніхточках шкали,що виражаєрізний ступіньпевного явища.
Другугрупу антонімівпредставляютьслова, які означаютьпротилежнуспрямованістьдії або ознаки.Найбільш широкоцей тип антоніміїпредставленийдієсловами.
Третійклас представляютьантоніми, щовідтворюютькомплементарнупротилежність,тобто протилежністьпонять, що доповнюютьодне одного.
Нарешті,четвертий клас,який виділяєтьсяв багатьохпрацях, представляютьантоніми-конверсиви.Під конверсієюмається наувазі протиставленняслів, що називаютьвідношення,в яке вступаютьдві сторониі яке для кожноїіз них має протилежнезначення. Однак,на думку Л.О.Новикова,антоніми-конверсивине утворюютьвисхідногокласу, бо "вониутворюютьсяза рахунокособливоговживання слів,що володіютьконверсивнимивластивостями,із трьох попередніхкласів" [Новиков,1973, 238].
Для нашоїроботи особливосуттєвим єпитання проконтрарну,комплементарнута векторнуантонімію якнайбільш виявленіу розглянутихнами поезіяхІ. Муратова.
Дослідженийматеріал даєправо зазначити,що цей тип антоніміву І. Муратовапомітно переважаєнад іншими: упроцентномувідношенніконтрарніантоніми складаютьблизько 80%, 10% –комплементарніантоніми, іприблизно 10% –векторні антоніми.Характерноюособливістюцього класуантонімів єте, що він об’єднуєслова, які невиражаютьспрямованістьдії чи ознаки,але виявляютьградуальністьопозицій. Підградуальними(ступінчатими)опозиціямирозуміємо, яквважав М.С. Трубецькой,такі опозиції,"члени якиххарактеризуютьсярізним ступенемабо градацієюоднієї й тієїж ознаки…Членопозиції, котромувластива наявністькрайнього(максимальногочи мінімального)ступеню даноїознаки, називаєтьсякрайнім абозовнішнім; іншічлени є середніми"[Трубецкой,1960, 83].
Градуальністьданих ознаквиявляєтьсяв тому, що міжантонімічнимилексемамиіснують слова,що називаютьпроміжні ступені.При даному типіантонімії сумазначень антонімівне вичерпуєвсього родовогопоняття, оскількиміж цими двомапоняттямирозміщаєтьсяцілий ряд перехіднихознак.
Схематичновідношенняантонімів, щовиражаютьградуальнупротилежність,Л.О. Новиковпозначає якколо, між протилежнимисекторами якогоіснує проміжнеполе, на якомурозміщуютьсяперехідніступені [Новиков,1973, 30].
З поглядузовнішньоговираження такаопозиція маєдекілька різновидів.Перш за всевиділяютьсяантонімічніпротиставлення,що охоплюютьцілі парадигмиградуальнорозташованихантонімів, затермінологієюЙ. Філіпця їхназиваємо"ступінчатігрупи" [Filipeс, 1961, 222].Опорою такогопротиставленняє основні нейтральніслова, останніж члени парадигми,хоч вони й виражаютьрізний ступіньвияву ознаки, нашаровуютьсяна це протиставленняй виступаютьяк синонімидля вираженняінтенсифікаціїабо як експресивнісиноніми. Власнеїх значення,як відмічаєД.М. Шмельов,зумовлене їхспіввідношенняміз нейтральнимисловами [Шмелёв,1964, 148].
Слідвідзначити,що антоніми,які виражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять, реалізуютьконтрарнупротилежність.Це найбільш"класичнийвипадок вираженняпротилежностей",бо саме "контрарністьутворює логічнуоснову антонімії"[Новиков, 1966, №4,“Р.яз. в шк.”].
Погоджуючисьіз Г. Клаусом,зазначимо, щодва поняттяконтрарні,"якщо між явищами,в них мислимими,існує найбільшарізниця в межах,встановленихродовим поняттям"[Клаус, 1960, 213].
Аналізованийклас антоніміву поезіях І. Муратовапредставленийперш за всеякіснимиприкметникамиі співвідноснимиз ними іменникамита прислівниками,а також займенникамита словамикатегорії стануі деякими іншимикатегоріямислів, що виражаютькоординаційніпоняття.
Цей типантонімів унашого авторає найбільшзначним закількістю ірізноманітнимза тематикою,бо він утворюєядро антонімії “… і представляєїї в найбільшяскраво вираженомувигляді" [Новиков,1973, 225].
Проведенідослідженнядали змогузробити тематичнукласифікаціюантонімів цьогокласу. За допомогоютаких слів уІ. Муратовапозначаються:
психічніта фізіологічніхарактеристикилюдини та їїстану: турботи-забави(29), сумував –радів (29), надії– розчарування(31), любов – ненависть(34, 41, 98), сміються– плачуть (34),печаль – радість(34, 99, 364, 389), муки – радощі(34, 42), горе – щастя(81, 192), щастя – муки(78), радість –тривога (56), радість– смуток (81, 205),радість – біль(86, 364), відрада –печаль (189), відрада– біль (137), радість– туга (101), горе– радість (203),милий – немилий(38), розпач – надія(173), мовчання –гук (38), мовчання –сміх (38), смуток– сміх (81), сміюсь– плачу (101), смутно –радісно (1980, 100),приємне – неприємне(101), сумирна –бентежна (165),сумні – безжурні(86), плачуть –сміються (104),кохають – ненавидять(104), пекло – рай(91);
системакоординаційнихпонять: ночі– дні (57, 179, 206), вдень– вночі (59), вечір– світанок(150), звечора –зрання (34), вечірні– ранні (61), нічні– денні (61), вздовж– впоперек(59), здалека –зблизька (102),зблизька –здаля (1980, 151), Захід– Схід (50), сьогодні– завтра (113), сучасне– минуле (95), колись– зараз (38), там– тут (49, 140), до –після (1980, 147), ніщо– все (136), завтра– нині (112), правий– лівий (56, 112);
етичната естетичнаоцінка: нове– старе (111, 178), святиня– гріх (1980, 25), свято– будні (112, 146), непомітне– величне (1980,167), хвалить –гудить (1980, 134), творю– руйную (62);
оцінкаявищ природита станів погоди:сонце – мряка(21), туман – сонце(176), розбурхані– тихі (137), глибина– мілина (78), похмурі– ясні (188), притихне– шурхоне (33),безвітря –круговерть(147), згасання –горіння (147), суховійний– вологий (173),сіра – райдужна(372);
оцінкакількості,порядку розташуванняпредметів(явищ), часу подій:немало – одна(56), остання –перша (1980, 131), давнє– недавнє (1980,206), тоді – зараз(47), навік – нахвилинку (52), ера– мить (228), безмежність– мить (1980, 151), мить– вічність(73, 105, 207);
фізичніякості, властивостічи стани предметівта сприйняттяїх людиною:низькім – високім(130), безгоміння– гук (147), тиша –рев (147), розбудити– заколисати(147), крик – мовчання(190);
характеристикасоціальнихявищ: чорт –бог (93), хлоп –газда (123), фараон– раб (179), крах –слава (179), пасерб– син (319), раб –володар (319), рабство– свобода (291);
оцінкахарактеру таповедінки,зовнішньоговигляду тафізичних якостейлюдини: цей –той (78), нитик –бешкетник(78), юність – старість(97), пустотливі– серйозні(89), невразливі– нервозні(89), слоноподібні– тендітні(89), стрункі –горбаті (133), славетні– безславні(133), потворні –гарні (133).
Ілюстраціяхарактернихтематичнихгруп показала,що антоніміяякісних такоординаційнихслів знаходитьоб’ємне відображенняв поетичнійтворчостіІ.Муратова.Цікаво, що вдеяких тематичнихгрупах виділяютьсясвої підгрупинайбільш уживанихантонімічнихпар.
Психічніта фізіологічніхарактеристикилюдини та їїстану. Уцій тематичнійгрупі помітновиділяєтьсяопорний антонімічнийобраз щастя– горе. У цейантонімічнийряд автор включаєі синоніми:щастя – радість,відрада; горе –печаль, мука,біль, тривога,туга, смуток,сум: "Не хочуя у затишнімкутку, Глухий,мов пень, зіпершисьна ковіньку,Дивитися безтямнимиочима На мукиі на радощілюдські." (34), "Язнав найніжнішулюбов до жінки,До сина, до сивихсвоїх батьків,До рідної вулиці,до будинку, Вякому не разсумуваві радів"(29), "Всі надіїпотаємні Ігіркі розчарування– Ще не вечір,а світання, Щепервоцвіт, ане цвіт!" (31), "Аленіде я не зазнавТакої радостій тривоги,Коли повірив,що дорога Додрузів можепривести." (56),"О, скількитреба щастяй скільки муки,Зазнать з народом,щоб у дні негодПромовитировесникамі внукам: Я єстьнарод!" (78), "І пісняв гуркоті нетане, Коли ввагонах тосміються,То плачутьполкові баяни"(34), "Хвилини радостіі смуткуЦе все – моє, івсе – навік."(81), "З тумануколишніх радощіві болів,З напівзабутихвидноколівЯ незнайомкузвав кохану."(86), "– Примарипрожену – Століт щасливийпроживу Печаллюй радістюземною." (99), "Простітьмені, жінкикохані й друзі,Хай вас не засмутитьнедбалістьотака, Що з писаноговами і рядка Не процитуюв радостічи тузі."(101), "І мислі віддаюне по частинках– … Всього себе– отим незнанимсуддям, Що матимуютьсвої відрадий біль…"(137), "То чого ж тихочеш, серце,Безтурботногоспокою? Не волійцього, не треба,Бо не зможешодрізнити, Девідрадай де печаль."(189), "Пам’яте!Чесною будьі не слухайПідступногосерця:… Сонячнимвеснам радій,вірячи в тисячіверсій Щастялюдського, алей горяйого не забудь."(192), "Немов двігілки на розлогімклені,… Однимжиттям на світіпрожили І горей радістьрівно поділяли"(203).
З наведенихприкладівбачимо, що виділеніряди слів виступаютьу поета в різнихтекстах у різнійкомбінації:відбуваєтьсязаміна одногоз компонентівсловом, якевиражає неповне значенняантонімічногослова, а лишепевну ознакущастя чи горя:
щастя– радість –сміх (сміються) – надія –радіти – відрада
горе –печаль – сльози(плачуть) –розчарування – сумувати –біль.
Слід сказати,що градуальнаопозиція щастя-горепредставленалише двомачленами (невраховуючиїх синонімів),бо середнійабо проміжнийчлен у данійопозиції немає спеціальноговираження, вініснує тут, затермінологієюС.К.Шаумяна, нагенотипічномурівні [Шаумян,1965, 100].
І.Муратовтонко розумівпсихологіюлюдини. Томуйого поезіївластива життєвамудрість, аліричний геройпоета відчуваєі вміє майстерновідтворитимовними засобамикожний подих,кожний більі радість, щовідлунюютьу його серці:"Мовчання,й гук,і сміх– Хрещатий цвіті шелести у нім– Не радощі,не смутокі не біль"(205), "Я слухавШопена... І виділисьрідні гаї, Ікраяли,й тішилисерце – Печалі,радощій болі"(364). У цих рядкахвідчуваєтьсявластивийІ.Муратовуфілософськийзв’язок понятьщастя –горе ізсуміжними йбільш віддаленимиявищами, щовиражаютьсявідповіднимисинонімічнимита антонімічнимипарами, якіпідсилюютьконтраст інадають текстовіемоційноїнасиченостіі напруженості.Індивідуальнесприйманняй переосмисленняантонімічно-синонімічнихобразів смутку(болю)– радості,метафоризованоїантонімічно-синонімічноїтріади мовчання (гук)– сміх та печаль(біль)– радість,експресивноїантонімічноїпари краяли– тішили– це не тількиі не стількихудожні засоби,скільки ознакивнутрішньогостану поета.У першому прикладівін протиставляємовчанняі смуток(біль);радощіі сміх(гук)і досягаєпротиставленнязавдяки частціне. Сполучаючисинонімічній антонімічніряди, автордомагаєтьсявисокої експресіїв тексті. У другомутексті спостерігаємозлиття двохрядів: антонімічного(краяли – тішили)і антонімічно-синонімічного(печаль (біль)– радість) водин об’ємнийобраз, у якомукожна антонімічнапара виражаєтісне єднанняпротилежностей(краяли і тішили;печалі, радощіі болі).
Алехудожній простірпоета незамкнений,він відкритийне тільки погоризонталі(дороги, туманнінизовини, ріднігаї), а й по вертикалі(аж до космічнихсфер). Думкиписьменникасягають далі,його мрія –разом з “пісеннимибратами” прокластишлях “до казковихер”. Саме в цьомумитець вбачаєроль поета іпоезії: "Що даноукраїнськомупоету... Що всепланетнірадощій печалі– З пісеннимибратами відтеперНакреслюватимає на скрижаліРобочу трасудо казковихер" (389). У першомурядку висловлюєтьсядумка в загальномувигляді: щоможе поет, земналюдина, а даліконкретизуєтьсязавдання поетаі поезії: це нетільки нестиземні печалій радощі,а й “накреслювати...робочу трасу”до казковихкосмічних ер.Ця поезія маєпевний внутрішнійритм: від більшконкретногодо абстрактного(людина – земля– космос), щовиражається,зокрема, йантонімами.
Розгляньмотепер використанняв художньомутексті І.Муратоваіншої найуживанішоїпари антонімівз градуальноюпротилежністю– любов – ненависть:"Хвала нещираздимиться,Образи тежзабуду я, Та незатьмариться,не змінитьсяЛюбові зненавистьмоя." (41), "О юностісуворий вітер,Ти чуєш? Я благославляюЛюбові зненавистьтвою!" (98). Зауважимо,що взагалі вмові антонімічнийряд любов –ненавистьпредставленийтрьома словамилюбов – байдужість– ненависть,де слово байдужістьвідіграє рольпроміжногочлена, що нейтралізує крайні протилежності.Але аналізнаведенихвіршів даєправо сказати,що у І.Муратоваце антонімічнапара, яка непередбачаєсередньогочлена опозиції,у нього немаєперехіднихтонів, а є аболюбов, або ненависть.Такий підхіддо розкриттяобразу ще разпідкреслює,що І.Муратов– натура динамічна,сповнена експресії.
Системакоординаційнихпонять.Наступна тематичнагрупа, якапоступаєтьсяпопереднійлише за кількістю,– це слова, щопозначаютькоординаційніпоняття. Координаційнимантонімам, яківживає І.Муратов,властиві іпряма просторовапротилежність(захід – схід,вздовж – поперек,здалека – зблизька,там – тут, лівий– правий) і часовавіднесеність(сьогодні –завтра, нині– завтра, сучасне– минуле, вдень– вночі, вечір– світанок,денний – нічний,день – ніч, колись– зараз, до –після). Як видноз аналізу творівписьменника,координаційніантоніми включаютьу себе словарізних частинмови: прислівник,іменник, прикметник,прийменник.Опорним образомцієї групи вІ.Муратова єградуальнаопозиція день– ніч, що включаєй інші відрізкичасу в добі:"То плачутьполкові баяни.Хто чув їх звечораі зрання..."(34), "Пробач, товаришу,мені За те, щорозповім яскупо Про тібезбарвні ночій дні."(57), "Як бомбовозовімотори Переднальотом –вдень,вночіРеве чуже Балтійськеморе, У берегхвилями б’ючи."(59), "А ще ж нальотиповітряні –Нічні,вечірні,денні,ранні."(61), "Нехай ізтупістю папуги,Без шани й безлюбові, – деньі нічІмення вашеген за виднокругиНесли гучніреклами длясторіч" (179), Я віршіне пишу. З усіхбоків Диктуютьїх мені то вечір,то світанок,А я лише записуюслухняно" (150).Наведені уривкиз віршів демонструють,як повно поетвикористовуєу своїх художніхтекстах рядперехіднихпозицій міжкрайніми точкамиденьі ніч:він образнозмальовує вечірі світанок,нальоти вечірніі ранні(вечір – ранок),плач баянівзвечораі зрання,використовуючине тільки іменники,а й похідні відних прикметникита прислівники.
Особливояскраві поетичніфрагменти, деавтор використовуєкоординаційніградуальніопозиції метафорично:"Ви чуєте? Стогнутьголодні. Розчавимовійни сьогодні,сьогодні, сьогодні,І завтраж удосвіта вполе – Засіймопустелі" (113).Антонімічнийряд сьогодні– завтрау цій поезіїМуратова непередбачаєіншої формиопозиції, цетільки пара.У нього не можебути вчора чипіслязавтра,а тільки “сьогодні,сьогодні, сьогодні”.Саме повторенняцього словазабезпечуєрозумінняневідворотностіподій: війнитреба знищитисаме сьогодні,бо “стогнутьголодні” ізавтравже буде пізно. У цьому текстіантонімічніслова визначаютьфункціональненавантаженняв більшій мірі,ніж його змістовенаповнення:завдання автораполягає в тому,щоб наголосити,що слід вирішуватисьогодні,а що – завтра.
Етичната естетичнаоцінка.Тематичнагрупа, до якоївходять градуальніопозиції, щореалізуютьетичну та естетичнуоцінку явищ,подій і т.ін.,у І.Муратовадосить яскрава.Можна констатувати,що розглянутіантонімічніпари відіграютьважливу рольу здійсненніекспресивноїфункції мови.У цій групівиділяємо такіопорні образи,як старий –новий, свято– будні. Навколоних і розгортаєтьсяборотьба контрастіву віршах.
Найбільшзначимим, напевно,є образ чорне– біле,який, уживаючисьметафорично,втілює в собіетичне й естетичненачало, а такожфілософськийзадум: "Пам’яте,світлою будь!Умій відрізнититверезо Чорневід білогой білевід сіроготеж." (192). Справді,між протилежностяминаведенихантонімів існуєряд перехіднихтонів від чорногочерез різнівідтінки сірогодо білого. Градуальніантоніми чорне– біле,біле –сіре вжитіу творі дляпідсиленняконтрасту.Слово сірене є антонімомні до словачорний,ні до білий,але за негативноюоцінкою воновступає в протиставнівідношенняіз словом білий.
Як мивже відзначали,досить частоу І.Муратовазустрічаємотакі приклади,коли важковизначитипроміжний члену градуальнихантонімів, алевін відчутний. Такі зразкиопозицій можнапростежитиі в даній тематичнійгрупі. Наприклад:"Щось буваєтаке непомітнеІ величнетаке водночас,Що буття первороднокоритне Відступаєвід нього, віднас." (167, 1980). Міжнепомітнимі величнимзвичайно існуєще якась граньабо якийсьетап. Поет такпоєднує ціпротиставлення,щоб читач відчув,що є ще й іншічлени опозиції,які доповнюютьсемантичнийзміст цієїантонімічноїпари, але дляавтора вонине існують або,точніше, несуттєві.Він поєднує лише непомітнеі величне.
Оцінкаявищ природита станів погоди.За допомогоюслів, які мивіднесли дочетвертоїгрупи, позначаютьоцінку явищприроди тастанів погоди.Використаніпоетом у ційгрупі антонімічніобрази доситьрізнобарвній оригінальні.Проаналізуймодля прикладутакий уривок:"Я б світ прокляв,почувши відпророків Щовже навік небуде по меніАні гірськихрозбурханихпотоків,Ані струмочківтихихнавесні." (137).Антонімічноютут є опозиціярозбурхані– тихі,але у даномуконтексті сліданалізуватине цю окремупару, а сполученнярозбурханіпотокиі тихіструмочки,бо саме у цьомупоєднанні словапотокиі струмочки,що поза текстомрозглядаютьсяяк синоніми,протиставляються(за інтенсивністюі розміромплину води). Іця ознака їхвиступає основоюантонімічності.Тому антонімамитут є не тількиприкметникирозбурханіі тихі,а й іменникипотоки– струмочкичерез сполученняслів розбурханіпотоки,тихі струмочки.
Абовізьмімо дляаналізу іншийфрагмент: "Нущо за вітерпередгірний,Хитрун з ординськоїоблоги: Товойовничий,то сумирний,То суховійний,то вологий!"(173). У цьому текстіантонімамивойовничий– сумирний,суховійний –вологий дається оцінкаявища природи(вітру), де однапара антонімів,що належатьдо комплементарних,може характеризуватитільки станвітру (сухий– вологий), адруга, що належитьдо градуальних,– це переосмисленняфізичних якостейлюдини (войовничий– сумирний).Саме завдякиостанній паріантонімівстворюєтьсяекспресіявсього антонімічногоблоку, бо самев ній концентруєтьсяемоційно забарвленаознака явища.
Заслуговуєна увагу такожтекст, де І.Муратов,використовуючиметафоричнезначення антонімів,демонструє,як одна протилежністьвиходить зіншої: "Поклявся:зважу коженкрок І на руїнахпомилок Досмерті й хвилькине змарную...Аби хоч трохиуночі Світитьі невідступнотих Виводитина сонцез мряки,Хто сам йогозбагнуть невстиг." (21). У цьомууривку спостерігаємометафоричнепереосмислення,при якому “формамовної одиницічи оформленнямовної категоріїпереноситьсяз одного референтана другий наоснові тієїчи іншої схожостіостанніх привідображеннів свідомостімовця” [Тараненко,1989, 108]. Метафоричнепереосмисленнявислову “виводитина сонце з мряки”поєднуєтьсяз розширеннямзначення іперегукуєтьсяз іншою антонімічноюпарою – світло– тьма. Поетвбачає своєзавдання утому, щоб виводитина сонце з тьмитих, хто безпідказки чидопомоги нев змозі цьогозробити. Яквидно з тексту,антонімічнапара сонце– мрякає центром, навколоякого будуєтьсявесь текст. Зазадумом автора,– це вірш-настановамолодим, тим,хто тільки-новступає в дорослежиття, віддосвідченоїлюдини, яказнає ціну кожнійхвилині, цінужиттю.
Оцінкакількості,порядку розташуванняпредметів(явищ), часу подій.У п’ятій тематичнійгрупі виділяємоантонімічніопозиції, щохарактеризуютьчасові реалії.Серед них особливемісце займаєантонімічнийобраз мить –вічність:"Одумайтесь!В лакиз немаєчасу. Жить. Вижить.Пережить. Прожить.Пропить. Безмайбуттяїм креслитьп’яну трасу,І вічністьв них вимінюєза мить."(73), "О, як ждалими звісточкиз вирію В нетривкомулютневому інеї!Кожну митьсвою вічністюміряли, А незвичкою, а непівтінями"(105, 1980), "Дарованебезмежністюі миттю,Вдихаю вдячнозблизькаі здаля…"(151, 1980), "Земля якпахне! Як пахтитьземля!… І таквони стоялитільки мить,А їм здалося– вічність."(207, 1980), "Нам віриться:високій нашіймрії Підвладнібудутькожна ерай мить:"(228).
Підкресленіполярні поняттястали темоюі назвою однієїз найкращихзбірок І.Муратова“Мить і вічність”,яку відкриваєвірш, побудованийна контрасті.Розгляньмоневеликийфрагмент ізцієї поезії:"І дріма у ГноміВелет,І в незнанестежку стелятьМитьі Вічність,Митьі Вічність"(325). Текст насиченийантонімічнимиопозиціямиГном –Велет,Мить –Вічність,ступінь експлікаціїпротилежнихзначень у якихнеоднаковий:спостерігаємоу першій опозиціїпротилежністьу протилежності(“у Гномі Велет”),а в другій –єднання протилежностей,кон’юнкціюзначень. Алеобидві париантонімівпозначаютьдинамікупротилежностей,які існуютьу об’єктивномусвіті. АнтонімиМить –Вічністьдають можливістьавторові охопитивсе часовеполе, показатишироту часовихкордонів іводночас об’єднатипротилежніпоняття.
Фізичніякості, властивостічи стани предметівта сприйняттяїх людиною.Тематичнагрупа, яка включаєв себе слова,що оцінюютьфізичні якості,властивостічи стани предметів,у І.Муратовазосереджуєтьсяна синонімічнихта антонімічнихрядах тиша(безгоміння,мовчання) –крик (гук, рев):"Волав я проволю, і – вільний.Гей, люди! Я нафронті передштурмом Нічне спав одбезгоміння,А в годину канонаднуЗасипав підгукгарматний"(147), "Отак би гукатиі разом з крикомВихаркуватьчорне гидкемовчання"(190), "Тишаздатна розбудити,Дикий рев– заколисати"(147). Візьмімо дляаналізу останнійтекст, у якомуградуальнаопозиція тиша– ревпобудованана протиставленніпротилежностей.До того ж антонімічнавідстань підсилюєтьсяпоєднаннямз іншою пароюантоніміврозбудити– заколисати.Звернімо увагу,що у Муратоватишабудить, а ревзаколисує,тобто тиша,реввиступаютьу нього як певністани, які можутьвикликатипротилежну,неочікуванудію. Як бачимо,у цьому фрагментівідбуваєтьсянагнітанняпротилежностей:між двома рядамиантонімів (тиша– рев,розбудити– заколисати)та між підметамиі присудками,що мають антонімічнівідношення(тиша – розбудити,рев – заколисати).Така концептуальнанапруга в поетичнійтканині творіввідповідаєнапруженомутемпераментовімитця.
Характеристикасоціальнихявищ. Упоезіях І.Муратова,який не обмежувавсяінтимною лірикою,а хвилювавсяй суспільнимиболями, значнемісце посідаєгромадянськалірика і відповіднолексика напозначеннясоціальнихявищ. Серед цихслів, як і взагалів поезії цьогописьменника,багато антонімів.У цій групіантонімів напередній планвиступаютьтрадиційніантонімічніпари володар– раб, володар– невільник,фараон – раб,газда – хлоп,свобода – рабство.Для поета ціантонімічніпоняття дужеактуальні: вонивиражаютьсоціальніконтрасти іне мають кордонів,не обмеженіу просторі ічасі.
Розгляньмофрагмент: "Яслів володарі невільник,Творінняїхнє і творець"(359). Об’єднуючипротилежнікомпонентиволодарі невільник,автор хочепоказати, щоу творенніобразу рівноцінноберуть участьобидва слова,що тут відсутнійопорний компонент.У таких прикладах,як слушно зауважуєВ.П.Жуков, “ступіньучасті компонентівв утворенніцілісногозначення, єдиногообразу приблизнооднаковий”[Жуков, 1978, 97]. Поетназиває себеодночасноволодаремі невільникомсвоїх слів,підтверджуючице ще й у наступномурядку (“творінняїхнє і творець”).Такий прийомдопомагаєрозкрити цілісністьобразу і уникнутизайвих коментарів.Градуальнаопозиція володар– невільнику Муратова непередбачаєпроміжнихчленів, вонамає право наіснуванні уйого поезіїтільки в такійформі, як антонімічнапара.
Емоційнийлад при змалюваннісоціальнихконтрастіввідчуваєтьсяі в наступнихрядках: "Чивідомо вам, Щослава пірамідне фараонамНалежить, абезвісним їхрабам"(179); "Чом з менехлопа,Не буде ґазди?Горе та клопіт– Мої гаразди"(123). Антонімічніряди фараони– раби,хлоп –ґазда упоета не передбачаютьінших членівопозиції, оскількипроміжний членпротиставленнясемантичногозмісту такихантонімічнихпар існує тількина генотипічномурівні. Як видноз прикладів,у словеснійтканині творівІ.Муратоваантоніми напозначеннясоціальнихявищ виступаютьлексико-семантичноюопорою текстів.
Оцінкахарактеру таповедінки,зовнішньоговигляду тафізичних якостейлюдини.Остання тематичнагрупа антонімів,виявлена унашого автора,вміщує слована позначенняоцінки характерута поведінки,зовнішньоговигляду тафізичних якостейлюдини. Проаналізуймоодин із фрагментів,що включаєантонімічніпари цієї тематичноїгрупи, з якоговидно, як плідно,широко, багатоманітновиявляєтьсяу творах І.Муратовазакон контрастів:"Щоб синовідіти й дітеййого діти Моглипо землі своїхпредків ходити– Стрункіі горбаті,славетній безславні,Потворніі гарні,та всі – рівноправні"(133). У центрі творутри антонімічнихпари, кожна зяких побудованана зіставленніконтрастнихпонять. Доповнюючиодна одну, ціантонімічніопозиції нібипідсумовуютьусе сказане,інакше кажучи,вносять концептуальнурозрядку утекст. Антонімистрункі– горбаті,славетні– безславні,потворні– гарнізагострюютьувагу на проблемірівноправності,спадкоємнихстосунків міжпоколіннями,на загальнолюдськихвідносинах,на патріотичнихпочуттях незалежновід індивідуальнихособливостейлюдини.
Дослідженінами градуальніантоніми даютьпідставу сказати,що, на відмінувід інших їхтипів, формоюпротиставленняу цих антонімівє градуальнаопозиція. Іпротилежністьу ній представленав її найбільш“чистому вигляді”—як якіснаконтрарність(у нашій роботі1, 3, 4, 5, 6, 8 тематичнігрупи) і протилежністьосновнихкоординаційнихпонять (тематичнагрупа 2).
Цей класантонімівпредставленийу І.Муратовапорівняноневеликоюкількістюантонімічнихпар. Серед нихє антоніми-іменники(десь 80%), антоніми-прикметникита антоніми-прислівники(приблизно20%).
У загальнійкласифікаціїЛ.О.Новиковаантоніми цієїгрупи визначаютьсянегативно: вонине можуть відповідатиодному і томуж денотату, невиражаютьспрямованістьі не утворюютьградуальнихопозицій [Новиков,1973, 200].
Д.М.Шмельовназиває цейтип антонімів“особливим...,що представленийпарами слів,між значеннямияких “без залишку”розподіленапевна семантичнаобласть; членитакої париабсолютнопротиставленіодин одному”[Шмелев, 1977, 205-206].
“Сутністькомплементарності,– пише Л.О.Новиков,– полягає втому, що двапротилежнихзначення (влогіці – видовихпонять, підмножинності),які характеризуютьсякожне своїмпозитивнимзначенням,доповнюютьодне одногодо вираженнямеж прояву тієїчи іншої властивості,стану або відношення”[Новиков, 1973, 233].
Погоджуючисьз Л.А.Лисиченко,зазначимо, щоантоніми-комплементатививідтворюють“протилежністьпонять, щохарактеризуютьсякожне своїмзначенням ідоповнюютьодне одногодо вираженнявсього родовогопоняття” [Лисиченко,1997, 113].
Антонімицього типупротиставляютьсяпопарно, міжними не можебути слова, щовідбиває проміжнийстан. Графічнокомплементарнуантоніміюзображують,як коло абоквадрат, поділенийнавпіл: усе, щоне відповідаєпоняттю, названомуодним з антонімів,називаєтьсядругим: усе, щоне є живим, ємертвим; усе,що не є прямим,є кривим; усе,що не є вірним,є помилковим.
Доречнобуде сказати,що питання прокомплементарніантоніми, щопротиставляютьживі істотиза статтю, щенедостатньовивчене і немає однозначногорозв’язання.В.М.Клюєва включаєв антонімиданого типуне тільки назвипонять, пов’язанихз біологічноюстаттю, а і назвинаціональностейі мешканцівміст (монгол– монголка,москвич – москвичка),але вилучаєназви професій[Клюева, 1956, 82].Слова-корелятивитипу брат-сестрарозглядаєяк окремий типантонімівО.С.Ахманова[Ахманова, 1966, 5],з певнимобмеженням – Л.О.Новиков[Новиков, 1973, 235].Розглядаютьсявони як окремийвид антоніміві в “Сучаснійукраїнськійлітературніймові. Лексикаі фразеологія”[СУЛМ: ЛФ, 1973, 96]. Протеіснує й іншийпогляд, згідноз яким слова,що виражаютьпротиставленняпонять за статтю,не є антонімами.Це питанняпотребує щепоглибленоговивчення яку плані теоретичному,так і при конкретномудослідженніантонімів вукраїнськіймові.
Як ми вжевідзначали,комплементарнійпротилежностівластиве відношеннядиз’юнкції,тому запереченняодного з комплементарнихслів-антонімівведе до ствердженнядругого. Щодограматичнихособливостейантонімів цьогокласу, то дослідникивідзначають,що антоніми-прикметникита прислівникицього класуне утворюютьступенів порівнянняі не виступаютьу порівняльнихконструкціях,на відміну відвідповіднихслів попередньогокласу.
Згрупуємокомплементарніантоніми, щовикористовуєІ.Муратов, заморфологічнимиознаками, оскількисаме такийподіл, на нашудумку, є найбільшприйнятнимщодо цього типуантонімів:
іменниковіантонімічніпари: правда– неправда(24, 68), правда – кривда(68, 290), життя – смерть(34, 262, 375), мир – війна(68, 355), життя – потойбічність(144), поразка –перемога (173),поразка – звитяга(182), мрії – звершення(178), спільність– одмінність(180), година – негода(30);
прикметниковіантонімічніпари: живі –мертві (98, 144, 226), смертне– безсмертне(84, 154), несказане– сказане (40),хвора – здорова(256);
прислівниковіантонімічніпари: нарізно– разом (39), наяву– в сні (50), безглуздо– мудро (158).
Як показуєдослідження,наскрізнимиопорними антиноміямиу визначенихгрупах комплементарнихантонімів єпарадигми життя– смерть, живий– мертвий, смертний– безсмертний.
Іменниковіантонімічніпари. Значнемісце середантонімічнихпар, які ми відносимодо першої групи(антоніми-іменники),займають традиційніконтрастивніобрази життя– смерть, правда– кривда, війна– мир.
Парадигмажиття –смерть має відношеннядо ліричногогероя і є вираженнямпротиборствав його душі,як, наприклад,у цьому тексті:"Мені смертьі життяРозпетлялитаїни доріг...Мить лишиласьмені. Але встигну..."(262). У цій поезіїпротилежністьжиття –смертьпереводитьсяіз особистісногоплану в соціальний.Враховуючибільш широкийконтекст, уякому ліричнийгерой виступаєяк поет, котрийповинен дивитисяна світ розплющенимиочима, одразустане зрозумілоюмотиваціяобразу життя– смерть– прозріннягероя, правдивийпогляд на світ.
Протиставленняправда– кривда І.Муратов частоподає черезантонімічно-синонімічнийтрикутник зметою підсиленняконтрасту,як-от: "Неправда,що у правдисто облич, Щоможуть ґендляріза могорич Направдукривдуперелицювати"(68). Фрагментпочинає антонімічнапара неправда– правда,яка ніби даєпоштовх дляроздумів іразом з тимзапевненняв тому, що правдає правда й іншогообличчя в неїнемає. Ця впевненістьпідтверджуєтьсянаступноюантонімічноюпарою правда– кривда,де слово кривдамає сильнішийвияв протилежності,ніж неправда.Поєднанняоднокореневоїі різнокореневоїантонімії водній парадигмінадає текстові,з одного боку,ніби емоційноїстриманості,а з другого,категоричностіі впевненості:правда ніколине стане кривдою.
Такимчином, розвитокантиномій життя– смерть, правда– кривда пов’язанийіз загальнимрухом відпроективностідо концептуальності,до гармонійногоєднання обохначал.
Прикметниковіантонімічніпари.Комплементарніантоніми-прикметникипозначаютьсяу поета чіткістюпротиставленняпарадигм, інеабияку рольу цьому відіграютьсполучникині (ані), що привносятьзначення запереченнячи невизначеності,або сполучникчи із значеннямдиз’юнкції.Наприклад: "– Спи, зірко,спи. Ти думаєш,я вірю, Що ти –планета,мертвачи жива?"(226), "Там дочкайого, мов зоря,Мов печальницявечорова, Аніхвора,ані здорова..."(256). Крайні протилежнізначення антонімівхворий– здоровий,мертвий– живиймають контрадикторнівідношення.Пара антонімівмертвий– живийзосередженау міркуванняхфілософськогохарактеру.Автор роздумує,він впевнений,що зірка – цене планета, алеце щось таємниче,надосяжне. Поетнаголошує, щоне важливо“мертва” чи” жива” зірка,а головне –вона є, існує.
Прислівниковіантонімічніпари.Контрадикторнівідношенняу прислівників,що становлятьтретю групукомплементарнихантонімів,можна проілюструватина такому прикладі:"Й не боюсь яПовторюватите ж саме: – Ялюблю! – Бо інарізно,ми були з неюразом."(39). Спостерігаємодосить тіснезіткнення двохпротилежнихявищ нарізно– разом,які у текстістановлятьодне поняття.Тільки великеземне почуттялюбові можеоб’єднати те,що протиставляється,тільки зарадибезмежногокохання можнаі нарізно бутиразом. І.Муратовдуже тонкопідмічає цінюанси людськихпочуттів, вдаловикористовуєспосіб поєднаннякомплементарнопротилежнихкомпонентів.Таким чином,саме в цих рядкахексплікуєтьсяконцептуальнийрівень змістувірша.
Аналізкомплементарнихантонімівпоказує, що цейтип протилежностіІ.Муратов вживаєне дуже часто.Але серед нихє такі образи,які проходятьчерез усю поетичнутворчість митця(життя – смерть,правда – кривда,війна – мир,поразка – перемога).Як бачимо,протиставленнякомплементарнихслів-антонімівбазується нена якіснійознаці, а нафункції розмежовуванняознак. Саме цюособливістьантонімів-комплементативіввідбиваєтьсяв експресивнихобразах-контрастах,підсилюючитим самимконцептуальнийелемент структуритексту.
Антоніми-контративискладають умові поезійІ.Муратовамалочисельнугрупу (приблизно10%) антонімічнихпар, вжитихписьменникому поетичнихтворах.
Відомо,що до цьоготипу належатьантоніми, яківиражаютьпротилежнуспрямованістьдій, ознак тавластивостейі представляютьвекторнупротилежність[Новиков, 1973, 237].
Антонімицього класухарактеризуютьсявираженоюспрямованістюі позначаютьдві однакові,протилежнонаправленідії, де диференціальнаознака реалізуєтьсяяк протилежнаспрямованість.До окремогорозряду слів,що “позначаютьрізноспрямованідії, одна з якихзнищує результатидругої”, відноситьтакі антонімиі Д.М.Шмельов[Шмелев, 1977, 204]. Тотожнівизначеннязнаходимо ів українськихмовознавців[Лисиченко,1977, 104; 1997, 112].
У мовознавчійлітературівідзначається,що найбільшшироко цейантонімічнийклас представленийдієсловами.Крім дієслівз їх розгалуженоюсистемою форм(дієприслівники,дієприкметники),до нього входятьприкметникита іменникиз дієслівнимикоренями, атакож деякіприйменники.Значенняпротилежностітут виражаєтьсяяк кореневими,так і афіксальнимиморфемами. Прицьому значнакількістьдієслів-антонімівмає семантичноспіввідносніз ними дієприкметники(рідше прикметники)та іменники,що виражаютьпротилежнівластивості(якості).
Формоюопозиції уантонімів, щовиражаютьпротилежнуспрямованістьдій, ознак івластивостей,є антонімічнапара.Це протилежністьдвох дій, ознакчи властивостей,у котрій можнавиділити декількапідтипів. Першза все, симетричнівідношення,коли обидвідії (ознаки)спрямованіодна протидругої, і несиметричнівідношення,де одній дії(ознаці) протистоїтьдруга, спрямованістьякої не виражена.
Щодохарактернихособливостейвживання антонімівцього класу,то слід звернутиувагу на властивістьвиражатипротилежністьпри віднесеннідій (ознак) дооднієї й тієїж особи. Питанняпро належністьслів з протилежноюспрямованістюдії до антонімівпоки що малорозроблене.
Проведенедослідженняпереконує, щопереважнабільшістьантонімів-контративіву Муратовапредставленадієсловамиабо їх формами,кількістьантонімів-іменників– незначна.
Антоніми,що реалізуютьвекторнупротилежність,у Муратоваможна поділитина такі основнітематичнірозряди:
антоніми,що характеризуютьсоціальніявища, взаємовідносинилюдей у суспільствіта ін.: гомоніли– помовкли(24), зустріти –розпрощатися(148), класти – брати(156), терпів – повставав(177), беру – вертаю(180), беручи –віддавши (180), зло– добро (299, 323);
антоніми-дієслова,що відтворюютьрух предметау просторі:встала – повалилась(24), злітають –сідають (149), прийшов– пішов (168), упаду– підведусь(357);
антоніми-дієслова,що позначаютьрізного родуконкретні дії:воскрес – конаю(1969, 18), відчини –зачини (1969, 60), воскрес– щез (1980, 197), помру– воскресну(113), згнию – відроджуся(113);
антоніми-дієслова,які позначаютьявища природи:дмуть – перестануть(1969, 13), ростуть –тануть (1969, 13), бринять– завмирають(45), не уповільнюй– не прискорюй(269);
антоніми-дієслова,що виражаютьемоції, почуття,волю: проженеш– покличеш(1969, 18), захолодив– зігрій (168).
Антоніми,що характеризуютьсоціальніявища, взаємовідносинилюдей у суспільстві.З аналізу видно,що антонімипершої тематичноїгрупи переважаютьнад іншими, бопроблемивзаємовідносинлюдей у суспільстві,боротьба добраі зла, честь ібезчестя –центральніпроблеми, больовеполе поезіїІ.Муратова.Тому пристраснімонологи поетапобудованіна наскрізномуконтрасті:"Ніч. Безмов’я.Задумався світ.Він терпіві молився улесливо.Повстававі конаввід безчестя"(177). Антонімитерпіти– повставати(конати)– слова із зарядамиплюс і мінус,наскрізь перейнятівідчуттямдраматичнихсуперечностейу світі, у людськійдуші. У цих рядкахавтор відтворюєскладне і суперечливебуття людиниХХ століття.Векторнапротилежністьдопомагає датиемоційну оцінкусвіту людей,причім суперечністьтут носитьекспліцитнийхарактер, підтекствідсутній. Ізфрагментувидно, що триантоніми терпіти,повставати,конатистворюютьекспресивнуатмосферувірша.
Мовно-предметнийзріз іншогохудожньоготексту розкриваєвнутрішнійсвіт людини,яка воліє захиститисебе від безчестя:"Чи то правдукажуть, чи неправду,що без менеГурйович родився?..–Зеленіликлени та й пожовкли,гомонілилюди та й помовкли"(24). Основнесемантико-стилістичненавантаженняприпадає наантонімічнуопозицію гомоніли– помовкли,в яку поет вкладаєне тільки проблемусоціальноголиха, а йвнутрішньо-психологічноїбіди – бракдоброти, чесності,порядностів людях. За допомогоюантонімів-контративівписьменникосмислює категоріїлюдської моралі,які для ньогонадважливіу сучасномусуспільстві.Друга параантонімівзеленіли-пожовкли підкреслюєчас, що минає,поки змовклилюдські розмови.Таке вживанняпари антонімічнихпар з метоюпідсиленняпротиставленняхарактернедля І.Муратова.
Антоніми-дієслова,що відтворюютьрух предметау просторі.Поняття моральностіпронизуютьі другу тематичнугрупу слів, якіозначають руху просторі: "–Чи ти не думала,як мало Тобідає любов моя?Прийшов– пішов...– О, це жахливо!"(168). Симетричніантоніми прийшов– пішоводнокореневіі значенняпротилежностів них виражаєтьсяне коренямислів, а афіксальнимиморфемами(префіксами).Антоніміятакого типунайбільш властивадієсловам руху.В антонімічнійпарі прийшов– пішов сконцентрованоконцептуальнийзміст уривку: за допомогоюкількох влучнихантонімічнихштрихів художникдає змогу відчутидобу, в якійживуть йогогерої, їхнійемоційниймовно-понятійнийсвіт.
Антоніми-дієслова,що позначаютьрізного родуконкретні дії.Заслуговуютьна увагу такожантоніми, щоозначаютьрізного родуконкретні дії:"Помруі воскресну,Згнию– відроджусястократно. Щобсвіт задротований,Чорний, тюремний,загратнийЗаднів післяночі..."(113). Дві пари векторнихантонімів помру– воскресну,згнию– відроджусяпідсилюютьпочуття, увиразнюютьконтраст понять,стисло і виразновиражаютьконфлікт герояз оточенням.В цих словахсмерть і безсмертязлилися воєдино.Поет використовуєще одну паруантонімічнихслів “заднівпісляночі”,які вираженірізними частинамимови: дієсловом-присудкомзаднів таіменником-додаткомночі. Ця різночастиномовнапара надаєпафосу всьомутекстові, бомістить у собіпозитивнийзаряд полярнихнастроїв. Уцьому текстіоцінюванняреалій відбуваєтьсячерез призмупсихологічногоавторськогосприймання.Це справдівистражданіслова, якимпоет знає ціну.
Антоніми-дієслова,які позначаютьявища природи.Послідовністьконтрастів,зумовленусюжетним стрижнем,спостерігаємов наступнихрядках: "І певностіні в чому більшнема: Ні у вітрах– то дмуть,то перестануть;Ні у заметах– то ростуть,то тануть"(1969, 13). Пари антонімівдмуть –перестануть,ростуть– танутьналежать дочетвертоїтематичноїгрупи слів, щохарактеризуютьявища природи.Для поета стихіявітру – неабстрактнийзнак ідеї, аконкретнийобраз, якийпередає настрійсуму, зневіри,непевності.Вітри “то дмуть,то перестануть”,тому замети “то ростуть,то тануть”. Цянепостійністьдратує ліричногогероя, віднепостійностіу природі змінюєтьсяі його настрій:упевненістьпереходитьу непевність.Щоб показатизмінний характергероя, поетвикористовуєприйом неповноїпротилежності,вживаючи іззначеннямпослідовностісполучникито-то. Співвідношенняпарадигм"природа" – "ліричнийгерой" у цьомувірші визначаютьсяособливостямипевних символів,зокрема зимовоговітру (то дме,то перестане)та сніговихзаметів (тонаростають,то зникають),за допомогоюантонімів-контративів.
Антоніми-дієслова,що виражаютьемоції, почуття,волю.Аналогічнийприйом використаннявекторнихантонімівспостерігаємоі в останнійтематичнійгрупі, що включаєв себе дієслована позначенняемоцій та почуттів.Наприклад: "Тогеть проженеш,то покличеш,Не знаючи пестощаммеж, То роківрозлучних нелічиш, То деньсамоти проклянеш"(1969, 18). Ритмічниймалюнок поезіїстворюють париантонімівпроженеш– покличеш,роки –день разоміз повторюванимсполучникомто. Поет нібиприслухаєтьсядо вимовленогослова, чує, яквідлунює вонов контекстіінших слів(пестощі, розлука,самота, прокляття).Антонімічнапара проженеш– покличешзадає тон усійпоезії, в якійконтрастуютьміцний сплаваналітичноїдумки і палкогопочуття. Ціантонімиурівноважуютьсуперечності,закладені усмислі поетичноготвору.
Такимчином, антоніми,що представляютьвекторнупротилежність,у І.Муратоваділяться нап’ять тематичнихрозрядів, коженіз яких маєсвоєріднийакцептуаційнийобраз (починаючиз соціальногоі закінчуючиіндивідуальним,внутрішнімсвітом). І водночасце рухлива,динамічнасистема з виразнимиуподобаннямиу слововживанні,яка базуєтьсяна пристрасті,а пристрастьпоета вирослаз любові долюдей, до рідногокраю, до рідноїмови.
Поряд зантонімами,протилежністьзначень якихпізнаєтьсяяк у тексті,так і поза ним,нерідко зустрічаємов Муратоваслова, що вступаютьв антонімічнівідношеннятільки у певномутексті, тількиу визначенійситуації. Частішеза все такіслова вживаютьсяу переносному,образномусмислі і позатекстом немають протилежногозначення, тобтов загальномувжитку не єантонімами.
Торкаючисьцього питання,М.Р.Львов слушнозауважує, що“такі протиставленнявикористовуютьсяв мові для створенняяскравогохудожньогообразу, томуїх називаютьіндивідуально-стилістичнимиантонімами”[Львов, №3, 1970, 75].Г.П.Мельниковвикористовуєінший термін– “ситуативнібагатоаспектніантоніми”[Мельников,1971, №5, 58]. Але більшістьмовознавцівназивають їхконтекстуальнимиантонімами.Так, у Л.О.Новиковачитаємо: “Контекстуальнимиантонімамислід вважатитакі слова, якіза своїми первиннимифункціями вмові відносятьсядо різних тематичнихгруп і входятьсвоїми вториннимифункціями взагальну тематичнугрупу, при цьомуїх значна різницянейтралізуєтьсяконтекстом,стає в даномувживанні несуттєвою”[Новиков, 1966, №4,85; Новиков, 1973, 75].Відмежовуєвід “власнемовних” антонімів“контекстнопротиставлюваніслова” і відомийлінгвіст Д.М.Шмельов[Шмелев, 1977, 207]. Є.М.Міллертакож називає“опозиції, якіпротиставляютьсяв мові не засвоїм головним(прямим) значеннямі не входятьв одне лексичнеполе, контекстуальнимиантонімами”[Миллер, 1990, 183]. Крімтого, мовознавецьзазначає, що“контекстуальніантоніми... являютьсобою одночастиномовніопозиції, якіантонімамимови як системине виступають”[Там же, 65]. Продовжуючицю дефініцію,Л.А.Лисиченкоподає такевизначення:“Слова, протилежністьзначень якихпов’язана зпевним текстом,певним лексико-семантичнимоточенням,називаютьсяконтекстуальнимиантонімами...Оскільки вонивиникають водиничнихтекстах, тотакі значенняназивають іщеоказіональними”[Лисиченко,1993, 97].
Беручидо уваги розглянутітеоретичніположення,зазначмо, щоконтекстуальніантоніми виникаютьвнаслідокпереносноговживання словав значенні, якене закріпленев мові, а з’являєтьсятільки в певномуконтексті.Виходячи зцього, користуватимемосьу нашій роботітерміномконтекстуальніантоніми.
Дослідженняпоказує, щонайбільш частотнимив поезії І.Муратоває контекстуальніантоніми-іменники(вогонь – крига,мир – смерть,хиби – просвітлення,яскравість– імла, вершини– прірви, тлін– памолодь),менше – прикметникові(молоді – посивілі,світлі – скорботні,підступне –чесне, справжнє– парадне) тадієслівні(ненавидів –ждав, скресає– воскресає,зроста – погаса,зрівнює –нагромаджує).Наведені париконтекстуальнихантонімівнабуваютьзначенняпротилежностілише в контексті.Письменнику даному разівикористовуєсмислове перетворенняслів у залежностівід змістутексту, відслова, якехарактеризуєтьсяантонімами.Морфологічнакласифікаціяконтекстуальнихантоніміввідповідаєспіввідношеннюрізних частинмови в антонімаху І.Муратовавзагалі.
Зазначимо,що Муратовіноді використовуєтак звані “загальні”антоніми, яків результатічастого і загальноговживання в мовістали фактамимови, тобто яклексичні засобимови стоятьпоряд з повнимиантонімами.Наприклад: "Щобв піснях милишились такі,Мов та крига,що з громомскресає, Мовтой світ, що вогнівоскресає"(67), "Й тоді на полібитви чи у полі,Де гній парує,щоб буяла парость,Стикаютьсяв твоїм магічнімколі Вогоньі крига.Молодість істарість" (118).Із текстіввидно, що смисловарізниця сліввогонь– криганейтралізуєтьсяконтекстом.У результатітранспозиціїзнаків вониутворюютьекспресивнийряд протиставленьвторинногопорядку: вогоньі крига (гарячеі холодне).
Виникаєвторинна функціяобразногохарактеру іміж антонімічноюпарою яскравість– імла(світло – тьма):"На скроняхтерпко нилиПекучі свіжакитернових ран...І в них уже булаНе мук яскравість,а тупа імла..."(179). Як протилежнісприймаютьсяознаки яскравість– імла уцьому тексті,бо не тількиантоніми “працюють”на текст –“розсіювальна”дистрибуція,але і текст“працює” наантонімічнуопозицію –“концентруюча”дистрибуція.Тому попереднійзміст текстусигналізуєі в певній міріконституюєантонімію.
Аналогічнеявище спостерігаємоі в наступномуфрагменті: "Надпростором усім– Щось незримешугає... І віщує,віщує Або –мир,Або – смерть"(130). Мирі смертьне є антонімамипоза данимтекстом, а вньому вони якознаки добраі зла, життя ісмерті вступаютьв антонімічнівідношенняі сприймаютьсяяк антоніми.Отож, текст(його фрагмент)достатньооднозначноексплікуєантонімію, хочаі асиметричну,через додатковийвідтінок значенняв слові мир (урамках даногоантонімічногопротиставлення)– "життя".
Доситьхарактернимдля мови Муратоває використаннякількох парконтекстуальнихантонімів длявираженнявнутрішньогонапруження:"...Друже мій...Як я ненавидівсвітанки!Як ночіждав,щоб ніч такаДумки про волюнавівала!" (60).Два словосполучення(ненавидівсвітанки, ночіждав), що включаютьу себе контекстуальніантонімічніпари (ненавидів– ждав,ночі –світанки),протиставляютьсявідповіднимтекстом, якийпідкріплюєпротиставлення.Контекстуальніантоніми тутє основою, навколоякої авторбудує текст.Парадигми, вкотрі включенілексеми звідповіднимиконотативнимиасоціаціями,взаємодіючи,утворюютьемоційно-експресивнеполе, енергіяякого заряджаєвесь текст.
Отже,контекстуальніантоніми єознакою індивідуальногомовлення, ознакоюстилю письменника,бо зумовлюютьпідкресленоемоційне баченняявищ дійсностіхудожником,який мислитьі оцінює їхкрізь призмусвоїх почуттів,своєї пристрасності.Кожний контекстуальнийантонім у І.Муратовапередає нетільки особливостіявища, дії, а йпочуття автора,відтіняє певнимчином характерпоета. У вміломувикористанні,збагаченнііснуючих антонімічнихрядів, у віднайденнінових контекстуальнихантонімівособливо яскравовиявляєтьсямовна майстерністьІ.Муратова.
Як висновок,можна зазначити,що:
1) у поезіїІ.Муратовавиявлено тритипи антонімів:градуальні,антоніми-комплементативи,антоніми-контративи;
2) найбільшуживаними середних є градуальні(близько 80%) антоніми,до яких належатьслова, що реалізуютьконтрарнупротилежність.Цей тип антоніміввключає вісімтематичнихгруп, середяких:
а) домінуютьантонімічніпари на позначенняпсихічної тафізіологічноїхарактеристикилюдини та їїстану. У нійпоет надаєперевагу градуальнимопозиціям горе(печаль, мука,сум, біль, тривога)– щастя (радість,відрада), любов –ненависть;
б) малопоступаютьсяпершій групіантонімічніпари, що позначаютькоординаційніпоняття. Опорнимобразом цієїгрупи є градуальнаопозиція день –ніч;
в) невеликоюкількістю слівпредставленіінші тематичнігрупи, що включають:
градуальніантоніми, якіреалізуютьетичну й естетичнуоцінку явищ.У цій групівиділяєтьсяопозиція старий– новий;
антонімічніслова, що характеризуютьявища природита стани погодиз опорним образомсонце – туман(мряка);
градуальніопозиції напозначеннякількості,порядку розташуванняпредметів,часу подій,серед якихдомінуюча –мить – вічність(ера, безмежність);
антонімічніпари, що позначаютьфізичні якості,властивостічи стани предметівз опорною опозицієютиша (мовчання,безгоміння)– крик (рев, гук);
градуальніопозиції, щохарактеризуютьсоціальніявища з домінуючимантонімічнимобразом володар(ґазда) – раб(хлоп, невільник);
антонімина позначенняоцінки характерута поведінки,зовнішньоговигляду тафізичних якостейлюдини, середяких виділяєтьсяопозиція юність– старість;
3) меншчисельними,ніж градуальніє комплементарніантоніми (близько10%), які включаютьантонімічніпари, що характеризуютьсякожне своїмзначенням ідоповнюютьодне одногодо вираженнявсього родовогопоняття.Антоніми-комплементативи,що використовуєІ.Муратов,поділяютьсяна три групиза морфологічнимиознаками: іменникові,прикметниковіта прислівникові.У визначенихгрупах наскрізнийопорний образ– життя (живий,безсмертний)– смерть (мертвий,смертний,потойбічний);
4) антоніми-контративи,як і антоніми-комплементативи,представленіу поезії І.Муратовапорівняноневеликоюгрупою антонімічнихпар (близько10%). Цей тип антоніміввключає слова,які представляютьвекторнупротилежністьі діляться уІ.Муратова нап’ять тематичнихгруп:
а) антоніми,що характеризуютьсоціальні явища(зло – добро);
б) антонімина позначенняруху предметау просторі(прийшов – пішов);
в) антоніми,що відтворюютьрізного родуконкретні дії(відчини – зачини);
г) антоніми,які характеризуютьявища природи(дмуть – перестануть);
д) антоніми,що виражаютьрізні емоції,почуття (захолодив– зігрій). У поетапереважаютьантоніми, щовиражаютьпочуття, внутрішнійстан, емоції,а не матеріальніявища;
5) поетичніймові І.Муратовавластиве вживанняконтекстуальнихантонімів,переважноіменникових(вогонь – крига,мир – смерть).Характернимє використаннякількох парконтекстуальнихантонімів длярозбудовитексту, длявираження чизняття внутрішньогонапруження.Діапазонпорівнюваних,зіставлюванихта протиставлюванихпонять надзвичайноширокий і водночасіснує колодомінуючихтематичнихгруп і образівв кожному ізтипів антонімів.
Семантичнаприрода антонімів,що передбачаєвираженняпротилежностей,дозволяє широковикористовуватиїх як яскравийвиразний засібу художніймові. Антоніми,що використовуєМуратов, відтворюютьйого темперамент,бо саме за допомогоюантонімів поетможе звестиі протиставитиполярні почуттяі настрої. Митецьбачить життяу контрастах,що свідчитьне про протиріччя,а про цілісністьсприйняттяним дійсності.
Дослідженняпоказує, щоосновна стилістичнафункція антонімів– бути лексичнимзасобом вираженняантитези – упоетичній мовіІ.Муратовазначно переважаєнад іншими.Слід підкреслити,що стилістичніфігури, основоюяких є протиставлення,утворюютьсяза рахунок нетільки лексичнихантонімів, алей контекстуальних.Як стверджуєЯ.І. Гельблу,“антитеза якявище стилістики– дуже частоплід індивідуального,авторськогослововживання”[Гельблу, 1965, 4-5]. Зіншого боку,зображувальніфункції антонімівне обмежуютьсятільки антитезою.Антоніми можутьвиражати, наприклад,підсилення,постійністьдій або станів,їх зміну чипослідовність[Давыдова, 1970,151-152]. Такої ж думкидотримуєтьсяі І.Б.Голуб, уякої читаємо:“Стилістичніфункції антонімівне вичерпуютьсявираженнямконтрасту,протиставлення.Антоніми допомагаютьписьменникампоказати повнотуохоплюванихявищ, широтучасових меж”[Голуб, 1986, 64]. Л.О.Новиковтакож вважає,що “протилежностіможуть у текстіне тількипротиставлятися,але й “складатися”,з’єднуватися,зіставлятися,розділятися,чергуватися,порівнюватися,доповнюватиодин одногоі т.д.” [Новиков,1973, 126]. Усе це даєможливістьдля вираженняв мові за допомогоюспеціальнихлексичнихзасобів найрізноманітнішихсемантичнихвідношень:кон’юнкції,диз’юнкції,зіставленняі протиставлення,чергування,позначеннявсеохоплюваності,суперечності,взаємногоперетворенняпротилежностей.
Слідвідзначити,що у І. Муратовазнаходимо усізазначені видисемантичнихвідношень вопозиціяхпротилежності.Розгляньмотепер більшдетально стилістичніфігури, якимнаш поет надаєперевагу.
Антитеза.Одним із надзвичайноемоціональниххудожніх засобів,який широковикористовуєМуратов, є антитеза,тобто протиставленнякрайніх точокпротилежностей.Під антитезоюрозуміють“стилістичнуфігуру, що полягаєв зіставленніпротилежнихявищ, образів,думок чи понятьдля підсиленнявиразності”[СЛТ, 1985, 16]. Основнепризначенняантитези полягає,з одного боку,в тому, щоб яскравопротиставитирізні за своїмиякостями тавластивостямисутності абопротилежніпрояви однієїй тієї ж сутності,а з другого, –щоб уточнитиїх принциповурізницю, зробившиїх семантичнимфокусом фрази:"Повільно течутьна чужині Длямене літа намежі..., Де недругміж друзівблукає І в норахсичить потайних:Ось плаче надстраченимкатом,За жертвуйого видає..."(42).
Антитезаза своїм характеромможе бутинерозгорнутоюі розгорнутою.За Л.О.Новиковим,перша – це простепротиставленняпари або декількохпар антонімів;у другій –антонімічніслова отримуютьдодатковівизначення,їх зміст, характеристикарозкриваються,розгортаютьсясемантичноза допомогоюінших слів (утому числіантонімів)[Новиков, 1973, 249].
Прокоментуймо,спершу, прикладинерозгорнутоїантитези: "Було– спливло.Часів новітніхпомело Старебез сліду вимітає"(92), "Відродивсь– і знову помираю.Давить дим,петлястий, якласо" (159). Одиніз фрагментівдемонструєпросте протиставленнядвох окремихпар антонімівбуло –спливло,новітнє– старе,при якому кожнаіз опозиційсемантичноне пов’язаназ другою. Вонинезалежно однавід однієївиконують своюроль у тексті.У другому фрагментіпротиставляєтьсяантонімічнапара відродивсь– помираю,яка не потребуєдопомоги іншихслів для розкриттязмісту протиставлення.
Навідміну віднерозгорнутоїрозгорнутаантитеза включаєв себе дві ібільше взаємопов’язаніантонімічніопозиції: "Скрипкиграютьв унісон. Мовкнутьскрипки. Тишина...Та лишиласьпервозданнаЗвукутінь недоторканна,Ніби шелестполотна, – Щезлой це! Сама луна.Безгоміння.Тишина."(375-376). Антонімиграють-мовкнутьотримуютьдодатковухарактеристикучерез протиставленняантонімічнихслів тишина(безгоміння)– шелест(звук).Така "підтримка"підкреслюєконтраст антитези.
Зустрічаємоу Муратова іструктурноскладну антитезу,у якій протиставляютьсяне окремі слова,що утворюютьантонімічніпари, а цілийряд відповіднопротилежнихслів, які складаютьодне ціле івідповідаютьодному образу:""Пиши про все:про тишуй буруни,Про більмарабствай гострозорістьволі"(1980, 140). Протиставленнязмісту позначаєтьсятут не однимокремим, а двомазалежнимисловами. Відбуваєтьсяніби уточненняпоняття рабство– волядругою антонімічноюпарою більма– гострозорість.Складна антитезапідсилює експресіютексту, допомагаєрозкрити суперечливусутність явища.
Антитезау І.Муратоваможе відзначатисярізним контрастнимпротиставленням.У наведенихуривках антонімічніпари ніби виключаютьодна одну, а внаступномувипадку протиставленняне так різковиражене ізіставленняпротилежностейдозволяє авторовістисло і виразносказати провсеохопністьявища: "Щоброзігнатьодвічну тьмубезправ’я!Вогонь длявсіх. . . Для дужихібезсилих,Видющихі сліпих,крилатихібезкрилих,Безвірнихв істину і вірячиху ню..."(268). Цей фрагментпоетичноготвору побудованийна протиставленніантонімів, щохарактеризуютьлюдину якособистість.У першому рядкусконцентрованомету, чому “вогоньдля всіх”: "Щоброзігнатьодвічну тьмубезправ’я!".А в наступнихрядках за допомогоюконтрастнихепітетів авторконкретизуєслово “всіх”: дужихі безсилих,видющихі сліпих,крилатихі безкрилих,безвірнихі вірячих.Слід звернутиувагу, як авторрозташовуєантонімічніпари. Спочаткувживає антоніми,що характеризуютьфізичні властивостілюдини, а потім– її духовнийсвіт, цим самимпідкреслюючиметафоричністьперших двохпар.
Відзначимо,що вживанняслів, які утворюютьантитезу, завдякиособливомуконтексту можевиступати упоета як засібреалізаціїїх експресивно-переносногозначення: "Вершини.Прірви.Самозабуття.Овації. І квіти.І присвяти.Ішли на сцену,як ідуть насвято..." (1969, 46). Життяактора митецьзумів розкритилише двомасловами, вжитимив переносномузначенні (вершини– прірви):вершиниозначає злетитворчої майстерності,а прірви– падіння,розчарування.Тому антитезає тут особливимстилістичнимприйомом, якомунадана особливароль змістовногоконтрастногопротиставлення,яке підкреслюєтьсярядом слів, щорозкриваютьсутність вершин:самозабуття,овації, квіти,присвяти.
Нерідкоу Муратова ціліпоетичні твориабо їх фрагментипобудованіна протиставленніантонімів(антитезі),у тому числій контекстуальних:"Чи буває деньбез ночі?Сміхбез сліз?Життябез смерті?Вірабез розчарування?Без ненавистілюбов?"(189), "Стикаютьсяв твоїм магічнімколі Вогоньі крига.Молодістьі старість.Ненавистьі любов.Смутней відрадне.Підступней чесне.Справжнєі парадне."(118). У цих фрагментахконцентровано,стисло розкритосенс життялюдини. Виразносказано провсеосяжність,загальністьявищ, що відбуваютьсяв людськомужитті. Поетназиває протилежніточки середвидових явищі тим виражаєродове значенняз більш високимступенем абстракції.
ТворамІ. Муратовапритаманнаантитеза черезградацію назвчасових іпросторових:"Нема початкуі нема кінцяМатерії: існує,хоч ти лусни,І притобі й безтебе штука цяНебеснаі земна,зіркий капуста...Усе – рухливе,і воно ж – інертне,Усе – мінливе,й вічневодночас, Все– рівно навпіл:Смертнеі безсмертне"(154). Автор називаєкрайні протилежніточки початокі кінець,небеснеі земнеі тим виражаєбільш високийступінь абстракціїчасу і простору.Перший елементматерії – символізуєкосмічне явище(зірки), другий– земне (капуста).Обидва явищарухливіта інертні,мінливіта вічні,але останняантонімічнапара смертнеі безсмертнесимволізуєлюдину в космічномусвіті. Ця поезіямає, крім ритмувірша і ритмуантитези, щей певні внутрішніритми: за широтоювираження явищвід більш широкогодо більш вузькогой конкретного(небесне – земне),і за ступенемузагальненнячи конкретизаціївід більш конкретногодо більш абстрактного(земне – небесне).І ці два ритмитеж протиставляютьсяі перебуваютьу взаємодії.У цих поетичнихрядках вираженадіалектикажиття: зв’язокзагальногоі часткового,зв’язок абстрактногоі конкретного,оточуючоїдійсності йлюдини.
Інодіантонімічніопозиції, якіутворюютьантитезу, служатьобрамленнямцілої тематичноїгрупи слів, щохарактеризуютьградацію якоїсьякості чизакономірності:"Гіркай щасливадоля однолюба:Усе з тієї жквітки він береОтрутуй мед.Вона – любов,і згуба"(1980, 78). Вимальовуютьсятакі рядиконтекстуальнихсинонімів:згуба – гіркий,отрута; любов– мед, щастя.Коло замкнулося,бо це закономірністьдля закоханоїлюдини. Тутантонімічніпари гірка– щаслива,отрута– мед, любов– згуба,об’єднані водну тематичнугрупу, взаємодіютьодна з одною,утворюючи канвутвору. І. Муратов– майстер такихскладних конструкцій.Ще давньогрецькийфілософ Гераклітвідзначив:“Одне і теж унас – живе імертве, бадьореі спляче, молодеі старе. Та це,змінившись,є те, і зворотно,те, що, змінившись,є це” (“Матер.Др.Грец.”,1955, 49). І цей законсуперечностейі їх взаємодіївикористовуєтьсяв мові, особливопоетичній, длязображеннясуперечливоїсутності явища,діалектикисамого життя.І незамінниммовним засобомдля вираженнятаких явищ єантоніми, щоякраво вираженов поезії І.Муратова.
Важливимзасобом вираженняантитези єінтонаціяпротиставлення.У синтагматичнихопозиціях зінтонацієюрізкого протиставленняв І. Муратоваособливо чітковиділяютьсядва типи. У першомувластивості,якості, дії іт.д. співвідносятьсяз однією й тієюж особою (предметом),у другому – зрізними особамита предметами.Диференціюючуроль у структурітаких семантичнопротилежнихкомпонентіввиконує сполучник а:"Уденьходив колоовець..., А поночі,як тінь, зникавіз хати" (53), "Однимусе видитьсячорним, потворним,А другим– гарнимта неповторним"(69). Таке протиставленняпротилежностейтакож служитьзасобом актуалізаціїпоняття, на якеавтор хочезвернути особливуувагу. У першомуприкладі важливимидля автора єподії, що відбуваютьсяуночі(поночі)і стосуютьсяоднієї особи,а в другому –яким усе видитьсяіншим(другим),що підкреслюєспіввіднесенняз різними особами.Крім того, удругому текстіспостерігаємо,як значенняпротиставленняодних антонімів(одним –другим)підкреслюєтьсяконтрастністюдругих (потворним– гарним),які пов’язаніз першим контекстомслів.
Протиставлятисяу поета можутьяк нейтральніслова, так іекспресивно-синонімічні.Своєріднаекспресіявиникає привживанні одногоз членів антонімічноїпари із запереченням:"Не донжуану– однолюбузаздрю Й мовчупро це, бо й самтакий давно"(1980, 78). Подібнез’єднанняантонімівпідкреслюєзначення одногоз них, вжитогобез заперечення(однолюб). Протиставленняне має такоїгостроти, бовипав один ізйого елементів(сполучникпротиставності),та саме йоговідсутністьі надає підсиленнясмислу словаоднолюб,наголошує напозитивностіцього образу.
Відсутністьсполучникавиконує конструктивнуфункцію і внаступномуфрагменті, вякому реалізуєтьсяпротиставлення:"Юрба мовчить.ГоворитьПрометей" (267).Цей стилістичнийприйом забезпечуєчітку контрастнухарактеристикуобразів і надаєможливістьробити акцентна тому антонімічномуявищі (говорить),яке поет вважаєважливішимза друге (мовчить).
Кон’юнкція.Кон’юнкціяпоширена впоезіях І. Муратова,коли антонімічніпари виступаютьяк антонімічнаєдність. Цейтип опозиційпротилежностізазвичай виражаєтьсяза допомогоюсполучникаі (й): "О ні, не знавІов, що тим гріхомправічнимГрішили споконвікволодарі-царіНебесніі земні"(128), "Над книжкоюбезсонною пороюВ очах пекланочей безсоннихсіль... Над хибамий просвітленнямиїх" (1980, 161), "У садочку,в лісі, в лузіСтебла й рукиверховіть,Вічні недругиі друзіВ давній спразі,у напрузі"(174). Такий видсемантичнихвідношень, яккон’юнкція,має значенняоб’єднанняпротилежностейв одне ціле, ісполучник ітут виступаєу своїй основнійфункції. Членисинтагматичнихопозицій небесні– земні,хиби –просвітлення,недруги– друзіутворюютьсвоєрідніоб’єднанняконтрастнихза значеннямслів.
Використовуванняантонімів уцій стилістичнійфункції інодіприводить донанизуванняантонімічнихпар: "Провесінь.Віриться вщастя – Передбаченеі стихійне,Ортодоксальнеі дискусійне,У банальней оригінальне,У суспільней у персональне..."(160). Такий прийоммає великухудожньо-виразовусилу. Образщастя у різноманітнихйого ознакахсприймаєтьсяз більшою повнотоюна тлі протилежнихознак, вираженихантонімами.
Антонімічнийконтраст ізповторюванимсполучникомі, що експресивнопідкреслюєдеякі з тихзначень, котрівластиві словаму синтагматичнійопозиції кон’юнкції,особливогозначення набуваєв контекстізі словом “все”.Тоді із значеннякон’юнкціївипливає значеннязагальності,глобальностіохопленняоб’єкта: "Девсепідвладнепристрастіодній – Вікий хвилини,думністьі буремність"(1980, 140), "Змішалосяусе: буденнеі святкове,Гудронудзеркалоі придорожнійпил, Накресленеу плані й випадкове"(1980, 181). Значенняповноти обсягустало основоюдля створеннясловеснихобразів, глибокихза своїм змістомі яскравих,оригінальнихза мовною формою.
І. Муратоввикористовуєтакож стилістичнийприйом, якийпідсилює значеннякон’юнкції.Його сутністьне в протиставленніантонімів, ав запереченні,у нейтралізаціїїх, у відштовхуваннівід крайніхступенів проявуякої-небудьякості: "Пишиі не шукай Аніблагословінь,ані прокльонів"(1980, 140), "І лихимсуховієм обдерті,Мов дерева,забуті дощем,Ми не смієм ніжити,ні вмерти"(185). І.Муратовіноді користуєтьсяцим прийомомдля зображенняневизначеностіявища: ніблагословіння– ні прокльони;ні жити– ні вмерти.Вживання антонімівіз запереченнямпотрібне длятого, щоб підкреслитив описаномуявищі відсутністьчітко вираженоїознаки чи дії.Синтагматичніопозиції зчасткою ні(ані) мають яскравовиражене значенняпідсиленнязапереченняі являють собоютрансформантонімічногоконтексту іззапереченням(не шукай іблагословінь,і прокльонів;не смієм і жити,і вмерти).
Частоподібне вживанняантоніміївказує на такіпоняття, котріу мові не маютьточної назви:"Гасне в поросіколісне гуркотіння,Сяє сонечконе здалекай не зблизька"(1980, 102). Якщо часткані (ані) вноситьзначення підсиленняв семантичнівідношенняантонімів утексті з запереченням,то частка невиступає якбезпосереднєзапереченнясамих якостейі властивостей,вираженихантонімамиздалека– зблизька.
Позначеннявсеохоплюваності.Як ми вже бачили,в поезії І.Муратовапоширені конструкції,в яких семантичнівідношенняпротилежностіохоплюють увеськлас предметів,явищ чи властивостей:"Пробач, товаришу,мені За те, щорозповім яскупо Про тібезбарвні ночій дні"(57), "О щире слово,що в душі єсиЙ карбуєшсядля святі буднівДруком"(112), "Нам віриться:високій нашіймрії Підвладнібудуть кожнаерай мить"(228). Антонімічніопозиції ночій дні, святаі будніохоплюютьсуцільний час,усередині якогозмінюютьсяночі й дні, святай будні, а параантонімів ерай митьдемонструє всеосяжністьчасу. Так, наведеніекспресивніантонімічніпари створюютьцілісну картинуопоетизованогонавколишньогосвіту. Безмежністьчасу і просторуспостерігаємоі в таких рядках:"Як пахтитьземля! Дарованебезмежністюі миттюВдихаю вдячнозблизькаі здаля"(1980, 151). Поета захоплюютьдинамічніконтрасти, боразом з нимирухається йогодух, його думкачерез митьі безмежністьу широкий простір,далекийі близький.
Отже,використанняцієї формипротиставленнядає поетовіможливістьохопити всюсутність слів,розділенихна протилежності.Такі конструкціїу Муратовавідзначаютьсямажорнимсвітосприйманням,філософічністю.
Суперечність.Цікавий типсемантичнихвідношеньпредставленийу наступномуфрагменті: "Яз тобою ходивна недільникисвітлій скорботні,Коли очі смутилируїни, безокі,мертвотні..."(79). Контекстуальнообумовленезначення суміщенняпротилежностейсвітлі– скорботніможна визначитияк значеннясуперечності,тобто з’єднанняпротилежнихначал. Як видноз тексту, цейтип відношеньбазується наоцінному(релятивному)характерісемантикиантонімів(ширше – членівпротиставленнясвітлі– скорботні).
Взаємнеперетворенняпротилежностей.Характернимидля мови І.Муратоває різного родустилістичніфігури, що базуютьсяна "зближенні"протилежнихслів у тексті,які співвідносятьсяз одним і тимже фактом, подією.Такі незвичніпротиставленняоцінних слівспостерігаємо,наприклад, унаступнихтекстах: "Довікудо тебе не звикну,не звикну: Останньої.Першої.Згубної" (1980, 131),"Тінь розлукина спітканні,Першівтіхи – вже йостанні"(325). Позначенняодного й тогож словами перший– останнійстворює експресивнопідкресленезначення "єдиний",бо "семантичнавідстань" міжцими антонімамив тексті практичнодорівнює нулю:це і початок,і кінець, тобтощось єдине.
Однапротилежністьперетворюєтьсяв другу і в тексті:"Ви нас на свійповертаєтеслід Підсумківмудрих… Ібезсумнівноювірою в те, Котре,залишене літому спадок, З тлінуна памолодьперецвіте"(1969, 59). Тотожністьпротилежностейтлін –памолодьпредставленаяк реальність,бо пов’язаназ "безсумнівноювірою" в силувесни. У такомуконтекстіпідкреслюєтьсяне протиставлення,а зближення,перехід протилежностейодна в другу.
Зіставлення.Зустрічаємоу Муратоватакож контрастнеантонімічнезіставлення:"То нам майбутніті бої Тодіздавалисятакими, Як зараз– в полум’ї ідимі" (47). Ця модельпозначенаособливимвиявом експресивноїознаки, бо обидвакомпонентимають однаковеспрямування:тоді– як зараз.Зіставляючипротилежності,автор досягаєконцентраціїдумки саме наантонімічномуобразі: читачзосереджуєувагу на тому,що зіставляють(а якими ж боїбули тоді?).
Абовізьмімо іншийтекст: "…Героїнаших колисковихЖивуть колоантен телевізійних.І прижилисьдо їх тремтіньнервових,Як до топольбезвітряноспокійних"(302). Антоніминервовий– спокійнийоживляють думкупідкресленимзіставленнямсвоїх полярнихсторін. Цікаво,що антонімічнаопозиція знаходитьсяу порівняльнійконструкціїі тому загальнезначення, якереалізує антонімічнапара нервовий– спокійний,зводиться допорівнянняпротилежностей,до різного родухарактеристиктого, що їх розрізняє(нервові тремтінняантен, безвітряноспокійні тополі).
Як бачимо,головним урозглянутихвище синтагматичнихопозиціях єзначення кон’юнкції,яке в залежностівід характерусинтаксичногота лексичногоконтекстуотримує значеннязіставлення,протиставлення,різкого протиставленнячерез різногороду модифікації(підсилення,запереченняі т.д.).
Чергування.Нерідкозустрічаємов поезіях І. Муратовасинтагматичніопозиції, щовідображаютьпослідовність(чергування)дій: "Вибагливийвогонь: то жеврієвін тихо, Тополум’ямзроста,то зовсім погаса"(1980, 27), "Вітер легкопереноситьНа шлях завоїснігові, То їхзрівня,то перекосить,То нагромаджуєнові" (55). Із фрагментіввидно, що однадія не можевідбуватисяодночасно здругою, вонавиключає другу,але можливапісля неї: спочаткузрівня,а потім нагромаджує;спочатку полум’ямзроста,а потім погаса.Головне в такійопозиції несам факт, щопозначаєпротилежність,а зображенняпослідовності,чергуванняпротилежностей.
Диз’юнкція.ПоезіїІ.Муратовавластиве такожуживання антонімівдля вираженнясемантичнихвідношеньпротилежностііз значеннямдиз’юнкції.У поезіях Муратовавиявлено диз’юнкціюдвох типів:розділювальна(сильна) диз’юнкціята з’єднувально-розділювальна(послаблена)диз’юнкція.Під послабленоюрозуміютьдиз’юнкцію,при якій необхіднийвибір одногоіз взаємовиключаючихчленів відношення[Кондаков, 1971, 131;Новиков, 1973, 107]. Тобтоантоніми “утворюютьархісему, зякої виключаєтьсявсе, що складаєспецифікукожного поняттяі зберігаєтьсяїх загальнезначення”[Лотман, 1972, 81]. Присильній диз’юнкціїподібна трансформаціянеможлива, томущо зміст реченьстає іншим.Розділювальнадиз’юнкціяреалізуєтьсятоді, коли члениопозиції виключаютьодин одного[Новиков, 1973, 108].
Прикладамисильної диз’юнкціїв творах І.Муратоваможуть бути:"То я, панове,надмажорний?А ліру – геть?І геть – красу?..Мені замовкнуть?Чи плекатиЧужі слова?"(383), Наді мною, надгаєм..., Щось незримешугає..., І віщує,віщує Або –мир.Або – смерть"(130). Зміст і ритмікапершого уривкапереконуютьчитача в тому,що ліричнийгерой не вагаєтьсяу виборі – чизамовкнути,чи плекатислова,у нього одна-єдинапозиція. У другомуфрагментіантонімічнийконтраст створюютьповторюванісполучники(або мир,або смерть).Така синтагматичнаопозиція маєзначення підсилення,що підкреслюєвзаємовиключаючіначала. Антонімічніслова мир– смертьу Муратованабуваютьзначенняконтрадикторнихзавдяки диз’юнкції,яка не передбачаєнейтралізаціївідношеньпроміжнимчленом. Трансформаціяантонімів –характернариса поезіїІ.Муратова,пов’язана здинамічнимтемпераментоммитця.
Приклади,які демонструютьпослабленудиз’юнкцію,показують, щосемантичнівідношеннячленів такоїопозиції наближаютьсядо з’єднувальнихвідношень(кон’юнкції),бо відмінністьпонять у такихконтекстахнейтралізується:"Чернігівськігармати, Виславачи неславаДля правнучихстоліть?" (338), "Коливін це відчув– увечерічи вранці?На з’їзді, натрибуні чи всадку..." (389). В обохтекстах зазмістом зберігаєтьсязагальне значенняантонімів.Увага зосереджуєтьсяна виборі славачи неслава;увечерічи вранці.Цікаво, щоЛ.О.Новиковвідношенняз’єднувально-розділювальноїдиз’юнкціїі кон’юнкціївважає “синонімічними,але не тотожнимисемантично,бо у перших навідміну віддругих яснішевиступає напередній планзначення зіставлення”[Новиков, 1973, 108]. Томуу першому прикладіможлива трансформаціятипу: слава чинеслава (і) слава і неслава.Кожне із понятьслава –неслававтрачає своюспецифіку,протилежностінейтралізуються.Інтонаційноу тексті відчуваєтьсявідтінок сумніву:“Чернігівськігармати, вислава чи неслава...”Звернімо увагу,що у другомуприкладі опозиціяувечерічи вранцібільш схиляєтьсядо розділювальнихвідношень звідтінкомбайдужостіі тому синоніміяз контекстомз’єднувальногозначення неможлива.
Отже,конструкціїз сильною та з послабленоюдиз’юнкцієюу Муратова неможна інтерпретуватиоднозначно,а слід розрізнятиінтонаціюз’єднання,протиставленнячи зіставлення,бо різні семантичнівідношеннявідображаютьрізні смислидиз’юнкції.
Оксиморон.Особливоївиразностіу поетичніїмові І. Муратованабуває оксиморон.За СЛТ, “оксиморон– стилістичнафігура, в якійпоєднуютьсяпротилежніза змістом,контрастніпоняття, щоспільно даютьнове уявлення”[СЛТ, 1985, 165]. Характерноюособливістюоксимороналінгвістиназивають“неповну, неяскравуантонімічністьйого компонентів”,“фокус, перехрещенняі взаємопроникністьпротилежностей”[Халиков, 1982, 100;Новиков, 1973, 253].Антонімічніпоняття, щологічно виключаютьодне одного“зустрічаютьсяй у виглядісловосполучення,й у виглядісловотворчоїконструкції”[Степанова,Фляйшер, 1984, 225].
Найбільшвиявлені впоетичній мовіМуратова оксиморони– міжчастиномовніантоніми. Надумку М.М.Халікова,цей тип антонімічногоспіввідношенняслів, що утворюютьоксиморон,“відкриваєбезмежні можливостісинонімічноговаріюваннякомпонентівоксиморона”[Халиков, 1982, 100]. Так,у поезіях Муратованайчастішезустрічаємослова, що маютьпротилежнізначення, якіпоєднуютьсяяк означуванеі ознака, тобтоодно з явищ єознакою другого:"Нам требазнищити страхіття,Щоб окупилосяв віках Невічненаше довголіття"(1969, 6), "На хвиляхсонячних симфоній,Краплина бурянихгармонійУ оркестровомустрою" (20), "Звідкритоговікна, Вересневийсвітлийсмуток,Не випитий додна" (52), "Але безнього й дняпрожить не хочуя... Без болюзолотогоза незвіданим"(111), "І з лютеранськихкірх кричалиБеззвучнимкрикомнам на страх..."(59), "Хто злічивби відданихметі... Тиходомівпасткизолоті"(116), "О, таким же,таким будьнавік, неповторнеповторення"(141), "Плачте, моїнестрашнібармалеї,Плачте сльозами,наївнідияволи!"(163), "Напевно, втім і є жорстокадобрість,Щоб вічно насманив далекийобрій..." (174), "...Абихоча б на митьВ солодкихпазурах їїпобути" (179), "Чогоя жду? Яких іщепрекраснихкатастроф"(297), "У стотисячнийраз неймовірністьПритулю начедобрузмію"(356), "Таке збіговисько– сам чорт йомуне рад: Модернихмертвихдуш ряснийконгломерат"(273).
Слідсказати, щосполученняантонімів у“чистому вигляді”в оксимороні,як, наприклад,неповторнеповторення,у поета зустрічаєтьсядуже рідко, які в мові взагалі.Як видно зрозглянутихприкладів, увзаємодіїпротилежностейв оксиморонівиникають новівідтінки смислу,нові, більшмісткі значення.В основі такихоксиморонівлежать асиметричніопозиції, бов кожній оксимороннійструктурі одиніз компонентівмістить додатковийвідтінок значення,що послаблюєабо посилюєзначення другого:"А що було вмоїй торбині,В отій чарівнійдомовині?"(20), "І вірити, ізнати, що назавшеМені судивсясвітлийцей полон."(26).Сполучення чарівнадомовина,світлийполоннесумісніяк складовічастини у звичайномумовленні, алев поезії, утворюючинове поняття,є основоюекспресивногоефекту. Іменникидомовина,полонсамі по собімають негативно-оціннезначення, та,поєднуючисьз позитивнозабарвленимиприкметникамичарівна,світлий,набуваютьнового, позитивноговідтінку.
Великавиражальнасила концентруєтьсяі в оксимороннихсловосполученняхтипу: "Любов’юсплетені вінки...Зотлівши,світятьсянетлінно"(98), "І раптом згасаєневгасне,Стає своїмчасомневчасне"(138), "П’ю з дитячихочей Живинузаповітноготрунку"(157), "Коли обмеженняприходять Донеобмеженихсердець, Шаленізгадки колобродять,До прірви кличутьнавпростець"(1980, 156), "В ту ж митья відчую, Щовід щастявмираю"(171), "Прости, матусю.Помираю. У пекліюдиного раю"(261), "Він на німомуклавесині Собій богам беззвучнограв"(297), "Яке це щастя– Плакативід щастя"(393). У підкресленихсполученняхвідбуваєтьсятаке тіснезіткнення двохпротилежнихявищ, що особливовиразно виступаєїх несумісністьі разом із тимвиникає щедодатковийсмисл, відсутнійпри простомупротиставленні.
Отож, упоетичномумовленні І.Муратоваоксиморон єодним із поширенихзасобів образності.Він глибокорозкриває сутьпозначеногов його складномупротиріччі,а також особливостітемпераментупоета.
Різночастиномовнаантонімія.Оскільки ми торкнулисяпитань антоніміїрізних частинмови в оксимороннихсполученнях,то слід сказати,що спостереженнянад мовою поетичнихтворів І.Муратовапоказують, щопротиставляютьсяі утворюютьпротилежнісмисли словарізних частинмови у поетане тільки воксимороні.У І.Муратоваз його контрастнимсприйманнямсвіту дужечасто використовуєтьсяпротиставленнязначень сліврізних частинмови з метоюпосиленняконтрасту. Томуми, розглядаючифункції антонімічнихслів, розглянемоі такі конструкції.
У художньомутексті вживаютьсяпоряд із одночастиномовнимиантонімамирізночастиномовні,які є явищеммовлення, а немовної структури.
Приймаючиподану Є.М. Міллеромструктуруміжчастиномовнихзасобів вираженняпротилежності[Миллер, 1990, 66], виділяємов поезії І.Муратоватакі типиміжчастиномовнихопозицій:
1) новіантонімічніодиниці і новіантонімічніопозиції, якіодночастиномовнуантонімію неутворюють:"Безжурнийчи охопленийжурбою,Не знаючи тебе,я завжди знав:я твій... Стою,як є – я весьперед тобою"(38), "І думаєш: невсім щаститьдожити До мудроїпрощальноїпори, Коли зминулимднем вище не квити, Авже його женутьсучасностівітри..." (137), "Підбомбами непадав на ріллю;Тоді ще я дививсяв очі зрячіМатусі, що засліплау війну" (173). Антонімічніодиниці безжурний– журбою,минулийдень – сучасність,зрячі –засліпла можливі тількив міжчастиномовнійантонімії, бослова необмежених,зрячі, безжурний,минулий одночастиномовнуантонімію неутворюють;
2) новіопозиції зантонімічнимисмислами, якіутворюютьопозиції зіншими антонімічнимисмислами: "Щобміцно у спільнубудову Лягли,як надійніцеглини, І подвиг,і ділобуденне,І наші гарячісерця" (36), "Я зате, щоб на земліВсе родючепліднилось,Щоб у мороці-імліВсе яснерозвиднілось"(1980, 154), "А в юності,давно по цьомусхилу... Чи вдячнібудемо йому?Скажи, подумай,мила: На митьоце? На довгідні?" (75),"Хіба й собів осіннє полум’яЖбурнути юньлипневих снів?Ронити цвітпри сонцій поночі"(175). Антонімічніодиниці цієїгрупи утворюютьтакі антонімічніопозиції: сонце– поночі(вдень – вночі);морок-імла– ясне(тьма – світло);мить –довгі дні(мить – вічність);подвиг– діло буденне(свята – будні);
3) опозиції,що мають відповідностів одночастиномовнійантонімії:"Вночія ждав приходудня,А вденьбезсоннимиочами Шукавна полі тіньнічну"(47), "Воістинувоскрес, немовросою вмився...Обрав старийяк світ єдинийсимвол віри:Безсмертя– яко смертнийвічний дух"(125), "Ми – добрі.Не маємо злості,Уміємо щиропрощать" (75), "Аяк всохнеш? Про це я не думаю!Ще ж такий молодийз мене паросток,Не до смуткумені, не до старості"(139), "Не надивлюсь,не намилуюсь,Як гай зимовийзанімів. Він– спокійввесь, а я –хвилююсь"(84). Дані антонімічніопозиції реальномають відповідніїм одночастиномовнімолодий– старість(старий – молодість);добрі –злості(добро – злі);спокій– хвилююсь(хвилювання– заспокоююсь);вдень- –ічну (вночі– денний); безсмертя– смертний(смерть – безсмертний).
Дослідженнятворів І.Муратовапоказує, щосеред протиставлень,вираженихрізними частинамимови, у нихнайчастішезустрічаютьсяантонімічніопозиції, щоутворюютьприкметникита іменники(десь 70%), рідше– прикметникита дієслова,іменники тадієслова, іменникита прислівники,і зовсім мало– прислівникита прикметники.Як бачимо,міжчастиномовнаантоніміяпредставленау поета різноманітнимиопозиціяминомінативниходиниць.
Такіантоніми єсвоєріднимбудівельнимматеріаломпри описі розвиткуподій: "Юрбаглухо гуде.Говорить Забутийпророк: – Я живий.Я помер.Все довколишнє– тільки уява"(271). Антонімічнесполученняприкметникаі дієсловаживий-померскладають нібикаркас, основуопису сценизустрічі народуз лжепророком,який завдякирізночастиномовнимантонімамрозкриває переднами свою справжнюсутність – цеживий мрець,це мара, це те,чого насправдіне існує. Різкепротиставлення,вираженеміжчастиномовноюопозицією,єдино можливийприйом у цьомутексті, якийдає можливістьавтору розкритисуперечливусутність “Забутогопророка” івідкрити людямправду пронього.
Абовізьмімо іншийобразно-емоційнийфраагмент:"Щороку, щолітаі сухо,і зливи,І ясно,й туманно,і все по-новому,І все наче вперше..."(245-246). У цьому фрагментівзаємодіютьдві антонімічніпари сухо– зливи,ясно –туманно,які працюютьна створенняодного образу– літньогопейзажу. Першапара – антонімирізні частинимови (прислівникта іменник),вони задаютьритм усьомутекстові, координуютьнапрямок думки.Поет вживаєзамість одночастиномовнихантонімівсухо-вологоопозицію сухо– зливи,яка має іншийантонімічнийсмисл, більшконкретний,образний іопоетизований.Наступна параантонімів ясно– туманнопідсилює йуточнює попереднєпротиставлення.
Найчисельнішоюантонімічноюопозицією, якбуло вже зазначено,є опозиціяіменник – прикметник.У поета такіпари позначенівисокоюемоційно-експресивноюенергією, якувони передаютьусьому текстові:"Щоб міцно успільну будовуЛягли, як надійніцеглини, І подвиг,і ділобуденне,І наші гарячісерця" (36). У віршіконтрастуютьіменник подвигі сполученняділо буденне,бо перший умові не маєодночастиномовногоантоніма. ЗаСУМ, “подвиг– важлива своїмзначенням дія,вчинок, здійснюванийу важких, небезпечнихумовах; героїчний,самовідданийвчинок” [СУМ,1975, т.6, 736]. Отже, найвищаекспресивнаточка текстузосередженав контрастномуобразі подвиг– діло буденне,який і визначаєфункціональненавантаженнятексту.
Такимчином, міжчастиномовніантоніми, якзасіб мовноговираженняпротилежнихявищ, у поетичніймові І.Муратовазаймають значнемісце, бо саметака антоніміядає змогуписьменниковіпри відсутностіодночастиномовногоантоніма повноі глибоко розкриватисуперечливіявища абопротилежності,які перебуваютьу протиборствіі взаємодії.Підсумовуючи,можна зробитиі більш загальнийвисновок, щоміжчастиномовнаантонімія єодним із мовнихвиражень суперечностіяк універсального,всезагальногопринципу розвитку.
Здійсненийаналіз зображувальнихфункцій різнихконтрастнихопозицій, щовластиві поетичніймові І.Муратова,дає право зробитипевні узагальнення:
1) найбільшпоширенимявищем, за допомогоюякого поетдосягає яскравогостилістичногозабарвленняантонімічнихопозицій, єантитеза(нерозгорнута,розгорнута,структурноскладна), якаможе виступатиу поета як засібреалізаціїекспресивно-переносногозначення слів,служити обрамленнямцілої тематичноїгрупи антонімів,характеризуватиградацію якоїсьякості чизакономірностіабо градаціюназв часовихі просторових;
2) в антонімічнихтекстах поетареалізуютьсятакі види семантичнихвідношень(значень), як:
а) кон’юнкція(антонімічнаєдність), яказнаходитьвираження упоета за допомогоюсполучникаі (й), що підкреслюєдеякі із значеньі об’єднуєпротилежностів одне ціле(віки й хвилини),і заперечнихчасток не, ні(ані), що підкреслюютьвідсутністьчітко вираженоїознаки чи дії(ні жити – нівмерти);
б)охопленнявсього класупредметів,розділенихна протилежності.Такі конструкціїв І.Муратовахарактеризуютьздебільшогобезмежністьчасу і простору(ера (безмежність)– мить);
в) суперечність(поєднанняпротилежнихначал), що базуєтьсяу поета на оцінномухарактерізначень переважноприкметниковихантонімів(світлі й скорботні);
г) взаємнеперетворення,тотожністьпротилежностей,що дає змогуз’єднатипротилежностів щось єдине.Особливо виділяютьсяу поета прикметниковіопозиції (перший– останній);
д) зіставлення,яке досягаєу поета особливовисокої концентраціїв порівняльнійконструкції(тоді – як зараз);
е) чергування(послідовність),що у письменникавиявляєтьсяпереважно вдієслівнійантонімії йпідкреслюєтьсясполучникомто (то зрівня– то нагромаджує);
є) диз’юнкція(сильна і послаблена),антонімічнийконтраст якоїв І.Муратовастворюютьздебільшогоповторюванісполучники(або) – або, (чи)– чи (або мир –або смерть);
3) одниміз поширенихзасобів образностів поетичнихтворах І.Муратоває оксиморон,що зустрічаєтьсяпереважно впоєднанніозначуваногой ознаки (беззвучнийкрик, невічнедовголіття);
4) широкевикористаннярізночастиномовнихантонімів, щодають можливістьособливо глибокорозкрити сутністьпозначеногов його складномупротиріччі –одна із стильовихознак І.Муратова.Такі антонімиу поета поділяютьсяна три типи:
а) антонімічніопозиції, якіне утворюютьодночастиномовнуантонімію(зрячі – засліпла);
б) антонімічніопозиції, якіутворюютьконструкціїз іншими антонімічнимисмислами (подвиг(свята) – ділобуденне (будні));
в) антонімічніопозиції, щовідповідаютьодночастиномовнійантонімії(безсмертя –смертний, добрі– злість).
Найчисельнішоюрізночастиномовноюопозицією впоетичній мовіІ.Муратова єопозиція прикметник– іменник.
При аналізістилістичнихфункцій синоніміву поезіях І.Муратоваговорилося,що в поетичномутворі має важливезначення нетільки семантикаслів, а і способиїх введенняв художнійтекст. Це положеннястосуєтьсяі антонімів.Поетична майстерністьІ.Муратовавиявляєтьсяне тільки внових смисловихзв’язках антонімічнихслів у тексті,а і в способахїх введенняв текст.
Одниміз поширениху поета прийомівє уживанняантонімів зантонімічнимиепітетами зметою посиленняпротиставлення:"Неокупноюціною мирнівижили човни,І туманні низовиниЙ радість першоїстеблини, Й сумосінньогозела" (340). У наведеномутексті антонімічніепітети-означенняперший –осінній(оказіональнезначення "останній")підкреслюютьантитезу радість– сум.Антоніми-означеннястворюютьнавколо антитезипевний семантичнийореол, якийконкретизуєїї мовне значення,крім того,антонімічніепітети надаютьсиметрії поетичнійструктурі.
Іншийфрагмент демонструєвзаємодію вжене однієї, акількох парантонімів зпарою антонімічнихепітетів: "Щобза любовмої коханідрузіІ за ненавистьнедругилукаві,Над тілом бездиханнимстоячи, По щиростіридалиі раділи"(34). Протиставленнядрузі –недруги,любов –ненавистьзв’язуєтьсяв тісний вузолантонімічнимиепітетами-означеннямикохані– лукаві і разом вонипідсилюютьконтраст явища,що відбувається.Наступна антонімічнапара паронімівридали– раділи вносить концептуальнурозрядку втекст і надаєйому завершеності.
Другимспособом включенняантонімів утекст у поезіяхІ.Муратова єантонімічнийпаралелізм.Відомо, що паралелізм– “тотожне чиподібне розташуваннямовних елементів,однакове розташуванняподібних членівречення в двохчи більше сусідніхреченнях, умежах віршованоїстрофи, якістворюютьпоетичну фігуру”[СЛТ, 1985, 178].
Візьмімотакий приклад:"Я бачив горе,а співав прощастя,Я чув “рятуйте”,а кричав "ура!"(81). З тексту видно,як одна антонімічнапара горе– щастя підкреслюєтьсядругою “рятуйте”– “ура!”, симетричноюпарою. Такийантонімічнийпаралелізмпідсилюєпротиставлення,увиразнюєсуперечність.
Характернимдля стилю Муратоває сполученнякількох антонімічнихпар, які узгоджуютьсяза смислом іконотацією.Серед них частозустрічаютьсяіменниковіпари, які служатьдля організаціїтексту – початок-кінець:"Коли кордонисвітлай тьмистираються,Пірнає місяць,золотий карась,У плеса туману,щоб сонцюдать дорогу..."(176). Антонімічнапара світло– тьмапочинає текст,а пара сонце– туманзакінчує його.Обидва антонімічніряди складаютьградуальніантоніми, лексичнізначення якихдосить близькі.З поезії видно,що смисл другоїантонімічноїопозиції доповнюєсмисл першої,яка, в свою чергу,втілює в собіфілософськийзадум твору:світло й пітьмапротилежні,але разом ізтим перебуваютьу залежності(посилюєтьсясвітло – зникаєпітьма).
У поезіяхІ.Муратовавиділяютьсятакож симетричніі несиметричнііменниковіантонімічніпари, що стоятьпоруч і підсилюютьпротиставністьявищ, які вониназивають: "Щобсю ніч в нерівномудвобої Розпачуй надії,світлай тьмиЗірку провіднуперед собоюБачили у темряві,як ми" (1980, 173), "І незнаю: де мійспокій? Де шукатирівновагу? Убезвітрі,у згасанніЧи в горінні,в круговерті"(147).
Поєднанняприслівниковихі прикметникових,прислівниковихі дієслівнихантонімічнихпар дає змогуавторові повнішерозкрити суперечностілюдськогобуття: "Що –завтра?Ниніправийберег крутоІ з лівим,низовим, стаєна прю" (1980, 112),"Бараки.Табір.Поле чисте, Нестать наньому, анісісти, Бовздовжі впоперек– дроти" (59). Першийфрагмент демонструєтісну взаємодіючасових реалійзавтра– нині ізкоординаційними– лівий– правий.Тут відбуваєтьсязлиття часуі простору.Другий – сполученняантонімівконкретноїдії нестать – анісісти іантонімів, щовказують напричину цієїдії вздовж– впоперек(дроти). Такеінтегруваннянадає текстовідинамічностій експресивності.
Слідвідзначити,що І.Муратовнадає перевагусполученнюдвох дієслівнихантонімічнихпар, як-от: "Творю,руйную,мучусьі люблю,І не спинюсь,аж поки серцемстихну" (178), "ОНерінго! Ногимогутні твоїТвердо стоятьна землі..., Тутплачуть,сміються,кохають,Вірять, ненавидять,творять" (104).Нагнітаннядієслів, середних антонімічних,створює враженнядинаміки, руху,емоційногонапруження.Дієслівніантоніми творю– руйную,мучусь– люблю,плачуть– сміються,кохають– ненавидятьцементуютьтекст, підкреслюютьєдність рухуі віддзеркалюютьтемпераментпоета.
Особливістьмови І.Муратова– нанизуваннятрьох і більшеантонімічнихпар з метоюпідсиленняпротиставлення.Поет вживаєодну пару антонімів,але йому здається,що цього замалодля контрасту,і він додаєдругу, чим створюєекспресію, апотім вплітаєв тканину творуще одну антонімічнупару, щоб завершитиантонімічнийакорд, як, наприклад:"Куди ви – ужиттячи в потойбічність,В земнебуття чив морокинірвани,Наївній мудрі,як думки провічність, Пустельнихжахів свідки-каравани?"(144). Текст пронизуютьтри пари антонімів,серед яких двіпари слів-антонімів(життя –потойбічність,наївні– мудрі)і одна параантонімічнихсловосполучень(земнебуття –морокинірвани).Перші дві антонімічніпари між собоюсинонімічні(життя – земнебуття; потойбічність– мороки нірвани),тому вся цяантонімічно-синонімічнаконструкціямістить у собівисокийемоційно-експресивнийзаряд. І тількизавдяки третійантонімічнійпарі (наївні– мудрі)виникає розрядканапруги в тексті.
Антонімічніпари, як і синоніми,можуть створюватив поезіях І.Муратоваампліфікаційніряди. Явищеампліфікаціїспостерігаємов наступнихпоетичнихрядках, де поетнагромаджуєдекілька антонімічнихрядів, нанизуєїх один на одного,дбаючи про те,щоб висловлюванадумка сприймаласяв усій повнотіконтрасту:"Доброі Злов тривозі важу,Гріхий розгрішенняземне, Братерстваміць ісилу вражу,І вічне,й те, щогеть майне"(323), "Ось почулаі до причалуповернула: Доних – відомих,не відомих,До друзіві до ледьзнайомих,До пустотливихі серйозних,До невразливихі нервозних,Слоноподібнихі тендітних –До всіх своїхдвадцятилітніх"(89). Із цих текстіввидно, що нагнітаннякількох парантонімівпідсилюєхарактеристикуявища, створюєвраження великогозагалу. Вживаннятаких лексичнихструктур, доскладу якихвходять триі більше антонімічніпари, надаєоповіді семантичноїнапруженості,робить текстмісткішим,сприяє створеннюритму поезії.
Підсумовуючи,зазначимо, щодля поетичногостилю Муратовахарактерно:
уживанняантонімів зантонімічнимиепітетами, щопідкреслюєпротиставлення(недруги лукаві– друзі кохані);
використаннятакої поетичноїфігури, якантонімічнийпаралелізм,з тією ж метою(бачив горе –співав прощастя, чув "рятуйте"– кричав "ура!");
ампліфікація,нанизуванняантонімічнихпар, що посилюєконтраст явища(відомі – невідомі,друзі – ледьзнайомі, пустотливі– серйозні,невразливі –нервозні,слоноподібні– тендітні);
уживаннясинонімічно-антонімічнихблоків з метоюстворенняконцептуальноїнапруги чирозрядки (життя(земне буття)– потойбічність(мороки нірвани)).
МовуІ.Муратова неможна вивчатитільки статично,бо в його мовіпереплітаютьсярізні мовно-стилістичнізасоби. Зокремаце помітно там,де в антонімічнізв’язки вступаютьсиноніми. Такіантонімічно-синонімічнівзаємозв’язкиу художніхтворах поетахє не спорадичнимявищем, а зустрічаютьсяпостійно. Цеодна із стильовихознак поезіїІ.Муратова.
На взаємодіюміж синонімічнимиі антонімічнимивідношеннямивказувалосьнеодноразово[Шмелев, 1973, 134-135].
На думкудослідників,семантичнізв’язки синоніміві антонімівнайбільш відчутнопостають увзаємодії двохпротилежнихСР [Иванова,1982, 48], об’єднанихопозиційнимизв’язками.Ф.П. Філін зцього приводузазначив:“Синонімічніі антонімічнівідношення– два важливихвиди семантичнихзв’язків сліву рамках тієїчи іншоїлексико-семантичноїгрупи...” [Филин,1982, 237]. Але це особливовиявляєтьсяв художніхтекстах.
Оскількисинонімія іантонімія тіснопов’язані, томіж ними існуєскладна системазалежностей.Так, В.М.Русанівськийзвертав увагуна те, що “синонімічнийряд слів разомз антонімамидо кожногочлена рядуутворює семантичнеполе, яке межуєз іншими семантичнимиполями, частковой накладаєтьсяна них” [Русанівський,1991, 3]. Про те, що слова,які складаютьсемантичнеполе, пов’язанірізного родувідношеннями,відмічав Ф.П.Філін.Дослідникхарактеризувавїх, як відношення"синонімії,антонімії,всякого родууточнення,диференціаціїй узагальненняблизьких читотожних значень"[Филин, 1957, 536]. Л.О.Введенськавважає, що“взаємодіютьантоніми зсинонімаминасампередтоді, коли члениодного рядусиноніміввступають вантонімічнівідношенняз одним якимосьабо з усімасловами другогоряду” [Введенская,1971, 14].
Як ужезазначалося,для мови ІгоряМуратова характерневживання водному текстіі синонімів,і антонімів,що створює, такби мовити, дваряди нагнітанняі тим самимпідсилює образ.
Частішеза все поетвикористовуєзв’язок антоніміїз синонімієюяк спеціальнийобразний прийом:"Я короля оспівувавтак гучно, Щостав багатієміз жебрака...,Я короля звеличувавтак часто, Щодо душі припалапідла гра"(181). У цьому текстісиноніми оспівував– звеличувавобрамляютьопозицію багатій– жебрак,тобто антонімічнийряд розділяєсинонімічний,що дає змогукожному із цихлексичнихзасобів чітковиконуватисвої функції:синоніми заміщуютьодин одного,щоб уникнутиповтору в невеликомуфрагменті, ав антонімічномуряді спостерігаємо,як одна протилежністьвиходить зіншої, чимпідкреслюєтьсяконтраст явища.
Характернедля поезійІ.Муратова івживання поручдвох рядівсинонімів іантонімів:"Вагались,як і я, в жорстокійтворчій тиші,Терзались,як і я, у гомонахжиття" (1980, 154), "Заніч блага:"Помстіться,рідні, а мертвихвідплатіть,живі!"(50). В обох прикладахдієслівнісиноніми вагались– терзались,помстіться– відплатітьвиконуютьфункцію уточнення,а пов’язаніз ними антонімитиша –гомін,мертві– живіпідсилюютьемоційну образністьтексту.
Цікавітакож прикладивзаємодіїсинонімів іантонімів, якіпоєднуютьсяз такою стилістичноюфігурою, якповтор: "Захмелію,згадаювсе прикре,болюче,лихе...В’янесад мій і зновуцвіте...Ах, забуду,забудувсе прикре,болюче,лихе!"(151). Таке нагромадженняантонімів ісинонімів(згадаю– забуду,в’яне –цвіте;прикре– болюче – лихе)письменниквикористовує,щоб виділити,звернути увагучитача на головне– стражданняліричногогероя. А повторантонімічногослова забудута синонімівприкре– болюче – лихедопомагаєповніше відобразитицей схвильованийі напруженоемоційний станліричногогероя. Особливоївиразностітекстові надаєкільцевийсинонімічнийповтор (прикре– болюче – лихе),який починаєі закінчуєфрагмент.
Знаходимоу поета і такіконструкції,які утворюютьсинонімічно-антонімічнийтрикутник, щодає змогу стислоі виразно розкритиконцептуальнийзміст поезії:"Овіяний тривогою,журбоюЧи радістюрозбудженийкажу: Любов донього в серцізбережу..." (1980,157), "Вночі, колиспить все спокійне,наїдене,сите...Я чую, ...як світпотрясаютьмогутнім воланнямголодні"(112),", "Найкращавсохлаяблуня моя, Аще ж торік наній буялацвіть! Квітуєвсе. А яблунямоя Одна в садкубезрадісностоїть" (141). Яквидно з поезій,антоніми, яквершини трикутників,допомагаютьвиявити і розрізнитизначення синонімічнихслів: журба,тривога – радість;наїдене, сите– голодні; буяє,квітує – всохла.
Складнепереплетінняантонімії ісиноніміївідбуваєтьсяі в наступномутексті: "Непорушневістря полудневе.Чом же так суворо,а не втішно?Буряно,бентежно,а не ніжно?Не дрімотнов тиші, а турботно?"(131). Тут спостерігаємосвоєріднийпаралелізмтрьох антонімічнихрядів суворо– втішно;буряно,бентежно –ніжно;дрімотно– турботно,які вступаютьміж собою щей у синонімічнівідношення.Так, вимальовуютьсядва СР: суворо– буряно – бентежно– турботно;втішно– ніжно – дрімотно.У наведеномуприкладі антонімічніслова не тількиутворюють“власну”мікросистему,але й включаютьсяяк одна із основнихкоординат узагальну схемутематичноїкласифікаціїлексики, вступаючиу тісний органічнийзв’язок ізсинонімамитієї ж тематичноїгрупи.
Залежністьміж антонімієюі синонімієюособливо чіткопроступає, колирозглянутивертикальвірша: "Відспогадів насерці завждисмутно:Отут– було... І там– було... О, хочби як було сутужной скрутно,–Хай буде з коренящодня новестебло І плідна нім новий,щоб мали праволюди Сказати:"Тутвже є, А там– ще буде!" (140).
Вертикаль:
смутно
Отут
там
сутужно скрутно
кореня
плід
Тут
там
Або:"Вже й сили брак– а серце прагнезвершень, Вжей ніч твоя – адух волієкрил! Напевно,в тім і є жорстокадобрістьБуттяі мрій– ревнивоїрідні, Щоб вічнонас манив далекийобрій Ізалишавсь увічнійдалині"(174).
Вертикаль:
прагне
воліє
жорстокадобрість
Буття мрій
далекийобрій
далині
Проаналізувавшизв’язок синоніміві антоніміву поетичнійтканині творівІ.Муратова,можна констатувати,що цей зв’язоквиявляється:
у загальнихзакономірностяхуживання синоніміві антонімів:поет частішевикористовуєряди синоніміві ряди антонімічнихпар, рідше окремісинонімічніпари й окреміантонімічніпари;
у широкомувикористанніі в синонімах,і в антонімахконтекстуальнихсинонімів іантонімів:коли одно слововиступає влексичному(словниковому)значенні, івоно наводить(індукує) відповідносинонімічнечи антонімічнезначення наінші синонімічнічи антонімічніслова;
у включеннідо ряду синонімівабо антонімівслів, які не єсинонімамичи антонімами,але завдякисинонімічномуабо антонімічному“зараженню”,індукції значеньстають ними.
Дослідженняантонімів упоетичнійтканині творівІ.Муратовапереконує, щоце один ізнайважливішихмовних засобів,який дозволяєрозкрити сутністьпозначеного,“схопити”протилежностів їх діалектичнійєдності.
Беручидо уваги семантичній граматичніознаки антонімічнихслів, найбільшвиявленимиу розглянутихнами поезіяхє такі типиантонімів:
антоніми-квалітативиі координативи(антоніми, щовиражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять) (близько80%);
антоніми-комплементативи(антоніми, щовиражаютькомплементарність)(близько 10%);
антоніми-контративи(антоніми, щовиражаютьпротилежнуспрямованістьдій, ознак чивластивостей(близько 10%).
Найпродуктивнішимі найрізноманітнішимза тематикоюу поета є класантонімів –квалітативівта координативів,бо саме цей типантонімівутворює ядроантонімії. Цейклас включаєсім тематичнихгруп, які представляютьантонімічніопозиції, щовиражаютьградуальнуякісну контрарність,і одну тематичнугрупу, якупредставляютьантонімічніопозиції, щорепрезентуютьпротилежністьосновнихкоординаційнихпонять.
У межахтематичноїкласифікаціїантонімів цьогокласу превалюєперша група,утворена ізантонімічнихслів, що позначаютьпсихічні тафізіологічніхарактеристикилюдини та їїстану. У тематичнихгрупах виділяютьсяопорні антонімічніобрази, середяких домінуютьщастя – горе,любов – ненависть,день – ніч, мить– вічність.Антоніми-квалітативита координативиу різних текстахутворюють різнісемантичніполя і, як показуєдослідження,експлікуютьфундаментальніпоняття нетільки матеріального,а й духовногосвіту світу.
Меншпродуктивнимиу І.Муратоває антоніми-комплементативи,які за лексико-граматичнимиознаками поділяютьсяна три розряди:іменникові,прикметниковіта прислівниковіантонімічніпари. Поет дужевдало використовуєособливістькомплементарнихантонімів(розмежовуватиознаки) длятворення експресивнихопорних образів-контрастів:життя – смерть(живий – мертвий,безсмертний– смертний); правда – кривда;війна – мир;поразка – перемога,які пробуджуютьдію уяви у читачів,динамізуютьоповідь.
Ще меншчисленнимиу поетичнихтворах І.Муратоває клас антонімів-контративів,до якого входятьдієслова, щореалізуютьвекторнупротилежність.Антоніми-контративиу поета виявляютьсяв п’яти тематичнихрозрядах. Середних центральнемісце посідаєтематичнагрупа, що позначаєсоціальніявища, взаємовідносинилюдей у суспільстві,оскільки виражаєборотьбу добраі зла, честі ібезчестя, тобтовсе, що становитьбольове полепоезії І.Муратова.
Ознакоюстилю письменника,що зумовлюєпідкресленоемоційне баченнядійсності, євживанняконтекстуальнихантонімів.І.Муратов нецурається такзваних “загальних”антонімів, щовже стали фактамимови (вогонь– крига) і творитьнові контекстуальніантоніми (мир– смерть, ненавидів– ждав), що підкреслюємовну майстерністьпоета і особливостісприйманняним світу.
У функціональномуплані антоніми,використаніМуратовим,реалізуютьсемантичнівідношенняпротиставлення,зіставлення,кон’юнкції,диз’юнкції(сильної іпослабленої),чергування,перетворення,всеохоплюваності,суперечності.Поет надаєперевагу семантичнимзначеннямпротиставлення,кон’юнкціїі диз’юнкціїяк таким, щодають змогунайяскравішевідобразитиконтрастнісмислові відношення.
Найуживанішийхудожній засібпротиставленняу поета – антитеза,як проста(нерозгорнутаі розгорнута),так і складна.Ця важливастилістичнафігура створеназа рахунок нетільки лексичнихантонімів, алей контекстуальнихі міжчастиномовних.Антитеза упоета виступаєяк засіб реалізаціїемоційно-експресивногозначення слів.Уживання водному великомупоетичномуфрагментікількох парантонімів, якіутворюютьантитезу,характеризуємову поезійІ.Муратова.
Значнемісце в поезіїІ.Муратовапосідає оксиморон,який, як відомо,відзначаєтьсявеликою виражальноюсилою. Оксиморону Муратоваутворює новівідтінки смислуі є важливоюскладовоючастиноюекспресивностійого поезій.
Антоніміярізних частинмови у митцяпредставленатрьома типамиміжчастиномовнихопозицій, рівнихміж собою укількісномувідношенні.До найтиповішихмоделей міжчастиномовнихантоніміввідносимоантонімічніопозиції, щоутворюютьприкметникита іменники.Як засіб вираженняпротиставлення,така антоніміябільш повнорозкриваєдинамічнунатуру автора.
Використовуваннярізних способіввведення антоніміву текст: ампліфікації,нагромадженняантонімічнихпар для посиленняконтрастуявища, антонімічногопаралелізмудля підкресленняпротиставлення,уживання якантонімівсинонімічнихслів, уживанняантонімів зантонімічнимиепітетами,введеннясинонімічно-антонімічнихблоків дляконструктивноїорганізаціївірша, для вираженнявнутрішньогонапруженнячи розрядки– особливістьмови І.Муратова.
Одна ізстильових ознакпоезії І.Муратова– антонімічно-синонімічнівзаємозв’язки.Найбільш характернимдля мови поетає вживанняпоруч двох ібільше рядівсинонімів іантонімів,введення втекст синонімічно-антонімічнихтрикутників,використаннясинонімічногота антонімічногоповтору.
Мова поезійІ.Муратовабагата й різноманітна,як і його життя,відображенев творчості.Разом із країноювін пройшовскладний шлях,переживаючиїї злети й падіння,вболіваючиза її долю,відбиваючижиття, своєсприйманняйого від молодечогозапалу дофілософськихроздумів зрілоговіку. Цей складнийшлях знайшоввираження нетільки в ідейно-тематичномуй емоціональномузмісті поезій,а і в мові.
Поетичнемовлення І.Муратовадуже багате:воно вміщуєскладні йбагатоманітнісловниковіглибини українськоїлітературноїмови другоїполовини ХХстоліття, ічисті джереланароднопоетичноїмови та мовиукраїнськоїлітературиХІХ – ХХ століть.
Крізьсучасну лексикунауки, культури,техніки у поетапросвічуєтьсянародна першоосновайого поетики.Посьменниквикористовуєрізні способипоетичногоосвоєння фольклорнихджерел: включенняв поезію пісенноготексту, використаннясюжету народноїпісні, трансформаціяпісенноготвору, введеннянародної символікив новий семантичнийконтекст, поєднаннятрадиційнихфразеологізмівз новітньоюінтелектуальноюлексикою, вживаннярелігійноїлексики табіблійноїсимволіки длястворенняоригінальнихпоетичнихобразів.
Інтелектуальніасоціаціївиявляютьсяв літературнихремінісценціях,які органічновливаютьсяв авторськийтекст, зокремаіз "Слова ополку Ігоревім",Т.Г. Шевченка,О.С. Пушкіна,І.П. Котляревського,П.А. Грабовського,М.М. Коцюбинського,О.П. Довженка,П.Г. Тичини.
Своєрідністьмови поезійІ.Муратоваполягає нетільки в багатствісловниковогоскладу, а і вспособі йоговикористовуваннявідповідноне тільки допредмета зображення,а й до психічногоскладу поета,зокрема йогопсихічноготипу й темпераменту,які позначеніпристрасністюй динамізмом.
У поетичномумовленні цезнаходитьвираження впобудові тексту,у способі включенняв текст тих чиінших мовнихелементів. Так,вираженнюемоціональногосвіту поетавідповідаютьлексико-морфологічніповтори, переважнодієслівно-іменникові;порівняння,серед якихвиділяютьсяпредикативніпорівняльніструктури(повні і неповні),структури зорудним порівняльним,безсполучниковіі семантичноускладненіпорівняльніконструкції;індивідуально-авторськіметафоричнісловосполучення.
Більшостітворів поетапритаманневикористовуванняабстрактноїта іншомовноїлексики напозначенняпсихічнихякостей чистанів людини.
Характерноюознакою індивідуальногостилю І.Муратоває його словотворення,зокрема морфологічнінеологізми,що включаютьприкладки такомпозити-прикметники.Відзначаютьсяоригінальністютакож афіксальніновоутворенняі прислівниковіоказіоналізми.
Особливостіпсихічногоскладу поетазнаходятьвиявлення вбагатстві йспособах уживаннясинонімів.
Якщооцінювати мовнеявище з лінгвістичногопогляду, тотреба відзначити,що в поезіїІ.Муратовапереважаютьсинонімиідеографічноготипу.
З поглядусемантикипривертаютьувагу синоніми(у тому числій контекстуальні),що позначаютьявища внутрішньогосвіту людини:почуття, настрої,переживання.
У поетичнихтворах І.Муратовасиноніми, якмовний засіб,виконують усіп’ять основнихфункцій, аледля стилістикицього поетанайбільш характерніфункції уточнення(диференціації),заміщення тапротиставлення.Серед них кількісновиділяєтьсяфункція диференціації,оскільки вонадає можливістьвиразити найтоншісемантичні,стильові йемоційно-експресивнівідтінки поняття.
Одна ізстильових ознакпоезії І.Муратова– широке використаннярізних стилістичнихспособів введеннясинонімів утекст. Однакпоет надаєперевагу дистантномута рамочномуспособу розташуванняслів.
Визначальноюрисою поетичногомовлення І.Муратоває вживаннятрьох і більшесинонімічнихслів у СР. Частопоет вплітаєв тканину творудекілька такихСР.
Поетичномумовленню І.Муратовавластивийвисокий ступіньантонімічностілексичнихзасобів, оскількиантоніми якзасіб експресивноговираженняпочуттів ідумок відбиваютьсвоєрідністьпсихічногоскладу поета.
За семантикоюй граматичнимиознаками впоезії І.Муратовадомінуютьантоніми, щовиражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять. Середних привертаютьувагу антоніми,що входять досемантичноїгрупи на позначенняпсихічнихякостей людини.
Оцінюючистилістичніособливостівживання антонімів,слід відзначити,що поет надаєперевагу тим,які найяскравішевідображаютьконтрастнісмислові відношення– протиставлення,кон’юнкцію,диз’юнкцію.Найуживанішимхудожнім засобомпротиставленняу поетичномумовленні І.Муратоває антитеза, яказавжди у поетасупроводжуєтьсяекспресивнимкомпонентом.
Динамізмособистостіписьменниказнаходитьвиявлення ів способахвикористовуванняантонімів. Дляпідкреслення,посиленняпротиставленняпоет вводитьу текст три ібільше антонімічніопозиції, цимсамим створюючиампліфікаційніряди.
Уживаннясинонімічно-антонімічнихблоків длявираження чизняття концептуальноїнапруги – однаіз характернихознак поетичногомовлення І.Муратова.
Такимчином, можнапідсумувати,що висока частотністьсинонімічнихта антонімічнихмовностилістичнихзасобів у мовіпоезії І.Муратова,які надаютьможливістьрозкрити всюглибину й діалектичнуєдність контрастивнихдумок, є проявоммогутньоготемпераментупоета.
Муратов І.Вибрані поезії:У 2-х томах.– К.:Дніпро, 1972.– 385 с.
Муратов І.Надвечірніптахи. Вірші1967-1968 років.– К.:Радян. письменник,1969.– 253 с.
Муратов І.Поезії.– К.: Радян.письменник,1980.– 286 с.
Муратов І.Твори: У 4-х томах.Т.І.– К.: Дніпро,1982.– 415 с.
АпресянЮ.Д. Английскиесинонимы исинонимическийсловарь // Англо-русскийсинонимическийсловарь.– М.:Русский язык,1988.– С.500-543.
АпресянЮ.Д. Избранныетруды. Том І.Лексическаясемантика.Синонимическиесредства языка.–М.: Школа "Языкирусской культуры".Издательскаяфирма "Восточнаялитература"РАН, 1995.– 472с.
АпресянЮ.Д. К проблемесинонима // Вопросыязыкознания.–1957.– №6.– С.67-74.
АпресянЮ.Д. Лексическаясемантика.Синонимическиесредства языка.– М.: Наука, 1974.–367с.
АрнольдИ.В. Стилистикасовременногоанглийскогоязыка (стилистикадекодирования).–Л.: Просвещение,1973.– 303с.
АхмановаО.С., Натан Л.Н.,ПолторацкийА.И., ФатющенкоВ.Н. О принципахи методахлингвостилистическогоисследования.–М., 1966.– С.7-8.
БаженовН.М. Современныйрусский литературныйязык.– К.: Рад.школа, 1954.– С.85-93.
БаллиШ. Французскаястилистика.–М.: Изд-во иностр.л-ра, 1961.– 394с.
БахтинМ.М. ТворчествоФрансуа Раблеи народнаякультурасредневековьяи Ренессанса.–М.: Прогресс,1965.– 404 с.
БережанС.Г. Семантическаяэквивалентностьлексическихединиц.– Кишинев:Штиинца, 1973.–372с.
БертагаевТ.А., Зимин В.И.О синонимиифразеологическихсловосочетанийв современномрусском языке// Русс. язык вшколе.– 1960.– №3.–С.5-6.
БілодідІ.К. Про порівняльнустилістикусхіднослов’янськихмов // Теоретичніпроблеми лінгв.стилістики.–К.: Наукова думка,1972.– С.3-21.
БлумфилдЛ. Язык. Переводс английского.–М.: Прогресс,1968.– 607с.
БрюггенВ. На передньомукраї // Прапор.–1972.– №7.– С.91-101.
БрюггенВ. Ворог – байдужість// Звичайнийхліб мистецтва.Літературно-критичністатті.– К.: Радян.письм., 1969.– С.189-200.
БудаговР.А. Введениев науку о языке.–М.: Просвещение,1965.– 492с.
БулаховскийЛ.А. Введениев языкознание.Часть ІІ.– М.:Учпедгиз, 1953.–С.44-45.
БулаховськийЛ.А. Нариси ззагальногомовознавства.–К.: Рад. школа,1955.– 307с.
ВасильевЛ.М. Современнаялингвистическаясемантика.–М.: Высшая школа.,1990.– 175с.
ВащенкоВ.С. Про становленняй самовизначеннялінгвостилістикияк науки //Українськанародна лексика.–Дніпропетровськ:Вид-во Дніпропетров.ун-ту, 1973.– С.129-135.
ВащенкоВ.С. Стилістичніявища в українськіймові.– Харків,1958.
ВащенкоВ.С. Українськасемасіологія:Типологіялексичнихзначень.–Дніпропетровськ:Вид-во Дніпропетров.ун-ту, 1981.– 68с.
ВведенскаяЛ.А. Словарьантонимоврусского языка.2-е издание, испр.и доп.– Ростов-на-Дону:Изд-во Ростов.ун-та, 1982.– С.7-8.
ВведенскаяЛ.А. Словарьантонимоврусского языка.–Ростов: Изд-воРостов. ун-та,1971.– 166с.
ВиноградовВ.В. Итоги обсуждениявопросов стилистики// Вопросы языкознания.–1955.– №1.– С.60-87.
ВиноградовВ.В. Русскийязык. Грамматическоеучение о слове.– М.: Высшая школа,1972.– 614с.
ВинокурТ.Г. Закономерностистилистическогоиспользованияязыковых единиц.–М., 1980.– С.57-64.
ВинокурТ.Г. Избранныеработы по русскомуязыку .– М.: Учпедгиз,1959.– С.391- 403.
ВинокурТ.Г. Синонимияи контекст //Вопросы культурыречи.– М., 1964.– Вып.5.–С.21.
ВыготскийЛ.С. Мышлениеи речь // Избранныепсихологическиепроизведения.–М.: Изд-во АПНРСФСР, 1956.
ВишенськаН. Мудрістьсерця // Вітчизна.–1965.– №2.– С.210-211.
ГаличО. "І не спинюсь,аж поки серцемстихну" // Українськамова і літературав школі.– 1990.–№9.– С.89-92.
Галкина-ФедорукЕ.М. Современныйрусский язык.Лексика.– М.:Учпедгиз, 1954.–С. 136-140.
ГвоздевА.Н. Очерки постилистикерусского языка.Издание 2.– М.:Учпедгиз, 1955.–С.343-344.
ГвоздевА.Н. Очерки постилистикерусского языка.Издание третье.–М.: Просвещение,1965.– 407с.
ГельблуЯ.И. Способывыраженияантонимичностив современномнемецком языке.Авторефератдисертации… канд. филолог.наук.– Л., 1965.
ГоловинБ.Н. Основы культурыречи.– М., 1980.–С.188-199.
ГолубИ.Б. Стилистикасовременногорусского языка.Учебное пособиедля вузов. Изданиевторое, перераб.и доп.– М.: Высшаяшкола, 1986.– 336с.
ГорнунгБ.Ю. О природесинонимии вязыке и теоретическихпредпосылкахсоставлениясинонимическихсловарей // ВЛ.–1965.– №5.– С.95-99.
ГригорьевВ.П. Поэтикаслова.– М.: Наука,1979.– С.22-137.
ГужваФ.К. Современныйрусский литературныйязык. Часть I.Издание второе,перераб. и доп.–К.: Выща школа,1978.– 247с.
ГумбольдтВ. О различииорганизмовчеловеческогоязыка и влияниеэтого различияна умственноеразличиечеловеческогорода.– Спб, 1959.
ДавыдоваМ.К. Антонимиякак художественно-выразительноесредство вромане М. Шолохова"Поднятаяцелина" // Ученыезаписки Хабаровскогопед. ин-та (сериярусс. яз.).– 1970.–Т.29.– С.150-159.
ДевкинВ.Д. Немецкаяразговорнаяречь. Синтаксиси лексика.–1979.–
С.217-231.
ДевкинВ.Д. Рецензияна книгу: Антонимы(пособие полексике немецкогоязыка) // М., 1969 / Иностр.яз. в школе.–1970.– №2.– С.79-81.
ДідківськаЛ.П., РоднінаЛ.О. Словотвір,синонімія,стилістика.–К.: Наук. думка,1982.– 170с.
Дослідженняз лексикологіїта лексикографії.–К.: Наук. думка,1965.– 271с.
ДятчукВ.В., ПустовітЛ.О. Семантичнаструктура іфункціонуваннялексики українськоїлітературноїмови.– К.: Наук.думка, 1983.– 156с.
ЕвгеньеваА.П. Введение// Словарь синонимоврусского языка.–Т.I.– Л.: Наука,1970.– С.5-19.
ЕвгеньеваА.П. Основныевопросы лексическойсинонимии //Очерки по синонимикесовременногорусскоголитературногоязыка.– М.– Л.:Изд-во АН СССР,1966.– С.4-29.
ЄрмоленкоС.Я. Естетичнаприрода словав народнійпісні // Укр. моваі літ. в школі.–1976.– №7.– С.34-45.
ЄрмоленкоС.Я. Слово, оновленечасом // Культураслова.– К.: Науковадумка, 1976.– Вип.11.
ЄрмоленкоС.Я. Фольклорі літературнамова.– К.: Науковадумка, 1987.– 245с.
ЕфимовА.И. Стилистикахудожественнойречи. Изданиевторое.– М.: Изд-воМГУ, 1961.– С.252-258.
ЖирмунскийВ.М. Задачи поэтики// Теория литературы.Поэтика. Стилистика.–Л., 1977.– С.28-31.
ЖирмунскийВ.М. Общее игерманскоеязыкознание// Избранныетруды.– Л., 1976.
ЖовтобрюхМ.А., Кулик В.М.Курс сучасноїукраїнськоїмови.– К.: Вищашкола, 1972.– 407с.
ЖовтобрюхМ.А. Українськалітературнамова.– К.: Наук.думка, 1984.– 255с.
ЖуковВ.П. Семантикафразеологическихоборотов.– М.:Наука, 1978.–
С.91-97.
ЖуравельН.В. Засіб експресії– антонімія// Культура слова.–К.: Наук. думка,1981.– Вип.20.– С.32-34.
ЗалевскаяА.А. Пониманиетекста какактуальнаяпсихолингвистическаяпроблема //Литературныйтекст: проблемыи методы исследования.–Калинин: Изд-воКалинин. ун-та,1987.
ЗвегинцевВ.А. Замечанияо лексическойсинонимии //Вопросы теориии истории языка.–Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1963.– С.25-40.
ЗвегинцевВ.А. Семасиология.–М.: Изд-во Москов.ун-та, 1957.– 321с.
ЗвегинцевВ.А. Теоретическаяи прикладнаялингвистика.–М.: Просвещение,1968.– 336с.
ИвановаВ.А. Антонимияв системе языка.–Кишенев: Штиинца,1982.– 162с.
ИзардК. Эмоции человека.–М.: Изд-во Москов.гос. ун-та, 1980.–427с.
ІльницькийМ.М. Художнійлітопис часу// Муратов І. Твориу 4-х томах.– К.:Дніпро, 1982.– Т.І.–С.5-18.
ИсаевА.В. К вопросуо соотношениилингвистическогои логическогов учении обантонимах //Научн. докл.высш. школы.Филологическиенауки.– 1972.– №1.–С.49-56.
ИсаченкоА.В. Бинарность,привативныеоппозиции играмматическоезначение // Вопросыязыкознания.–1963.– №2.– С.39-56.
КалашникВ.С. Особливостіслововживанняв поетичніймові.– Харків:Вид-во Харків.держ. ун-ту, 1985.–68с.
КалининА.В. Лексикарусского языка.–М.: Изд-во МГУ, 1971.– С.59-61.
КарауловЮ.Н. Общая и русскаяидеография.–М.: Наука, 1976.– 355с.
КарауловЮ.Н. Русскийязык и языковаяличность.– М.:Наука, 1987.– 261с.
КацнельсонА.І. Вічностій хвилини голоси// І. Муратов.Поезії.– К.: Радян.письм., 1980.– С.3-16.
КиреевА.А. Об антонимах// Русс. яз. в школе.–1954.– №3.– С.10-13.
КлаусГ. Введение вформальнуюлогику.– М.: Изд-воиностр. лит.,1960.
КлименкоН.Ф. Словотворчаструктура ісемантикаскладних сліву сучаснійукраїнськіймові.– К.: Науковадумка, 1984.– 252с.
КлименкоН.Ф., Пещак М.М.,Савченко І.Ф.Формалізованіоснови семантичноїкласифікаціїлексики.– К.:Наукова думка,1982.– 250с.
КлименкоН.Ф. Як народжуєтьсяслово // Мовознавство.–1992.– №3.–
С.20-24.
КлюєваВ.Н. Краткийсловарь синонимоврусского языка.–М.: Учпедгиз,1956.– 279с.
КоваликІ.І. Про типологічнуінтерпретаціюхудожньогослова та виявмайстерностіу Словникумови творівІ. Франка //Українськелітературознавство.–Львів, 1969.– Вип.VII.– С.158-161.
КовальА.П. Практичнастилістикасучасної українськоїмови.– К.: Вищашкола, 1987.– 351с.
КовальовВ.П. Вимовнаекспресіяхудожньоїпрози // Мовознавство.–1973.– №1.– С.31-40.
КовальовВ.П. Виражальнізасоби українськогохудожньогомовлення.– Херсон: Херсонськаміська друкарня,1991.– 125с.
КовальовВ.П. Експресивневикористанняантонімів вукраїнськомухудожньомумовленні // Укр.мова і літературав школі.– 1986.–№9.–
С.48-51.
КожинаМ.Н. Стилистикарусского языка.Издание второе,перераб. и доп.–М.: Просвещение,1983.– 224с.
КолесникГ.М. Мова газетив епоху НТР //Науково-технічнийпрогрес і мова.–К., 1978.– С.93-95.
КомиссаровВ.И. Проблемаопределенияантонимов //Вопросы языкознания.–1957.– №2.– С.49-58.
КондаковН.И. Логическийсловарь.– М.:Наука, 1971.– С.131.
КононенкоВ.І. Стилістичнийаспект синтаксису/ Слово і труд.–К., 1976.– С.117-121.
КузнецМ.Д. Стилистическиефункции синонимов// Ученые запискиІ ЛГПИИЯ. Т.I.–Л.: Изд-во ЛГПИИЯ,1940.
ЛеонтьевА.А. Психологическаяструктуразначения //Семантическаяструктураслова.– М.: Наука,1971.– С.7-15.
ЛисиченкоЛ.А. Антонімив сучаснійукраїнськіймові // Українськамова і літературав школі.– 1976.–№1.– С.26-33.
ЛисиченкоЛ.А. Бесіди прорідне слово:Слово і йогозначення.–Харків: ХДПУ,1993.– 136с.
ЛисиченкоЛ.А. Лексикологіясучасної українськоїмови: Семантична структураслова.– Харків:Вид-во Харків.ун-ту, 1977.– 116с.
ЛисиченкоЛ.А. Лексико-семантичнасистема українськоїмови.– Харків:ХДПУ ім. Г.С. Сковороди,1997.– 129с.
ЛисиченкоЛ.А. Типи синонімівза значенням// Українськамова і літературав школі.– 1973.–№11.– С.58-64.
ЛосевА.Ф. Терминологическаямногозначностьслова и символа// Языковая практикаи теория языка.–М.: Наука, 1978.– С.4-9.
ЛотманЮ.М. Анализпоэтическоготекста.– Л.:Просвещение,1972.– С.81.
ЛурияА.Р. Маленькаякнижка о большойпамяти.– М.: Изд-воМосковскогоун-та, 1968.– С.66-69.
ЛьвовМ.Р. К вопросуо типах лексическихантонимов //Русс. яз. в школе.–1970.– №3.– С.71-76.
МаксимовЛ.Ю. Антонимиякак один изпризнаковкачественностиприлагательных.Авторефератдиссертации… канд. филол.наук.– М., 1958.
МаксимовЛ.Ю. Частицане и приставкане- с краткимиприлагательными// Русс. яз. в школе.–1957.– №2.– С.7-17.
Материалистыдревней Греции.–М.: Госполитиздат,1955.– С.49-53.
МацькоЛ.І. Інтер’єктиваціяв українськіймові // Укр.мовознавство.–1979.– Вип.7.– С.21-27.
МельниковГ.П. О типахдуализмовязыковогознака // Научныедоклады высшейшколы. Филологическиенауки.– 1971.– п.5.
МигиринВ.М. Язык каксистема категорийотображения.–Кишинев, 1973.
МиллерЕ.Н. Антонимияв лексике ифразеологии:На материаленемецкого ирусского языков.–Алма-Ата, 1978.
МиллерЕ.Н. Природалексическойи фразеологическойантонимии.–Саратов: Изд-воСаратовскогоун-та, 1990.– 223с.
Михайлов В.А.Генезис антонимическихоппозиций(антонимия иотрицание).Учебное пособие.–Л., 1987.
Моваі час. Розвитокфункціональнихстилів сучасноїукраїнськоїлітературноїмови.– К.: Науковадумка, 1977.– 237с.
МурзинЛ.Н., Штерн А.С.Текст и еговосприятие.–Свердловск:Изд-во Уральскогоун-та, 1991.– 172с.
МуравицкаяМ.П. Психолингвистическийаспект взаимодействиялексическогов слове // Вопросыязыкознания.–1984.– №5.– С.108-115.
МуромцеваО.Г. Розвитоклексики українськоїмови в другійполовині ХІХ –початок ХХст.– Харків:Вища школа,1985.– 152с.
НикитинМ.В. Лексическоезначение слова(структура икомбинаторика).–М.: Высшая школа,1983.– 127с.
НикитинМ.В. Основылингвистическойтеории значения.–М.: Высшая школа,1988.– 167с.
НечитайлоО.І. Синонімив лексикографії.–К.: Наукова думка,1987.– 131с.
НовиковЛ.А. Антонимияв русском языке.–М.: Изд-во Моск.ун-та, 1973.– 290с.
НовиковЛ.А. Антонимия,ее типы и местов лексико-семантическойсистеме языка //Тезисы докл.научн конф.Вопросы описаниялексико-семантическойсистемы языка.Ч.II.– М., 1971.– С.57-60.
НовиковЛ.А. Логическаяпротивоположностьи лексическаяантонимия.Рус. язык в школе.–1966.– №4.– С.79-87.
НовиковЛ.А. Семантикарусского языка.–М.: Высшая школа, 1982.– 272с.
НовиковЛ.А. Синонимическиефункции слов(семантическаясинонимия) //Русс. яз. в школе.–1968.– №1.– С.11-23.
Общаяпсихология/ Под ред. А.В.Петровского,– М.: Просвещение,1986.– 463с.
Общееязыкознание.Внутренняяструктураязыка.– М.: Наука,1972.– 265с.
ОсипенкоЗ.М. Про сучаснітенденціїрозвитку лексики// Мовознавство.–1981.– №4.
ПаламарчукЛ.С. Лексичнасинонімікахудожнів творівМ.М.Коцюбинського.– К.: Вид-во АНУРСР, 1957.– 92с.
ПалевскаяМ.Ф. Проблемасинонимическогоряда, его граници возможностивыделения доминанты //Лексическаясинонимия.–М.: Наука, 1967.–С.94-104.
ПалевскаяМ.Ф. Синонимыв русском языке.–М.: Просвещение,1964.– 128с.
ПентилюкМ.І. Синонімічнізасоби українськоїмови. // Укр. моваі л-ра в школі.–1977.– №2.– С.76-83.
ПервомайськийЛ. Розчахнутесерце // Про І.Муратова.Літературно-критичністатті.– К.: Рад.письм., 1972.– С.5-37.
ПередрійГ.Р., СмоляніноваГ.М. Лексика іфразеологіяукраїнськоїмови.– К.: Рад.школа, 1983.– С.15-129.
ПетрищеваЕ.Ф. Об эмоциональнойокрашенностислов в современномрусском языке(Опыт лингвистическогоэксперимента)// Развитие лексикисовременногорусского языка.–М., 1965.– С.46-58.
ПетровскийВ.И. О стилистическойдифференциациилексики современногорусского языка.–Львов, 1959.– С.34-43.
ПилинськийМ.М. Мистецькеслово і мова// Мовознавство.–!982.– №6.– С.46-58.
ПилинськийМ.М. Мовна нормаі стиль.– К.:Наукова думка,1976.– 287с.
ПлющП.П. Історіяукраїнськоїлітературноїмови.– К.: Вищашкола, 1971.– 424с.
ПокровскийМ.М. Избранныеработы поязыкознанию.–М.: Из-во АН СССР,1959.– С.82.
ПолонськийР. Незабутніна верховинахдуху // ЛітературнаУкраїна.– 1992.–3 вересня.– С.4.
ПоляковМ. Вопросы поэтикии художественнойсемантики.–М.: Сов. писатель,1978.– 446с.
ПотебняА.А. Из записокпо теориисловесности.–Харьков, 1905.–652с.
ПотебняА.А. Эстетикаи поэтика.–М.: Искусство,1976.– 302с.
ПравдинМ.Н. Анализсодержательнойструктурытекста // Сборникнаучных трудов/ МГПИИЯ им. М.Тореза.– М., 1976.–Вып.103.
Пражскийлингвистическийкружок // ТезисыПражскоголингвистическогокружка.– М., 1967.–74с.
РеформатскийА.А. Введениев языковедение.Издание 4.– М.:Просвещение,1967.– С.95-98.
РодичеваЭ.И. К проблемеантонимии //Семантическиеи фонологическиепроблемы прикл.Лингвистики.–М.: Из-во МГУ,1968.– С.284-296.
РозентальД.Э. Практическаястилистикарусского языка.–М.: Высшая школа,1974.– 352с.
РильськийМ.Т. Передмовадо "Матеріалівдо синонімічногословника українськоїмови" А.Багмета// Вітчизна.–1959.– №2.– С.217.
РубакинН.А. Психологиячитателя икниги.– М.: Книга,1977.
РудяковН.А. Стилистическийанализ художественногопроизведения.–К.: Выща школа,1977.
РусанівськийВ.М. Естетикахудожньогослова // Культураслова.– К.: Науковадумка, 1976.– Вип.2.–С.5-17.
РусанівськийВ.М. Збагаченняі оновленнямови // Укр. моваі л-ра в школі.–1976.– №8.– С.47-57.
РусанівськийВ.М. Семантичнаглибина слова// Мовознавство.–1991.– №2.– С.3-7.
РусанівськийВ.М. Слово в поезії// Рідне слово.–1972.– Вип.6.– С.50-53.
Русскиеписатели оязыке. Хрестоматия/ Под общ. ред.А.М.Докусова.–Л., 1954.– С.377-390.
СеченовИ.М. Избранныефилософскиеи психологическиепроизведения.–М.: Госполитиздат,1947.– 647 с.
СиминаГ.Я. Из наблюденийнад языком истилем романаФ.М.Достоевского"Преступлениеи наказание"// Изучение языкаписателя.– Л.:Просвещение,1957.– С.82-87.
Синонимырусского языкаи их особенности.–Л.: Наука, 1972.– 273 с.
СоколоваН.К. Слово какфактор лирическоготекстообразованияи конституентиндивидуальногопоэтическогостиля. Автореф.дис ... д-ра филол.наук.– Л., 1985.– С.13-18.
СоколовскаяЖ.П. Проблемысистемногоописания лексическойсемантики.–К.: Наукова дума,1990.– 184 с.
СоколовскаяЖ.П. Синонимическиесвязи именприлагательныхсо значениемобобщеннойположительнойкачественнойоценки (На материалесовременногорусскоголитературногоязыка). Автореф.дис ... канд филол.наук.– К., 1970.– 23 с.
СоколовскаяЖ.П. Система влексическойсемантике(Анализ семантическойструктурыслова).– К.: Выщашкола, 1979.– 189 с.
СорокинЮ.А. Психолингвистическиеаспекты изучениятекста.– М.: Наука,1985.
СтепановЮ.С. Методы ипринципы современнойлингвистики.–М.: Наука, 1975.– 696 с.
СтепановаМ.Д., ФляйшерВ. Теоретическиеосновы словообразованияв немецкомязыке.– М.: Высшаяшкола, 1984.– 264 с.
СтепанченкоИ.И. Поэтическийязык СергеяЕсенина (Анализлексики).– Харьков:ХГПИ, 1991.– 189 с.
СтепанченкоИ.И. Стилистическийанализ стихотворенийС.Есенина: Учебноепособие.– Харьков:ХГПИ, 1989.– 107 с.
Сучаснаукраїнськалітературнамова / За ред.А.П.Грищенка.–К.: Вища школа,1993.– 365 с.
Сучаснаукраїнськалітературнамова. Лексикаі фразеологія/ За заг. ред.І.К.Білодіда.–К.: Наукова думка,1973.– 440 с.
Сучаснаукраїнськалітературнамова. Стилістика/ За заг. ред.І.К.Білодіда.–К.: Наукова думка,1973.– 588 с.
ТараненкоО.О. Деякі аспектитеорії синоніміїв плані створеннясинонімічногословника //Мовознавство.–1980.– №3.– С.48-54.
ТараненкоА.А. Языковаясемантика вее динамическихаспектах (Основныесемантическиепроцессы).–Киев: Науковадумка, 1989.– 254 с.
ТарасовЛ.Ф. Поэтическаяречь (типологическийаспект).– Харьков:Выща школа,1976.
ТелияВ.Н. Метафоракак модельсмыслопроизводстваи ее экспрессивно-оценочнаяфункция //Метафорав языке и тексте.–М.: Наука.– 176 с.
ТрубецкойН.С. Основыфонологии.–М.: Из-во иностр.л-ра, 1960.
Українськіписьменникипро літературута мову.– К.: Рад.школа, 1961.– 462с.
УфимцеваА.А. Лексическоезначение. Принципысемиологическогоописания лексики.–М.: Наука, 1986.– 239 с.
УфимцеваА.А. Роль лексикив познаниичеловекомдействительностии в формированииязыковой картинымира.– М.: Наука,1988.– С.110-140.
УфимцеваА.А. Слово влексико-семантическойсистеме языка.–М.: Наука, 1968.–С.190-196.
УфимцеваА.А. Типы словесныхзнаков.– М.: Наука,1974.– 205 с.
ФилинФ.П. О лексико-семантическихгруппах слов// Езиковедскиисследованияв чест на акад.Стефан Младенов.–София, 1957.– С.536-539.
ФилинФ.П. Очерки потеории языкознания.–М.: Наука, 1982.– 336 с.
Філософськіпитання мовознавства.–К.: Наукова думка,1972.– 198 с.
ФридракВ.П. Синоніміяскладних слів// Мовознавство.–1987.– №2.– С.32-38.
ХаликовМ.Н. Оксюморон:уровни текстовойреализациии средстваязыковоговыражения (Наматериаленемецкогоязыка) // ВестникЛенингр. ун-та.№14. История. Язык.Литература.–Л., 1982.– Вып. 3.– С.97-102.
ХованскаяЗ.И. Принципыанализа художественнойречи и литературногопроизведения.–Саратов: Из-во Саратов. ун-та,1975.
ХудяковИ.К. Эмоционально-оценочнаялексика какважнейшеесредство выражениясемантическо-стилистическихконнотаций// Актуальныевопросы лексикии грамматикисовременногорусского языка.–Тула, 1976.– С.33-41.
ЧабаненкоВ.А. Основи мовноїекспресії.–К.: Вища школа,1984.– 168с.
ЧабаненкоВ.А. Теоретичнізасади дослідженняекспресивнихзасобів українськоїмови // Мовознавство.–1984.– №2.– С.11-18.
ЧередниченкоІ.Г. Нариси ззагальноїстилістикисучасної українськоїмови.– К.: Рад.школа, 1962.– 496с.
ЧерчА. Введение вматематическуюлогику.– М.: Изд-во иностр.
л-ра,1960.– Т.1.– С.18-25.
ШанскийН.М. Лексикологиясовременногорусского языка.–М.: Просвещение,1964.– 316с.
ШанскийН.М. Очерки порусскомусловообразованию.–М.: Просвещение,1968.– 246с.
ШанскийН.М. Программакурса "Лингвистическийанализ художественноготекста" // Анализхудожественноготекста. Выпуск1.– М.: Педагогика,1975.– С111-123.
ШапироА.Б. Некоторыевопросы теориисинонимов (наматериалерусского языка)// Доклады исообщенияИнститутаязыкознанияАН СССР.– М., 1955,Т.8.– С.69-87.
ШмелевД.Н. Очерки посемасиологиирусского языка.–М.: Просвещение,1964.– 244с.
ШмелевД.Н. Проблемысемантическогоанализа лексики(на материалерусского языка).–М.: Наука, 1973.– 279с.
ШмелевД.Н. Современныйрусский язык.Лексика.– М.:Просвещение,1977.– 285с.
ЯкобсонП.Я. Психологияхудожественноговосприятия.–М., 1964.
Duchaček O.Precis de semanticque franзais.– Brno: Univ. J.E.Purkynĕ, 1967.– 262p.
FilipecJ. Česka synonimaz hlediska stylistiky a lexikologie.–Praha, 1961.– P.217-223.
Forman M. Antonyma //Rusky jazyk.– 1960.– №5.– C.206-214.
FregeG. Űber Sinn und Bedeutung. // Zeitschrift fьr Philosophieund philosophische Kritik.– 1892.– Bd.100.–P.25-50.
LyonsJ. Introduction to Theoretical Linguistics.– London ets.:Cambridge univ., 1969.– P.460-470.
Palmer F.R.Semantics. A new outline.– M.– Высшаяшкола, 1982.– 111с.
Quintilianus M.Institutio oratoria, ed E. Bonnell.– Lipsial, 1866.–vol.II.– 149 p.
SouleR. A dictionare of English synonyms and synonymous expressionsdesigned as a guide to apt and varied diction.– Toronto ets.:Bantam, 1981.– 528p.
Ullman S. ThePrinciples of Semantics.– Glasgow ets.: Oxford univ., 1959.–P.70-108.
Vincenz A., de. Lesstructures antonymiques. Synchronie et diachronie // Opera slavica.– Gцttingen, 1963.– Bol. IV.– P.233-259.
WaldL. Antonimele оn sistemul lexical // Sistemele limbii.–Bucureşti, 1970.– P.75-84.
АхмановаО.С. Словарьлингвистическихтерминов.– М.:Изд-во "Сов.энциклопедия",1966.– 524с.
АхмановаО.С. Словарьсинонимоврусского языка.–М.: Изд-во "Сов.энциклопедия",1976.– 448с.
ГаничД.І., ОлійникІ.С. Словниклінгвістичнихтермінів.– К.:Вища школа,1985.– 360с.
ДеркачМ.П. Короткийсловник синонімівукраїнськоїмови.– К.: Рад.школа, 1960.– 209с.
Лингвистическийэнциклопедическийсловарь.– М.:Сов. энциклопедия,1990.– 285с.
Літературознавчийсловник-довідник/ За ред. Р.Т.Гром’яка,Л.І.Ковалівата ін.– К.: ВЦ"Академія",1997.– 752с.
ПолюгаЛ.М. Словникантонімів.–К.: Рад. школа,1987.– 172с.
РозентальД.Э., ТеленковаМ.А. Словарь-справочниклингвистическихтерминов.–1976.
Русско-украинскийсловарь синонимов/ Под ред. Н.Н.Пилинского.–К.: Освіта, 1995.–271с.
Словникукраїнськоїмови: В 11-и томах.–К.: Наук. думка,1970-1980.–
Т.І-11.
Філософськийсловник / Заред. В.І. Шинкарука.–К.: Гол. ред. УРЕАН, 1973.– 600с.
Фразеологічнийсловник українськоїмови.– К.: Наук.думка, 1993.– Т.1-2.–984с.
1Примітка.
Тут і даліцитуємо завиданням: МуратовІ. Твори: У 4-хтомах. Т. І.– К.:Дніпро, 1982. Іншівидання позначаютьсяроком.
Харківськийдержавнийпедадогічнийуніверситетім. Г.С.Сковороди
Направах рукопису
Синоніміяі антоніміяу поезіях
ІгоряМуратова
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковийкерівник:
докторфілологічнихнаук, професор
ЛисиченкоЛідія Андріївна
ЗМІСТ
ВасиленкоВалентинаАнатоліївна1
Спеціальність– 10.02.01-українськамова1
ВСТУП3
1. Ігор Муратові загальнахарактеристикамови його поезій6
РОЗДІЛ 1
Теоретичні засади дослідження27
РОЗДІЛ 2
Лексичнісиноніми якзасіб виразностів поезії І. Муратова32
2.1. Лексико-семантичнахарактеристикасинонімів утворах поета32
2.1.1. З історіїпитання лексичноїсинонімії32
2.1.2. Ідеографічні синоніми впоетичнійтканині творівІ. Муратова37
2.1.3. Емоційно-експресивнісиноніми вмові поезійІ. Муратова54
2.1.4. Вживаннярізностильовихсинонімів64
2.1.5. Контекстуальнісиноніми72
2.2. Стилістичніфункції синоніміву поетичнійтворчостіІ.Муратова78
2.2.1. Функціяуточнення впоезіях І.Муратова80
2.2.2. Заміщенняяк спосібвикористовуваннясинонімів83
2.2.3. Синонімічнепротиставлення– засіб формуванняконтексту86
2.3. Роль синонімівв організаціїтексту в поезіяхІ.Муратова90
Висновки101
Розділ 3
Антоніміяі її стилістичніфункції в поезіяхІ. Муратова103
3.1. Лексико-семантичнахарактеристикаантонімії
впоетичномумовленніІ. Муратова103
3.1.1. Поняттялексичноїантонімії103
3.1.2. Антоніми,які виражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять у поезіїІ. Муратова110
3.1.3. Комплементарніантоніми упоезіях І.Муратова121
3.1.4. Антоніми– контративив поетичнихтекстах І.Муратова125
3.1.5. Антонімиі контекст130
3.2. СтилістичневикористовуванняІ. Муратовим
лексичнихантонімів упоезії135
3.3. Способи включенняантонімічнихпар у текст151
3.4. Взаємозв’язоксинонімії таантонімії впоезії ІгоряМуратова155
Висновки159
Загальнівисновки162
Список проаналізованихджерел165
Бібліографія166
Лексикографічнівидання179
ТворчістьІгоря Муратоває цікавим явищемяк з поглядузмісту чи поетичноїформи, так і зпогляду мови.Однак І. Муратовналежить дотих українськихпоетів, якиммало пощастилощодо висвітленняїх художньоїтворчості.Мовно-стилістичніособливостітворів поетадосі не булипредметомвивчення лінгвістів.
Поетичнамова ІгоряМуратова дужебагата мовними(лексичними,синтаксичнимита ін.) і стилістичнимизасобами їївикористання.
Дослідженнямовних явищу творах І.Муратовамає важливезначення длярозвитку поетичногостилю й українськоїлітературноїмови взагалі.Воно допомагаєглибше зрозумітистилістичніможливостіукраїнськоїмови, їїфункціонально-диференційніособливості.
Багатствомовних засобіві стильовихприйомів упоетичнійтканині творівМуратова недає можливостіохопити їх уцілому. Томуробота присвяченаодному з аспектівпоетичногомовлення цьогописьменника– лексичному,переважно зпогляду синонімічнихта антонімічнихзасобів мови.
Актуальністьтемидослідженнявизначаєтьсятим, що воно:
належитьдо кола робіт,які висвітлюютьпроблеми цілісногоаналізу словав поетичніймові. Для розв’язанняцього питанняважливим єдослідженнямови кожногопоета, особливотакого своєрідного,як І. Муратов;
присвяченевивченню лексичноїсистеми поетав межах функціональногопідходу, щодозволяє виявитиважливі особливостілексичнихмікросистем,які не можутьбути виявленіза інших підходів;
присвяченедослідженнюсинонімічнихта антонімічнихзасобів, щостановлятьінтерес як длямовознавців,так і длялітературознавців,оскільки висвітлюютьцілу низкупитань індивідуальногопоетичногомовлення.
Зв’язокроботи знауковимипланами, програмами,темами. Дослідженняпроводилосязгідно з планомнауково-дослідноїроботи кафедриукраїнськоїмови ХДПУім.Г.С.Сковороди,який координуєтьсяз Інститутомукраїнськоїмови НАН України.
Об’єктомдослідженнявиступаютьлексичні синонімий антоніми, щофункціонуютьу мовній системіІ. Муратова.Ці лексичніявища аналізуютьсяз поглядулексико-семантичноїсистеми мовиі з поглядулінгвопоетичного.
Методологічноюосновою дослідженняє найважливішіфілософськіположеннязагальногомовознавствапро взаємозв’язокмови, мисленняі реальноїнавколишньоїдійсності,сучасні науковіположення промовну картинусвіту взагаліі про зв’язокмови поета зйого психічнимскладом. У дисертаціїзастосованометоди функціональногой описовоголінгвопоетичногоаналізу з елементамикомпонентного.
Предметомцього дослідженняє лексика поетичнихтворів І. Муратова.
Метадисертаційноїроботи– виявити особливостілексичноїорганізаціїпоетичногомовлення І. Муратова,зокрема визначитиособливостіфункціонуваннясинонімів таантонімів уконтекстах,що є однією зсуттєвих ознакідіостилюпоета.
Досягненняпоставленоїмети передбачаєрозв’язаннябільш конкретнихзавдань:
визначитикорпус лексичнихсинонімів талексичнихантонімів упоезії І.Муратова;
виділитиосновні типиназваних явищта встановитиїх основніфункції у поетичномумовленні;
схарактеризуватиспособи стилістичноговикористовуваннясинонімів іантонімів умові поезійІ.Муратова;
з’ясувативзаємозв’язокі взаємодіюсинонімії таантонімії упоетичнихтекстах Муратова.
Науковановизна дослідженнязумовлюєтьсятим, що творчістьІгоря Муратоваз поглядухарактеристикийого ідіостилюдосліджуєтьсявперше. Здійснюєтьсяцей аналіз наматеріаліпоетичнихтворів автора.
Науково-теоретичнезначення роботиполягає в тому,що в ній розвиваєтьсявчення профункціональніособливостісинонімів іантонімів упоетичномутексті. Дисертаціяє певним внескому дослідженнямеханізмувиникненняхудожньо-образноготексту. Результатироботи можутьзнайти застосуванняу розв’язанніактуальнихпроблем лексикологіїта стилістики.
Практичнезначення дисертаціївизначаєтьсяможливістювикористанняїї положеньі результатіву науковихдослідженняхз проблем тексту,при викладаннівузівськихкурсів “Лінгвістичнийаналіз тексту”,“Стилістикатексту”, приукладанніпідручників.Результатидослідженняможуть бутитакож актуальнимидля літературознавчихрозробок.
Матеріаломдослідженнястали поетичнітвори ІгоряЛеонтійовичаМуратова (1931-1973).Картотекамістить понад500 одиниць.
Апробаціярезультатівдослідження.Матеріалидослідженнядоповідалисьна семінарахкафедри українськоїмови Харківськогодержавногопедагогічногоуніверситетуім. Г.С. Сковороди,на ІХ Міжнароднійконференціїз питань семантикитексту (Харків,1999 р.), а такожвикористовувалисяв шкільнійпрактиці підчас викладаннялінгвостилістичнихспецкурсіву Сумськійкласичнійгімназії зпоглибленимвивченняманглійськоїмови.
У повномуобсязі дисертаціяобговорюваласьна засіданнікафедри українськоїмови Харківськогодержавногопедагогічногоуніверситетуім. Г.С. Сковороди.
Основніположеннядисертаціївисвітленів публікаціях:
Синонімияк засіб експресивностів поезіях І.Муратова// Лінгвістичнідослідження.Науковий вісник.–Випуск 3.– Харків:ХДПУ.– 1997.– С.22-27.
Індивідуально-авторськіметафоричнісловосполученняу віршах ІгоряМуратова (наматеріалізбірки “Надвечірніптахи”) // Науковізаписки Харківськогодержавногопедагогічногоуніверситетуім. Г.С. Сковороди.Серія літературознавство.–Випуск 4 (9).– Харків:ХДПУ.– 1997.– С.52-58.
Антонімив поезіях ІгоряМуратова //Засобинавчальноїта науково-дослідноїроботи: Збірникнаукових праць.–Випуск 5.– Харків:ХДПУ ім. Г.С. Сковороди.–1998.– С.152-159.
Мовні засобиекспресії впоезії І. Муратова// Наукові запискиХарківськогодержавногопедагогічногоуніверситетуім. Г.С. Сковороди.Серія літературознавство.–Випуск 5 (16).– Харків:ХДПУ.– 1998.– С.90-95.
ТворчістьІгоря Муратовапосідає важливемісце в українськомулітературномупроцесі і, якзазначаєМ. Ільницький,вона стосуєтьсяне тільки минулого,а входить і всучасний літературнийпроцес, втілюючиспадкоємністьхудожніх традицій[Ільницький,5]. Масштабністьхудожньогомислення,громадянськийпафос, філософськаглибина і високакультура поетичноїдумки – цінайголовнішіриси творчоїіндивідуальностіпоета є визначальнимив його літературнійспадщині. ТвориІ. Муратовахудожньо відображаютьетапи драматичноїісторії нашоїдержави, живимсвідком і активнимучасником якоїбув письменник.Так, О. Галичпише: “І. Муратов– постатьнеоднозначнаі у його художнійбіографії булисвої припливиі відпливи,періоди творчогопіднесеннязмінювалисяперіодамидепресії ізневіри” [Галич,89].
Із розповідіпро нього дружиниНаталії Андріївни,дітей Олексіята Ольги, друзіві знайомихІ. Муратовау Харкові, Донецьку,Чернівцях іКиєві ми дізнаємося,яка він людина.І сьогодніможемо уявитийого блискавичнийпогляд, швидкуходу, дотепнуі влучну репліку.І. Муратовбув людиноюмогутньоготемпераменту,який, за класифікацієюІ.П. Павлова,можна назватисильним і рухливим.Цей динамізмособистостіпоета знаходитьвиявлення ів його поетичномумовленні. Томумова поета –це і джереловивчення йогоособистості.
І. Муратовбув талановитимпоетом, прозаїком,драматургом,публіцистом,він належавдо поколінняпоетів другоїгенераціїрадянськогочасу. А.І. Кацнельсонзгадує, що “серед“призовників”у літературі,які в тридцятіроки прийшлиіз шахт, заводів,Ігор Муратовбув одним ізнайталановитіших”[Кацнельсон,3].
І. Муратовнародився 28липня 1912 рокув Харкові всім’ї службовця.У юні роки вінпрацював робітникомливарного цехуна Харківськомутракторномузаводі.
У 1930 р. він закінчивхімічну профтехшколу,працював назаводі “Електросталь”.Учився на вечірньомувідділенніфілологічногофакультетуХарківськогоуніверситету,який закінчив1939 року, уже будучивідомим поетом,автором кількохкниг.
Життя поетабуло часткоюжиття країни,а творчість– часткою українськоїлітературиХХ ст.
Початоктридцятих роківу поезії І.Муратовапозначенийвпливами лефівських“теорій”: проповідьфактографізму,плакатностій запереченнякласики. Цевідбилося наранніх поезіяхІ. Муратова,зокрема першійпоетичнійзбірці “Комсографік”(1933). У другій поетичнійкнижці “Загибельсиньої птиці”(1934) теж відчувалисязалишки цихвпливів. Зверненнядо Метерлінкабуло спробоюпов’язати новіпотреби, новісвітогляднікритерії зкласикої, отже,встановитинаступністьпоетичнихпошуків ізтрадиціями.
Молодий поету цей час створюєвірші й поемиз робітничогожиття, але йомуне вистачалохудожньоїмайстерності.Дослідникицей періодназивають"передісторією"творчого розвиткуІ. Муратова.
Справжняісторія йогопоетичноїтворчостіпочинаєтьсяіз серединитридцятихроків, колипостало питанняпро підвищеннязмістовоїякості творчості,про художнюкультуру, яканеможлива безосвоєння класичноїспадщини. У цейперіод спостерігалосьповерненнядо класики, щостало школоюхудожньоїмайстерності.І. Муратов уцей час активноперекладаєвірші О.С. Пушкінаукраїнськоюмовою. Під впливомпоем Пушкінай Шевченка булинаписані поеми“Зелені Зозулі”(1935) і “Остап Горбань”(1938). Однак І. Муратовшукає власногоголосу. У цьомупроцесі спостерігаєтьсязростаннявпливів класичноїтрадиції, зокремавідчутна Шевченковаінтонація.
Поет прагнепростоти іясності і впошуках цихвластивостейзвертаєтьсядо народнопоетичнихджерел.
АналізуючитворчістьІ. Муратова,М.М. Ільницькийговорить, що“можна відзначитипринаймні тричинники, підвпливом якихформувалосятворче обличчяІ. Муратова:поезія В. Маяковськогой П. Тичини іпов’язане знею тяжіннядо акцентноговірша, щедревведення утканину творіврозмовнихінтонацій;українськай російськапоетична традиція;стихія фольклорноїпоетики” [Ільницький,7].
“У творчомурозвитку І. Муратованемає несподіванокі випадковостей.Як поет – вінсин свого часуі частка своєїлітератури”,– так писавЛеонід Первомайський[Первомайський,16]. Ми відчуваємоце в кожномурядку йоговіршів відпочатківськихспроб до створеногов роки мужностіі зрілості. Цевідбиваєтьсяі в тематиційого творів,і в стилістичнихмовних шуканняхмитця.
З початкомВеликої Вітчизняноївійни ІгорМуратов ставсолдатом. Сталосятак, що в лісахБілорусії вінбув тяжко контуженийі потрапив уполон, а потім– у фашистськийконцтабір унімецькійПрибалтиці.Незважаючина злигодніконцтабірногожиття, він тримаєтьсямужньо, гідно.Під страхомсмерті поетстворює вірші,на основі якихчерез багатороків написавпоему “Розчахнутабрама”. Цю поемудослідникивизнають одниміз кращих творівв українськійпоезії провійну, профашистстськуневолю.
Після війниІ. Муратов ставголовним редакторомгазети “Заповерненняна Батьківщину”.Повернувшисьу Харків, поринаєв літературнуроботу, видаєкілька новихкниг. Події вжитті країнита його власногозбагатили поетадуховно, зрослайого поетичнамайстерність,поглиблюється,стає більшрізноманітнимзміст творів.Як згадує РадійПолонський,збірки І. Муратоватих років булине схожі однана одну: “Щоразу,коли я розгортавнову його книжку, –я відкриваві нового Муратова,новий світ. Вінбув невичерпнийі ніколи неповторювався”[Полонський].ТворчістьІ. Муратовавідзначаєтьсявисокою поетичністю,що виявляєтьсяі в складностійого поетики.Складністьпоетики цьогописьменниказнаходитьвиявлення вмові і її поетичнихресурсах. ЛеонідПервомайськийзазначав, щодля І. Муратоване існує дилеми:поезія серця –поезія інтелекту,“його поезіяінтелектуальнаі в той же часглибоко емоціональна”[Первомайський,24].
ТворчістьІ. Муратовапройнята гуманізмом,ліризмом. Поетбув безстрашнимі безкомпромісним,непримиреннимдо виявівнесправедливості,фальші, зла. Ціпсихічні властивостіпоета відбиваютьсяв мові йоготворів.
У поетичномумовленні поетазіштовхуютьсялексичні засобирізного емоційногозабарвлення.Він вживаєархаїзми, новугазетну лексикута прозаїзми.
Дослідникивідзначаютьу духовномусвіті поетапротиборствоміж прагненнямдо зображенняпредметногосвіту і намаганнямвиразити психічнийстан. Таке зіткненнявиявляєтьсяі в мові поета:вона насиченаантитезами,що ґрунтуютьсяна антоніміїчи на протиставленнісинонімів задиференційнимиознаками. ВіршіІ. Муратовавідзначаютьсявибухами пристрасногоставлення донавколишнього.Енергія, експресивністьпоезій відповідаютьдушевномустанові І. Муратова.
Поет сильнийв громадянськійліриці і разоміз тим він тонкийлірик у інтимнійпоезії. Більі радість, печальній світлі нотивідчуваютьсяі в піднесенопубліцистичній,напруженопафоснійгромадянськійпоезії (“Чуюголодних”,“Чорний син”і т.д.), і в памфлетно-сатиричній(“Жовта преса”,“Саркастичнабалада” і т.д.),і в інтимнійліриці (“Музикодовколишньогосвіту…”, “Прагнусонця” і т.д.).
Високийрівень емоційноїнапруги – неодміннариса лірикиІ. Муратова.Мовний світпоета, нервовий,напружений,динамічний,відповідаєйого психічномусвітові. Звідсиі його лірикабурхлива йтривожна, як-от:"Колобродять,і шаліють, ішукають тайнуслова, А воно– мов та зернина".(154)1.
Як слушнозауважуєН. Вишенська,ліричні віршіІ. Муратова,“як правило,двопланові:за кожною конкретноюкартиною дійсностіховається життялюдської душі”[Вишенська,210-211].
У поетичномумовленні письменникабагатогранновиявляєтьсязакон контрастів– один із провіднихзаконів у мистецтві.Цілком природно,що творча енергіямитця передаєтьсямовним засобам,які він використовує.
Як відомо,І. Муратов авторкількох повістейі романів. Якосьу приватнійрозмові з РадіємПолонськимМуратов сказав:“Я пишу і п’єси,і романи, алерозумію і відчуваюсебе найпершепоетом. Поезія– моє життя. Авже потім –проза, а ще потім– драматургіяі, може, критика”[Полонський].На думку дослідників,ця "поліфонічність"відбиваєбагатогранністьтворчої натуриІ. Муратова.
Справді,І. Муратов євеликим майстромпоетичногослова. Йомувластива широтаі несподіваністьвираженняпочуттів ідумок, і разоміз тим вінзалишаєтьсяна реальномуґрунті українськоїмови.
Загальнахарактеристикамови поезійІ.Муратова.Перш ніж перейтидо розглядупитання просиноніми йантоніми впоетичномумовленні І.Муратованеобхідно хочби в загальнихрисах схарактеризуватимову його поетичнихтворів узагалі.
Слово,як відомо, займаєцентральнемісце в мовіхудожньоїлітератури,є основнимматеріалом,що направляєрух уявлень,почуттів, думок.
Лексикапоетичнихтворів І. Муратованастількирізноманітна,що аналізуватиїї слід, розчленовуючивесь корпуслексем на окремірозряди. Такийподіл слідпроводити зурахуваннямфункцій, щовони виконуютьу тексті.
Головнаособливістьмовного матеріалуІ.Муратова –високий інтелектуалізм.Його поетичнемовлення продовжуєтрадиції попередниківі разом із тимвносить свійструмінь урозвиток українськогопоетичногомовлення.
Характерноюознакою поетичноїмови І.Муратоває те, що в нійвзаємодіютьнайдавнішішари українськоїлексики і найновішілексеми сучасноїепохи. Поеттворчо трансформуєфольклорнімовні засоби.На думку ЛеонідаПервомайського,"зверненнядо народнопоетичнихджерел пояснюєтьсясвідомим прагненнямпоета до простотиі ясності"[Первомайський,1972, 18].
У мовіписьменникаспостерігаєморізні способипоетичногоосвоєння фольклорнихджерел: а) включенняв поезію пісеннихтекстів, як,наприклад:"Дівка в сіняхстояла, на козакаморгала..." (249);б) використовуваннясюжету народноїпісні, як-от:"Бери, бери,осене, ще й цюмою прикрасу,Летючую окрасу:все до пори, дочасу" (248); в) трансформаціяпісенноготвору, наприклад:"Коли від снузимового Розбудитьгай весна –Зрости б менічеремхою Колотвого вікна..."(25).
Для перенесенняфольклорнихмотивів наґрунт сучасноїлітературно-мовноїтрадиції Муратовчасто використовуєтакий засіб,як народнийсимволізм.Відомо, що всвідомостікожного народуживуть певніпоняття-символи,що відбиваютьсвоєріднерозуміння речейі подій. Ця системапонять-символіворганічноввійшла в поетичнебачення Муратоваі позначиласяна словесно-образнійструктурі йоготворів.
Яскравимприкладом цьогоє такі рядки:"Вітерсічня – Уподобавгарненькуберізку,Підкотивсядо неї, навприсядкихвацько пустився.А тоді – як війне,Як гілки трусоне,Плаче голенька,сумує, А дубочки-брати:"Ну, чого ти,ну, сестро, чоготи?" (236). Символомлюдської силивиступає дуб,символом ніжності– берізка,символом мінливості– вітер.
Майстерністьпоета виражаєтьсяв тому, що вінтрадиційніслова-символивдало ставитьу новий семантичнийконтекст. Такз’являютьсянові, суто авторськіобрази. Як,наприклад: "Іверби– як скорботніненьки, й топользасніженихсалют" (235), десимволом суму,скорботи єверба,а тополя– символомсамітності.
Списоклексем-символів,використанихМуратовим,можна продовжити,але слід зауважити,що часто вонивиступаютьі не в складітропів; у такомуразі слова-символизберігаютьпряме, номінативнезначення: "Цвітвечоровий –калина,сяйво просвіченихлип..." (248) (калина– народнийсимвол дівочоїкраси); "А живії[ґави]на морозі, ...лементуютьу тривозі, накликаючипургу" (235) (ґава,ворона, сова– символ нещастя,смерті). Безперечно,лексеми-символикалина,ґававжиті в прямомузначенні, алез підкресленосимволічноюпаралеллю міжлюдиною і відповідноюреалією навколишньоїдійсності.
Можнавідзначитий невипадковупояву слів-символіву формі орудноговідмінка в ролінепрямих порівнянь:"Ось [вітер]голубочкомніжним висне"(103) (голуб – символласки, подружньоївірності). Аботакі, цілкомвитримані ународному дусі,але з оригінальнимавторськимперевтіленням:"Схочу... ручаєчкомпотечу" (205); "Ідумка про можливусмерть куняєу нетрях мозкунестрашноютінню"(165). Живомовногоколориту наведенимфрагментамнадає використанняслів-символівфольклорногопоходження– голубочком,ручаєчком,тінню.
Як вукраїнськійвишивці символічнопоєналисячервоний ічорний кольори,так у поезіїМуратова переплелисяслова, що виражаютьлюбов і ненависть,ніжність ігнів, замилуванняі прокляття.Для всіх цихлюдських пристрастейє свої символи,які вросли втовщу ще дохристиянськихвірувань і якієднають поетаз його народом,мову його поезійіз мовою народною.
Доказомпрекрасноговолодінняскарбами народноїмови є вживанаписьменникомфразеологія.І.Муратов зйого баченнямдійсностіорієнтувавсяна той смисловийрівень поняття,явища або предмета,який відповідавйого внутрішньомустану. Томуцілком логічнимє те, що він вплітаєв тканину поетичноготвору такі ФО,які характеризуютьйого могутнійтемпераменті напруженістьйого життя: "Япройшов і трубимідні, і Крим,і Рим..." (77); "Мипройшли вогоньі воду і не зчулись,як зима ледвечутно підійшла..."(30).
Частовживаютьсяв поета фразеологічнісполуки, щовключаютьрозмовні словай навіть згрубілі:"І з першимкоханням розбитоглека" (305); "Й підтри чорти цікаганцевінімби" (299); "Набалкавдурних компліментів– сто пудівгречаної вовни"(236); "В зухвалійвідвазі – чипан, чи пропав"(129); "Навчи мене,сувора нене,як... за роги братинездійсненне"(315); "КосмічнаЕра – плетивостоліть... Вбаранячий –силом – не скрутишріг" (291); "Тримаюна вузді домашньогосебе" (291); "Давновже не течутьмолочні рікидля мене в киселевихберегах..." (174).Використаннятаких номінаційяскраво характеризуєвнутрішнійсвіт, настрійавтора. Традиційніфразеологізмипоєднуютьсяз новітньоюінтелектуальноюлексикою: "космічнаера" – "скрутитив баранячийріг", "за рогибрати" – "нездійсненне"тощо.
Аналогічнимиприкладамипоезія Муратовадуже багата.Одначе і ті,котрі булинаведені, дозволяютьзробити висновок,що, вводячи увіршовану канвуФО, автор оновлюєформу ФО, а цесправляє зворотнийвплив на їхсемантику.
Одиніз прийоміввведенняфразеологізміву поетичнийтвір – трасформаціяФО. Наприклад:"І в сьомімнебі птахиреактивніоберігаютьспокій переджнив’я"(74); "Бачиш сьоменебо чиїхсьнадій і невимовнихдум..." (363). Як бачимо,на основітрадиційногосполучення"бути на сьомомунебі", що трактується:бути дужезадоволеним,І.Муратов створюєнові номінації:в сьомімнебі, сьоменебо. Зазвичайфразеологізм"бути на сьомомунебі" в реченнівиконує рольприсудка, алев наведеномуфрагментісполученняв сьомімнебі виконуєроль обставини,а сполученнясьоме небо– додатка. Змінасинтаксичноїролі, змінаграматичноїформи відповіднозмінює і семантикуФО. Через словеснийобраз "неба"автор реалізуєхудожній простіру вертикальнійплощині "небо"– "земля" упершому прикладі,"світ" – "людина"у другому, бо,як писав М.М.Бахтін: "Усіелементи, тобтостихії, підпорядкованіпевному порядкуверху й низу"[Бахтин,1965, 394]. Зображеннясьомогонеба уМуратова маєпозитивнуемоційно-оціннухарактеристику,бо оцінюваннярелії відбуваєтьсячерез призмупсихологічногоавторськогосприймання:таке далеке,недосяжне сьоменебо іводночас близьке.Ускладненамовна експресія,інтелектуальнагра, що ведетьсяяк на рівнізмісту, так іна рівні формивідповідаєіндивідуальнійкартині світуМуратова.
Заслуговуютьна увагу такожтвори, в якихнаявні ідіоми,мотивованіна основі функційдеяких органівлюдськогоорганізму: "Змадам Іронієюв парі непокладаю білихрук" (273); "Навідсічвам головудам" (83).ОсобливістьвикористанихФО у тому, щовони одухотвореніприсутністюавтора. Традиційносмислова одиницятакого фразеологізмуконструюєтьсядієприслівниковоюформою – непокладаючирук, а уМуратова –першою особоюдієслова уформі однинитеперішньогочасу – непокладаю рук.Як бачимо, наоснові традиційнихФО поет створюєнові оригінальніобрази.
Зустрічаємотакож у поетичнихтворах І.Муратоваі використаннярелігійноїлексики, біблійноїсимволіки. Наїх основі поетстворює оригінальнітропи, зокрема,метафори, епітети,порівняння:"О світлий раю,гречний світебілих" (71); "Щедрийвечір...це все – забобони"(335); "А мати сподівалась...бог з тобою!"(356); "До білоїсвятиніпричащаймоїх братів,органна алілуйя!"(71). Часто героїйого творівпослуговуютьсяусталенимибіблійнимизворотами:"ВсемилостевийХристе,дай снаги, благословипісенногомесію!" (71); "Воістинувоскрес,немов росоювмився" (125).
Ефектнимпоетичнимприйомом єзведення назврелігійногосимволу дообразу знака,притчі, як,наприклад,образ рікиІордань: "І несміє всихатинадій Іордань"(378); "Й ген-ген заоколичну річку– розгрішеньмоїх Іордань"(313). У наведенихуривках поетрозгортаєобраз-знак рікиІордань (забіблією, Іордань– священнарічка, з якоюпов’язанийобряд водохреща),що є прикладомрелігійноїремінісценції.
Зауважимо,що біблійніаналогії, біблійналексика дляпоета – це засібопоетизуванняобразів.
Слідвідзначитиу творчостіІ. Муратова якпоета інтелектуальногоремінісценціїз інших письменників.Вони вливаютьсяв авторськийтекст, розширюютьі поглиблюютьйого шляхомвключення новихасоціацій.
Шевченковаінтонаціявчувається,наприклад, утаких рядках:"А той Славута,що реве і стогне..."(118); "Гасло, гаслосонце й закотилось,встала Мотря– в ноги повалилась"(24); "І знову мучаюсьсобою, переглядаювсе життя"(312). Або Довженкова:"Хлюпа бережноу берег ЗачарованаДесна" (340), чиКоцюбинського:"Юності fata morgana, ріднесело Бабаї!"(249); "І присмеркцей – як музикаорганна. І мерехтитьв очах fata morgana" (337). Уінших рядках– перегук із"НаталкоюПолтавкою"І. Котляревського:"Стояла наПолтавськомушляху... Й назустрічнезрадливомуПетру співала"Віють вітри"на вітру?" (38);"Видно, видношлях Полтавський..."(221). У "Революційнійкантаті" читаємогнівні рядки:"Повтали гнаніта голодні..."(214), що є ремінісценцієюз "Інтернаціонала"французькогопоета Е. Потьє,а заключнимакордом цьоговірша є цитатаз поезії П.Грабовського:"Уперед, хтоне хоче конати..."(215).
Із цьогоприводу можнавиділити триптих"На крилахЛітани". Тутремінісценціїіз "Слова ополку Ігоревім"і творів П. Тичини:"Я везу в літакуясен світ,сіверянку-коханку..."(330); "Й хтось начатах стоїть...за дрімливимДінцем..." (330). Цікаво,що поет уміє"добути" іззапозиченихобразів, тем,сюжетів ідеї,співзвучнічасові, художньомуспрямуваннюсвоїх творів.Упадає у вічіорнаментальністьфрази із віршаО.С. Пушкіна"К А.П. Керн", щопроцитованаМуратовимросійськоюмовою: "Я помнючудное мнгновенье,передо мнойявилась ты"(75). Поет схиляєтьсяперед величчюкласика російськоїлітератури,твори якогостали взірцемпоезії.
Досі йшлосяпро використанняМуратовим тихбагатств, якізакладені внадрах самоїмови. Загляньмож тепер у тучастину йоготворчої лабораторії,де розроблялисяспеціальністилістичніприйоми.
Доситьчасто поетвдається дотакого стилістичногоприйому, якповтор. Особливимвиявом експерсивноїознаки в поезіїМуратова позначеніповтори-тавтології.
Тавтологія,як відомо, – цеповтореннятого самогокореня в іншійсловотвірнійформі [Ганич,Олійник, СЛТ,1985, 302]. Тавтологіяв поетичніймові Муратовахарактеризуєтьсянадзвичайнострокатоюлексико-граматичною,художньо-композиційноюорганізацією.
Розгляньмо,наприклад,лексико-морфологічнийповтор начастиномовномурівні. Як правило,такий повторне існує сампо собі, а входитьу ширшу (семантичну,синтаксичну)структуру,додаючи лишевідповіднийштрих, нюансдо загальної(смислової,стилістичної)домінанти. УМуратова тавтологіянайчастішевиступає яксполученняоднокореневихслів: "Що таму грудях кипнемскипає?"(382); "І кусеньблакитнийзубами кусну..."(172). Зустрічаємотакож складнілексичні утворення,побудованіза принципомтавтології:"Рано-вранці,... викликаю птаствона розмову..."(372); "Віями-віяламиозеро бездоннихочей затіняло"(39). Наявні в поезіїі тавтології,утворені відомонімічнихта паронімічнихформ: "Все –земне. Вселюдськеі вселюдське"(104); "Та зліва йсправа– ... погані справи"(56); "Де догму іканон обстоюютьзапекло..., що пекло– то є пекло"(128).
Із наведенихприкладіввидно, що кожнаіз тавтологічнихсполук маєпевне смисловеі стилістичненавантаження.Така фігурадопомагаєавторові поглибитипсихологізмоповіді абоперевести їїв інший емоційно-експресивнийплан.
Особлива,динамізуюча,інтенсифікуючароль у поетичномутексті належитьдієслівно-іменниковійтавтології:"Буттям живихмені світаєсвіт"(323); "Змуруватьв єдиний мур"(71); "Ви чуєте?Трембітитрембітають"(172). Аналізованамодель набуваєсимволічногозвучання уконтекстітвору.
ПоезіїМуратова характернітакож тавтології,що становлятьцілі експресивнікомплекси вхудожній тканинітвору: "Ой, тане крячтечорні круки:нас нестуманитьваш туман!"(64); "Мені з утомиснине снились,я в завірюсісніжній сліп,я жить хотіві знав, що правовіднині маювже на те і щометелицялукава менішляху незамете"(56). Наведенідистантнілексико-морфологічніповтори-тавтологіїтворять своєріднісемантико-стилістичніполя. Образнерозгортання,що ґрунтуєтьсяна послідовномувживанні відповідниходнокореневихслів, йде в напрямівід динамічноїознаки атрибутадо внутрішньо-характеристичної,що міститьсяв самому номінанті.Сам автор активнийучасник динамічнихподій. З кожноютавтологічноюфразою темпоритмоповіді зростає.Саме така високаекспресіявластива пристраснійнатурі І. Муратова.
Розгляньмотепер тавтологіїіншої граматичноїорганізації:"Старіють люди,старіють міста,старіють пророцтвазабутих пророків"(107); "Я не сам пособі – я рушинкачарівного руху,я без нього –ніщо... Всесвітзнає мене"(238). Як бачимо,тавтологічнаконтамінаціятого самогослова у формахрізних відмінківмає інший характер.Здвоєння іменнихслів у форміназивного іродового відмінків(пророцтвопророків,рушинкаруху)– своєріднийзасіб вираженняпосиленоїякісної характеристикипредмета, вдаловикористанийМуратовим. Крімтого, експресіюпідсилюютьінші лексичніповтори. У першомуприкладі повторюєтьсядієслово старіють,а в другому –займенник я.Обидва уривкимістять у собітаку стилістичнуфігуру, як лексичнаанафора, тобтоповторенняслів на початкувіршованихрядків. Анафорау Муратовапов’язує окреміречення в більшумовну єдністьі надає текстовіпевного експресивногозабарвлення.Цікаво, що автор,уживаючи всіці фігури, акцентуєувагу читачане лише на елементахконструкції,а й на підтекстовихсмислах. Поетпротиставляєгармонійнийпростір, всесвіті дисгармоніюлюдськогобуття. Старієвсе: і людина,і міста, і святіпророки з їхпророцтвами– все смертне,вічний лишеВсесвіт. Нібисумні мотивизвучать у цихрядках, алечерез світобаченняавтора у читачіввиникаютьпозитивніемоції, бо людинане просто рушинкаруху, а чарівногорухуу всесвіті.
Окремоварто виділитиприслівниково-дієслівнітавтології,що відіграютьважливу естетичнуфункцію присприйняттіцілісногохудожньогообразу: "Я Чорнеморе – теплоходом,А Віслу вплавперепливав"(56); "Ой, дарма шляхикуриликурно,їхав ти до синав гості дурно..."(25). Така модельналаштовуєчитача на почуттятривоги, зажури,посилює звучаннятеми страждання,напруженогоочікуваннячогось фатального.
Слідсказати і проконтактнісловоповторидієслівно-віддієслівнихформ, які маютьінтенсифікуючезначення: "Пощопро співанеспівати?Були ж і Пушкін,і Тарас..." (379). Навикористаннілексичних,синтаксичнихповторюванихмовних засобівбазується впоета лейтмотивоповіді. Такимчином виникаєасоціативнаканва твору,яка спрямовуєрозуміннятексту та підтекстув річище авторськогозадуму.
Долексико-граматичнихповторів-тавтологійналежать такожті, неодмінноюхарактеристикоюяких є конденсаціяякісної ознаки,що дістає абстрактнечи узагальненевираження: "Іти схилиласьнад роялем, одавнядавнина!"(52); "Де музайого, неомузенаним?" (386); "Поетовадоля, його невиснажнаснага"(388); "Повзли вневолі ніч заніччю, та дивнимдивоммарив я" (144). Такаприкметниково-іменниковатавтологіявиражає експресивно-оціннезначення іздатна за своєюсемантикоюхарактеризуватиліричного героя(в наших прикладахпозитивно).
Отже,тавтологіяу віршах І. Муратоварегулює темпоритмоповіді, виділяєнайсуттєвішімоменти у сюжеті,поглиблюєпсихологізмтвору. Навітьу порівняноневеликихконткестахспостерігаємочисленні вживаннялексико-морфологічнихтавтологій,де одна парачергуєтьсяз іншою, розвиває,узагальнюєвисловлене,творячи такимчином експресивнукомпозиційнуєдність.
Як відомо,І. Муратов протягомроків утвердивза собою репутаціюаналітичногописьменника,який здатнийна глибокийобразний синтездумки в поезії.Активний характердумки у йоготворах, їїдинамічний,напруженийрозвиток виявляєтьсяу постійномушуканні зіставлень.Тому Муратовдосить частовикористовуєтакий стилістичнийзасіб, як порівняння.Порівняннядопомагаютьпоетові розкритихарактер зображуваноїдії, передатиформу, внутрішнюякість, настрійтощо.
НайчастішеМуратов вживаєзагальноприйнятів літературніймові граматичнізасоби вираженняпорівняння.Однак спостерігаємоу поета індивідуальніприйоми їхвикористання.Це проявляєтьсяу намаганнізробити порівнянняорганічноючастиною образної,а звідси і смисловоїструктуривіршованоготексту або йогофрагменту.
Значнемісце у мовотворчостіпоета посідаютьпорівняльнізвороти у складіпростих речень:"Летять, начептиці ясні"(24); "Суне ніч моязимна, якглетчер"(43); "Ідем і підемоще далі, мовта лавина"(46); "Думки, немовзрадливі тіні"(50). Порівняльнізвороти поетприєднує задопомогоюпідряднихсполучниківмов, немов, наче,як. Наведеніпорівняннявиступаютьу своєму традиційномузначенні –називаютьдинамічнуознаку, пов’язануз предикатом.Таку ж граматичнуструктуру маютьі порівняльнізвороти, в якихуточнюєтьсяатрибутивнаознака в семантичномукомплексіприсудка, азавдяки цьомупосилюється,увиразнюєтьсяемоційна напруга:"І став легкий,мов таяптиця"(2); "А у хижі –мудра,як змія,гарна,мов казковакоролева,ждала мужапращурка твоя"(135).
Особливовиразно виявляєтьсяподвійна залежністьпорівняльногозвороту відозначуваногоіменника тадієслова усполученнійого з прикладкою,що також є доситьактивною конструкцієюу Муратова:"Вітервиє, мовпес, нанезнаних зіроктаємничість"(122); "Замріянесерце,як факел,нести для ПрекрасноїДами" (122); "І вжелинуть думки,мов лелеки"(120); "Мені колисьввижалосябезсмертя,як пантеон"(81); "І підстелять,як рядна,піщанії коси"(106). З наведенихприкладіввидно, що конструкціюпорівняльногозвороту можналегко трансформуватиу прикладкову:вітер-пес,серце-факел,думки-лелеки,безсмертя-пантеон,коси-рядна.Використаннясаме такихструктур, щовирізняютьсягнучкістю іестетичністюформи, властивехудожній натуріпоета .
Доситьпоширена вмитця іншаграматичнаструктурапорівнянь –предикативніструктури.Серед них зустрічаємоповні і неповніречення, щоприєднуютьсядо головногосемантичнимисполучникамимов, немов, наче,ніби, як: "Нагаляві світло,мов зоріпопадали втрави"(138); "Мовкинута у сухолистжарина– нестерпний,гострий дотикмилих рук"(210); "Як яблукопадає з гілки,дозрівши, – вдорозі впаду"(357); "Дерзайте.Говоріть. Всюдушу виверніть,як вивернувколись я длявас" (267). Якбачимо, повніпорівняльніречення служатьдля розкриттязмісту головногоречення. Використовуючитаку структуру,автор посилюєзмістову істилістичнуємкість тексту,при цьому художніобрази зорі,жарини, яблукаі самого ліричногогероя стаютьгранично зримими.
Неповніпорівняльніречення поетвводить, прагнучиокреслитикомпозиційнострункі, чіткіі разом із тимнасичені сполукиз епічноюпросторовістюі глибиноюзмісту: "Ласкавістьїх – у грязь, упрах впадепройдисвітовів ноги, якна морозі мертвийптах"(143); "Й приватнівілли вздовжріки, де задихаютьсяжінки, мовна піску гарячімриби"(170); "Забуття, начекрейду ганчірка,може вмить їхбезжальнозітерти" (209); "Звіт падаютьритмічно жолуді,як дні увічність"(45).
Типовимидля стилю І.Муратоває структуриз оруднимпорівняльнимабо словотвірноюметафорою.Звичайно, засемантикоювислови пнетьсялисом-пролазою,блищалилускою,ридалидзвоном,вибухнекригою– це метафори,бо порівнянняприховані, аза функцією– художні означеннядо дії. Щоб непорушуватитрадиції,називатимемотакі конструкціїорудним порівняльним.Поет використовуєпорівняння,утворені зазвуковимиасоціаціями:"Гонгомгудутьбарабанніперетинки"(163), а також ті, усемантиці якихприсутнійелемент порівнянняза формою, розміром:"І здавсякрізь нічнівогні нам корпусТЕЦувдалині чотиритрубнимпароплавом"(23). Вживаютьсятакож анімалістичніпорівняння,що лежать воснові зоровихасоціацій заподібністюфункції: "Іприхильно,приборканимлевомгарчитьреактивнаепоха"(244). Цей висліввбирає в себесемантичнеполе об'ємноїсубстанціїпростору ічасу, що притаманнепоезії І.Муратова.Таке зіставленняепохи з твариною,левом, ми схильнірозглядатияк індивідуально-авторське.
Індивідуально-авторськимиє також порівняння,що стосуютьсяплину часу:"Мчатьроями секундкаравели,чую часу подрібненийплин..." (241). Традиційнесполученнярій думоку поета переходитьу рій секунд,оскільки авторсам перебуваєу відносномурусі, швидкоплинному,як секунди, іхаосному, якрій.
Ліричнийструмінь вноситьу структуруорудногопорівняльногомузична лексика:"Вітав [Харків]того, чия високапіснядо нас летілаберкутомз Карпат" (217); "Азвукисухозлотомоблітають"(172). Порівнюючипіснюз беркутом,а музичні звукиіз сухозлотом,автор поєднуєсвіт музикиз природою.Зливаючисьвоєдино, музикаі природа створюютьхудожній образ– почуттєвийі пластичний.
Дляствореннядинамічноїкартини поетпідбирає порівняння,що підсилюютьстрімкий, напруженийхарактер дії:"Ракетами,пущеними зкатапульти,летілинаші серця вроки майбутні"(97).
Одниміз поетичнихзасобів у письменникає вживаннябезсполучниковихконструкційпри вираженніпорівнянь. Такаграматичнаструктура уІ.Муратовавідзначаєтьсяекспресивністюі на письміпередаєтьсяза допомогоюдвокрапки аботире: "А в мозкові– жорстокийджміль:мотив"(180) (джміль, якмотив); "А осьвже й сам він[перевертень]– ніжний голубочок"(151) (перевертень,як ніжний голубочок).
Метафоричніобрази-порівнянняпритаманніне лише поезіїІ.Муратова, цехарактернаособливістьйого художньообразногомислення.
Однієюз характернихрис творівмайстра художньогослова можнавважати тіснепоєднання водному фрагментірізних за граматичноюструктуроюпорівнянь: "Ізочиць– вузькихрозколин– камінці летіли,немовгромохкісльози"(90). Поєднаннямбезсполучниковогопорівняння(очиці, [мов] вузькірозколини) тапорівняльногозвороту (камінці,немов громохкісльози) автордосягає стислості,виразності,експресивностітексту.
Абоінший комплекс,де взаємодіютьповне порівняльнеречення і,спорідненийз прикладкою,порівняльнийзворот: "Колидочка, мовяблуня моя,цвіла не гірш,як подругицвітуть"(142). Особливістютакого поєднанняє те, що в обохпорівняльнихструктурахметафоризуєтьсяоб'єкт дії, ітому мікротекстлегко трансформуєтьсяв просте речення:Дочка-яблуняцвіла не гірш,як подруги.
Слідзауважити, що,крім граматичнихструктур порівнянь,у поета зустрічаютьсяпорівняння,виражені лексичнимизасобами, тобтотак звані семантичніструктурипорівнянь,наприклад: "Япливу, а за мноюкошлаті запіненіспалахи,кривосмужнісліди"(200). У цьому текстіпрослідковуєтьсяпорівняннякривосмужнісліди,мов кошлатізапінені спалахи,але відсутніграматичнізасоби вираженняпорівняння.Такі зразкивідносимо допорівнянь,утворених задопомогоюсемантики сліву контексті.Вони складнів семантичномувідношенні,бо не завждиметафора, щолежить в основіпорівняння,може виступатипрозоро.
Метафоричневживання порівнянь,семантичноускладненіпорівняльніструктури –особливостіпоетичногостилю І.Муратова.
Дослідникивідзначають,що метафора– це ознакахудожньогостилю. Метафорамиперейнята імова творівМуратова, ухудожній метафоріпоета відбиваєтьсяхарактер образногомислення, вмінняпобачити узвичному незвичне.Кожним віршеммитець відкриваєчитачеві новіглибини багатогометафоричногосвіту, у якомувін вільнооперує словами,що виражаютьпереживанняліричногогероя, як, наприклад:"І, мов голуб,сидить сизийвечір мені наплечі. І дрімаєпечаль" (307); або"Летить повзмене день насиніх лижах,рум’яний день,колись ровесникмій" (308).
Психічнийстан людини,а також станприроди у творахІ.Муратовапередаютьсяметафорами,в яких семантикадієслів пов’язанаіз звуковимиасоціаціями:"І щоб серцемоє вибухалощомить за тебевідплатноюміною" (264); "Чути,як у трепетнімсні вічнийголодзубами лящить"(264); "Аж поки в небана тарелі незагарчалосонце:гріх!" (266); "І приборканимлевом гарчитьреактивнаепоха"(244).
Нарізноманітнихасоціаціяхстворюютьсяі метафори, щобазуються насемантицідієслів фізичноїдії: "Наростало... страхом зорянаніч вагітна"(243); "Під бруківкою... трава. Прихилятиметьсяі ховатиметься... Пробиватиметься,пробиватиметься"(241). Подібні метафоричніструктури упоета частішепов’язані зявищами природи.
І.Муратовзвертаєтьсяі до традиційнихметафор ізкомпонентамисонце, небо,ліс, місяць таін., вводячи їху нові семантичнізв’язки: "Лісмовчить, йомубайдуже" (240); "Сонцепрощає небоголубе" (240); "Ліс,мов шапку набакир,нап’яв косматесонце"(240); "Туманисонцеловлять в ятері"(245); "Місяць... – немов пожежнукаску на зіркухтось нап’яв"(263).
Неодноразовометафоризуєтьсяу віршах І.Муратоватрадиційнийобраз поезії– вогонь (символоновленняжиття). Цей оновленийсимвол вогнюпоет проноситьчерез поему"Прометеєвевіче", де головнийгерой – захисниклюдей, богоборецьі поборниксправедливості– Прометей.Прометей – одиніз найвеличнішихобразів у світовійлітературі.До нього зверталисяТ. Шевченко, І.Франко, ЛесяУкраїнка таін. У своїй поеміІ. Муратов прославляєсвященні людськіпочуття – дружбу,мужність, братерство,що живуть усерцях волелюбнихнародів, розбудженихдо нового життявогнем Прометея:"І Вічна Мати– волелюбнийдух розбудженоголюдства напланеті – йоговогоньблагословила"(267). Слово вогоньу художнійсистемі Муратовасимволізуєтакож боротьбудобра і зла,бунту і покори:"Комусь вогнемпомажуть губи,щоб відблискбунту був наних, самодіяльнівогнелюби"(274); "Бурани, полярнівандали, гасилищодня наш вогонь"(235); або є знакомтворчогосамовираженняособистості: "А повинен бивдень і вночіна високімвогнісамостратиболіти" (264).
Слововогоньу тексті можезамінятисяназвами суміжнихпонять (багаття)або синонімами(полум’я).Стійка асоціаціявогонь коханнямотивує появупочуття великогокохання-горіння,яким сповненесерце ліричногогероя у вірші"Сентиментальнасюїта". Це почуттяпередаєтьсяметафоричнимизасобами, щовідтворюютьрадість життя,бажання працюватиі творити.Характернимидля поета єметафоричнірядки з цьоговірша, що виражаютьавторськекредо: "Перейдувсю планету,світ од краюдо краю, на багаттяхепохи згорюбез жалю" (265).Дієслово згорюопосередкованосимволізуєобраз: життя– вогонь.
Структуруметафоричнихобразів у поезіїІ. Муратовачасто становлятьіменниковісловосполучення.Серед нихнайпоширенішоюструктурою,що метафоризується,є генітивнаконструкція,в якій метафоризованеслово виступаєу формі залежногородового відмінка:роки любові,крик стихії,плід інтелекту,пергаментдолоньки, сумперегарів,холод листів,печаль очерету,обійми душі,криниці безпораддя,горбатістьгір. Семантичнеядро іменниковогословосполученнянерідко поширюється,уточнюєтьсяза рахунокзалежнихприкметників.
Дляприкладу візьмімознайомі вженам рядки: "Мчатьроями секундкаравели, чуючасу подрібненийплин"(241). У сполученнічасу подрібненийплин прикметникуточнює якіснуознаку метафоризованогоіменника, виступаючищодо нього вролі метафоризуючого,а іменник плинчерез розширеннязначень понятьчасі подрібненийзазнає подвійноїметафоризації.Завдяки поєднаннюсловесногообразу і зоровоїасоціації цесловосполученнянабуває пластичності.
Великукількістьіменниковихметафор, щовикористовуєМуратов, можнаумовно поділитина дві групи.Метафори першоїгрупи означаютьстан людини,вони ніби виступаютьу контрастіз самим контекстом,що лише посилюєїх зміст: розпукаревнощів, атаказгадок, музикасну, барлігзневіри. Метафоридругої групиозначають явищаприроди, щовпливають напочуття людини:падолиста рух,сяйво зеніту,райдуга світу,рулади солов’їв.У подібнихсполученняхпоєднуютьсятрадиційній оригінальніавторськіобрази.
Іменниковісловосполученняз метафоричнимзмістом – цеконцентрованаформа вираженняознак предметачерез зіставленняйого з іншимиознаками. Прицьому змістслова, що називаєпредмет, у процесіметафоризаціїрозширюється.Основою порівняння,зіставленняв іменниковихметафорахМуратова можутьвиступатизвичайні розмовніслова: тарельнеба, чобітлиха, чаркагрошей, глекивіри, сміттяспогадів. Якщов таких метафорахсемантичнаоснова порівнянняявищ, предметівпрозора, тоінші (зокрематі, що включаютькнижну лексику)будуються навіддалених,більш психологічнихасоціаціях:іпостась душі,руки матерізорі. У подібніобрази Муратоввкладає власнепереосмисленняявищ і цим сприяєметафоричномузбагаченнюпоетичної мови.
Майстерністьпоета в доборівлучних іменниковихметафор спостерігаємона прикладіцілісногоуривку із поеми"Прометеєвевіче", якийстановитьрозгорнутуметафору,сконструйовануіз цілого рядуіменниковихметафоричнихсловосполучень:"Я несу Душібезгрішноїмоєї Верижнумукуі красу,Жагибунтарськоїокрасу:Мій жарт, солониймій талант,Відплатусерця,помстучасу."(245).
Частоу структуріметафоричногообразу, що вдалостворює поет,головну рольвідіграютьприкметникиабо дієприкметники.Виконуючиекспресивно-образнуфункцію, метафоричніепітети створюютьемоційнийнастрій, увиразнюютьпочуття. Наприклад,у сполученніз іменникомсміхприкметникивишневий,рум’яний,продуманий,базарнийпередаютьнайтонші відтінкиемоційногосприйняттяйого ознак.Зокрема переносневживання якіснихі відноснихприкметників,сприяє поглибленнюасоціативнихобразів: соннийдзвін,печальнийочерет,радіснарайдуга,біднасовість,убивчіочі,безкомпромісніброви,фривольнівії.
У способіметафоризаціїознак, що вираженіза допомогоюприкметників,виділяютьсякольороназви.Вони є характернимидля поетичноїмови взагалі,але в поезіїМуратова вирізняютьсяіндивідуальністю,неповторністю.Автор має своюулюблену гамукольорів. Унього частоасоціюютьсяз певним коломпонять слова,що виражаютьрізні відтінкисинього, голубого,сірого, золотого,рожевого, чорногокольорів. Вонивиявляютьбагатозначність,у якій тіснопереплітаютьсязагальномовніі власне авторськіпоетичні смисловівідтінки: золотиймандат, золотіочі, золотіфарби; синійптах, безжальністьсиня, сині лапки;тиша рожево-синя;голубий силует;сірі береги;рожевий напій;чорна хмара,чорна біда,чорний птах,байдужістьчорна. Поетвкладає вметафоричнийзміст такихсловосполученьвласне переосмисленняявищ оточуючогосвіту, естетичнозбагачуючипоетичне мовленняасоціативнимиявищами, наґрунті якихвиникаютьіндивідуально-авторськіметафоричнісловосполучення.
Поетичніймові І.Муратовавластиве широкевикористанняабстрактноїлексики, переважнотакої, що виражаєпочуття людини:біль, ненависть,злість, горе,щастя, любов,віра, біда; розкриваєриси характеруособистості:байдужість,розкованість,вірність, хтивість,цнотливість,фривольність,терпіння. Убагатьох випадкахзустрічаємонагромадженняабстрактноїлексики, щопідпорядкованетворчому задумовіавтора, як-от,– розкритидуховний потенціалсолдата-захисника:"Усе б віддав,щоб одвернутьод згуби цюмісячність,і зоряність,і вірність,сумирну і бентежнунеймовірність"(165).
Джереломпоповненняабстрактноїлексики є, яквідомо, іншомовніслова. І.Муратоввживає переважнотакі, що вжеввійшли в українськумову: "Екзотикив ливарні дужемало" (349); "Машинапророкує намстарті фінішторжества"(348); "Ні галюцинацій.Ні ілюзій.Все в натурі"(345); "Інтимна дачнаблагодать, докатаклізмівнепричетна"(317). У використовуванніабстрактноїта іншомовноїлексики мибачимо творчупідоснову:глибокий психологізм,притаманнийпереважнійбільшостітворів поета,для якого головне– людина з їїдуховним світом.
Характернаознака індивідуальногостилю І. Муратова– його словотворення.Художнє мисленнявимагає непросто форм,адекватнихзмістові, а йрозвитку художньоїмови як складноїсистеми зображувальнихзасобів. Талановитиймитець часомвідчуває бракзасобів, їхобмеженість,і це дає йомуправо експериментуватив ідейно-художніхпошуках лексичнихновацій. Найуживанішийзасіб словотворуу Муратова –морфологічніновоутворення.Особливо частопоет звертаєтьсядо творенняскладних слів.Великим майстромпоєднання,здавалось би,різноплановихза змістом сліву одне бувТ.Г. Шевченко.І. Муратовплідно продовжуєцю традицію.Найбільш поширеноюмоделлю у поетає складні іменники,здебільшогоприкладки:траєкторія-струна,сумніви-мучителі,леле-зозуля,досвіт-пора,сокіл-сонце,зайди-громовиці,дозрілість-окраса,голуб-дим,відьма-пам’ять,муляр-титан,одуд-фанатик,руїнник-час,чужинець-щур,перетинки-зупинки,сон-береги,мучитель-орел,горе-віщун,філософи-шамани,скнари-божества,жахи-лихоліття,білограй, сухозлот.
Порівнянорідше поетзвертаєтьсядо творенняскладнихприкметників,що передаютьвідтінки кольорів:"Пивши простов степу жовто-білий,бражно-пінявийгострий кумис"(110); "Здавалосьне чорним вотій чорноті,а безбарвним,смертельно-ніяким,нічим" (121); абоподвійністьпочуття якнаслідок якоїсьподії, чи, навпаки,вияв того самогопочуття взаємнодоповнюванимиформами: "І зочей їх зворушливо-щирихвипромінюєтьсяте величне,єдине" (293); "Доматері землінавік прикутіне пафосомекстазно-молитовним,обов’язкомзалізним" (118);"Відлежаласьвесна ... на перекатних,кучеряво-пінних... хвилях-кручах"(115).
Зустрічаємоу Муратова йкомпозити-прикметники,складені зтрьох основ,наприклад: "Ти– моя ..., може,треба тебевеличати на"ви", простотуперевести включі давньовічнобаладні?"(224). Оригінальнітакож новоутвореніприкметники-означенняз іншомовноючасткою ультра-:"Віриться вщастя – ... узаконенекодексомультраінтимнихпоезій" (160); "Ігумор, і сатирувсіх сторічйому вдихнулав ультрачуйневухо [ніч]" (259).
У творахпоета знаходимокілька новоутвореньприслівниковихскладних слів:"І вже підливанійпід вишні, [воді]стоустовсмоктанійу прах" (107); "А ятебе кохаюмноготисячно,без ліку многовесно,многорічно"(224).
Зафіксальнихнеологізміву Муратованайчастішезустрічаютьсяпрефіксально-суфіксальні:неомузенамуза, омажоренийвир, окришталенікаштани, нерозлюбнапора. Цікавісуфіксальнінеологізми,що містять усобі певнуінформаціюпонятійногоі власне естетичногохарактеру:"Нерозгадненадвечір’я,вечорінькленових крон"(375); "Над Кузнечною– захід – вулкан,полум’яр"(378); "Вже хтосьшепоче синьоокій... компліментарне– їй утішно!"(89).
Чи ненайвиразнішаознака Муратовогословотворення– прислівниковіновотвори, щонесуть у собіемоційно-експресивнийзаряд: "Й тобіцвинтарнийобеліск – і тойосвідчитьсяорганно"(380); "А тут майовостало від мужніхстроф" (380); "Імоторошностало, і молодомені" (373); "Іщеспогади мертво,мемуарноне вистигли"(361); "Мої згадкипро тебе вітрильнопливуть" (361); "Укупелі турботлелію великодньоне рід – увесьнарод" (281); "А яне звик, не звикдо логіки, колимені казково"(227).
НовотвориІ. Муратоварозсуваютьрамки лексичноїсемантики,відтінюютьїї, реалізуютьприховане,глибинне вслові, розширюютьвиражальніможливостіпоетичної мови.
Ми схарактеризувалитільки деякімовні особливостіпоетичногомовлення письменника,однак із нихвидно, що мовапоезій І. Муратова– це рухлива,динамічнасистема, в якійвідображаютьсяуподобанняі світобаченнятворця.
Однієюз мовних рисйого поезій,рис, що впадаютьв око відразу,є насиченістьтворів синонімамий антонімами.Саме цей мовнийаспект ми йобираємо длядослідження.
Одниміз суттєвихпитань сучасноїлінгвістикиє вивченняхудожньоготексту як одиницікомунікативногоакту. На думкуВ.П. Григор’єва,“лінгвістиката дослідженнялітератури,мабуть, одназ найважливішихпроблем філологіїХХ століття”[Григорьев,1979, 22]1.
Проблемавивчення мовихудожніх творівмає тривалуісторію, вонапо-різномурозв’язуваласяв залежностівід рівня розвиткумовознавстваі суміжних ізним наук, відсвітоглядноїпозиції дослідника.У сучасномумовознавствінавколо категорійлінгвістичнапоетика, поетичнамова, мова художньоїлітератури,а також теоріяпоетичної мови,художня мовата ін. ведетьсяборотьба ідей[Григорьев,1979, 5]. Причинурозбіжностейу поглядахучених з указанихпроблем слідшукати не тількиу відсутностірозробки загальнихметодологічнихоснов вивченнямови художньоїлітератури,що відзначаєтьсямовознавцями,наприклад,Н.К. Соколовою:“Не розв’язаніповністю, –пише вона, –такі кардинальніпроблемилінгвістичноїпоетики, якметодика іметодологіялінгвостилістичнихдосліджень"[Соколова, 1985, 13].Розходженняв поглядахцілком правомірні,бо художнійтвір і йогомова є явищемскладним ібагатомірним,через що можедосліджуватисяв багатьохаспектах, якітільки сумарноможуть датицілісне уявленняпро явище. Томупошуки істиниповинні відбуватисяне в конфронтаціїрізних поглядів,а в їх синтезі.
Такчи інакше вказанимпроблемамприсвяченазначна кількістьробіт (див.Т.Г. Винокур,1959; І.Г. Чередниченко,1962; В.В. Виноградов,1963; З.І. Хованська,1975; Л.Ф. Тарасов,1976; В.П. Григор’єв,1979; В.А. Чабаненко,1984). Однак прирізноманітностіпідходів майжевсі дослідникинамагаютьсявирішити проблемианалізу художньоготексту, не виходячиза межі понять“поетичнамова”, “мовахудожньоїлітератури”,“стиль”.
Розглянемопитання аналізухудожньоготексту детальніше.За Шанським,метою лінгвістичногоаналізу текстує “вивченнярізних елементівмови... в тій мірі,в якій вонипов’язані зрозуміннямлітературноготвору як такого”[Шанський, 1975,111]. Але термін"лінгвістичний"стосовно такогоаналізу, надумку більшостівчених, є незовсім адекватним.Так, М.О. Рудяковназиває аналізмовних засобів,спрямованийна виявленнясвоєрідностістилю автора,стилістичним,протиставляючийого літературознавчомуаналізові, приякому твіррозглядаєтьсяне тільки зпогляду мови,але і з поглядуобразногозмісту, вісторико-літературномуконтексті[Рудяков, 1977]. Оскількиназвані видианалізу такчи інакше спрямованіна той самийоб’єкт – змісттексту, то міжлінгвістичним,стилістичнимі літературознавчиманалізом неможе бути абсолютночітких меж,вони певноюмірою "розмиті".У той же часзавдання, яківиконуютьвказані видианалізу, незбігаютьсяповністю: те,що є метоюлінгвістичногоаналізу, є засобомдля стилістичного,а те, що є метоюлітературного,– один із засобівстилістичногоаналізу. У ціломуж лінгвістичний,стилістичнийі літературознавчийвиди аналізудосліджуютьтекст, йогозмістову структуру.І тому розглядтеорій, які такчи інакше торкаютьсякатегоріїзмісту тексту,вважаємо необхідним.Характеризуючисутність цієїкатегорії,зазначимо, щоумовно всіконцепції, якірозглядаютьпитання змістутексту, можназвести до двохосновних. Прихильникипершої теоріївизначаютьзміст текстуяк те, що безпосередньозакладене вньому. При цьому,як пише І.В. Арнольд,головним є нете, “що авторхотів сказати,а те, що дійсносказано в тексті”[Арнольд, 1973, 27]. Зацією теорієюаналіз мовитвору частостає додатковимі не обов’язковиметапом вивченнятексту. Завданнятакого підходудо аналізузмісту тексту– виявити такзвані “художніособливості”твору.
На противагупершій, другатеорія розглядаєзміст творуяк систему дій,операцій, алене системузастиглихкомпонентів.Прихильникицієї концепціїтвердять, щозміст текстуслід розкриватив процесі мовноїдіяльності,тобто в актікомунікації.За словамиО.О. Леонтьєва,тут “ми маємосправу зі складною...постійно змінноюпід впливомзовнішніх івнутрішніхфакторів системоюпсихологічнихзв’язків слів”[Леонтьев, 1971, 7].Отож різницяміж цими двоматеоріями полягаєв різному підходідо аналізузмісту тексту:перша розглядаєйого як системукомпонентів,друга – якмислительнийпроцес.
Слід зауважити,питання проте, що змісттексту не можерозглядатисяпоза актомкомунікації,було сформульованоще в працяхтаких видатнихлінгвістівминулого, якВ. Гумбольдт(1859) та О.О. Потебня(1976), пізніше цеположеннярозвивалосяв науковихроботах М.М. Правдіна(1976), М.О. Рубакіна(1977), Ю.О. Сорокіна(1985) та ін.
Цілком правомірно,що дві названітеорії не суперечатьодна одній, авзаємодоповнюються,бо розглядаютьтекст у різнихаспектах.
Дослідникивказують, щодля художньоїлітературихарактерніспецифічнімовні властивості.Як зазначавГ.О. Винокур,“немає такогофакту поетичноїмови, який небув би відомимпоза поетичнимконтекстом,як мова взагалі.Але в цій новій,поетичній ролікожна мовнадата набуваєособливихвластивостей”[Винокур, 1959, 391].
Відображеннядійсності вхудожньомутексті передбачаєзв’язок двохтісно пов’язанихсистем – мовиі мислення[Якобсон, 1964, 12]. Звідсиможна виділитидва аспектив змісті текстовиходиниць: аспект"образно-понятійнихвідношень"(властивістьслова відображатиявища, ситуаціїоб’єктивногосвіту) і аспект"власне мовнихвідношень"(властивістьвербальногообразу збуджуватиінші вербальніобрази) [Степанченко,1989, 10]. Образно-понятійнийта мовний рівнізмістовоїструктуритексту взаємодіютьодин з одним.Із цього приводуслід згадатислова відомогопсихологаА.Р. Лурії: “Поезіянароджує неуявлення, асмисли: за образамикриється внутрішнєзначення, підтекст;слід абстрагуватисявід конкретногообразу, щобзрозуміти їїпереноснезначення, інакшевона не булаб поезією”[Лурия, 1968, 66].
Відповіднодо цього стилістичнийаналіз художньоготвору базуєтьсяна образно-понятійніймоделі структуризмісту текстуна відміну відлінгвістичногоаналізу, приякому дослідникоперує лишевербальнимиобразами[Степанченко,1989, 12].
Отже, доповнюючиодин одного,стилістичнийта лінгвістичнийаналізи дозволяютьглибше дослідитиоб’єкт. Отожкомплекснийпідхід до аналізузмісту творудає можливістьповніше характеризуватиідіостильпоета.
Аналіз художньоготексту прийнятоназиватилінгвостилістичним,якщо він “розглядаєвикористаннямовних елементіву тексті художніхтворів, де вонинабуваютьідейно-естетичноїзначимості”[СЛТ, 1985, 291]. Для свогодослідженнями обираємолінгвостилістичнийаспект аналізупоетичноготексту, бо саметакий аспект,як уявляється,є провідним,оскільки вньому, незважаючина наявністьаналізу ритму,синтаксисута ін., які відіграютьважливу рольу формуванніпоетичноготексту, на першомуплані стоїтьаналіз лексичнихзасобів мовияк головних“збуджувачів”одиниць образно-понятійногорівня змістутексту.
У сучасномумовознавствіспостерігаєтьсявелика зацікавленістьпроблемамилінгвостилістики,оскільки вивченнямовних явищзближує лінгвістикуз такими галузями,як літературознавство,психологія,естетика, етика[Чабаненко,1984, 5].
Українськалінгвостилістика,як відомо,започаткованапрацями О.О. Потебнів другій половиніминулого століття,який зробивспробу визначитиосновні напрямкилінгвістичноїстилістики.Але як окреманаукова галузь,лінгвостилістикаутвердила своїправа лише в20-30-ті роки нашогостоліття [Ващенко,1973, 129]. Тоді у філологічнійнауці сталозагальноприйнятимвивчати природухудожньогомовлення нетільки на рівнілексичнихзначень і їхрізних видозмін,але й на рівнізначень синтаксичних,граматичних.В. Жирмунськийу роботі "Задачипоэтики" зазначає,що в основуаналізу поетики"повинна бутипокладенакласифікаціяфактів мови,яку дає намлінгвістика"[Жирмунський,1977, 28]. Значний внесоку розробкупитань лінгвостилістикизробила такожчехословацька"функціональналінгвістика",функціонально-стилістичнідослідженняякої повернулиінтереси лінгвістикидо вивченняструктури мовита її функціонування[Пражскийлингвистическийкружок, 1967].Досить вагомоюлінгвостилістичноюроботою сталакнига В.С. Ващенка"Стилістичніявища в українськіймові" [Ващенко,1957]. Однак у роботідослідженняпроведене неза всіма рівнямиі підрівнямимови, а лише нарівні фонетики,граматики ісловотвору.Поява лінгвістикитексту, на думкумовознавців,пов’язана іззагальнимпосиленнямінтересулінгвостилістичноїнауки до комунікативногоаспекту мовлення[Ахманова ит.д. 1966, 7-8]. Так, І.І. Коваликпідкреслює:"Як засобивираженняхудожньогообразу можутьвикористовуватисявсі рівні мовноїсистеми" [Ковалик,1969, 158]. Відповіднітвердженнязнаходимо ів роботах іншихмовознавців:В.І. Кононенка[Кононенко,1976, 117], В.А. Чабаненка[Чабаненко,1973, 5].
Найбільшповно в українськійфілологіївідбито стилістичневикористанняфактів мовияк системи вколективніймонографії"Сучасна українськалітературнамова. Стилістика".Це дослідженняприсвяченефункціональнійстилістиці,проте у більшостіавторів "стилістичнийаналіз здійснюєтьсяна лексичному,фразеологічному,фонетичному,морфологічному,словотворчомуі синтаксичномурівнях" наматеріаліхудожньоїлітератури(перш за всерозділи, якінаписалиІ.К. Білодід,В.С. Ващенко,С.Я. Єрмоленко,Г.П. Їжакевич,В.В. Коптілов,А.В. Лагутіна,М.М. Пилинський)[СУЛМ: С, 1973, 3].
Спираючисьна досягненнявітчизняногоі зарубіжногомовознавства,українськівчені Л.А. Булаховський,І.К. Білодід,М.А. Жовтобрюх,В.М. Русанівський,М.М. Пилинський,С.Я. Єрмоленкота багато іншиху своїх науковихроботах визначилипредмет і завданняукраїнськоїлінгвостилістики,розв’язаличисленні важливіїї теоретичніпитання, зокремапроблему формуваннялінгвостилістичноїсистеми національноїмови. Завданнямукраїнськоїлінгвостилістикиє вивченнятаких фундаментальнихпроблем мовознавчоїтеорії, як сутністьмови (соціальнаприрода мови,взаємозв’язокїї структурногоі функціональногоаспектів,закономірностіфункціонування).
Як відомо,важливу рольу системі будь-якоїмови, а тим більшеїї поетичногостилю виконуєлексика. Виходячиз цього, предметомрозгляду вдисертаціїє синонімічніта антонімічнілексичні засобимови, які використовуєІ. Муратов усвоїх поетичнихтворах, з поглядулексико-семантичногота лінгвопоетичного.
Однієюз характернихознак поезійІ.Муратова євисока частотністьуживаннясинонімічностіслів. Синонімияк один з найважливішихлінгвостилістичнихзасобів розглядаютьсяу лінгвостилістиці,у поетиці віддавна.
Ще давнігреки дійшливисновку, щосаме в синонімахвиражаєтьсябагатство мови.Римські вченіусвідомилине тільки схожістьслів-синонімів,але й різницюміж ними. Так,наприклад,М. Квінтиліанписав: “Так яку різних речейназви різні– або більшточні, або більшкрасивіші, абобільш виразніші,або краще звучать,– то всі вониповинні бути не тільки відомі,але й наготовіі, так би мовити,на виду, щоб,коли вонизнадоблятьсятому, хто говорить,можна булолегко відібратиз них найкращі”[M. Quintilianus, 149].
У XVII ст. успішнопрацювали надвизначеннямприроди синонімафранцузьківчені. У 1718 р. вийшла у світ об’ємнаі досить значназа змістомпраця Жирарапід назвою“Правильністьфранцузькоїмови, або різницязначень слів,що можуть бутисинонімами”.Француз Бозезібрав і видавв одній книзіфранцузькісиноніми; черездекілька роківабат Рубо видав“Большойсинонимическийсловарь” французькоїмови. Із німецькихучених XVIII ст.синонімамицікавилисьАделунг і Ебергардт,із англійських– Джонсон. Першоюукраїнськоюпрацею, що якоюсьмірою торкаласяпроблеми синоніма,була “Лексиконсловеноросскийи имен толкование”П.Беринди, якавийшла у Києвіу 1627 р.
У сучаснійлінгвістичнійлітературііснує чималовизначеньпонять синонімаі синонімії.Щодо самогоіснування явищалексичноїсинонімії деякідослідникивисловлюютьсумнів, вважаючи,що синонімія– це взагалівинайденелінгвістамипоняття: “Синонімії,як вона традиційновитлумачується,у мові взагалінемає. Це одназ фікцій, щорудиментарноіснує в науціпро мову” [Звегинцев,1963, 137-138]. Л. Блумфілдзаперечувавнаявністьдійсних синонімів,оскільки міжсловами завждиіснують деяківідмінності:“Якщо які-небудьформи фонетичновідмінні, мивважаємо, щоїх значеннятакож відмінні...Коротше кажучи,ми вважаємо,що насправдісинонімів неіснує” [Блумфилд,148].
Ми гадаємо,що явище, якеми називаємолексичноюсинонімієюі синонімами,існує і йогонеобхіднодосліджувати.Інша річ, щомають на увазіпід цим терміномті, хто заперечуєіснуваннясинонімії.
Зважаючина велику кількістьдослідників,які користуютьсянерідко різноютермінологієюі методикоюаналізу мовнихявищ, належачидо різних напрямківі шкіл у лінгвістиці,існують і різнітипи визначень.Які ж основнігрупи визначеньіснують у мовознавчійлітературі?
А.П. Євгеньєватак характеризуєсиноніми: “Синонімомслід вважатитаке слово, якевизначилосьу відношеннідо свого еквівалента(до іншого словаз тотожним чимаксимальноблизьким значенням)і може бутипротиставленимйому за якоюсьлінією: за тонкимвідтінком узначенні, завираженнямекспресії, заемоційнимзабарвленням,за стилістичноюприналежністю,за сполучуваністю,і, відповідно,займає своємісце в лексико-семантичнійсистемі літературноїмови” [Евгеньева,1970, 11]. Приблизнотакого ж поглядудотримуєтьсяі А.Б. Шапіро:“Синонімамиє різні за своїмзвуковим складомслова, які визначаютьодні і ті ж поняття,у вираженняяких вносятьсядодатковівідтінки значення”[Шапиро, 1955, 75].М.Ф. Палевськарозгортає цюдефініцію:“...синонімамислід вважати,– пише вона, –слова та еквівалентніїм фразеологічнізвороти, якіпри різномузвучанні називаютьодне і те ж явищеоб’єктивноїдійсності ірозрізняютьсявідтінкамиосновного ,спільного длякожного з нихзначення абовіднесеністюдо різних мовнихстилів, або тимі другим одночасно,здатністю дословотворення,утворення формсуб’єктивноїоцінки та сполученняз іншими словами”[Палевская,1967, 67]. В.С. Ващенкохарактеризуєсиноніми як“усталені умовному вжиткуряди лексичниходиниць, співвідноснихз одним чи кількомапов’язанимиміж собою поняттями,певною міроюблизьких засвоїми семантико-стилістичнимивластивостями”[Ващенко, 1981, 13].Ж.П. Соколовська,аналізуючисинонімічнізв’язки прикметниківіз значеннямузагальненоїпозитивноїякісної оцінки,висуває тотожністьпервиннихсемантичнихелементівпредметно-логічноїчастини значенняяк критерійсинонімічності.Дослідницяхарактеризуєсиноніми як“семами, тотожніза первиннимисемантичнимиелементамисвоєї смисловоїструктури , алене тотожні вцілому, якірозрізнюютьсядодатковимиелементами,експресивно-стилістичноюхарактеристикою,граматичноюоформленістю,лексичною тасинтаксичноюсполучуваністю”[Соколовская,1970, 7-8]. На обмеженістьсполучуваностіблизькозначнихслів указуєтакож Ф.Р. Палмер[Palmer, Р.44].
Однак існують і визначенняіншого типу,які характеризуютьлексичні синонімине через значенняслова, а черезїх “поведінку”в тексті. Прицьому основноюознакою синоніміввважаєтьсяїх взаємозамінністьу текстах.Л.А. Булаховськийвідносить досинонімівслова, тотожніза значенням:“Слова, здатнів тому ж контекстіабо в контекстах,близьких зазмістом, замінятиодне одногобез відчуттяпомітної одмінностіу змісті, маютьназву синонімів”[Булаховський,1955, 32]. Взаємозамінністьє ознакою синонімаі у визначенніБ.В. Горнунга:“...синонімамиє слова, взаємозамінніу певних контекстах,що перебуваютьу суворомуспіввідношенніодне з одним,але не в будь-якихконтекстах”[Горнунг, 1965, 98].Названі типивизначеннямало суперечатьодне одному.Однак спробидати визначеннясиноніміїтільки черезвзаємозамінністьабо ввести цеявище (взаємозамінність)у систему ознаксинонімів нездобули в лінгвістиціостанніх роківдостатньоїпідтримки, бовизначеннясинонімів якслів, що маютьсемантичнівідмінності,не передбачаєїх обов’язковоївзаємозамінності[Лисиченко,1977, 84-85]. Майже всіназвані визначення,на думку дослідників,відрізняютьсяпереважноступенем розкриттяпоняття "значенняслова".
У 70-90-х рокаху визначенняпоняття “синонім”вводитьсярозуміннязначення словаяк структуриі запроваджуютьсяелементикомпонентногоаналізу. Таківизначеннями бачимо, наприклад,у працях Д.М. Шмельова,який зазначав,що “...синоніми– це слова,відміннимисемантичнимиознаками якихє тільки такіознаки, якіможуть усталенонейтралізуватисяв певних позиціях.Чим більшетаких позицій,тим вищий ступіньсинонімічностівідповіднихслів, тим частішеможе здійснюватисьїх взаємозамінність”[Шмелев, 1973, 130]. Уцьому визначеннівзаємозамінністьвважаєтьсяне причиною,а наслідкомсинонімічностіі проявом різногоїї ступеня.Автор підкреслює,що відмінниму синонімівє тільки ознаки,які можутьнейтралізуватися,отже, не є денотатомчи сигніфікатом,тобто найсуттєвішимикомпонентамизначення. Черезвзаємозамінність(із залученнямкомпонентногоаналізу) даєвизначеннясинонімів іЛ.О. Новиков:“Два (чи більше)ЛСВ є синонімами,якщо вони, маючирізні знаки(лексеми), здатнізавдяки тотожностіабо схожостізначень заміщатиодне одногоу всіх або певнихконтекстах,не змінюючизмісту висловлення”[Новиков, 1982, 228]. Якбачимо, цейавтор вважає,що синонімиможуть матитотожні абосхожі значенняі заміщати однеодного частковоабо повністю.
На підставіступеня близькостізначень двохслів Ю.Д. Апресянподіляє синонімина точні іквазісиноніми.Точні синоніми– це слова,семантичнийобсяг якихповністю збігається,у квазісинонімівсемантичнийобсяг збігаєтьсячастково [Апресян,1988, 509]. Для того, щобквазісиноніми(“неточні синоніми”)були взаємозамінними,необхідно, “щобїх семантичнівідмінностів ряді позиціймогли нейтралізуватися”[Апресян, 1995, 235]. Те,що Ю.Д. Апресянназиває квазісинонімами,є власне синонімамиза їх сутністюі функцією.Ю.Д. Апресяндо основнихознак синоніміввідноситьоднаковупредметно-понятійнувіднесеність,приблизнооднаковусполучуваність(валентність),належністьдо однієї частинимови [Апресян,1974, 223].
Оригінальнийпідхід до лексичнихсинонімівзастосувавС.Г. Бережан.Синонімамивін називає“слова, якізбігаютьсясемантичноі розрізняютьсялише стилістичнимиособливостямиабо особливостямивикористання”[Бережан, 1973, 87]. Отже,за С.Г. Бережаном,синоніми маютьтільки стилістичнівідмінностіабо особливостівикористанняпри тотожностісемантики.Однак це визначеннястоїть у вченогов іншому контексті,де протиставляютьсяне просто синоніми,а слова названоїС.Г. Бережаномгрупи іншимсловам з різнимступенемблизькозначності,які охоплюютьінші загальновизнанігрупи синонімів.Тому в сукупностівимальовуютьсявсе ті ж груписинонімів іособливостіїх протиставлення.
Дослідникиукраїнськоїмови визначаютьсиноніми як“слова, що означаютьназву тогосамого поняття,спільні засвоїм основнимзначенням, алевідрізняютьсязначеннєвимивідтінкамиабо емоційно-експресивнимзабарвленням(або тим і іншимодночасно)”[СУЛМ: ЛФ, 60]. М.А. Жовтобрюх,Л.А. Лисиченкотакож вказуютьна спільнупредметно-понятійнуоснову синоніміві відмінностіу відтінкахзначеня слів:“Слова, щовідрізняютьсяодне від одногозвуковим складом,але означаютьназву тогосамого поняттяз різнимизначеннєвимивідтінкамичи емоційнимзабарвленням,називаютьсясинонімами”[Жовтобрюх,1984, 66); “синоніми– це слова щоназивають однопоняття івідрізняютьсявідтінкамив значенні”[Лисиченко,1977, 70].
Якбачимо, визначенняукраїнськихдослідниківґрунтуютьсяна визнанніспільностіпредметно-понятійногокомпонентапри наявностісемантичнихвідмінностей,які називаютьвідтінкамизначення, семамиабо диференціальнимиознаками.
У сучаснійзарубіжнійлітературісиноніми також розглядаютьсяяк близькозначніслова, що маютьпевні смисловівідмінності[Soule, 1981, Р.11].
Отже, завихідний пунктнашого дослідженнявізьмемо традиційневизначеннялексичногосиноніма: “Синоніми– слова, що означаютьназву одногой того ж поняття,спільні заосновним лексичнимзначенням, алевідрізняютьсязначеннєвимивідтінкамиабо емоційно-експресивнимизабарвленням(чи тим і тимводночас), абосферою стилістичноговикористаннячи можливостямипоєднання зіншими словами”[СЛТ, 1985, 249].
Одниміз суттєвихпитань цьогорозділу єкласифікаціясинонімів.Існують різніспроби їх семантичноїкласифікації.Найбільш поширеним,якого дотримуємосяі ми, є поділсинонімів наідеографічні(логічні),емоційно-експресивніта стилістичні[Лисиченко,1973, 43-45; Коваль, 1987,37-39]. Деякі дослідникиподіляютьсиноніми насемантичні(ідеографічні,понятійні),семантико-стилістичніта стилістичні[СУЛМ, 1993, 117; СУЛМ:ЛФ, 1973, 69-70; Палевская,1964, 34].
Протеми зазначилитільки загальнукласифікаціюсинонімів, умежах кожногоз підрозділівякої може бутисвоя диференціація.
У подальшомувикладі будемокористуватисятермінамиідеографічні,емоційно-експресивніта стильові.
Як показуютьнаші дослідження,найчисленнішугрупу у поезіяхІ. Муратоваскладаютьсинонімиідеографічноготипу: у процентномувідношенніце близько 50%,40% складаютьемоційно-експресивнісиноніми, ілише 10 % – стилістичні.
Співвідношення40% – емоційно-експресивній 10% – стилістичніє до певноїміри умовне,оскільки, яквідомо, групиемоційно-експресивнихі стилістичнихвзаємно пов’язані:емоційні словапов’язуютьсяз певними стилями.
Що ж дозначної перевагиідеографічнихсинонімів, то,на нашу думку,це зумовлене естетичниминастановамиавтора, своєрідністюйого творчоїманери, особливостямиспрямуваннявіршів: длянього важливопередати найтоншівідтінки явища,чому й сприяютьідеографічнісиноніми.
На думкуМ.Ф. Палевської,семантичні,або ідеографічнісиноніми – це“стилістичнонейтральніслова, що відрізняютьсяодин від одноговідтінкамиосновного,спільного длякожного із нихзначення”[Палевская,1964, 34]. А.П. Євгеньєвавказує, щохарактерноюособливістюідеографічнихсинонімів єтотожністьсполучуваності[Евгеньева,1966, 16]. Ю.Д. Апресяну статті “Допроблеми синоніма”зазначає, щов мові при наявностіадекватнихслів відбуваєтьсядиференціаціязначень; кожнеслово виникаєніби у відповідьна певну потребу[Апресян, 1957, №6,67]. Розвиваючицю думку, Л.А. Лисиченковважає, щоідеографічнісиноніми “виникаютьвнаслідокфіксуванняв слові диференціальнихознак поняття.Вони відрізняютьсятим, що в синонімічномуслові фіксуєтьсяякась нова рисасамого явища,риса, що в значеннясинонімічнихслів, які існувалидо цього, невключалася”[Лисиченко,1977, 71]. У інших дослідженняхчитаємо: “Характернаособливістьпонятійнихсинонімівполягає в тому,що вони, означаючите саме поняття,різняться міжсобою додатковимизначеннєвимивідтінками,тобто обсягомсемантики, якапритаманнакожному з них”[СУЛМ: ЛФ, 1973, 69].
Такимчином, можливістьпередавати відтінки тогосамого поняттязабезпечуєтьсятим, що для йогопозначенняв мові існуєкілька слів;з другого боку,потреба передаватисемантичнівідтінки зумовилавиникненнякількох слівдля позначеннятого самогопоняття, тобтоспричиниласядо виникнення ідеографічнихсинонімів.
Як зазначаютьмовознавці,якихось істотнихвідмінностейв емоційномузабарвленнічи стилістичномувикористанніміж ідеографічнимисинонімамине існує,затедодатковісемантичнівідтінки їхчасом доситьпрозорі. Погоджуючисьіз думкою вчених,вважаємо, щоосновне призначенняідеографічнихсинонімів умові – служитизасобом точноговираження думкив кожному конкретномувипадку мовноговживання.
Залежновід компонента,яким відрізняютьсязначення двохсинонімів,розрізняютьтакі підгрупиідеографічнихсинонімів[Евгеньева,1970, 11; Лисиченко,1977, 71-73].
1. Синоніми,що служать дляпідкресленняі виділенняпевної ознакитого ж поняття,яка з поглядумовця є істотною.
2. Синоніми,що служать длявиявленняступеня чи міриознаки, якостіабо стану.
3. Синоніми,що характеризуютьінтенсивністьдії або стану.
4. Синоніми,що підкреслюютьякусь особливість.
5. Синоніми,відтінки значенняяких пов’язаніз характеромсполучуваності,властивоїкожному з членівсинонімічногоряду (СР), абоз приналежністюдо словотворчихпарадигм різноїповноти.
Дотримуючисьдумки Л.А. Лисиченко,зазначимо, щоостанню підгрупусинонімів мивідносимо доідеографічних,бо “відмінностіїх значенняпов’язані такожз відмінностямив понятті, алетакими, що знаходятьвиявлення всистемі мовноїструктури”[Лисиченко,1973, 45].
Синоніми,що служать дляпідкресленняі виділенняпевної ознакитого ж поняття,яка з поглядумовця є істотною.Серед ідеографічнихсинонімів упоезії І. Муратовапереважаютьсиноніми, узначенні якихвиділяєтьсяпевна сторона,ознака, рисаназваногословом явища,яка в значенніінших членівСР відсутня.Синоніми першоїпідгрупи упоета можнаподілити натакі семантичнігрупи:
іменниковісинонімічніслова, що репрезентуютьрізну міруабстрактностіознаки: полум’я– огонь (47, 167), заграви– барви (1969, 20), пахощі– запах (23), наосліп– навмання(47), край – рубіж– межа (1980, 132), образи– кривди (160), безмов’я– тиша (149, 177) , точність– влучність(180), ключі – джерела(180), безгоміння– тишина (376), тиша– мовчання(397);
іменники-синонімиз додатковими ознаками конкретнихявищ: вокзали –порти (52), димом– пеленою (55), знак– емблема (63),траса –шосейність(88), шлях – стежина(106), прах – тлін(120), намети – шатра(242), урвища – обрив(381).
Здослідженнявидно, що доцієї підгрупиналежать переважноіменниковісинонімічніпари. Так, усемантичнійгрупі, до якоївходять іменниковісиноніми, щопозначаютьрізну міруабстрактностіознаки, помітновирізняєтьсясинонімічнийобраз тиша(тишина) – безмов’я(мовчання, німота,безгоміння):"З пахучогобезмов’яквітки – плід.А з тишізоряної – мріїЗлітають ісідають крайводи" (149); "Нібишелест полотна,– Серця радістьдомоткана...Щезло й це! Самалуна. Безгоміння.Тишина."(376); "І щось булоу цім бездонне,Немов являлатиша цяМовчаннякругові кордони (397). Іменники тиша– безмов’явідрізняютьсярізною міроюабстрактностіознаки, як,наприклад, уцьому тексті:"Вечір. Тиша.Примруживсявсесвіт. Ніч.Безмов’я.Задумавсясвіт". (177). Лексичнізначення цихслів настількиблизькі, щорізняться лишеспецифічнимизначеннєвимиознаками. Утому й відчуваєтьсярука великогомайстра, щобуміло протиставитиблизькі поняття.Вечірня тиша– лише безвітря,затишшя. У цьомуспокої “примруживсявсесвіт”, чекаючиночі, яка принесеповну, глибокутишу – безмов’я.І в цьому мовчанні“задумавсясвіт”. Поетпротиставляєвсесвіт і світ,а разом з цимиантонімами у протиставнівідношеннявступаютьідеографічнісиноніми тиша– безмов’я.Якщо розглядатице глибше, топобачимо, щомитець, протиставляючи,об’єднує поняття,і перед читачамипостає єдинийбезмежнийпростір, у якомуліричний геройпочуває себевільним, упевнениму собі.
Розгляньмоінші фрагменти,які демонструютьмісце синонімічнихслів першоїсемантичноїгрупи середсиноніміваналізованоїпідгрупи: "ВпівденнихпахощахночейВідчув я морязапахмлосний" (23);"Повзуть мізерніосудий огуди,Щоб ти менеубила у собі..."(354). Так, словазапахі пахощівідрізняютьсятим, що запах,крім приємнихпахощів, передбачаєще й неприємнізапахи; осудий огудивказують нанегативневідношеннядо суб’єкта,але слово осудпов’язане восновному ізнесхваленнямвчинків, а огуда– з неславленням.Тож, як бачимо,у значеннінаведенихсинонімівпідкреслюєтьсяпевна ознакапоняття, яказ точки зорутого, хто говорить,є істотною.
У творахІ. Муратовасиноніми такоготипу дуже частовживаютьсяпоруч, доповнюючиодин одного:"Я славлю іншихмов із рідноюспівзвучність:Беру й вертаюзнов музичність,точність,влучність"(180). Поет намагаєтьсянаблизитиабстрактнісинонімічніпоняття точність– влучністьдо конкретнихзавдяки поєднаннюз антонімічноюпарою дієслівконкретногозначення беру–вертаю. Та навідміну відпопередньогоприкладу, деблизькістьантонімів надаєуривку протиставності,протиставленняне проявляється,а навпаки, яскравопроступаєоб’єднаннясмисловихвідтінків двохідеографічнихсинонімів. Миспостерігаємо,як накладаютьсясмисли двохслів, де точністьуособлює в собіпунктуальність,правильність,визначеність,а влучністьмає ще одиннюанс – попаданняпрямо в цільбез промаху.
Аналізданої поезіїпоказує, щовибір тих чиінших синонімівзалежить щей від потребвіршування– від необхідностівитримуватипевний ритм, і, звичайно,риму, що відповідаєтворчому задумовіпоета. Отже,одним із технічнихчинників використанняідеографічнихсинонімів євнутрішнєримування. Одиніз синонімів(влучність) якрима увиразнюєсемантикуіншого (точність),який впливаєна функціонально-художнійфактор у тексті.
Неабиякемистецькевміння виявляєпоет, використовуючиінший найбільшуживаний СРвогонь (огонь)– полум’я, болексичне значенняцих логічнозмістовнихсинонімівдосить близьке:"Та нам майбутніті бої Тодіздавалисятакими, Як зараз– в полум’їі димі, На згарищахчужих руїн...Ми знали – йтив огоньне страшно."(47).
Якбуло вже зазначено,поетичномустилеві І. Муратовапритаманнаметафорика.Серед синонімічнихслів аналізованоїгрупи вирізняютьсяметафоричнісполучення,що поглиблюютьасоціативніобрази. Візьмімодля прикладутакий текст:"Ще юні – вженапівживі, Щей не жили, а вжеіснують... Нуяк вогоньвселити в них,Цілюще полум’янатхнення"(167). Слова вогоньі полум’яв мові дужеблизькі значеннєвимивідтінкамиі можуть замінятиодин одного.Але в даномуконтексті коженіз цих синонімівзаймає свою,єдино правильнунішу. Переноснезначення вогнюяк вогняноїстихії, що повиннавселитися вюних, відповідаєзадумові поетатільки в сполученніз дієсловомвселити.У цьому сполученнівтілено динамізмі енергію поколінняІ.Муратова, якепрагне передатигарячу енергіювогню юним. Дляпоета вогонь– не абиякавогняна стихія,а цілюще полум’янатхнення,полум’я пристрасті,у якому згораютьбез останку.На думку автора,сила вогнюмогутня, алесила полум’яще могутніша.Отож метафоричнісиноніми вогоньі полум’я,виконуючи своюекспресивно-образнуфункцію, створюютьемоційнийнастрій тексту.
Слідвідзначити,що різниця міжметафоричнимисловами-синонімами,що входять допершої підгрупи,смислові відмінностіїх один відодного проступаютьу тих випадках,коли вони певнимчином протиставляютьсяабо зіставляютьсяу тексті. Самепри зіставленніабо протиставленніпосилюєтьсяобразність,виникаютьпотрібні авторовіхудожньо-естетичніасоціації.Інколи вінпоєднує з синонімамислова, які зазвичайне поєднуються:"Знов люблюі забуду відразуВсе, що в мукахдля себе відкрив:Безотруйнувчорашню образуІ трутизнусьогоднішніхкривд"(161). Поет зіставляєзначення синонімічнихслів образаі кривда:образа– сильніша, алебезотруйна,а кривда(рос. обида) легша,але отруйна.Якщо ми уважнорозглянемосмислові відмінностісинонімівобразаі кривда,то відмітимозростаннянегативноговідтінку вслові кривда,бо значенняслова образаінтерпретуєтьсяяк приниження,скривдження,а значеннясловакривда– як спаплюження,загадження,що містить усобі більшнегативнийкомпонент упорівняннііз семантикоюсиноніма образа.Крім того, І.Муратов цікавопоєднує з іменникомобразаприкметникбезотруйна,які за звичайноне можутьпоєднуватися,бо не може бутибезотруйноїобрази.Образа завждинесе з собоюнегативніемоції, воназавжди отруйна.Отож у результатіцього поєднанняутворюєтьсяскладна і свіжаоксимороннаметафора.
Оксиморон,метафоричність– важливі чинникипоетичногостилю І. Муратова,які зумовленідинамічною,імпульсивноюнатурою митця.
Розгляньмоі проаналізуймосиноніми другоїгрупи, що включаєв себе іменниковісинонімічніслова з додатковимиознаками конкретнихявищ. Семантичномісткі й образноглибокі, вонисприяють твореннюоригінальнихпоетичнихобразів, як-от:"Хай ніхто неступав ще домене На цейпрах,на цей тлін,Але ж так і менеперемеле Отоймлин-часоплин"(120). Якщо ми поглянемона значенняслів прах– тлін,то побачимо,що обидва синонімивиражають однепоняття – “останки”,але, крім цього,кожен з них маєіще додатковісемантичніелементи значення.Автор розташовуєсиноніми утексті так, щовони доповнюютьодин одного:тлін – це нетільки останкикісток, тіла,а вже зітліліостанки всьогоживого, що можегнити, розкладатися,від найнижчогоодноклітинногоорганізму ідо найвищогокласу живихістот.
Аналізучиідеографічнісиноніми першоїпідгрупи, мидійшли висновку,що найуживанішимиу поета є іменниковісиноніми напозначеннярізної міриабстрактностіознаки: безмов’я(мовчання, німота,безгоміння)– тиша (тишина),полум’я – вогонь(огонь). Синонімитакого типуу поетичнихтворах І. Муратовачасто вживаютьсяпоруч, у зіставленні,ніби доповнюючиодин одного.Відповіднозіставленнясинонімічнихслів робитьвідчутною їхрізницю, виставляючина перший планте, що залишаєтьсяза рамками їхлексичноїрівнозначності.
Синоніми,що служать длявиявленняступеня чи міриознаки, якостіабо стану.Кількіснопоступаються,але не меншоригінальнів творах І. Муратоваідеографічнісиноніми другоїпідгрупи. Цесиноніми, щослужать длявиявленняступеня чи міриознаки, якостіабо стану. Сюдиналежать слова,що називаютьознаку, якістьабо стан. Згрупуємосиноніми цієїпідгрупи засемантичнимиознаками:
прикметникові,прислівниковіта іменниковісинонімічніслова, що відтворюютьпсихічний станлюдини: жагуче– пристрасне(53), принадний– звабний (85),оманне – облудне(365), смутно – журно(139), сутужно –скрутно (140), гірко– сумно (290-291), твердо– туго (377), тривогою– журбою (1980, 157), горе– біда (197);
прикметниковіта дієприкметниковісиноніми, щохарактеризуютьявища соціальногопорядку: незнайомих– невідомих(56), вічний – незмінний(173), покірний –слухняний(135), сьогочасний– сучасний(251), грізна – лиха(1980, 140), пробитих– прострелених(289), славетні –уславнені(386);
Матеріалипоказують, щодо даної підгрупиналежать переважноприкметникита дієприкметники.У такі ж відношенняміж собою вступаютьприслівники та іменники,яких значноменше в ційпідгрупі, ніжприкметниковихсинонімів.
Індивідуальнапалітра митцязасвідчуєпостійний пошукнайпотрібнішогослова в художньомуцілому. Як бачимо,у цій підгрупіідеографічнихсинонімів поетнадає перевагусинонімічнимсловам на позначенняпсихічногостану людини,серед якихдомінує образтривога – журба,горе – біда,гірко – сумно:"І хоч бувалогірконам і сумно,Нас не гнітиводвічний давнійбіль" (290-291), "Першеслово прийшло.Буде й друге...Котресь вляжетьсятвердоі тугоУ своїм непорушнімгнізді" (377), "Овіянийтривогою,журбоюЧи радістюрозбуджений,кажу: Любов донього в серцізбережу, Ажпоки серцеб’ється" (1980, 157).
Стилістичнавиразністьбільшостіприслівників,вжитих І. Муратовимдля розкриттяпсихологічноїхарактеристикилюдини, пов’язаназ відчуттямновизни, щопосилюєтьсязавдяки можливимасоціативнимзіставленням.Читач нібичекає на звичайнеслово, а поетвражає йогонезвичним: "Ісмутнотак, журнозробилосьмені. Сів тасиджу на зогниломупні, Над іржавимболотом..." (139).Звичніша длячитача прикметниковаформа – засмучений,зажурений –поетові здаєтьсяне досить виразноюв цьому динамічномуконтексті.Даний контекствимагає вираженняознаки дії абоознаки ознаки,властивихприслівникам,а не простоознаки, що характернаприкметникам.Спільне значеннясинонімівсмутно– журноможна визначитиодним словом:сумно. Але поетовізамало цього,він розгортаєознаку дії, щоброзкрити передчитачем достовірнкукартину: ліричномугерою смутно,тобто неспокійно,тривожно, непевно.Та цього недосить дляпоета, щоб картинапсихічногостану героябула повною,тому він додаєсинонім журно,який виражаєспільне значенняпо-іншому, можливо,м’якше: героюне так тривожно,як просто тужливовід безвиходійого становищав даний момент.Як бачимо, СРсмутно– журноІ. Муратов будуєза принципомспадання міриознаки.
Візьмімоінший прикладприслівниковогоСР: "Від спогадівна серці завждисмутно: Отут– було... І там– було... О, хочби як було сутужной скрутно,– Хай буде зкореня щоднянове стебло"(140). Слова сутужно– скрутно означаютьміру психічногостану людинив критичниймомент. Утворенівід різнихоснов, прислівникипо-різномупередають цеспільне значення:слово сутужно,на відміну відслова скрутномає ще й іншуміру якості– туго. Ми спостерігаємоспадне розташуванняслів-синонімів,що говоритьпро наявністьоціночнихелементів. Отожсутужно – ценеймовірнотуго і складно,а от у наступномусинонімі сема”дуже-дуже”відсутня: скрутно– це простоважко.
Такимчином, об’єднуючилексеми, щовикликаютьпереживанняабо усвідомленнянеприємних ситуацій, поетстворює СР тогосамого емоційногонаповнення.Смислова функціятаких СР, деслова розташовуютьсяу спадномунапрямку значень,досить прозора:називаючи явищедушевного станупоруч двомасинонімічнимиприслівниками,автор нібиприглушує їхнегативне забарвлення.
Середідеографічнихсинонімів, якіми відносимодо першої семантичноїгрупи, вирізняютьсятрадиційнісиноніми-іменники:кривда – ганьба,горе – біда,сум – туга, щопідкреслюютьобразну й лексичнусконденсованістьпоезій. Стилістичнувагу такихсинонімів-іменниківдемонструє текст: "Але йтоді на відстаніпредальнійВід наших днів,– чи горе,чи біда,– Життя б віддаву сутичці тотальній"(197). На першийпогляд словагореі біданазивають однеявище, виражаютьодне поняття.Спільне значенняцих слів, об’єднанняїх смислівпосилює, увиразнюєнегативніемоції, що охоплюютьчитача, дляякого вказанісиноніми –уособленнялиха, душевногоболю. Та якщоуважно подивитисяна зіставленнясинонімів горе– біда,то помітимовідмінностів характеристиціпредметно-понятійногоядра слів: крімспільного, вженазваногозначення, іменникгоре має щедодатковийсемантичнийелемент, щоуточнює синонім біда – зло.
Поверхневаструктураприкметниковихідеографічнихсинонімів напозначенняпсихічних явищу І. Муратова,як правило,ускладненаглибинноюсемантикоюі спираєтьсяна несподіваніметафоричнізв’язки: "І всеж було меніпотрібно: Кав’ярні,пляжі і причали,Красунь незнанихсміх принадний,Очей вологихзаклик звабний"(85). Прикметникипринадний– звабнийоб’єднанізначенням:привабливий.Відрізняютьсяці слова лишевідтінкамизначень, котрітак чи інакшевказують напозитивніемоції ліричногогероя, що мрієбути заманениму тенета звабнихочей і принадногосміху незнанихкрасунь. Недармапоет розташовуєсинонімічніслова в такійпослідовності,де наступнийсинонім маєвищу ознакуякості, ніжпопередній:герой бажає,щоб його спочаткузаманили, привабили,на що натякаєприкметникпринадний,а потім спокусиличарівністюзвабнихвологих очей.
Як ужезазначалося,синоніми-прикметникипереважаютьсеред ідеографічнихсинонімівдругої підгрупи.Вони маютьшироку семантику,що і демонструютьсинонімічніпари другоїтематичноїгрупи.
І. Муратовуміє відчутислово в усіхйого семантичнихі стилістичнихзв’язках, томуі з’являютьсясеред ідеографічнихсинонімів, щопозначаютьявища соціальногопорядку, яскравіприкметниковіта дієприкметниковісиноніми: "Длягеніїв накресленотрасу До музеїв,а не в деньсьогочасний?!Як це добре: йу кожусі, Тарасе,Ви наш геній– абсолютносучасний!"(251), "Вони в пробитихкасках..., В простреленихсмугастихконцтабірниххалатах" (289),"...Тоненькікнижечки –Славетністрофи й тропималозначні,Уславленій осміяні рядки"(386), "Мені здавалось– все, що я люблю,Повинно бутивічнимі незмінним"(173), "Адже в годинугрізнуі лихуВ розбурханійглобальнійзавірюсі Вонина магістральномушляху Нам небули затримкоюу русі" (1980, 140).
Розгляньмоодин із яскравихфрагментів:"Ніч минає.Близько деньнезнаний... Хайнезнаний –тільки б неслухняний,Не покірнийтемрявістрахіть!"(135). Загальнезначення слівне слухняний– не покірний:не смиренний,не податливий,однак у кожномуіз них ступіньданої якостірізний. Неслухняний– це той, що невиконує певніправила, алеце не значить,що він не сумирний,бо саме такимвідтінкомякості відрізняєтьсяслово не слухнянийвід слова непокірний. Непокірний темрявідень – це непросто не податливий,але не приниженийдень. У цих рядкахчітко проступаютьфілософськімотиви вірша– боротьбасвітла і темряви,дня і ночі, деобов’язковоповинно перемогтидобре, світленачало. Саметакий філософськийпідхід до вирішеннясучасних проблемпропонує І. Муратов.Цьому сприяютьуміло підібраніхудожньо-стилістичнізасоби, зокрема,ідеографічнісиноніми-прикметники,що відповідаютьінтелектуальномурівню поета.
Як показуєаналіз, ідеографічнісиноніми другоїпідгрупи включаютьу себе дві семантичнігрупи, яківикористовуютьсяавтором дляурізноманітненнясемантичноодноспрямованиходиниць, що вйого творахвикористовуютьсяперш за все дляпсихологічноїхарактеристикиособи.
Синоніми,що характеризуютьінтенсивністьдії або стану.Синоніми, щохарактеризуютьінтенсивністьдії або стану,входять дотретьої підгрупиідеографічнихсинонімів. Воназа кількістюмайже не поступаєтьсянайбільш чисельнійсеред ідеографічнихсинонімів –першій підгрупі,яка включаєсиноніми, щослужать дляпідкресленняпевної ознакипоняття, відсутньоїв значенніінших членівСР.
Цілкомприродно, щов цій підгрупіІ. Муратоввикористовуєпереважнодієслова-синоніми,оскільки самеця частина мовивиражає діючи стан:
на позначенняжиттєво важливихдля людини дійта процесів:мислення, мовлення,бажання, спостереження,горіння: здумати– згадати (183),добрав – збагнув(350), думав – гадав(1980, 206), не відаю –не знаю (111), непобачу – непомічу (256), незвинувачуйте– не нарікайте(199), горю – палаю(278), пильную –вартую (197), пильнуй– стеж (278), волів– жадав (314), жадав– прагнув (42, 342),жадаєш – хочеш(395);
на позначеннядії чи стануз відтінкомдосягненнярезультату:поширеностічи повторюваності:побив – понищив(61), вижив – вистояв(62), загинув –сконав (181), погинуть– щезнуть (103),станеться –збудеться –буде (321), зник –щез (335);
на позначенняповноти чинеповноти дії:пригасло –примеркло(121), сховати –приховати(219);
на позначенняпереміщенняу просторі: неомини – не обійди(1980, 140), гойдає –колише (1980, 143).
Якбачимо, найбільшуживані у ційпідгрупі синонімічнідієслова напозначенняжиттєво важливихдля людини дійі процесів.Значне місцесеред цих дієслівзаймають СР,що позначаютьпроцес мислення:думав (здумав,збагнув) – гадав(згадав, добрав),та бажання:жадати – прагнути(воліти, хотіти):"Як же меністрінуть вас...,Є про що намздумати,Є про що згадати..."(183), "Я так скажу,щоб він такидобрав,Щоб він збагнувсвоїх конвульсіймарність..."(350), “...Серцепрагне бруньок?..Цвіту жадає?”(42), "Моїх нездійсненихбажань Непереможенетяжіння. Цьоговолів,того жадав,А де ж воно?"(314), "А чого ж іщежадаві прагнувУ нищівнімкратері війни,– Щоб єдину всвіті нашуправду Понеслиіз рук моїхсини" (342), "Алеж ти не жадаєшнічого незвичного:Хочештільки любові..."(395).
Дослідженняпоказує, що условниковомускладі творівІ. Муратовапереважаютьідеографічнісиноніми-дієслована позначенняпроцесу мислення.Серед такихсинонімічнихслів зустрічаютьсянавіть традиційніпари синонімів,включені вновий контекст,як-от: "Ти, може,думав,що мені немилоТерпіти лихоз голубом своїм?Гадав:коли б і справдібув гладкимТа пишним паном– я б тебе любила?!"(1980, 206). При цьомувони вживаютьсядистантно івиражають більшрозчленованепоняття, ніжтрадиційнефолькльорнедумати – гадати.
Зрозумілепрагнення митцяуникнутитрафаретностій надати яксвоїй, авторській,розповіді, такі мові персонажівсвіжості. Длякожного конкретноговипадку позначенняакту мисленняМуратов шукаєнайбільш точней виразне слово.Загальновживанедієслово мислідумав,що служить дляпростої фіксаціїакту мислення,у творах поетазустрічаєтьсяне так часто.У художньомутворі поет неможе обмежитисьпростою констатацією,а прагне відтворитихарактер протіканняпроцесу мисленняз усією різноманітністювідтінківзначення. Так, дієслово думаввиступає в паріз дуже близькимдо нього синонімомгадав.Дослідженяпереконливосвідчать, щоІ. Муратоввикористовуєїх диференційовано:синонім гадавз’явився тоді,коли потрібнонаголосити,що думка маєхарактер припущення.
Крімтого, дієслівнісиноніми, щопозначаютьважливі длялюдини дії іпроцеси, устилістичномувідношеннівиразні йрізноманітні.Розгляньмо,наприклад, СРна позначення процесів горіннята спостереження:"Який я червонястий!Горювесь час, Палаюскрізь. Та, мабуть,скоро згасну.Так і пильнуйввесь час істеж,Аби не заплювали"(278 ). У даному фрагментіпереплітаютьсядва дієслівнихСР, які , доповнюючиодин одного,глибоко і повнорозкриваютьзміст уривку.Вдало підібранідієслова-синонімидають можливістьгостріше відчутивнутрішню формузвичайних івластивихпоетичній мовіслів, а такожусвідомитиїх необмеженіможливості.Метафоризованісиноніми горюі палаю,що в даномутексті характеризуютьстан поета,об’єднаніспільним значенням– давати вогонь,полум’я, світло,але слово палаюхарактеризуєбільш інтенсивнудію, ніж словогорю.До того ж , дієсловопалаю,згідно зістилістичнимзадумом автора,надає поетичнимрядкам високохудожньогопафосу. Динамічнанапруга, заданасинонімамигорю-палаю,спадає завдякиприсутностіантоніма згасну.Отож ми спостерігаємостилістичновиправданийсинонімічно-антонімічнийтрикутник.Використовуваннясинонімічно-антонімічнихблоків – одназ характернихрис поезіїІ. Муратова,що вирізняєйого творисеред поезійінших письменників.Друга парасинонімів –пильнуй– стеждоповнює, уточнюєсемантикуконтексту: щобне згаснути,не втратитивогню, ліричнийгерой повиненоберігатиполум’я, пильнуватиі стежити, “абийого не заплювали”.Тому на першийплан виступаєрізниця у відтінкахзначення синонімівпильнуй– стеж,бо пильнувати– значить уважно,пильно стежитиза процесом,що відбувається.Майстерністьписьменникавиявляєтьсяв тому, що кожнийіз цих синонімівпідпорядковуєтьсяідейно-художньомузамисловіавтора і йоговживання виправданевідповіднимиумовами йогофразовогооточення.
Широкийдіапазонконкретно-образнихдієслів-синонімів,що входять додругої тематичноїгрупи, дозволяєІ. Муратовумаксимальноуточнюватизагальне поняття– відтворюватинайтонші йоговідтінки вкожному окремомувипадку, як-от:"Чимоло наспобив,понищивтой фугасАмериканський,що без ціліВлучав в усіоб’єкти цілі…"(61). Синонімічніслова побив– понищиввідрізняютьсявідтінкомзначення іводночас доповнюютьодне одного.Страхіття війнипоет передаєдвома синонімами– побиві понищив,акумулюючиїх в одне поняття– смерть. Синонімпобитимає значення:зруйнувати,зламати життя,а понищитимістить у собідодатковийвідтінок – непросто позбавитижиття, а зробитице з особливоюлюттю й ненавистю.
Синоніми-дієслова,що становлятьдругу тематичнугрупу слів,втілюють у собісемантичніриси конкретнихдій і станіві тому не потребуютьдетальнихрозшифрувань:"Товаришу…Genosse… Camarado…Погинуть,щезнутьзненавистьі зрада! Колиу людства єтакі слова!"(103); "Був дивосвіт,і зник…Був щедрий дух.І щез"(335).
Дотретьої семантичноїгрупи відносятьсясинонімічнідієслова напозначенняповноти чинеповноти дії,наприклад: "То,значить, відзрячих нічогоне можна Анісховати,ані приховатиУ наймогильнішомумовчанні?"(219). У цьому фрагментідієслівнісиноніми охоплюютьі значенняповноти дії(сховати),і значеннянеповноти дії(приховати).Такий прийомпоет використовуєз метою концентраціїуваги на самійдії, тобто суттєвимє спільне значенняцих синонімів.Крім того,повторюваначастка аніпідсилює семантичнівідношенняслів сховати –приховатиу тексті ззапереченням.
Четвертагрупа дієслівнихсинонімів, які попередня,у поета малочисельна,але багата наоригінальнісловесні образи,які виникливнаслідокрозвитку метафори.У тексті: "Хмара,як хоче, гойдає,колишесерце моє...”(1980, 143) синонімина позначенняпереміщенняу просторігойдає– колишемають метафоричнезначення. Семантикацих синонімічнихслів доситьблизька. Контактнерозташуваннясинонімівпідсилює позитивнийкомпонентзначень слів,надає відповідногоемоційногозабарвленняхудожньомутекстові.
Здійсненийаналіз ідеографічнихсинонімівтретьої підгруписвідчить, щомайстерністьпоета в доборісинонімів необмежуєтьсяякими-небудьокремими групамидієслів: порядз багатою ігранично точноюсинонімікоюдієслів напозначенняпроцесів мислення,мовлення, бажання,спостереженняІ. Муратовшироко використовуєсиноніми-дієслова,що позначають дії і стани звідтінкомпоширеностічи повторюваності,а також дієслівнісиноніми напозначенняпереміщенняу просторі таповноти чинеповноти дії.
Синоніми,що підкреслюютьякусь особливість.До четвертоїпідгрупиідеографічнихсинонімівналежать синонімічніслова, що виражаютьвідмінностів характерідії. Дослідженнявиявило, щосеред синонімівідеографічноготипу ця підгрупа найбагатшау художньо-образнійсистемі поезійІ. Муратова.У цілому вонавключає:
синонімічніслова на позначенняпсихічногостану людини:сміх – регіт(90), плачуть –ридають (325), тужать– плачуть (185),глузуйте –насміхайтесь(365), вагались –терзались(154), приборка –пригасить(347), манить – зве(323), кличе – манить(44).
іменники-синоніми,що образновідтворюютьрізні явищаприроди: завірюха– метелиця(56), хуртовина– завірюха(55).
Першасемантичнагрупа, до якоївходять синоніми,що позначаютьпсихічний станлюдини, кількіснопереважаєдругу. У нійдомінують СРплачуть-ридають– тужать, сміх(насміхатись)– регіт (глузувати),манить – зве(кличе): "Не глузуйте,зайди-блискавиці,Насміхатисьгоді." (365), "І вчорашнєу безвістьпливе, І кубельцена затишнійгілці, Як учора,не манить,не зве"(323), "Кличемузика в сад,Манитьв затишок присмерквечірній" (44),"Гайда-люлі– його діти,Вже неплачуть,не ридають,Батька в небівиглядають"(321).
Художникпоетичногослова виявляєнеабияке мистецькевміння, об’єднуючи дієслова-синонімина позначеннярізного психічногостану людинив СР навколослова плачуть:"Гайда-люлі– його діти,Вже не плачуть,не ридають,Батька в небівиглядають"(321), "Десь на рейдітужатьпароплави Уприморськімсивім тумані.Я і сам заплакавби з досади, тане можна плакатимені" (185). РозгляньмоСР плачуть– ридають –тужать.Плач, як правило,є наслідкомзбудження чисильного переживання,або й фізичногоболю. Причини,що викликаютьплач, здебільшогоне однаковіза своїм характером,тому й інтенсивністьплачу різна.Дієсловомридаютьпоет передаєсильний плач,судомний, внаслідоктуги дітей засвоїм батьком.
В іншомутексті протиставляютьсясинонімитужити-плакати,де для увиразненняопису афективногостану героя,який “заплакавби з досади”,поет вживаєметонімічнийвираз “тужатьпароплави”.Саме значеннядієслова тужатьвідповідаєсполученнюйого з іменником-додаткомпароплави, ботужитиозначає непросто плакативголос, а протяжноплакати, щонагадує сумнийпротяжний гудокпароплава. Яквідомо, ідеографічнісиноніми плачуть,ридають, тужатьвідрізнятьсяхарактеромдії: плакатиможна і беззвучно,ридати– тільки вголосі судомно, атужити– вголос і протяжно.Згідно зістилістичноюзаданістю, такіідеографічнісиноніми надаютьпоетичнимрядкам образноїдинамічності,створюютькартину, в якійпоет і світвиступаютьніби в єдиномуемоційномуключі і разоміз тим відрізняються.
Напозначеннястану задоволенняпоет використовуєсинонімічнііменники сміх– регіт:"Зачувся сміх.Я озирнувся:скрізь Мовчалискелі і гулипровалля. Асміхлунав, а сміхзростав дедалі І вже на дикийрегітпереріс" (90).
Використовуючиці синоніми,поет не випускаєз поля зору їхрозрізнювальнівідтінки іставить коженіз них на своємісце. Порядіз словом сміхпоет вживаєслова, що доповнюютьі деталізуютьхарактеристикутакого стану:сміхспочатку зачувся,потім лунав,зростав і насамкінецьпереріс у регіт.Автор розташовуєсиноніми упослідовномунаростанніїх семантчнихякостей, борегіт – це вжеголосний сміх,а дикий регіт– надзвичайноголосний сміх.На цьому прикладіІ.Муратов демонструєнародженняекспресіїсарказму.
Проаналізувавшиідеографічнісиноніми четвертоїпідгрупи, якапредставленав основномудієслівноюсинонімікоюна позначенняпсихічногостану людини,вважаємо, щодобір і застосуваннятаких синонімівпоет проводитьз почуттям міриі художньогосмаку, використовуючисинонімічніслова в тканиніпоетичнихтворів як словесніштрихи до передачіпсихічнихособливостейлюдини. У виборітого чи іншогосиноніма знаведених парМуратов орієнтуєтьсяне тільки наїх смисловувідмінність(вона доситьвиразна), а надоречністьйого застосуванняу сполученніз іншими словамифрази.
Синоніми,відтінки значенняяких пов’язаніз характеромсполучуваності,властивоїкожному з членівсинонімічногоряду (СР), абоз приналежністюдо словотворчихпарадигм різноїповноти.П’яту підгрупуідеографічнихсинонімівскладаютьсинонімічніслова, відтінкизначення якихпов’язані зхарактеромсполучуваності,властивоїкожному з членівСР.
На думкудослідників,різна сполучуваність– це доситьхарактернаознака ідеографічних синонімів, бовона “відрізняєїх один відодного і заширотою обсягуозначуваногопоняття, і засферою вживанняв мові” [СУЛМ:ЛФ, 1973, 72]. До цієїпідгрупи віднесемотакож, за Л.А. Лисиченко,ті синоніми,відтінки значенняяких пов’язаніз приналежністюдо словотворчихпарадигм різноїповноти. Кількіснотакі словапоступаютьсяіншим підгрупамідеографічнихсинонімів яку поезії І. Муратова,так і в українськіймові взагалі.
Проаналізуймоспершу синонімічніслова, яківідрізняютьсяхарактеромсполучуваності.Цей тип синонімічнихвідношень упоезіях І. Муратоваспостерігаєтьсяпереважно віменниковійта прикметниковійсинонімії.
РозгляньмоіменниковийСР: "У присмеркулиш контуриіснують – Домів...дерев... Без суті.Без єства."(383). Іменник єство відрізняєтьсявід синонімічногосутьтим, що сполучаєтьсяпереважно зіменниками– назвами осіб.
Відповідназалежністьпредставленаі в прикметниках,де синонімимають різніможливостіпоєднання зіншими словами.Наприклад:"Подалі відбайдужихі інертних!..Біографам щосьвіри я не йму"(390). Так, прикметникбайдужий,що означаєбездіяльний,відрізняєтьсявід синонімічногоінертнийтим, що сполучаєтьсяпереважно зіменникаминазвами осіб.У подібномутексті нейтралізуєтьсядиференціальнасема, зумовленасполучуваністю,тому слованабувають більшблизькогозначення йможуть виступати,як однорідні:байдужі –інертні.
Такаж обмеженістьу сполучуваностівластива словунеживийпорівняно зсинонімічниммертвий:"Без всіх живих,що станутьнеживіНа цій землі,коли над мертвимїї тілом..., Стерильнозацарює небуття"(397). Неживі – необов’язковомертві, адженежива природаніколи не булаживою. Мертвий– той, що бувживий.
Вживанняподібних синонімівв одному контекстіпотрібне авторовіне тільки длялексичногоурізноманітненнятексту, а насампереддля розкриттявластивостейлюдини.
Обмеженняв сполучуваностісинонімівпов’язані звідмінностямив самих явищах,які виражаютьсясловами, відмінностямив значенняхслів. Така синонімія,вважаємо, маєвелике стилістичнезначення, бопередає своєріднийавторськийакцент на певномуявищі чи йогоособливості.
До синонімів,що входять уп’яту підгрупу,відносять іті, відтінкизначення якихпов’язані зприналежністюдо словотворчихпарадигм різноїповноти. Цейтип синоніміву Муратовапредставленийв основномуіменниковоюсинонімієюна позначенняпсихічногостану особи:зрада – омана(44), хиби – помилки(65), фантазії –химери (101), вигадка– неправда(210), тортури – муки(346); рідше дієслівною:калатай – бий(379) та прикметниковою:заповітна –завітна (382).
Візьмімодля аналізуіменниковіпари, що домінуютьу цьому типівідношень: "Івін повів тодіпро інше, Пронайболючіше,найгірше: Пронаші хиби,й помилки..."(65), "Ані зрадине було, ні омани,Щастя не розбивїй третій хтось"(44). Аналіз словотворчихможливостейкожного з іменниківпоказує, що доіменника хибає відповіднідієслова хибувати,схибити,а в синонімічного помилкатаких відповідниківне існує. З двохіменників зрадаі оманаперший має всучасній мовідієслово (зрадити)і форму дієслова(зраджений), адругий такихспіввідноснихслів не має. Яквидно з прикладів,цей тип синонімічнихвідношень уІ. Муратоваспостерігаєтьсяпереважно віменників, щовиражаютьпсихічні якостічи властивостілюдини.
Отже, нашедослідженнясвідчить, щов поетичніймові Муратовапереважаютьідеографічнісиноніми, вживанняяких зумовлюєтьсятим, що вонивиражають певніособливостів самому явищі,особливості,які враховуютьсяв значенніодного синонімічногослова і невиражаютьсяв другому. Значнемісце середцих синонімівпосідають такі,що відрізняютьсямірою, ступенемвиявлення діїчи психічногостану особи.
Другувелику групусинонімів,поширених упоезії І.Муратова,становлятьемоційно-експресивні.Ми зупиняємосясаме на цьомутерміні, хочнаукова літературазнає й інші –понятійно-стилістичніта семантико-стилістичні.
Словникизвичайно визначають,що емоційно-експресивнісиноніми – це“синонімічніслова, що відрізняютьсядодатковимизначеннєвимивідтінкамиі стилістичноюзабарвленістю”[СЛТ, 1985, 250].
Подібневизначенняцього типусинонімівзнаходимо,наприклад, уМ.Ф.Палевської:“Семантико-стилістичнісиноніми – цеслова та їх еквіваленти,що означаютьодне і теж явищеоб’єктивноїдійсності тавідрізняютьсяне тількистилістичнимзабарвленням,а й відтінкамизагальногодля кожногоз них значення”[Палевская,1964, 48].
У сучаснійукраїнськійлінгвістичнійлітературіемоційно-експресивнісиноніми трактуютьяк “такі, щорозрізняютьсязначеннєвимивідтінками,семантичнимобсягом,емоційно-експресивнимзабарвленням”[СУЛМ:ЛФ, 1973, 70].
Справді,розташувавшиемоціонально-експресивнісиноніми впорядку градації,легко виявити,що кожне наступнеслово не тількивиражає дещобільшу міруознаки, інтенсивностідії тощо, а ймає додатковеемоційне забарвлення.
Заслуговуєна увагу такожтлумаченнязазначеноготипу синоніміву Л.А.Лисиченко.Дослідницязазначає, щотак званіемоціональнозабарвлені(або експресивні)– це синоніми,значення якихвідрізняєтьсявід інших слівСР емоціональнимкомпонентом,що виявляєставлення особичи колективудо цього явища[Лисиченко,1977, 75]. Мовознавецьвважає, що вданому разіне йдеться прослова, в якихоцінний елементє предметно-понятійноюосновою значення,а тільки проті, що в нихемоціональнезабарвленняне пов’язанеіз самим явищем,а виявляє ставленнядо нього [Лисиченко,1973, 45].
Такимчином, емоціональнісиноніми в СРпов’язуютьсяв складну систему,що диференціюєтьсяза експресією.Отож, не можнадосліджуватиемоціонально-експресивнісиноніми, незвертаючисьдо проблемимовленнєвоїекспресії.
За В.П.Григор’євим,експресія –це виразність,те, що передбачаєвираженнянетривіальногозмісту [Григорьев,1979, 137]. Г.М.Колесниквбачає в експерсії“те, що протиставляєтьсястандарту,марковане,характерне”[Колесник, 1978, 93];виразністювисловленняназиваютьекспресіюТ.Г.Винокур[Винокур, 1980, 57],В.Д.Дєвкін [Девкин,1979, 217], В.М.Телія[Телия, 1988, 28], С.Я.Єрмоленко[Єрмоленко,1976, 34], М.М.Пилинський[Пилинський,1982, 46].
На думкуО.С.Ахманової,експресія –це “виражально-зображальніякості мовлення,що відрізняютьйого від звичайного(або стилістичнонейтрального)і надають йомуобразностіта емоційногозабарвлення”[Ахманова, 1966,524]. Майже такеж тлумаченняцієї категоріїдають Д.Е.Розентальі М.О.Теленкова[Розенталь,Теленкова,1976, 535].
Із цихі подібнихвизначень можназробити висновок,що мовленнєваекспресія –це складналінгвостилістичнакатегорія, якаспираєтьсяна цілий комплекспсихічних,соціальнихта внутрішньомовнихфакторів. Вонауявляєтьсяяк інтенсифікаціявиразностіповідомлюваного,як збільшеннявпливової силивислову, надаємовленню образностіта емоційногозабарвлення,особливоїпсихологічномотивованоїпіднесеності.Експресивністьта емоційність– нероздільніпоняття. Експресивнийвідтінок услові нашаровуєтьсяна його емоціонально-оціннезначення, причомув одних словахпереважаєекспресія, вінших – емоціональнезабарвлення.Тому розмежуватиемоціональнута експресивнулексику практичнонеможливо. Цеускладнюєтьсяще й тим, що“типологіявиразностіпоки що, на жаль,відсутня”[Головин, 1980, 188]. Отожемоціонально-експресивнісиноніми –невичерпнеджерело експресивності.
Природнаекспресивністьемоціонально-експресивнихсинонімів упоезії поєднується з емоціональнимзабарвленням.
Дослідникивиділяють дватипи емоціональнихзначеньемоційно-експресивнихсинонімів:
1. Синоніми,емоціональний,оцінний елементв яких пов’язанийіз сутністюсамого явища.
2. Синоніми,в яких характеризуєтьсяне саме явище,а особливостійого сприймання[Лисиченко,1993, 58-59].
Крім того,більшістьмовознавцівоб’єднуютьблизькі заекспресієюслова в лексичнігрупи: слова,що виражаютьпозитивнуоцінку абохарактеристикупонять; слова,що виражаютьїх негативнуоцінку.
У Л.А.Булаховськогочитаємо: “Доскладу слів,що супроводжуютьсябільш або меншвиразним емоційнимзабарвленням...обов’язкововходить оцінниймомент – визнанняпозитивностічи, навпаки,негативностітого смисловогозмісту, якийстановитьзначення слова”[Булаховський,1955, 53].
Усерединіцих груп існуєсвій розподілза диференціальнимисемами. Так,І.Б.Голуб допершої підгрупивідносить словависокі, пестливі,жартівливі,іронічні, несхвальні,лайливі та ін.[Голуб, 1986, 105]. УМ.М. Кожиноїзнаходимо більшдокладнудиференціацію.Серед позитивнихвідтінків вонавиділяє урочистий,піднесений,близький дориторичногота піднесено-поетичний,у яких переважаєвласне експресивнаоцінка, а такожслова з емоційно-оціннимнаголосом –схвальні, пестливі,жартівливі;до слів з негативнимивідтінкамивідносить –несхвальні,презирливі,докірливі,іронічні,зневажливо-фамільярні,лайливі та ін.[Кожина, 1983, 122-123].
Найбільшдокладна іструнка класифікаціяпозитивнихі негативнихдиференціальнихознак даєтьсяв С.Г.Бережана.Він деталізуєпозитивність– на пестливістьі піднесеність;негативність– на зневажливість,іронічність,лайливість[Бережан, 1973, 140].Досить частоці нюанси важковловити, дотого ж вонизмінюютьсяяк історично,так і в залежностівід контексту:нейтральніслова можутьсприйматисяяк високі іурочисті, високалексика запевних умовнабуваєжартівливо-іронічноїзабарвленості;часом навітьлайливе словоможе прозвучатилагідно, а лагідне– зневажливо.Отож поява услові в залежностівід контекстудодатковихекспресивнихвідтінківзначно розширюєзображувальніможливостілексики.
Аналіземоційно-експресивнихсинонімів умові поезійІ.Муратовадоводить, щоавтор частішеза все відбираєіз можливихсинонімів саметі, які виражаютьпочуття йемоціональнуоцінку явища,бо введенняв текст такихсинонімівсприяє вираженнюпереживаньавтора, що єобов’язковоюумовою забезпеченняемоційноговпливу поетичноготвору на читача.
Особливістюемоціонально-експресивноїлексики є те,що емоціональнезабарвлення“накладаєтьсяна лексичнезначення слова,але не зводитьсядо нього”, “функціячисто номінативнаускладнюєтьсятут оцінністю,ставленнямтого, хто говорить,до явища, якеназиває” [Кожина,1983, 121].
Емоціональнезабарвлення– одна із складовихчастин лексичногозначення. Воноособливо чітковиявляєтьсяв протиставленніемоціональнонейтральнихі емоціональнозабарвленихслів, що доситьпомітне призіставленнізначеньемоціонально-експресивнихсинонімів.
У художньомутексті зіставлятисяй протиставлятисяможуть: позитивнозабарвленісинонімічніслова, негативнозабарвленіта нейтральнів синонімічномуряді і в контексті.
Емоційно-експресивнісиноніми ізпозитивнимзабарвленням.До цієї групив поезіях І.Муратованалежать переважнодієслівнісиноніми: "Ненадивлюсь,не намилуюсь,Як гай зимовийзанімів" (84), "Щей пахучі кущі,– Хай їх миютьцілющі дощі,Огортаютьсніги, сповиваютьгудінням хрущі..."(151), "Ще не видносонця, та вжесвітиться,Ставши протисходу, березняк...,Ну, а що – недаромгай промінитьсяЯк і влітку,дивлячись насхід" (392); а такожіменникові:"Сурмить собіу синьому безмежжі,В розораномувітром безбережжі..." (115), "Ще довго,заплющившиочі, жадібноВдихати святе,неймовірнепахіття– Цілющу духмяністьжиття і жита"(190); та синонімічнісловосполучення:"Я, забуваючипро втому, Трудивсяревно й трудножив, Та з дальнімобріємдружив, І доясноївисокостіІду господарем– не в гості"(99).
У поетичнихтекстах І.Муратовазнаходимо різніспособи поєднанняслів у СР зпозитивнимемоціональнимзабарвленням:синонімічна"індукція"значень слів,введення в СРнеологізмів,метафоричнихі метонімічнихзначень, а такожградація таскладаннясмислів синонімічнихслів.
Проаналізуймодеякі приклади:"Отож не підкорюсь,Ногою тупну,На хвилю переллюсьТа й перехлюпну!"(1980, 147). Слова переллюсь– перехлюпнувідрізняютьсятим, що значенняслова переллюсьпозбавленеемоціональногокомпонентаабо, як говорять,його значенняє емоційнонейтральним,а смисловіслова перехлюпну,яке є розмовнимі більш інтимізуючим,властивийдодатковийвідтінок позитивногопочуття таприємна звуковаасоціація зхлюпанням води.У такому разівідбуваєтьсясинонімічне“зараження”або синонімічна“індукція”значень слівна рівні емоціональнихкомпонентів,тобто нейтральнеслово, вживаючисьпоряд з емоційнозабарвленимсинонімом, тежнабуває емоціональногозначення.
Такийже спосіб поєднанняслів спостерігаємоу наступнійсинонімічнійпарі: “Як жемені стрінутьвас, дужихта здорових?”(183). У парі синонімівдужий –здоровийперше слово(дужий)має відтінокпіднесеності,що індукуєтьсяна другий синонім(здоровий)і цим надаєпіднесеногозвучання усьомутекстові.
Длявираженняпозитивнихемоцій автортакож вдаєтьсядо творенняемоційно наснаженихнеологізмів,наприклад:"Дивокраю,чаросвітеж ти мій, Помираюу тривозі німій..."(354). Синонімичаросвіт– дивокрайвтілюють у собіпозитивнийемоціональнийкомпонент, якийпідкреслюєтьсяпершою частиноюкомпозитів,належністьякої до поетичноїлексики (диво,чари) підсилюєпочуття поваги,пошани, любові,властиве словам,що виражаютьпоняття "батьківщина".
Колоритнимив поезії І.Муратоває емоціонально-експресивнісиноніми, щовиражають вищийступінь ознакичи інтенсивностідії і супроводжуютьсяпевним емоціональнимкомпонентом:"Осінь. А булож, а цвіло,Шумом яріло,буянням кипіло,Серце розчуливши– кожне стебло!"(299). У СР цвіло– яріло – кипіловажко виявити,у якому з синонімівознака вираженадужче, важковстановитиградацію силивираженнявластивості,оскільки вонаоднаковою міроювиражена в усіхсловах. Тількицвіловиділяється,так би мовити,“нульовою”характеристикоюза ступенемвиявленняознаки й емоціональністю:цей синонімє точкою, відякої виміряєтьсяінтенсивністьдії в усіх іншихсловах ряду.Наявністьсинонімівцвіло,яріло,кипілоіз високоюмірою ознаки дії й емоціональнимкомпонентомдозволяє авторовізамінюватиїх у тексті,цим самим позбавляючитекст одноманітності.І разом з тим,складаючи смислі емоціональнунаснагу кожногоз синонімічнихслів, поет створюєтекст, якийпередає йогопристрасть.
Характерним,як уже відмічалося,для поетичногостилю І.Муратоває поєднанняузуальних іметафоричних,метонімічнихзначень у СР,як-от: “Як розраднорозгадуватьвас, міріадилюдських таємниць,океанинадій...” (157), "Цілуються,христосуються.Дзвони Розгойдуютьповітря повітове"(212). У синонімічнихпарах міріади– океани,цілуються– христосуютьсяслова океани,христосуютьсянадають поетичнимрядкам піднесеності,урочистості,що підкреслюєтьсяу першій паріметафоричнимуживанням слів,яке виражаєвелику кількість,у другій –метонімічнимперенесеннямвластивостейз її носія наінший предмет.
Емоціонально-експресивнісиноніми знегативнимзабарвленням.До негативнозабарвленихсинонімічнихслів у поетаналежать іменниковіпари: "Я не рівнявітру штормовому,І мене розколинисуворі Та бездонніурвищане кличуть"(31), "Всього зазнає:чорну зливуІ згубний шквалсвинцю та диму,А їх немудріпереливи Усерці вічноберегтиме"(34), "А нагадай– ще й гумивріже Наш“капо”, зрадникіз своїх, Щовзяв з ворожихрук батіг"(61); а також дієслівні:"Гудеі тяжко стогнемряка, Готуйгранати й автомат"(66), "Я не в претензіїдо ворогів:Нехай сичать– не раз їм дошкулив,Нехай шаліють– так їм і належиться..." (152), "Хурделицявчорашня втеклай даленіє..., Деськазиться,шалієв розколинахкамінних" (172);рідше зустрічаютьсяприкметникові:"Й полинеш тиу високость,І хрест на всенуднеі сіре!"(166).
Середнегативнозабарвленоїемоційноїлексики у І.Муратовавиділяютьсяслова, емоціональнийкомпонент якихпов’язанийабо з сутністюсамого явища,або з його оцінкою.На принциповурізницю міжцими типамиемоційно-експресивнихсиноніміввказувалимовознавціД.М. Шмельов,К.Ф. Петрищева,М.М. Баженов,О.М. Галкіна-Федорук,В.І. Петровський.Так, К.Ф. Петрищевавідмічала:"Оціночні словапринципововідмінні відслів, котрілише називаютьявища.., не включаючиу себе інформаціїпро оцінку цихявищ" [Петрищева,1965, 51].
Розгляньмоспершу СР, щовключаютьслова, лексичнізначення якихмістять негативнуоцінку явищ.Негативніемоції викликаєтекст, у якомувзаємодіютьнегативнозабарвленілексичні значенняслів іменниковогота прикметниковогоСР: "Мов ті потворніблизнюки, Химернічорні слизняки,Як тваньболотна" (57). Знаведеногофрагментавидно, що поєднаннянегативнихлексичнихзначень двохрядів синонімічновжитих слів– потворні– химерніта слизняки– твань,підсилює негативнусему та надаєтекстові відтінкузневажливостіі презирства.
Візьмімоінший зразок,де синонімічніслова такожмістять негативні відтінки значення,але пов’язаніз сутністюсамого явища.Розповідаючипро зрадникав концтаборі,який продавсвою честь іБатьківщину,підписавшизгоду вступитив “РОА”, поетпідбирає відповіднісиноніми: "Ібув автографтой огидний,Такий самотній,жалюгідний"(65). Синонімічніслова огидний– жалюгіднийвжиті з відтінкомзневаги й осуду.Обидва слова характеризуютьпоняття у вищіймірі негативно,бо оціннийелемент у нихпов’язанийіз сутністюсамого явища.
Як бачимо,емоційно-експресивнісиноніми несутьу собі якусьоцінку явищ(позитивну чинегативну), щодопомагаєяскравості,виразностізображення,підвищує стилістичнуякість оформленнядумки.
Індивідуальнупалітру поетазбагачуютьі фразеологічнізвороти, щовиступаютьу поета переважноеквівалентамидо слів-синонімівз негативнимемоційнимзабарвленням.Фразеологічнізвороти зазвичайвідрізняютьсявід відповіднихїм нейтральнихслів віднесеністюдо розмовного,рідше до книжногостилю, а такожрізняться відсинонімічнихїм слів відтінкамизначення. Цівідтінки виникаютьна базі тогообразу, якийлежить в основіфразеологізму.Оскільки питанняфразеологічноїсиноніміки в лінгвістичнійнауці піднятоне так давно,у деяких питанняхдумки мовознавціврозходяться,зокрема в питанні,до якого типусинонімів слідвідноситифразеологічнісиноніми.Т.А. Бертагаєвта В.І.Зимінстверджують,що “фразеологічнісловосполученнянайбільш охочевступають зокремими словамине в ідеографічну,а стилістичнусинонімію”[Бертагаев,Зимин, 1960, №3, 5]. Слушноне погоджуєтьсяз цим М.Ф.Палевська,до думки якоїпристаємо іми: “Фразеологічнийзворот та синонімічнейому слово слідрозглядатияк семантико-стилістичнісиноніми”[Палевская,1964, 51].
У контекстітворів І.Муратовафразеологічнізвороти в якостіеквівалентівдо синонімічнихслів сприймаютьсяяк щось закономірне,виправдане,увиразнюючедумку. Розгляньмофрагменти, якінабули негативногозабарвленнязавдяки присутностіФО з відтінкомзгрубілості:"Колись вінбув людина, Тау душі дрібнійплекав єдине:Дожить безмрій, без жертвта без ідей Длясебе лиш, абинаївсь відпуза Йнатупцювавсьу барідосхочу"(193). Слово досхочуі фразеологізмвід пузамають спільнеосновне значення:робити щосьвволю, вдосталь.Фразеологізмвідрізняєтьсявід синонімічного йому словаприналежністюдо розмовногостилю і відтінкомзначення: немати ніякихобмежень.Фразеологізми,що належатьдо розмовногостилю, виражаютьавторськенегативнеставлення дозображуваного,а згрубіле,навіть брутальне“від пуза”виявляє ще йзневагу, презирствопоета.
ФОвиступаютьяскравим виражальнимзасобом, особливоу поезіях іззростаючоюекспресивністю,з градацієюнаростанняінтенсивностідії: “Насміхайтесяз мене, глузуйтеви, аматори модних химер!.. Шкіртезуби зінтимних печер”(77). Автор розташовуєсиноніми упослідовномунаростанніїх семантичнихякостей: насміхайтесь– глузуйте –шкірте зуби.Загальне значенняцих слів виражаєнегативнуоцінку. У ступеніякості спостерігаємоградацію: глузуйтемає вищу міруознаки, ніжнасміхайтесь,крім того, вономає додатковийвідтінок зневаги,а у фразеологічномузвороті шкіртезуби цезначення відчуваєтьсяще сильніше,бо фразеологізмцей має семузгрубілостіі вживаєтьсятільки длявираженнявисокої міри негативно-емоційногостану.
Фразеологічнізвороти в СРпоезій І.Муратовапередаютьавторськеставлення досказаного.Використаніпоетом фразеологізми,що вступаютьу синонімічнізв’язки з словами,як правило,визначаютьпоняття образно,афористичноі за своєю природоює негативнозабарвленими.
Як буловже зазначено,до цього типусинонімів, крімпозитивно інегативнозабарвлених,належать такожсиноніми нейтральнів синонімічномуряді і в контексті.
Емоційно-експресивнісиноніми нейтральнів ряді і в контексті.У цій групіІ. Муратов надаєперевагу дієслівнимсинонімічнимпарам: "...Чую:– Це місяцьтебе посріблив.Чи ти за хвилинуще дужче посивів?"(96), "Жеврієсвічка, Ледвежаріє...Пану Ісусе!Матко Маріє!"(123); та іменниковимсинонімічнимпарам: "І ледвечутні пахощіпустельні, Щей бездиханністьтундри, й джунглівдух"(1969, 62), "Боюсь безлюддявулиць велелюдних,Самотностів життєвомубою" (1980, 146), "Як нампочуть річковуріч, Коли надними товщакриги...А ти вгадайнезримі рухиІ ті джереласерцем слухай:Що їм кайданильодові?"(70). Ці синонімив мовному узусіемоційно нейтральні.Однак поетвключає їх утакі тексти,де вони вживаютьсяметафоричноі набуваютьобразного йемоціональногосмислу. У поезіїтакі слованабуваютьемоціональностізавдяки тому,що стоять засмислом поручі підсилюютьодне одного.Наприклад: "І,немовби нежданій непрохані,Вже навідалисьперші закохані"(161). Самі по собінейтральнісиноніми нежданіі непрохані,поєднуючи упоетичномутексті своїзначення, набуваютьемоціональності.Смисл одногослова підсилюєсмисл іншого,бо синонімистоять поруч:перші закоханібули нежданимитому, що вонинепрохані.
Аналогічнеявище спостерігаємоі в наступнихтекстах: "Всімзлигодням назлість,наперекір,– Я ще тоді любивтебе, повір"(38), "Та коли ж ти,грушо моя дичка,Червоно спахнула,зайнялася"(357), "Колись – незнаю, зараз –я поет, Бо я люблю,бо я збагнувпрекрасне, Йвоно вже непотьмариться,не згасне..."(361). СР назлість – наперекір,спахнула– зайнялася,не потьмариться– не згаснезавдяки контактномувживанню,нагромадженнюсемантичнихзначень переходятьіз нейтральнихслів у експресивнозабарвленіпари.
Слідвідзначити,що засобомекспресивностіу нейтральнихсинонімів, яківживає І. Муратов,є використанняекспресивнихепітетів, щосупроводжуютьнейтральніза значеннямсиноніми інадають їмемоційно-експресивноговідтінку значення:"Було все відомозарані, Й мовчаловоно до пори,До вічно печальноїграні– Фіналунедовгої гри"(357). Синоніми грань– фінал саміпо собі нейтральні,тобто не маютьемоційноїнаснаги, але,прагнучи надати контекстуемоціональногозабарвлення,поет ставитьпоруч саметакий епітет,який відповідаємовній ситуації,який найточніше,найвиразніше,найсильнішепередає виявленуознаку – сумнийкінець, завершеннястосунків зкоханою. З арсеналуепітетів поетпідбирає найбільшеквівалентнийвисловлюванійдумці епітетпечальний,який передаєнайтонші нюансипри характеристицісумного явищарозтаваннядвох колисьзакоханихлюдей. Так, взаємодіяекспресивногоепітета таемоційно нейтральнихсинонімівробить текстемоціональнонасиченим.
Яквідомо, емоційнезабарвленнясинонімів іїх стильовахарактеристикатісно пов’язаніміж собою. Словаз позитивнимзабарвленням,як відомо, властивікнижним стилям:“Аж невміститьочам його суцвіття,не осягнутьусіх одтінківвіття...” (229); “Іне вгаває квачневидимий –розписує,малює”(368). Емоціональнонейтральніслова невмістить,малюєвживаютьсяпоряд із позитивнозабарвленимине осягнуть,розписує.І навпаки, синоніми,що вживаютьсяпереважно врозмовномустилі, – словаз негативнимзабарвленням:“А він з’явивсьне з підземелля...дурний базіка,пустомеля,убивця вашоїснаги” (199). Словаз яскравимнегативнимзабарвленнямчасто пропонуютьвилучити з СР[Клюева, 1956, 7], протеце питання, якцілком слушнозазначаютьдослідники,вимагає щедокладноговивчення звикористаннямширокого матеріалу.Можливо, воноі не здобудеоднозначноївідповіді длявсіх випадків.
Емоціонально-експресивнісиноніми якпозитивні,негативні, такі нейтральні,вдало використаніІ. Муратовим,стилістичновиразні й досконалі,зрозумілічитачеві, органічновмонтовуютьсяв текст, збагачуютьекспресивнупалітру письменникаі створюютьнеповторнийлексичний фонйого віршів.
Вживаючивластиві художньомустилеві українськоїмови синоніми,І. Муратов неоминає і різностильовихелементів, бо,як стверджуєЛ.А.Булаховський,“у розпорядженнітих, хто говоритьі пише певноюмовою, синонімиявляють собоюстилістичніпаралелі абоваріанти”[Булаховський,1955, 36]. Тому нерідкопоет звертаєтьсянавіть до розмовних,просторічнихслів. Такі словау тексті, якправило, стоятьпоруч із книжнимиі єдина відмінністьміж ними полягаєв різній стильовійхарактеристиці.
Отожвиділяємо упоетичній мовіІ. Муратоватакож тип синонімів,пов’язанийіз стильовоюдиференціацієюлексики, з місцемслова у стилістичнійсистемі.
На думкуД.М. Шмельова,цей клас синонімів"відрізняєтьсяв основному"стилістичнимзабарвленням",сферою застосування"[Шмелев, 1977, 197]. Майжетаке тлумаченнястилістичнихсинонімівзнаходимо уМ.Ф. Палевської[Палевская,1964, 42].
Як зазначаютьукраїнськімовознавці,"для стилістичнихсинонімівосновним єпротиставленняне за відмінностямив понятті, а завживанням словапереважно втому чи іншомуфункціональномустилі" [Лисиченко,1977, 74]. За СЛТ стилістичнісиноніми – “цетотожні зазначеннямслова, але різніза експресивно-емоційнимзабарвленням,сферою вживання,приналежністюдо функціональнихстилів мови”[СЛТ 1985, 250].
На думкудослідників,до стилістичнихналежать:
синоніми,що вживаютьсяпереважно врізних функціональнихстилях мови;
синоніми,що відносятьсядо одного йтого ж функціональногостилю, але маютьрізні емоціональніта експресивнівідтінки.
Так, І.Б. Голубвважає, що“внутрішньостильовасиноніміка,особливо розвиненав розмовніймові, значнобагатша таяскравіша, ніжміжстильова”[Голуб, 1986, 47]. Яквідомо, синонімицього типунеоднорідні.Усередині цієїгрупи існуєсвій розподілза диференціальнимисемами, абогіпосемами.Так, М.Д.Кузнецьу статті “Стилістичніфункції синонімів”дає таку їхкласифікацію:за смисловимивідтінками,за стильовимзабарвленням(високі абознижені), заемоційноюнапругою, замилозвучністю(евфемістичністю)і немилозвучністю(дисевфемістичністю), синоніми іншомовні,ідіоматичнісиноніми, архаїчні,поетичні, діалектні,фігуральнівирази [Кузнец,1940].
Ця класифікація,як видно з перелікурубрик, робитьсяза різнимиознаками, томуокремі частиниїї неоднорідніі не співмірні.
У Ф.К. Гужвизнаходимо більшструнку диференціаціюстилістичнихсинонімів:
словаз різним стилістичнимзабарвленням– загальновживаніта книжні, розмовні,просторічніта лайливі;
слова,що відносятьсядо різних історичнихперіодів існуваннямови, – застаріліі нові;
слова,що вживаютьсяв різних сферах,– загальнонародніта діалектні,професіональні,жаргонні;
слова,різні за походженням,– суто російськіта іншомовні;
словаз прямим значеннямта евфемізми;
фразеологізмита слова [Гужва,1978, 113-114]
У нашійроботі ми спираємосяна дослідженняС.Г. Бережана,який найповнішевизначає ієрархіюдиференціальнихсем, що становлятьсистему протиставленнязначень синонімів.До першогорівня він відноситьрозрізненняза стилістичнимиознаками, часовумаркованість,емоціональнезабарвлення,образністьзмісту [Бережан,1973, 139]. Кожна з цихознак у своючергу поділяєтьсяна пару іншихопозитивнихрис: стилістичне– на розмовністьі книжність,часове – наархаїчністьі неологічність,емоційне забарвлення– на позитивністьі негативність,образність– на метафоричністьі метонімічність.Декотрі з ознакдругого рівняпіддаютьсяй дальшійдеталізації.Так, розмовністьподіляєтьсяна фамільярність,регіональність,арготичність;книжність –на офіційність,науковість,патетичність;позитивність– на пестливістьі піднесеність;негативність– на зневажливість,іронічність,лайливість[Бережан, 1973, 140].Декотрі семими бачили врозглянутихнами прикладахпри аналізіемоційно-експресивнихсинонімів.Зокрема бувзробленийаналіз позитивноі негативнозабарвленихсинонімічнихслів.
Для дослідженнястильовихсинонімів, щовживає І. Муратов,скористаємося,як уже зазначалось,класифікацієюС.Г. Бережана.За цією класифікацієюсиноніми впоезіях І. Муратоваподіляютьсяна такі семантичнігрупи:
1) Книжні:а) наукові: "НадКузнечною –захід – вулкан,полум’яр"(378), "І от війнулочимсь первозданнимВ юнацькі душінам, городянам,І усміхнулосьсільськимнамистом Щосьрідне в очінам, урбаністам..."(308-309), "Поважаюзавзятихколекціонерів:Нумізматів... філателістів... Я люблю збирачівцигаркових"(292); б) офіційні:"Згадаймонепарадносоратниківколишніх..., Вониу спискахславних, в реєстрахневідомих"(289); в) патетичні:"Коли вогонь,то хай вогонь– не вогник, Аякщо повінь– не болотнасирість, А тойСлавута, щоревеі стогне..."(118), "Ну хай неголосомпророка – Хайкличемратника в боюДай оспіватьмені високу,Жорстоку молодістьтвою" (112), "Я короляоспівувавтак гучно, Щостав багатієміз жебрака...,Я короля звеличувавтак часто, Щодо душі припалапідла гра"(181);
2) Розмовні:а) зневажливі:"Не ремствувавна час, не скарживсьна добу, Узятогона горб не накидавнікому" (1980, 168), "Ізнику зоряністьзахмарну, Дефіміам і божийрай. І віщийдень запавза тучу, І вечірвиринув ізтьми" (126); б) згрубілі:"Не виснаженийі не замордованийБруківкоюбезбарвногожиття Мій добрийсмуток..." (111), "Мененавчили задротованіПекельні їхнітабори, Братиі сестри замордовані..."(41), "Тортури,війни-м’ясорубки,Концтабориі душогубки...,Коли в ім’яотця і синаСини зрікалисябатьків" (127),"Невірне світлокаганця В віконціколиваласьмляво, І раптомніч відлюднаця Здригнулась:лемент...гук– облава!" (54), "Десьблизько вагониБуферами мовплещутьйому, Наче б’ютьу залізні долоні"(335), "Ні, Несміяно,ти – юрба;Ти юрмище,бездарне зроду,Що кирпу гнеі дотепер"(260); в) жаргонні:"В його очахстара ненависть,Але й нове щосьє в них ... Страх?І ми збагнули:амба,крах..."(62); г) лайливі: "Інаціляв словаюнацькі влучніВ опудала кошлатихліт старих; Учортовинняй морокиболота..." (1980, 161), "Авін з’явивсьне з підземелля,А з нерозбудноїнудьги – Дурнийбазіка,пустомеля,Убивця вашоїснаги" (199), "Дививсяя на зморшкуватетіло Скелястогодиявола... –Ти хочеш знати,що я за один? –Спитав потворнийбескид...З вулкановогодна пекельнийгість, –По-західномузвусь я Мефістофель,А по-кавказьки– Девмоє звання. Ну,словом, – дідько...Отож вельможнийсатанаНакресливплан перебудови..."(90-91); д) побутові:"Я врятую усіхнаречених... Одвідьомськогозвабногочару, Щопідказує зрадуй ганьбу, І спокусбезчабаннуотару Поженув далечіньголубу..." (335), "Глевкогошмат,та кусеньсала, Та ще криничноїковток. Хмариннакрига не скресала– Уже моливсядо зірок" (124), "Надолоні підкинуя дерця, Ще скуштуюякесь, погризу"(366), "Чи жде веснигілля зимове?А може, зовсімі не жде, А білуниткуснів пряде...Сновійне прядивоведе" (232-233); е) пестливі:"І в космічнихсвітах, у тімзорянім вічнімспокої, Тежчастинкатвоя – крихтавладної мислілюдської!" (80).
3) Середколористичнихсинонімів упоезіях І. Муратоваособливо привертаютьувагу: а) іронічні:"– А чому тисаме нас на цепокликав Віче?Таке збіговисько– сам чорт йомуне рад: Модернихмертвих душрясний конгломерат"(273); б) саркастичні:"Здоровий глузд– ясна пересторога...Та заздрощамкордони цінестерпні, Йтому, не розбираючипуті, Усе нікчемнепнетьсяу безсмертні,Все блудогрішнелізеу святі" (150).
Як бачимо,синоніми стилістичнонерівноцінні.Одні сприймаютьсяяк книжні, інші– як розмовні;одні надаютьмовленню урочистості,інші звучатьіронічно. Якписав В.В.Виноградов:“Уся різноманітністьзначень, функційі смисловихнюансів словазосереджуєтьсята об’єднуєтьсяв його стилістичнійхарактеристиці”[Виноградов,1972, 32].
Наведемодеякі прикладивикористовуванняв поезії синонімівнаукового таофіційно-діловогостилю, в якихвідбуваєтьсяявище семантичногоузгодженняслів за стилем.Так, відтінокрозмовностіможуть набуватидеякі літературніслова, якщовони стоятьу парі з книжними іншомовнимиабо термінологічнимисловами: "Поважаюзавзятихколекціонерів:Нумізматів... філателістів... Я люблю збирачівцигаркових"(292). Синонім колекціонертермінологічногохарактеру,тяжіє до науковогостилю, і за СУМце "той, хтозбирає колекції"[СУМ, 1973, ІV, 218]. Словозбирачлітературне,але, як загальновживаневоно сприймаєтьсяу дещо нижчомустильовомувідношенні,ніж колекціонер,бо означає"той, хто збираєякі-небудьматеріали іт.ін." [СУМ, 1972, ІІІ,437]. Поза текстомслово збирачможе і не бутисинонімічнимдо слова колекціонер,тому що збирачемможна назватиі людину, яказбирає зерноі т.ін. Та у поетапоряд із словомзбирачвживаєтьсяприкметникцигарковий,що дає нам правовважати вищеназваніслова синонімами.
Відмінністьу стильовійхарактеристиціможе супроводжуватисяй різними смисловимивідтінками.Це видно наприкладі слівлегенда-вигадка:З легендичую гнів і крикйого ... – Будьпроклят той,хто винен Увигадці,що він усімпростив! (179).Термінологічнелегендаза СУМ значить"народне сказанняабо оповіданняпро якісь подіїчи життя людей,оповите казковістю,фантастикою"[СУМ, 1973, ІV, 460]. Отожслово легендамає значеннячогось постійного,того, що справдівизнане, а слововигадкарозмовногохарактеру, уньому підкреслюєтьсявідтінок вимислу,чогось придуманого.СУМ подає слововигадка, як"те, що створенев уяві, чогонемає" [СУМ,1970, І, 370]. Отже, синонімилегенда-вигадкане тількирізностильові,а й відрізняютьсясмисловимихарактеристиками.
Це жсаме можнасказати і просинонімічніслова списки– реєстри:"Вони у спискахславних, В реєстрахневідомих"(289). Загальновживанеспискимає більш широкістилістичніможливості,ніж офіційно-діловереєстри.
У стилістичнихсинонімах, щовластиві мовіпоезії Муратова,також протиставляютьсяслова міжстильовіі більш-меншфіксовані щодопевного стилю.
Яксиноніми дослів міжстильових(стилістичнонейтральних)виступаютьслова книжноїлексики. Наприклад,книжному щедротипротиставляєтьсястилістичнонейтральнедарунки:"А ромашкишепчуть: "Намщедроти,нам оті дарункині до чого"(203). Або: А я йогослухав, і рідніввижалисьтополі, І виділисьрідні гаї (364).Виділись– розмовнеслово, ввижались– книжне. У цьомутексті вонидещо відрізняютьсясемантикою,а не тількистилем: ввижатись– значить "поставатив уяві" [СУМ,1979, Х, 366], а видітисьмає більш конкретнудію, яка можепоставати нетільки в свідомості,а й наяву –сприйматисяочима.
Щобнадати текстовіемоційно-експресивноїнаснаги поетвдається досемантичногоузгодженнясинонімів заекспресією.Зокрема розгляньмопротиставленняметафоричногослова розмовногостилю з відтінкомзневажливостіі стилістичнонейтрального:"Бо нащо ж ти,боже мій, глуздмені дав, Колийого давлять,і чавлять,і мучать" (129). Упарі давлять– чавлятьперше словоє стилістичнонейтральним,а друге маєвідтінок розмовностіта метафоричнезначення. Різницяміж ними ще йу тому, що чавитимається наувазі не тількисправляти тиск(давити), а "роздавлювати,знищуючи" [СУМ,ХІ, 1980, 260]. Оскількиодне з синонімічнихслів вжитеметафорично(чавити),то воно нібимістить більшуекспресивність.
Такогож типу синонімічніслова прийшов– забрів:"А я прийшов,а я забрівДо чорних кіс,до чорних брів"(146). Синонім забрестивідрізняєтьсяі стильовоюхарактеристикою,бо належитьдо розмовногостилю, і маєсемантичнувідмінність,оскільки СУМдля нього даєзначення "заходитикуди-небудь,бродячи безпевної мети"[СУМ, 1972, ІІІ, 28].
У цейже ряд входятьй інші паристилістичнихсинонімів:"Звалилосяна ріньМале горобеня...,Упалота й кона" (370-371),"Як чезнутьбитвирукопашніКудись в туман,Відходятьпристрастівчорашні назадній план"(239). У синонімічнихпарах звалилось– упало,чезнуть– відходятьслова звалилось,чезнутьналежать дорозмовногостилю, а їмсинонімічніупало,відходятьє книжнимисловами.
Є випадки,коли письменниквикористовуєнавіть згрубілісиноніми, бовиникає потребане тільки назватиякесь явищедійсності, ай висловитисвоє ставленнядо нього, датийому емоційнуоцінку. Міжтакими синонімамивідбуваєтьсяявище семантичногоузгодженняза оцінкою. Зцього приводуу Д.М.Шмельовачитаємо: “Достилістичнихсинонімівзазвичай відносятьтакі слова, узначеннях якихмістятьсяоціночні елементи”[Шмелев, 1977, 77]. Як,наприклад, уцьому тексті:"Зирнути у жовтівід жаху щілиниІ тішитись,тішитись, тішитисьдовго... І – далі,і вдертись вїх затишніжитла, Де синіарійські банькиз колисок... Олюди!.. Як очімої гострозоріНе витекликров’ю-ганьбою?"(190-191). Метафоричневживання словащілини,де мається наувазі щілиниочей, доситьпоширене ухудожній літературідля опису вузькихочей. Зневажливеслово баньки,що означає очі,– це вульгаризм.І зневажливевоно через те,що мова йдетьсясаме про "арійськібаньки". Заключаєтьсявесь фрагментсинонімом очі,де поет говоритьпро свої очігострозорі,які бачили всіці страхіттявійни і ледве"не витекликров’ю-ганьбою".
Зпроведеногоаналізу стилістичнихсиноніміввидно, що у текстіпоруч із літературнимисловами можутьвживатися іжаргонізми:"В його очахстара ненависть,Але й нове щосьє в них ... Страх?І ми збагнули:амба,крах..".(62) На відмінувід літературногокрах,слово амбажаргонне. Воноще більше підкреслюєкінечністьякоїсь дії, босинонім амбане сприймаєтьсятут як недоречне,через те, щомовиться провійну, про воєнніподії, коли умові багатьох,особливо солдатів,такі слова булидосить поширеними.
Такожзустрічаємоу Муратоваприклади синонімічнихпар суто побутових,так би мовити"заземлені"синоніми, хочвони вживаютьсяй у літературніймові: "Вночі,коли спить всеспокійне, наїдене,сите,..я чую, як стогнутьмої невидимісусіди" (112); або"Прошелестілисани проти ночіповз вікна хат,парканиі тини"(235). Синоніминаїдене– ситеобидва побутові,так як і іншапара паркани– тини.Останні у вжиткуіснують здавна,але в однихрегіонах, денемає лісу,роблять тини,а в інших, де єліс, ставлятьпаркани. У СУМчитаємо: "Тин– огорожа, сплетеназ лози, пліт"[СУМ, 1979, Х, 114]; "Паркан– дерев’янастіна, що обгороджуєщо-небудь" [СУМ,1975, VІ, 70].
Явищеузгодженняслів-синонімівз відтінкомпестливостіспостерігаємов таких рядках:"Дощ іде скупенький,невеличкийРоздає намистечкадешеві" (203). Уданому разімаємо справуз такими формамияк скупенький– невеличкий,оскільки суфіксальнеутворення з-еньк, -ичк розглядаєтьсяяк слова розмовногоабо народнопоетичногостилю. У наведеномуприкладі зважаємона те, як І. Муратоввикористовуєемоціональнеузгодженняслів: якщо авторвживає в одномусинонімі суфіксна позначеннязменшено-пестливоїформи слова,то й інше словомає такий жесуфікс (скупенький– невеличкий).
ВдаєтьсяІ.Муратов і дотрадиційнихевфемістичнихзасобів вираження:"А що, як зробимосьсліпими?Тоді у балкунас, на дно, Девапна з’їлавже давно Незрячихз тисячу..." (60).Слово незрячіяк евфемізмне тільки залишокглибокої давнини,але вживаєтьсяі в сучаснійлітературніймові. Неприємним,тяжким явищемє сліпота. Томуслово сліпийпоет заміняєсинонімомнезрячий.Якщо розглядатисинонім сліпий,що за СУМ "позбавленийзору" [СУМ, 1978, ІХ,361], то воно ітермінологічне,і книжне.
Крімтого, у Муратоваможуть співвідноситисязагальнолітературнеслово і словоз переноснимзначеннямрозмовногохарактеру, яку тексті: "Булонас зовсіммало: жменя"(49). Слово малозагальнолітературне,як і слово жменя,але останнєу значеннікількостіналежить дорозмовногостилю. У даномутексті словожменя вжите в переносномузначенні іозначає воно:"незначнакількістького-небудь(чого-небудь)"[СУМ, 1971, ІІ, 538].
Із сказаногоможна зробитивисновок: І.Муратоввдало використовуєрізностильовісиноніми зпевною стилістичноюметою. Різностильовіелементи, зокремапросторічній розмовніслова, вульгаризми,жаргонізми,для поета єдодатковимджерелом длявираженняоцінки явища,особливо негативної,емоцій, викликанихним.
В.В. Виноградовсвого часузазначав, що“мова національноїхудожньоїлітературине цілкомспіввідноситьсяз іншими стилями,типами аборізновидамикнижно-літературногота розмовно-народногомовлення. Вонавикористовуєїх, включає всебе, але всвоєріднихкомбінаціяхта у функціональноперетвореномувигляді” [Виноградов,1955, №1, 85]. Це яскравовиявляєтьсяв синоніміціпоезій І. Муратова.
У рамкахлексичноїсиноніміїрозглядаютьсяконтекстноблизькі слова,котрі “характеризуютьодно поняття,явище чи ознакута використовуютьсяразом, щоб поможливостіповніше змалюватийого, бо кожнеіз них окремоне характеризуєйого достатньоточно” [Гвоздев,1955, 343-344]. Таке тлумаченняпоняття протакі синонімизнаходимо йу Г.Я. Сіміної[Симина, 1957, 137].
Звернутиувагу на контекстнозумовленевживання цілогоряду слів пропонуєМ.Ф.Палевська,яка зазначає,що “при контекстнозумовленомувживанні розширяютьсясемантичнімежі слова,підвищуєтьсяйого експресивність,виразність”[Палевская,1964, 77]. Відомийросійськийлінгвіст Д.М.Шмельоввважає, що длятаких слівдоцільно застосуватитермін “контекстнісиноніми”[Шмелев, 1977, 200].
Ми в роботікористуємосьтерміномконтекстуальнісиноніми, підяким розуміють“слова, якізближуютьсясвоїми значеннямиі вступаютьв синонімічнізв’язки лишев умовах певногоконтексту”[СЛТ, 1985, 250]. Оскількиконтекстуальнісиноніми виявляютьсятільки в певномуконтексті, тоце явище належитьне до системимови, а до мовлення.Аналіз цьоготипу значеньмає особливувагу при розглядіхудожньоготексту. Виникненнясинонімії цьоготипу зумовленесемантичнимипроцесами, яківиникають привзаємодіїзначень сліву тексті, тобтосинонімічнимзближенням.
Оскількидосліджуютьсялінгвостилістичніособливостіпоетичнихтворів І. Муратова,то не можна незвернутисядо аналізуявища синонімічногозближення івиникненняконтекстуальнихсинонімів, щохарактернедля мови поезійцього автора.
Як відомо,синоніми виникаютьз необхідностіфіксувати вслові новівідтінки явища,уявлення чипоняття. З другогобоку, такі словаможуть характеризуватине саме явище,а своєріднебачення, оцінкуйого, ставленнядо нього. Відомо,що в текстіодні і ті жоб’єктивнівластивостіявища характеризуютьсярізними словамив залежностівід точки зоруі оцінки мовця.Часто ці словане є синонімамив мовній системі,але близькідо них за значеннями,бо в оточеннісинонімічнихслів переймаютьна себе певніїх ознаки, ітому сприймаютьсяяк синонімічні.У такому разівідбуваєтьсязближеннязначень сліву тексті, яків мові не єсинонімами.Синонімічнезближення можевиникати міжродовими івидовими поняттями,між словамиоднієї тематичноїгрупи.
Слідзауважити, щоЛ.А.Булаховський,який хоч і визначавсиноніми черезвзаємозамінність,застерігаввід надто широкогорозуміннязближенняпонять видовихі родових, відзмішуваннялогічних ілінгвістичнихкатегорій:“Одна з поширенихпомилок, – зближеннявідношенняслів-показників,як широкихобсягом, з іншимисловами тогосамого синонімічногоряду, звичайноконкретнішими,– з відношеннямиродових понятьдо видових.Треба зразуж виразно визначити,що таке зближенняне прийнятнеі не даєтьсяпровести практично,бо підміняєлогічні відношення...тими..., які існуютьв природі мови”[Булаховський,1955, 247]. Таке розширеннярозуміннясинонімівнеодноразовозаперечувалосяу літературі:"У мовленнінерідко одніслова вживаютьсязамість інших,означаючи всемантичномуплані суміжніпоняття абопоняття, щоперебуваютьу родо-видовихвідношеннях,приналежністьдо однієї тематичноїгрупи і т.п.
Протеці слова неможуть бутивіднесені дорозряду синонімів.Підставою дотого, щоб вважатислова синонімами,може бути лишезамінність,яка являє собоюєдність двохвзаємозв’язаних,що випливаютьодна з другої– семантичноїсторони іслововживаннятих чи іншихслів. Наявністьже тільки однієїз названихознак – взаємозамінності– або смислової,або слововживанняз двох або кількохслів – ще недає підставивважати ціслова синонімами"[Синонимы рус.яз.и их особенности.–Л. – 1972, 14-115].
Більшість лінгвістівнаших дніврозмежовуєкатегоріїлогічні ілінгвістичніі не включаєв синонімікуслова, що називаютьрізні поняття.У ряді робітвизначається,що не є синонімамислова, об’єднаніоднією темою,видові і родовіпоняття, видовіназви між собою.Правда, В.М. Клюєваназиває слова,що об’єднаніспільною темоюабо ж називаютьвидові поняття,тематичнимисинонімами[Клюева, 1956].
Разоміз тим, ми пристаємодо думки Д.М. Шмельова,який стверджує,що “немає сенсузаперечуватипроти позначенняконтекстнозближених слівтерміном ”контекстнісиноніми” або“ситуативнісиноніми”, алеслід при цьомучітко уявлятисобі, що в такомуразі відмічаютьсяне системнівідношення,які існуютьу лексиці, а(майже безмежні)можливостівикористаннярізноманітнихслів з різноюметою” [Шмелев,1977, 202].
Дляпоезії І. Муратоваз її емоціональнимнапруженням,із багатоманітнимиасоціативнимизв’язкамисинонімічнезближення сліві контекстуальнасинонімія єодним із суттєвихвиражальнихзасобів. Такесинонімічнезближенняпотрібне , щобне втратитиемоційностівисловлювання,якщо синонімівнемає або СРобмежений:“Стою собізамріяний піїт.Розгублений...Трибуном би,трибуном!Оракулом...Пророком...Сурмачем!(1980, 98). У ряд синоніміворакулом– пророкомвключаютьсяслова трибуномта сурмачем,які обрамляютьСР і переймаютьна себе їх ознаки,а також самівпливають наних: поет мріє,що він не простооратор-трибун,він першийсеред першихсурмить пророчіслова своємународові. Утакий спосібвідбуваєтьсясемантичнезближенняназваних слів,або синонімічна“індукція”слів, які в мовнійсистемі не єсинонімами.
Синонімічнезближення слівцінне тим, щосуттєво збільшуєвиразові можливостіукраїнськоїсиноніміки,робить місткішимиСР. Слова, щовходять до СР,пов’язані міжсобою синонімічнимизв’язками іявляють собоюне просту сукупністьсинонімів, апевним чиноморганізованігрупи. Завданняряду такихсинонімів утексті полягає,наприклад, утому, щоб описатиінтенсивністьпрояву дії: “Вий прощайтесказати невстигли (я самотнійна сходах стою)і пішли.Подалися.Побігли”(1972, I, 69). Пішлиі подалисяяк синонімивиражаютьрізний ступіньінтенсивності:податися – пітибільш інтенсивно.При такомузростанніінтенсивностідії (пішли, подалися)цілком логічнимє вживаннянаступногослова побігли,яке в текстісинонімічнозближуєтьсяз попереднімисловами. Словапішли,подалися,побіглипередаютьзростанняінтенсивностіруху і одночаснонаростанняхвилюванняяк ліричногогероя, так ігероїні поезії.
Наведемоінші яскравіприкладисинонімічного“зараження”слів, де завданняСР полягає врозкриттірізноманітностіознак: “А в серці– спогадів моїхчудесний сплав,відсіялосяз них все другорядне,нещире,випадковеі дрібне”(101). У текстівідбуваєтьсяніби складаннясмислу декількохслів, що створюєекспресивністьоповіді: ліричнийгерой відкидаєзі своїх спогадіввсе другорядне,дрібнеі на цій підставі(тобто за негативноюознакою) “відсіює”нещиреі випадкове.Слова другорядне,нещире,випадкове,дрібнесемантичнозближуютьсяв тексті, бовони маютьспільний семантичнийкомпонент зознакою “негативно”.
Синонімічнігрупи в поезіїІ. Муратоваможуть бутипобудованіяк СР: в порядкузростанняінтенсивностідії. Інший типвідношеньполягає впротиставленнісинонімів черездомінанту:кожне словопов’язане здомінантоюі тільки завдякицьому синонімічніслова співвідносятьсяміж собою. Зв’язокслів черездомінанту мибачимо в наступномуприкладі, десинонімічна“індукція”слів надаєможливістьрозширитисемантичнийобсяг явища:“У мовчазнімнатхненні лісмішає фарбина палітрі. Олітній бунт!Безладдягам!Відтінків шал!”(83). Тут виділяютьсяокремі семи:бунт –безладдя,бунт –шал, бунт– гам. Завдякитакому зв’язкухудожник словазміг передатияскраві фарбиосіннього лісу,не називаючижодного кольору.
Слід сказати,що зв’язкичерез домінантуособливо виявляютьсяу контекстуальнихсинонімів, яків поетичномумовленні створюютьбагатобарвнийвеєр значень.
Із наведенихприкладіввидно, як наоснові асоціативногозв’язку виникаютьряди одноріднихчленів, які неє синонімами,але об’єднуютьсяякоюсь спільноюсемою, що створюєвраження спільностіїх змісту.
Як бачимо,І. Муратовглибоко відчуваввеличезністилістичніможливостіконтекстуальнихсинонімів, їхоцінну силу,поняттєву,пізнавальнуй естетичнуїх місткість,і майстерновикористовувавїх можливості.
“Умілекористуваннясинонімами,тобто вмінняпоставити теслово і самена тому місці– невід’ємнаприкмета хорошогостилю, доконечнариса справжньогомайстра” [Рильський,1959, 217]. І.Муратовсаме такиймайстер.
Здійсненийаналіз типівлексичнихсинонімів даєправо зробитипевні висновки:
1) у поезіяхІ.Муратовавиявлено тритипи синонімів:ідеографічні,емоційно-експресивні,стилістичні;
2) найбільшуживаними єідеографічнісиноніми:
а) зокремакількісновиділяєтьсяперша підгрупа,до якої належатьслова, що підкреслюютьпевні ознакитого ж поняття;серед них переважаютьсиноніми першоїгрупи, що репрезентуютьрізну міруабстрактностіознаки: тиша(тишина) – безгоміння(безмов’я, німота,мовчання); полум’я– вогонь (огонь);
б) малопоступаютьсяв кількісномувідношенніідеографічнісиноніми другоїпідгрупи, кудивходять словаз різним ступенемознаки, міри,якості абостану. У нійпереважаютьсиноніми, щодають психологічнухарактеристикуособи: горе –біда, сутужно –скрутно, смутно– журно, принадний– звабний;
в) синонімитретьої підгрупи,що відрізняютьсяінтенсивністюдії або стану,представленібагатою синонімікоюдієслів напозначенняпроцесу мислення(думав (здумав,добрав) – гадав(згадав, збагнув)),спостереження(пильнуй – стеж(вартуй)), бажання(жадав – волів(прагнув, хотів)),та точною дієслівноюсинонімікою,що відтворюєдію чи стан звідтінкомдосягненнярезультату(побив – понищив,погинуть (загинув,сконав) – щезнуть(щез, зник));
г) синонімичетвертоїпідгрупи, доякої входятьслова, що виражаютьрізний характердії, включаютьпереважнодієслівнусинонімію напозначенняпсихічногостану людини:плачуть – ридають– тужать, сміятись– глузувати;
д) порівняноневеликоюгрупою слівпредставленау письменникап’ята підгрупасинонімів, доякої входятьслова, відмінностів значенні якихпов’язані звідмінностямив понятті, щознаходятьвиявлення всловотвірнійсистемі. Цихсинонімівнебагато і вмовній системі.Домінуючоюу цій підгрупіє семантичнагрупа на позначенняпсихічнихякостей чистанів людини:байдужий –інертний, зрада –омана, вигадка– неправда,хиби – помилки;
3) у поетичнихтворах І.Муратовавелику групустановлятьемоційно-експресивнісиноніми, щовключаютьпозитивнозабарвленісинонімічніслова, негативнозабарвленіта нейтральнів синонімічномуряді і в контексті:
а) особливістювживання синонімівіз позитивнимзабарвленнямє поєднанняузуальних іметафоричних(міріади – океани),метонімічних(цілуються –христосуються)значень слів,введення неологізміву СР (чаросвіт– дивокрай);
б) середнегативнозабарвленихсиноніміввиділяютьсяті, емоціональнийелемент якихпов’язанийабо з сутністюявища (огидний– жалюгідний),або з його оцінкою(шаліють – сичать),для синонімівцього типухарактерневведення в СРфразеологічнихзворотів(насміхайтесь– глузуйте –шкірте зуби);
в) синоніминейтральні в СР і в контекстіу поета набуваютьемоційногозабарвленнязавдяки метафоричномувживанню (крига– кайдани льодові),нагромадженнюсемантичнихзначень слів(неждані –непрохані),використаннюекспресивнихепітетів (фінал– печальнагрань);
4) поезіїІ.Муратовавластиве такожвживаннярізностильовихсинонімів. Цепереважнокнижні (наукові,офіційні, патетичні)та розмовні(зневажливі,згрубілі, жаргонні,лайливі, побутові,пестливі), меншезустрічаютьсяколористичні(іронічні,саркастичні)синонімічніслова.
Цьомутипові синонімівхарактернесемантичнеузгодженняза стилем (збирач– колекціонер),за експресією(давлять – чавлять),за оцінкою (очі– баньки – щілини);
5) особливістюпоетичної мовиІ.Муратова євикористанняконтекстуальнихсинонімів,синонімічнезближення слів.Поет вживаєтакі синоніми,щоб описатиінтенсивністьпрояву дії(пішли – подалися– побігли), показатизростання міриознаки (другорядне– нещире – випадкове– дрібне) абоїї спадання(гудуть – шумлять– шепчуть), розширитисемантичнийобсяг явища(бунт – безладдя– гам – шал).
Як показуютьдослідження,мова поетичнихтворів І.Муратовавідзначаєтьсябагатствомсиноніміки.Синоніми справедливовважають показникомрозвинутостіта гнучкостіяк літературноїмови в цілому,так і ідіостилюписьменника.А.І.Єфімов,розглядаючисинонімікута прийоми їївикористання,зазначає, що“за кожнимсинонімомстоїть смисловата стилістичнасвоєрідність,тобто тонкі,досить специфічнівідтінки”[Ефимов, 1961, 252]. Погоджуючисьіз цією думкою,М.Ф.Палевськадодає, що синоніми,відрізняючисьвідтінкамизначень істилістичноюзабарвленістю,“виконуютьу мові цілий ряд функцій:сприяють точностіі ясностівисловлювання,фонетичноурізноманітнюютьмову, обумовлюютьрізноманітністьі багатствостилів усногота писемногомовлення”[Палевская,1964, 64].
Питанняпро функціїсиноніміврозв’язується в лінгвістичнійлітературінеоднозначно:переважнабільшістьдослідників(Л.А. Булаховський,В.І. Клюєва,Р.О. Будагов,М.М. Шанський,А.П. Євгеньєва,Л.А. Лисиченко),виходячи ізрозуміннясинонімів якслів, різнихза звучаннямі близьких зазначенням, якслів, що називаютьодне й теж поняття,але відрізняютьсявідтінкамизначення, виділяютьдві основніфункції їх умові – функціюуточнення істилістичну.Так, А.П. Євгеньєвазазначає: “Двіфункції – “уточнююча”(акцентуваннятого чи іншоговідтінку поняття)і стилістична– і є основними,характеризуючими,такими, що зумовлюютьлексичну синонімікумови” [Евгеньева,1972, 11]. Р.О. Будаговпише: “Основнафункція синонімівможе бути названадиференціюючою,уточнюючою”[Будагов, 1965, 60].
Але існуютьй інші погляди.Лінгвіст А.Чорчвважає функціюзаміщення чине самою основноюфункцією рівнозначнихслів-синонімів,яка лежить воснові іншихфункцій: “Якщодва імені єсинонімами(мають у всіхвідношенняходин і той жезміст), то завждиможна однозамінити іншим,не змінюючизмісту цілого”[Черч, 1960, 18]. Однакцей автор, які деякі інші,дуже звужуєявище синоніміки,бо в мові небагатослів, яким властиватака повназамінність.
З поглядуфункціональногопідходу довивчення мовнихявищ, Л.О. Новиковрозглядаєсиноніми “якслова, що реалізуютьу контекстіфункції заміщення,уточнення йстилістичногопротиставлення”[Новиков, 1968, 23].
Беручидо уваги різнітеоретичніі практичнівисновки, дояких прийшлинауковці, вважаємо,що синоніми,як мовний засіб,мають п’ятьосновних функційу мові: функціюуточнення,функцію заміщення,функцію синонімічногопротиставлення,оцінну тастилерозрізнюючуфункцію. Мидотримуємосяпогляду, щосиноніми вмовній системівиконують двіосновні функції– уточненняі заміщення,а всі інші єпохідними відних і залежатьвід контексту.
У творахІ.Муратовасиноніми виконуютьусі п’ять функцій,але найбільшхарактернідля стилістикицього поетафункції уточнення,заміщення тапротиставлення.Основною функцією,що використовуєМуратов, є функціядиференціації,або уточнення.Майже не поступаютьсяїм синонімічніслова, в якихреалізуєтьсяфункція заміщеннята синонімічногопротиставлення.
Перевагафункції диференціаціїзумовленапотребою виразитинайтонші семантичні,емоційно-експресивні,стильові істилістичнівідтінки поняття.
Найпоширенішоюфункцією синонімів,як показуєдослідження,у поетичнихтекстах І.Муратоває диференціація:уточнення,деталізаціязображуваного,де перехід відодного синонімадо другого даєнову, додатковуінформаціюпро предмет,його ознакичи властивості.
Розгляньмовикористанняцієї функціїна конкретнихприкладах: "Яочима благаю:зостаньтесь!Заклинаю:ні кроку відмене!" (1972, I, 68). Словоблагатизначить “дужепросити”, азаклинативиражає щевищий ступіньпросьби. Сполученнятаких двохсинонімічнихслів у сукупностівиявляютьвисоке напруженнястану поета.Такий стилістичнийхід дуже характернийдля пристрасноїнатури І.Муратова:він вживає двасинонімічнихслова, чим підсилюєвиразністькожного з них.У поетичномутворі відбуваєтьсяніби складаннязначень двохслів, що створюєекспресивністьтексту: я непросто благаю,я заклинаю,отже, синонімивиражаютькрайню межупочуття ліричногогероя.
Самесемантичнепідсиленняхарактернедля дієслівнихсинонімів, щопротиставляютьсяза додатковимисемами. Уживаннятаких синонімічнихслів підкреслюєінтенсивністьдії, що відбиваєі певні психічніриси поета –динамізм,емоційність:“Звучи, лунайнад тупотомплемен” (71). Другеслово уточнюєсмисл першого:не просто звучи,а у високій мірі лунай(лунати – значитьрозноситись).Або: “Голублю,пещуі кляну скривавленугоробину”(102). Автор відчуваєнедостатністьсказаногоголублюі одразу ж посилюєзначення цьогослова синонімомпещу,цим самим створюючивраження градації.Чи візьмімоприслівниковіуточнюючісиноніми:“Несподівано,зненацька...до мене прийдеповноліття...”(48). Синонім несподіванопідсилюєтьсядодатковимвідтінкомраптовості,що несе в собісинонім зненацька.
Зустрічаємотакож у І.Муратовауточнюючісиноніми, щомають відтінокпричини: “Й цяшулерська,підступнагра когось тай приведе в“РОА” (65). Чомушулерськагра? – Тому щопідступна.Крім того, влучнепоєднаннясмислів двохслів, одне зяких іншомовне,є засобом піднесенняемоціональноговпливу на читача.Або: “Заспівалахлопчику пісень,колискових,ніжних”(35) (колисковапісня, бо ніжна);“Як добре, щолишиться післямене цей незбагненний,світлий,добрийсвіт!” (137) (світлий,бо добрийсвіт).
Здебільшогоуточнюючісиноніми вживаютьсяяк одноріднічлени реченняз метою диференціаціїсказаного тимдодатковим відтінком,який властивийдругому синоніму:“Можливо, такчиїсь синіютьплечі під цимсліпим,присонячнимдощем” (365); або:“І на святожаданьмоїх, мріймоїх паруснесе” (238).
Функціядиференціаціїу поезіях І.Муратоваможе бути зумовленане тільки потребоюуточнення, ай обмеження,звуження межпевної семантеми:"А тополі –тихі, не шелеснуть,А хмарки надними – тануть,чезнуть"(131).
Синонімив таких випадкахвиконують такуж функцію, якповторенняодного слова,вони у поетаможуть і сполучатисяз повторенням:"Ходить генійміж нами: – Погину,погину,помру,Бо несила меніживотіти Зтакими нездарами"(1969, 72). Уся суперечливістьі складністьдолі герояпідкреслюєтьсявживаннямсинонімівпогину– помруі повторомслова погинуразом з антонімічноюпарою геній-нездара.Така конструкціявиступає тутзасобом організаціїтексту.
Вживанняв одному текстілексичногоповтору і лексичнихсинонімівнайчастішемотивуєтьсяу І.Муратовадиференціацією,яка зумовленапотребою виразитивідтінки поняття:взаємногоуточнення,наростанняознаки, коликожний наступнийсинонім виступаєяк деталізуючийщодо попереднього,а кожний наступнийповтор увиразнюєекспресіютексту: "...Кричу,сповіщаю,Потойбічноюпам’яттю лещу:Не прощав,не простив,не прощаю,Не дозволюпростить,Не прощу!"(115). Однак наявністьсинонімів зфоновими семами(колись сповіщалиголосом: виголошували)і повтору дієсловапрощати виражаєв тексті нетільки інтенсивністьдії, а й вноситьдодатковийсемантичнийкомпонент: непросто кричу,а в такий спосібіще й сповіщаю.
І.Муратовмайстерновикористовуєв одному творісиноніми нетільки одного,а й кількох СР. Включенняв той самийконтекст компонентівкількох СРзбільшує експресивнусилу висловлення,допомагаєповніше розкрититему: "Чому менісмутной тривожно?Падають зорі.Минають життямого дні. Падаютьзорі у вічність,у безвістьназавше. Гаснуть,зникають,мільйони сторічвідпалавши..."(43). У наведеномуфрагментіпереплітаютьсяі взаємодіютьтри СР смутно– тривожно,вічність– безвість,гаснуть– зникають.Кожна парасинонімів єуточнюючоюпо відношеннюодна до одної.Синоніми смутно– тривожно,що виражаютьдушевний станлюдини, об’єдналисяв СР того самогоемоційногонаповнення,смислова функціяякого полягаєв посиленнізначення: таксмутно,аж тривожнопочуває себеліричний герой.А причиною цієїтривоги є зорі,що падають непросто у вічність,а у безвість.І посилюєтьсявідчуття тривогиі смутку ще йтим, що зорі,падаючи у безвість,гаснуть,та не простогаснуть, а зникаютьназавжди. Усісинонімічнілексеми позначаютьускладнення,що викликаютьпереживання,усвідомленнянеприємноїситуації. Такаконстркуціядає можливістьпоетові виразитисутність філософськихроздумів.
Ця функціявипливає щоразу,коли поет вибираєз синонімічноїпарадигмислова, необхіднідля позначенняпевного предметачи явища, а читач,сприймаючице слово, ставитьйого в ряд зіншими, близькимиза смисломсловами, уточнюючипозначенийним зміст. Уцьому смислі,як зазначаєЛ.О.Новиков,кожний правильно,оптимальновжитий синонімможе розглядатисяяк результатуточнення думки[Новиков, 1968, 23].
Поширенимспособомвикористовуваннясинонімів упоезіях І.Муратова,як і взагалів поезії, є заміщення(уникненнятавтології).На думку Л.А.Булаховського,заміщенняпотрібне “якзасіб урізноманітнюватимову” (Булаховський,1955, 37). Кожина М.М.вважає, що “функціязаміщення(“чистого”,уточнюючогосмислу, або зекспресивно-стилістичнимзавданням) єосновною функцієюсинонімів”(Кожина, 1983, 113). Стилістичнафункція заміщеннядуже важлива,як зазначаєІ.Б.Голуб, “колинеобхідноуникнути повторенняслів” (Голуб,1986, 50). Відомо, щосубституціямовних одиницьявляє собоюодин із прийомівдослідженняїх значень,один із шляхіввивчення семантичноїсинонімії(Ullmann, 1959, 108).
У поетичнихтворах І.Муратова,які відзначаютьсядобрим смакомі вишуканістюформи, синонімивиконують нетільки сутосмислову уточнюючуфункцію, а йестетичну,покликанусприяти фонетичнійрізноманітностітексту, йогомилозвучності.Наприклад:"Моїх нездійсненихбажань Непереможенетяжіння. Цьоговолів,того жадав,А де ж воно?"(314), "Ось хуртовинаперестане... –Старий, дайруку, прощавай!Я не загину взавірюсі"(55), "Кличемузика в сад,Манитьв затишок присмерквечірній" (44),"Всьому буваєкрай:грозі й навальнимзливам, Рубіжі для сльоти,і для вітрівлихих..." (1980, 132).
Функціязаміщенняхарактернаперш за все дляслів, які володіютьблизьким смисловимоб’ємом, черезщо вільно заміщуютьодин одного:волів – жадав,кличе – манить,край – рубіж,хуртовина –завірюха.
Спостереженнянад синонімічнимслововживанняму віршах Муратовапоказує, щосиноніми, якіреалізуютьфункцію заміщення,поет частішевживає в одномусинтаксичномуцілому чи водному творіз метою активногоформуваннястилістичногоконтексту ірідше в одномуреченні дляфонетичногоурізноманітненнямови. Для прикладупорівняймотакі рядки: "Я:Посовітаюсяз тополями,Спитаюради вясенів" (175), "Дерев’янічеревики Б’ютькамінну путь,Чорна куряванад шляхом– Карняки ідуть"(186). У першомуфрагментіІ. Муратоввживає словопосовітаюсяі синонімічнейому словосполученняспитаюради зметою уникненняфонетичногоповтору. У другомуприкладі синонімипуть –шлях зв’язуютьскладові частинитексту в однеречення засмислом і цимсамим передаютьрозвиток думки,її рух. У такийспосіб поетмайстерновикористовуєсиноніми дляреалізаціїміжфразовихзв’язків.
Прикладидоводять, щоІ.Муратов дужетонко відчуваєнюанси синонімів.Їх уживанняу письменникаґрунтуєтьсяна доборі ізсловниковогоскладу мовинайбільш відповідногослова з поглядуйого смислута виразності,наприклад: "Довисокої скеліпіхотинецьіде. Невідомадорога, незнайомесело. З фронтовоїтривоги посмутнілочоло" (28), "І тизітхнеш, і тизгадаєш Крим,І скель брунатнихкам’янупідкову, І понадморем кремениступуть" (31). Загальне,що лежить воснові синонімівневідоме– незнайоме,кам’яна– кремениста,дозволяє вжитив мові однослово замістьдругого. Алепоет, добираючиприкметникиз ряду синонімічних,зважає на те,наскільки цейприкметниксполучний іззначеннямозначуваногоним іменника.Використанісиноніми поручіз диференціальноюфункцією маютьдодатковісмислові відтінки:кам’янапідкова скель– підкова зкаменю, а кременистапуть асоціюєтьсяще з додатковимприхованим– "важка". Томукожний із синонімівпридатний длясполученнятільки з певниміменником, хочвони відтворюютьв основному,власне, ту жсаму ознаку.Якщо прикметникневідомийвдало поєднуєтьсяз іменникомдорога, то незовсім придатнийвін для сполученняз іменникомсело, таким жене досить доречнимбуде означеннякам’янадо іменникапуть. Замінюючиодне синонімічнеслово іншим,письменникзвертає увагуна різницю увідтінках їхзначень.
Інодіз метою формально-стилістичногоурізноманітненнядумки Муратоввживає різностильовісиноніми: "Неремствувавна час, не скарживсьна добу, Узятогона горб не накидавнікому" (1980, 168). Поетвикористовуєрозмовне ремствуватиі книжне скаржитись,щоб уникнутиповторень умежах неширокогоконтексту ісаме цим підноситьестетичнувартість фрази.Крім того, поручіз функцієюзаміщенняпроявляєтьсяі диференціальнафункція: ремствувати– висловлюватиневдоволення,а скаржитись– ще й намагатисявикликатиспівчуття.
Тому можнасказати, щозаміщенняпередбачаєй уточнення.З цього приводучитаємо у Г.Фреге:“Навіть у такихсистемах, дезнак має одно,певне значення,поряд з функцієюзаміщення можевиступати йінша функція– функція уточнення”(Frege, 1892, 25).
Наведемоінший художнійфрагмент, уякому такожможна спостерігати,як поет дбаєпро “технічну”сторону твору:“Глевкого шмат,та кусеньсала, та ще криничноїковток” (124). Важкозафіксуватибудь-які відтінки,за якими можнабуло б визначитисемантичнувідмінність між цими цілкомідентичнимисинонімами(шмат –кусень).Обидва словавживаютьсяв літературніймові, обидварозмовногохарактеру здещо зниженимзабарвленням.
Частотакі синонімине тількиурізноманітнюютьтекст, але єносіями конкретногоемоційногозабарвлення:“В південнихпахощахночейвідчув я морязапахмлосний” (23).Іменник пахощіемоційно забарвленийі несе в собівідтінок ніжності,а щоб надатитакого відтінкусинонімічномузапах,митець добираєдо нього епітет-означеннямлосний з яскравимпозитивнимемоційнимзначенням.Завдяки цьомувесь фрагментнабуває приємногоніжного емоціональногозабарвлення.
Такимчином, заміщенняяк спосібвикористовуваннясинонімів, щомотивується вимогоюформально-стилістичноїрізноманітностімовлення,реалізуєтьсяв поезії Муратовазавдяки наявностірізних за звучаннямі за структуроюслів і виразів,які обов’язковорозрізнюютьсяще й внутрішньоюобразністю.
Доситьчасто зустрічаємоу поетичнихтворах І.Муратовавикористанняфункції синонімічногопротиставленняслів. Вона неменш яскравоі оригінальнореалізуєтьсяпоетом дляактивногоформуваннясемантико-стилістичногоконтексту, аніжпроаналізованіфункції синонімів– уточненнята заміщення.
Протиставлятисиноніми одинодному дозволяєвідмінністьу їх значенні.З цього приводуслушно зауважуєО.М. Гвоздєв:“Синоніми,означаючи однопоняття, можутьвисувати різніособливостіабо відмічатирізне ставленнядо означеногоними предметачи явища, внаслідокчого синонімиіноді не тількине замінюютьодин одного,а протиставляютьсяодин одному;в цих випадкахособливо яскравовимальовуєтьсяїх різниця взначенні таекспресії”(Гвоздев, 1955, 58). Такоїж думки дотримуєтьсяпро питаннясинонімічногопротиставленняі Д.М. Шмельов,який відзначає,що “різницяміж словами-синонімами,смислові таекспресивнівідмінностіїх один відодного проступаютьу тих випадках,коли вони певнимчином протиставляютьсяу тексті”(Шмелев,1977, 198).
Аналізпоказує, щопротиставленнясинонімів впоетичній мовіІ.Муратовавиражаєтьсярізними синтаксичнимизасобами: протиставнісполучники,заперечнічастки і т.ін.і реалізуєтьсяв основномусинонімами:"І я пішову темний ліс,Ні, не пішов:полізжитами" (47), "Скількиїх могло пройтибезслідно...Навіть непройти,а промайнути"(221), "Горобчиськоі той за вікномне пищить,не цвірінькає,А співаєнатхненну своюгоробецькуосанну" (237). Рольдієслів, яквідомо, в образномувідтвореннідійсностіособливо велика.Як зазначаєО.М. Толстой:“Рух і йоговираження –дієслово – єосновою мови.Знайти потрібнедієслово дляфрази – це означаєдати рух фразі”(Толстой, 1954, 377).
Дієслівнісиноніми зазвичайвиступаютьу реченні вролі присудківпри різнихпідметах: “Бринитьпоезією світ,лунаємузикою всесвіт”(380). Синонімибринитьі лунаєє присудкамидвох речень,підметами якихвиступаютьантонімічнів контексті“світ” і “всесвіт”.Таке сполученнясинонімів зантонімічнимипідметами нетільки підкреслюєпротиставленнясинонімів-дієслів,а й створюєпротиставленнядвох реченьі разом об’єднуєїх, малюючиєдину картину,в якій виражаєтьсябуття у йогосуперечностях.
Інодідієслова-синонімиу поета можутьвиступати всуміжних реченняхяк присудкипри синонімічнихпідметах: "Бурявщухне,вітер перевіє.Все кругомлишиться, якбуло..." (367). У такомутексті протиставленняніби унаочнюєтьсячерез зіставленнячи протиставленняпідметів-синонімівбуря –вітер.
Дієслівнісиноніми можутьпротиставлятисяяк однорідніприсудки приодному підметі,наприклад: “Ія пішову темний ліс,ні, не пішов:полізжитами” (47).Протиставляючисинонім пішовіншому синонімуполізза інтенсивністювираженоїознаки, автордосягає різноїмети. Дієсловополізпоставленев такі контекстуальніумови, які змушуютьйого вступатиу синонімічнівідношенняз дієсловомпішов.Така синонімічнапаралель відтворюєбагатогранністьвідтінків ухарактеріздійсненняпроцесу руху:не просто пішов,що означаєповажний рух,а поліз,значення якого– рух, утрудненийтими чи іншимиобставинами.Саме тому тутважливе запереченняне.Використовуючиприйом протиставленнясинонімів зрізним стилістичнимзабарвленням,поет підкреслюєрізницю в значенняхслів, що умовнозалишаласяпоза увагоючитачів.
Абовізьмімо іншусинонімічнупару. Співвідношенняміж дієсловамипищить,цвірінькаєта співаєхарактеризуєтьсяекспресивно-стилістичнимзабарвленнямперших. І нацьому підкресленоспецифічномузабарвленнібудується такаантитеза:"Горобчиськоі той за вікномне пищить,не цвірінькає,А співаєнатхненну своюгоробецькуосанну" (237).Емоційно-експресивніцвірінькає-пищитьслужать нібитим фоном, наякому нейтральнеспіваєв оточенніемоційно-поетичнихслів "натхненну","осанну" набуваєдодатковихекспресивнихвідтінківзначення.
Інодізустрічаєтьсяпротиставленняіменників-синонімів:легіт – ураган(375), гімн – ода(79), присвята –ода (79). На основісемантичногопротиставленняіменниковихсинонімів уІ.Муратова можебути побудовананавіть цілапоезія, як цеми бачимо уліричній мініатюрі“Підлещуєтьсялегіт до осички”,де протиставленнялеготуі урагануз притаманнимиїм ознакамистворюютьнапруженудраматичнуколізію: "Підлещуєтьсялегітдо осички.Прилащуєтьсяніби мимохіть..,Аж поки в ньомулють не зареве,І, ставши ураганом,цю осику Вінгеть із грунтувирве, розірве"(375). Як бачимо,досить чіткозазначенафункція проявляєтьсяв протиставленнісинонімів легіт– ураган,яке підкреслюєтьсядієсловамипідлещується– прилащуєтьсяв сполученніз словом легіт,вирве – розірвепри синонімічномусловіураган,а також формами“осички” і“осики”. Такісиноніми можутьпов’язуватисяз різними словами,але при цьомуне тільки невтрачати смисловихзв’язків міжсобою в тексті,а навпаки, зв’язуватив єдине цілеза значенням весь текст.
Аналогічнеявище можнапростежитиу вірші “Матий сонце”: "Внебі першевстало сонце,На землі ж найперша– мати. Сонценебо відкриває,Відчиняємати вікна –Сонце йдепонад землею,По землі проходитьмати..., Сонцегріє нас безмовно,І без слівкохає мати..."(149-150). Перед намирозгортаєтьсяпоетична картина,побудованана протиставленнідвох образів– матері і сонця,земного і небесного.Три пари синонімічнихслів пронизуютьувесь текст:відкриває(сонце) – відчиняє(мати), йде (сонце)– проходить(мати), безмовно(гріє сонце) –без слів (кохаємати). Усерединікожної синонімічноїпари відбуваєтьсяпротиставлення,однак, протиставляючисиноніми, митецьуживає їх дляоформленняструктурицілого поетичноготексту: синонімічнепротиставленняряду слів підводитьдо синонімічногозближення слівсонцеі мати.Такі ускладненіприйоми характернідля стилю І.Муратова.
Отже, можнаконстатувати,що І.Муратовсемантичнимпротиставленнямсинонімівпідкреслюєекспресивно-стилістичнівідмінностіслів-синонімів,показує своєставлення дозмальованого,а також формуєстилістикутексту.
Аналізстилістичнихфункцій синонімівпереконливосвідчить, що:
1) найбільшхарактернимидля стилю І.Муратоває функції уточнення,заміщення тасемантичногопротиставлення;
2)найуживанішоюсеред них єфункція уточнення,оскільки самеця функціязумовленапотребою виразитинайтонші семантичні,експресивніі стилістичнівідтінки значеннясинонімічнихслів.
Для реалізаціїфункції диференціаціїпоет використовуєтакі прийоми,як складаннязначень слів(благаю – заклинаю,жадання – мрії),протиставленняза додатковимисемами (звучи– лунай, несподівано– зненацька),зіставленняслів з відтінкомпричини (шулерська– підступна,колискова –ніжна), поєднаннялексичногоповтору і лексичнихсинонімів(погину – погину– помру), вживаннякількох СР водному фрагменті(смутно – тривожно,вічність –безвість, гаснуть –зникають);
3) синоніми,що виконуютьфункцію заміщення,не тільки даютьможливістьуникнути повторув невеликомутексті (путь– шлях, посовітаюся– спитаю ради),а й допомагаютьсхарактеризуватипоняття з різнихсторін (пахощі –запах, край –рубіж);
4) функціюсинонімічногопротиставленняпоет використовуєпереважно дляактивногоформуваннясемантико-стилістичногоконтексту.Протиставленняреалізуєтьсяв основномудієслівнимисинонімамиз різним стилістичнимзабарвленням(пищить – цвірінькає– співає).
Характернимдля поетичногостилю І.Муратоває протиставленнядієслівнихсинонімів якприсудків прирізних підметах(бринить світ– лунає всесвіт),при синонімічнихпідметах (вщухнебуря – перевієвітер), як одноріднихприсудків приодному підметі(я пішов – поліз).
На основісинонімічногопротиставленняу поета можебути побудованаціла поезія("Підлещуєтьсялегіт до осички","Мати й сонце").
При характеристицістилістичноїролі синоніміву художньомутексті маловизначити їхфункцію, а необхідноще й виявитиспособи введеннясинонімів утекст.
У стилістицізвичайно визначаютьтакі способивикористовуваннясинонімів:контактнерозміщення,дистантне,рамочне, градація.
Як відомо,під контактнимрозуміютьрозташуванняслів у безпосереднійблизькостіодно від одного;дистантнерозташуваннямовних одиницьозначає що вонистоять на певнійвідстані; рамочнаконструкціяпередбачає,що синонімічніслова починаютьтекст або фрагменті закінчуютьйого, а під градацієюмають на увазітаке розташуванняслів, при якомукожне наступнемістить у собіпідсилення(чи послаблення)смисловогоабо емоційно-експресивногозначення.
У поетичнихтворах І.Муратовазустрічаємовсі зазначеніспособи стилістичноговикористовуваннясинонімів. Дотого ж у поетазнаходимо йінші прийомивведення синоніміву текст: потрійнеі більше використаннясинонімічнихструктур, здвоєннясинонімів.
Дистантнерозташуваннясинонімів.Найбільш широкопредставленев поезіях митцядистантнерозміщеннясинонімів, приякому синонімистоять на відстаніодин від одного,але при цьомуне втрачаютьсмисловихзв’язків міжсобою в текстіі виступаютьзасобами йогоорганізації:"Чи ви дивилиськоли-небудьНа дальнійобрійкрізь траву... визираюКрізь хащісвіжого зела:Ось візерункинебокраю..."(1972, I, 139). Здавалосьби проста річ– лежить людинау траві і дивитьсяна горизонт...Саме це й сказанов першому рядку.Але ж вона непросто дивиться,а визираєі не через щоденнутраву,а через хащісвіжого зелаі бачить непросто горизонт,а широкий обрій,небокрай.І, здавалосьби, така буденнакартина спалахуєяскравмимбарвами небуденностіі поетичності.
Саме втаких текстах,де синонімивживаютьсядля формуванняструктурипоезії, де вонистановлятьоснову конструкції,що потім обростаєнейтральноюлексикою звкрапленнямнароднопоетичноїабо умовнопоетичної,можна чіткопростежитивертикальвірша:
дивились
обрій траву
визираю
зела
небокраю
У поезіїМуратова синоніми– це не принагіднаприкраса, аневід’ємнаскладова частинайого баченнясвіту і відповідно– мовної палітри.Він ніби побачивпредмет абоявище, назвавйого і відкриву ньому ще однугрань, яка потребуєіншої назви;він назвавявище, але невиразив повністюсвого сприймання,тому черезвідстань давще одну назву:“Куди поділасьденна тиша,соснових просікнімота?”(205). Денна тишаі сосен німота– складовічастини однієїкартини природи:сосновий шум– це ніби мовадерев, а тиша– це їх німота.Разом із тишеюдня вони й створюютьодну картину.Ужиті дистантносиноніми тиша– німотавиконують утексті функціюуточнення.
Особливочасто зустрічаємодистантневживання синоніміву текстах, девони виконуютьроль підметівабо присудківпредикативниходиниць: "Асерце прагнезвершень...,А дух волієкрил!" (174), "Паруєлан. Клубочатьсяяри" (320), "У присмеркулиш контуриіснують – ... Лишобрисиуявні торжествують"(364).
Пристраснійнатурі поетаблизькі й милібезмір океану,обшир, безбережжя,глибини й т.ін.,які відбиваютьйого душевнийсвіт: “Мені бне серце – безмірокеану, захмарнебезбережжяй глибину...”(218). Розділеніобставиноюі означеннямсиноніми безмір,безбережжяне втрачаютьсвоїх якостей,а навпаки, завдякидистанції міжними у читачарозширюютьсяпросторовіуявлення.
Рамочнерозміщеннясинонімів.Цікаві й іншіспособи стилістичноговикористаннясинонімів,зокрема рамочний:"Лопухи... Забуялиі не скаржатьсяНа свою плебейськусуть. Їх давиловже машинами,М’ялоколесом хребти...Їм же, бачте,лопушинимиЛюбо квітамицвісти"(377). Синонімічніслова забуяти–цвістипочинаютьпоезію і закінчуютьїї. Поряд ізцим СР включеноінший СР давило– м’яло,який розташовановсерединівірша. Завдякитакій конструкціїсиноніми забуяти– цвісти,що обрамляютьтекст, конденсуютьу собі позитивніемоції, незважаючина те, що пропускаютьчерез себенегативнийзміст синонімічноїпари давити– м’яти.
Такимчином, використаннядвох СР з протилежноюоцінною семоюв одному фрагментізумовлює наростанняознаки черезперехреснеуточнення, щопідвищує експресивнусилу висловлювання.
У поезії“Сьогодні всефальшиве: соннігави...” спостерігаємоінше явище. Тутувесь текстрозгортаєтьсяна осі СР: вдають– придурюється– видає – прикинулася:"Сьогодні всефальшиве: соннігави Вдають,що заклопотанівони; Придурюєтьсямісяць, що цікавоУ двір наш зазиратиз вишини; Засрібну видаєсебе калюжа,Дрібненькаціль– за обрії мети,Й до мене, осьвже стількиліт байдужа,Ревнивою прикинуласяти" (357). Синонімічніслова вдавати– придурюватися– видавати –прикидатисявиражаютьсемантичнуконцентраціюпонять, що створює високу динамічністьфрагменту.Розташуванняцих чотирьохсинонімівнагадує рамку,за межами якоїміститься вжеінший поетичнийпростір. Вжитісемантичнісиноніми виконуютьфункцію заміщення,що дає можливістьстилістичноурізноманітнити,збагатитивиклад думки.Всередині рамкизнаходимо щеодин СР: ціль– мета.Ці синонімиавтор вводить,щоб підкреслитиоблудністьнамірів кожногоз персонажіввірша, показати,що їх мета фальшива,а ціль дрібна.Як видно з прикладу,синоніми можутьслужити смисловомуоформленню,завершеностіцілого поетичноготексту, пронизаностісинонімами,які проходятьчерез твір якяскравий пунктир.
Контактнерозміщеннясинонімів.У поезіях І.Муратовапоширене такожконтактневживання синонімів.Таке сполученнясинонімічнихслів є засобомпіднесенняемоціональноговпливу на слухача,а також маєритмо-мелодійнезначення. Нарівні структурноїбудови контактневикористаннясинонімічнихслів означає,що слова стоятьпоруч, а отже,мають тісніконтактнізв’язки міжсобою. Здебільшоготакі синонімивживаютьсяяк одноріднічлени реченняз метою підсиленнясказаного:"...І не вгаваєквач Невидимий– розписує,малює,А сокіл-сонцена чайок полює"(368), "Всі болінняі тривогиПережитих намиліт... Ще первоцвіт,а не цвіт" (30), "Якже мені стрінутьвас, Дужихта здорових?Руки вам потиснути,Міцно обійняти..."(183-184). Наведеніприклади яскраводемонструють,як контактнасинонімія, зодного боку,підсилює емоційністьфрагменту, аз другого, впливаєна ритмомелодикувірша: не просторозписує, амалює; не простодужі, а здорові;не просто боління,а ще й тривоги.
Крімтого, контактневживання синонімічнихслів дозволяєпоетові підкреслититу чи іншу думку,створити певнийнастрій, підвищитивиразністьоповіді, як-от:“Ну й намело,накучугурило!Кругом – Говерлиснігові” (148); або“Гурман відпоезії любить,щоб усе буломодно,модерно”(1980, 134). Як бачимоз наведенихприкладів,контактнісиноніми вживаютьсяз метою уточненняабо визначенняступеня ознаки,дії або стану:синонім накучугуриломає вищий ступіньдії, ніж синонімнамело(накучугурило– “дуже-дуже”намело) та щей містить елементрезультату,а слово модерноозначає вищуознаку, ніжслово модно(модерно –“дуже-дуже”модно).
Відомо,що контактнісиноніми якоднорідні члениречення з’єднуютьсясполучникомабо безсполучниково.Однак у І.Муратовазустрічаємодосить оригінальнийконтактнийзв’язок дієсловата дієслівноїформи: "Воротавідчини своїдубові, Оті, щоти за мною зачинила,Замкнувшиїх на засувизалізні!" (1969, 60).Такий спосібпотрібен авторовідля вираженняпевного змістуконкретноїдії. Ліричнийгерой вимагаєзачинити ворота,та не звичайніворота, а дубові,міцні. У такомуоточенні синонімзачинитинабуває надзвичайноїсили і твердості.Але поет підсилюєдинаміку діїцього слова,ставлячи поряддієприслівникзамкнувши,і знову сполучаєслово із значеннямзалежних віднього слів“засуви залізні”,і в такий спосібдосягає експресіїтексту, що характернедля індивідуальногостилю цьогопоета.
Градація.Створеннюемоційно-експресивногоефекту сприяєтакож градаціясемантичноодноспрямованиходиниць. ЗаСЛТ, градація– “стилістичнафігура, що полягаєв такому розташуваннічастин висловлення,при якому кожнанаступна міститьу собі підсилення(чи послаблення)смисловогоабо емоційно-експресивногозначення” [СЛТ,1985, 52]. Таким чином,синоніми, пов’язаніміж собою відношеннямградації, становлятьСР, у якому кожнийнаступний членвиражає більшвисокий (абонизький) ступіньвиявленняпевної характеристики,ніж попередній.
Слідзауважити, щоу СР, компонентиякого протиставляютьсяоцінним елементом(який, як відомо,може бути позитивнимчи негативним),слова можутьрозташовуватисяу двох напрямкахщодо домінанти– у висхідному(позитивнезабарвлення)і у спадному(негативнезабарвлення).Тобто градаціяможе бути висхідна,коли слова“розташовуютьсяу порядку підсиленняїх значення”або спадна,коли слова“розташовуютьсяу порядку послабленняїх значення”[СЛТ, 1985, 52]. У такихвипадках виникаєвзаємне абоперехреснеуточнення, коликожен із синоніміввиступає якдеталізуючийдо другого.
Розгляньмоспершу висхідневживання синонімів,або висхіднуградацію: "Іне прийшла доних чужа зажура,– Прийшли своїі жаль,і біль,і щем"(336). Синонімічнеслово більне вказує конкретно,який саме більвідчуває людина,але якщо уточнитице поняттясинонімом щем,то можемо допустити,що це гострийтривалий біль.Отож значенняслів біль– щем виражаютьодне поняття,але, крім цього,слово щем має додатковийсемантичнийелемент. Щобстворити емоційнунапругу в тексті,автор складаєсмисл не двох,а трьох слів.Такий прийомотримав назву“нанизування”синонімів, ананизуваннясинонімівспричиняєградацію. Включенняв ряд словажальпереноситьвесь синонімічнийряд у площинувираження нефізичного, апсихічногостану, чимстворюєтьсяскладна метафора.
Візьмімоінший прикладвисхідноїградації: “Тиж повертайся,вертайся додому...додому... Жданеповерненнявибори,вимоли,виболій...”(109). З кожним наступнимконтекстуальнимсинонімомступінь діїзростає, повереннядодому геройповинен непросто вистраждати,а виболітивсією душею. Підсилює експресіюв цій конструкціїповторенняслів вертайсята додому,що разом задаєритм поезіїі напругу дії.
Яскравимзразком надзвичайновимогливогопідходу Муратовадо слова, кропіткогоі вдумливогозважуванняйого смисловихі стилістичнихнюансів можеслужити і наступнийфрагмент: "Бражнимдухом відгонитьсмородини листясухе, Захмелію,згадаю всеприкре,болюче,лихе"(151). Поет використовуєекспресивнісиноніми прикре– болюче – лихез метою підкреслення,підсиленнянегативноїознаки. Вінрозгортаєзначення словаприкре,додаючи донього значенняслів болючеі лихе,цим самим створюючиу тексті емоційнунапругу.
Такенагромадження,нагнітаннясинонімічнихслів із зростаючоюекспресивністю,з градацієюнаростанняміри ознаки,інтенсивностідії є мовноюфігурою, стилістичнимзасобом, щоназиваєтьсяампліфікацією[СЛТ, 1985, 15].
Емоціональнийелемент значенняпов’язуєтьсятакож і зі спадноюградацією.Наприклад:"Насміхайтесяз мене, глузуйтеВи, аматоримодних химер!Перед власнимблюзнірствомплазуйте, Шкіртезуби зінтимних печер"(77), "Зазирнутиу жовті щілиниІ тішитись,тішитись, тішитисьдовго… І – далі,і вдертись вїх затишніжитла, … Де синіарійські банькиз колисок… Олюди! Як очімої гострозоріНе витекликров’ю-ганьбою?"(190-191). Якщо зобразитиспадну (негативну)градацію наведенихзразків засхемою, то маємо:насміхайтесь →глузуйте →шкірте зуби;очі → баньки→ щілини.
Наведемоще один приклад,де компонентиСР протиставляютьсянегативнимоцінним елементом:"Юрба мовчить.Говорить Прометей:– Усі прийшли,хто скаржився?Сповзлися?Придибали?Дерзайте. Говоріть."(267). Вимальовуєтьсягрупа із трьохсинонімівприйшли– придибали– сповзлися,які відрізняютьсяхарактеромздійсненняпроцесу рухуі розташованів порядку зростаннянегативноїознаки. Дієсловоприйшлиозначає процесурочистогоруху, потімускладнюєтьсяобставинамиі переходитьу процес дибання(придибали)і в кінці кінцівнабуває найвищоїточки негативногозабарвленняй переростаєв синонім сповзлися,що позначенийвідтінкомзневажливості.Градуальнісиноніми поетвикористовує,щоб показатизневажливеставленняголовногоперсонажа дозрадників,нікчем, якіоточують його.Синоніми вданому разірозташованіу спадномунапрямку щододомінанти(прийшли). Схематичноце виглядаєтак: придибали→ сповзлися→ прийшли.
Використовуванняпотрійних ібільше синонімічнихструктур.Для синонімів,що вживає І. Муратов,характерна“тріада” –використовуваннясинонімів потри, зокремаце стосуєтьсяконтекстуальнихсинонімів.
У поезіяхІ. Муратоватакі "тріади"нерідко служатьдля створенняпевного ритмічногомалюнка: “Назаході барвисто,ясно,ягідно.Отак би – вік”(304); “Колобродять,і шаліють,і шукаютьтайну слова”(151); “Щастя не знаєзупину, й це жбо – ... рух,і дерзання,і дія!”(42); “Іду до васвождемі братом,іду пророком-сіячем,у скруті підіпруплечем” (72).
Неменш оригінальній інші цитати,де потрійневживання синонімівпоет використовуєдля вираженнявнутрішньогонапруження:"Нам віриться:високій нашіймрії Підвладнібудуть кожнаера й мить: Іпристрасті,й шаленстваі стихії..."(228), А я й не знав,що світ увесьбузковий,Геть до кінцяказковий,фіалковий"(229), "Пишатисятак легко – несвоїм, Казковим,небувалим,незбагненним"(294), "І лірика лишвипадково Намприкрашалачас ударний,Передвоєнний,грозохмарний"(86), "Ні, неправда:лиш тобі однійБезоглядно,щедро,неймовірноВірю я без спогадіві мрій" (1980, 25), "Нічпрожену,розвію.ПодолаюНавалу ненависнихсновидінь"(140), "Зосталасявід неба тількикрихітка Блакитногожалю,жалоби,жалості"(1980, 87).
Кожнийфрагмент демонструєсинонімічнезближення трьохслів, які утворюютьряд одноріднихчленів. Завдякиконтактномувживанню синонімипідсилюютьсемантичнезначення одинодного і створюютьвнутрішнєнапруженнятексту. Такасинонімічна"тріада" надаєпоетичномутворові високоїекспресії.
Абовізьмімо фрагменти,де потрійніструктуривикористовуютьсядля організаціївірша: початокцитати – кінець,пронизуваннятексту: "Упалатуча грозова...Вона гримитьі стогне– ні, Дарма безсилоб’єтьсяв грані" (32), "Старіютьбоги, і красунівтрачаютьокрасу,– І тількивона – невичерпна,Непідвладнаруїннику-часу:Революція нашабезсмертна!"(107), "А сосни щож?.. Гудуть.Шумлятьсобі, мов сотніверетен... Ішепчуть..."(104).
Пронизуючитекст, потрійнісинонімічнісполуки зв’язують,скріплюютьйого в єдинийемоційно-експресивнийвузол. У такихСР можна спостерігатизростання міриознаки (невичерпна– непідвладна– безсмертна)чи інтенсивностідії (гримить– стогне – б’ється),або її спадання(гудуть – шумлять– шепчуть).
Експресіятексту можепідсилюватисявживанням двохрядів синонімічнихтрійок: “Вітерсічня – джигун,донжуан,живоїд.Підлабузник,підлиза,слухнянийприслужникревматичноїскнари-зими,уподобав гарненькуберізку, чепурухув коштовнійоздобі...” (236). Загальнакартина оповідіпобудованана контрастінегативного(вітер) і позитивного(берізка) образів.Семантичноїнапруженості,ритмічностіоповіді надаєвживання потрійнихлексичнихструктур. Словаджиґун,донжуан, живоїдне є синонімами,але в текстівсі вони набуваютьзначення “спокусник”.Цей “спокусник”дуже жорстокий,тому наступнийрядок нагнітаєінтенсивністьнегативноїознаки за допомогою“тріади” експресивнихсинонімів:“Підлабузник,підлиза,слухнянийприслужникревматичноїскнари-зими...”Потім картиназмінюється,і на поетичнійсцені з’являєтьсяпозитивнийобраз “берізки”.Напруга спадаєзавдяки паріслів гарненькаі чепуруха, якіякі набуваютьсем, що надаютьсловам синонімічнихсмисловихзв’язків утексті.
Синонімиє одним із важливихзасобів експресіїв поезії І. Муратова,тому зустрічаємов його поезіїне тільки рядиіз трьох синонімічнихслів, а й такі,що включаютьчотири й більшесинонімів, утому числі йконтекстуальні:"Катуйтемене, убивайте,І пам’ять промене топчіть,І сад мій допня вирубайте,Та тільки просовість мовчіть!"(1980, 190), "В усьому,що несе добро,А не хорали йне догмати Єсенс,є корінь,є ядро,Є мисль– душі суворамати" (1980, 150), "Помруі воскресну,згнию – відроджусястократно, Щобсвіт задротований,чорний,тюремний,загратнийзаднів післяночі..." (113), "Непорушневістря тополевеПротинає небополудневе. Чомже так суворо,а не втішно?Буряно,бентежно,а не ніжно? Недрімотно втиші, а турботно?"(131), "Якби ж нам– і волі, й миру,Щоб буряно, йзаконно,Щоб і грізно,і безкровно– Полюбовно,молитовно?"(71), "Так і буде,повір, І на митьне знекрилиться,Не стьмяніє,не зблякне,не згаснеповік, Покинеміч глуха...Не припинитьцим радощамтрепетний лік"(1980, 172).
У кожномуприкладіспостерігаємо,як автор доточуєсмисловий рядсловами, близькимиза значеннямдо синонімів,бо поет, охопленийзадумом твору,почуттями ізнайденимритмом, не можезупинитисяна малому, йогопочуття і думкасягають далі,і це виливаєтьсяв ряд близькозначнихабо синонімічнихслів. Він нібивисловив думку,але не повністю,не вилив чуття,а потім вхопивіще одну їїгрань і виражаєце новим словом.Такі чотирислівніСР надаютьвисловлюваннювагомішогозмісту, бовідбуваєтьсяскладаннясмислів слів.
Якбачимо, СР, денаявні три ібільше синонімів,роблять текстбільш емоціональнонасиченим,сприяють створеннюритму поезіїабо, навпаки,самі є одниміз засобівритмізації,як, наприклад,у тексті: “Булая чиста,доброчесна,безгрішна,майже безтілесна”(167). Синонімичиста,доброчесна,безгрішна,безтілесназадають певнийритм, інтонаціюпри читанні:кожне наступнеслово вимагаєпіднесенняінтонаціїпорівняно зпопереднімабо додатковогоакценту.
Прийомздвоєння синонімів.Слід зауважити,що І. Муратовчасто використовуєпопарні синоніми,що створюєпевний перегукйого творівз фольклором,сформованимна ґрунті усномовноїекспресії. Упоетичнійтканині творівІ.Муратовазнаходимопопарно вжиті:
а)іменниковіпари: "І, шляху-дорогине питавши,В темну ніч, заголосом дівочим,Полетів я вітрунавперейми"(31), "Із тиші поля– житній шелест-шум,Із тишини пташиногояєчка – голосніДзвіночки-жайвориі ластівкинестримні"(149), "Чорний кітта й перебігнам путь-доріжку,Завернули миназад баскіїконі (1980, 101), "Та нечуть ні голосу,Ні ходи людської.Сам-одину лісі я З думоюважкою" (184);
б) дієслівніпари: "Хуртовиноюгони Занесло-замело,Партизанськізагони Покидаютьсело" (1980, 19), "Якмені хочетьсяЗрости аж урівеньз тією староювербою, Що вселіто шумить-шелеститьнад тобою"(139).
Такісполученнясинонімічнихслів є засобомпідненсенняемоціональноговпливу на слухача.Попарні зв’язкислів-синонімівмають такожритмо-мелодійнеі смисловезначення. Смисловафункція такихсполученьполягає в посиленнізначення шляхомповторення:називаючи явищапоруч двомасинонімічнимисловами, авторніби складаєсмисл, значеннядвох слів: непросто “занесло”або “замело”,а занесло-замело– дуже-дужезанесло і замело;не просто "шумить"або "шелестить",а шумить-шелестить– дуже-дужешумить і шелестить.
На такуособливістьвживання синоніміву народнійпоезії вказувавЛ.А.Булаховський:“Народна поезіявиявляє нахилдо здвоєннясинонімів, нібинамацуючи цимприйомом, зодного боку,точне значеннявідповідногопоняття, а здругого –емоціональнонасичуючи йоготим, що становлятьнарізно взятісинонімічніслова” [Булаховський,1955, 32-33].
Нам уявляється,що в таких парахне просто намацуєтьсяточне значення,а відбуваєтьсясвоєріднескладаннясмислів синонімів,додавання дозначення першогослова тієїрізниці (відтінкузначення), щовластива другому.Таке складаннявипливає звідчуття читачемвідмінностейу значенняхсинонімічнихслів, а, як стверджуєЛ.А.Лисиченко,“синоніми, щовідрізняютьсямірою виявленняознаки, властивостічи характеромдії, дуже частовживаютьсяпоруч для уточнення,підсилення,нагнітанняознак” [Лисиченко,1977, 76].
Підтвердженняцієї думкизнаходимо іу О.М.Гвоздєва,який говорить,що “таке нагнітаннясиноніміввикористовуєтьсяз метою підкреслення,розгорнутоговизначеннятих чи іншихявищ” [Гвоздев,1965, 48].
Сліднаголосити,що складаннясмислів слівспостерігаєтьсяпереважно всинонімах іздуже слабковираженимивідмінностями,тому цей прийомвластивийпереважноідеографічнимсинонімам.
Проаналізувавшитакі способистилістичноговикористовуваннясинонімів, якдистантне,контактне,рамочне розміщенняслів, висхіднуі спадну градаціюв поетичнихтворах І.Муратова,зауважимо, щоконтактневживання синонімічнихслів дозволяєписьменниковіпідкреслити,уточнити тучи іншу думкуі, відповідно,створити певнийнастрій. Дистантнасинонімія,виступаючизасобом організаціїтексту, підвищуєекспресивнусилу висловлення.Рамочне вживаннязавдякисвоїй структуріпередбачаєсемантичнуконцентраціюпонять і служитьсмисловомуоформленнюцілого поетичноготексту. Градаціяяк висхідна,так і спаднасприяє створеннювисокоїемоційно-експресивноїнаснаги тексту.
Особливістьмови І. Муратова– потрійне ібільше використовуваннясинонімів. Такевживання синонімівпотрібне длявираженнявнутрішньоїнапруги, емоціональноїнапруги думокі почуттів, атакож для організаціївірша.
Як видноз аналізу, І. Муратовне байдужийдо прийомуздвоєння синонімів,що приводитьдо складаннясмислів слів,нагнітання,бо це створюєвраження градаціїі відповідаєйого емоційнійнатурі.
ВикористовуванняІ. Муратовимусіх цих стилістичнихспособів свідчитьпро те, що митецьне тільки прагнедо конкретного,виразного,насиченогожиттєвимифарбами й деталямивідображеннядійсності, ай уміє це виразитияскравимимовними засобами,зокрема синонімами.
Такимчином, можназробити висновок,що:
1) у поетичнихтворах І.Муратовазустрічаютьсярізні способивикористовуваннясинонімів:дистантне,контактне,рамочне, градаціяа також здвоєннясинонімів,потрійне ібільше вживаннясинонімічнихструктур;
2) найбільшшироко в поезіїІ.Муратовапредставленадистантнасинонімія.Розташованіна відстанісиноніми виступаютьпереважно вролі предикативниходиниць (контуриіснують – обриситоржествують,паруєлан – клубочатьсяяри);
3) рамочнерозміщеннясинонімівхарактеризуєтьсявзаємодієюдвох і більшеСР, що виконуютьрізні семантичніфункції (буяти– цвісти і давити– м’яти);
4) контактнісиноніми виступаютьпереважно якоднорідні члениречення, щоз’єднуютьсясполучникомабо безсполучниково(намело, накучугурило;боління і тривоги),рідше зустрічаютьсяінші способиконтактногозв’язку (зачинила,замкнувши);
5) "нанизування"синонімів,градація (висхіднаі спадна) у поетаспричиняєампліфікацію(вибори – вимоли– виболій);
6) поетичномустилеві І.Муратовавластиве такожуживання трьохі більше синонімічнихслів, у томучислі й контекстуальних,для вираженняі зняття внутрішньогонапруження(гримить – стогне– б’ється, гудуть– шумлять –шепчуть), дляорганізаціїтексту (сенс– корінь – ядро– мисль).
Характернимдля поезіїІ.Муратова євикористанняв одному фрагментідвох рядівсинонімічнихтрійок;
7) поетвдається такождо попарноговживання слівсинонімів, якевластиве народнійпоезії, прицьому він застосовуєприйом складаннясмислів синонімічнихслів (занесло-замело,шумить-шелестить).
Проведенийаналіз доводить,що поетичномумовленню І.Муратовавластива високаконцентраціясинонімічнихлексичнихзасобів. Поетвикористовуєвсі типи синонімів:ідеографічні,стильові йемоційно-експресивні.Найчисельнішимиу поезії І.Муратоває синонімиідеографічноготипу, у межахякого існуєсвоя диференціація.
Середідеографічнихсинонімів запродуктивністюпереважаютьті, в значенніяких виділяєтьсяпевна сторона,ознака чи рисаназваногословом явища,що в значенніінших членівСР відсутня.Добір такихсинонімівписьменникпроводить зпочуттям художньогосмаку, орієнтуючисьна їх смисловувідмінність.
Доситьшироко представленийтип емоційно-експресивнихсинонімів, доякого входятьпозитивно танегативнозабарвленісиноніми, нейтральнів СР і в контексті.Стилістичновиразні й досконалі,синоніми цьоготипу не тількизбагачуютьекспресивнупалітру поета,а й виражаютьекспресію йогонатури.
Аналізстильовихсинонімівпоказав, що уІ.Муратованайбільш вживаніз художньоюметою такісемантичнігрупи синонімічнихслів, як книжні,розмовні таколористичні.
Названітри основнітипи синонімівза значеннямтісно між собоюпов’язані. Дужечасто зустрічаютьсяв мові поезійМуратова синоніми,які протиставляютьсяодночасно іза предметно-понятійнимядром, і за емоційнимзабарвленнямабо стильовоюхарактеристикою.Нерідко в однійсинонімічнійпарі протиставляютьсявсі три компонентисмисловоїструктурилексико-семантичноговаріанта слова.
Синоніми,що вживаютьсяІ.Муратовим,реалізуютьу тексті усівластиві синонімамфункції: уточнення,заміщення тастилістичногопротиставлення.
Основноюфункцією синоніміву І.Муратова,як і в поезіївзагалі, є функціяуточнення, яказумовленапотребою виразитинайтонші відтінкипоняття. Навітьфункція заміщення,мотивованавимогоюформально-стилістичногоурізноманітненнямовлення, тафункція семантичногопротиставлення,що передбачаєактивне формуваннясемантико-стилістичногоконтексту,реалізуютьсязавдяки наявностірізних за звучаннямі за структуроюслів, які обов’язковорозрізняютьсяпевними ознаками.
Способистилістичноговключення втекст синоніміву поетичніймові І.Муратоварізноманітні.Його поезіямвластиві іконтактне, ідистантне, ірамочне розташуваннясинонімів, іградація, іздвоєні синонімічніструктури, іпотрійне йбільше вживаннясинонімів.
Особливістьмови І. Муратова– використовуваннятрьох і більшесинонімів, прицьому й контекстуальних.У поезії І.Муратоваспостерігаютьсяпроцеси синонімічногозближення, абосинонімічної"індукції"значень слів,які в мовнійсистемі не єсинонімами.Крім того, такісиноніми виражаютьзняття внутрішньогонапруження,а також є важливимзасобом організаціївірша.
Однаквизначальноюрисою мовноїпалітри письменникає дистантнасинонімія, щовиступає засобомформуваннятексту, допомагаєширше і глибшерозкрити тему,а також рамочневикористовуваннясинонімів,завдання якогослужити смисловійзавершеностіпоетичноготвору: синонімипочинають ізакінчуютьтекст або пронизуютьйого. У такихконструкціяху І.Муратовачітко проступаєвертикальвірша.
Важливемісце у поетичномумовленні І. Муратовапосідаютьлексичні антонімияк художнійзасіб експресивногопідсиленннявираженняпочуття і думки.Мовознавчалітературапоняттю антонімадає різноманітнілінгвістичнітлумачення.
Як відомо,лексика мовиявляє собоюпевним чиноморганізованусистему, елементиякої (слова,значення) пов’язанірізноманітнимивідношеннями.Одним із багатьохпроявів системнихвідношень улексиці є антонімія.
АкадемікМ.М. Покровськийще на зорі розвиткусемасіологіїписав, що словата їх значенняживуть "неокремим одинвід одногожиттям", а незалежновід нашої свідомостіоб’єднуються"в різні групи,причому основоюдля групуванняслужить схожістьабо прямапротилежністьза основнимзначенням"[Покровский,1959, 82].
А відомийфранцузькийлінгвіст Ш. Баллівважав протиставленнялогічних понятьприроднимнахилом людськогорозуму. Вінвідмічав, щов свідомостілюдини такі"абстрактніпоняття закладеніпарами, причомукожне із слівтакої паризавжди так чиінакше викликаєуявлення проінше" [Балли,1961, 139].
Традиційноантонімихарактеризуютьяк слова, щомають протилежнезначення[Реформатский,1967, 95; СУЛМ: ЛФ, 1973, 95].
ОднакЛ.А. Булаховськийпідкреслював,що під антонімієюслід розумітилише "протиставлення…значень, вираженихрізними коренями"[Булаховський,1953, 45]. Таке звуженерозумінняантоніміївідповідалонерозробленостіцих питань унауковій літературітого часу.
Своєрідноюреакцією натакого родуобмеження врозумінні івизначенніантонімів булистатті О.О. Киреєвау 1954 році та В.М. Клюєвоїу 1956 році. Останнімчасом антонімидедалі більшепривертаютьувагу дослідників,відповідноі питання прообсяг антоніміївивчене докладніше.
Суттєвупоправку довизначенняантоніміїробить М.М. Шанський,зазначаючи,що "антонімамиє різні за звучаннямслова, які виражаютьпротилежні,але співвідносніодин з однимпоняття" [Шанский,1964, 63].
Черездесять роківД.М. Шмельовдає визначенняантонімів, якевідповідаєновим методаманалізу семантичноїструктури словаі відношеньслів у лексичнійсистемі: "Найбільшповне протиставленняслів розцінюєтьсяяк антонімія.Антонімічнимиможуть бутивизнані слова,що протиставляютьсяза найбільшзагальною ісуттєвою дляїх значеннясемантичноюознакою, причомуперебуваютьна крайніхточках відповідноїлексико-семантичноїпарадигми"[Шмелев, 1973, 131]. Близькедо традиційного(хоч у новійтермінології)визначеннядає Л.О. Новиков:"Два чи більшеЛСВ є антонімами,якщо у них різнізнаки (лексеми)і протилежнізначення (семеми)"[Новиков, 1982, 247].Дослідниквизначає антоніміюяк відношеннякрайньогозапереченняміж двома лексичнимиодиницями, якірозрізняютьсяоднією дистинкцією– протилежнимисемами [Там же,246].
Проте влінгвістичнійлітературівказувалисяй на інші, власнелінгвістичніознаки, антонімів.Так, В.М. Комісаровдо таких ознаквідносить,по-перше, регулярнепротиставленняслів-антоніміву мовленні,зокрема вживанняїх поруч якодноріднихчленів речення,по-друге, однаковусферу лексичноїсполучуваності,тобто властивістьслів-антонімівсполучатисяз одним і тимже колом слів[Комиссаров,1957, №2, 55-56]. Спробуописовоговизначенняантонімів черезперерахуванняїх різнихвластивостейзробила іЛ.О. Введенськау вступі до"Словникаантонімівросійськоїмови" [Введенская,1971, 4-35].
Як видноз наведенихвище та іншихвизначень,центральнимі ключовимпоняттям мовноїантонімії єпоняття протилежності.Однак протилежністьця семантичнонеоднорідна.Отож питанняпро те, які поняття(контрарні чиконтрадикторні)утворюютьлогічну основуантонімії,розв’язуєтьсяв науковійлітературіпо-різному.Так, О.В. Ісаченковважає, що зпогляду формальноїлогіки антонімамислід вважати"лише контрадикторніпротиставлення,одержані наоснові екстенсіоналу("обсягу") понять"[Исаченко, 1963, №2,47]. Такий підхіддо обґрунтуваннялогічної основиантонімії ведедо обмеженнясистеми антонімів,оскільки заїї межами залишаєтьсявелика групаконтрарнихпротиставлень.
Ми поділяємопоширений усучасномумовознавствіпогляд, що логічнуоснову антоніміїутворюютьконтрарніпоняття і тачастина контрадикторних,у яких протиставленняперейшло впротилежність[Михайлов, 1987,9-10; Новиков, 1966, №4,79-87; Родичева,1968, 284-296]. Визнаннялогічною основоюантоніміїконтрарнихі контрадикторнихпонять даєможливістьвідносити доантонімів якрізнокореневілексеми (смисловепротиставленняв них не маєформальноговираження, вонопередаєтьсясемантикоюслова), так іоднокореневі(протиставленняу них має маркованевираження:заперечнічастки, префіксиіз заперечнимзначенням)[Новиков, 1973, 218-219;Шанский, 1964, 62-67;Шмелёв, 1973, 131-142].
Крімрізнокореневихі однокореневихантонімів,виділяєтьсятретій структурнийтип – енантіосемія,під якою маєтьсяна увазі протилежністьзначень всерединіоднієї лексеми[Новиков, 1971, 58]. Явищеенантіосемії,на нашу думку,недоцільнорозглядатив межах антонімії,оскільки длявиникненняпротиставнихвідношеньнеобхіднанаявність двохслів. У зв’язкуз цим вважаємо,що енантіосеміяправильнокласифікуєтьсядеякими вченимияк частковийвияв омонімії[Шанський,1964, 154].
Не залишаютьсяпоза увагоюдослідниківі факти міжчастиномовноїантонімії, якависуває питанняпро співвідношенняграматичнихкласів слів– частин мовита семантичноїкатегоріїслів-антонімів.
Систематичнарозробка теми“Міжчастиномовнаантонімія”розпочатаЄ.М.Міллерому 1978 році [Миллер,1978, 19]. Але окремівідомості пронеї як про явищезнаходимо уВ.Д. Дєвкінав рецензії напосібникВ.М.Зав’ялової“Антоніми”:“Безумовносправедливеположення проте, що слова-антонімиповинні належатидо однієї частинимови. Та чи слідсприймати цетак беззастережно?Хіба не антонімічні,наприклад,субстантивнаприйменниковагрупа і прислівник...”[Девкин, 1970, 81].Л.А.Введенськав теоретичномувступі до другоговидання словникаантонімів пише,що “в окремихвипадках антонімічнупару утворюютьіменник ісубстантивованийприкметник...”[Введенская,1982, 7-8]. Розглядаючиоб’єм лексико-семантичнихполів, Ю.М.Карауловвключає в нихпоряд із загальноприйнятимиантонімами“також ті, щопотрапили уполе слова таналежать дорізних частинмови, але відносятьсядо “сфери антонімії”[Караулов, 1976,212]. Досліджуючифакти міжчастиномовноїантонімії,Є.М.Міллер стверджує,що “відмінністьграматичнихформ не заважаєзбереженнюв словах загальногодля них лексичногозначення”[Миллер, 1990, 61]. Такоїж думки дотримуютьсяВ.М.Жирмунський[Жирмунский,1976, 76] і В.М. Мігірін[Мигирин, 1973, 50].
Об’єктивністьіснуванняміжчастиномовнихантоніміввиявляєтьсятакож при порівнянніїх із контекстуальними:другі на відмінувід перших позатекстом неантонімічні.Міжчастиномовніантоніми позначаютьреально існуючіпротилежності,незважаючина асиметріюграматичнихформ і значень.
Цікаво,що міжчастиномовніантоніми можутьмати відповідностів одночастиномовнійантонімії.Однак, як показуєспостереження,такавідповідністьне завжди маємісце, і саметому слід розрізнятикілька типівопозиційміжчастиномовнихантонімів[Миллер, 1990, 66].
Та насбільше цікавитьне суперечкапро різночастиномовніантоніми, а їхроль у художньомутексті як засобувираженняпротиставлення.
Ми вважаємо,що антоніми– це слова, якіналежать дооднієї частинимови, але неможна ігноруватисистематичневживання ухудожньомутексті порядз одночастиномовнимиміжчастиномовнихантонімів.
Допитань, якімають різнетлумаченняв теорії антонімії,належить питанняпро належністьдо антонімівслів із часткоюне. Такі слова,як молодий-немолодий Л.О. Новиковрозглядає якпослабленупротилежність,яка не виражаєдійсної антонімії.Учений вважає,що антоніми"не тількизаперечуютьодне одного,але і характеризуютьсясвоїм позитивнимзмістом", тобтостверджуютьпротилежнуознаку [Новиков,1973, 30]. Деякі іншідослідникивважають, щозавдяки частціне виникаютьвідношенняповної протилежності[СУЛМ, 1993, 125]. Авторимонографії"Сучасна українськалітературнамова. Лексикаі фразеологія"слова, утвореніза допомогоючастки не,відносять доантонімів, алезазначають,що такі словавиражаютьпротилежнуознаку пом’якшеноі з меншою міроюпротиставлення,ніж антонімирізнокореневі:"Антоніми –це протиставленняслів за їхсемантикою,тому до антонімівне належатьтакі протиставлення,які утворюютьсязвичайнимдодаваннямзаперечноїчастки не…Слова з часткоюневступають вантонімічнівідношеннятільки тоді,коли ця часткавиступає непростим запереченням,а творить, які будь-якийінший префікс,нове слово зновою семантикою"[СУЛМ: ЛФ, 1973, 98]. Відомо,що ще Л.А. Булаховськийсвого часузвертав увагуна те, що не слідплутати протилежністьзначень іззапереченням:"Під антонімієюрозуміють непросте протиставлення,яке можна передати,додаючи заперечення…,а протиставленнязначень"[Булаховський,1955, 39]. Однак пізнішестали розрізнятичастку не іпрефікс не- іпитання проналежністьслів-корелятивівіз часткою неабо префіксомне- набуло більшконкретноготлумачення:слова з заперечноючасткою не доантонімів неналежать, а ізпрефіксом не-вступають вантонімічнізв’язки збезпрефікснимиоднокореневимисловами. Такимчином, антоніміяпов’язана неіз запереченням,яке теж є однієюіз форм виявленнясуперечливостіявищ, а із ствердженнямпротилежногопоняття абоознаки.
Із запропонованихдослідникамилінгвістичнихкритеріїввиділенняслів-антонімівза основу приймаємотакі:
1.Лексико-семантичні:а) семантичнаспільність,яка виявляєтьсяв тому, що антонімивиражають одней те саме родовепоняття, характеризуютьявище одногоплану, тобтомають архісему,або "спільнусему"; б) наявністьпротилежноїсемантики. Дляназивання сем,які взаємнопередбачаютьі взаємно виключаютьодна одну, надаючивідношеннямміж словамиантонімічногохарактеру,вживаєтьсятермін "контрарнісеми". Наявністьцих сем забезпечуєдіаметральнуопозицію міжсловами-антонімами.
2.Граматичні:повний абочастковий збігвалентностіслів-антонімів,тобто здатністьїх вживатисяв однаковому,аналогічномуконтекстуальномуоточенні, щовипливає зкритерію семантичноїспільності– характеристикиявища одногоплану.
3.Функціональні:регулярнепротиставленняв мові і мовленні.Віднесеннядо диференційнихознак слів-антоніміввимоги стилістичноїодноплановостіздаєтьсянеправомірним,оскільки остання,як свідчитьматеріал, можевиступатирелевантноюрисою лишеантонімів мови;у мовленні зпевною стилістичноюметою можутьоб’єднуватисяв антонімічнупару і лексемиз неоднаковимстилістичнимзабарвленням,що є своєріднимджерелом експресії.
Беручидо уваги названісемантичні,граматичній функціональніознаки, антонімиможна визначитияк регулярнопротиставлюванів мові й мовленнілексеми, якіпозначаютьвзаємно протилежні(наявністьконтрарнихсем) співвідносні(наявністьспільної семи)предмети, властивостій процеси об’єктивноїдійсності.
Одниміз важливихпитань дослідженняє питання прокласифікаціюантонімів захарактеромпротиставлення.Зауважимо, щоподіл антонімівза типологічнимиознаками перебуваєв полі зорудослідників.Цілий ряд питань,так чи інакшепов’язанихз типологієюантонімії,обговорюєтьсяна матеріалірізних мов яку вітчизняній,так і в зарубіжнійлінгвістичнійлітературі.Цю проблемуставили таківідомі вчені,як Л.Ю. Максимов(1958), В.М. Клюєва(1956), В.М. Комісаров(1957, 1962, 1964), М.М. Шанський(1964), Д.М. Шмельов(1964), А.В. Калінін(1971), А.О. Уфімцева(1968), Є.І. Родічева(1968), Л.О. Новиков(1973), Є.М. Міллер(1990), Й. Філіпець(1961), М. Форман(1960), О. Духачек(1967), Дж. Лайонз(1969), А. де Вінценз(1963), Л. Вальд (1970).
Останнімчасом здійсненіспроби намітитиряд різновидівпротилежності.А.О.Уфімцева,говорячи проантонімічнівідношенняслів, виділяєдва типи протиставлення:власне антоніміюі конверсію[Уфимцева, 1968,192-193]. Дж.Лайонз усвоєму “Вступідо теоретичноїлінгвістики”поряд із власнеантонімієювиділяє дваінших типипротилежності:додатковість(комплементарність)і конверсію[Lyons, 1969, 460-470].
ОднакЛ.О. Новиков,узагальнюючиіснуючі в науковійлітературіпогляди розробивнайбільш повнукласифікаціюантонімів, якоїдотримуємосяі ми.
Звичайновиділяютьсятри ознаки, заякими антонімічніслова вступаютьу відношенняопозиції: 1)градуальність/ неградуальністьознаки; 2) спрямованість/ неспрямованістьдії чи ознаки;3) відповідністьодному явищучи процесові(тобто одномуденотатові)– відповідністьрізним денотатам[Новиков, 1973, 195-243].
Основнікласи антонімів,які виділяються,відповідаютьназваним трьомтипам опозиції.
Першийклас представляютьантоніми, яківиражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять. Це тіслова, які стоятьна крайніхточках шкали,що виражаєрізний ступіньпевного явища.
Другугрупу антонімівпредставляютьслова, які означаютьпротилежнуспрямованістьдії або ознаки.Найбільш широкоцей тип антоніміїпредставленийдієсловами.
Третійклас представляютьантоніми, щовідтворюютькомплементарнупротилежність,тобто протилежністьпонять, що доповнюютьодне одного.
Нарешті,четвертий клас,який виділяєтьсяв багатьохпрацях, представляютьантоніми-конверсиви.Під конверсієюмається наувазі протиставленняслів, що називаютьвідношення,в яке вступаютьдві сторониі яке для кожноїіз них має протилежнезначення. Однак,на думку Л.О.Новикова,антоніми-конверсивине утворюютьвисхідногокласу, бо "вониутворюютьсяза рахунокособливоговживання слів,що володіютьконверсивнимивластивостями,із трьох попередніхкласів" [Новиков,1973, 238].
Для нашоїроботи особливосуттєвим єпитання проконтрарну,комплементарнута векторнуантонімію якнайбільш виявленіу розглянутихнами поезіяхІ. Муратова.
Дослідженийматеріал даєправо зазначити,що цей тип антоніміву І. Муратовапомітно переважаєнад іншими: упроцентномувідношенніконтрарніантоніми складаютьблизько 80%, 10% –комплементарніантоніми, іприблизно 10% –векторні антоніми.Характерноюособливістюцього класуантонімів єте, що він об’єднуєслова, які невиражаютьспрямованістьдії чи ознаки,але виявляютьградуальністьопозицій. Підградуальними(ступінчатими)опозиціямирозуміємо, яквважав М.С. Трубецькой,такі опозиції,"члени якиххарактеризуютьсярізним ступенемабо градацієюоднієї й тієїж ознаки…Членопозиції, котромувластива наявністькрайнього(максимальногочи мінімального)ступеню даноїознаки, називаєтьсякрайнім абозовнішнім; іншічлени є середніми"[Трубецкой,1960, 83].
Градуальністьданих ознаквиявляєтьсяв тому, що міжантонімічнимилексемамиіснують слова,що називаютьпроміжні ступені.При даному типіантонімії сумазначень антонімівне вичерпуєвсього родовогопоняття, оскількиміж цими двомапоняттямирозміщаєтьсяцілий ряд перехіднихознак.
Схематичновідношенняантонімів, щовиражаютьградуальнупротилежність,Л.О. Новиковпозначає якколо, між протилежнимисекторами якогоіснує проміжнеполе, на якомурозміщуютьсяперехідніступені [Новиков,1973, 30].
З поглядузовнішньоговираження такаопозиція маєдекілька різновидів.Перш за всевиділяютьсяантонімічніпротиставлення,що охоплюютьцілі парадигмиградуальнорозташованихантонімів, затермінологієюЙ. Філіпця їхназиваємо"ступінчатігрупи" [Filipeс, 1961, 222].Опорою такогопротиставленняє основні нейтральніслова, останніж члени парадигми,хоч вони й виражаютьрізний ступіньвияву ознаки, нашаровуютьсяна це протиставленняй виступаютьяк синонімидля вираженняінтенсифікаціїабо як експресивнісиноніми. Власнеїх значення,як відмічаєД.М. Шмельов,зумовлене їхспіввідношенняміз нейтральнимисловами [Шмелёв,1964, 148].
Слідвідзначити,що антоніми,які виражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять, реалізуютьконтрарнупротилежність.Це найбільш"класичнийвипадок вираженняпротилежностей",бо саме "контрарністьутворює логічнуоснову антонімії"[Новиков, 1966, №4,“Р.яз. в шк.”].
Погоджуючисьіз Г. Клаусом,зазначимо, щодва поняттяконтрарні,"якщо між явищами,в них мислимими,існує найбільшарізниця в межах,встановленихродовим поняттям"[Клаус, 1960, 213].
Аналізованийклас антоніміву поезіях І. Муратовапредставленийперш за всеякіснимиприкметникамиі співвідноснимиз ними іменникамита прислівниками,а також займенникамита словамикатегорії стануі деякими іншимикатегоріямислів, що виражаютькоординаційніпоняття.
Цей типантонімів унашого авторає найбільшзначним закількістю ірізноманітнимза тематикою,бо він утворюєядро антонімії “… і представляєїї в найбільшяскраво вираженомувигляді" [Новиков,1973, 225].
Проведенідослідженнядали змогузробити тематичнукласифікаціюантонімів цьогокласу. За допомогоютаких слів уІ. Муратовапозначаються:
психічніта фізіологічніхарактеристикилюдини та їїстану: турботи-забави(29), сумував –радів (29), надії– розчарування(31), любов – ненависть(34, 41, 98), сміються– плачуть (34),печаль – радість(34, 99, 364, 389), муки – радощі(34, 42), горе – щастя(81, 192), щастя – муки(78), радість –тривога (56), радість– смуток (81, 205),радість – біль(86, 364), відрада –печаль (189), відрада– біль (137), радість– туга (101), горе– радість (203),милий – немилий(38), розпач – надія(173), мовчання –гук (38), мовчання –сміх (38), смуток– сміх (81), сміюсь– плачу (101), смутно –радісно (1980, 100),приємне – неприємне(101), сумирна –бентежна (165),сумні – безжурні(86), плачуть –сміються (104),кохають – ненавидять(104), пекло – рай(91);
системакоординаційнихпонять: ночі– дні (57, 179, 206), вдень– вночі (59), вечір– світанок(150), звечора –зрання (34), вечірні– ранні (61), нічні– денні (61), вздовж– впоперек(59), здалека –зблизька (102),зблизька –здаля (1980, 151), Захід– Схід (50), сьогодні– завтра (113), сучасне– минуле (95), колись– зараз (38), там– тут (49, 140), до –після (1980, 147), ніщо– все (136), завтра– нині (112), правий– лівий (56, 112);
етичната естетичнаоцінка: нове– старе (111, 178), святиня– гріх (1980, 25), свято– будні (112, 146), непомітне– величне (1980,167), хвалить –гудить (1980, 134), творю– руйную (62);
оцінкаявищ природита станів погоди:сонце – мряка(21), туман – сонце(176), розбурхані– тихі (137), глибина– мілина (78), похмурі– ясні (188), притихне– шурхоне (33),безвітря –круговерть(147), згасання –горіння (147), суховійний– вологий (173),сіра – райдужна(372);
оцінкакількості,порядку розташуванняпредметів(явищ), часу подій:немало – одна(56), остання –перша (1980, 131), давнє– недавнє (1980,206), тоді – зараз(47), навік – нахвилинку (52), ера– мить (228), безмежність– мить (1980, 151), мить– вічність(73, 105, 207);
фізичніякості, властивостічи стани предметівта сприйняттяїх людиною:низькім – високім(130), безгоміння– гук (147), тиша –рев (147), розбудити– заколисати(147), крик – мовчання(190);
характеристикасоціальнихявищ: чорт –бог (93), хлоп –газда (123), фараон– раб (179), крах –слава (179), пасерб– син (319), раб –володар (319), рабство– свобода (291);
оцінкахарактеру таповедінки,зовнішньоговигляду тафізичних якостейлюдини: цей –той (78), нитик –бешкетник(78), юність – старість(97), пустотливі– серйозні(89), невразливі– нервозні(89), слоноподібні– тендітні(89), стрункі –горбаті (133), славетні– безславні(133), потворні –гарні (133).
Ілюстраціяхарактернихтематичнихгруп показала,що антоніміяякісних такоординаційнихслів знаходитьоб’ємне відображенняв поетичнійтворчостіІ.Муратова.Цікаво, що вдеяких тематичнихгрупах виділяютьсясвої підгрупинайбільш уживанихантонімічнихпар.
Психічніта фізіологічніхарактеристикилюдини та їїстану. Уцій тематичнійгрупі помітновиділяєтьсяопорний антонімічнийобраз щастя– горе. У цейантонімічнийряд автор включаєі синоніми:щастя – радість,відрада; горе –печаль, мука,біль, тривога,туга, смуток,сум: "Не хочуя у затишнімкутку, Глухий,мов пень, зіпершисьна ковіньку,Дивитися безтямнимиочима На мукиі на радощілюдські." (34), "Язнав найніжнішулюбов до жінки,До сина, до сивихсвоїх батьків,До рідної вулиці,до будинку, Вякому не разсумуваві радів"(29), "Всі надіїпотаємні Ігіркі розчарування– Ще не вечір,а світання, Щепервоцвіт, ане цвіт!" (31), "Аленіде я не зазнавТакої радостій тривоги,Коли повірив,що дорога Додрузів можепривести." (56),"О, скількитреба щастяй скільки муки,Зазнать з народом,щоб у дні негодПромовитировесникамі внукам: Я єстьнарод!" (78), "І пісняв гуркоті нетане, Коли ввагонах тосміються,То плачутьполкові баяни"(34), "Хвилини радостіі смуткуЦе все – моє, івсе – навік."(81), "З тумануколишніх радощіві болів,З напівзабутихвидноколівЯ незнайомкузвав кохану."(86), "– Примарипрожену – Століт щасливийпроживу Печаллюй радістюземною." (99), "Простітьмені, жінкикохані й друзі,Хай вас не засмутитьнедбалістьотака, Що з писаноговами і рядка Не процитуюв радостічи тузі."(101), "І мислі віддаюне по частинках– … Всього себе– отим незнанимсуддям, Що матимуютьсвої відрадий біль…"(137), "То чого ж тихочеш, серце,Безтурботногоспокою? Не волійцього, не треба,Бо не зможешодрізнити, Девідрадай де печаль."(189), "Пам’яте!Чесною будьі не слухайПідступногосерця:… Сонячнимвеснам радій,вірячи в тисячіверсій Щастялюдського, алей горяйого не забудь."(192), "Немов двігілки на розлогімклені,… Однимжиттям на світіпрожили І горей радістьрівно поділяли"(203).
З наведенихприкладівбачимо, що виділеніряди слів виступаютьу поета в різнихтекстах у різнійкомбінації:відбуваєтьсязаміна одногоз компонентівсловом, якевиражає неповне значенняантонімічногослова, а лишепевну ознакущастя чи горя:
щастя– радість –сміх (сміються) – надія –радіти – відрада
горе –печаль – сльози(плачуть) –розчарування – сумувати –біль.
Слід сказати,що градуальнаопозиція щастя-горепредставленалише двомачленами (невраховуючиїх синонімів),бо середнійабо проміжнийчлен у данійопозиції немає спеціальноговираження, вініснує тут, затермінологієюС.К.Шаумяна, нагенотипічномурівні [Шаумян,1965, 100].
І.Муратовтонко розумівпсихологіюлюдини. Томуйого поезіївластива життєвамудрість, аліричний геройпоета відчуваєі вміє майстерновідтворитимовними засобамикожний подих,кожний більі радість, щовідлунюютьу його серці:"Мовчання,й гук,і сміх– Хрещатий цвіті шелести у нім– Не радощі,не смутокі не біль"(205), "Я слухавШопена... І виділисьрідні гаї, Ікраяли,й тішилисерце – Печалі,радощій болі"(364). У цих рядкахвідчуваєтьсявластивийІ.Муратовуфілософськийзв’язок понятьщастя –горе ізсуміжними йбільш віддаленимиявищами, щовиражаютьсявідповіднимисинонімічнимита антонімічнимипарами, якіпідсилюютьконтраст інадають текстовіемоційноїнасиченостіі напруженості.Індивідуальнесприйманняй переосмисленняантонімічно-синонімічнихобразів смутку(болю)– радості,метафоризованоїантонімічно-синонімічноїтріади мовчання (гук)– сміх та печаль(біль)– радість,експресивноїантонімічноїпари краяли– тішили– це не тількиі не стількихудожні засоби,скільки ознакивнутрішньогостану поета.У першому прикладівін протиставляємовчанняі смуток(біль);радощіі сміх(гук)і досягаєпротиставленнязавдяки частціне. Сполучаючисинонімічній антонімічніряди, автордомагаєтьсявисокої експресіїв тексті. У другомутексті спостерігаємозлиття двохрядів: антонімічного(краяли – тішили)і антонімічно-синонімічного(печаль (біль)– радість) водин об’ємнийобраз, у якомукожна антонімічнапара виражаєтісне єднанняпротилежностей(краяли і тішили;печалі, радощіі болі).
Алехудожній простірпоета незамкнений,він відкритийне тільки погоризонталі(дороги, туманнінизовини, ріднігаї), а й по вертикалі(аж до космічнихсфер). Думкиписьменникасягають далі,його мрія –разом з “пісеннимибратами” прокластишлях “до казковихер”. Саме в цьомумитець вбачаєроль поета іпоезії: "Що даноукраїнськомупоету... Що всепланетнірадощій печалі– З пісеннимибратами відтеперНакреслюватимає на скрижаліРобочу трасудо казковихер" (389). У першомурядку висловлюєтьсядумка в загальномувигляді: щоможе поет, земналюдина, а даліконкретизуєтьсязавдання поетаі поезії: це нетільки нестиземні печалій радощі,а й “накреслювати...робочу трасу”до казковихкосмічних ер.Ця поезія маєпевний внутрішнійритм: від більшконкретногодо абстрактного(людина – земля– космос), щовиражається,зокрема, йантонімами.
Розгляньмотепер використанняв художньомутексті І.Муратоваіншої найуживанішоїпари антонімівз градуальноюпротилежністю– любов – ненависть:"Хвала нещираздимиться,Образи тежзабуду я, Та незатьмариться,не змінитьсяЛюбові зненавистьмоя." (41), "О юностісуворий вітер,Ти чуєш? Я благославляюЛюбові зненавистьтвою!" (98). Зауважимо,що взагалі вмові антонімічнийряд любов –ненавистьпредставленийтрьома словамилюбов – байдужість– ненависть,де слово байдужістьвідіграє рольпроміжногочлена, що нейтралізує крайні протилежності.Але аналізнаведенихвіршів даєправо сказати,що у І.Муратоваце антонімічнапара, яка непередбачаєсередньогочлена опозиції,у нього немаєперехіднихтонів, а є аболюбов, або ненависть.Такий підхіддо розкриттяобразу ще разпідкреслює,що І.Муратов– натура динамічна,сповнена експресії.
Системакоординаційнихпонять.Наступна тематичнагрупа, якапоступаєтьсяпопереднійлише за кількістю,– це слова, щопозначаютькоординаційніпоняття. Координаційнимантонімам, яківживає І.Муратов,властиві іпряма просторовапротилежність(захід – схід,вздовж – поперек,здалека – зблизька,там – тут, лівий– правий) і часовавіднесеність(сьогодні –завтра, нині– завтра, сучасне– минуле, вдень– вночі, вечір– світанок,денний – нічний,день – ніч, колись– зараз, до –після). Як видноз аналізу творівписьменника,координаційніантоніми включаютьу себе словарізних частинмови: прислівник,іменник, прикметник,прийменник.Опорним образомцієї групи вІ.Муратова єградуальнаопозиція день– ніч, що включаєй інші відрізкичасу в добі:"То плачутьполкові баяни.Хто чув їх звечораі зрання..."(34), "Пробач, товаришу,мені За те, щорозповім яскупо Про тібезбарвні ночій дні."(57), "Як бомбовозовімотори Переднальотом –вдень,вночіРеве чуже Балтійськеморе, У берегхвилями б’ючи."(59), "А ще ж нальотиповітряні –Нічні,вечірні,денні,ранні."(61), "Нехай ізтупістю папуги,Без шани й безлюбові, – деньі нічІмення вашеген за виднокругиНесли гучніреклами длясторіч" (179), Я віршіне пишу. З усіхбоків Диктуютьїх мені то вечір,то світанок,А я лише записуюслухняно" (150).Наведені уривкиз віршів демонструють,як повно поетвикористовуєу своїх художніхтекстах рядперехіднихпозицій міжкрайніми точкамиденьі ніч:він образнозмальовує вечірі світанок,нальоти вечірніі ранні(вечір – ранок),плач баянівзвечораі зрання,використовуючине тільки іменники,а й похідні відних прикметникита прислівники.
Особливояскраві поетичніфрагменти, деавтор використовуєкоординаційніградуальніопозиції метафорично:"Ви чуєте? Стогнутьголодні. Розчавимовійни сьогодні,сьогодні, сьогодні,І завтраж удосвіта вполе – Засіймопустелі" (113).Антонімічнийряд сьогодні– завтрау цій поезіїМуратова непередбачаєіншої формиопозиції, цетільки пара.У нього не можебути вчора чипіслязавтра,а тільки “сьогодні,сьогодні, сьогодні”.Саме повторенняцього словазабезпечуєрозумінняневідворотностіподій: війнитреба знищитисаме сьогодні,бо “стогнутьголодні” ізавтравже буде пізно. У цьому текстіантонімічніслова визначаютьфункціональненавантаженняв більшій мірі,ніж його змістовенаповнення:завдання автораполягає в тому,щоб наголосити,що слід вирішуватисьогодні,а що – завтра.
Етичната естетичнаоцінка.Тематичнагрупа, до якоївходять градуальніопозиції, щореалізуютьетичну та естетичнуоцінку явищ,подій і т.ін.,у І.Муратовадосить яскрава.Можна констатувати,що розглянутіантонімічніпари відіграютьважливу рольу здійсненніекспресивноїфункції мови.У цій групівиділяємо такіопорні образи,як старий –новий, свято– будні. Навколоних і розгортаєтьсяборотьба контрастіву віршах.
Найбільшзначимим, напевно,є образ чорне– біле,який, уживаючисьметафорично,втілює в собіетичне й естетичненачало, а такожфілософськийзадум: "Пам’яте,світлою будь!Умій відрізнититверезо Чорневід білогой білевід сіроготеж." (192). Справді,між протилежностяминаведенихантонімів існуєряд перехіднихтонів від чорногочерез різнівідтінки сірогодо білого. Градуальніантоніми чорне– біле,біле –сіре вжитіу творі дляпідсиленняконтрасту.Слово сірене є антонімомні до словачорний,ні до білий,але за негативноюоцінкою воновступає в протиставнівідношенняіз словом білий.
Як мивже відзначали,досить частоу І.Муратовазустрічаємотакі приклади,коли важковизначитипроміжний члену градуальнихантонімів, алевін відчутний. Такі зразкиопозицій можнапростежитиі в даній тематичнійгрупі. Наприклад:"Щось буваєтаке непомітнеІ величнетаке водночас,Що буття первороднокоритне Відступаєвід нього, віднас." (167, 1980). Міжнепомітнимі величнимзвичайно існуєще якась граньабо якийсьетап. Поет такпоєднує ціпротиставлення,щоб читач відчув,що є ще й іншічлени опозиції,які доповнюютьсемантичнийзміст цієїантонімічноїпари, але дляавтора вонине існують або,точніше, несуттєві.Він поєднує лише непомітнеі величне.
Оцінкаявищ природита станів погоди.За допомогоюслів, які мивіднесли дочетвертоїгрупи, позначаютьоцінку явищприроди тастанів погоди.Використаніпоетом у ційгрупі антонімічніобрази доситьрізнобарвній оригінальні.Проаналізуймодля прикладутакий уривок:"Я б світ прокляв,почувши відпророків Щовже навік небуде по меніАні гірськихрозбурханихпотоків,Ані струмочківтихихнавесні." (137).Антонімічноютут є опозиціярозбурхані– тихі,але у даномуконтексті сліданалізуватине цю окремупару, а сполученнярозбурханіпотокиі тихіструмочки,бо саме у цьомупоєднанні словапотокиі струмочки,що поза текстомрозглядаютьсяяк синоніми,протиставляються(за інтенсивністюі розміромплину води). Іця ознака їхвиступає основоюантонімічності.Тому антонімамитут є не тількиприкметникирозбурханіі тихі,а й іменникипотоки– струмочкичерез сполученняслів розбурханіпотоки,тихі струмочки.
Абовізьмімо дляаналізу іншийфрагмент: "Нущо за вітерпередгірний,Хитрун з ординськоїоблоги: Товойовничий,то сумирний,То суховійний,то вологий!"(173). У цьому текстіантонімамивойовничий– сумирний,суховійний –вологий дається оцінкаявища природи(вітру), де однапара антонімів,що належатьдо комплементарних,може характеризуватитільки станвітру (сухий– вологий), адруга, що належитьдо градуальних,– це переосмисленняфізичних якостейлюдини (войовничий– сумирний).Саме завдякиостанній паріантонімівстворюєтьсяекспресіявсього антонімічногоблоку, бо самев ній концентруєтьсяемоційно забарвленаознака явища.
Заслуговуєна увагу такожтекст, де І.Муратов,використовуючиметафоричнезначення антонімів,демонструє,як одна протилежністьвиходить зіншої: "Поклявся:зважу коженкрок І на руїнахпомилок Досмерті й хвилькине змарную...Аби хоч трохиуночі Світитьі невідступнотих Виводитина сонцез мряки,Хто сам йогозбагнуть невстиг." (21). У цьомууривку спостерігаємометафоричнепереосмислення,при якому “формамовної одиницічи оформленнямовної категоріїпереноситьсяз одного референтана другий наоснові тієїчи іншої схожостіостанніх привідображеннів свідомостімовця” [Тараненко,1989, 108]. Метафоричнепереосмисленнявислову “виводитина сонце з мряки”поєднуєтьсяз розширеннямзначення іперегукуєтьсяз іншою антонімічноюпарою – світло– тьма. Поетвбачає своєзавдання утому, щоб виводитина сонце з тьмитих, хто безпідказки чидопомоги нев змозі цьогозробити. Яквидно з тексту,антонімічнапара сонце– мрякає центром, навколоякого будуєтьсявесь текст. Зазадумом автора,– це вірш-настановамолодим, тим,хто тільки-новступає в дорослежиття, віддосвідченоїлюдини, яказнає ціну кожнійхвилині, цінужиттю.
Оцінкакількості,порядку розташуванняпредметів(явищ), часу подій.У п’ятій тематичнійгрупі виділяємоантонімічніопозиції, щохарактеризуютьчасові реалії.Серед них особливемісце займаєантонімічнийобраз мить –вічність:"Одумайтесь!В лакиз немаєчасу. Жить. Вижить.Пережить. Прожить.Пропить. Безмайбуттяїм креслитьп’яну трасу,І вічністьв них вимінюєза мить."(73), "О, як ждалими звісточкиз вирію В нетривкомулютневому інеї!Кожну митьсвою вічністюміряли, А незвичкою, а непівтінями"(105, 1980), "Дарованебезмежністюі миттю,Вдихаю вдячнозблизькаі здаля…"(151, 1980), "Земля якпахне! Як пахтитьземля!… І таквони стоялитільки мить,А їм здалося– вічність."(207, 1980), "Нам віриться:високій нашіймрії Підвладнібудутькожна ерай мить:"(228).
Підкресленіполярні поняттястали темоюі назвою однієїз найкращихзбірок І.Муратова“Мить і вічність”,яку відкриваєвірш, побудованийна контрасті.Розгляньмоневеликийфрагмент ізцієї поезії:"І дріма у ГноміВелет,І в незнанестежку стелятьМитьі Вічність,Митьі Вічність"(325). Текст насиченийантонімічнимиопозиціямиГном –Велет,Мить –Вічність,ступінь експлікаціїпротилежнихзначень у якихнеоднаковий:спостерігаємоу першій опозиціїпротилежністьу протилежності(“у Гномі Велет”),а в другій –єднання протилежностей,кон’юнкціюзначень. Алеобидві париантонімівпозначаютьдинамікупротилежностей,які існуютьу об’єктивномусвіті. АнтонімиМить –Вічністьдають можливістьавторові охопитивсе часовеполе, показатишироту часовихкордонів іводночас об’єднатипротилежніпоняття.
Фізичніякості, властивостічи стани предметівта сприйняттяїх людиною.Тематичнагрупа, яка включаєв себе слова,що оцінюютьфізичні якості,властивостічи стани предметів,у І.Муратовазосереджуєтьсяна синонімічнихта антонімічнихрядах тиша(безгоміння,мовчання) –крик (гук, рев):"Волав я проволю, і – вільний.Гей, люди! Я нафронті передштурмом Нічне спав одбезгоміння,А в годину канонаднуЗасипав підгукгарматний"(147), "Отак би гукатиі разом з крикомВихаркуватьчорне гидкемовчання"(190), "Тишаздатна розбудити,Дикий рев– заколисати"(147). Візьмімо дляаналізу останнійтекст, у якомуградуальнаопозиція тиша– ревпобудованана протиставленніпротилежностей.До того ж антонімічнавідстань підсилюєтьсяпоєднаннямз іншою пароюантоніміврозбудити– заколисати.Звернімо увагу,що у Муратоватишабудить, а ревзаколисує,тобто тиша,реввиступаютьу нього як певністани, які можутьвикликатипротилежну,неочікуванудію. Як бачимо,у цьому фрагментівідбуваєтьсянагнітанняпротилежностей:між двома рядамиантонімів (тиша– рев,розбудити– заколисати)та між підметамиі присудками,що мають антонімічнівідношення(тиша – розбудити,рев – заколисати).Така концептуальнанапруга в поетичнійтканині творіввідповідаєнапруженомутемпераментовімитця.
Характеристикасоціальнихявищ. Упоезіях І.Муратова,який не обмежувавсяінтимною лірикою,а хвилювавсяй суспільнимиболями, значнемісце посідаєгромадянськалірика і відповіднолексика напозначеннясоціальнихявищ. Серед цихслів, як і взагалів поезії цьогописьменника,багато антонімів.У цій групіантонімів напередній планвиступаютьтрадиційніантонімічніпари володар– раб, володар– невільник,фараон – раб,газда – хлоп,свобода – рабство.Для поета ціантонімічніпоняття дужеактуальні: вонивиражаютьсоціальніконтрасти іне мають кордонів,не обмеженіу просторі ічасі.
Розгляньмофрагмент: "Яслів володарі невільник,Творінняїхнє і творець"(359). Об’єднуючипротилежнікомпонентиволодарі невільник,автор хочепоказати, щоу творенніобразу рівноцінноберуть участьобидва слова,що тут відсутнійопорний компонент.У таких прикладах,як слушно зауважуєВ.П.Жуков, “ступіньучасті компонентівв утворенніцілісногозначення, єдиногообразу приблизнооднаковий”[Жуков, 1978, 97]. Поетназиває себеодночасноволодаремі невільникомсвоїх слів,підтверджуючице ще й у наступномурядку (“творінняїхнє і творець”).Такий прийомдопомагаєрозкрити цілісністьобразу і уникнутизайвих коментарів.Градуальнаопозиція володар– невільнику Муратова непередбачаєпроміжнихчленів, вонамає право наіснуванні уйого поезіїтільки в такійформі, як антонімічнапара.
Емоційнийлад при змалюваннісоціальнихконтрастіввідчуваєтьсяі в наступнихрядках: "Чивідомо вам, Щослава пірамідне фараонамНалежить, абезвісним їхрабам"(179); "Чом з менехлопа,Не буде ґазди?Горе та клопіт– Мої гаразди"(123). Антонімічніряди фараони– раби,хлоп –ґазда упоета не передбачаютьінших членівопозиції, оскількипроміжний членпротиставленнясемантичногозмісту такихантонімічнихпар існує тількина генотипічномурівні. Як видноз прикладів,у словеснійтканині творівІ.Муратоваантоніми напозначеннясоціальнихявищ виступаютьлексико-семантичноюопорою текстів.
Оцінкахарактеру таповедінки,зовнішньоговигляду тафізичних якостейлюдини.Остання тематичнагрупа антонімів,виявлена унашого автора,вміщує слована позначенняоцінки характерута поведінки,зовнішньоговигляду тафізичних якостейлюдини. Проаналізуймоодин із фрагментів,що включаєантонімічніпари цієї тематичноїгрупи, з якоговидно, як плідно,широко, багатоманітновиявляєтьсяу творах І.Муратовазакон контрастів:"Щоб синовідіти й дітеййого діти Моглипо землі своїхпредків ходити– Стрункіі горбаті,славетній безславні,Потворніі гарні,та всі – рівноправні"(133). У центрі творутри антонімічнихпари, кожна зяких побудованана зіставленніконтрастнихпонять. Доповнюючиодна одну, ціантонімічніопозиції нібипідсумовуютьусе сказане,інакше кажучи,вносять концептуальнурозрядку утекст. Антонімистрункі– горбаті,славетні– безславні,потворні– гарнізагострюютьувагу на проблемірівноправності,спадкоємнихстосунків міжпоколіннями,на загальнолюдськихвідносинах,на патріотичнихпочуттях незалежновід індивідуальнихособливостейлюдини.
Дослідженінами градуальніантоніми даютьпідставу сказати,що, на відмінувід інших їхтипів, формоюпротиставленняу цих антонімівє градуальнаопозиція. Іпротилежністьу ній представленав її найбільш“чистому вигляді”—як якіснаконтрарність(у нашій роботі1, 3, 4, 5, 6, 8 тематичнігрупи) і протилежністьосновнихкоординаційнихпонять (тематичнагрупа 2).
Цей класантонімівпредставленийу І.Муратовапорівняноневеликоюкількістюантонімічнихпар. Серед нихє антоніми-іменники(десь 80%), антоніми-прикметникита антоніми-прислівники(приблизно20%).
У загальнійкласифікаціїЛ.О.Новиковаантоніми цієїгрупи визначаютьсянегативно: вонине можуть відповідатиодному і томуж денотату, невиражаютьспрямованістьі не утворюютьградуальнихопозицій [Новиков,1973, 200].
Д.М.Шмельовназиває цейтип антонімів“особливим...,що представленийпарами слів,між значеннямияких “без залишку”розподіленапевна семантичнаобласть; членитакої париабсолютнопротиставленіодин одному”[Шмелев, 1977, 205-206].
“Сутністькомплементарності,– пише Л.О.Новиков,– полягає втому, що двапротилежнихзначення (влогіці – видовихпонять, підмножинності),які характеризуютьсякожне своїмпозитивнимзначенням,доповнюютьодне одногодо вираженнямеж прояву тієїчи іншої властивості,стану або відношення”[Новиков, 1973, 233].
Погоджуючисьз Л.А.Лисиченко,зазначимо, щоантоніми-комплементатививідтворюють“протилежністьпонять, щохарактеризуютьсякожне своїмзначенням ідоповнюютьодне одногодо вираженнявсього родовогопоняття” [Лисиченко,1997, 113].
Антонімицього типупротиставляютьсяпопарно, міжними не можебути слова, щовідбиває проміжнийстан. Графічнокомплементарнуантоніміюзображують,як коло абоквадрат, поділенийнавпіл: усе, щоне відповідаєпоняттю, названомуодним з антонімів,називаєтьсядругим: усе, щоне є живим, ємертвим; усе,що не є прямим,є кривим; усе,що не є вірним,є помилковим.
Доречнобуде сказати,що питання прокомплементарніантоніми, щопротиставляютьживі істотиза статтю, щенедостатньовивчене і немає однозначногорозв’язання.В.М.Клюєва включаєв антонімиданого типуне тільки назвипонять, пов’язанихз біологічноюстаттю, а і назвинаціональностейі мешканцівміст (монгол– монголка,москвич – москвичка),але вилучаєназви професій[Клюева, 1956, 82].Слова-корелятивитипу брат-сестрарозглядаєяк окремий типантонімівО.С.Ахманова[Ахманова, 1966, 5],з певнимобмеженням – Л.О.Новиков[Новиков, 1973, 235].Розглядаютьсявони як окремийвид антоніміві в “Сучаснійукраїнськійлітературніймові. Лексикаі фразеологія”[СУЛМ: ЛФ, 1973, 96]. Протеіснує й іншийпогляд, згідноз яким слова,що виражаютьпротиставленняпонять за статтю,не є антонімами.Це питанняпотребує щепоглибленоговивчення яку плані теоретичному,так і при конкретномудослідженніантонімів вукраїнськіймові.
Як ми вжевідзначали,комплементарнійпротилежностівластиве відношеннядиз’юнкції,тому запереченняодного з комплементарнихслів-антонімівведе до ствердженнядругого. Щодограматичнихособливостейантонімів цьогокласу, то дослідникивідзначають,що антоніми-прикметникита прислівникицього класуне утворюютьступенів порівнянняі не виступаютьу порівняльнихконструкціях,на відміну відвідповіднихслів попередньогокласу.
Згрупуємокомплементарніантоніми, щовикористовуєІ.Муратов, заморфологічнимиознаками, оскількисаме такийподіл, на нашудумку, є найбільшприйнятнимщодо цього типуантонімів:
іменниковіантонімічніпари: правда– неправда(24, 68), правда – кривда(68, 290), життя – смерть(34, 262, 375), мир – війна(68, 355), життя – потойбічність(144), поразка –перемога (173),поразка – звитяга(182), мрії – звершення(178), спільність– одмінність(180), година – негода(30);
прикметниковіантонімічніпари: живі –мертві (98, 144, 226), смертне– безсмертне(84, 154), несказане– сказане (40),хвора – здорова(256);
прислівниковіантонімічніпари: нарізно– разом (39), наяву– в сні (50), безглуздо– мудро (158).
Як показуєдослідження,наскрізнимиопорними антиноміямиу визначенихгрупах комплементарнихантонімів єпарадигми життя– смерть, живий– мертвий, смертний– безсмертний.
Іменниковіантонімічніпари. Значнемісце середантонімічнихпар, які ми відносимодо першої групи(антоніми-іменники),займають традиційніконтрастивніобрази життя– смерть, правда– кривда, війна– мир.
Парадигмажиття –смерть має відношеннядо ліричногогероя і є вираженнямпротиборствав його душі,як, наприклад,у цьому тексті:"Мені смертьі життяРозпетлялитаїни доріг...Мить лишиласьмені. Але встигну..."(262). У цій поезіїпротилежністьжиття –смертьпереводитьсяіз особистісногоплану в соціальний.Враховуючибільш широкийконтекст, уякому ліричнийгерой виступаєяк поет, котрийповинен дивитисяна світ розплющенимиочима, одразустане зрозумілоюмотиваціяобразу життя– смерть– прозріннягероя, правдивийпогляд на світ.
Протиставленняправда– кривда І.Муратов частоподає черезантонімічно-синонімічнийтрикутник зметою підсиленняконтрасту,як-от: "Неправда,що у правдисто облич, Щоможуть ґендляріза могорич Направдукривдуперелицювати"(68). Фрагментпочинає антонімічнапара неправда– правда,яка ніби даєпоштовх дляроздумів іразом з тимзапевненняв тому, що правдає правда й іншогообличчя в неїнемає. Ця впевненістьпідтверджуєтьсянаступноюантонімічноюпарою правда– кривда,де слово кривдамає сильнішийвияв протилежності,ніж неправда.Поєднанняоднокореневоїі різнокореневоїантонімії водній парадигмінадає текстові,з одного боку,ніби емоційноїстриманості,а з другого,категоричностіі впевненості:правда ніколине стане кривдою.
Такимчином, розвитокантиномій життя– смерть, правда– кривда пов’язанийіз загальнимрухом відпроективностідо концептуальності,до гармонійногоєднання обохначал.
Прикметниковіантонімічніпари.Комплементарніантоніми-прикметникипозначаютьсяу поета чіткістюпротиставленняпарадигм, інеабияку рольу цьому відіграютьсполучникині (ані), що привносятьзначення запереченнячи невизначеності,або сполучникчи із значеннямдиз’юнкції.Наприклад: "– Спи, зірко,спи. Ти думаєш,я вірю, Що ти –планета,мертвачи жива?"(226), "Там дочкайого, мов зоря,Мов печальницявечорова, Аніхвора,ані здорова..."(256). Крайні протилежнізначення антонімівхворий– здоровий,мертвий– живиймають контрадикторнівідношення.Пара антонімівмертвий– живийзосередженау міркуванняхфілософськогохарактеру.Автор роздумує,він впевнений,що зірка – цене планета, алеце щось таємниче,надосяжне. Поетнаголошує, щоне важливо“мертва” чи” жива” зірка,а головне –вона є, існує.
Прислівниковіантонімічніпари.Контрадикторнівідношенняу прислівників,що становлятьтретю групукомплементарнихантонімів,можна проілюструватина такому прикладі:"Й не боюсь яПовторюватите ж саме: – Ялюблю! – Бо інарізно,ми були з неюразом."(39). Спостерігаємодосить тіснезіткнення двохпротилежнихявищ нарізно– разом,які у текстістановлятьодне поняття.Тільки великеземне почуттялюбові можеоб’єднати те,що протиставляється,тільки зарадибезмежногокохання можнаі нарізно бутиразом. І.Муратовдуже тонкопідмічає цінюанси людськихпочуттів, вдаловикористовуєспосіб поєднаннякомплементарнопротилежнихкомпонентів.Таким чином,саме в цих рядкахексплікуєтьсяконцептуальнийрівень змістувірша.
Аналізкомплементарнихантонімівпоказує, що цейтип протилежностіІ.Муратов вживаєне дуже часто.Але серед нихє такі образи,які проходятьчерез усю поетичнутворчість митця(життя – смерть,правда – кривда,війна – мир,поразка – перемога).Як бачимо,протиставленнякомплементарнихслів-антонімівбазується нена якіснійознаці, а нафункції розмежовуванняознак. Саме цюособливістьантонімів-комплементативіввідбиваєтьсяв експресивнихобразах-контрастах,підсилюючитим самимконцептуальнийелемент структуритексту.
Антоніми-контративискладають умові поезійІ.Муратовамалочисельнугрупу (приблизно10%) антонімічнихпар, вжитихписьменникому поетичнихтворах.
Відомо,що до цьоготипу належатьантоніми, яківиражаютьпротилежнуспрямованістьдій, ознак тавластивостейі представляютьвекторнупротилежність[Новиков, 1973, 237].
Антонімицього класухарактеризуютьсявираженоюспрямованістюі позначаютьдві однакові,протилежнонаправленідії, де диференціальнаознака реалізуєтьсяяк протилежнаспрямованість.До окремогорозряду слів,що “позначаютьрізноспрямованідії, одна з якихзнищує результатидругої”, відноситьтакі антонімиі Д.М.Шмельов[Шмелев, 1977, 204]. Тотожнівизначеннязнаходимо ів українськихмовознавців[Лисиченко,1977, 104; 1997, 112].
У мовознавчійлітературівідзначається,що найбільшшироко цейантонімічнийклас представленийдієсловами.Крім дієслівз їх розгалуженоюсистемою форм(дієприслівники,дієприкметники),до нього входятьприкметникита іменникиз дієслівнимикоренями, атакож деякіприйменники.Значенняпротилежностітут виражаєтьсяяк кореневими,так і афіксальнимиморфемами. Прицьому значнакількістьдієслів-антонімівмає семантичноспіввідносніз ними дієприкметники(рідше прикметники)та іменники,що виражаютьпротилежнівластивості(якості).
Формоюопозиції уантонімів, щовиражаютьпротилежнуспрямованістьдій, ознак івластивостей,є антонімічнапара.Це протилежністьдвох дій, ознакчи властивостей,у котрій можнавиділити декількапідтипів. Першза все, симетричнівідношення,коли обидвідії (ознаки)спрямованіодна протидругої, і несиметричнівідношення,де одній дії(ознаці) протистоїтьдруга, спрямованістьякої не виражена.
Щодохарактернихособливостейвживання антонімівцього класу,то слід звернутиувагу на властивістьвиражатипротилежністьпри віднесеннідій (ознак) дооднієї й тієїж особи. Питанняпро належністьслів з протилежноюспрямованістюдії до антонімівпоки що малорозроблене.
Проведенедослідженняпереконує, щопереважнабільшістьантонімів-контративіву Муратовапредставленадієсловамиабо їх формами,кількістьантонімів-іменників– незначна.
Антоніми,що реалізуютьвекторнупротилежність,у Муратоваможна поділитина такі основнітематичнірозряди:
антоніми,що характеризуютьсоціальніявища, взаємовідносинилюдей у суспільствіта ін.: гомоніли– помовкли(24), зустріти –розпрощатися(148), класти – брати(156), терпів – повставав(177), беру – вертаю(180), беручи –віддавши (180), зло– добро (299, 323);
антоніми-дієслова,що відтворюютьрух предметау просторі:встала – повалилась(24), злітають –сідають (149), прийшов– пішов (168), упаду– підведусь(357);
антоніми-дієслова,що позначаютьрізного родуконкретні дії:воскрес – конаю(1969, 18), відчини –зачини (1969, 60), воскрес– щез (1980, 197), помру– воскресну(113), згнию – відроджуся(113);
антоніми-дієслова,які позначаютьявища природи:дмуть – перестануть(1969, 13), ростуть –тануть (1969, 13), бринять– завмирають(45), не уповільнюй– не прискорюй(269);
антоніми-дієслова,що виражаютьемоції, почуття,волю: проженеш– покличеш(1969, 18), захолодив– зігрій (168).
Антоніми,що характеризуютьсоціальніявища, взаємовідносинилюдей у суспільстві.З аналізу видно,що антонімипершої тематичноїгрупи переважаютьнад іншими, бопроблемивзаємовідносинлюдей у суспільстві,боротьба добраі зла, честь ібезчестя –центральніпроблеми, больовеполе поезіїІ.Муратова.Тому пристраснімонологи поетапобудованіна наскрізномуконтрасті:"Ніч. Безмов’я.Задумався світ.Він терпіві молився улесливо.Повстававі конаввід безчестя"(177). Антонімитерпіти– повставати(конати)– слова із зарядамиплюс і мінус,наскрізь перейнятівідчуттямдраматичнихсуперечностейу світі, у людськійдуші. У цих рядкахавтор відтворюєскладне і суперечливебуття людиниХХ століття.Векторнапротилежністьдопомагає датиемоційну оцінкусвіту людей,причім суперечністьтут носитьекспліцитнийхарактер, підтекствідсутній. Ізфрагментувидно, що триантоніми терпіти,повставати,конатистворюютьекспресивнуатмосферувірша.
Мовно-предметнийзріз іншогохудожньоготексту розкриваєвнутрішнійсвіт людини,яка воліє захиститисебе від безчестя:"Чи то правдукажуть, чи неправду,що без менеГурйович родився?..–Зеленіликлени та й пожовкли,гомонілилюди та й помовкли"(24). Основнесемантико-стилістичненавантаженняприпадає наантонімічнуопозицію гомоніли– помовкли,в яку поет вкладаєне тільки проблемусоціальноголиха, а йвнутрішньо-психологічноїбіди – бракдоброти, чесності,порядностів людях. За допомогоюантонімів-контративівписьменникосмислює категоріїлюдської моралі,які для ньогонадважливіу сучасномусуспільстві.Друга параантонімівзеленіли-пожовкли підкреслюєчас, що минає,поки змовклилюдські розмови.Таке вживанняпари антонімічнихпар з метоюпідсиленняпротиставленняхарактернедля І.Муратова.
Антоніми-дієслова,що відтворюютьрух предметау просторі.Поняття моральностіпронизуютьі другу тематичнугрупу слів, якіозначають руху просторі: "–Чи ти не думала,як мало Тобідає любов моя?Прийшов– пішов...– О, це жахливо!"(168). Симетричніантоніми прийшов– пішоводнокореневіі значенняпротилежностів них виражаєтьсяне коренямислів, а афіксальнимиморфемами(префіксами).Антоніміятакого типунайбільш властивадієсловам руху.В антонімічнійпарі прийшов– пішов сконцентрованоконцептуальнийзміст уривку: за допомогоюкількох влучнихантонімічнихштрихів художникдає змогу відчутидобу, в якійживуть йогогерої, їхнійемоційниймовно-понятійнийсвіт.
Антоніми-дієслова,що позначаютьрізного родуконкретні дії.Заслуговуютьна увагу такожантоніми, щоозначаютьрізного родуконкретні дії:"Помруі воскресну,Згнию– відроджусястократно. Щобсвіт задротований,Чорний, тюремний,загратнийЗаднів післяночі..."(113). Дві пари векторнихантонімів помру– воскресну,згнию– відроджусяпідсилюютьпочуття, увиразнюютьконтраст понять,стисло і виразновиражаютьконфлікт герояз оточенням.В цих словахсмерть і безсмертязлилися воєдино.Поет використовуєще одну паруантонімічнихслів “заднівпісляночі”,які вираженірізними частинамимови: дієсловом-присудкомзаднів таіменником-додаткомночі. Ця різночастиномовнапара надаєпафосу всьомутекстові, бомістить у собіпозитивнийзаряд полярнихнастроїв. Уцьому текстіоцінюванняреалій відбуваєтьсячерез призмупсихологічногоавторськогосприймання.Це справдівистражданіслова, якимпоет знає ціну.
Антоніми-дієслова,які позначаютьявища природи.Послідовністьконтрастів,зумовленусюжетним стрижнем,спостерігаємов наступнихрядках: "І певностіні в чому більшнема: Ні у вітрах– то дмуть,то перестануть;Ні у заметах– то ростуть,то тануть"(1969, 13). Пари антонімівдмуть –перестануть,ростуть– танутьналежать дочетвертоїтематичноїгрупи слів, щохарактеризуютьявища природи.Для поета стихіявітру – неабстрактнийзнак ідеї, аконкретнийобраз, якийпередає настрійсуму, зневіри,непевності.Вітри “то дмуть,то перестануть”,тому замети “то ростуть,то тануть”. Цянепостійністьдратує ліричногогероя, віднепостійностіу природі змінюєтьсяі його настрій:упевненістьпереходитьу непевність.Щоб показатизмінний характергероя, поетвикористовуєприйом неповноїпротилежності,вживаючи іззначеннямпослідовностісполучникито-то. Співвідношенняпарадигм"природа" – "ліричнийгерой" у цьомувірші визначаютьсяособливостямипевних символів,зокрема зимовоговітру (то дме,то перестане)та сніговихзаметів (тонаростають,то зникають),за допомогоюантонімів-контративів.
Антоніми-дієслова,що виражаютьемоції, почуття,волю.Аналогічнийприйом використаннявекторнихантонімівспостерігаємоі в останнійтематичнійгрупі, що включаєв себе дієслована позначенняемоцій та почуттів.Наприклад: "Тогеть проженеш,то покличеш,Не знаючи пестощаммеж, То роківрозлучних нелічиш, То деньсамоти проклянеш"(1969, 18). Ритмічниймалюнок поезіїстворюють париантонімівпроженеш– покличеш,роки –день разоміз повторюванимсполучникомто. Поет нібиприслухаєтьсядо вимовленогослова, чує, яквідлунює вонов контекстіінших слів(пестощі, розлука,самота, прокляття).Антонімічнапара проженеш– покличешзадає тон усійпоезії, в якійконтрастуютьміцний сплаваналітичноїдумки і палкогопочуття. Ціантонімиурівноважуютьсуперечності,закладені усмислі поетичноготвору.
Такимчином, антоніми,що представляютьвекторнупротилежність,у І.Муратоваділяться нап’ять тематичнихрозрядів, коженіз яких маєсвоєріднийакцептуаційнийобраз (починаючиз соціальногоі закінчуючиіндивідуальним,внутрішнімсвітом). І водночасце рухлива,динамічнасистема з виразнимиуподобаннямиу слововживанні,яка базуєтьсяна пристрасті,а пристрастьпоета вирослаз любові долюдей, до рідногокраю, до рідноїмови.
Поряд зантонімами,протилежністьзначень якихпізнаєтьсяяк у тексті,так і поза ним,нерідко зустрічаємов Муратоваслова, що вступаютьв антонімічнівідношеннятільки у певномутексті, тількиу визначенійситуації. Частішеза все такіслова вживаютьсяу переносному,образномусмислі і позатекстом немають протилежногозначення, тобтов загальномувжитку не єантонімами.
Торкаючисьцього питання,М.Р.Львов слушнозауважує, що“такі протиставленнявикористовуютьсяв мові для створенняяскравогохудожньогообразу, томуїх називаютьіндивідуально-стилістичнимиантонімами”[Львов, №3, 1970, 75].Г.П.Мельниковвикористовуєінший термін– “ситуативнібагатоаспектніантоніми”[Мельников,1971, №5, 58]. Але більшістьмовознавцівназивають їхконтекстуальнимиантонімами.Так, у Л.О.Новиковачитаємо: “Контекстуальнимиантонімамислід вважатитакі слова, якіза своїми первиннимифункціями вмові відносятьсядо різних тематичнихгруп і входятьсвоїми вториннимифункціями взагальну тематичнугрупу, при цьомуїх значна різницянейтралізуєтьсяконтекстом,стає в даномувживанні несуттєвою”[Новиков, 1966, №4,85; Новиков, 1973, 75].Відмежовуєвід “власнемовних” антонімів“контекстнопротиставлюваніслова” і відомийлінгвіст Д.М.Шмельов[Шмелев, 1977, 207]. Є.М.Міллертакож називає“опозиції, якіпротиставляютьсяв мові не засвоїм головним(прямим) значеннямі не входятьв одне лексичнеполе, контекстуальнимиантонімами”[Миллер, 1990, 183]. Крімтого, мовознавецьзазначає, що“контекстуальніантоніми... являютьсобою одночастиномовніопозиції, якіантонімамимови як системине виступають”[Там же, 65]. Продовжуючицю дефініцію,Л.А.Лисиченкоподає такевизначення:“Слова, протилежністьзначень якихпов’язана зпевним текстом,певним лексико-семантичнимоточенням,називаютьсяконтекстуальнимиантонімами...Оскільки вонивиникають водиничнихтекстах, тотакі значенняназивають іщеоказіональними”[Лисиченко,1993, 97].
Беручидо уваги розглянутітеоретичніположення,зазначмо, щоконтекстуальніантоніми виникаютьвнаслідокпереносноговживання словав значенні, якене закріпленев мові, а з’являєтьсятільки в певномуконтексті.Виходячи зцього, користуватимемосьу нашій роботітерміномконтекстуальніантоніми.
Дослідженняпоказує, щонайбільш частотнимив поезії І.Муратоває контекстуальніантоніми-іменники(вогонь – крига,мир – смерть,хиби – просвітлення,яскравість– імла, вершини– прірви, тлін– памолодь),менше – прикметникові(молоді – посивілі,світлі – скорботні,підступне –чесне, справжнє– парадне) тадієслівні(ненавидів –ждав, скресає– воскресає,зроста – погаса,зрівнює –нагромаджує).Наведені париконтекстуальнихантонімівнабуваютьзначенняпротилежностілише в контексті.Письменнику даному разівикористовуєсмислове перетворенняслів у залежностівід змістутексту, відслова, якехарактеризуєтьсяантонімами.Морфологічнакласифікаціяконтекстуальнихантоніміввідповідаєспіввідношеннюрізних частинмови в антонімаху І.Муратовавзагалі.
Зазначимо,що Муратовіноді використовуєтак звані “загальні”антоніми, яків результатічастого і загальноговживання в мовістали фактамимови, тобто яклексичні засобимови стоятьпоряд з повнимиантонімами.Наприклад: "Щобв піснях милишились такі,Мов та крига,що з громомскресає, Мовтой світ, що вогнівоскресає"(67), "Й тоді на полібитви чи у полі,Де гній парує,щоб буяла парость,Стикаютьсяв твоїм магічнімколі Вогоньі крига.Молодість істарість" (118).Із текстіввидно, що смисловарізниця сліввогонь– криганейтралізуєтьсяконтекстом.У результатітранспозиціїзнаків вониутворюютьекспресивнийряд протиставленьвторинногопорядку: вогоньі крига (гарячеі холодне).
Виникаєвторинна функціяобразногохарактеру іміж антонімічноюпарою яскравість– імла(світло – тьма):"На скроняхтерпко нилиПекучі свіжакитернових ран...І в них уже булаНе мук яскравість,а тупа імла..."(179). Як протилежнісприймаютьсяознаки яскравість– імла уцьому тексті,бо не тількиантоніми “працюють”на текст –“розсіювальна”дистрибуція,але і текст“працює” наантонімічнуопозицію –“концентруюча”дистрибуція.Тому попереднійзміст текстусигналізуєі в певній міріконституюєантонімію.
Аналогічнеявище спостерігаємоі в наступномуфрагменті: "Надпростором усім– Щось незримешугає... І віщує,віщує Або –мир,Або – смерть"(130). Мирі смертьне є антонімамипоза данимтекстом, а вньому вони якознаки добраі зла, життя ісмерті вступаютьв антонімічнівідношенняі сприймаютьсяяк антоніми.Отож, текст(його фрагмент)достатньооднозначноексплікуєантонімію, хочаі асиметричну,через додатковийвідтінок значенняв слові мир (урамках даногоантонімічногопротиставлення)– "життя".
Доситьхарактернимдля мови Муратоває використаннякількох парконтекстуальнихантонімів длявираженнявнутрішньогонапруження:"...Друже мій...Як я ненавидівсвітанки!Як ночіждав,щоб ніч такаДумки про волюнавівала!" (60).Два словосполучення(ненавидівсвітанки, ночіждав), що включаютьу себе контекстуальніантонімічніпари (ненавидів– ждав,ночі –світанки),протиставляютьсявідповіднимтекстом, якийпідкріплюєпротиставлення.Контекстуальніантоніми тутє основою, навколоякої авторбудує текст.Парадигми, вкотрі включенілексеми звідповіднимиконотативнимиасоціаціями,взаємодіючи,утворюютьемоційно-експресивнеполе, енергіяякого заряджаєвесь текст.
Отже,контекстуальніантоніми єознакою індивідуальногомовлення, ознакоюстилю письменника,бо зумовлюютьпідкресленоемоційне баченняявищ дійсностіхудожником,який мислитьі оцінює їхкрізь призмусвоїх почуттів,своєї пристрасності.Кожний контекстуальнийантонім у І.Муратовапередає нетільки особливостіявища, дії, а йпочуття автора,відтіняє певнимчином характерпоета. У вміломувикористанні,збагаченнііснуючих антонімічнихрядів, у віднайденнінових контекстуальнихантонімівособливо яскравовиявляєтьсямовна майстерністьІ.Муратова.
Як висновок,можна зазначити,що:
1) у поезіїІ.Муратовавиявлено тритипи антонімів:градуальні,антоніми-комплементативи,антоніми-контративи;
2) найбільшуживаними середних є градуальні(близько 80%) антоніми,до яких належатьслова, що реалізуютьконтрарнупротилежність.Цей тип антоніміввключає вісімтематичнихгруп, середяких:
а) домінуютьантонімічніпари на позначенняпсихічної тафізіологічноїхарактеристикилюдини та їїстану. У нійпоет надаєперевагу градуальнимопозиціям горе(печаль, мука,сум, біль, тривога)– щастя (радість,відрада), любов –ненависть;
б) малопоступаютьсяпершій групіантонімічніпари, що позначаютькоординаційніпоняття. Опорнимобразом цієїгрупи є градуальнаопозиція день –ніч;
в) невеликоюкількістю слівпредставленіінші тематичнігрупи, що включають:
градуальніантоніми, якіреалізуютьетичну й естетичнуоцінку явищ.У цій групівиділяєтьсяопозиція старий– новий;
антонімічніслова, що характеризуютьявища природита стани погодиз опорним образомсонце – туман(мряка);
градуальніопозиції напозначеннякількості,порядку розташуванняпредметів,часу подій,серед якихдомінуюча –мить – вічність(ера, безмежність);
антонімічніпари, що позначаютьфізичні якості,властивостічи стани предметівз опорною опозицієютиша (мовчання,безгоміння)– крик (рев, гук);
градуальніопозиції, щохарактеризуютьсоціальніявища з домінуючимантонімічнимобразом володар(ґазда) – раб(хлоп, невільник);
антонімина позначенняоцінки характерута поведінки,зовнішньоговигляду тафізичних якостейлюдини, середяких виділяєтьсяопозиція юність– старість;
3) меншчисельними,ніж градуальніє комплементарніантоніми (близько10%), які включаютьантонімічніпари, що характеризуютьсякожне своїмзначенням ідоповнюютьодне одногодо вираженнявсього родовогопоняття.Антоніми-комплементативи,що використовуєІ.Муратов,поділяютьсяна три групиза морфологічнимиознаками: іменникові,прикметниковіта прислівникові.У визначенихгрупах наскрізнийопорний образ– життя (живий,безсмертний)– смерть (мертвий,смертний,потойбічний);
4) антоніми-контративи,як і антоніми-комплементативи,представленіу поезії І.Муратовапорівняноневеликоюгрупою антонімічнихпар (близько10%). Цей тип антоніміввключає слова,які представляютьвекторнупротилежністьі діляться уІ.Муратова нап’ять тематичнихгруп:
а) антоніми,що характеризуютьсоціальні явища(зло – добро);
б) антонімина позначенняруху предметау просторі(прийшов – пішов);
в) антоніми,що відтворюютьрізного родуконкретні дії(відчини – зачини);
г) антоніми,які характеризуютьявища природи(дмуть – перестануть);
д) антоніми,що виражаютьрізні емоції,почуття (захолодив– зігрій). У поетапереважаютьантоніми, щовиражаютьпочуття, внутрішнійстан, емоції,а не матеріальніявища;
5) поетичніймові І.Муратовавластиве вживанняконтекстуальнихантонімів,переважноіменникових(вогонь – крига,мир – смерть).Характернимє використаннякількох парконтекстуальнихантонімів длярозбудовитексту, длявираження чизняття внутрішньогонапруження.Діапазонпорівнюваних,зіставлюванихта протиставлюванихпонять надзвичайноширокий і водночасіснує колодомінуючихтематичнихгруп і образівв кожному ізтипів антонімів.
Семантичнаприрода антонімів,що передбачаєвираженняпротилежностей,дозволяє широковикористовуватиїх як яскравийвиразний засібу художніймові. Антоніми,що використовуєМуратов, відтворюютьйого темперамент,бо саме за допомогоюантонімів поетможе звестиі протиставитиполярні почуттяі настрої. Митецьбачить життяу контрастах,що свідчитьне про протиріччя,а про цілісністьсприйняттяним дійсності.
Дослідженняпоказує, щоосновна стилістичнафункція антонімів– бути лексичнимзасобом вираженняантитези – упоетичній мовіІ.Муратовазначно переважаєнад іншими.Слід підкреслити,що стилістичніфігури, основоюяких є протиставлення,утворюютьсяза рахунок нетільки лексичнихантонімів, алей контекстуальних.Як стверджуєЯ.І. Гельблу,“антитеза якявище стилістики– дуже частоплід індивідуального,авторськогослововживання”[Гельблу, 1965, 4-5]. Зіншого боку,зображувальніфункції антонімівне обмежуютьсятільки антитезою.Антоніми можутьвиражати, наприклад,підсилення,постійністьдій або станів,їх зміну чипослідовність[Давыдова, 1970,151-152]. Такої ж думкидотримуєтьсяі І.Б.Голуб, уякої читаємо:“Стилістичніфункції антонімівне вичерпуютьсявираженнямконтрасту,протиставлення.Антоніми допомагаютьписьменникампоказати повнотуохоплюванихявищ, широтучасових меж”[Голуб, 1986, 64]. Л.О.Новиковтакож вважає,що “протилежностіможуть у текстіне тількипротиставлятися,але й “складатися”,з’єднуватися,зіставлятися,розділятися,чергуватися,порівнюватися,доповнюватиодин одногоі т.д.” [Новиков,1973, 126]. Усе це даєможливістьдля вираженняв мові за допомогоюспеціальнихлексичнихзасобів найрізноманітнішихсемантичнихвідношень:кон’юнкції,диз’юнкції,зіставленняі протиставлення,чергування,позначеннявсеохоплюваності,суперечності,взаємногоперетворенняпротилежностей.
Слідвідзначити,що у І. Муратовазнаходимо усізазначені видисемантичнихвідношень вопозиціяхпротилежності.Розгляньмотепер більшдетально стилістичніфігури, якимнаш поет надаєперевагу.
Антитеза.Одним із надзвичайноемоціональниххудожніх засобів,який широковикористовуєМуратов, є антитеза,тобто протиставленнякрайніх точокпротилежностей.Під антитезоюрозуміють“стилістичнуфігуру, що полягаєв зіставленніпротилежнихявищ, образів,думок чи понятьдля підсиленнявиразності”[СЛТ, 1985, 16]. Основнепризначенняантитези полягає,з одного боку,в тому, щоб яскравопротиставитирізні за своїмиякостями тавластивостямисутності абопротилежніпрояви однієїй тієї ж сутності,а з другого, –щоб уточнитиїх принциповурізницю, зробившиїх семантичнимфокусом фрази:"Повільно течутьна чужині Длямене літа намежі..., Де недругміж друзівблукає І в норахсичить потайних:Ось плаче надстраченимкатом,За жертвуйого видає..."(42).
Антитезаза своїм характеромможе бутинерозгорнутоюі розгорнутою.За Л.О.Новиковим,перша – це простепротиставленняпари або декількохпар антонімів;у другій –антонімічніслова отримуютьдодатковівизначення,їх зміст, характеристикарозкриваються,розгортаютьсясемантичноза допомогоюінших слів (утому числіантонімів)[Новиков, 1973, 249].
Прокоментуймо,спершу, прикладинерозгорнутоїантитези: "Було– спливло.Часів новітніхпомело Старебез сліду вимітає"(92), "Відродивсь– і знову помираю.Давить дим,петлястий, якласо" (159). Одиніз фрагментівдемонструєпросте протиставленнядвох окремихпар антонімівбуло –спливло,новітнє– старе,при якому кожнаіз опозиційсемантичноне пов’язаназ другою. Вонинезалежно однавід однієївиконують своюроль у тексті.У другому фрагментіпротиставляєтьсяантонімічнапара відродивсь– помираю,яка не потребуєдопомоги іншихслів для розкриттязмісту протиставлення.
Навідміну віднерозгорнутоїрозгорнутаантитеза включаєв себе дві ібільше взаємопов’язаніантонімічніопозиції: "Скрипкиграютьв унісон. Мовкнутьскрипки. Тишина...Та лишиласьпервозданнаЗвукутінь недоторканна,Ніби шелестполотна, – Щезлой це! Сама луна.Безгоміння.Тишина."(375-376). Антонімиграють-мовкнутьотримуютьдодатковухарактеристикучерез протиставленняантонімічнихслів тишина(безгоміння)– шелест(звук).Така "підтримка"підкреслюєконтраст антитези.
Зустрічаємоу Муратова іструктурноскладну антитезу,у якій протиставляютьсяне окремі слова,що утворюютьантонімічніпари, а цілийряд відповіднопротилежнихслів, які складаютьодне ціле івідповідаютьодному образу:""Пиши про все:про тишуй буруни,Про більмарабствай гострозорістьволі"(1980, 140). Протиставленнязмісту позначаєтьсятут не однимокремим, а двомазалежнимисловами. Відбуваєтьсяніби уточненняпоняття рабство– волядругою антонімічноюпарою більма– гострозорість.Складна антитезапідсилює експресіютексту, допомагаєрозкрити суперечливусутність явища.
Антитезау І.Муратоваможе відзначатисярізним контрастнимпротиставленням.У наведенихуривках антонімічніпари ніби виключаютьодна одну, а внаступномувипадку протиставленняне так різковиражене ізіставленняпротилежностейдозволяє авторовістисло і виразносказати провсеохопністьявища: "Щоброзігнатьодвічну тьмубезправ’я!Вогонь длявсіх. . . Для дужихібезсилих,Видющихі сліпих,крилатихібезкрилих,Безвірнихв істину і вірячиху ню..."(268). Цей фрагментпоетичноготвору побудованийна протиставленніантонімів, щохарактеризуютьлюдину якособистість.У першому рядкусконцентрованомету, чому “вогоньдля всіх”: "Щоброзігнатьодвічну тьмубезправ’я!".А в наступнихрядках за допомогоюконтрастнихепітетів авторконкретизуєслово “всіх”: дужихі безсилих,видющихі сліпих,крилатихі безкрилих,безвірнихі вірячих.Слід звернутиувагу, як авторрозташовуєантонімічніпари. Спочаткувживає антоніми,що характеризуютьфізичні властивостілюдини, а потім– її духовнийсвіт, цим самимпідкреслюючиметафоричністьперших двохпар.
Відзначимо,що вживанняслів, які утворюютьантитезу, завдякиособливомуконтексту можевиступати упоета як засібреалізаціїїх експресивно-переносногозначення: "Вершини.Прірви.Самозабуття.Овації. І квіти.І присвяти.Ішли на сцену,як ідуть насвято..." (1969, 46). Життяактора митецьзумів розкритилише двомасловами, вжитимив переносномузначенні (вершини– прірви):вершиниозначає злетитворчої майстерності,а прірви– падіння,розчарування.Тому антитезає тут особливимстилістичнимприйомом, якомунадана особливароль змістовногоконтрастногопротиставлення,яке підкреслюєтьсярядом слів, щорозкриваютьсутність вершин:самозабуття,овації, квіти,присвяти.
Нерідкоу Муратова ціліпоетичні твориабо їх фрагментипобудованіна протиставленніантонімів(антитезі),у тому числій контекстуальних:"Чи буває деньбез ночі?Сміхбез сліз?Життябез смерті?Вірабез розчарування?Без ненавистілюбов?"(189), "Стикаютьсяв твоїм магічнімколі Вогоньі крига.Молодістьі старість.Ненавистьі любов.Смутней відрадне.Підступней чесне.Справжнєі парадне."(118). У цих фрагментахконцентровано,стисло розкритосенс життялюдини. Виразносказано провсеосяжність,загальністьявищ, що відбуваютьсяв людськомужитті. Поетназиває протилежніточки середвидових явищі тим виражаєродове значенняз більш високимступенем абстракції.
ТворамІ. Муратовапритаманнаантитеза черезградацію назвчасових іпросторових:"Нема початкуі нема кінцяМатерії: існує,хоч ти лусни,І притобі й безтебе штука цяНебеснаі земна,зіркий капуста...Усе – рухливе,і воно ж – інертне,Усе – мінливе,й вічневодночас, Все– рівно навпіл:Смертнеі безсмертне"(154). Автор називаєкрайні протилежніточки початокі кінець,небеснеі земнеі тим виражаєбільш високийступінь абстракціїчасу і простору.Перший елементматерії – символізуєкосмічне явище(зірки), другий– земне (капуста).Обидва явищарухливіта інертні,мінливіта вічні,але останняантонімічнапара смертнеі безсмертнесимволізуєлюдину в космічномусвіті. Ця поезіямає, крім ритмувірша і ритмуантитези, щей певні внутрішніритми: за широтоювираження явищвід більш широкогодо більш вузькогой конкретного(небесне – земне),і за ступенемузагальненнячи конкретизаціївід більш конкретногодо більш абстрактного(земне – небесне).І ці два ритмитеж протиставляютьсяі перебуваютьу взаємодії.У цих поетичнихрядках вираженадіалектикажиття: зв’язокзагальногоі часткового,зв’язок абстрактногоі конкретного,оточуючоїдійсності йлюдини.
Інодіантонімічніопозиції, якіутворюютьантитезу, служатьобрамленнямцілої тематичноїгрупи слів, щохарактеризуютьградацію якоїсьякості чизакономірності:"Гіркай щасливадоля однолюба:Усе з тієї жквітки він береОтрутуй мед.Вона – любов,і згуба"(1980, 78). Вимальовуютьсятакі рядиконтекстуальнихсинонімів:згуба – гіркий,отрута; любов– мед, щастя.Коло замкнулося,бо це закономірністьдля закоханоїлюдини. Тутантонімічніпари гірка– щаслива,отрута– мед, любов– згуба,об’єднані водну тематичнугрупу, взаємодіютьодна з одною,утворюючи канвутвору. І. Муратов– майстер такихскладних конструкцій.Ще давньогрецькийфілософ Гераклітвідзначив:“Одне і теж унас – живе імертве, бадьореі спляче, молодеі старе. Та це,змінившись,є те, і зворотно,те, що, змінившись,є це” (“Матер.Др.Грец.”,1955, 49). І цей законсуперечностейі їх взаємодіївикористовуєтьсяв мові, особливопоетичній, длязображеннясуперечливоїсутності явища,діалектикисамого життя.І незамінниммовним засобомдля вираженнятаких явищ єантоніми, щоякраво вираженов поезії І.Муратова.
Важливимзасобом вираженняантитези єінтонаціяпротиставлення.У синтагматичнихопозиціях зінтонацієюрізкого протиставленняв І. Муратоваособливо чітковиділяютьсядва типи. У першомувластивості,якості, дії іт.д. співвідносятьсяз однією й тієюж особою (предметом),у другому – зрізними особамита предметами.Диференціюючуроль у структурітаких семантичнопротилежнихкомпонентіввиконує сполучник а:"Уденьходив колоовець..., А поночі,як тінь, зникавіз хати" (53), "Однимусе видитьсячорним, потворним,А другим– гарнимта неповторним"(69). Таке протиставленняпротилежностейтакож служитьзасобом актуалізаціїпоняття, на якеавтор хочезвернути особливуувагу. У першомуприкладі важливимидля автора єподії, що відбуваютьсяуночі(поночі)і стосуютьсяоднієї особи,а в другому –яким усе видитьсяіншим(другим),що підкреслюєспіввіднесенняз різними особами.Крім того, удругому текстіспостерігаємо,як значенняпротиставленняодних антонімів(одним –другим)підкреслюєтьсяконтрастністюдругих (потворним– гарним),які пов’язаніз першим контекстомслів.
Протиставлятисяу поета можутьяк нейтральніслова, так іекспресивно-синонімічні.Своєріднаекспресіявиникає привживанні одногоз членів антонімічноїпари із запереченням:"Не донжуану– однолюбузаздрю Й мовчупро це, бо й самтакий давно"(1980, 78). Подібнез’єднанняантонімівпідкреслюєзначення одногоз них, вжитогобез заперечення(однолюб). Протиставленняне має такоїгостроти, бовипав один ізйого елементів(сполучникпротиставності),та саме йоговідсутністьі надає підсиленнясмислу словаоднолюб,наголошує напозитивностіцього образу.
Відсутністьсполучникавиконує конструктивнуфункцію і внаступномуфрагменті, вякому реалізуєтьсяпротиставлення:"Юрба мовчить.ГоворитьПрометей" (267).Цей стилістичнийприйом забезпечуєчітку контрастнухарактеристикуобразів і надаєможливістьробити акцентна тому антонімічномуявищі (говорить),яке поет вважаєважливішимза друге (мовчить).
Кон’юнкція.Кон’юнкціяпоширена впоезіях І. Муратова,коли антонімічніпари виступаютьяк антонімічнаєдність. Цейтип опозиційпротилежностізазвичай виражаєтьсяза допомогоюсполучникаі (й): "О ні, не знавІов, що тим гріхомправічнимГрішили споконвікволодарі-царіНебесніі земні"(128), "Над книжкоюбезсонною пороюВ очах пекланочей безсоннихсіль... Над хибамий просвітленнямиїх" (1980, 161), "У садочку,в лісі, в лузіСтебла й рукиверховіть,Вічні недругиі друзіВ давній спразі,у напрузі"(174). Такий видсемантичнихвідношень, яккон’юнкція,має значенняоб’єднанняпротилежностейв одне ціле, ісполучник ітут виступаєу своїй основнійфункції. Членисинтагматичнихопозицій небесні– земні,хиби –просвітлення,недруги– друзіутворюютьсвоєрідніоб’єднанняконтрастнихза значеннямслів.
Використовуванняантонімів уцій стилістичнійфункції інодіприводить донанизуванняантонімічнихпар: "Провесінь.Віриться вщастя – Передбаченеі стихійне,Ортодоксальнеі дискусійне,У банальней оригінальне,У суспільней у персональне..."(160). Такий прийоммає великухудожньо-виразовусилу. Образщастя у різноманітнихйого ознакахсприймаєтьсяз більшою повнотоюна тлі протилежнихознак, вираженихантонімами.
Антонімічнийконтраст ізповторюванимсполучникомі, що експресивнопідкреслюєдеякі з тихзначень, котрівластиві словаму синтагматичнійопозиції кон’юнкції,особливогозначення набуваєв контекстізі словом “все”.Тоді із значеннякон’юнкціївипливає значеннязагальності,глобальностіохопленняоб’єкта: "Девсепідвладнепристрастіодній – Вікий хвилини,думністьі буремність"(1980, 140), "Змішалосяусе: буденнеі святкове,Гудронудзеркалоі придорожнійпил, Накресленеу плані й випадкове"(1980, 181). Значенняповноти обсягустало основоюдля створеннясловеснихобразів, глибокихза своїм змістомі яскравих,оригінальнихза мовною формою.
І. Муратоввикористовуєтакож стилістичнийприйом, якийпідсилює значеннякон’юнкції.Його сутністьне в протиставленніантонімів, ав запереченні,у нейтралізаціїїх, у відштовхуваннівід крайніхступенів проявуякої-небудьякості: "Пишиі не шукай Аніблагословінь,ані прокльонів"(1980, 140), "І лихимсуховієм обдерті,Мов дерева,забуті дощем,Ми не смієм ніжити,ні вмерти"(185). І.Муратовіноді користуєтьсяцим прийомомдля зображенняневизначеностіявища: ніблагословіння– ні прокльони;ні жити– ні вмерти.Вживання антонімівіз запереченнямпотрібне длятого, щоб підкреслитив описаномуявищі відсутністьчітко вираженоїознаки чи дії.Синтагматичніопозиції зчасткою ні(ані) мають яскравовиражене значенняпідсиленнязапереченняі являють собоютрансформантонімічногоконтексту іззапереченням(не шукай іблагословінь,і прокльонів;не смієм і жити,і вмерти).
Частоподібне вживанняантоніміївказує на такіпоняття, котріу мові не маютьточної назви:"Гасне в поросіколісне гуркотіння,Сяє сонечконе здалекай не зблизька"(1980, 102). Якщо часткані (ані) вноситьзначення підсиленняв семантичнівідношенняантонімів утексті з запереченням,то частка невиступає якбезпосереднєзапереченнясамих якостейі властивостей,вираженихантонімамиздалека– зблизька.
Позначеннявсеохоплюваності.Як ми вже бачили,в поезії І.Муратовапоширені конструкції,в яких семантичнівідношенняпротилежностіохоплюють увеськлас предметів,явищ чи властивостей:"Пробач, товаришу,мені За те, щорозповім яскупо Про тібезбарвні ночій дні"(57), "О щире слово,що в душі єсиЙ карбуєшсядля святі буднівДруком"(112), "Нам віриться:високій нашіймрії Підвладнібудуть кожнаерай мить"(228). Антонімічніопозиції ночій дні, святаі будніохоплюютьсуцільний час,усередині якогозмінюютьсяночі й дні, святай будні, а параантонімів ерай митьдемонструє всеосяжністьчасу. Так, наведеніекспресивніантонімічніпари створюютьцілісну картинуопоетизованогонавколишньогосвіту. Безмежністьчасу і просторуспостерігаємоі в таких рядках:"Як пахтитьземля! Дарованебезмежністюі миттюВдихаю вдячнозблизькаі здаля"(1980, 151). Поета захоплюютьдинамічніконтрасти, боразом з нимирухається йогодух, його думкачерез митьі безмежністьу широкий простір,далекийі близький.
Отже,використанняцієї формипротиставленнядає поетовіможливістьохопити всюсутність слів,розділенихна протилежності.Такі конструкціїу Муратовавідзначаютьсямажорнимсвітосприйманням,філософічністю.
Суперечність.Цікавий типсемантичнихвідношеньпредставленийу наступномуфрагменті: "Яз тобою ходивна недільникисвітлій скорботні,Коли очі смутилируїни, безокі,мертвотні..."(79). Контекстуальнообумовленезначення суміщенняпротилежностейсвітлі– скорботніможна визначитияк значеннясуперечності,тобто з’єднанняпротилежнихначал. Як видноз тексту, цейтип відношеньбазується наоцінному(релятивному)характерісемантикиантонімів(ширше – членівпротиставленнясвітлі– скорботні).
Взаємнеперетворенняпротилежностей.Характернимидля мови І.Муратоває різного родустилістичніфігури, що базуютьсяна "зближенні"протилежнихслів у тексті,які співвідносятьсяз одним і тимже фактом, подією.Такі незвичніпротиставленняоцінних слівспостерігаємо,наприклад, унаступнихтекстах: "Довікудо тебе не звикну,не звикну: Останньої.Першої.Згубної" (1980, 131),"Тінь розлукина спітканні,Першівтіхи – вже йостанні"(325). Позначенняодного й тогож словами перший– останнійстворює експресивнопідкресленезначення "єдиний",бо "семантичнавідстань" міжцими антонімамив тексті практичнодорівнює нулю:це і початок,і кінець, тобтощось єдине.
Однапротилежністьперетворюєтьсяв другу і в тексті:"Ви нас на свійповертаєтеслід Підсумківмудрих… Ібезсумнівноювірою в те, Котре,залишене літому спадок, З тлінуна памолодьперецвіте"(1969, 59). Тотожністьпротилежностейтлін –памолодьпредставленаяк реальність,бо пов’язаназ "безсумнівноювірою" в силувесни. У такомуконтекстіпідкреслюєтьсяне протиставлення,а зближення,перехід протилежностейодна в другу.
Зіставлення.Зустрічаємоу Муратоватакож контрастнеантонімічнезіставлення:"То нам майбутніті бої Тодіздавалисятакими, Як зараз– в полум’ї ідимі" (47). Ця модельпозначенаособливимвиявом експресивноїознаки, бо обидвакомпонентимають однаковеспрямування:тоді– як зараз.Зіставляючипротилежності,автор досягаєконцентраціїдумки саме наантонімічномуобразі: читачзосереджуєувагу на тому,що зіставляють(а якими ж боїбули тоді?).
Абовізьмімо іншийтекст: "…Героїнаших колисковихЖивуть колоантен телевізійних.І прижилисьдо їх тремтіньнервових,Як до топольбезвітряноспокійних"(302). Антоніминервовий– спокійнийоживляють думкупідкресленимзіставленнямсвоїх полярнихсторін. Цікаво,що антонімічнаопозиція знаходитьсяу порівняльнійконструкціїі тому загальнезначення, якереалізує антонімічнапара нервовий– спокійний,зводиться допорівнянняпротилежностей,до різного родухарактеристиктого, що їх розрізняє(нервові тремтінняантен, безвітряноспокійні тополі).
Як бачимо,головним урозглянутихвище синтагматичнихопозиціях єзначення кон’юнкції,яке в залежностівід характерусинтаксичногота лексичногоконтекстуотримує значеннязіставлення,протиставлення,різкого протиставленнячерез різногороду модифікації(підсилення,запереченняі т.д.).
Чергування.Нерідкозустрічаємов поезіях І. Муратовасинтагматичніопозиції, щовідображаютьпослідовність(чергування)дій: "Вибагливийвогонь: то жеврієвін тихо, Тополум’ямзроста,то зовсім погаса"(1980, 27), "Вітер легкопереноситьНа шлях завоїснігові, То їхзрівня,то перекосить,То нагромаджуєнові" (55). Із фрагментіввидно, що однадія не можевідбуватисяодночасно здругою, вонавиключає другу,але можливапісля неї: спочаткузрівня,а потім нагромаджує;спочатку полум’ямзроста,а потім погаса.Головне в такійопозиції несам факт, щопозначаєпротилежність,а зображенняпослідовності,чергуванняпротилежностей.
Диз’юнкція.ПоезіїІ.Муратовавластиве такожуживання антонімівдля вираженнясемантичнихвідношеньпротилежностііз значеннямдиз’юнкції.У поезіях Муратовавиявлено диз’юнкціюдвох типів:розділювальна(сильна) диз’юнкціята з’єднувально-розділювальна(послаблена)диз’юнкція.Під послабленоюрозуміютьдиз’юнкцію,при якій необхіднийвибір одногоіз взаємовиключаючихчленів відношення[Кондаков, 1971, 131;Новиков, 1973, 107]. Тобтоантоніми “утворюютьархісему, зякої виключаєтьсявсе, що складаєспецифікукожного поняттяі зберігаєтьсяїх загальнезначення”[Лотман, 1972, 81]. Присильній диз’юнкціїподібна трансформаціянеможлива, томущо зміст реченьстає іншим.Розділювальнадиз’юнкціяреалізуєтьсятоді, коли члениопозиції виключаютьодин одного[Новиков, 1973, 108].
Прикладамисильної диз’юнкціїв творах І.Муратоваможуть бути:"То я, панове,надмажорний?А ліру – геть?І геть – красу?..Мені замовкнуть?Чи плекатиЧужі слова?"(383), Наді мною, надгаєм..., Щось незримешугає..., І віщує,віщує Або –мир.Або – смерть"(130). Зміст і ритмікапершого уривкапереконуютьчитача в тому,що ліричнийгерой не вагаєтьсяу виборі – чизамовкнути,чи плекатислова,у нього одна-єдинапозиція. У другомуфрагментіантонімічнийконтраст створюютьповторюванісполучники(або мир,або смерть).Така синтагматичнаопозиція маєзначення підсилення,що підкреслюєвзаємовиключаючіначала. Антонімічніслова мир– смертьу Муратованабуваютьзначенняконтрадикторнихзавдяки диз’юнкції,яка не передбачаєнейтралізаціївідношеньпроміжнимчленом. Трансформаціяантонімів –характернариса поезіїІ.Муратова,пов’язана здинамічнимтемпераментоммитця.
Приклади,які демонструютьпослабленудиз’юнкцію,показують, щосемантичнівідношеннячленів такоїопозиції наближаютьсядо з’єднувальнихвідношень(кон’юнкції),бо відмінністьпонять у такихконтекстахнейтралізується:"Чернігівськігармати, Виславачи неславаДля правнучихстоліть?" (338), "Коливін це відчув– увечерічи вранці?На з’їзді, натрибуні чи всадку..." (389). В обохтекстах зазмістом зберігаєтьсязагальне значенняантонімів.Увага зосереджуєтьсяна виборі славачи неслава;увечерічи вранці.Цікаво, щоЛ.О.Новиковвідношенняз’єднувально-розділювальноїдиз’юнкціїі кон’юнкціївважає “синонімічними,але не тотожнимисемантично,бо у перших навідміну віддругих яснішевиступає напередній планзначення зіставлення”[Новиков, 1973, 108]. Томуу першому прикладіможлива трансформаціятипу: слава чинеслава (і) слава і неслава.Кожне із понятьслава –неслававтрачає своюспецифіку,протилежностінейтралізуються.Інтонаційноу тексті відчуваєтьсявідтінок сумніву:“Чернігівськігармати, вислава чи неслава...”Звернімо увагу,що у другомуприкладі опозиціяувечерічи вранцібільш схиляєтьсядо розділювальнихвідношень звідтінкомбайдужостіі тому синоніміяз контекстомз’єднувальногозначення неможлива.
Отже,конструкціїз сильною та з послабленоюдиз’юнкцієюу Муратова неможна інтерпретуватиоднозначно,а слід розрізнятиінтонаціюз’єднання,протиставленнячи зіставлення,бо різні семантичнівідношеннявідображаютьрізні смислидиз’юнкції.
Оксиморон.Особливоївиразностіу поетичніїмові І. Муратованабуває оксиморон.За СЛТ, “оксиморон– стилістичнафігура, в якійпоєднуютьсяпротилежніза змістом,контрастніпоняття, щоспільно даютьнове уявлення”[СЛТ, 1985, 165]. Характерноюособливістюоксимороналінгвістиназивають“неповну, неяскравуантонімічністьйого компонентів”,“фокус, перехрещенняі взаємопроникністьпротилежностей”[Халиков, 1982, 100;Новиков, 1973, 253].Антонімічніпоняття, щологічно виключаютьодне одного“зустрічаютьсяй у виглядісловосполучення,й у виглядісловотворчоїконструкції”[Степанова,Фляйшер, 1984, 225].
Найбільшвиявлені впоетичній мовіМуратова оксиморони– міжчастиномовніантоніми. Надумку М.М.Халікова,цей тип антонімічногоспіввідношенняслів, що утворюютьоксиморон,“відкриваєбезмежні можливостісинонімічноговаріюваннякомпонентівоксиморона”[Халиков, 1982, 100]. Так,у поезіях Муратованайчастішезустрічаємослова, що маютьпротилежнізначення, якіпоєднуютьсяяк означуванеі ознака, тобтоодно з явищ єознакою другого:"Нам требазнищити страхіття,Щоб окупилосяв віках Невічненаше довголіття"(1969, 6), "На хвиляхсонячних симфоній,Краплина бурянихгармонійУ оркестровомустрою" (20), "Звідкритоговікна, Вересневийсвітлийсмуток,Не випитий додна" (52), "Але безнього й дняпрожить не хочуя... Без болюзолотогоза незвіданим"(111), "І з лютеранськихкірх кричалиБеззвучнимкрикомнам на страх..."(59), "Хто злічивби відданихметі... Тиходомівпасткизолоті"(116), "О, таким же,таким будьнавік, неповторнеповторення"(141), "Плачте, моїнестрашнібармалеї,Плачте сльозами,наївнідияволи!"(163), "Напевно, втім і є жорстокадобрість,Щоб вічно насманив далекийобрій..." (174), "...Абихоча б на митьВ солодкихпазурах їїпобути" (179), "Чогоя жду? Яких іщепрекраснихкатастроф"(297), "У стотисячнийраз неймовірністьПритулю начедобрузмію"(356), "Таке збіговисько– сам чорт йомуне рад: Модернихмертвихдуш ряснийконгломерат"(273).
Слідсказати, щосполученняантонімів у“чистому вигляді”в оксимороні,як, наприклад,неповторнеповторення,у поета зустрічаєтьсядуже рідко, які в мові взагалі.Як видно зрозглянутихприкладів, увзаємодіїпротилежностейв оксиморонівиникають новівідтінки смислу,нові, більшмісткі значення.В основі такихоксиморонівлежать асиметричніопозиції, бов кожній оксимороннійструктурі одиніз компонентівмістить додатковийвідтінок значення,що послаблюєабо посилюєзначення другого:"А що було вмоїй торбині,В отій чарівнійдомовині?"(20), "І вірити, ізнати, що назавшеМені судивсясвітлийцей полон."(26).Сполучення чарівнадомовина,світлийполоннесумісніяк складовічастини у звичайномумовленні, алев поезії, утворюючинове поняття,є основоюекспресивногоефекту. Іменникидомовина,полонсамі по собімають негативно-оціннезначення, та,поєднуючисьз позитивнозабарвленимиприкметникамичарівна,світлий,набуваютьнового, позитивноговідтінку.
Великавиражальнасила концентруєтьсяі в оксимороннихсловосполученняхтипу: "Любов’юсплетені вінки...Зотлівши,світятьсянетлінно"(98), "І раптом згасаєневгасне,Стає своїмчасомневчасне"(138), "П’ю з дитячихочей Живинузаповітноготрунку"(157), "Коли обмеженняприходять Донеобмеженихсердець, Шаленізгадки колобродять,До прірви кличутьнавпростець"(1980, 156), "В ту ж митья відчую, Щовід щастявмираю"(171), "Прости, матусю.Помираю. У пекліюдиного раю"(261), "Він на німомуклавесині Собій богам беззвучнограв"(297), "Яке це щастя– Плакативід щастя"(393). У підкресленихсполученняхвідбуваєтьсятаке тіснезіткнення двохпротилежнихявищ, що особливовиразно виступаєїх несумісністьі разом із тимвиникає щедодатковийсмисл, відсутнійпри простомупротиставленні.
Отож, упоетичномумовленні І.Муратоваоксиморон єодним із поширенихзасобів образності.Він глибокорозкриває сутьпозначеногов його складномупротиріччі,а також особливостітемпераментупоета.
Різночастиномовнаантонімія.Оскільки ми торкнулисяпитань антоніміїрізних частинмови в оксимороннихсполученнях,то слід сказати,що спостереженнянад мовою поетичнихтворів І.Муратовапоказують, щопротиставляютьсяі утворюютьпротилежнісмисли словарізних частинмови у поетане тільки воксимороні.У І.Муратоваз його контрастнимсприйманнямсвіту дужечасто використовуєтьсяпротиставленнязначень сліврізних частинмови з метоюпосиленняконтрасту. Томуми, розглядаючифункції антонімічнихслів, розглянемоі такі конструкції.
У художньомутексті вживаютьсяпоряд із одночастиномовнимиантонімамирізночастиномовні,які є явищеммовлення, а немовної структури.
Приймаючиподану Є.М. Міллеромструктуруміжчастиномовнихзасобів вираженняпротилежності[Миллер, 1990, 66], виділяємов поезії І.Муратоватакі типиміжчастиномовнихопозицій:
1) новіантонімічніодиниці і новіантонімічніопозиції, якіодночастиномовнуантонімію неутворюють:"Безжурнийчи охопленийжурбою,Не знаючи тебе,я завжди знав:я твій... Стою,як є – я весьперед тобою"(38), "І думаєш: невсім щаститьдожити До мудроїпрощальноїпори, Коли зминулимднем вище не квити, Авже його женутьсучасностівітри..." (137), "Підбомбами непадав на ріллю;Тоді ще я дививсяв очі зрячіМатусі, що засліплау війну" (173). Антонімічніодиниці безжурний– журбою,минулийдень – сучасність,зрячі –засліпла можливі тількив міжчастиномовнійантонімії, бослова необмежених,зрячі, безжурний,минулий одночастиномовнуантонімію неутворюють;
2) новіопозиції зантонімічнимисмислами, якіутворюютьопозиції зіншими антонімічнимисмислами: "Щобміцно у спільнубудову Лягли,як надійніцеглини, І подвиг,і ділобуденне,І наші гарячісерця" (36), "Я зате, щоб на земліВсе родючепліднилось,Щоб у мороці-імліВсе яснерозвиднілось"(1980, 154), "А в юності,давно по цьомусхилу... Чи вдячнібудемо йому?Скажи, подумай,мила: На митьоце? На довгідні?" (75),"Хіба й собів осіннє полум’яЖбурнути юньлипневих снів?Ронити цвітпри сонцій поночі"(175). Антонімічніодиниці цієїгрупи утворюютьтакі антонімічніопозиції: сонце– поночі(вдень – вночі);морок-імла– ясне(тьма – світло);мить –довгі дні(мить – вічність);подвиг– діло буденне(свята – будні);
3) опозиції,що мають відповідностів одночастиномовнійантонімії:"Вночія ждав приходудня,А вденьбезсоннимиочами Шукавна полі тіньнічну"(47), "Воістинувоскрес, немовросою вмився...Обрав старийяк світ єдинийсимвол віри:Безсмертя– яко смертнийвічний дух"(125), "Ми – добрі.Не маємо злості,Уміємо щиропрощать" (75), "Аяк всохнеш? Про це я не думаю!Ще ж такий молодийз мене паросток,Не до смуткумені, не до старості"(139), "Не надивлюсь,не намилуюсь,Як гай зимовийзанімів. Він– спокійввесь, а я –хвилююсь"(84). Дані антонімічніопозиції реальномають відповідніїм одночастиномовнімолодий– старість(старий – молодість);добрі –злості(добро – злі);спокій– хвилююсь(хвилювання– заспокоююсь);вдень- –ічну (вночі– денний); безсмертя– смертний(смерть – безсмертний).
Дослідженнятворів І.Муратовапоказує, щосеред протиставлень,вираженихрізними частинамимови, у нихнайчастішезустрічаютьсяантонімічніопозиції, щоутворюютьприкметникита іменники(десь 70%), рідше– прикметникита дієслова,іменники тадієслова, іменникита прислівники,і зовсім мало– прислівникита прикметники.Як бачимо,міжчастиномовнаантоніміяпредставленау поета різноманітнимиопозиціяминомінативниходиниць.
Такіантоніми єсвоєріднимбудівельнимматеріаломпри описі розвиткуподій: "Юрбаглухо гуде.Говорить Забутийпророк: – Я живий.Я помер.Все довколишнє– тільки уява"(271). Антонімічнесполученняприкметникаі дієсловаживий-померскладають нібикаркас, основуопису сценизустрічі народуз лжепророком,який завдякирізночастиномовнимантонімамрозкриває переднами свою справжнюсутність – цеживий мрець,це мара, це те,чого насправдіне існує. Різкепротиставлення,вираженеміжчастиномовноюопозицією,єдино можливийприйом у цьомутексті, якийдає можливістьавтору розкритисуперечливусутність “Забутогопророка” івідкрити людямправду пронього.
Абовізьмімо іншийобразно-емоційнийфраагмент:"Щороку, щолітаі сухо,і зливи,І ясно,й туманно,і все по-новому,І все наче вперше..."(245-246). У цьому фрагментівзаємодіютьдві антонімічніпари сухо– зливи,ясно –туманно,які працюютьна створенняодного образу– літньогопейзажу. Першапара – антонімирізні частинимови (прислівникта іменник),вони задаютьритм усьомутекстові, координуютьнапрямок думки.Поет вживаєзамість одночастиномовнихантонімівсухо-вологоопозицію сухо– зливи,яка має іншийантонімічнийсмисл, більшконкретний,образний іопоетизований.Наступна параантонімів ясно– туманнопідсилює йуточнює попереднєпротиставлення.
Найчисельнішоюантонімічноюопозицією, якбуло вже зазначено,є опозиціяіменник – прикметник.У поета такіпари позначенівисокоюемоційно-експресивноюенергією, якувони передаютьусьому текстові:"Щоб міцно успільну будовуЛягли, як надійніцеглини, І подвиг,і ділобуденне,І наші гарячісерця" (36). У віршіконтрастуютьіменник подвигі сполученняділо буденне,бо перший умові не маєодночастиномовногоантоніма. ЗаСУМ, “подвиг– важлива своїмзначенням дія,вчинок, здійснюванийу важких, небезпечнихумовах; героїчний,самовідданийвчинок” [СУМ,1975, т.6, 736]. Отже, найвищаекспресивнаточка текстузосередженав контрастномуобразі подвиг– діло буденне,який і визначаєфункціональненавантаженнятексту.
Такимчином, міжчастиномовніантоніми, якзасіб мовноговираженняпротилежнихявищ, у поетичніймові І.Муратовазаймають значнемісце, бо саметака антоніміядає змогуписьменниковіпри відсутностіодночастиномовногоантоніма повноі глибоко розкриватисуперечливіявища абопротилежності,які перебуваютьу протиборствіі взаємодії.Підсумовуючи,можна зробитиі більш загальнийвисновок, щоміжчастиномовнаантонімія єодним із мовнихвиражень суперечностіяк універсального,всезагальногопринципу розвитку.
Здійсненийаналіз зображувальнихфункцій різнихконтрастнихопозицій, щовластиві поетичніймові І.Муратова,дає право зробитипевні узагальнення:
1) найбільшпоширенимявищем, за допомогоюякого поетдосягає яскравогостилістичногозабарвленняантонімічнихопозицій, єантитеза(нерозгорнута,розгорнута,структурноскладна), якаможе виступатиу поета як засібреалізаціїекспресивно-переносногозначення слів,служити обрамленнямцілої тематичноїгрупи антонімів,характеризуватиградацію якоїсьякості чизакономірностіабо градаціюназв часовихі просторових;
2) в антонімічнихтекстах поетареалізуютьсятакі види семантичнихвідношень(значень), як:
а) кон’юнкція(антонімічнаєдність), яказнаходитьвираження упоета за допомогоюсполучникаі (й), що підкреслюєдеякі із значеньі об’єднуєпротилежностів одне ціле(віки й хвилини),і заперечнихчасток не, ні(ані), що підкреслюютьвідсутністьчітко вираженоїознаки чи дії(ні жити – нівмерти);
б)охопленнявсього класупредметів,розділенихна протилежності.Такі конструкціїв І.Муратовахарактеризуютьздебільшогобезмежністьчасу і простору(ера (безмежність)– мить);
в) суперечність(поєднанняпротилежнихначал), що базуєтьсяу поета на оцінномухарактерізначень переважноприкметниковихантонімів(світлі й скорботні);
г) взаємнеперетворення,тотожністьпротилежностей,що дає змогуз’єднатипротилежностів щось єдине.Особливо виділяютьсяу поета прикметниковіопозиції (перший– останній);
д) зіставлення,яке досягаєу поета особливовисокої концентраціїв порівняльнійконструкції(тоді – як зараз);
е) чергування(послідовність),що у письменникавиявляєтьсяпереважно вдієслівнійантонімії йпідкреслюєтьсясполучникомто (то зрівня– то нагромаджує);
є) диз’юнкція(сильна і послаблена),антонімічнийконтраст якоїв І.Муратовастворюютьздебільшогоповторюванісполучники(або) – або, (чи)– чи (або мир –або смерть);
3) одниміз поширенихзасобів образностів поетичнихтворах І.Муратоває оксиморон,що зустрічаєтьсяпереважно впоєднанніозначуваногой ознаки (беззвучнийкрик, невічнедовголіття);
4) широкевикористаннярізночастиномовнихантонімів, щодають можливістьособливо глибокорозкрити сутністьпозначеногов його складномупротиріччі –одна із стильовихознак І.Муратова.Такі антонімиу поета поділяютьсяна три типи:
а) антонімічніопозиції, якіне утворюютьодночастиномовнуантонімію(зрячі – засліпла);
б) антонімічніопозиції, якіутворюютьконструкціїз іншими антонімічнимисмислами (подвиг(свята) – ділобуденне (будні));
в) антонімічніопозиції, щовідповідаютьодночастиномовнійантонімії(безсмертя –смертний, добрі– злість).
Найчисельнішоюрізночастиномовноюопозицією впоетичній мовіІ.Муратова єопозиція прикметник– іменник.
При аналізістилістичнихфункцій синоніміву поезіях І.Муратоваговорилося,що в поетичномутворі має важливезначення нетільки семантикаслів, а і способиїх введенняв художнійтекст. Це положеннястосуєтьсяі антонімів.Поетична майстерністьІ.Муратовавиявляєтьсяне тільки внових смисловихзв’язках антонімічнихслів у тексті,а і в способахїх введенняв текст.
Одниміз поширениху поета прийомівє уживанняантонімів зантонімічнимиепітетами зметою посиленняпротиставлення:"Неокупноюціною мирнівижили човни,І туманні низовиниЙ радість першоїстеблини, Й сумосінньогозела" (340). У наведеномутексті антонімічніепітети-означенняперший –осінній(оказіональнезначення "останній")підкреслюютьантитезу радість– сум.Антоніми-означеннястворюютьнавколо антитезипевний семантичнийореол, якийконкретизуєїї мовне значення,крім того,антонімічніепітети надаютьсиметрії поетичнійструктурі.
Іншийфрагмент демонструєвзаємодію вжене однієї, акількох парантонімів зпарою антонімічнихепітетів: "Щобза любовмої коханідрузіІ за ненавистьнедругилукаві,Над тілом бездиханнимстоячи, По щиростіридалиі раділи"(34). Протиставленнядрузі –недруги,любов –ненавистьзв’язуєтьсяв тісний вузолантонімічнимиепітетами-означеннямикохані– лукаві і разом вонипідсилюютьконтраст явища,що відбувається.Наступна антонімічнапара паронімівридали– раділи вносить концептуальнурозрядку втекст і надаєйому завершеності.
Другимспособом включенняантонімів утекст у поезіяхІ.Муратова єантонімічнийпаралелізм.Відомо, що паралелізм– “тотожне чиподібне розташуваннямовних елементів,однакове розташуванняподібних членівречення в двохчи більше сусідніхреченнях, умежах віршованоїстрофи, якістворюютьпоетичну фігуру”[СЛТ, 1985, 178].
Візьмімотакий приклад:"Я бачив горе,а співав прощастя,Я чув “рятуйте”,а кричав "ура!"(81). З тексту видно,як одна антонімічнапара горе– щастя підкреслюєтьсядругою “рятуйте”– “ура!”, симетричноюпарою. Такийантонімічнийпаралелізмпідсилюєпротиставлення,увиразнюєсуперечність.
Характернимдля стилю Муратоває сполученнякількох антонімічнихпар, які узгоджуютьсяза смислом іконотацією.Серед них частозустрічаютьсяіменниковіпари, які служатьдля організаціїтексту – початок-кінець:"Коли кордонисвітлай тьмистираються,Пірнає місяць,золотий карась,У плеса туману,щоб сонцюдать дорогу..."(176). Антонімічнапара світло– тьмапочинає текст,а пара сонце– туманзакінчує його.Обидва антонімічніряди складаютьградуальніантоніми, лексичнізначення якихдосить близькі.З поезії видно,що смисл другоїантонімічноїопозиції доповнюєсмисл першої,яка, в свою чергу,втілює в собіфілософськийзадум твору:світло й пітьмапротилежні,але разом ізтим перебуваютьу залежності(посилюєтьсясвітло – зникаєпітьма).
У поезіяхІ.Муратовавиділяютьсятакож симетричніі несиметричнііменниковіантонімічніпари, що стоятьпоруч і підсилюютьпротиставністьявищ, які вониназивають: "Щобсю ніч в нерівномудвобої Розпачуй надії,світлай тьмиЗірку провіднуперед собоюБачили у темряві,як ми" (1980, 173), "І незнаю: де мійспокій? Де шукатирівновагу? Убезвітрі,у згасанніЧи в горінні,в круговерті"(147).
Поєднанняприслівниковихі прикметникових,прислівниковихі дієслівнихантонімічнихпар дає змогуавторові повнішерозкрити суперечностілюдськогобуття: "Що –завтра?Ниніправийберег крутоІ з лівим,низовим, стаєна прю" (1980, 112),"Бараки.Табір.Поле чисте, Нестать наньому, анісісти, Бовздовжі впоперек– дроти" (59). Першийфрагмент демонструєтісну взаємодіючасових реалійзавтра– нині ізкоординаційними– лівий– правий.Тут відбуваєтьсязлиття часуі простору.Другий – сполученняантонімівконкретноїдії нестать – анісісти іантонімів, щовказують напричину цієїдії вздовж– впоперек(дроти). Такеінтегруваннянадає текстовідинамічностій експресивності.
Слідвідзначити,що І.Муратовнадає перевагусполученнюдвох дієслівнихантонімічнихпар, як-от: "Творю,руйную,мучусьі люблю,І не спинюсь,аж поки серцемстихну" (178), "ОНерінго! Ногимогутні твоїТвердо стоятьна землі..., Тутплачуть,сміються,кохають,Вірять, ненавидять,творять" (104).Нагнітаннядієслів, середних антонімічних,створює враженнядинаміки, руху,емоційногонапруження.Дієслівніантоніми творю– руйную,мучусь– люблю,плачуть– сміються,кохають– ненавидятьцементуютьтекст, підкреслюютьєдність рухуі віддзеркалюютьтемпераментпоета.
Особливістьмови І.Муратова– нанизуваннятрьох і більшеантонімічнихпар з метоюпідсиленняпротиставлення.Поет вживаєодну пару антонімів,але йому здається,що цього замалодля контрасту,і він додаєдругу, чим створюєекспресію, апотім вплітаєв тканину творуще одну антонімічнупару, щоб завершитиантонімічнийакорд, як, наприклад:"Куди ви – ужиттячи в потойбічність,В земнебуття чив морокинірвани,Наївній мудрі,як думки провічність, Пустельнихжахів свідки-каравани?"(144). Текст пронизуютьтри пари антонімів,серед яких двіпари слів-антонімів(життя –потойбічність,наївні– мудрі)і одна параантонімічнихсловосполучень(земнебуття –морокинірвани).Перші дві антонімічніпари між собоюсинонімічні(життя – земнебуття; потойбічність– мороки нірвани),тому вся цяантонімічно-синонімічнаконструкціямістить у собівисокийемоційно-експресивнийзаряд. І тількизавдяки третійантонімічнійпарі (наївні– мудрі)виникає розрядканапруги в тексті.
Антонімічніпари, як і синоніми,можуть створюватив поезіях І.Муратоваампліфікаційніряди. Явищеампліфікаціїспостерігаємов наступнихпоетичнихрядках, де поетнагромаджуєдекілька антонімічнихрядів, нанизуєїх один на одного,дбаючи про те,щоб висловлюванадумка сприймаласяв усій повнотіконтрасту:"Доброі Злов тривозі важу,Гріхий розгрішенняземне, Братерстваміць ісилу вражу,І вічне,й те, щогеть майне"(323), "Ось почулаі до причалуповернула: Доних – відомих,не відомих,До друзіві до ледьзнайомих,До пустотливихі серйозних,До невразливихі нервозних,Слоноподібнихі тендітних –До всіх своїхдвадцятилітніх"(89). Із цих текстіввидно, що нагнітаннякількох парантонімівпідсилюєхарактеристикуявища, створюєвраження великогозагалу. Вживаннятаких лексичнихструктур, доскладу якихвходять триі більше антонімічніпари, надаєоповіді семантичноїнапруженості,робить текстмісткішим,сприяє створеннюритму поезії.
Підсумовуючи,зазначимо, щодля поетичногостилю Муратовахарактерно:
уживанняантонімів зантонімічнимиепітетами, щопідкреслюєпротиставлення(недруги лукаві– друзі кохані);
використаннятакої поетичноїфігури, якантонімічнийпаралелізм,з тією ж метою(бачив горе –співав прощастя, чув "рятуйте"– кричав "ура!");
ампліфікація,нанизуванняантонімічнихпар, що посилюєконтраст явища(відомі – невідомі,друзі – ледьзнайомі, пустотливі– серйозні,невразливі –нервозні,слоноподібні– тендітні);
уживаннясинонімічно-антонімічнихблоків з метоюстворенняконцептуальноїнапруги чирозрядки (життя(земне буття)– потойбічність(мороки нірвани)).
МовуІ.Муратова неможна вивчатитільки статично,бо в його мовіпереплітаютьсярізні мовно-стилістичнізасоби. Зокремаце помітно там,де в антонімічнізв’язки вступаютьсиноніми. Такіантонімічно-синонімічнівзаємозв’язкиу художніхтворах поетахє не спорадичнимявищем, а зустрічаютьсяпостійно. Цеодна із стильовихознак поезіїІ.Муратова.
На взаємодіюміж синонімічнимиі антонімічнимивідношеннямивказувалосьнеодноразово[Шмелев, 1973, 134-135].
На думкудослідників,семантичнізв’язки синоніміві антонімівнайбільш відчутнопостають увзаємодії двохпротилежнихСР [Иванова,1982, 48], об’єднанихопозиційнимизв’язками.Ф.П. Філін зцього приводузазначив:“Синонімічніі антонімічнівідношення– два важливихвиди семантичнихзв’язків сліву рамках тієїчи іншоїлексико-семантичноїгрупи...” [Филин,1982, 237]. Але це особливовиявляєтьсяв художніхтекстах.
Оскількисинонімія іантонімія тіснопов’язані, томіж ними існуєскладна системазалежностей.Так, В.М.Русанівськийзвертав увагуна те, що “синонімічнийряд слів разомз антонімамидо кожногочлена рядуутворює семантичнеполе, яке межуєз іншими семантичнимиполями, частковой накладаєтьсяна них” [Русанівський,1991, 3]. Про те, що слова,які складаютьсемантичнеполе, пов’язанірізного родувідношеннями,відмічав Ф.П.Філін.Дослідникхарактеризувавїх, як відношення"синонімії,антонімії,всякого родууточнення,диференціаціїй узагальненняблизьких читотожних значень"[Филин, 1957, 536]. Л.О.Введенськавважає, що“взаємодіютьантоніми зсинонімаминасампередтоді, коли члениодного рядусиноніміввступають вантонімічнівідношенняз одним якимосьабо з усімасловами другогоряду” [Введенская,1971, 14].
Як ужезазначалося,для мови ІгоряМуратова характерневживання водному текстіі синонімів,і антонімів,що створює, такби мовити, дваряди нагнітанняі тим самимпідсилює образ.
Частішеза все поетвикористовуєзв’язок антоніміїз синонімієюяк спеціальнийобразний прийом:"Я короля оспівувавтак гучно, Щостав багатієміз жебрака...,Я короля звеличувавтак часто, Щодо душі припалапідла гра"(181). У цьому текстісиноніми оспівував– звеличувавобрамляютьопозицію багатій– жебрак,тобто антонімічнийряд розділяєсинонімічний,що дає змогукожному із цихлексичнихзасобів чітковиконуватисвої функції:синоніми заміщуютьодин одного,щоб уникнутиповтору в невеликомуфрагменті, ав антонімічномуряді спостерігаємо,як одна протилежністьвиходить зіншої, чимпідкреслюєтьсяконтраст явища.
Характернедля поезійІ.Муратова івживання поручдвох рядівсинонімів іантонімів:"Вагались,як і я, в жорстокійтворчій тиші,Терзались,як і я, у гомонахжиття" (1980, 154), "Заніч блага:"Помстіться,рідні, а мертвихвідплатіть,живі!"(50). В обох прикладахдієслівнісиноніми вагались– терзались,помстіться– відплатітьвиконуютьфункцію уточнення,а пов’язаніз ними антонімитиша –гомін,мертві– живіпідсилюютьемоційну образністьтексту.
Цікавітакож прикладивзаємодіїсинонімів іантонімів, якіпоєднуютьсяз такою стилістичноюфігурою, якповтор: "Захмелію,згадаювсе прикре,болюче,лихе...В’янесад мій і зновуцвіте...Ах, забуду,забудувсе прикре,болюче,лихе!"(151). Таке нагромадженняантонімів ісинонімів(згадаю– забуду,в’яне –цвіте;прикре– болюче – лихе)письменниквикористовує,щоб виділити,звернути увагучитача на головне– стражданняліричногогероя. А повторантонімічногослова забудута синонімівприкре– болюче – лихедопомагаєповніше відобразитицей схвильованийі напруженоемоційний станліричногогероя. Особливоївиразностітекстові надаєкільцевийсинонімічнийповтор (прикре– болюче – лихе),який починаєі закінчуєфрагмент.
Знаходимоу поета і такіконструкції,які утворюютьсинонімічно-антонімічнийтрикутник, щодає змогу стислоі виразно розкритиконцептуальнийзміст поезії:"Овіяний тривогою,журбоюЧи радістюрозбудженийкажу: Любов донього в серцізбережу..." (1980,157), "Вночі, колиспить все спокійне,наїдене,сите...Я чую, ...як світпотрясаютьмогутнім воланнямголодні"(112),", "Найкращавсохлаяблуня моя, Аще ж торік наній буялацвіть! Квітуєвсе. А яблунямоя Одна в садкубезрадісностоїть" (141). Яквидно з поезій,антоніми, яквершини трикутників,допомагаютьвиявити і розрізнитизначення синонімічнихслів: журба,тривога – радість;наїдене, сите– голодні; буяє,квітує – всохла.
Складнепереплетінняантонімії ісиноніміївідбуваєтьсяі в наступномутексті: "Непорушневістря полудневе.Чом же так суворо,а не втішно?Буряно,бентежно,а не ніжно?Не дрімотнов тиші, а турботно?"(131). Тут спостерігаємосвоєріднийпаралелізмтрьох антонімічнихрядів суворо– втішно;буряно,бентежно –ніжно;дрімотно– турботно,які вступаютьміж собою щей у синонімічнівідношення.Так, вимальовуютьсядва СР: суворо– буряно – бентежно– турботно;втішно– ніжно – дрімотно.У наведеномуприкладі антонімічніслова не тількиутворюють“власну”мікросистему,але й включаютьсяяк одна із основнихкоординат узагальну схемутематичноїкласифікаціїлексики, вступаючиу тісний органічнийзв’язок ізсинонімамитієї ж тематичноїгрупи.
Залежністьміж антонімієюі синонімієюособливо чіткопроступає, колирозглянутивертикальвірша: "Відспогадів насерці завждисмутно:Отут– було... І там– було... О, хочби як було сутужной скрутно,–Хай буде з коренящодня новестебло І плідна нім новий,щоб мали праволюди Сказати:"Тутвже є, А там– ще буде!" (140).
Вертикаль:
смутно
Отут
там
сутужно скрутно
кореня
плід
Тут
там
Або:"Вже й сили брак– а серце прагнезвершень, Вжей ніч твоя – адух волієкрил! Напевно,в тім і є жорстокадобрістьБуттяі мрій– ревнивоїрідні, Щоб вічнонас манив далекийобрій Ізалишавсь увічнійдалині"(174).
Вертикаль:
прагне
воліє
жорстокадобрість
Буття мрій
далекийобрій
далині
Проаналізувавшизв’язок синоніміві антоніміву поетичнійтканині творівІ.Муратова,можна констатувати,що цей зв’язоквиявляється:
у загальнихзакономірностяхуживання синоніміві антонімів:поет частішевикористовуєряди синоніміві ряди антонімічнихпар, рідше окремісинонімічніпари й окреміантонімічніпари;
у широкомувикористанніі в синонімах,і в антонімахконтекстуальнихсинонімів іантонімів:коли одно слововиступає влексичному(словниковому)значенні, івоно наводить(індукує) відповідносинонімічнечи антонімічнезначення наінші синонімічнічи антонімічніслова;
у включеннідо ряду синонімівабо антонімівслів, які не єсинонімамичи антонімами,але завдякисинонімічномуабо антонімічному“зараженню”,індукції значеньстають ними.
Дослідженняантонімів упоетичнійтканині творівІ.Муратовапереконує, щоце один ізнайважливішихмовних засобів,який дозволяєрозкрити сутністьпозначеного,“схопити”протилежностів їх діалектичнійєдності.
Беручидо уваги семантичній граматичніознаки антонімічнихслів, найбільшвиявленимиу розглянутихнами поезіяхє такі типиантонімів:
антоніми-квалітативиі координативи(антоніми, щовиражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять) (близько80%);
антоніми-комплементативи(антоніми, щовиражаютькомплементарність)(близько 10%);
антоніми-контративи(антоніми, щовиражаютьпротилежнуспрямованістьдій, ознак чивластивостей(близько 10%).
Найпродуктивнішимі найрізноманітнішимза тематикоюу поета є класантонімів –квалітативівта координативів,бо саме цей типантонімівутворює ядроантонімії. Цейклас включаєсім тематичнихгруп, які представляютьантонімічніопозиції, щовиражаютьградуальнуякісну контрарність,і одну тематичнугрупу, якупредставляютьантонімічніопозиції, щорепрезентуютьпротилежністьосновнихкоординаційнихпонять.
У межахтематичноїкласифікаціїантонімів цьогокласу превалюєперша група,утворена ізантонімічнихслів, що позначаютьпсихічні тафізіологічніхарактеристикилюдини та їїстану. У тематичнихгрупах виділяютьсяопорні антонімічніобрази, середяких домінуютьщастя – горе,любов – ненависть,день – ніч, мить– вічність.Антоніми-квалітативита координативиу різних текстахутворюють різнісемантичніполя і, як показуєдослідження,експлікуютьфундаментальніпоняття нетільки матеріального,а й духовногосвіту світу.
Меншпродуктивнимиу І.Муратоває антоніми-комплементативи,які за лексико-граматичнимиознаками поділяютьсяна три розряди:іменникові,прикметниковіта прислівниковіантонімічніпари. Поет дужевдало використовуєособливістькомплементарнихантонімів(розмежовуватиознаки) длятворення експресивнихопорних образів-контрастів:життя – смерть(живий – мертвий,безсмертний– смертний); правда – кривда;війна – мир;поразка – перемога,які пробуджуютьдію уяви у читачів,динамізуютьоповідь.
Ще меншчисленнимиу поетичнихтворах І.Муратоває клас антонімів-контративів,до якого входятьдієслова, щореалізуютьвекторнупротилежність.Антоніми-контративиу поета виявляютьсяв п’яти тематичнихрозрядах. Середних центральнемісце посідаєтематичнагрупа, що позначаєсоціальніявища, взаємовідносинилюдей у суспільстві,оскільки виражаєборотьбу добраі зла, честі ібезчестя, тобтовсе, що становитьбольове полепоезії І.Муратова.
Ознакоюстилю письменника,що зумовлюєпідкресленоемоційне баченнядійсності, євживанняконтекстуальнихантонімів.І.Муратов нецурається такзваних “загальних”антонімів, щовже стали фактамимови (вогонь– крига) і творитьнові контекстуальніантоніми (мир– смерть, ненавидів– ждав), що підкреслюємовну майстерністьпоета і особливостісприйманняним світу.
У функціональномуплані антоніми,використаніМуратовим,реалізуютьсемантичнівідношенняпротиставлення,зіставлення,кон’юнкції,диз’юнкції(сильної іпослабленої),чергування,перетворення,всеохоплюваності,суперечності.Поет надаєперевагу семантичнимзначеннямпротиставлення,кон’юнкціїі диз’юнкціїяк таким, щодають змогунайяскравішевідобразитиконтрастнісмислові відношення.
Найуживанішийхудожній засібпротиставленняу поета – антитеза,як проста(нерозгорнутаі розгорнута),так і складна.Ця важливастилістичнафігура створеназа рахунок нетільки лексичнихантонімів, алей контекстуальнихі міжчастиномовних.Антитеза упоета виступаєяк засіб реалізаціїемоційно-експресивногозначення слів.Уживання водному великомупоетичномуфрагментікількох парантонімів, якіутворюютьантитезу,характеризуємову поезійІ.Муратова.
Значнемісце в поезіїІ.Муратовапосідає оксиморон,який, як відомо,відзначаєтьсявеликою виражальноюсилою. Оксиморону Муратоваутворює новівідтінки смислуі є важливоюскладовоючастиноюекспресивностійого поезій.
Антоніміярізних частинмови у митцяпредставленатрьома типамиміжчастиномовнихопозицій, рівнихміж собою укількісномувідношенні.До найтиповішихмоделей міжчастиномовнихантоніміввідносимоантонімічніопозиції, щоутворюютьприкметникита іменники.Як засіб вираженняпротиставлення,така антоніміябільш повнорозкриваєдинамічнунатуру автора.
Використовуваннярізних способіввведення антоніміву текст: ампліфікації,нагромадженняантонімічнихпар для посиленняконтрастуявища, антонімічногопаралелізмудля підкресленняпротиставлення,уживання якантонімівсинонімічнихслів, уживанняантонімів зантонімічнимиепітетами,введеннясинонімічно-антонімічнихблоків дляконструктивноїорганізаціївірша, для вираженнявнутрішньогонапруженнячи розрядки– особливістьмови І.Муратова.
Одна ізстильових ознакпоезії І.Муратова– антонімічно-синонімічнівзаємозв’язки.Найбільш характернимдля мови поетає вживанняпоруч двох ібільше рядівсинонімів іантонімів,введення втекст синонімічно-антонімічнихтрикутників,використаннясинонімічногота антонімічногоповтору.
Мова поезійІ.Муратовабагата й різноманітна,як і його життя,відображенев творчості.Разом із країноювін пройшовскладний шлях,переживаючиїї злети й падіння,вболіваючиза її долю,відбиваючижиття, своєсприйманняйого від молодечогозапалу дофілософськихроздумів зрілоговіку. Цей складнийшлях знайшоввираження нетільки в ідейно-тематичномуй емоціональномузмісті поезій,а і в мові.
Поетичнемовлення І.Муратовадуже багате:воно вміщуєскладні йбагатоманітнісловниковіглибини українськоїлітературноїмови другоїполовини ХХстоліття, ічисті джереланароднопоетичноїмови та мовиукраїнськоїлітературиХІХ – ХХ століть.
Крізьсучасну лексикунауки, культури,техніки у поетапросвічуєтьсянародна першоосновайого поетики.Посьменниквикористовуєрізні способипоетичногоосвоєння фольклорнихджерел: включенняв поезію пісенноготексту, використаннясюжету народноїпісні, трансформаціяпісенноготвору, введеннянародної символікив новий семантичнийконтекст, поєднаннятрадиційнихфразеологізмівз новітньоюінтелектуальноюлексикою, вживаннярелігійноїлексики табіблійноїсимволіки длястворенняоригінальнихпоетичнихобразів.
Інтелектуальніасоціаціївиявляютьсяв літературнихремінісценціях,які органічновливаютьсяв авторськийтекст, зокремаіз "Слова ополку Ігоревім",Т.Г. Шевченка,О.С. Пушкіна,І.П. Котляревського,П.А. Грабовського,М.М. Коцюбинського,О.П. Довженка,П.Г. Тичини.
Своєрідністьмови поезійІ.Муратоваполягає нетільки в багатствісловниковогоскладу, а і вспособі йоговикористовуваннявідповідноне тільки допредмета зображення,а й до психічногоскладу поета,зокрема йогопсихічноготипу й темпераменту,які позначеніпристрасністюй динамізмом.
У поетичномумовленні цезнаходитьвираження впобудові тексту,у способі включенняв текст тих чиінших мовнихелементів. Так,вираженнюемоціональногосвіту поетавідповідаютьлексико-морфологічніповтори, переважнодієслівно-іменникові;порівняння,серед якихвиділяютьсяпредикативніпорівняльніструктури(повні і неповні),структури зорудним порівняльним,безсполучниковіі семантичноускладненіпорівняльніконструкції;індивідуально-авторськіметафоричнісловосполучення.
Більшостітворів поетапритаманневикористовуванняабстрактноїта іншомовноїлексики напозначенняпсихічнихякостей чистанів людини.
Характерноюознакою індивідуальногостилю І.Муратоває його словотворення,зокрема морфологічнінеологізми,що включаютьприкладки такомпозити-прикметники.Відзначаютьсяоригінальністютакож афіксальніновоутворенняі прислівниковіоказіоналізми.
Особливостіпсихічногоскладу поетазнаходятьвиявлення вбагатстві йспособах уживаннясинонімів.
Якщооцінювати мовнеявище з лінгвістичногопогляду, тотреба відзначити,що в поезіїІ.Муратовапереважаютьсинонімиідеографічноготипу.
З поглядусемантикипривертаютьувагу синоніми(у тому числій контекстуальні),що позначаютьявища внутрішньогосвіту людини:почуття, настрої,переживання.
У поетичнихтворах І.Муратовасиноніми, якмовний засіб,виконують усіп’ять основнихфункцій, аледля стилістикицього поетанайбільш характерніфункції уточнення(диференціації),заміщення тапротиставлення.Серед них кількісновиділяєтьсяфункція диференціації,оскільки вонадає можливістьвиразити найтоншісемантичні,стильові йемоційно-експресивнівідтінки поняття.
Одна ізстильових ознакпоезії І.Муратова– широке використаннярізних стилістичнихспособів введеннясинонімів утекст. Однакпоет надаєперевагу дистантномута рамочномуспособу розташуванняслів.
Визначальноюрисою поетичногомовлення І.Муратоває вживаннятрьох і більшесинонімічнихслів у СР. Частопоет вплітаєв тканину творудекілька такихСР.
Поетичномумовленню І.Муратовавластивийвисокий ступіньантонімічностілексичнихзасобів, оскількиантоніми якзасіб експресивноговираженняпочуттів ідумок відбиваютьсвоєрідністьпсихічногоскладу поета.
За семантикоюй граматичнимиознаками впоезії І.Муратовадомінуютьантоніми, щовиражаютьградуальнуякісну протилежністьі протилежністькоординаційнихпонять. Середних привертаютьувагу антоніми,що входять досемантичноїгрупи на позначенняпсихічнихякостей людини.
Оцінюючистилістичніособливостівживання антонімів,слід відзначити,що поет надаєперевагу тим,які найяскравішевідображаютьконтрастнісмислові відношення– протиставлення,кон’юнкцію,диз’юнкцію.Найуживанішимхудожнім засобомпротиставленняу поетичномумовленні І.Муратоває антитеза, яказавжди у поетасупроводжуєтьсяекспресивнимкомпонентом.
Динамізмособистостіписьменниказнаходитьвиявлення ів способахвикористовуванняантонімів. Дляпідкреслення,посиленняпротиставленняпоет вводитьу текст три ібільше антонімічніопозиції, цимсамим створюючиампліфікаційніряди.
Уживаннясинонімічно-антонімічнихблоків длявираження чизняття концептуальноїнапруги – однаіз характернихознак поетичногомовлення І.Муратова.
Такимчином, можнапідсумувати,що висока частотністьсинонімічнихта антонімічнихмовностилістичнихзасобів у мовіпоезії І.Муратова,які надаютьможливістьрозкрити всюглибину й діалектичнуєдність контрастивнихдумок, є проявоммогутньоготемпераментупоета.
Муратов І.Вибрані поезії:У 2-х томах.– К.:Дніпро, 1972.– 385 с.
Муратов І.Надвечірніптахи. Вірші1967-1968 років.– К.:Радян. письменник,1969.– 253 с.
Муратов І.Поезії.– К.: Радян.письменник,1980.– 286 с.
Муратов І.Твори: У 4-х томах.Т.І.– К.: Дніпро,1982.– 415 с.
АпресянЮ.Д. Английскиесинонимы исинонимическийсловарь // Англо-русскийсинонимическийсловарь.– М.:Русский язык,1988.– С.500-543.
АпресянЮ.Д. Избранныетруды. Том І.Лексическаясемантика.Синонимическиесредства языка.–М.: Школа "Языкирусской культуры".Издательскаяфирма "Восточнаялитература"РАН, 1995.– 472с.
АпресянЮ.Д. К проблемесинонима // Вопросыязыкознания.–1957.– №6.– С.67-74.
АпресянЮ.Д. Лексическаясемантика.Синонимическиесредства языка.– М.: Наука, 1974.–367с.
АрнольдИ.В. Стилистикасовременногоанглийскогоязыка (стилистикадекодирования).–Л.: Просвещение,1973.– 303с.
АхмановаО.С., Натан Л.Н.,ПолторацкийА.И., ФатющенкоВ.Н. О принципахи методахлингвостилистическогоисследования.–М., 1966.– С.7-8.
БаженовН.М. Современныйрусский литературныйязык.– К.: Рад.школа, 1954.– С.85-93.
БаллиШ. Французскаястилистика.–М.: Изд-во иностр.л-ра, 1961.– 394с.
БахтинМ.М. ТворчествоФрансуа Раблеи народнаякультурасредневековьяи Ренессанса.–М.: Прогресс,1965.– 404 с.
БережанС.Г. Семантическаяэквивалентностьлексическихединиц.– Кишинев:Штиинца, 1973.–372с.
БертагаевТ.А., Зимин В.И.О синонимиифразеологическихсловосочетанийв современномрусском языке// Русс. язык вшколе.– 1960.– №3.–С.5-6.
БілодідІ.К. Про порівняльнустилістикусхіднослов’янськихмов // Теоретичніпроблеми лінгв.стилістики.–К.: Наукова думка,1972.– С.3-21.
БлумфилдЛ. Язык. Переводс английского.–М.: Прогресс,1968.– 607с.
БрюггенВ. На передньомукраї // Прапор.–1972.– №7.– С.91-101.
БрюггенВ. Ворог – байдужість// Звичайнийхліб мистецтва.Літературно-критичністатті.– К.: Радян.письм., 1969.– С.189-200.
БудаговР.А. Введениев науку о языке.–М.: Просвещение,1965.– 492с.
БулаховскийЛ.А. Введениев языкознание.Часть ІІ.– М.:Учпедгиз, 1953.–С.44-45.
БулаховськийЛ.А. Нариси ззагальногомовознавства.–К.: Рад. школа,1955.– 307с.
ВасильевЛ.М. Современнаялингвистическаясемантика.–М.: Высшая школа.,1990.– 175с.
ВащенкоВ.С. Про становленняй самовизначеннялінгвостилістикияк науки //Українськанародна лексика.–Дніпропетровськ:Вид-во Дніпропетров.ун-ту, 1973.– С.129-135.
ВащенкоВ.С. Стилістичніявища в українськіймові.– Харків,1958.
ВащенкоВ.С. Українськасемасіологія:Типологіялексичнихзначень.–Дніпропетровськ:Вид-во Дніпропетров.ун-ту, 1981.– 68с.
ВведенскаяЛ.А. Словарьантонимоврусского языка.2-е издание, испр.и доп.– Ростов-на-Дону:Изд-во Ростов.ун-та, 1982.– С.7-8.
ВведенскаяЛ.А. Словарьантонимоврусского языка.–Ростов: Изд-воРостов. ун-та,1971.– 166с.
ВиноградовВ.В. Итоги обсуждениявопросов стилистики// Вопросы языкознания.–1955.– №1.– С.60-87.
ВиноградовВ.В. Русскийязык. Грамматическоеучение о слове.– М.: Высшая школа,1972.– 614с.
ВинокурТ.Г. Закономерностистилистическогоиспользованияязыковых единиц.–М., 1980.– С.57-64.
ВинокурТ.Г. Избранныеработы по русскомуязыку .– М.: Учпедгиз,1959.– С.391- 403.
ВинокурТ.Г. Синонимияи контекст //Вопросы культурыречи.– М., 1964.– Вып.5.–С.21.
ВыготскийЛ.С. Мышлениеи речь // Избранныепсихологическиепроизведения.–М.: Изд-во АПНРСФСР, 1956.
ВишенськаН. Мудрістьсерця // Вітчизна.–1965.– №2.– С.210-211.
ГаличО. "І не спинюсь,аж поки серцемстихну" // Українськамова і літературав школі.– 1990.–№9.– С.89-92.
Галкина-ФедорукЕ.М. Современныйрусский язык.Лексика.– М.:Учпедгиз, 1954.–С. 136-140.
ГвоздевА.Н. Очерки постилистикерусского языка.Издание 2.– М.:Учпедгиз, 1955.–С.343-344.
ГвоздевА.Н. Очерки постилистикерусского языка.Издание третье.–М.: Просвещение,1965.– 407с.
ГельблуЯ.И. Способывыраженияантонимичностив современномнемецком языке.Авторефератдисертации… канд. филолог.наук.– Л., 1965.
ГоловинБ.Н. Основы культурыречи.– М., 1980.–С.188-199.
ГолубИ.Б. Стилистикасовременногорусского языка.Учебное пособиедля вузов. Изданиевторое, перераб.и доп.– М.: Высшаяшкола, 1986.– 336с.
ГорнунгБ.Ю. О природесинонимии вязыке и теоретическихпредпосылкахсоставлениясинонимическихсловарей // ВЛ.–1965.– №5.– С.95-99.
ГригорьевВ.П. Поэтикаслова.– М.: Наука,1979.– С.22-137.
ГужваФ.К. Современныйрусский литературныйязык. Часть I.Издание второе,перераб. и доп.–К.: Выща школа,1978.– 247с.
ГумбольдтВ. О различииорганизмовчеловеческогоязыка и влияниеэтого различияна умственноеразличиечеловеческогорода.– Спб, 1959.
ДавыдоваМ.К. Антонимиякак художественно-выразительноесредство вромане М. Шолохова"Поднятаяцелина" // Ученыезаписки Хабаровскогопед. ин-та (сериярусс. яз.).– 1970.–Т.29.– С.150-159.
ДевкинВ.Д. Немецкаяразговорнаяречь. Синтаксиси лексика.–1979.–
С.217-231.
ДевкинВ.Д. Рецензияна книгу: Антонимы(пособие полексике немецкогоязыка) // М., 1969 / Иностр.яз. в школе.–1970.– №2.– С.79-81.
ДідківськаЛ.П., РоднінаЛ.О. Словотвір,синонімія,стилістика.–К.: Наук. думка,1982.– 170с.
Дослідженняз лексикологіїта лексикографії.–К.: Наук. думка,1965.– 271с.
ДятчукВ.В., ПустовітЛ.О. Семантичнаструктура іфункціонуваннялексики українськоїлітературноїмови.– К.: Наук.думка, 1983.– 156с.
ЕвгеньеваА.П. Введение// Словарь синонимоврусского языка.–Т.I.– Л.: Наука,1970.– С.5-19.
ЕвгеньеваА.П. Основныевопросы лексическойсинонимии //Очерки по синонимикесовременногорусскоголитературногоязыка.– М.– Л.:Изд-во АН СССР,1966.– С.4-29.
ЄрмоленкоС.Я. Естетичнаприрода словав народнійпісні // Укр. моваі літ. в школі.–1976.– №7.– С.34-45.
ЄрмоленкоС.Я. Слово, оновленечасом // Культураслова.– К.: Науковадумка, 1976.– Вип.11.
ЄрмоленкоС.Я. Фольклорі літературнамова.– К.: Науковадумка, 1987.– 245с.
ЕфимовА.И. Стилистикахудожественнойречи. Изданиевторое.– М.: Изд-воМГУ, 1961.– С.252-258.
ЖирмунскийВ.М. Задачи поэтики// Теория литературы.Поэтика. Стилистика.–Л., 1977.– С.28-31.
ЖирмунскийВ.М. Общее игерманскоеязыкознание// Избранныетруды.– Л., 1976.
ЖовтобрюхМ.А., Кулик В.М.Курс сучасноїукраїнськоїмови.– К.: Вищашкола, 1972.– 407с.
ЖовтобрюхМ.А. Українськалітературнамова.– К.: Наук.думка, 1984.– 255с.
ЖуковВ.П. Семантикафразеологическихоборотов.– М.:Наука, 1978.–
С.91-97.
ЖуравельН.В. Засіб експресії– антонімія// Культура слова.–К.: Наук. думка,1981.– Вип.20.– С.32-34.
ЗалевскаяА.А. Пониманиетекста какактуальнаяпсихолингвистическаяпроблема //Литературныйтекст: проблемыи методы исследования.–Калинин: Изд-воКалинин. ун-та,1987.
ЗвегинцевВ.А. Замечанияо лексическойсинонимии //Вопросы теориии истории языка.–Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1963.– С.25-40.
ЗвегинцевВ.А. Семасиология.–М.: Изд-во Москов.ун-та, 1957.– 321с.
ЗвегинцевВ.А. Теоретическаяи прикладнаялингвистика.–М.: Просвещение,1968.– 336с.
ИвановаВ.А. Антонимияв системе языка.–Кишенев: Штиинца,1982.– 162с.
ИзардК. Эмоции человека.–М.: Изд-во Москов.гос. ун-та, 1980.–427с.
ІльницькийМ.М. Художнійлітопис часу// Муратов І. Твориу 4-х томах.– К.:Дніпро, 1982.– Т.І.–С.5-18.
ИсаевА.В. К вопросуо соотношениилингвистическогои логическогов учении обантонимах //Научн. докл.высш. школы.Филологическиенауки.– 1972.– №1.–С.49-56.
ИсаченкоА.В. Бинарность,привативныеоппозиции играмматическоезначение // Вопросыязыкознания.–1963.– №2.– С.39-56.
КалашникВ.С. Особливостіслововживанняв поетичніймові.– Харків:Вид-во Харків.держ. ун-ту, 1985.–68с.
КалининА.В. Лексикарусского языка.–М.: Изд-во МГУ, 1971.– С.59-61.
КарауловЮ.Н. Общая и русскаяидеография.–М.: Наука, 1976.– 355с.
КарауловЮ.Н. Русскийязык и языковаяличность.– М.:Наука, 1987.– 261с.
КацнельсонА.І. Вічностій хвилини голоси// І. Муратов.Поезії.– К.: Радян.письм., 1980.– С.3-16.
КиреевА.А. Об антонимах// Русс. яз. в школе.–1954.– №3.– С.10-13.
КлаусГ. Введение вформальнуюлогику.– М.: Изд-воиностр. лит.,1960.
КлименкоН.Ф. Словотворчаструктура ісемантикаскладних сліву сучаснійукраїнськіймові.– К.: Науковадумка, 1984.– 252с.
КлименкоН.Ф., Пещак М.М.,Савченко І.Ф.Формалізованіоснови семантичноїкласифікаціїлексики.– К.:Наукова думка,1982.– 250с.
КлименкоН.Ф. Як народжуєтьсяслово // Мовознавство.–1992.– №3.–
С.20-24.
КлюєваВ.Н. Краткийсловарь синонимоврусского языка.–М.: Учпедгиз,1956.– 279с.
КоваликІ.І. Про типологічнуінтерпретаціюхудожньогослова та виявмайстерностіу Словникумови творівІ. Франка //Українськелітературознавство.–Львів, 1969.– Вип.VII.– С.158-161.
КовальА.П. Практичнастилістикасучасної українськоїмови.– К.: Вищашкола, 1987.– 351с.
КовальовВ.П. Вимовнаекспресіяхудожньоїпрози // Мовознавство.–1973.– №1.– С.31-40.
КовальовВ.П. Виражальнізасоби українськогохудожньогомовлення.– Херсон: Херсонськаміська друкарня,1991.– 125с.
КовальовВ.П. Експресивневикористанняантонімів вукраїнськомухудожньомумовленні // Укр.мова і літературав школі.– 1986.–№9.–
С.48-51.
КожинаМ.Н. Стилистикарусского языка.Издание второе,перераб. и доп.–М.: Просвещение,1983.– 224с.
КолесникГ.М. Мова газетив епоху НТР //Науково-технічнийпрогрес і мова.–К., 1978.– С.93-95.
КомиссаровВ.И. Проблемаопределенияантонимов //Вопросы языкознания.–1957.– №2.– С.49-58.
КондаковН.И. Логическийсловарь.– М.:Наука, 1971.– С.131.
КононенкоВ.І. Стилістичнийаспект синтаксису/ Слово і труд.–К., 1976.– С.117-121.
КузнецМ.Д. Стилистическиефункции синонимов// Ученые запискиІ ЛГПИИЯ. Т.I.–Л.: Изд-во ЛГПИИЯ,1940.
ЛеонтьевА.А. Психологическаяструктуразначения //Семантическаяструктураслова.– М.: Наука,1971.– С.7-15.
ЛисиченкоЛ.А. Антонімив сучаснійукраїнськіймові // Українськамова і літературав школі.– 1976.–№1.– С.26-33.
ЛисиченкоЛ.А. Бесіди прорідне слово:Слово і йогозначення.–Харків: ХДПУ,1993.– 136с.
ЛисиченкоЛ.А. Лексикологіясучасної українськоїмови: Семантична структураслова.– Харків:Вид-во Харків.ун-ту, 1977.– 116с.
ЛисиченкоЛ.А. Лексико-семантичнасистема українськоїмови.– Харків:ХДПУ ім. Г.С. Сковороди,1997.– 129с.
ЛисиченкоЛ.А. Типи синонімівза значенням// Українськамова і літературав школі.– 1973.–№11.– С.58-64.
ЛосевА.Ф. Терминологическаямногозначностьслова и символа// Языковая практикаи теория языка.–М.: Наука, 1978.– С.4-9.
ЛотманЮ.М. Анализпоэтическоготекста.– Л.:Просвещение,1972.– С.81.
ЛурияА.Р. Маленькаякнижка о большойпамяти.– М.: Изд-воМосковскогоун-та, 1968.– С.66-69.
ЛьвовМ.Р. К вопросуо типах лексическихантонимов //Русс. яз. в школе.–1970.– №3.– С.71-76.
МаксимовЛ.Ю. Антонимиякак один изпризнаковкачественностиприлагательных.Авторефератдиссертации… канд. филол.наук.– М., 1958.
МаксимовЛ.Ю. Частицане и приставкане- с краткимиприлагательными// Русс. яз. в школе.–1957.– №2.– С.7-17.
Материалистыдревней Греции.–М.: Госполитиздат,1955.– С.49-53.
МацькоЛ.І. Інтер’єктиваціяв українськіймові // Укр.мовознавство.–1979.– Вип.7.– С.21-27.
МельниковГ.П. О типахдуализмовязыковогознака // Научныедоклады высшейшколы. Филологическиенауки.– 1971.– п.5.
МигиринВ.М. Язык каксистема категорийотображения.–Кишинев, 1973.
МиллерЕ.Н. Антонимияв лексике ифразеологии:На материаленемецкого ирусского языков.–Алма-Ата, 1978.
МиллерЕ.Н. Природалексическойи фразеологическойантонимии.–Саратов: Изд-воСаратовскогоун-та, 1990.– 223с.
Михайлов В.А.Генезис антонимическихоппозиций(антонимия иотрицание).Учебное пособие.–Л., 1987.
Моваі час. Розвитокфункціональнихстилів сучасноїукраїнськоїлітературноїмови.– К.: Науковадумка, 1977.– 237с.
МурзинЛ.Н., Штерн А.С.Текст и еговосприятие.–Свердловск:Изд-во Уральскогоун-та, 1991.– 172с.
МуравицкаяМ.П. Психолингвистическийаспект взаимодействиялексическогов слове // Вопросыязыкознания.–1984.– №5.– С.108-115.
МуромцеваО.Г. Розвитоклексики українськоїмови в другійполовині ХІХ –початок ХХст.– Харків:Вища школа,1985.– 152с.
НикитинМ.В. Лексическоезначение слова(структура икомбинаторика).–М.: Высшая школа,1983.– 127с.
НикитинМ.В. Основылингвистическойтеории значения.–М.: Высшая школа,1988.– 167с.
НечитайлоО.І. Синонімив лексикографії.–К.: Наукова думка,1987.– 131с.
НовиковЛ.А. Антонимияв русском языке.–М.: Изд-во Моск.ун-та, 1973.– 290с.
НовиковЛ.А. Антонимия,ее типы и местов лексико-семантическойсистеме языка //Тезисы докл.научн конф.Вопросы описаниялексико-семантическойсистемы языка.Ч.II.– М., 1971.– С.57-60.
НовиковЛ.А. Логическаяпротивоположностьи лексическаяантонимия.Рус. язык в школе.–1966.– №4.– С.79-87.
НовиковЛ.А. Семантикарусского языка.–М.: Высшая школа, 1982.– 272с.
НовиковЛ.А. Синонимическиефункции слов(семантическаясинонимия) //Русс. яз. в школе.–1968.– №1.– С.11-23.
Общаяпсихология/ Под ред. А.В.Петровского,– М.: Просвещение,1986.– 463с.
Общееязыкознание.Внутренняяструктураязыка.– М.: Наука,1972.– 265с.
ОсипенкоЗ.М. Про сучаснітенденціїрозвитку лексики// Мовознавство.–1981.– №4.
ПаламарчукЛ.С. Лексичнасинонімікахудожнів творівМ.М.Коцюбинського.– К.: Вид-во АНУРСР, 1957.– 92с.
ПалевскаяМ.Ф. Проблемасинонимическогоряда, его граници возможностивыделения доминанты //Лексическаясинонимия.–М.: Наука, 1967.–С.94-104.
ПалевскаяМ.Ф. Синонимыв русском языке.–М.: Просвещение,1964.– 128с.
ПентилюкМ.І. Синонімічнізасоби українськоїмови. // Укр. моваі л-ра в школі.–1977.– №2.– С.76-83.
ПервомайськийЛ. Розчахнутесерце // Про І.Муратова.Літературно-критичністатті.– К.: Рад.письм., 1972.– С.5-37.
ПередрійГ.Р., СмоляніноваГ.М. Лексика іфразеологіяукраїнськоїмови.– К.: Рад.школа, 1983.– С.15-129.
ПетрищеваЕ.Ф. Об эмоциональнойокрашенностислов в современномрусском языке(Опыт лингвистическогоэксперимента)// Развитие лексикисовременногорусского языка.–М., 1965.– С.46-58.
ПетровскийВ.И. О стилистическойдифференциациилексики современногорусского языка.–Львов, 1959.– С.34-43.
ПилинськийМ.М. Мистецькеслово і мова// Мовознавство.–!982.– №6.– С.46-58.
ПилинськийМ.М. Мовна нормаі стиль.– К.:Наукова думка,1976.– 287с.
ПлющП.П. Історіяукраїнськоїлітературноїмови.– К.: Вищашкола, 1971.– 424с.
ПокровскийМ.М. Избранныеработы поязыкознанию.–М.: Из-во АН СССР,1959.– С.82.
ПолонськийР. Незабутніна верховинахдуху // ЛітературнаУкраїна.– 1992.–3 вересня.– С.4.
ПоляковМ. Вопросы поэтикии художественнойсемантики.–М.: Сов. писатель,1978.– 446с.
ПотебняА.А. Из записокпо теориисловесности.–Харьков, 1905.–652с.
ПотебняА.А. Эстетикаи поэтика.–М.: Искусство,1976.– 302с.
ПравдинМ.Н. Анализсодержательнойструктурытекста // Сборникнаучных трудов/ МГПИИЯ им. М.Тореза.– М., 1976.–Вып.103.
Пражскийлингвистическийкружок // ТезисыПражскоголингвистическогокружка.– М., 1967.–74с.
РеформатскийА.А. Введениев языковедение.Издание 4.– М.:Просвещение,1967.– С.95-98.
РодичеваЭ.И. К проблемеантонимии //Семантическиеи фонологическиепроблемы прикл.Лингвистики.–М.: Из-во МГУ,1968.– С.284-296.
РозентальД.Э. Практическаястилистикарусского языка.–М.: Высшая школа,1974.– 352с.
РильськийМ.Т. Передмовадо "Матеріалівдо синонімічногословника українськоїмови" А.Багмета// Вітчизна.–1959.– №2.– С.217.
РубакинН.А. Психологиячитателя икниги.– М.: Книга,1977.
РудяковН.А. Стилистическийанализ художественногопроизведения.–К.: Выща школа,1977.
РусанівськийВ.М. Естетикахудожньогослова // Культураслова.– К.: Науковадумка, 1976.– Вип.2.–С.5-17.
РусанівськийВ.М. Збагаченняі оновленнямови // Укр. моваі л-ра в школі.–1976.– №8.– С.47-57.
РусанівськийВ.М. Семантичнаглибина слова// Мовознавство.–1991.– №2.– С.3-7.
РусанівськийВ.М. Слово в поезії// Рідне слово.–1972.– Вип.6.– С.50-53.
Русскиеписатели оязыке. Хрестоматия/ Под общ. ред.А.М.Докусова.–Л., 1954.– С.377-390.
СеченовИ.М. Избранныефилософскиеи психологическиепроизведения.–М.: Госполитиздат,1947.– 647 с.
СиминаГ.Я. Из наблюденийнад языком истилем романаФ.М.Достоевского"Преступлениеи наказание"// Изучение языкаписателя.– Л.:Просвещение,1957.– С.82-87.
Синонимырусского языкаи их особенности.–Л.: Наука, 1972.– 273 с.
СоколоваН.К. Слово какфактор лирическоготекстообразованияи конституентиндивидуальногопоэтическогостиля. Автореф.дис ... д-ра филол.наук.– Л., 1985.– С.13-18.
СоколовскаяЖ.П. Проблемысистемногоописания лексическойсемантики.–К.: Наукова дума,1990.– 184 с.
СоколовскаяЖ.П. Синонимическиесвязи именприлагательныхсо значениемобобщеннойположительнойкачественнойоценки (На материалесовременногорусскоголитературногоязыка). Автореф.дис ... канд филол.наук.– К., 1970.– 23 с.
СоколовскаяЖ.П. Система влексическойсемантике(Анализ семантическойструктурыслова).– К.: Выщашкола, 1979.– 189 с.
СорокинЮ.А. Психолингвистическиеаспекты изучениятекста.– М.: Наука,1985.
СтепановЮ.С. Методы ипринципы современнойлингвистики.–М.: Наука, 1975.– 696 с.
СтепановаМ.Д., ФляйшерВ. Теоретическиеосновы словообразованияв немецкомязыке.– М.: Высшаяшкола, 1984.– 264 с.
СтепанченкоИ.И. Поэтическийязык СергеяЕсенина (Анализлексики).– Харьков:ХГПИ, 1991.– 189 с.
СтепанченкоИ.И. Стилистическийанализ стихотворенийС.Есенина: Учебноепособие.– Харьков:ХГПИ, 1989.– 107 с.
Сучаснаукраїнськалітературнамова / За ред.А.П.Грищенка.–К.: Вища школа,1993.– 365 с.
Сучаснаукраїнськалітературнамова. Лексикаі фразеологія/ За заг. ред.І.К.Білодіда.–К.: Наукова думка,1973.– 440 с.
Сучаснаукраїнськалітературнамова. Стилістика/ За заг. ред.І.К.Білодіда.–К.: Наукова думка,1973.– 588 с.
ТараненкоО.О. Деякі аспектитеорії синоніміїв плані створеннясинонімічногословника //Мовознавство.–1980.– №3.– С.48-54.
ТараненкоА.А. Языковаясемантика вее динамическихаспектах (Основныесемантическиепроцессы).–Киев: Науковадумка, 1989.– 254 с.
ТарасовЛ.Ф. Поэтическаяречь (типологическийаспект).– Харьков:Выща школа,1976.
ТелияВ.Н. Метафоракак модельсмыслопроизводстваи ее экспрессивно-оценочнаяфункция //Метафорав языке и тексте.–М.: Наука.– 176 с.
ТрубецкойН.С. Основыфонологии.–М.: Из-во иностр.л-ра, 1960.
Українськіписьменникипро літературута мову.– К.: Рад.школа, 1961.– 462с.
УфимцеваА.А. Лексическоезначение. Принципысемиологическогоописания лексики.–М.: Наука, 1986.– 239 с.
УфимцеваА.А. Роль лексикив познаниичеловекомдействительностии в формированииязыковой картинымира.– М.: Наука,1988.– С.110-140.
УфимцеваА.А. Слово влексико-семантическойсистеме языка.–М.: Наука, 1968.–С.190-196.
УфимцеваА.А. Типы словесныхзнаков.– М.: Наука,1974.– 205 с.
ФилинФ.П. О лексико-семантическихгруппах слов// Езиковедскиисследованияв чест на акад.Стефан Младенов.–София, 1957.– С.536-539.
ФилинФ.П. Очерки потеории языкознания.–М.: Наука, 1982.– 336 с.
Філософськіпитання мовознавства.–К.: Наукова думка,1972.– 198 с.
ФридракВ.П. Синоніміяскладних слів// Мовознавство.–1987.– №2.– С.32-38.
ХаликовМ.Н. Оксюморон:уровни текстовойреализациии средстваязыковоговыражения (Наматериаленемецкогоязыка) // ВестникЛенингр. ун-та.№14. История. Язык.Литература.–Л., 1982.– Вып. 3.– С.97-102.
ХованскаяЗ.И. Принципыанализа художественнойречи и литературногопроизведения.–Саратов: Из-во Саратов. ун-та,1975.
ХудяковИ.К. Эмоционально-оценочнаялексика какважнейшеесредство выражениясемантическо-стилистическихконнотаций// Актуальныевопросы лексикии грамматикисовременногорусского языка.–Тула, 1976.– С.33-41.
ЧабаненкоВ.А. Основи мовноїекспресії.–К.: Вища школа,1984.– 168с.
ЧабаненкоВ.А. Теоретичнізасади дослідженняекспресивнихзасобів українськоїмови // Мовознавство.–1984.– №2.– С.11-18.
ЧередниченкоІ.Г. Нариси ззагальноїстилістикисучасної українськоїмови.– К.: Рад.школа, 1962.– 496с.
ЧерчА. Введение вматематическуюлогику.– М.: Изд-во иностр.
л-ра,1960.– Т.1.– С.18-25.
ШанскийН.М. Лексикологиясовременногорусского языка.–М.: Просвещение,1964.– 316с.
ШанскийН.М. Очерки порусскомусловообразованию.–М.: Просвещение,1968.– 246с.
ШанскийН.М. Программакурса "Лингвистическийанализ художественноготекста" // Анализхудожественноготекста. Выпуск1.– М.: Педагогика,1975.– С111-123.
ШапироА.Б. Некоторыевопросы теориисинонимов (наматериалерусского языка)// Доклады исообщенияИнститутаязыкознанияАН СССР.– М., 1955,Т.8.– С.69-87.
ШмелевД.Н. Очерки посемасиологиирусского языка.–М.: Просвещение,1964.– 244с.
ШмелевД.Н. Проблемысемантическогоанализа лексики(на материалерусского языка).–М.: Наука, 1973.– 279с.
ШмелевД.Н. Современныйрусский язык.Лексика.– М.:Просвещение,1977.– 285с.
ЯкобсонП.Я. Психологияхудожественноговосприятия.–М., 1964.
Duchaček O.Precis de semanticque franзais.– Brno: Univ. J.E.Purkynĕ, 1967.– 262p.
FilipecJ. Česka synonimaz hlediska stylistiky a lexikologie.–Praha, 1961.– P.217-223.
Forman M. Antonyma //Rusky jazyk.– 1960.– №5.– C.206-214.
FregeG. Űber Sinn und Bedeutung. // Zeitschrift fьr Philosophieund philosophische Kritik.– 1892.– Bd.100.–P.25-50.
LyonsJ. Introduction to Theoretical Linguistics.– London ets.:Cambridge univ., 1969.– P.460-470.
Palmer F.R.Semantics. A new outline.– M.– Высшаяшкола, 1982.– 111с.
Quintilianus M.Institutio oratoria, ed E. Bonnell.– Lipsial, 1866.–vol.II.– 149 p.
SouleR. A dictionare of English synonyms and synonymous expressionsdesigned as a guide to apt and varied diction.– Toronto ets.:Bantam, 1981.– 528p.
Ullman S. ThePrinciples of Semantics.– Glasgow ets.: Oxford univ., 1959.–P.70-108.
Vincenz A., de. Lesstructures antonymiques. Synchronie et diachronie // Opera slavica.– Gцttingen, 1963.– Bol. IV.– P.233-259.
WaldL. Antonimele оn sistemul lexical // Sistemele limbii.–Bucureşti, 1970.– P.75-84.
АхмановаО.С. Словарьлингвистическихтерминов.– М.:Изд-во "Сов.энциклопедия",1966.– 524с.
АхмановаО.С. Словарьсинонимоврусского языка.–М.: Изд-во "Сов.энциклопедия",1976.– 448с.
ГаничД.І., ОлійникІ.С. Словниклінгвістичнихтермінів.– К.:Вища школа,1985.– 360с.
ДеркачМ.П. Короткийсловник синонімівукраїнськоїмови.– К.: Рад.школа, 1960.– 209с.
Лингвистическийэнциклопедическийсловарь.– М.:Сов. энциклопедия,1990.– 285с.
Літературознавчийсловник-довідник/ За ред. Р.Т.Гром’яка,Л.І.Ковалівата ін.– К.: ВЦ"Академія",1997.– 752с.
ПолюгаЛ.М. Словникантонімів.–К.: Рад. школа,1987.– 172с.
РозентальД.Э., ТеленковаМ.А. Словарь-справочниклингвистическихтерминов.–1976.
Русско-украинскийсловарь синонимов/ Под ред. Н.Н.Пилинского.–К.: Освіта, 1995.–271с.
Словникукраїнськоїмови: В 11-и томах.–К.: Наук. думка,1970-1980.–
Т.І-11.
Філософськийсловник / Заред. В.І. Шинкарука.–К.: Гол. ред. УРЕАН, 1973.– 600с.
Фразеологічнийсловник українськоїмови.– К.: Наук.думка, 1993.– Т.1-2.–984с.
1Примітка.
Тут і даліцитуємо завиданням: МуратовІ. Твори: У 4-хтомах. Т. І.– К.:Дніпро, 1982. Іншівидання позначаютьсяроком.