ЕКСПЕРТНА ПРОФІЛАКТИКА В ОКРЕМИХ ВИДАХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Зміст
1. Експертна профілактика у судово-трасологічних дослідженнях
2. Експертна профілактика у техніко-криміналістичних дослідженнях документів
3. Експертна профілактика у судово-автотехнічних дослідженнях
4. Експертна профілактика у судових пожежно-технічних дослідженнях
Список використаних джерел
1. Експертна профілактика у судово-трасологічних дослідженнях
Засадничими роботами в області трасологічної експертизи продовжують залишатися фундаментальні дослідження Б.І. Шевченко і Г.Л. Грановського. Їх роботи сприяли створенню теоретичного обгрунтування і практично прийнятної класифікації слідів, які вивчаються трасологічною експертизою по механізму дії при обстеженні, мірі вираженості сліду, способу передачі слідом інформації, виду слідоутворення.
Трасологія (від фр. (гасе — слід і грецьк. iоsоs — учення) — розділ криміналістики, який вивчає теоретичні основи слідоутворення, закономірності виникнення слідів, що відображають механізм вчинення злочину, а також розробляє рекомендації щодо застосування методів і засобів вивчення слідів, їх вилучення та дослідження з метою визначення обставин, суттєвих для розкриття, розслідування та попередження злочинів [54,c.155].
У криміналістиці в широкому значенні поняття "слід" розуміють як будь-яке відображення, зміну, зникнення, появу будь-чого на місці події; у вузькому розумінні — як відображення зовнішньої будови одного об'єкта на другому внаслідок їх взаємодії. Тому вчення про сліди в широкому значенні слова називають слідознавством, а у вузькому — власне трасологією.
Теоретичною основою трасології є філософські концепції матеріалістичної діалектики [55,c.7]:
• у світі немає двох однакових речей, тобто кожний об'єкт матеріального світу індивідуальний;
• слід-відображення не може існувати без явища, речі, предмета, який він відображає, тобто якщо є слід, то є й об'єкт, що його залишив;
• під час дії твердих тіл слід-відображення є конформним до об'єкта, з яким контактує тіло.
Індивідуальність матеріальних об'єктів і конформність слідів-відображень дають змогу ототожнювати об'єкт за його слідом (пальця, взуття, каналу ствола на кулі тощо) [57,c.125].
У трасології слід — це матеріальний об'єкт, який відображає зовнішню будову об'єкта взаємодії. Він є відображенням одного предмета на іншому, що виникає внаслідок їх взаємодії. У механізмі взаємодії беруть участь два об'єкти: той, що утворює слід, і той, що його сприймає. Взаємодія може бути контактною та безконтактною, тому й сліди поділяють відповідно на контактні (локальні), що утворюються в місці контакту (наприклад, слід пальця, взуття, знаряддя злому), і безконтактні (периферичні) (пиловий слід від склянки, сліди кіптю поверхні навколо предмета, що був на підлозі в кімнаті під час пожежі).
Причиною взаємодії є будь-яка енергія — механічна, термічна, хімічна, біологічна. Під дією механічної енергії сліди утворюються внаслідок переміщення об'єктів у просторі, відокремлення частини від цілого, поділу цілого на частини, залишкової деформації. Під дією термічної енергії сліди утворюються унаслідок закопчування, обвуглювання, спопеління. Хімічна енергія сприяє утворенню слідів через окислення, розкладання та сполучення. Під дією біологічної енергії сліди виникають внаслідок розмноження, відмирання, розкладання, гниття тканин біооб'єктів [57,c.125].
У криміналістичній літературі наводиться кілька класифікацій слідів, найзагальніша з яких — поділ слідів на три групи:
• сліди-відображення передають зовнішню будову тієї частини слідоутворюючого об'єкта, яка контактує з матеріалом, що сприймає сліди;
• сліди-предмети — матеріальні об'єкти особистого, побутового, виробничого призначення, залишені на місці події чи винесені звідти;
• сліди-речовини — частинки лакофарбових покриттів, потожи-рової речовини, сипких, рідких та газоподібних тіл, які залишаються на предметах на місці події чи зникають звідти.
За видом об'єктів, що утворюють сліди, розрізняють сліди людини, зброї, знарядь, інструментів, виробничих механізмів, транспортних засобів; за механізмом утворення — сліди нашарування, відшарування, локальні, периферичні, об'ємні та поверхневі. Слід нашарування утворюється в результаті відокремлення частинок від об'єкта, і утворює сліди та нашарування їх на об'єкті, який сприймає сліди, Слід відшарування утворюється внаслідок відокремлення частинок від об'єкта, що сприймає сліди [60,c.93].
За зоною взаємодії (контакту) об'єктів сліди поділяють на локальні та периферичні. Локальний слід утворюється в місці контакту,; периферичний — за його межами.
За ступенем деформації поверхні, що сприймає сліди, розрізняють сліди поверхневі та об'ємні. Об'ємні сліди утворюються в разі руйнування об'єкта або його пластичної деформації. Поверхневі сліди поділяються на забарвлені та безбарвні. Забарвлені можуть бути нанесені барвником; вони бувають слідами нашарування та відшарування. Безбарвні сліди утворюються безбарвною речовиною (наприклад, потожировою).
Безбарвні сліди, у свою чергу, поділяються на видимі, маловидимі (слабовидимі), тобто такі, що спостерігаються за певних умов (наприклад, на просвіт при боковому освітленні), і невидимі, тобто такі, які неможливо виявити не тільки візуально, а й за допомогою оптичних засобів (лупи, мікроскопа). Маловидимі сліди виникають на полірованій поверхні (склі, нікельованому металі, полірованому дереві тощо), невидимі — на шорсткій (папері, картоні, фанері, струганому дереві, пофарбованих стінах тощо) [29,c.40-41].
Матеріальні сліди виявляють, фіксують і вилучають під час огляду місця події. Методи та засоби виявлення і фіксації слідів залежать від виду поверхні та матеріалу об'єкта, що сприймає їх. Для виявлення слідів застосовують візуальні прийоми огляду — на просвіт, у косому, розсіяному, затемненому світлі; інструментальні прийоми виявлення слідів — огляд у концентрованих променях світла, з лупою, мікроскопом та іншими приладами; спеціальні засоби для виявлення невидимих слідів — магнітні та феромагнітні порошки, хімічні препарати, випромінювання — ультрафіолетових, інфрачервоних, рентгенівських, радіоактивних, лазерних джерел тощо.
Сліди формуються під час контакту об'єкта, що сприймає слід, з об'єктом, що утворює його, під впливом кількох різноспрямованих сил. У разі статичного контакту об'єкт, що утворює сліди, діє перпендикулярно до поверхні того, що сприймає сліди, а в разі динамічного контакту об'єкт, що утворює сліди, ковзає по поверхні того, що сприймає їх. Унаслідок статичного контакту утворюються статичні сліди (наприклад, сліди рук), а внаслідок динамічного — динамічні (сліди розрізу, розпилу, розрубу, транспортних засобів тощо). Отже, залежно від відносного руху об'єктів під час слідоутворення сліди розподіляються на статичні та динамічні [29, c.40-41].
Об'єктами судово-трасологічних досліджень є сліди рук, ніг та взуття людини; автомобільних, мотоциклетних, велосипедних, тракторних шин, слідів засобів злому та інструментів, закриваючі та контрольні засоби (замки, запори, пломби); сліди зубів та нігтів на пластичних матеріалах; частини розділених предметів та інш.
До ідентифікаційних досліджень можуть проводитись дослідження з метою виявлення слідів на конкретних об'єктах, а також визначення того, чи можна цей слід для ототожнення людини чи предметів.
Основним методом судово-трасологічних ідентифікаційних досліджень є роздільний аналіз й послідовне зіставлення загальних та особистих ознак зовнішньої побудови сліду, що досліджується та досліджуваного об'єкту [30,c.1-9].
За слідами-відображеннями можуть бути ототожнені всі предмети матеріального світу, які мають відносно стабільну структуру, в тому числі й вироби масового виробництва ( взуття фабричного виготовлення, шини, кабельна продукція, ґудзики, пляшки і т.п.)[30,c.1-9].
Не дивлячись на те, що для виготовлення багатьох предметів масового виробництва використовуються ті ж самі агрегати (прес-форми, штампи), кожний предмет в процесі його виготовлення отримує обумовлений випадковими факторами комплекс різноманітних ознак його зовнішньої побудови, який в іншому однотипному предметі не повторюється.
У теперішній час за слідами-відображеннями успішно ототожнюються різні вироби масового виробництва, в тому числі і такі, які ще не знаходились в експлуатації. Якщо ж ці вироби вже знаходились в експлуатації, то вони , окрім випадкових ознак технічного характеру, отримують ознаки експлуатаційного характеру, які також обумовлені випадковими фаторами, що значно полегшує їх ототожнення за залишеними слідами-відображеннями [30,c.1-9].
Завдання експерта у судово-трасологічних експертизах у руслі експертної профілактики доволі різнорідні з огляду на широкий предмет даного дослідження.
У цьому виді дослідження можуть бути виявлені такі обставини, що могли сприяти вчиненню злочину, та надані пропозиції експерта з приводу попередження злочинів :
1. Використання неякісних матеріалів для виготовлення запорів, замків, пломб, що дало змогу злочинцю більш легко проникнути до приміщення чи складу;
2.Використання неякісних штампів для відтиску на пломбах, що призвело до нечіткого відбиття цього штампу, що в свою чергу дає можливість підробки чи повторного використання старої пломби;
3.Заводський брак при виготовленні деталей на заводі (фабриці);
4. Удосконалення агрегатів та іншого обладнання, які використовуються для виготовлення деталей, штампів;
5.Конструктивні дефекти та недоліки в виготовленні замків й інших замикаючих пристроїв;
6.Недоліки маркировки, упаковки та укупорки матеріальних цінностей, які були предметом злочинного посягання;
7.Недоліки в зберіганні та транспортуванні матеріальних цінностей, контроль за їх кількістю та якістю;