Висновок
Попри деякий прогрес, що спостерігається за останні роки у справі протидії різних форм експлуатації дітей в Україні, кримінальне законодавство України належним чином не захищає потерпілих та багато з питань залишаються невирішеними. До них відноситься ідентифікація потерпілих дітей та надання необхідної допомоги у їх реабілітації та реінтеграції, більш тісна співпраця між службами, а також між державами регіону та краще забезпечення виконання законів, що покликані протидіяти попиту на експлуатацію дітей. Потребують розробки методики допитів потерпілих у процесі яких, крім встановлення фактів та обставин вчинення злочину, необхідно насамперед якомога менше травмувати постраждалу дитину, та забезпечити захист прав і інтересів потерпілих як на стадії попереднього слідства, так і в суді.
Список літератури
1) Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р.2) Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р. РатифікованаУкраїною 27лютого 1991 р. 3) Конвенція МОП № 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідаціїнайгірших форм дитячої праці від 17 червня 1999 р. Ратифікована Україною5 жовтня 2000р.4) Кримінальний кодекс України5) Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», 11 липня 2005 р.