Розроблено пропозиції щодо удосконалення:
нормативно врегульованого переліку правових режимів рухомого майна боржника, а саме: запропоновано передбачити можливість обтяження рухомого майна боржника, що належить йому на праві оперативного управління;
механізму безпеки господарських кредитно-банківських зобов’язань, зокрема, запропоновано органічно поєднувати в процесі оцінки безпеки потенційного кредитного зобов’язання традиційні фінансово-економічні методи оцінки кредитного ризику з нетрадиційними розвідувальними заходами виявлення його істинного суб’єктивного відношення до кредиту;
положень норм чинного господарського законодавства, що регламентують забезпечення належного виконання господарського кредитно-банківського законодавства за допомогою державної гарантії, зокрема, розширення кола суб’єктів, котрим може бути надана державна гарантія.
Дістали подальший розвиток положення щодо:
надання банківській установі спеціального господарського статусу, а саме: підкреслено її специфічні господарські особливості, зокрема, наявність спеціальної банківської ліцензії, законодавче обмеження у виборі організаційно-правової форми банку, рівень законодавчо встановленого коефіціенту “адекватності капіталу” та рівню уставного капіталу;
віднесення до істотних умов господарсько-правового договору застави визначення вартості заставленого майна, а в деяких випадках проведення його незалежної експертної оцінки;
необхідність залучення служби безпеки банку вже на початку моніторингу кредитного проекту. Ця служба повинна зробити свої висновки щодо боржника та здійснювати подальший контроль наданого кредиту.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства, які можуть бути використані в законотворчому процесі. Зроблено окремі пропозиції по внесенню змін у Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, інші подзаконні нормативно-правові акти.
Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати безпосередньо в процесі здійснення фінансового моніторингу кредитування суб’єктів господарювання, а також при підготовці методичних рекомендацій кредитних установ щодо організації кредитно-моніторингової роботи.
Практичні результати дисертаційного дослідження використовуються Благодійним фондом сприяння освіти і підвищення кваліфікації у правовідносинах з кредитно-фінансовими установами (довідка № 36 від 27.12.2007 р.).
Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці навчальної та учбово-методичної літератури, у навчальному процесі, а також у науково-дослідній роботі, що пов’язана з розв’язанням проблем правового регулювання кредитування суб’єктів господарювання. Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Луганського державного університету внутрішніх справ при викладанні дисциплін “Фінансове право”, “Господарське право”, “Банківське право” (довідка б/н від 19.06.2007 р.).
Окремі положення і висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер, обумовлюють перспективний вихід на подальші пошуки і розгортання наступних досліджень.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, а також висновки й подані пропозиції базуються на особистому аналізі й критичному осмисленні вітчизняних і закордонних наукових та нормативно-правових джерел, матеріалів договірної та судової практики. Дисертація виконана автором самостійно. Особистий внесок в публікації, що підготовлені в співавторстві з О.А. Бурбело, надається в списку праць, опублікованих за темою дисертації.
Висновки, сформульовані у дисертації, ґрунтуються на матеріалах, зібраних і проаналізованих автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи було апробовано у виступах на: Регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 2003); науково-практичній конференції “Шлях України до економічної безпеки” (Харків, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції “Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи подолання” (Київ, 2005).
Публікації. За темою дисертації автором підготовлено 9 публікацій, з яких 6 – у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 3,7 д.а., з яких особисто здобувачу належать 2,2 д.а.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації складає 164 сторінки комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 286 найменувань та додатки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність та ступінь дослідження проблеми, визначаються мета та завдання дослідження, його методологічна й теоретична основи, розкриваються практичне та теоретичне значення роботи, її новизна, характеризуються положення, що виносяться на захист.
Розділ 1. Загальна характеристика зобов’язань, що виникають у сфері банківського кредитування складається з трьох підрозділів, де детально характеризується поняття господарських зобов’язань, що виникають у сфері банківського кредитування, а також здійснюється аналіз господарських кредитно-банківських правопорушень та системи засобів забезпечення належного виконання господарських кредитно-банківських зобов’язань.
У підрозділі 1.1. “Особливості господарських правовідносин, що виникають у сфері банківського кредитування” досліджується сутність господарських кредитно-банківських правовідносин. Перш за все, з’ясовано, що в них органічно поєднуються приватні та публічні інтереси заради сприяння досягненню суспільного блага. Господарські кредитно-банківські правовідносини повинні максимально сприяти ув’язуванню публічних інтересів суспільства з особистими інтересами суб’єктів банківського кредитування, що спрямовані на матеріальне задоволення власних потреб.
Суб’єктами господарських правовідносин, що складаються у сфері банківського кредитування, виступають виключно суб’єкти господарювання, – кредитор (банківська установа) та позичальник (різноманітні суб’єкти господарювання). Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють сферу банківського кредитування, автор доходить висновку, що кредитор є суб’єктом господарського права зі спеціальним статусом. До специфічних рис банківської установи автор відносить законодавчо встановлюваний мінімальний розмір її статутного капіталу, обмеження щодо вибору засновниками організаційно-правової форми банку, необхідність дотримання банківською установою (зокрема і власниками істотної участі) законодавчо встановленої межі адекватності капіталу тощо.
До специфічних рис господарських правовідносин, що виникають у сфері банківського кредитування, дисертант також відносить дієвий характер юридичних фактів, що знаходить свій прояв в активних діях учасників сфери банківського кредитування, а також відсутність різкого протиставлення прав одного учасника банківського кредитування обов’язкам іншого.
У підрозділі 1.2. “Поняття та види правопорушень, що скоюються у сфері банківського кредитування”зроблено спробу щодо визначення та комплексного загальнотеоретичного аналізу різноманітних правопорушень, що посягають на сферу банківського кредитування. Проаналізувавши низку протиправних посягань на кредитно-фінансову сферу (дисциплінарні, адміністративні, фінансові проступки, кредитно-банківські злочини, цивільні правопорушення) автор доходить висновку, що більшість їх, так чи інакше, тісно пов’язана з порушенням господарського кредитно-банківського зобов’язання.
Дисертант акцентує увагу на тому, що термін “кредитно-банківське правопорушення” досить часто розглядається в юридичній науці як категорія кримінального чи цивільного права. У дослідженні автор головну увагу приділяє аналізу саме господарського кредитно-банківського правопорушення, наголошуючи на тому, що господарське кредитно-банківське правопорушення відповідає загалом родовому поняттю “правопорушення”, має низку специфічних ознак, до яких автор відносить: особливе середовище здійснення правопорушення (господарська діяльність у сфері банківського кредитування, що має форму господарського зобов’язання), суб’єктний склад, факультативність вини тощо.
Проаналізувавши різноманітні протиправні посягання на сферу банківського кредитування та юридичну природу господарського кредитно-банківського правопорушення дисертант доходить висновку про їх тісний взаємозв’язок, відображений у специфічній взаємообумовленості цих протиправних діянь. Факт здійснення конкретного галузевого різновиду протиправного посягання у сфері банківського кредитування може бути причиною скоєння господарського правопорушення. Факт спричинення господарського кредитно-банківського правопорушення, паралізуючи в цілому кредитне зобов'язання, часто є причиною скоєння інших видів протиправних діянь, що посягають на сферу банківського кредитування.
У підрозділі 1.3. “Поняття засобів забезпечення виконання господарських зобов’язань, що виникають у сфері банківського кредитування” проаналізовано загальну структуру забезпечувальних правовідносин у сфері кредитування суб’єктів господарювання, визначено поняття “забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов’язань”. Обґрунтовано необхідність сполучення господарсько-правових засобів зі всіма правозабезпечувальними заходами (методи переконання, примусу й заохочення).