Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцезнаходженням виконують переважно екологічні, естетичні, виховні та інщі функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні.
Усі ліси України є власністю держави.
Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.
Верховна Рада України делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів.
Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування.
З метою раціонального і бережливого користування лісовими ресурсами Лісовим кодексом України введена плата за спеціальне використання лісових ресурсів.
До лісових ресурсів належать:деревина технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.
Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів.
Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів вносять усі суб’єкти підприємницької діяльності-водокористувачі незалежно від форм власності, в тому числі підприємства гідроенергетики та водного транспорту.
Місцеві податки і збори.
Місцеві податки і збори:
1.Готельний збір
2.Збір за прковку автотранспорту
3.Ринковий збір
4.Збір за видачу ордера на квартиру
5.Курортний збір
6.Збір за участь у бігах на іподромі
7.Збір за виграш на бігах
8.Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі н іподромі
9.Податок з реклами
10.Збір за право на використування місцевої символіки
11.Збір за право проведення кіно-і телезйомок
12.Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей
13.Комунальний податок
14.Збір за проїзд по території прикордонних областей з автотранспорту, що прямує за кордон
15.Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі
Отже, основне в податковій політиці на сучасному етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямах:
1.Зниженнязагального рівня податкового тягаря
2.Забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом запровадження інвестиційних пільг
3.Реалізації соціальної спрямованості податкової системи
4.Удосконалення механізмів обчислення і стягнення податків
5.Удосконалення для виконання вищезазначеного правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в Подат- ковому кодексі.
Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі-розширенню їх виробництва вона має поєднуватися з такими заходами:
1.Комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків, через те що власних коштів підприємств недостатньо для проведення серйозної інвестиційної політики в умовах спрвцьованості більшості основних фондів підприємств.
2.Активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності, що дасть можливість власникам і менеджерам отримувати прибутки від виробництва та інвестування і зацікавить їх в інвестуванні коштів.
3.Демонополізацією економики, яка змусить підприємства реагу-
вати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, а розширенням виробництва.
4.Стабілізацією інфляційних процесів, що посилять приваблевість інвестицій.
5.Політичною і правовою стабілізацією, які сприятимуть зростанню впевненості підприємців в майбутньому і стимулюватимуть їх до інвестування в економику.
Податки-це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.
Податкова політика-це політика держави у сфері оподатку- вання, що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей-збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції.
Бюджет-це розпис доходів і видатки держави, підприєм-
ства чи окремої особи на певний строк.
Мито-це податки на імпортні, експортні та транзитні товари.
Акцизний збір-це непрямий податок на високорентабельні товари, що включається до ціни цих товарів.
Податок на добавлену вартість-це непрямий податок, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробницт- ва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення.
Прямі податки-це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку.До них належать:податок на прибуток підприємств і організацій, прибутковий податок з доходів громадян.
Непрямі податки-це податки, які стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі.До них належать, зокрема, податок на добавлену вартість і акцизний збір.
Література.
Климко Г.Н. Основи економічної теорії.-Київ.”Вища школа”-“Знання”,1997.
Головна державна податкова інспекція України.Основи оподаткування в Україні.-Київ.”Укртиппроект”,1998.
Ткаченко Т.:”Податок на прибуток підприємств і прямі зарубіжні інвестиції”//Економика України №4.-Київ.”Преса України”,1998.