Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні (стр. 1 из 3)
Міністерство освіти України
Київський Національний Економічний Університет
Кафедра фінансів
Курсова робота
на тему :
“ Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні “
Виконав : студент 7 групи
4 курсу ФЕФ
Вертелецький Д.Б.
Науковий керівник : Хлівний В.К.
К и ї в 1 9 9 7
П л а н
Розділ 2 Зміни державної політики в Україні щодо оподаткування прибутку юридичних осіб 6
2.1 Особливості обчислення валових витрат 6
2.2 Врегулювання питань сумнівної та безнадійної
заборгованості 7
2.3 Удосконалення системи нарахування амортизації 8
2.3 Перенесення збитків на майбутні періоди - засіб
фінансового оздоровлення підприємств 10
2.4 Недоліки Законодавства з оподаткування прибутку
підприємств 10
Розділ 3 Податок на прибуток як засіб впливу на
ділову активність підприємців 12
Висновки 18
Список використаної літератури 20
На початку формування на Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств знаходилася під значним впливом догм та підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі . Довгий час концепція оподаткування прибутку не зазнавала суттєвих змін .Головні ідеї цієї концепції були наступними :
1. Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва – це нормально , високі ж прибутки підприємств посередників та громадян є аморальними .
2. Основним доходом громадян має бути заробітна платня , яка є майже однаково невисокою для всіх галузей .
3. Амортизація є витратою а не зменшенням податкового зобов’язання
Така політика стала причиною формування ситуації коли :
1. Податок на доходи громадян займав незначне місце в формуванні дох одної частини бюджету держави , а основний тягар був перенесений на підприємства .
2. Громадяни не мали можливості розпочати власну справу ( власних доходів не вистачало , а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців )
3. Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій
Через це на певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм та малих приватних підприємств призвело до того , що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції . Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств , що в свою чергу стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.
Через те ж , що надходження від даного податку завжди займали друге місце за обсягами в дохідної частини держбюджету таке зменшення вимусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів . Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те , що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток , а й витрати виробництва . Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період після чого знову відбулося зниження , що вимусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.
Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств на Україні займає надання пільг. Як правило такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності , а окремим юридичним особам з метою “протекціонізму”. Досвід застосування таких пільг засвідчив , що будь яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів .
Так надання пільг окремим благодійним фондам ( низка указів Президента за 1994 – 1995 роки призвело до згортання ділової активності та монополізації деяких продуктів підакцизної групи . Надання пільг “ чорнобильцям “ ( 1991 рік ) зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами .
Також викликає подив надання пільг або відстрочення податкових платежів для державних підприємств ( березень 1996 року ) через нестачу обігових коштів . Я вважаю , що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства функціонувати , про його фактичне банкруцтво . В дійсності ж держава тягне на собі борги багатьох підприємств не визнаючи їх банкрутами . Без сумніву є підприємства без яких не можливе ефективне функціонування економіки , для них повинна існувати підтримка держави . Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника , залишаючись єдиним комплексом , або бути розпроданими для виплати боргів .
Найбільш парадоксальним є також те що фактично при ставці податку 30 % фактично підприємства сплачують на 10 – 15 % більше . Таке переоподаткування витікало насамперед з наступних правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства :
1. Не дозволялося переносити збитки отримані в поточному податковому періоді на майбутні періоди.
2. Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки по придбанню матеріальних запасів , що будуть використовуватися в майбутніх періодах
3. Не дозволялося вести амортизацію основних фондів невведених в експлуатацію
4. Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший ніж лінійний метод амортизації .
Досі діє правило , що забороняє продаж товарів за ціною нижчою за собівартість , не зважаючи на значне зростання товарних запасів ( зараз вони складають 40 % від ВВП )[1]
Побудова в Україні економіки відкритого типу , розмаїття форм власності та джерел отримання доходів , постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства .
Слід зазначити , що в країнах з розвинутою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок з громадян та податок на додану вартість .Питома вага ж надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна .( від 2 до 15 % ) ( Схема №1). Він в цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів . При цьому існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень .
В Україні спостерігається протилежна ситуація : питома вага надходжень в держбюджеті коливалась в різні роки від 19 до 25 % . В 1996 р. основну частку зведеного бюджету України складав податок на додану вартість ( 21 % ) та податок з прибутку підприємств ( 19 % ) , питома ж вага податку на доходи громадян склала лише 9 % [2]
Орієнтуючись на світові тенденції , які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі був прийнятий Закон України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ””( далі - Закон )
Схема № 1 Структура федерального бюджету США за 1994 фінансовий рік[3]
Розділ 2 Зміни державної політики в Україні щодо оподаткування прибутку юридичних осіб
Принципіально новим в прийнятому Законі є визначення об’єкта оподаткування. У відповідності зі ст.6 оподатковуваний прибуток дорівнює валовим доходам за вирахуванням валових витрат та амортизаційних відрахувань. Це свідчить про перехід до нових стандартів обрахунку фінансових результатів діяльності підприємств на Україні . Це певною мірою викличе деякі складнощі в обліку , бо бухгалтерській облік використовує принцип , за яким ціна товару базується на собівартості і не може бути нижчою за неї . Але я вважаю що нові принципи обрахунку фін результатів це лише перший крок до зміни системи бухгалтерського обліку у відповідності зі світовими стандартами взагалі.
2.1 Особливості обчислення валових витрат
Кардинальних змін зазнав порядок формування та списання витрат виробництва . Тепер ці важливі процеси пов’язані з придбанням ресурсів , а не з їх включенням до ціни товару . Це дозволить підприємствам , які вимушені робити великі запаси для забезпечення безперервності процесу виробництва , підвищити мобільність своїх фінансових ресурсів .
Позитивним моментом у включенні видатків до складу валових витрат є наступне :
1. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з науково-технічним забезпеченням діяльності підприємства , раціоналізаторством та винахідництвом незалежно від того призвели такі заходи до збільшення валових доходів чи ні
2. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з провадженням гарантійних ремонтів та замін проданих товарів , гарантійний термін по яких не завершився але не більше 10 % сукупної вартості реалізованих товарів
3. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з проведенням рекламних та передпродажних кампаній по товарах , які розповсюджує платник податку
4. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з виплатою чи нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями на протязі звітного періоду , якщо такі виплати пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку .
На мій погляд до витрат виробництва слід також було б включити витрати на впровадження прямих інвестицій . Якщо це не прийнятно для держави в повному обсязі то можна було б встановити певну пропорцію по віднесенню витрат на прямі інвестиції до валових витрат .
2.2 Врегулювання питань сумнівної та безнадійної заборгованості
Сумнівні та безнадійні борги підприємств , що давлять важким пресом на економіку України в цілому звернули на себе увагу і законодавця . Нарешті були зроблені логічні висновки , що сумнівна та безнадійна заборгованість може вплинути на прибуток підприємства не тільки з настанням термінів позовної давності , а й значно раніше. Таким чином віднесення зазначеної заборгованості на фінансовий результат діяльності може бути здійснено не по настанню терміну позовної давності , як це було встановлено п. 62 Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні , а раніше , але при дотриманні умов зазначених в статті 12 Закону . Розглянемо такі умови докладніше .