Теория международной торговли

2-й семестр.

1.Міжнароднийрух капіталу.

2.Міжнароднаміграція робочоїсили.

3.Міжнароднівалютно-кредитнівідносини.

4.Міжнароднаекономічнаінтеграція.

5.Міжнароднінауково-технічнівідносини.

6.Інфраструктурасучасних МЕВ.

2контрольніроботи.

Література.

1.МЕВ.Під ред. Жукова.

2.МЕВ.Під ред. Рибалкіна.

3.Красагина.Международныевалютно-финансовыеотношения.

4.М.Пебро.Международныевалютно-финансовыеотношения.

5.Линдерт.Экономикамирохозяйственныхсвязей.

6.Кругман.Международнаяэкономика.

7.Міжнароднівалютно-кредитнівідносини. Підред. Філіпенка.

Міжнароднийрух капіталу.

План

1.Форми вивозукапіталу.

2.Економічніефекти прямихіноземнихінвестицій.

3.Роль ТНК уміжнародномурусі капіталу.

4.Динамікаміжнародногоруху капіталупісля другоїсвітової війни.

Длячетвертогопитання знайти“World Investment Report” (United Nations).

Міжнароднаторгівля неє єдиним видомзовнішньоекономічноїдіяльності.Іншою формоюміжнароднихекономічнихвідносин єміжнароднийрух факторіввиробництва(МРФВ). При цьомуміж МРФВ і МТіснують певнізалежності:

1)Міжнароднийрух факторіввиробництвазаміщає міжнароднуторгівлю товарамиу тому випадкуколи її причиноює різниця взабезпеченостікраїн факторамивиробництва.Припустимо,що капіталонасиченакраїна експортуєкапіталомісткийтовар. При цьомувона вивозитьі капітал, якийрозташовуєтьсяв країнах, депроцентнаставка вища,ніж в данійкраїна. Збільшеннявиробництватовару на експортведе до збільшенняпопиту на капітал,а це в свою чергупризводитьдо зростанняціни капіталу.Якщо зрослаціна на капітал,то власникикапіталу зменшуютьекспорт капіталу,тому що цінана капітал(процентнаставка) навнутрішньомуринку має тенденціюдо зближеннязі світовоюціною на капітал.Отже, можназробити висновок,що експорттоварів заважаєекспорту капіталу.

2)Міжнароднийрух факторіввиробництвадоповнює міжнароднуторгівлю товарамив тому випадку,коли в основіМТ знаходятьсяінші причини,ніж відмінністьу забезпеченніфакторамивиробництва.Якщо забезпеченістькраїн факторамивиробництваі їх ціна однакові,то збільшеннявиробництвакапіталомісткого(експортного)товару ведедо зростанняпопиту на капітал,а це в свою чергуведе до збільшенняйого ціни. Якщовнутрішня цінакапіталувстановлюєтьсявище світовогорівня, то данакраїна здійснюватимеімпорт капіталу.Таким чином,МТ веде до зміниціни на факторивиробництва,а це в свою чергуведе до рухукапіталу міжкраїнами. Вданомувипадку експорттовару стимулюєімпорт капіталу.

3)Міжнароднийрух капіталузаміщує міжгалузевуторгівлю тадоповнюєвнутрішньогалузевуторгівлю вумовах великихвідмінностейу забезпеченостікраїн факторамивиробництва.

Колирівень забезпеченостіфакторами міжкраїнами дужевідрізняється,то кожна країнаспеціалізуєтьсяна виробництвіпевного товару,і міжнароднийрух факторіввиробництвавідсутній. Міжкраїнами можливалише міжгалузеваторгівля.

Колиж розпочинаєтьсярух факторіввиробництва,то обидві країнипочинаютьвиробляти схожітовари, і міжними виникаєвнутрішньогалузеваторгівля

Требасказати, щоколи має місцерух капіталів,то обсяг світовоговиробництвазростає значношвидше ніж заумов існуваннялише МТ.

Якаж відмінністьміж МТ і МРФВ?При МТ країниобмінюютьсялише кінцевимитоварами. ПриМРФВ має місцеміжнароднийрух тих факторів,які використовуєтьсядля виробництвакінцевих товарів.

Требасказати, щоміжнароднийрух капіталуконтролюєтьсяурядом більшжорстко, ніжМТ.

1. Формиміжнародногоруху капіталу.

Існуєдекілька формМРК.

1)Заджереламипоходженнякапіталу насвітовому ринкувиділяютьофіційний таприватнийкапітал.

Офіційний(державний)капітал– це кошти здержавногобюджету, щопереміщуютьсяза кордон, аботі, що приймаютьсяв країну зарішенням уряду,чи міжурядовихорганізацій.До офіційногокапіталу відносятьвсі державніпозики, гранти,міждержавнадопомога наоснові міжурядовихугод. До офіційногокапіталу відноситьсяі капітал міжнароднихорганізацій:МВФ, СБ, ООН тощо.Джереламиофіційногокапіталу єкошти державногобюджету.

Приватнийкапітал –це кошти приватнихфірм, банків,недержавнихорганізаційта установ, щопереміщуютьсяза кордон, абоприймаютьсяз-за кордонуза рішеннямкерівних органівпідприємств.До цієї категоріїкапіталу відносять:інвестиціїза кордон приватнимифірмами, наданняторгових кредитівта міжбанківськекредитування.Джерелом приватногокапіталу євласні чи запозиченікошти приватнихфірм.

2)Захарактеромвикористаннякапітал поділяєтьсяна підприємницькийта позичковий.

Підприємницькийкапітал– це кошти, щопрямо чи опосередковановкладаютьсяу виробництвоз метою отриманняприбутку. Допідприємницькогокапіталу найчастішеможна віднестиприватнийкапітал.

Позичковийкапітал– це кошти,що позичаютьсяз метою отриманнявідсотків.

3)Застрокомвкладеннякапітал буваєкоротко-, середньо-та довгостроковий.

Короткостроковийкапітал– це кошти,вкладені натермін до 1 року.В основномуце – позичковийкапітал.

Середньостроковийкапітал– це кошти,вкладені натермін від 1 до7 років.

Довгостроковийкапітал– це кошти, вкладеніна термін понад7 років.

Середньостроковийта довгостроковий– це в основномупідприємницькийкапітал

4)Заметоювкладеннякапітал буваєу вигляді прямихта портфельнихінвестицій.

Прямізакордонніінвестиції– це кладеннякапіталу зметою придбаннядовгостроковогоекономічногоінтересу вкраїні-імпортерікапіталу. Цейдовгостроковийінтерес забезпечуєконтроль надоб’єктом розміщеннякапіталу. Допрямих закордоннихінвестиційвідноситьсяв основномуприватнийкапітал.

Портфельніінвестиції– це вкладеннякапіталу віноземні цінніпапери, що недають інвесторуправо реальногоконтролюнад об’єктомрозміщеннякапіталу.

Інвестиційнапозиція країни– це співвідношенняактивів, котрізнаходятьсяу розпорядженнікраїни за кордономі активі, якіперебуваютьу власностііноземців вкраїні.

Країни-експортеримають більшеактивів,котрі знаходятьсяу розпорядженнікраїни за кордономніж активи, якіперебуваютьу власностііноземців вкраїні.

Країни-імпортеримають меншеактивів,котрі знаходятьсяу розпорядженнікраїни за кордономніж активи, якіперебуваютьу власностііноземців вкраїні.

Іноземніінвестиціїотримали розвитокв період переходувід світовогоринку до світовогогосподарства(19 - початок 20 століття)

ООНта МВФ відносятьдо міжнароднихінвестицій:

1)вкладаннявласного приватногокапіталу компанійза кордон –капітал філій,які відкриваютьсяза кордоном,а також доляакцій в дочірніхта асоційованихкомпаніях

2)реінвестуванняприбутку закордоном;

3)внутрішньокорпораційніпереводи капіталу.

Допідприємстваз іноземнимиінвестиціямиможна віднестиакціонернічи неакціонерніпідприємства,в якому іноземномуінвесторуналежить більше,ніж 10% капіталу.

Підприємствоз іноземнимиінвестиціямиможе мати 3форми:

Дочірнякомпанія– компанія, вякому іноземномуінвесторуналежить більше,ніж 50% капіталу.

Асоційованакомпанія –компанія, вякому іноземномуінвесторуналежить менше,ніж 50% капіталу.

Філіал– компанія,в якому іноземномуінвесторуналежить 100%капіталу.

Якпоказує практика,найпоширенішимиформами підприємствз іноземнимиінвестиціямиє дочірня компаніята філія.

Прямийінвестор– це державначи приватнаорганізація,фізична чиюридична особа,що володієпідприємствомз іноземнимиінвестиціями.

Середпрямих інвесторівв особливугрупу виділяютьбанки, які можутьбути як посередниками,так і безпосередньозайматисяінвестуваннямвласних фондів.

Причиниіноземногоінвестування.

Головнапричина здійсненняпрямих іноземнихінвестицій– це прагненнярозміститисвій капіталв тій країніі тій галузі,де він будеприноситимаксимальнийприбуток.

ООНпровела дослідженнястосовно причинекспорту таімпорту іноземнихінвестицій.

Причиниекспорту інвестицій.

Середпричин експортуінвестиційна першомумісці знаходитьсятехнологічнелідерство,причому існуєтака залежність:чим вища долявитрат на НДІКР^¹в об’ємі продажкорпорацій,тим більшийоб’єм її експортупрямих інвестиційза кордон; інавпаки. Цеможна пояснититим, що коликорпораціяздійснює інвестиціїза кордон, тозавжди прагнеутримати технологічнелідерство,тобто матиконтроль надтехнологією,які використовуютьсяв її філіях, ітаким чиномотримати конкурентніпереваги.

Надруге місцевийшли перевагив вартостіробочої сили:чим вищий рівеньоплати працівникакорпорації,тим більшийоб’єм експортупрямих інвестицій;і навпаки. Тобтокорпораціїнамагаютьсяотримати більшдешеву робочусилу.

Третяпричина – перевагив рекламі.Чим вища питомавага витратна рекламу впродажах корпорації,тим вищий об’ємекспорту прямихзакордоннихінвестицій,і навпаки.

Четвертапричина – економікамасштабу.Чим вищий розмірвиробництвакорпораціїна внутрішньомуринку, тим більшийобсяг експортупрямих інвестицій,і навпаки. Цепояснюєтьсятим, що тількипісля заповненнявнутрішньогоринку, корпораціїпочинаютьекспансію назовнішні ринки.

П’ятапричина – розміркорпорації.Чим більшийрозмір корпорації,тим більшийобсяг експортупрямих інвестицій,і навпаки.

Шостапричина – ступіньконцентраціївиробництва.Чим вищий рівеньконцентраціївиробництвапевного товарув межах корпорації,тим більшеобсяг експортупрямих інвестицій,і навпаки.

Сьомапричина –забезпеченнядоступу доприроднихресурсів.Чим вище потребакорпораціїв певному ресурсі,тим більшийоб’єм її експортупрямих інвестиційв ту країну, дебагато цьогоресурсу, і навпаки.

Іншимипричинамиможуть бути:

скороченнятранспортнихвидатків;
подоланнямитних обмежень(квот, ліцензій)та митних платежів.

Причиниімпорту капіталу.

Першапричина –технологічнелідерство.Чим вища долявитрат на НДІКРв об’ємі продажкорпорацій,тим більшийоб’єм її імпортупрямих інвестиційз-за кордону;і навпаки.

Надруге місцевийшли перевагив кваліфікаціїробочої сили:чим вищий рівеньосвіти працівникакорпорації,тим більшийоб’єм імпортупрямих інвестицій;і навпаки. Цестосуєтьсявисокотехнологічнихгалузей.

Третяпричина – перевагив рекламі.Чим вища питомавага витратна рекламу впродажах корпорації,тим вищий об’ємімпорту прямихзакордоннихінвестицій,і навпаки.

Четвертапричина – економікамасштабу.Чим вищий розмірвиробництвакорпораціїна внутрішньомуринку, тим меншеобсяг імпортупрямих інвестицій,і навпаки.

П’ятапричина – розміркорпорації.Чим більшийрозмір корпорації,тим більшийобсяг імпортупрямих інвестицій,і навпаки.

Шостапричина – ступіньконцентраціївиробництва.Чим вищий рівеньконцентраціївиробництвапевного товарув межах корпорації,тим менше обсягїї імпортупрямих інвестицій,і навпаки.

Сьомапричина – потребав капіталі.Чим більшапотреба корпораціїв капіталі, тимбільший обсягїї імпортупрямих іноземнихінвестицій.

Восьмапричина – кількістьнаціональнихфіліалів.Чим більшефіліалів маєкорпораціяв межах країни,тим більшийобсяг прямихзакордоннихінвестиціївона імпортує.

Дев’ятапричина – рівеньзахисту національногоринку.Чим вищий рівеньзахисту національногоринку за допомогоюторговельнихбар’єрів – тимвищий рівеньімпорту прямихзакордоннихінвестицій.

Десятапричина – розмірринку.Чим більшийрозмір внутрішньогоринку, тим більшийобсяг інвестицій.

2.Економічніефекти прямихіноземнихінвестицій.

Маємодві країни.Вважаємо, щоєдина причинадля руху капіталі– різна прибутковість.Обсяг капіталу,яким володієперша країна– AK.Обсягкапіталу, якимволодіє другакраїна – AK’.Криві S₁та S₂показуютьзростаннявартісногообсягу виробництвав залежностівід обсягувикористаннякапіталу. Якщоне існує міжнароднийрух капіталу,то перша країнаінвестує весьсвій капіталу власну економіку.Тоді процентнаставка (цінакапіталу)встановлюєтьсяна рівні C(LC). Вдругій країні,якщо вона інвестуєвесь свій капіталу власну економіку,процентнаставка дорівнюєL’D.

Якщонаявний капіталв обох країнахвикористовуєтьсяповністю, тообсяг виробництвав першій країнібуде a+b+c+d+e+f,з них прибутоквласниківкапіталу будеa+f, аb+c+d+e –прибутоквласників іншихфакторів виробництва.Обсяг виробництвав другій країнібуде дорівнюватиk+i+j, зних k+j– прибутоквласниківкапіталу, а i– прибутоквласників іншихзасобів виробництва.

Зграфіку мибачимо, що вдругій країніпроцентнаставка більша,ніж в першій(прибутковістькапіталу вища).

Припустимо,що країни знялиобмеження наміжнароднийрух капіталу.Виходячи зтого, що в країнахвстановленарізна прибутковістькапіталу, частинакапіталу (вобсязі AB)переміститьсяз першої країнидо другої.Прибутковістькапіталу в обохкраїнах будеоднаковою.

Внаслідоктого, що частинакапіталу зпершої країнипереміститьсяв другу, то обсягивиробництватакож зміняться:в першій країніобсяг національного(!) виробництвазросте і будедорівнювати:a+b+c+d+e+f+h,причомуза рахунокнаціональногокапіталу, щозалишивсявсерединікраїни виробляєтьсяa+b+c+dпродукції(валовий внутрішнійпродукт), а зарахунок іноземнихінвестицій– e+f+h.

Вдругій країніобсяг внутрішнього(не національного)виробництватакож збільшився,і тепер дорівнюєk+j+i+g+h+e+f(валовий внутрішнійпродукт), алеза рахуноквласного капіталупершої країнивиробляєтьсяпродукції k+j+i(це і становитьприбуток першоїкраїни і їїваловий національнийпродукт), а зарахунок імпортованогокапіталу –e+f+h (щоі входить внаціональнийпродукт другоїкраїни).

Наслідкамируху капіталує:

1)збільшуєтьсярівень виробництвав кожній країні,а значить ізагальносвітовийрівень виробництва;

2)зменшуєтьсядоход власниківкапіталу впершій країнівнаслідокзниження процентноїставки.

1Науково-ДослідницькіІКонструкторськіРозробки.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка6 із6

МіжнародніЕкономічніВідносини -21.Міжнароднийрух капіталу.

16лютого 2000р.

3. Роль ТНКв міжнародномурусі капіталів.

Міжнароднакорпорація– це формаструктурноїорганізаціївеликої корпорації,яка здійснюєпрямі інвестиціїв різні країнисвіту.

Яквидно із цьоговизначення,головною ознакоюміжнародноїкорпораціїє здійсненнянею прямихміжнароднихінвестиційз країни базуванняв сприймаючідержави.

Країнабазування– це країна, вякій розташовуєтьсяголовний підрозділміжнародноїкорпорації.

Приймаючакраїна(країна-реципієнт)– це країна, вякій міжнароднакорпораціямає філіал,дочірню чиасоційованукомпанію, щостворені наоснові прямихінвестицій.

ЕкономістВернер визначаєміжнароднукорпораціючерез призмудекількохкритеріїв:

1)величинаобороту – якщообсяг продажкорпораціїперевищує 100млн. доларівв рік, то вонавідноситьсядо міжнароднихкорпорацій;

2)їїприсутністьна ринках умінімальнійкількості країн– корпораціяє міжнародною,якщо вона здійснюєсвою діяльністьяк мінімум у7 країнах^¹;

3)природазакордонногофіліалу – якщоціль закордонногофіліалу – цепродаж товару,який виробляєтьсяв країні базування,то така корпораціяне є міжнародною(оскільки філіалвідіграє рользакордонногодистриб’юторатоварів). Такакорпорація,яка має лишевиробничудіяльністьв інших країнах,може вважатисяміжнародноюкорпорацією;

4)величинавідсотку закордоннихпродаж корпорації^².

Міжнароднікорпораціїбувають двохвидів:

1)транснаціональнікомпанії– головна компаніяналежить капіталуоднієї країни,а її філіалирозташованіна територіїрізних країнсвіту;

2)багатонаціональнікомпанії– головна компаніяналежить докапіталу 2-хабо більшекраїн, а філіалирозташованіна територіїбагатьох країнсвіту.

Більшачастина сучаснихміжнароднихкорпораціймає форму ТНК.

Характернимирисами ТНКє:

1)створеннясистеми міжнародноговиробництва,яке розповсюдженесеред багатьохкраїн світу,але контролюєтьсяз єдиного центру;

2)високаінтенсивністьвнутрішньокорпоративноїторгівлі міжфіліалами, якірозташованів різних країнах;

3)відноснанезалежністьу прийняттіопераційнихрішень як відкраїни базування,так і від приймаючоїкраїни;

4)глобальнаструктуразайнятостіі мобільністьперсоналу міжкраїнами;

5)розробка,передача івикористанняпередовоїтехнологіїв межах замкненоїкорпоративноїструктури.

ТНКможуть матиорганізаційно-господарськуструктурутрьох типів:

1)горизонтальноінтегрованакомпанія –таку структурумають компанії-виробникитехнологічноскладної танаукомісткоїпродукції. Цікомпанії оперуютьв галузях, деза допомогоюпатентів, ліцензійнихдоговорів маютьмонопольніпереваги передіншими компаніями;

2)вертикальноінтегрованакомпанія –до цього типувідносятьсякомпанії, щозаймаютьсявидобуткомта переробкоюсировиннихресурсів.Перевагоютакої структуриє можливістьконтролюватиза всіма етапамитехнологічногопроцесу імінімізувативсі ризики;

3)диверсифікованікомпанії –принцип їхфункціонуванняполягає у проведенніоперацій нарізних, відносноізольованихринках. Це даєможливістькомпанії мінімізувативтрати внаслідокзміни кон’юнктуринаціональнихринків в однійіз країн. Крімтого, компаніївиграють зарахунок диверсифікаціївиробничо-комерційноїдіяльності.

Існуютьтеорії, що пояснюютьдіяльністьміжнароднихкорпорацій.Перші з нихз’явилися в50-х роках і грунтувалисяна теорії економікимасштабу. Розглянемоїх на прикладі.

Розглянемомексиканськуавтомобільнугалузь. В Мексицівиробляютьсявсі види автомобілів,і автомобільнікомпанії є восновномуфіліалами чидочірнімифірмами американськихкорпорацій.Тут слід розглянутидекілька питань:

1)Чомуодин і той жетовар виробляєтьсяв декількохкраїнах?

Відповідьна це питаннядає теоріярозміщення:розміщеннявиробництвав тій чи іншійкраїні залежитьвід наявностіресурсів, тобтоцей чи іншийтовар виробляєтьсяв тій країні,де є необхіднікраїни. В нашомуприкладі, автомобілівиробляютьсяв Мексиці тому,що в Мексицівидобуваєтьсяалюміній. Переробкаалюмінію потребуєдешевої електроенергії.

Окрімцього, на розміщеннявиробництвабудуть впливатитранспортнівидатки, перешкоди,які існуютьна шляху торгівлітовари.

2)Іншепитання, чомувиробництвоцього товарув декількохкраїнах здійснюєтьсяоднією і тієюж ТНК? Відповідьна це питаннядає теоріяінтерналізації.

Впершетеорію інтерналізаціїрозробив Коуз,тому її інодіназивають“правиломКоуза”. Справав тому що діяльністьТНК в різнихкраїнах взаємопов’язана:продукціяодного філіалувикористовуєтьсяу виробничомупроцесі філіалув іншій країні.Крім того, управлінняфіліалами можездійснюватисьголовною компанієюз єдиного центру.Виробничізв’язки і зв’язкиуправлінняформують каркаскорпоративноїструктури, адіяльністьТНК направленана те, щоб полегшитизв’язки міжфіліалами,дочірнімикомпаніямита асоційованимикомпаніями.ТНК існуютьзавдяки тому,що такі зв’язкивигіднішевстановлюватив рамках однієїфірми (тобтоформуєтьсят.зв. внутрішньокорпоративнийринок^³).

Еклектична^⁴парадигмаДайнінга (1981 рік).Ця теорія пояснює,на чому грунтуєтьсяуспішна діяльністьТНК. На думкуДайнінга, успішнадіяльністьТНК грунтуєтьсяна 3 передумовах:

1)ТНКповинна матибезперечніпереваги надсвоїми конкурентами,і ці перевагипротягом певногомоменту часуповинні бутинедоступнимидля конкурентів.До таких перевагможна віднести:

а)науково-технічнірозробки, технології,які створюютьсяв межах ТНК іякі є власністюцієї ТНК,

б)досвідорганізаційно-управлінськоїта маркетинговоїдіяльності,

в)індивідуалізаціяпродуктів,тобто наявністьфабричної маркичи торгівельногознаку,

г)великі масштабивиробничо-комерційноїдіяльності,що сприяє зниженнюсобівартостітовару (ефектмасштабу);

д)необхідністьзначних капіталовкладеньдля створеннявиробництвав інших країнах.

2)перевагиінтерналізації:

а)великі витрати,що пов’язаніз підготовкоюта реалізацієюпроектів;

б)відсутністьінформаціїу покупця стосовновартості технології,яка продається;

в)необхідністьконтролю завикористаннямчи перепродажемтовару;

г)можливістьефективногозастосуванняметоду ціновоїдискримінаціїабо перехресногосубсидування(це робитьсяза допомогоютрансфертнихцін);

3)наявністьсприятливихекономічнихфакторів вкраїні, де плануєтьсяорганізаціявиробничогопроцесу:

а)наявністьприроднихресурсів;

б)низька цінаробочої силиале наявністьвисококваліфікованихспеціалістів;

в)наявні обмеженняімпорту.

Механізм,за допомогоюякого ТНК конкуруютьна національнихринках з національнимипідприємстваминазивається«механізмтрансфертнихцін».

Трансфертніціни – це ціни,що використовуютьсяв рамках однієїТНК.

Справав тому, що неіснує законодавства,яке заборонялоб ТНК передаватитовари міжпідрозділамиза трансфертнимицінами (обмежуютьсялише зловживанняцим механізмом).

Трансфертніціни мають двааспекти – внутрішнійта зовнішній.

1)Внутрішнійаспект полягаєв тому, що трансфертніціни виконуютьроль координаторакомерційно-виробничоїдіяльностів межах ТНК.

2)Зовнішнійаспект. Трансфертніціни – це тойінструмент,за допомогоюякого ТНК намагаєтьсякомпенсуватинегативнийвплив зовнішньогосередовища.

Отже,трансфертніціни використовуютьсядля:

1)зменшеннясуми надходжень,що оподатковується.Це можливотоді, коли країнабазуванняприймає рішення,що прибуткита інші формидоходів закордоннихфіліалів неоподатковуютьсядо тих пір, покиці прибуткине переведенона рахунокматеринськоїкомпанії. Якщоставка податкуза кордономнижча, ніж вкраїні базування,то тоді материнськакомпанія зацікавленав переводічастини своїхдоходів в філіали.Таким чиномматеринськакомпанія знижуєціни на експорттоварів тапослуг, що йдутьдо закордонногофіліалу.

2)зменшеннясум сплачуванихподатків, щовстановлюютьсяза експорт чиімпорт. Досягтицього можнашляхом заниженняцін на комплектуючічастини, якіпостачаютьсячерез кордонміж філіаламита головноюкомпанією.

3)подоланняобмежень нарепатріаціюприбутків, щовпроваджуютьсяприймаючоюкраїною з метоюскороченнядефіциту платіжногобалансу. В цьомувипадку товарипостачаютьсяза вищою ціноюдо філіалу-споживачав країні, щозастосувалавалютні обмеження.

4)колинаціональнавалюта країни,куди здійснюютьсяпрямі іноземніінвестиції,схильна дознецінення.

В 1971 роціХерст запропонувавмодель, що описуєситуацію, колиматеринськакомпанія експортуєтовари в країну,де знаходитьсяїї філіал.

Прибутокматеринськоїкомпанії дооподаткування:E_P=S_P+AX+C_P

деS_P –внутрішніпродажі,

AX –експорт дофіліалу, помноженийна трансфертніціни (A –трансфертнаціна, X –обсяг експорту),

C_P– внутрішнівитрати.

Прибутокзакордонногофіліалу: E_H=S_H-AX-C_H

де S_H– внутрішніпродажі,

AX –сума імпорту,що надходитьвід материнськоїкомпанії.

C_H– внутрішнівитрати.

Якщов цю модель мивведемо державубазуванняматеринськоїкомпанії, якавводить податокна доход (T_P),а також приймаючукраїну, якатакож вводитьподаток надоход (1 T_H)та митний тариф(t), то отримаємо:

прибутокматеринськоїкомпанії:E_P=(1-T_P)(S_P+AX+C_P)
прибутокзакордонногофіліалу: E_H=(1- T_H)(S_H-(1+t)AX - C_H)

Якщоми приплюсуємоці два рівняння,то отримаємозагальнийприбуток корпорації.

Спробуймодослідитивзаємозалежністьміж трансфертнимицінами та рівнемподатків. Дляцього виявимовзаємозв’язокміж податкомна доход тамитом:

Лівачастина в цьомувиразі – цевідноснийдиференційнийподаток. Якщовідноснийдиференційнихподаток більший,ніж ставкамита, то тодібудуть використовуватисьвисокі трансфертніціни на експортіз країни базуванняв країну філіалу,тому що економіяпо сплаті податківв країні філіалуперевищуєвиплати помитам.

І навпаки,якщо відноснийдиференційнийподаток менший,ніж рівеньмитного податку,то тоді будутьвикористовуватисьнизькі трансфертніціни тому, щоекономія посплаті митноготарифу перевищуєвиплати поподаткам надоход в країніфіліалу.

В обохцих випадкахТНК буде зловживатитрансфертнимицінами.

Зловживаннятрансфертнимицінами – цевстановленняцін на рівні,що не відповідаєринковим цінам.

Практикапоказує, що чимнижчий рівеньрозвитку країни,тим частішекорпораціїзловживаютьтрансфертнимицінами черезіснуваннявеликої кількостіобмежень нарепатріаціюприбутків,нестабільністьвалюти. Протеіснує такезловживанняі в розвиненихкраїнах. Так,збитки США відзловживаннятрансфертнимицінами оцінюєтьсяв 25 млрд. в рік.

Розглянемопозитивні інегативнінаслідки длякраїн базуваннята реціпієнтубільш детально.

НехайТНК вирішуєвідкрити філіалв іншій країні.Назвемо країнитак: країна А– країна базування,а країна Б –країна-реципієнт.

Позитивнінаслідки длякраїни А:

1)збільшенняекспортнихнадходженьв країні А врезультатіпоставок вкраїну Б обладнання,комплектуючих,сировини, товарів.

2)скороченняімпорту в країнуА різноманітнихресурсів, яківикористовувалисяраніше длявиробництвацих товарів;

3)збільшенняфінансовихнадходженьдо країни А врезультатіпереказу нарахунок материнськоїкомпанії частиниприбутківзакордонногофіліалу, а такожоплати філіаломліцензій тапатентів.

Негативнінаслідки дляплатіжногобалансу країнаА:

1)відпливкапіталу докраїни Б дляфінансуваннястворення тадіяльностіфіліалу в країніБ;

2)скороченняекспорту країниА до інших країн,оскільки цейтовар виробляєтьсяв країні Б;

3)можливезростанняімпорту зарахунок ввозув країну А тоготовару, щовиробляєтьсяв країні Б.

Розглядаючивплив ТНК наплатіжнийбаланс привідкриттіфіліалу в країніБ, слід зауважити,що у короткостроковомуплані позитивнийвплив на платіжнийбаланс маєкраїна Б, а вдовготерміновомуплаті позитивнийвплив має країнаА.

Закордонніінвестиціїможуть матинегативнийвплив на країнуА, коли вониведуть до зменшеннявиробництвав країні А, азначить і дозбільшеннябезробіття.

Слідзауважити, щонегативнівпливи на країнуА існуватимутьлише в томувипадку, якщоринок країниА не насиченийтим товаром,що виробляєТНК.

Позитивнінаслідки длякраїни Б:

1)завдякиотриманимкапіталам татехнологіямв країні Бстворюєтьсяоптимальнакомбінаціяфакторів виробництва;

2)підвищеннярівня кваліфікаціїробочої сили;

3)збільшенняекспорту ізкраїни Б.

Негативнийвплив на країнуБ:

1)збільшенняімпорту зарахунок комплектуючихвиробів тасировини;

2)перехопленнявисококваліфікованоїробочої силивід національнихпідприємствдо ТНК;

3)гальмуваннярозвитку національнихпідприємстввнаслідокневпевненостів успіху конкуренціїз іноземнимикомпаніями;

4)погіршенняплатіжногобалансу внаслідокпереводу прибутківіноземномуінвестору.

ПеревагиТНК:

1)можутьвідмовившисьвід капіталовкладень,що веде до негативнихнаслідків фякв економічному,так і соціальномуплані;

2)сприяютьекономічномурозвитку приймаючихкраїн;

3)ТНКзавжди можутьрозраховуватина підтримкусвоїх національнихурядів (урядівкраїни базування);

4)позиціїТНК у відносинахз приймаючоюкраїною можутьпосилюватися,якщо певні діїуряду відштовхуютьінших інвесторів.

Правиламіжнародногоінвестування.

Кожнакраїна самостійнорегулює діяльністьтранснаціональнийкорпорацій.В рамках ООНв 70-х роках бувстворений центрпо ТНК, якийвивчав цейфеномен, і займавсярозробкоюкодексу поведінкиТНК. В ціломуцей кодекс небув прийнятий,але результатомроботи цьогоцентру булостворення 4-хголовних правилінвестування.

Головнаідея цих правил– максимальнозабезпечитисвободу міжнародноїміграції капіталута лібералізаціюнаціональнихринків.

Першеправило – правиловходу. Якщо ТНКдотримаютьсяпевних правил,то їм дозволяєтьсястворюватифіліали та іншікомпанії татериторії іншихнезалежнихдержав, і дляцього їм неповинні чинитиперешкод (увигляді дозволівтощо). Але вбільшостівипадків, урядможе регламентуватисфери, де іноземномукапіталузабороняєтьсявідкриватифіліали, абовстановлюватиобмеженнядіяльностііноземногокапіталу.

Другеправило –справедливийта недискримінаційнийрежим. Це правилопередбачаєнадання іноземнимінвесторомправовогорежиму не меншсприятливого,аніж національнимінвесторам.Це також означаєсвободу репатріаціїприбутків,заробітнихплат та іншихплатежів.

Третєправило – правилоприпиненняконтракту. Цеправило визначаєправо приймаючоїкраїни в односторонньомупорядку націоналізуватифіліал ТНК заумови дотриманнядіючого законодавстваі виплатитиіноземномуінвесторунормальнукомпенсацію^⁵.

Четвертеправило –врегулюваннясуперечок. Дляврегулюваннясуперечок ТНКі представникиприймаючоїкраїни маютьсісти за стілпереговоріві вирішитисуперечливіпитання. Принеобхідностіможе бути застосованеправо країнибазування абоміжнароднийарбітраж.

1На погляд ООН,мінімальнакількістькраїн діяльностікорпораціїдля того, щобїї можна буловіднести доміжнародноїкорпорації,становить 6країн.

2Лідером поцьому показникує швейцарськафірма Nestle, яка98% товарів реалізуєза кордоном.

3Відкритийринок має певнінедоліки: державневтручання,податки, зміникон'юнктуритощо. І для того,щоб мінімізувативитрати і ризики,ТНК формуютьсвій внутрішнійринок.

4Еклектизм(від грецького“eklektikos” — той, щовибирає), механічнепоєднаннярізнорідних,часто протилежнихпринципів,поглядів, теорій,художніх елементіві т.п. («Большойэнциклопедическийсловарь»)

5Компенсаціявважаєтьсянормальною,якщо вона єдостатньою,тобто виплачуєтьсяринкова вартістьіноземнихактивів. Виплатитакож вважаютьсянормальними,якщо вониздійснюютьсяефективно,тобто виплачуютьсяу тій валюті,яка задовольняєіноземногоінвестора.Виплата вважаєтьсяшвидкою,якщо грошіпереводятьсячітко з погодженимграфіком (увипадку затримкиприймаючакраїна виплачуєвідсотки).

Allrights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка6 із6

Заостанні рокиспостерігаєтьсяшвидке зростанняпрямих закордоннихінвестицій.Наприклад, в1998 році зростанняобсягів прямихзакордоннихінвестиційу світі становило38,8% порівняноз 1997 роком. Лишеза 2 роки (1997-1998) обсягекспорту прямихзакордоннихінвестиційзбільшивсяз 380 млрд. доларів(1996 рік) до 649 млрд.доларів (1998 рік).Причому слідврахувати, щоцей високийрівень бувдосягнутийнезважаючина існуючікризові явища:

1)рецесіяв Азії (уповільненнятемпів економічногорозвитку);

2)нестабільністьна фінансовихринках в Азії;

3)зменшенняросту світовоїторгівлі івідповіднопадіння світовихцін на товари(особливо цестосуєтьсянафти).

Врезультатітемпи зростаннясвітової економікизнизилися з3,4% в 1997 році до 2 % в1998 році. Парадоксросту прямихзакордоннихінвестиційна фоні кризовихявищ можнапояснити так:

1)у1998 році зростанняобсягів прямихзакордоннихінвестиційбув сконцентрованийу промислово-розвинутихкраїнах.

Уцих країнахтемпи економічногоросту у 1998 роцізалишалисябільш-меншстабільними(2.5% у 1996 році, 2.7% у 1997році, 2.3% у 1998 році).Ефекти рецесіїв економіціЯпонії компенсувалисяростом промисловоговиробництвау США та країнЄС. Експортпрямих інвестиційіз промислово-розвинутихкраїн склаву 1998 році 595 млрд.доларів. Це на46% більше, ніжу 1997 році. Імпортпрямих закордоннихінвестиційв промислово-розвинутихкраїнах в 1998 роцістановив 460 млрд.доларів, що на68% більше, ніжу 1997 році.

2)економічнаситуація вкраїнах, щорозвиваються.

Темпиекономічногоросту цих країнзнаходилисяна рівні 1.5%, алеосновна частинацього роступрипадає наКитай. Впершеза 10 років темпиекономічногоросту в країнах,що розвиваються,були нижчі затемпи економічногоросту в промислово-розвинутихкраїнах. Падіннятемпів зростанняв країнах, щорозвиваються,впливало наобсяг закордоннихінвестицій.

Вкраїнах, щорозвиваються,в 1998 році обсягпрямих закордоннихінвестиційстановив 166 млрд.доларів, що на4% менше в 1997 році(173 млрд. доларів).

Фактори,що впливалина зменшенняінвестиційв країнах, щорозвиваються:

а)девальваціявалют країн,що розвиваються;

б)фінансовакриза в ПівденнійАзії.

3)На48 найменш розвиненихкраїн припадаєменше ніж 3 млрд.доларів прямихзакордоннихінвестицій(1,8% від всьогообсягу експортупрямих закордоннихінвестиційв країни, щорозвиваються).

4)Рекорднийрівень процесівміжфірмовогозлиття та поглинання(mergers and exposition). Напроцеси міжфірмовогозлиття і поглинаннябуло витрачено544 млрд. доларів,що на 200 млрд.більше, ніж впопередньомуроці. Одним ізнайяскравішихприкладів єпридбаннякомпанієюBritish Petroleum компаніїAmoco (55 млрд.)та компанієюMercedes акційкомпанії Crysler(44 млрд. доларів).

Сумарнийобсяг прямихзакордоннихінвестиційпісля другоїсвітової війнискладає 4,1 трлн.доларів США,в той час якобсяг інвестиційвзагалі становить15 трлн. доларів.

Географічнийрозподіл прямихзакордоннихінвестицій.

Промислово-розвиненікраїни.

В1998 році імпортпрямих закордоннихінвестиційв ці країнісклав 460 млрд.доларів (72% відзагальносвітовогообсягу), експорт– 595 млрд. доларів(92% від загальносвітовогообсягу).

Причиниросту прямихзакордоннихінвестицій:

1)стабільнийріст економікиСША та країнЄС;

2)збільшеннякількості угодпро міжфірмовезлиття, особливоміж ТНК США такраїн ЗахідноїЄвропи;

3)економічніта фінансовікризи у країнах,що розвиваються,зменшили фінансовуможливістьфірм цих країнекспортуватипрямі закордонніінвестиції;в той же часінвестиціїі країни, щорозвиваються,стали меншпривабливими;

В1998 році на країнитак званої“тріади” (США,Японія, ЄС)приходилось91% експорту та93% імпорту прямихзакордоннихінвестицій.

В1998 році імпортпрямих закордоннихінвестиційСША склав 193 млрд.доларів. Основнікраїни, якіекспортуютьпрямі закордонніінвестиціїдо США – це країниЄС (155 млрд. доларів)та Японія (9 млрд.доларів).

Зкраїн ЄС основнимиекспортерамиінвестиційдо США є Німеччината Великобританія.На ці країниприпадає 60% експортуінвестиційкраїн ЄС доСША.

Обсягінвестиційіз Японії внаслідоккризових явищзменшився ісклав 9 млрд.доларів.

Експортпрямих іноземнихінвестиційз США до іншихкраїн склад133 млрд. доларів.Зростанняекспорту відбувалосяна фоні економічногобуму. Основнимиреципієнтамиамериканськихпрямих іноземнихінвестиційзалишаютьсякраїни ЄС (54%).

Промислово-розвинутікраїн за показникомекспорту інвестиційрозподіляютьсянаступнимчином:

1)США133 млрд країн.

2)Великобританія114 млрд.

3)Німеччина87 млрд.

4)Франція41 млрд.

5)Голландія38 млрд.

Заімпортом:

1)США– 193 млрд. доларів.

2)Великобританія– 63 млрд. доларів,

3)Голландія– 32 млрд. доларів,

4)Франція– 28 млрд. доларів,

5)Німеччина– 18 млрд. доларів.

КраїниЄС.

Долякраїн ЄС у світовомуімпорті прямихзакордоннихінвестиційу 1998 році становила36%, в експорті– 62%. Імпорт ПЗІкраїн, що входятьдо ЄС більше,ніж імпорт ПЗІкраїн, що невходять до ЄС(Данія, Греціяі Швеція).

Країни,що розвиваються.

1998 рікбув першимроком, колизменшилисяобсяги прямихзакордоннихінвестиційв країни, щорозвиваються.В основномуце сталося зарахунок зменшенняінвестиційдо Азії (головнимчином в Індонезію,Тайвань таГонконг). Зменшиласядоля країн Азіїв імпорті ПЗІз 55% у 197 році до51% у 1998 році.

Надолю країнЛатинськоїАмерики припадає43% обсягу ПЗІкраїн, що розвиваються.Тільки Бразиліяотримує 40% ПЗІ,які йдуть в цейрегіон.

Надолю Африкиприходиться5% від обсягуПЗІ країн, щорозвиваються(8,9 млрд. доларів).

КраїниЦентральноїта СхідноїЄвропи.

У1998 році обсягПЗІ до цих країнсклав 19 млрд.доларів. Це на4% менше, ніж у1997 році. Це сталосятільки за рахунокзменшення ПЗІ,які йшли доРосії. У 1998 роціРосія зменшилаімпорт ПЗІ на60%. Решта країнмали збільшенняПЗІ на 26%. Цікавимє те, що навітькраїни, якімають економічнізв’язки з Росією,не спостерігализменшення ПЗІв свою економіку.

Основначастина (74%) імпортуПЗІ припадаєна 5 країн: Польща,Чехія, Угорщина,Румунія таРосія.

Цікаво,що обсяг ПЗІв регіон Центральноїта СхідноїЄвропи збільшуєтьсязначно швидше,ніж в інші регіони.З 1993 року по 1997 рікприріст ПЗІу країнах Центральноїта СхідноїЄвропи складав28,5% щорічно, тодіяк в країнах,що розвиваються,цей показниксклав 23%, а упромислово-розвиненихкраїнах – 16%.

ПЗІдо України в1998 році склав(відповіднодо статистикиООН) 700 млрд. доларів.

В1998 році в світінараховувалося60 000 ТНК. Вони мали508 тис. закордоннихпідприємств.

Найбільшимикорпораціямив світі у 1998 роцібули:

GeneralElectric – загальніактиви становили304 млрд.доларів, із них97,4 млрд. доларів.

FordMotors – 275 млрд. доларів,закордонніактиви 72,5 млрд.доларів.

RoyalDutch Shell – сумарніактиви 115 млрд.доларів, закордонніактиви – 70 млрд.

Середцієї сотні лише2 належать країнам,що розвиваються:Daewoo та Petroleode Venezuela.

МіжнародніЕкономічніВідносини -22.Міжнароднаміграція робочоїсили.

01березня 2000р.

Міжнароднаміграція робочоїсили.

1.Поняття міграціїробочої сили.

2.Економічнийефект міграціїробочої сили.

3.Основні напрямкиміграції робочоїсили.

Поняттяміграції робочоїсили.

Міграціяробочої сили– це виїзд абов’їзд робочоїсили з однієїкраїни в іншустроком понад1 рік^¹.

Міграціяробочої силирозділяєтьсяна 3 види:

Імміграція– це в’їздпрацездатногонаселення вкраїну.

Еміграція– це виїздпрацездатногонаселення доінших країн.

Рееміграція– поверненняіммігрантівдо місця постійногопроживання.

Заостанні рокикількістьнаселення, щоперебувализа межами країнистановила20 млн. чоловікв рік. Кількістьіноземнихробітниківу США досягає7 млн. чоловік,в ЗахіднійЄвропі – 6,5 млн.

УФранції 25% будівельниківта 1/3 робітниківмашинобудівноїгалузі – іноземці,у Швеції 40% будівельниківтакож є іноземцями.

Мотивиміграції:

1)політичні;

2)релігійні;

3)економічнапричина (надумку економістівця причина єголовною);

4)природнікатаклізмичи війни.

Економічнийефект міграції.

Візьмемо2 країни. ЛініїS₁та S₂показуютьнам вартіснийобсяг витратна зарплатуза умов повноїзайнятості.

Припустимо,що міграціяробочої силиміж країнамизаборонена.Кількістьпраці, які маєв своєму розпорядженнікраїна 1 дорівнюєLA, адругої країниL’A.

Вартістьпродукції, якавиробляєтьсяв країні 1 допочатку міграціїдорівнює a+b+c+d+e+f,в тому числідоход власниківпраці дорівнюєa+f, авласників іншихфакторів виробництва– b+c+d+e.Заробітна платав першій країнідорівнює LC.

Вартістьпродукції, якавиробляєтьсяв країні 2 допочатку міграціїдорівнює i+j+k,в тому числідоход власниківпраці дорівнюєj+k, доходвласників іншихфакторів виробництва– i.Заробітнаплата в другійкраїні до міграціїробочої силидорівнює L’F.

Різницяу зарплаті міжкраїнами сприяєрозвитковіміграції міжкраїнами. Якщовсі перепонина шляху рухуробочої силиіз країни вкраїну будутьзняті, то частинаробітників(в кількостіAB) ізпершої країнипоїдуть докраїни 2.

Післяміграції вартіснийобсяг національного(!) виробництвакраїни 1 становитьa+b+c+d+e+f+h,в тому числідоход власниківвиробництвастановитьa+b+d+e+h+f.Доходи власниківінших факторіввиробництвазменшилисьі дорівнюютьc+g. Заробітнаплата збільшиласьі складає LD.

Вартіснийобсяг внутрішнього(!) виробництвадругої країни,який виробляєтьсяза допомогоювласних робітниківта іммігрантівдорівнюєi+j+k+g+h+e+f.Заробітна платазнизилась дорівня L’E.Зменшивсядоход власниківробочої сили(як резидентів,так і імігрантів)і становитьk+h+e+f, втой час, якзбільшивсядоход власниківінших факторіввиробництва(як резидентів,так і нерезидентів)до рівня i+j+g.

В першійкраїні власникинадлишковогофактору виграютьвід міграціїробочої сили,а власникидефіцитнихфакторів виробництватерплять збитки.В другій країнівсе відбуваєтьсянавпаки: власникинадлишковихфакторів програютьвід міграціїробочої сили,а власникидефіцитногофактору виробництва(робоча сила)виграють.

Ефектиміграції можнаподілити на3 групи:

1)стандартні,відносно статичніефекти на ринокпраці як країниімміграції,так і країниеміграції;

2)наслідкидля державнихфінансів;

3)побічніефекти (соціальніта інші проблеми,ми їх розглядатине будемо).

Візьмемодля прикладуСША та Мексику.

1.Стандартнийефект міграції.

Наданому графіку:

S_US– кривапропозиціїпраці в США доміграції;

S_US+r– кривапропозиціїпраці в СШАпісля міграції(плюс імміграція).

D_US– крива попиту на працюв США.

S_M– кривапропозиціїпраці в Мексицідо міграції;

S_M+r– кривапропозиціїпраці в Мексиціпісля міграції(плюс еміграція).

D_М– крива попиту на працюв Мексиці.

Доміграції, зарплатав США становила4,5 доларів загодину, а післяміграції (попитне змінився,а пропозиціязросла) знизиласядо 4 доларів загодину.

Доміграції, зарплатав Мексиці становила1,25 доларів загодину, а післяміграції (попитне змінився,а пропозиціязменшилась)зросла до 1,6доларів.

Наслідкидля США:

1)збільшуєтьсядоход підприємців,які виграютьвід збільшенняпропозиціїробочої силитому, що зменшуєтьсязаробітна плата(a+b);

2)місцевіробітникипрограютьобласть атому, що зменшуєтьсязарплата з 4,5доларів до 4доларів.

Вцілому, СШАвиграють відімміграції(a+b-a = b)тому, що виграшпідприємцівбільше, ніжзбитки американськихробітників.

Наслідкидля Мексики(без врахуваннізміни стануемігрантів):

1)підприємціпрограють відеміграціїробітниківдо США тому, щозбільшиласьзарплата длятих робітників,які залишилисьу Мексиці (c+d):

2)місцевіробітники, щозалишились,виграють відеміграції,оскільки зарплатазросла (c).

Країнаж в цілому внаслідокеміграціїпрограє, томущо збитки підприємцівбільший, ніжприбутки робітників(c-c-d=-d).

2.Наслідкидля державнихфінансів.

ДляМексики:

1)зменшенняподатковихнадходжень(робітники закордоном неплатять податкив країні проживання);

2)зменшеннядержавнихвитрат на емігрантіву вигляді державнихблаг та послуг;

3)грошовіперекази зкраїни імміграціїдо країни еміграції^².

ДляСША:

1)збільшенняподатковихнадходжень(за рахунокподатків, утриманихіз іммірантів);

2)збільшеннясоціальнихдотацій;

3)отриманнявисококваліфікованихспеціалістів.

Основніцентри міграціїробочої сили.

Основнимцентром імміграціїє США, Канадата Австралія.До цих країнемігрують зкраїн ЛатинськоїАмерики, Карибськогобасейну, Індії,СНД, з країнЗахідної Європи.Кожен рік кількістьіммігрантівдо цих країнзростає на 900тис. чоловік(із них 700 тис.легально).

Другимцентром міграціїробочої силиє країни ЗахідноїЄвропи. Сюдив основномуїдуть робітникиз країн ПівденноїЄвропи та країнАфрики. В 1996 роцікількістьіммігрантів,що в’їхали доцих країн, становила186 тис. чоловік.

Третімцентром є БлизькийСхід, а точнішекраїни, щовидобуваютьнафту. В цьомурегіоні переважаєвнутрішньорегіональнаміграція ізсусідніх країн).

Четвертимцентром є новііндустріальнікраїни. Сюдиіммігруютьробітники ізсусідніх країнта Мексики.

1Всяке перебуванняв країні терміномдо 1 року відноситьсядо туризму.

2В таких малихкраїнах, якЄмен, Лесото,така статтянадходженькоштів в країнує дуже важливою,і становитьдо 50% ВНП.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка3 із3

Міжнароднаміграція робочоїсили.

1.Поняттяміграції робочоїсили.

2.Економічнийефект міграціїробочої сили.

3.Основнінапрямки міграціїробочої сили.

Міграціяробочої сили– це виїзд абов’їзд робочоїсили з однієїкраїни в іншустроком понад1 рік^¹.

Міграціяробочої силирозділяєтьсяна 3 види.

Імміграція– це в’їздпрацездатногонаселення вкраїну.

Еміграція– це виїздпрацездатногонаселення доінших країн.

Рееміграція– поверненняіммігрантівдо місця постійногопроживання.

Мотивиміграції:

1)політичні;

2)релігійні;

3)економічнапричина (надумку економістівця причина єголовною);

4)природнікатаклізмичи війни.

Наслідкиміграції.

(1)

Візьмемо2 країни. ЛініїS1 та S2 показуютьнам вартіснийобсяг витратна зарплатуза умов повноїзайнятості.

Припустимо,що міграціяробочої силиміж країнамизаборонена.Кількістьпраці, які маєв своєму розпорядженнікраїна 1 дорівнюєLA, адругої країниL1A.

Вартістьпродукції, якавиробляєтьсяв країні 1 допочатку міграціїдорівнює a+b+c+d+e+f,в тому числідоход власниківпраці дорівнюєa+f, авласників іншихфакторів виробництва– b+c+d+e. Заробітнаплата в першійкраїні дорівнюєLC.

Вартістьпродукції, якавиробляєтьсяв країні 2 допочатку міграціїдорівнює i+j+k,в тому числідоход власниківпраці дорівнюєj+k, доходвласників іншихфакторів виробництва– i. Заробітнаплата в другійкраїні до міграціїробочої силидорівнює L1F

Післяміграції вартіснийобсяг виробництвакраїни 1 становитьa+b+c+d+e+f+h, втому числідоход власниківвиробництвастановитьa+b+d+e+h. Доходивласників іншихфакторів виробництвазменшилисьі дорівнюютьc. Заробітнаплата збільшиласьі складає LD.

Вартіснийобсяг виробництвадругої країни,який виробляєтьсяза допомогоювласних робітниківта іммігрантівдорівнюєi+j+k+g+h+e+f. Заробітнаплата знизиласьдо рівня L1E.Зменшивсядоход власниківробочої силиі становитьk+h, в тойчас, як збільшивсядоход власниківінших факторіввиробництвадо рівня i+j+g.

Впершій країнівласники надлишковогофактору виграютьвід міграціїробочої сили,а власникидефіцитнихфакторів виробництватерплять збитки.В другій країнівсе відбуваєтьсянавпаки: власникинадлишковихфакторів програютьвід міграціїробочої сили,а власникидефіцитногофактору виробництва(робоча сила)виграють.

Ефектиміграції можнаподілити на3 групи:

1)стандартні,відносно статичніефекти на ринокпраці як країниімміграції,так і країниеміграції;

2)наслідкидля державнихфінансів;

3)побічніефекти (соціальніта інші проблеми).

Стандартнийефект.

Візьмемодля прикладуСША та Мексику.

S_US– кривапропозиціїпраці в США доміграції;

S_US+r– кривапропозиціїпраці в СШАпісля міграції(плюс імміграція).

D_US– крива попиту на працюв США.

S_M– кривапропозиціїпраці в Мексицідо міграції;

S_M+r– кривапропозиціїпраці в Мексиціпісля міграції(плюс еміграція).

D_М– крива попиту на працюв Мексиці.

Наслідкидля США:

1)збільшуєтьсядоход підприємців,які виграютьвід збільшенняпропозиціїробочої силитому, що зменшуєтьсязаробітна плата(a+b);

2)місцевіробітникипрограютьобласть атому, що зменшуєтьсязарплата з 4,5доларів до 4доларів.

Вцілому, СШАвиграють відімміграції(a+b-a = b) тому,що виграш підприємцівбільше, ніжзбитки американськихробітників.

Наслідкидля Мексики(без врахуваннізміни стануемігрантів):

1)підприємціпрограють відеміграціїробітниківдо США тому, щозбільшиласьзарплата длятих робітників,які залишилисьу Мексиці (c+d):

2)місцевіробітники, щозалишились,виграють відеміграції,оскільки зарплатазросла (c).

Країнаж в цілому внаслідокеміграціїпрограє, томущо збитки підприємцівбільший, ніжприбутки робітників(c-c-d=-d).

Наслідкидля державнихфінансів.

ДляМексики:

1)зменшенняподатковихнадходжень(робітники закордоном неплатять податкив країні проживання);

2)зменшеннядержавнихвитрат на емігрантіву вигляді державнихблаг та послуг;

3)грошовіперекази зкраїни імміграціїдо країни еміграції^².

ДляСША:

1)збільшенняподатковихнадходжень(за рахунокподатків, утриманихіз іммірантів);

2)збільшеннясоціальнихдотацій;

3)отриманнявисококваліфікованихспеціалістів.

Основніцентри міграціїробочої сили.

Четвертимцентром є новііндустріальнікраїни. Сюдиіммігруютьробітники ізсусідніх країнта Мексики.

1Всяке перебуванняв країні терміномдо 1 року відноситьсядо туризму.

МіжнародніЕкономічніВідносини -22.Міжнароднаекономічнаінтеграція.

29березня 2000р.

Міжнароднаекономічнаінтеграція.

1.Основні концепціїрегіональноїекономічноїінтеграції.

2.Передумови,цілі та типиінтеграційнихугрупувань.

3.Статичний тадинамічнийефекти МЕІ.

4.Розвитокінтеграційнихпроцесів насучасному етапі(для самостійноїроботи):інтеграціяв ЗахіднійЄвропі, Африці,ПівнічнійАмериці, Південнійта ЦентральнійАзії, іншихрегіонах світу.

Литература.

1.Шишков.Теории экономическойинтеграции.М.: 1978.

2.Зуева.Новые концепцииэкономическойинтеграции.МЭиМО 1995, №11, стр.94-107.

3.Шишков.НАФТА: истоки,надежды, перспективы.МЭиМО 1994, №11, стр.123-136.

4.Мальцева,Семенов. Экономическаяинтеграцияв Азиатско-Тихоокеанскомрегионе. МЭиМО1995, №9.

5.Евро:две стороныодной монеты.

6.МишельПибро. Медждународныеэкономическиеи валютно-финансовыеотношения.

Економічнаінтеграція– це процесекономічноївзаємодіїкраїн, якийприводить дозближеннягосподарськихмеханізмів.Це процес, якийприймає формуміждержавнихугод і регульованийміждержавнимиорганами.

Концепціїрегіональноїекономії інтеграціїз’явилися в50-х роках, колипроцеси РЕІнабули значногорозвитку.

1)Концепціяринкової школиінтеграції.

Цяконцепціябазується напринципі свободиторгівлі таневтручаннядержави в економіку.Ця концепціявикористовуєпринцип того,що ринок – ценайкращийрегуляторекономіки. Дляпредставниківцієї концепціїідеали інтеграції– це вільнаконкуренціята вільні діїринкових сил.

Повнаінтеграціяза даною концпцією– це однаковіумови рухутоварів тафакторів виробництва.

У1953 році французькийекономіст Аронписав, що двінаціональніекономікивважаютьсянайбільшінтегрованимиякщо угода міжрезидентамидвох країнідентична угодіміж резидентамиоднієї країни.

Надумку представниківцієї концепції,втручаннядержави в економікуведе до дезінтеграціїкраїн. Повнаінтеграціядосягаєтьсяшляхом відмінивтручаннядержави в економіку.Однією із головнихознак такоїінтеграції– це наявністьзолотого стандартута повна конвертованістьвалют, що забезпечуєєдність ринку,ціни та розрахунківміж резидентамияк однієї країни,так і двох табільше країн.

2)Ринковаінституціональнашкола інтеграції.

Представникицієї школи –це відомийекономіст Велаз(?), та ДаніельДжон.

Цяконцепціївперше започаткувалаподвійнийпідхіддо визначенняРЕІ. Її вонирозглядаютьз одного боку,як процес, а зіншого – яквідношення.Як процес,економічнаінтеграціявключає заходи,метою яких єліквідаціядискримінаціїміж господарськимиодиницями.Інтеграціюяк відношенняможнаподати у виглядівідсутностітієї чи іншоїформи дискримінаціїіноземнихпартнерів.

Сутністьекономічноїінтеграціїз точки зоруцієї концепціїполягає увстановленніміжнаціональнихправил економічноїдіяльності,які ведуть дорозвитку економічнихзв’язків міжкраїнами. Такимчином можнасказати, що цяконцепціястоїть посерединіміж класичнимпідходом просаморегуляціюринку та кейнсіанськимипоглядами проабсолютнунеобхідністьйого регулюванняз боку держави.

3)Структурнаконцепція РЕІ.

З’явиласяв 60-х роках, колирозвиваласязахідноєвропейськаекономічнаінтеграція.

Надумку її представниківвільний рухтоварів тафакторів виробництваведе до нерівномірностіекономічногорозвитку окремихрегіонів країн.Основний представник– Альфред Маршал(“Основи політичноїекономії”). Вінписав, що інтеграціяв розумінніяк відсутністьдискримінаціїу міжнароднійторгівлі таруху факторіввиробництва– це ще не інтеграція;справжня інтеграція– це інтеграціянаціональнихекономік, а нелише тількиринків.

Надумку представниківцієї концепції,економічнаінтеграціяможлива тількина стадіїекономічногосоюзу, коливідбуваєтьсявзаємопроникненнянаціональнихекономік. Маршалписав, що повнезавершенняінтеграції– це так званийпростір солідарності,тобто так званацілковита сіткаекономічнихзв’язків міжекономіками,які раніше буливідокремленими.

Представникицієї концепціїрозглядаютьсяінтеграціюяк глибокіструктурніперетворенняв економіцікраїн, в результатіяких має з’явитисяякісний синергізм^¹.

4)Дирижистська^²школа інтеграції.

Представникицієї школи –це такі економістияк Купер, ДжонКіндер, АлексФіліп. Цю концепціюможна віднестидо неокейнсіанськогопідходу до МЕІ.Представникицієї школинедовіряютьринковомумеханізму впроцесі розвиткуінтеграційнихпроцесів.

Цяконцепціябазується надержавномурегулюванніекономічнихпроцесів, їхгаслом є “керованійекономіці немаєальтернативи”.Ця школа розглядаєінтеграціюяк ліквідаціюдискримінаціїміж економічнимиагентами країн,і координаціюспільної економічноїполітики доситьшироких масштабів,для забезпеченняздійсненняосновних економічнихнапрямківрозвитку країни.

Цяконцепціявважає, що дляповної інтеграціїнеобхіднийне тільки вільнийрух товарівта факторіввиробництва,а й координаціямакроекономічноїполітики держав,яка повиннапом’якшитинерівномірністьекономічногорозвитку країн.Кожна країна-членінтеграційногооб’єднанняповинна відмовитисьвід самостійногопроведеннязовнішньоекономічноїполітики іпередати ціфункції наднаціональнимінститутам.

2.Передумови,цілі та типиінтеграційнихугрупувань.

Передумовиекономічноїінтеграції:

1.Близькістьрівнів економічногорозвитку країні близькістьступенів ринковоїзрілості країн.Країни, якібажають створитиінтеграційнуорганізацію,повинні матиоднаковийрівень економічногорозвитку.

2.Географічнаблизькістькраїн, що інтегруються,наявністьспільних кордонівта економічнихзв’язків, щосклалися історично.

3.Спільністьекономічнихта інших проблем,які стоятьперед країнами.

4.Демонстраційнийефект. В економікахкраїн, які входятьдо певногоінтеграційногооб’єднання,мають відбуватисяпозитивнізрушення, іякщо це так, токраїни, що невходять доцього об’єднання,починаютьбачити вигодувід вступу вце об’єднання.

5.Ефектдоміно. Колидекілька країнзробили інтеграційнегрупування,то економічнізв’язки цихкраїн з зовнішнімсвітом скорочуються,що створюєімпульс длятаких країнзовнішньогосвіту входитив це інтеграційнегрупування.

Ціліінтеграційногогрупування.

1.Інтеграціядає можливістькраїні в ціломуі окремим суб’єктамгосподарськоїдіяльності,отримати доступдо більшогоринку, ніж доінтеграції.

2.Використанняпереваг ефектумасштабу.

3.Створеннясприятливогозовнішньоекономічногосередовища.

4.Вирішеннязавдань торгівельноїполітики.

5.Сприянняструктурнійперебудовіекономіки.

Типиінтеграційнихоб’єднань.

Деякіекономістивважають, щоіснує 5 чи 6 типівінтеграційнихоб’єднань.

1.Преференційнаторгова угода.Передбачаєвстановленняу взаємнійторгівлі нижчихімпортнихтарифів таінших бар’єрів,ніж у відносинахз третіми країнами.У цьому випадкукожна країнасамостійновиробляє тапроводитьзовнішньоекономічнуполітику повідношеннюдо третіх країн,але відносиниз партнерамиз цього блокубазуються напреференційнихзасадах.

2.Зонавільної торгівлі.Цей тип економічногоугрупуванняхарактеризуєтьсявідсутністюрізного родубар’єрів нашляху взаємноїторгівлі, алеводночас кожнакраїна виробляєта проводитьсамостійнузовнішньоекономічнуполітику відноснотретіх країн.(НАФТА, ЕАВТ (у1995 році увійшлав склад ЄС),Балтійськазона вільноїторгівлі, АСЕАН,Центральноєвропейськазона вільноїторгівлі (з’явиласяу 1990 році, в складі:Чехія, Угорщина,Польща та Словакія).

3.Митнийсоюз. Члениусувають перешкодина шляху вільноїторгівлі міжсобою та проводятьузгоджену митнуполітику повідношеннюдо інших країн.Митний союзіснував в країнахЗахідної Європи(до 1986 року), Арабськийспільний ринок.

4.Спільнийринок –це митний союз+ вільний рухфакторів виробництва.

5.Повнийекономічнийсоюз –члени країницього союзуповністю уніфікуютьсвою економічнуполітику. Першимтаким економічнимсоюзом ставсоюз між Бельгієюта Люксембургом(створений у1921 році).

6.Політичнийсоюз –економічнийсоюз + узгодженаполітика наміжнароднійарені.

Д.З.:Наявністьспільних органів(політичнихта економічних)на різних етапах(видах) економічноїінтеграції.

1СИНЕРГИЯ - большаяэффективностьобразовавшейсяв результатеинтеграциистраны по сравнениюс ее отдельнымичастями дообъединения,что есть цельюлюбой интеграции.

2ДИРИЖИЗМ - политикаактивногогосударственногорегулированияв послевоеннойФранции. ОсновойД. стал созданныйв 1944-1945 гг. в результатенационализациинекоторыхбанков и рядаотраслейпромышленностизначительныйгосударственныйсектор. ТеоретическимобоснованиемД. стали идеиизвестногофранцузскогоэкономистаФ.Перру, в частности,разработкапринциповиндикативного(рекомендательного)государственногопланирования,принцип избирательнойгосударственнойэкономическойполитики, концепция«привилегированныхточек» (отраслей,корпораций)поддержки.

Allrights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка3 із3

Статичніда динамічніефекти економічноїінтеграції.

Ціефекти розглядаютьсятеорією митногосоюзу, яка буларозробленаканадськимекономістомВайнером у 30-х– 40-х роках.

Згідноз цією теорієюв процесі економічноїінтеграціїпроявляються2 типа ефектів:статичні тадинамічні.

Статичніефекти –це економічнінаслідки, щопроявляютьсяраптово післяствореннямитного союзуяк його безпосереднійрезультат.

Динамічніефекти –це економічнінаслідки, щопроявляютьсяна пізніх стадіяхфункціонуваннямитного союзу(в довгостроковомуплані).

Достатичнихефектівналежать: ефектстворенняторгівлі таефект відхиленняторгівлі.

Ефектстворенняторгівлі - цепереорієнтаціяспоживачівз менш ефективноговнутрішньогоджерела поставкитовару на більшефективнезовнішнє джерело,що стала можливоюв результатіліквідаціїімпортногомита в рамкахмитного союзу.

(1)t – ымпотнемито,

Dd(domestic demand) – внутрішнійпопит.

Погоризонтальнійосі ми відкладаємокількістьтовару, повертикальній– його ціну.

Розглянемоцей ефект наприладі умовноїкраїни. Пипустимо,що країна немала ніякихторговельнихвідносин зіншою країною,рівноважнаціна встановиласяв точцы Е нарівні Pd. Прицьому ціна наданий товарв іншій країністановить P1.Країна2 вводить певніімпортні обмеження(мито), тому цінаїї зростає дорівня прямоїP2.

ЛініяS1 – цепропозиціятовару першоїкраїни в другукраїну безурахуванняімпортногомита. Лінія Sii– це пропозиціятовару з країни1 в країну 2 безурахуванняімпортногомита.

Заумов існуваннятарифу в другійкраїні, внутрішнєвиробництвов цій країніхарактеризуєтьсяточкою Q2і дорівнюєOQ2. Ринковарівновага вдругій країнідосягаєтьсяв точці F, тобтотовар споживаєтьсяв обсязі OQ3. Яквидно, це перевищуєобсяг власноговиробництва,тому нестачабуде імпортуватисяз країни 1.

Заумов існуванняімпортногомита існуютьтакі ефекти:

1) Ефектперерозподілу(сегмент а) –показує прибутокнаціональнихвиробниківв результатізбільшеннянаціональноговиробництваз урахуванняммитного тарифу.

2)Ефектзахисту (трикутникb) – ценегативнийефект митноготарифу тому,що споживачіспоживаютьнаціональнийтовар, виробництвоякого меншефективне, ніжвиробництвоцього товарув першій країні.

3)Ефектдоходу (сегментс) – прибутокдержави відвикористаннямитного тарифу.

4)Ефектспоживання(сегмент d)– негативнийефект, якийпоказує збиткиспоживачівв другій країні,пов’язані зтим, що в результатівведення митноготарифу зменшуєтьсякількістьімпорту ізбільшуєтьсяціна імпортноготовару.

Припустимо,що обидві країнивирішили створитимитний союзі ліквідуватимитні тарифиу взаємнійторгівлі. Внутрішняціна в першійкраїні будедорівнювативнутрішнійціні в другійкраїні. Рівновагав другій країніхарактеризуєтьсяточкою G,рівеньвнурішніх ціндорівнює P1.

Отже,внаслідокствореннямитного союзу,зменшуєтьсярівень внутрішньоговиробництвав країні 2 (дорівня OQ1), споживаннятовару характеризуєтьсяточкою Gі дорівнюєOQ4, імпортдорівнює Q1Q4.

Такимчином, зменшилосьвиробництво,збільшилосьспоживанняі імпорт товару.

Ефектперерозподілуносить нейтральнийхарактер тому,що прибуткивиробниківтоварів, щоконкуруютьз імпортними,перерозподіляютьсяспоживачам.

Врезультатіствореннямитного союзучистий статичнийефект – це сегментиb+d.

Сегментb показує,що в результатіствореннямитного союзуімпортуєтьсятовар, виробництвоякого більефективно, ніжнаціональноговиробництва.Цей ефект маєпозитивнезначення тому,що в результатіліквідуванняімпортногомита: збільшивсяімпорт товару,виробництвоякого більшефективно,знизиласьвнутрішня ціна.

Ефектспоживання(сегмент d)показуєнам прибуток,який отримаютьспоживачідругої країнив результатіствореннямитного союзуза рахунокзменшення цінина товар і збільшенняспоживання.

Ефектвідхиленняторгівлі.

Припустимо,що друга країнавирішила створитимитний союзз третьою країною.Після йогостворення,внутрішня цінав другій країнізменшилась,але не настільки,як при створеннімитного союзулише з першоюкраїною.

Занових умоврівновагадосягаєтьсяв точці L,обсягвнутрішньоговиробництвастановить 0Q2,імпортз другої дотретьої країнистановить Q2Q5.

Ефектперерозподілу(а’) зникає, оскількив результатіствореннямитного союзузменшилосянеефективневнутрішнєвиробництво,що йде на користьнаціональнихспоижвачів.

Ефектдоходу (с’ і с)зникає тому,що держава неотримує грошіза існуваннятарифів. Сегментс’ перерозподіляєтьсяна користьспоживачів,а сегмент с –це прямі збиткикраїни відствореннямитного союзуз третьою країною.Причина цьогозбитку є переорієнтаціяв рамках митногосоюзу на відносноменш ефективніджерела постачаннятовару, ніж цемогло б статися,якщо б першакраїна встановиламитний союзз другою країною.

Ефектзбільшенняторгівлі показуєпереорієнтаціюмісцевих споживачівна закупкутовару з більшефективногонеінтеграційногоджерела поставкитовару на меншефективнівнутрішньоінтеграційніджерела, якавідбулася врезультатіствореннямитного союзу.

Ефектзбільшенняторгівлі – цепозитивнийефект, а ефектвідхиленняторгівлі –негативний.Якщо б’+д’ (ефектзбільшенняторгівлі) більшийніж ц (ефектвідхиленняторгівлі), томи скажемо, щокраїна маєпозитивнийефект.

Д.Зтеорія другогокращого.

МіжнародніЕкономічніВідносини -23.Міжнароднінауково-технічнізв’язки.

12квітня 2000р.

Міжнароднінауково-технічнізв’язки.

1.Особливостіміжнародноїторгівлінауково-технічнимизнаннями насучасномуетапі.

2.Модель технічногопрогресу ДжонаХікса.

3.Механізмміжнародноїпередачі технологій.

Література.

1.ГерчиковаМеждународноекоммерческоедело. М.: 1997.

2.Мироваяэкономика. Подред. Булатова.М.: 2000.

3.Филипенко.МЕВ, т.2

4.Киреев.Международнаяэкономика. Т.1.

1.Особливостіміжнародноїторгівлінауково-технічнимизнаннями насучасномуетапі.

Обміннауково-технічнимизнаннями можевідбуватисяяк на комерційній,так і і на некомерційнійоснові (виставки,семінари,конференції).

Торгівлянауково-технічнимизнаннями– це наданняна комерційнійоснові іноземномуконтрагенту,результатівнауково-технічноїдіяльності,які мають нетільки наукову,але і практичнуцінність. Напрактиці такіоперації отрималиназву “міжнароднийобмін технологіями”.
Технологія– це науковіметоди досягненняпрактичнихцілей.

Виділяютьтри групи технологій:

технологіятоварів,
технологіявиробництваі
технологіяуправління.

Носіямитехнологіяявляються:

1)товари– у випадкуміжнародноїторгівлівисокотехнологічнимитоварами;

2)факторивиробництва:

капіталє носіємтехнологіїу випадкуміжнародноїторгівлівисокотехнологічнимикапіталомісткимитоварами,
робочасила єносієм технологіїу випадку міграціївисококваліфікованихспеціалістів,
земляє носіємтехнологіїу випадкуміжнародноїторгівлі ресурсами,для розробкияких використовуютьсянові технологічнідосягнення).

Науково-технічнізв’язки (НТЗв)– це сукупністьвзаємовідносиннауково-технічного,виробничого,валютно-фінансовогота правовогохарактеру. Воснові цихвзаємовідносинзнаходитьсяобмін результатаминаукових досліджень,технологічнихрозробок,найсучаснішоготехнологічногодосвіду тощо.

СучаснимНТЗв характернітакі властивості:

1)Об’єктивнийхарактер міжнародногообміну науково-технічнимизнаннями (НТЗ).

2)Їхрозвиток основуєтьсяна поглибленніміжнародногоподілу праці.В умовах НТР^¹різні компаніївсе більшеспеціалізуютьсяна певних галузяхнауки і техніки.Крім того, НТРзмушує корпораціїоб’єднуватисвої зусиллядля досягненняпоставленоїмети, оскількивеликі витратина НДДКР можутьсобі дозволитилише великікорпорації.Частка витратна НДДКР у загальномуобсягу продажстановить 3-5%.

Лідеромна ринку наукомісткоїпродукції єСША (40% від загальногооб’єму даногосектору світовогоринку).

3)Зростаннявнутрішньокорпоративногообміну технологіями. В основномуцей процесвідбуваєтьсяна некомерційнійоснові. В світібільше 20% товаріввиробляютьсяз використаннямтехнологій,переданих саметаким чином.Із всіх ліцензійнихплатежів всвіті 60% приходитьсяна внутрішньокорпоративнірозрахунки,а в США цей показникдосягає 80%.

4)Активнаучасть у міжнароднійпередачі технологіїневеликих тасередніх фірм(в основномуце фірми в формівенчурнихпідприємствзі штатом до1 тис. людей).Перевагою такихфірм є їх вузькаспеціалізація,їх науковірозробки обмеженівузьким коломтехнічнихпроблем. В середини90-х років в СШАіснувало 1,% млн.венчурнихпідприємстві лише 1% із нихзаймалисянауковимирозробкамиі дослідженнями.

Питомавага цих підприємству загальнихвитратах наНДДКР в СШАстановить 4%.

5)Зосередженняміжнародногонауково-технічногообміну у рамкахпромислово-розвинутихкраїн. На країни,що розвиваютьсяприпадає лише10% цього обміну.

2.Модельтехнічногопрогресу ДжонаХікса.

Цямодель розглядаєвплив технологічногопрогресу нарозвиток МТ.Основне припущення,яке використовуєтьсяу моделі –постійністьвідносних цінна факторивиробництва.

Припускається,що товаривиробляютьсяза допомогоюдвох факторів:праці і капіталу.Розглядаєтьсятри види технічногопрогресу:нейтральний,працезберігаючий,капіталозберігаючий.

1)Нейтральнийтехнічнийпрогрес– це прогрес,який базуєтьсяна технології,яка забезпечуєодночаснопідвищенняпродуктивностіобох факторіввиробництва.В результатінейтральноготехнічногопрогресу кількістьпраці та капіталу,яка необхідна для виробництваодиниці товару,зменшується.В той же часвідносна кількістькапіталу івідносна кількістьпраці не змінюються.

Вточках А₁і А₂абсолютнакількістькапіталу тапраці, необхіднідля виробництватовару, зменшилися,а відноснакількістьфакторів виробництва,а значить і їхціна, не змінюються.

2)Працезберігаючийтехнічнийпрогрес– це прогрес,який базуєтьсяна технології,яка забезпечуєпідвищенняпродуктивностікапіталу уменшій мірі,ніж продуктивностіпраці. В результатіцього прогресувідносна кількістькапіталу, якийнеобхідновитратити навиробництвоодиниці товару,збільшується,а відноснакількість праці– зменшується.Все це відбуваєтьсяза умови незмінностіцін на фактори:

. Капіталзаміщує працю.

3)Капіталозберігаючийтехнічнийпрогрес– це прогрес,який базуєтьсяна технології,що забезпечуєпідвищенняпродуктивностіпраці у відносноменшій мірі,ніж продуктивностікапіталу. Врезультатітакого прогресукількістьпраці, необхіднадля виробництватовару, по відношеннюдо капіталу,збільшується,а відношеннякапіталу допраці – зменшується.Все це відбуваєтьсяза умови незмінностіцін на факторивиробництва

.Праця замінюєкапітал.

ВпливНТП на міжнароднуторгівлю залежитьвід того, яквін впливаєна виробництво(пропозицію)товару і найого споживання(попит).

Зростаннявиробництвана основі НТПможе матинейтральний,позитивнийта негативнийвплив на МТ.

Нейтральнийвплив зростаннявиробництвана МТ має місцеу випадку, колиМТ збільшуєтьсяпропорційноз ростом виробництва.

Позитивнийвплив –це більш швидкезростання МТ,ніж обсягіввиробництва.Він має місце,коли при постійнихвідносних цінахвиробництвоекспортнихтоварів ростешвидше, ніжвиробництвотоварів, щоконкуруютьз імпортом.

Негативнийвплив – зростанняМТ відстає відзростанняобсягів виробництва.Має місце, колипри постійнихцінах виробництвотоварів, якізаміщуютьімпорт ростешвидше, ніжвиробництвоекспортнихтоварів.

Впливспоживанняна МТ можнатакож розділитина нейтральний,позитивнийі негативний.

Нейтральнийвплив маємісце у випадку,коли МТ збільшуєтьсяпропорційноз ростом споживання.

Позитивнийвплив –це більш швидкезростання МТ,ніж обсягівспоживання.Він має місце,коли споживанняімпортнихтоварів ростешвидше, ніжспоживанняекспортнихтоварів.

Негативнийвплив –зростання МТвідстає відзростанняобсягів споживання.Має місце, колиспоживанняімпортнихтоварів відстаєвід споживання експортнихтоварів.

Якщов результатіНТП збільшуєтьсяі виробництвоі споживання,то це спричиняєнейтральний,позитивний,або негативнийвплив на МТ.Якщо і виробництвоі споживаннямають нейтральнийвплив на МТ, тоїх спільнихвплив такожбуде нейтральним,і МТ збільшуватиметьсяпропорційноіз збільшеннямвиробництва.

Якщоі виробництвоі споживаннямають позитивнийвплив на МТ, тоїх спільнихвплив такожбуде позитивний,і МТ збільшуватиметьсябільш високимитемпами, ніжзбільшеннявиробництва.

Якщоі виробництвоі споживаннямають негативнийвплив на МТ, тоїх спільнихвплив такожбуде негативним,і МТ збільшуватиметьсяменш високимитемпами, ніжзбільшеннявиробництва,або може навітьрозпочатискорочуватись.

Вінших випадкахвсе залежитьвід того, в якійпропорціїз’єднаютьсявпливи різнихтипів виробництвата споживання.

3.Механізмміжнародноїпередачі технологій.

Розглянутисамостійно:

1)Формипередачі технологій:патентні угоди,ліцензійніугоди, передачаноу-хау таінжиніринг.

2)Видиліцензій:

патентната безпатентналіцензія;
невиключна,виключна, повналіцензія

3)Ліцензійніплатежі:

роялті;
паушальніплатежі;
участьв прибутку;
участьу власностікомпанії.

1НТР – науково-технічнареволюція.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка4 із4

МіжнародніЕкономічніВідносини -23.Валютні курсиі валютні системи.

19квітня 2000р.

Лектор:Зоряна Орестівна,докторанткафедри МЕВ.

Розділ:Міжнароднівалютно-фінансовіі кредитнівідносини.

Валютнівідносини івалютні системи.

1.Основні рисивалютних відносині валютноїсистеми.

2.Валютні курси.Їх значенняу валютно-фінансовомумеханізмі.Котируваннявалют.

3.Вплив обміннихвалютних курсівна сукупнийпопит і пропозицію.

4.Міжнароднаторгівля золотомі ринки золота.

Основніелементи валютнихвідносин з’явилисяв античномусвіті у виглядівексельноїі міняльноїсправи. Наступнимкроком є середньовічніт.зв. “вексельніярмарки” (вЛеоні та Антверпені),де проводилисярозрахункиз допомогоюпереказнихвекселів (тратта).Так було започаткованофункціонуванняміжнароднихвалютних відносин

Міжнароднівалютні відносини– це сукупністьвалютно-грошовихі розрахунково-кредитнихзв’язків усвітогосподарськійсфері.

Валюта– це грошовізнаки іноземнихдержав, а такожкредитні іплатіжні документи, що вираженів іноземнійвалюті і застосовуютьсяв міжнароднихрозрахунках.

Міжнароднівалютні відносиниопосередковуютьміжнародніекономічнівідносини, яківідносятьсядо сфери т.зв.матеріальноговиробництва,розподілу,обміну і споживання.

Учасникамивалютних відносинє: держави,міжнародніорганізації,юридичні іфізичні особи.

Правовоюосновоюдля виникнення,зміни чи припиненнявалютних відносинє міждержавні,внутрідержавніта міжнародніугоди.

Розрізняютьтакі рівнівалютної системи:

1)національна;

2)світова;

3)регіональнаабо міжнароднавалютна система.

Національнавалютна система– це органічначастина системигрошових відносинокремих держав.Її функціонуваннярегулюєтьсянаціональнимзаконодавствомкожної країни,яке встановлюємеханізм взаємодіїнаціональнихі “світових”грошей, спосібїх конвертованості,котируваннята регулюваннявалютних курсів,формуваннята використанняміжнародноїліквідності,золотовалютногозапасу, кредитнихресурсів таін.

Світовавалютна система– це функціональнаформа організаціївалютних відносинна рівні міжнароднихзв’язків. Розвитокїх регулюєтьсявідповіднимиміжнароднимиугодами. Використаннязабезпечуєтьсястворенимина колективнійоснові міжнароднимивалютно-фінансовимибанківськимиустановамита організаціями.

Регіональна(або міжнародна)валютна система– це договірно-правоваформа організаціївалютних відносинміж групоюкраїн. Прикладомтакої системибула створенаще в 1972 році ЄВС(ЕКЮ), з 1 листопада1993 р. – ЄС (з 1999 року– євро), валютнасистема країн-членівРЕВ (Рада економічноївзаємодопомоги– з 1963 по 1990 рік –переказнийрубль).

Самостійно– резервнавалюта, перевагикраїни відтого, що її валютає резервною,вимоги до цієїдержави.

Ступіньконвертованостівалюти.

За конвертованістювалюти ділятьсяна:

1)повністю ічастковоконвертовановаті;

2)зовнішні івнутрішні.

Повна конвертованість:

1)по поточнихопераціях:

длярезидентів;
длянерезидентів;

2)пов’язана зрухом капіталіві кредитів

длярезидентів;
длянерезидентів;

внутрішня

конвертованість

зовнішняконвертованість

Конвертованістьвнутрішня– це вільнийобмін національноївалюти на іноземнудля резидентів,та вільні платежіїї за кордоном.

Конвертованістьзовнішня– вільне нагромадженняданої валютина рахункахнерезидентів,юридичних іфізичних осібіншої країни,переказ її закордон чи конвертаціяв іншу валюту.

Етапирозвитку світовоївалютної системи.

Світовавалютна системапройшла 4 етапи.

1)Першасвітова валютнасистема стихійносформуваласядо кінця 19 століттяна базі золотогомонометалізмув формі золотомонетногостандарту.Юридично вонабула оформленаміждержавноюугодою на Паризькійконференціїу 1867 році. Вонапризнала золотоєдиною формоюсвітових грошей.

Золотийстандартподілявся назолотомонетний,золотозливковийта золотодевізний(золотовалютний).Країни, якідотримувалисязолотого стандартуповинні булизабезпечитижорстке співвідношенняміж наявнимзапасом золотаі кількістюгрошей в обігу,а також вільнуміграцію золота(експорт-імпорт).Ця система малаістотні обмеження:була занадтожорсткою, недосить еластичною,дорогою, залежалавід рівня видобуткузолота. Найбільшоювадою було те,що умови функціонуваннязолотого стандартуповністю виключалиможливістьпроведенняокремими державамивласної валютно-грошовоїполітики.

2)В1922 році скликаєтьсяГенуезькавалютна конференція.Суть її зводитьсядо того, щопаралельноіз золотомфункцію міжнароднихплатіжнихзасобів взялина себе валютипровідних країнсвіту. Першимитакими країнамибули США таАнглії (післяВеликої депресії).

Produced(p) by Gray Wolf Production Inc.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка2 із2

МіжнародніЕкономічніВідносини -23.Валютні курсиі валютні системи.

17травня 2000р.

До контрольноїроботи

1.Міжнароднаінтеграція(+питання длясамост. опрацювання).

2.Міжнароднінауково-технічнізв’язки.

3.Міжнароднівалютно-кредитнівідносини:

міжнароднавалютна система;
елементиміжнародноївалютної системита їх характеристика;
золотийстандарт, йогоосновні принципи,регулювання;
кризазолотого стандарту;
Бреттон-Вудськавалютна система:принципи тахарактеристика;
МВФ тайого кредити;
Ямайськавалютна система;
Європейськавалютна система(з 1979 року): ЄВС(етапи, критеріїконвергенції),
2 травня 1998 року.

МВКВПебро, Філіпенко,Красавіна.

Бреттон-Вудськавалютна системабула запропонованаСША і прийнятана конференціїу 1944 році (правовеоформленнятакої угодизавершилосялише в 50-х – 60-хроках). Значенняцієї системиполягає в тому,що це була першаміжнароднавалютна система,яка базуваласяна міждержавнійугоді. Булиприйняті єдиніправила і створенаорганізація,яка мала функціюконтролю наддіяльністюцієї системи.

Бреттон-Вудськасистема базуваласяна золотовалютномустандарті, алефактично цебув золотодоларовийстандарт. Їїсуть полягаєв тому, що деяківалюти (а самедолар США тафунт стерлінгів,щоправда останніймайже не використовувався)в міжнароднихрозрахункахрозглядаютьсяяк еквівалентзолота.

ПринципиБреттон-Вудськоїсистеми:

1)валютнівідносиниповинні бутистабільними;

2)конвертованістьвалют, яка повиннабула б забезпечитисвободу табагатосторонністьрозрахунківза поточнимиопераціями;

3)системабазується назолотовалютномустандарті, якийповинен відповідатиіснуючим економічнимреаліям.

Розглянемоці принципибільш детально.

Першийпринцип.Для забезпеченнястабільностівалют буливпровадженіфіксованівалютні курси.Кожна країнабула зобов’язанавстановитидля своєїнаціональноївалюти фіксованийпаритет повідношеннюдо золота чидо іншої валюти.На практицілише США встановилизолотий паритетсвоєї національноївалюти, іншікраїни встановилипаритет повідношеннюдо долару, якийвстановлювавсяна основі вартостідолара на 1944 рік35 доларів за 1троїсту унцію= 31,1 грам). Длязабезпеченняцього паритетукожна країнаможе гарантуватиконвертованістьнаціональноївалюти в золотона основі офіційноїціни на золото.Крім того, кожнакраїна повиннапідтримуватикурс у межах1%від фіксованогопаритету.

Другийпринцип.Стаття 8 статутуМВФ забороняєкраїнам обмежуватиплатежі тарозрахунки,які здійснюютьрезидентикраїни у сферіпоточних операцій(експорт-імпорттоварів тапослуг); а такожздійсненнядискримінаційноїпрактики повідношеннюдо інших членівМВФ.

Національнівалюти, яківикористовувалисяяк при поточних,так і при капітальнихрозрахунках,вільно обмінювалисяна приватнихринках в межахдопустимихколивань. Державніоргани здійснюваликонтроль зафункціонуванняммеханізмуміждержавнихрозрахунків,а також приватнихвалютних ринків.

Крімтого, під регулюванняпотрапив ринокзолота длятого, щоб ринковаціна не відхиляласявід офіційної.

КраїниЗахідної Європипризнали другийпринцип де-юрелише у 1958 році,а Японія зробилаце у 1964 році.

Длятого, щоб пом’якшитикризові явищау міжнароднихвалютних відносинах,Бреттон-Вудськапередбачиламеханізмикредитуваннякраїн (централізованогота двостороннього),які мали труднощііз платіжнимбалансом.

Третійпринцип.Бреттон-Вудськасистема базуваласяна золотомустандарті,однак маладекількарозбужностей:

1)Призолотому стандартізолото використовувалосяяк в межах країни,так і за її межами.При Бреттон-Вудськійвалютній системизолото використовувалосялише для розрахунківміж державами.

2)Якщопри золотомустандартірезиденти моглиобміняти національнувалюту на золото,то Бреттон-Вудськасистема передбачалатакий обмінлише на міждержавномурівні.

Дляпідтримки курсусвоєї валютикраїна, якастикнуласяз проблемами,могла:

1)використовуватисвої золотовалютнізапаси;

2)отриматикредит від МВФ;

3)отриматикредит відіншої держави;

4)якщокраїна не моглавтримати курсвона мала праводевальвуватинаціональнувалюту: до 10% -самостійно,понад 10% - лишепогоджено зМВФ.

Вкінці 60-х рокахмежі коливаньвалюти (1%) булизмінені на2,25% (Вашингтонськерішення), однаксуттєвоговпливу це немало.

Бреттон-Вудськасистема проіснуваладо кінця 60-х років,коли декотрікраїни ввелиплаваючі валютнікурси, рамкиколивань постійнопорушувалися,крім того постійноздійснюваларевальваціюНімеччина.

Ефективністьцієї системизабезпечуваласявисоким ступенемдовіри до доларуСША. Причиноюцього був економічнийпотенціал США,які займалиперше місцеу світовомуекспорті товарів,а також виступаличистим світовимкредитором(40-ті – 60-ті роки).Крім того вониволоділи 70%світовогозолотого запасу,який у 1949 роціоцінювавсяу 24,6 млрд доларів,що в 3 рази перевищувалообсяги доларовоїмаси за межамиСША.

Третьоюпричиною булабездефіцитністьторгівельногобалансу США.

Крімтого, другаосновна валюта– фунт стерлінгів,був доситьслабким.

ДилемаТріффіна.Тріффін – англійськийекономіст,виявив дилемуу 20-х роках, колиВеликобританіяз країни, якабула світовимкредитором,поступовоперетворюваласяна світовогоборжника.

Напочатку 70-х роківв економічномустановищі СШАпроявилисянегативнітенденції:

1)виникдефіцит платіжногобалансу;

2)почалирозвиватисяінфляційніпроцеси;

3)різкескороченнязолотого запасуСША (якщо в 1949 роцівін оцінювавсяв 24,6 млрд. доларів,то в 1971 році – 11млрд. доларів)в той же часзагальна вартістьдоларової масиза межами СШАв 1960 році становила2 млрд. доларів,в 1971 році – 540 млрд.Доларові авуариза межами СШАв 6 раз перевищувалисумарну вартістьзолотого запасуСША. Крім того,зросли сумидоларів, якікраїни виставлялиСША для обміну.

В1971 році США припиниликонвертаціюдолару в золото.Це знаменувалокрах Бреттон-Вудськоївалютної системи.Причинами цьогоможна назвати:

1)структурнікризи, в томучислі нафтові1973-1974 рр.

2)нестабільністьплатіжнихбалансів країн:в кінці 60-х роківСША та Великобританія(чиї валютивважалисяголовними) малиграничні показникидефіциту, аНімеччина таЯпонія малипрофіцит.

3)невідповідністьБреттон-Вудськоїсистеми новомуспіввідношеннюсил у МЕВ. Німеччинаі Японія піднімалипитання, чомуїх валюти неможуть використовуватисяв якості світових.

4)активізаціядіяльностіринку євродоларів.

5)американськийдолар не мігобслуговуватизачне зростанняобсягів світовоїторгівлі.

МВФбув створенийразом з Бреттон-Вудськоюсистемою длятого, щоб всілякосприяти стабільностівалютних відносинміж країнамишляхом наданнякредитнихресурсів.

Існує7 видів кредитівМВФ:

1)stand-by: видаютьсятраншами взалежностівід квоти країнив МВФ. Носятькороткостроковийхарактер інадаються дляфінансуваннядефіциту платіжногобалансу. Процентнаставка – 3,25%. Термінпогашення –до 5 років.

2)механізмрозширенногофінансування(EFF). Надаютьсядля фінансуваннясередньостроковихпрограм (3-4 роки),вирішенняструктурнихпроблем економіки.Процентнаставка – 4,5%.

3)кредиткомпансаційногота надзвичайногофінансування.Надаються у2-х випадках –зменшеннядоходів відекспорту країничи збільшенніцін на імпортзерна. Надаєтьсяна 5 років. Процентнаставка – 3,25%.

4)кредитифінансуваннясистемнихтрансформацій.Надавався з1993 по 1995 року длякраїн, які перейшлина світові ціни(Східної тацентральноїЄвропи).

5)механізмфінансуваннябуферних запасів.Видаютьсяміжнароднимтоварним угодам,які займаютьсярегулюваннямміжнародноїторгівлі товарамиі використовуютьсядля формуваннязапасів, якіпокликані

6)(длянайвідсталішихкраїн) механізмфінансуванняструктурноїперебудови:надається натермін до 10 роківі процентнаставка – 0,5%.

7)(длянайвідсталішихкраїн) механізмрозширеногофінансуванняструктурнихперебудов –надаєтьсястроком на 3роки під 0,5%.

ВалютаСДР – створенав 1968 році. Основнамета – збільшенняліквіднихзасобів дляобслуговуваннясвітової торгівлі.На сьогоднішнійдень до СДРприв’язані5 валют. З 1971 рокувалютна корзинаСДР базуваласяна 16 валютах,з 1981 – лише на 5валютах (долар,фунт, франк,марка, єна).

Останнявалютна корзинаСДР була прийнятау 1996 році – самостійно.

Ямайськавалютна система– функціонуєз 1978 року (угодавід 1976 року).

Основніположення:

1)демонетизаціязолота – скасованоофіційну цінуна золото тазолотий паритетвалют. Золотоперетворилосяна звичайнийтовар.

2)СДРстали основнимрезервнимактивом таміжнародноюрозрахунковоюодиницею;

3)введенняплаваючихвалютних курсів.

До долараСША прив’язано40 валют.

Самостійно– Європейськавалютна система,її механізмвалютних курсів.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка4 із4