(А Кримський).
Українська мова є спадкоємицею мов ще тих слов'янських племен, що населяли територію сучасної України - полян, древлян, сіверян, тиверців, угличів та ін. Минули довгі історичні етапи формування регіональних мовних утворень, періоди інтеграції триторіальних діалектів у живу давньоруську мову київського зразка, розквіту усномовної та писемної культури Київської держави, доки витворилася давньоукраїнська літературна мова. Історія її формування та становлення охопила кілька віків і залишила нащадкам багато писемних пам'яток світського та релігійного характеру: літописи, повчання, сказання, "Слово...", збірники, проповіді, історичні проповіді, вірші, драми, інтермедії. грамоти, міські ратушні книги, акти, універсали, послання, трактати, поезію та художню прозу.
Давній період української мови породив багатющий українській фольклор:
історичний, обрядовий, календарний, соціальний, госгюдарський, побутовий.
Це історичні думи та пісні, казки, легенди, перекази, оповіді, колядки, щедрівки, гаївки, веснянки.
Нова українська літературна мова, якою користуємося сьогодні, увібрала в
3. Перекладіть текст українською мовою. Порівняйте структуру речень в обох мовах. У чому труднощі перекладу?
И кто может слушать без соучастия эти песни и думы, в которых старина запорожская отразилась такими верными, живописными очерками, - старина, исполненная жизни, хотя и грубой, но величественной, поэтической! В песнях и думах запорожских вы не найдете ни чопорного сладкогласия, ни изнеженности чувств., ни роскоши выражений. Нет? В них все дико, подобно дубравам и степям, воспринявшим их на лоно свое при рождении, - все порывисто, подобно полету, урагана степного, под глухие завывания которого они взлелеяны, - вое бурно, подобно минувшей жизни Запорожья.
(I. Срежевський).
Мова писемних текстів.
Стилі української мови.
Стилістика - розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку стилів мови. Це наука про виразові засоби мови, про ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлюваного.
Так кожна людина в повсякденному житті під час спілкування залежно від потреб прибігає до різних мовних засобів. Виступ студента на занятті відрізняється від виступу на науковій конференції, інші мовні засоби він використовує під час заповнення бланка, телеграми чи грошового переказу. Отже, зміст, цілеспрямованість висловлювання, індивідуальна манера мовлення потребують певного добору слів та словосполучень, конструкції речень тощо. Так текст договору відрізняється набором мовних засобів від наукової статті; тексти офіційних і приватних листів мають також відмінності в мовному оформленні.
Отже, стилістика вивчає стилі стичну диференціацію мови, її функціональні
стилі.
Стиль - основне поняття стилістики. Це слово, першоджерелом якого є лат. Stilus "загострена паличка для писання" має багато значень і вживається не тільки в мові, а і в музиці, архітектурі, спорті, автомобілебудуванні, легкій промисловості тощо.
Стиль означає метод, спосіб діяння.
Мовний стиль - це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, епістолярний, конфесійний і т.д.
Функціональні стилі не є відособленими один від одного, тому що суспільні функції мови часто переплітаються, але кожен із них має свої особливості.
Познайомтесь із основними ознаками стилів у таблиці.
Стилі та їх особливості.
| Назва стилю | Сфера використання | Основне призначення | Форма реалізації | Види і жанри реалізації | Основні ознаки стилю | Основні мовні засоби стилю |
| Велика кількість наукової | ||||||
| інформації; | ||||||
| наявність схем, таблиць, | ||||||
| графіків, діаграм, карг, знаків і | ||||||
| значків; | ||||||
| Інформа | оперування абстрактними | |||||
| ція про | Логічна послідов | словами; | ||||
| 'результати | ність і доказовість ви | використання наукової фра | ||||
| дослі | Підручник, | кладу; | зеології, стійких термінологіч | |||
| джень, | дисертація, | понятійність і пред | них сполучень; | |||
| обгрунту | монографія, | метність тлумачень; | залучення цитат і посилань | |||
| Наука, | вання гі | Моно | стаття, дипло | об'єктивний аналіз; | на першоджерела; | |
| V | освіта, | потез, до | мна (курсова) | точність і лаконіч | відсутність авторської інди | |
| техніка | ведення | лог | робота, лекція, | ність висловлювань; | відуальності; | |
| істинності | реферат, від | аргументація і пере | чітка композиційна струк | |||
| теорій, | гук, анотація, | конливість тверджень; | тура тексту (розділи, пункти, | |||
| класифіка | рецензія. | узагальненість по | підпункти, параграфи, абзаци); | |||
| ція і сис | нять і явищ; | переважне вживання імен | ||||
| тематиза | докладні висновки | ників та відносних прикметни | ||||
| ція знань. | ків, наявні дієслівні форми, | |||||
| дієприслівникові та дієприкме | ||||||
| тникові звороти; | ||||||
| переважання різнотипних | ||||||
| складних речень, стандартних | ||||||
| виразів. |
| Приватне листування | Обмін думками, інформацією, враженнями, прохання, виховний вплив. | Діалог | Листи | Наявність певної композиції: початок (шанобливе звертання); головна частина (зміст листа); кінцівка (підсумок написаного); іноді постскриптум (Р.8. - приписка). | Поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів. | |
| « са 0 'й 6 « ''0-0 | Офіційно-ділові стосунки в державно-му політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адмініст-ративно-госпо-дарсь-кою діяльністю. | Регулювання ділових стосунків та обслуго-вування потреб людей у відповідних ситуаціях; здійснення управлінської діяльності. | Монолог (діалог) | Закони, укази, постанови, статут, ухвала, акт, лист, довідка, протокол, інструкція, реклама, доручення, характеристи-ка, скарга, наказ тощо. | Нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні; офіційний характер; поєднання точності та ясності з лаконічністю, стислістю і послідовністю викладу фактів; документальність, наявність реквізитів; висока стандартизація вислову, вживання усталених одноманітних мовних зворотів; сувора регламентація тексту, для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти; адресність; тематична обмеженість; повторність. | Використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології, спеціальної фразеології; відсутність авторської мовної індивідуальності та емоційності, експресивної лексики; синонімія зведена до мінімуму і не викликає двозначності сприймання; велика питома вага розщепленого присудка; наявність безособових і наказових форм дієслів теперішнього часу із значенням позача-совості, постійності дії; вживання складних речень із сурядним і підрядним зв'язком, простих поширених речень. |
| « а Е | і >> с | Громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання | Обговорення і пропаганда думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсяк-денні | Монолог (діалог) | Виступ, дискусія, публіцистична стаття, фейлетон, памфлет, нарис, інтерв'ю, огляд, репортаж і т.д. | Доступність мови і формулювань; Поєднання логічності доказу і полемічності викладу; широке використання художніх засобів, точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю; низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення. | Синтез елементів наукового, офіційно-ділового, розмовного й художнього стилів; насичення суспільно-політичними, соціально-економічними термінами, гаслами, закликами; використовується багатозначна лексика, емоційно-офіційні слова, експресивні сталі словосполучення, пери- фрази; уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів; вирішальне значення мають афористичні, інтригуючі заголовки; використання іншомовних суфіксів -іст (-ист, -атор, -ація), префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- та інших; Складних речень ускладненого типу, риторичних питань, вигуків. |
| Мистецтво, культура, освіта | Інформаційна, естетична функції, вплив на розум, почуття і волю читачів за допомогою художніх образів, формування переконання | Монолог | Повість, оповідання, новела, байка, мемуари, роман, казка, драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль, поезія, поема, балада, пісня, елегія, гімн, епіграма, ода, усмішка | Образність; поетич- ний живопис словом; естетика мовлення; екс-персія як інтенсивність вираження; зображувальність; конкретно-чуттєве живописання дійсності; відсутня певна регламентація використання засобів; відсутні приписи; суб'єктивізм розуміння і відображення | Наявність різноманітної лексики (конкретно-чуттєвої, емоційно-експресивної); запровадження авторських новотворів; введення історизмів, архаїзмів, діалектизмів, жаргонізмів зі стилістичною метою; вживання дієслівних родових форм ; використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв'язків; представлені всі стилістичні фігури | ||
| Побут, сім'я, виробництво | Засіб впливу, невимушеного спілкування, обмін думками, судженнями, почуттями; з'ясування виробничих і побутових стосунків | Діалог | — | Усна форма спілкування; неофіційність; невимушеність; спонтанність; безпосередня участь; несловесні засоби (паузи, інтонація, логічний наголос, тембр, сила голосу; позамовні чинники (рухи, поза, жести, міміка); емоційні реакції; можливість уточнити незрозуміле | Вживання емоційно-експресивної та зменшено-пестливої лексики; Речення прості, переважно короткі; використання дієслів з дво-ма префіксами (попо-, пона-, поза-); використовуються фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки і т.д.; заміна термінів розмовними словами. | ||
| Релігія, церква | Обслуговування релігійних потреб людей, суспільства | Монолог | Релігійні відправи, проповіді, молитви, "Біблія", церковні книги, молитовники, требники. | Небуденна урочистість, піднесеність | Церковна термінологія і слова символи; непрямий порядок слів у реченні та словосполученні; значна кількість метафор, алегорій порівнянь; наявність архаїзмів. |
Існує й таке поняття як авторський стиль або індивідуальний. Чи кожна людина має цей індивідуальний стиль усного чи писемного мовлення? Звичайно, ні.