Хай які різноманітні й вишукані промислові шампуні, але їхні замінники, виготовлені в домашніх умовах, значно ефективніші. Річ у тому, що домашніми шампунями волосся можна мити так часто, як це необхідно, не переймаючись тим, що воно пересушиться, недостатньо промиється або втратить еластичність і блиск. Навпаки — систематичне використання шампунів домашнього виробництва лише покращить стан та зовнішній вигляд волосся.
У старих виданнях по догляду за волоссям чітко регламентовані терміни його миття. Так, нормальне волосся рекомендовано мити кожні 7-10 днів, сухе — раз на 10-12 днів, а жирне з періодичністю у 5-7 днів. При цьому не враховано таких факторів, як забрудненість довкілля, задимленість і загазованість сучасних мегаполісів, стреси, незбалансоване харчування. Але ж всі перелічені фактори негативно впливають на стан волосся, сприяють його швидкому забрудненню. Тому лікарі-гігієністи та перукарі-професіонали радять дотримуватись правила: волосся треба мити тоді, коли ви відчуваєте, що воно брудне або жирне. Якщо не вимити волосся в цей час, то часточки пилу і бруду почнуть розчинятися, порушуючи нормальне функціонування сальних залоз.
Періодичність миття залежить і від місця проживання. У великих містах волосся забруднюється значно швидше, ніж у сільській місцевості чи в гірських районах, де повітря прозоре і чисте.
Умови роботи також впливають на процес забруднення. Людині, яка виконує важку фізичну роботу, треба мити голову кожні 3-5 днів.
Варто пам'ятати, що влітку і взимку волосся забруднюється інтенсивніше, ніж навесні і восени.
Важливе значення для збереження здорового волосся має час його миття. Мити голову краще вранці чи вдень, але не бажано цього робити у вечірні години. Якщо ж іншого виходу немає, слід ретельно висушити волосся.
Ще одне правило: коротке волосся можна мити частіше, ніж довге. Бо якщо довге волосся мити часто, природний шар жиру не встигає рівномірно розподілитися по довжині волосини, і кінчики поступово стають ламкими і посіченими. Коли ж волосся коротке, природний жировий секрет досягає кінчиків швидше. Тому йому надмірне пересушування не загрожує.
Висновок
Перифразуючи знамениту приказку, можна сказати: "Покажи мені своє волосся, і я скажу тобі, хто ти". Це дійсно так - за волоссям можна визначити характер і звички людини, навіть стан її здоров'я.
Розвиток майстерності перукарів - це історичний процес, в якому кожне нове покоління увібрало досвід своїх попередників, їхні досягнення і намагалося створити щось нове, небувале, задовольняючи смаки й потреби клієнтів. Конкуренція між майстрами перукарського мистецтва за всіх часів була і є умовою розвитку їхньої майстерності.
Стиль — це конкурентна, стінка, складна мода епохи, в якій мода виражає економічний стан, політичні погляди, розвиток культури, ставлення до зовнішнього світу. На формування індивідуального стилю людини можуть впливати літературні образи, твори живопису, образи кіногероїв, поняття із світу музики, особливо танцювальної, що в наш час породжують цілі стильові напрями. Характерні особливості цих напрямів виявляються в індивідуальних стилях різних людей. У своїй роботі майстер це враховує, при чому в більшості випадків при індивідуальному моделюванні бере ці стилі за основу.
Для своєї курсової роботи я обрала авангардний стиль. Тому що, на мою думку, авангардний стиль - це стиль майбутнього, стиль пошуку. Він ніколи не зупиняється, завжди прямує попереду всіх стилів і може поєднувати основні риси кожного з них.
Авангардні зачіски - ексцентричні. Це зачіски майбутнього, вони відтворюють перспективу моди. Вони прикрашають людину, підкреслюють її неповторність.
Список використаної літератури
1. Ветров А. Парикмахер-стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 254 с.
2. Гутиря Л.Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997. – 367 с.
3. Клименко С.К. Косметика і здоров’я. – К.: Наука, 1999. – 298 с.
4. Козлова І.В. Перукарські послуги. – К.: Знання, 1997. – 236 с.
5. Константинов А.В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1999. – 227 с.
6. Корнєв В.Д. Моделювання та художнє оформлення зачісок. – К.: Знання, 2001. – 294 с.
7. Корнєв В.Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1999. – 315 с.
8. Кулешкова О.Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.: Академия, 2002. – 170 с.
9. Куприянова И.Н. Современные прически: женские, мужские, детские. — М.: Эксмапресс, 2002. – 211 с.
10. Луканова О.В. Технология парикмахерских услуг. — Ростов-на-Дону: Март, 2002. – 309 с.
11. Ляпич А.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 2002. – 255 с.
12. Панченко О.А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000. – 261 с.
13. Панченко О.А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999. – 261 с.
14. Сиромятникова І.С. Історія зачіски. — К.: Наука, 2002. – 192 с.
15. Смирнова Л.В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы, 2002. – 304 с.