Наукова новизна. У дисертації вперше проведено ретельну реконструкцію роботи відділів таємних фондів (перших частин) з документами української еміграції у повоєнні десятиліття, а саме: ОР, її видів, темпів, періодизації, а також науково-технічного опрацювання. Робота висвітлює архівознавчий аспект політики радянського режиму стосовно "українських буржуазних націоналістів" та інших "к/р елементів".
Науково-методичною новизною проведеного дослідження є комплексне використання НДА архівів – справ фондів, описів, а також діловодних архівів.
До евристичних знахідок роботи слід віднести виявлену в ЦДАВО України Картотеку на "к/р елемент", що, будучи результатом ОР еміграційних фондів у середині 1940-х – на початку 1960-х рр., трансформувалася на унікальний довідково-енциклопедичний масив, який і до сьогодні чекає на актуалізацію та удоступнення для широкого загалу.
Запропоновано й апробовано методику реконструкції комплексу параметрів за атрибутивними ознаками приналежності до ПА друкованих видань, а саме: уточнення хронологічних та географічних меж функціонування установ за датами видань, що містять печатки чи адреси цих інституцій; простеження переміщення певних осіб у часі й просторі, зважаючи на їхні адреси на друкованих одиницях; окреслення географічних меж території, що входила до кола інтересів української еміграції міжвоєнного періоду з осередком у Празі; уточнення відомостей про склад еміграційних бібліотек.
Практичне значення отриманих результатів. Дослідження може бути використане при реалізації Галузевої програми ДКАУ "Архівні зібрання України", а також длявироблення засад генеральної каталогізації фондів ПА.
Найважливішим практичним доробком даного дослідження є створення засад й окреслення шляхів наукової реконструкції первісного складу УІК та МВБУ. Дисертація є практичним внеском у розвиток науково-методичного апарату архівознавства; ідентифікований бібліотечний сегмент ПА створює нову джерельну базу для проведення культурологічних, бібліографічних, біографічних та інших досліджень з історії української еміграції першої половини ХХ ст.
Результати дисертації також можуть бути використані при підготовці спецкурсів з архівознавства, зокрема, з історії спецфондів у системі державних архівів та бібліотек. Окрім того, робота може прислужитися для дослідження ідеологічного інструментарію радянської авторитарної держави другої половини 1940–1980-х рр.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовано на дев’яти конференціях різного рівня, в тому числі міжнародних: "Четверті джерелознавчі читання" (Київ, листопад 2001 р.); "П’ятий міжнародний конгрес україністів" (Чернівці, серпень 2002 р.); "Четверті архівознавчі читання" (Київ, грудень 2002 р.); "Музей Визвольної боротьби України в Празі. Втрати і знахідки" (Прага, жовтень 2005 р.); Конференція до Дня науки історичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Київ, квітень 2007 р.); "Шоста Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці" (Чернівці, жовтень 2007 р.); "Другі всеукраїнські наукові читання, присвячені пам’яті професора М.П. Ковальського" (Дніпропетровськ, березень 2008 р.); П’ята міжнародна науково-практична конференція з проблем теорії і практики документознавства, бібліотекознавства та науково-інформаційної діяльності (Київ, травень 2008 р.); Міжнародна наукова конференція "Проблема вивчення культурних зв’язків в етнокультурних зонах у слов’янському світі" (Мінськ, травень 2008 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у дев’яти наукових публікаціях, п’ять з яких – у виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (12 параграфів), висновків, списку джерел (158 позицій) і літератури (118 позицій), 10-ти додатків (на 124 с.). Загальний обсяг дисертації становить 312 с., основного тексту – 186 с., списку використаних джерел і літератури – 28 с. (273 позиції).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета і завдання дослідження, визначаються об’єкт, предмет, хронологічні межі, характеризується джерельна база, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи.
Перший розділ "Історіографія теми та джерельна база дослідження" висвітлює стан наукової розробки проблеми та аналізує джерельну базу. Встановлено, що дослідників цікавили питання переміщення та сучасного місцеперебування архівів українських еміграційних центрів у різних країнах: Польщі (А. Крохмаль, М. Палієнко), Німеччині (Г. Боряк, О. Гаранін, Л. Дубровіна, О. Кириленко, О. Піщаний О. Яценко), Австрії (В. Потульницький, П. Ричков), Великобританії (Джанет М. Хартлі), Італії (О. Павлюк), Австралії (Л. Саєнко), Канаді (Б. Кравченко, А. Крохмаль, І. Матяш, Я. Розумний, О. Шаленко), США (І. Валявко, О. Верховська Данлоп, С. Захаркін, Н. Мерфі, М. Палієнко).
Інтенсивно вивчалась історія функціонування українських закладів у ЧСР, доля діячів еміграції. Хрестоматійна для вивчення історії української еміграції міжвоєнного періоду праця С. Наріжного (1942, репринт: 2008) придалася передусім як фундаментальне довідкове видання, що дало змогу уточнити атрибутивні ознаки бібліотечної колекції ПА у ДНАБ, встановити місцезнаходження еміграційних установ.
Наукова діяльність викладачів Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі висвітлена О. Зубко. Особи, пов’язані з міжвоєнною Прагою (І. Горбачевський, В. Січинський, П. Феденко, М. Шаповал),стали активно вивчатись у 2000-х рр. Дослідження з історії України в Українському вільному університеті (далі – УВУ) проаналізував О. Гаранін, український студентський рух в еміграції – О. Дуднік, видавничу і бібліотечну діяльність української еміграції в ЧСР – О. Заремба, правовий статус, соціальну адаптацію, громадську та політичну діяльність української еміграції – В. Піскун, умови існування та діяльності українських емігрантів у чеських землях у 1945–1948 рр. – чеський історик Б. Зілінський.
Наступний історіографічний блок становлять праці дослідників, присвячені основним аспектам історії та функціонування документо- та бібліотеко-акумулюючих установ у міжвоєнній Чехословацькій Республіці та долі їхніх колекцій. Це праці професійних архівістів Л. Лозенко (1994), Л. Яковлєвої (1994), Н. Топішко (1995), А. Кентія (2000), а також дослідників М. Мушинки (1996; 2005), П. Кеннеді Ґрімстед (2001; 2005), М. Палієнко (2006). Окремі аспекти функціонування МВБУ та долю його колекцій після закриття у 1948 р. досліджували також О. Пеленська, М. Няхайова, М. Сополига (2006). Нещодавно побачило світ комплексне дослідження М. Палієнко про історію створення та функціонування архівних центрів української еміграції, в тому числі УІК та МВБУ (2008).
Питання остаточної концентрації бібліотечного сегмента ПА взагалі не вивчалися. М. Савка провела історико-бібліографічне дослідження українських періодичних видань у ЧСР міжвоєнного періоду (2002). О. Заремба дослідила видавничу та бібліотечну діяльность української еміграції в ЧСР (2006). Ії книга стала у пригоді для уточнення складу фондів як власне ПА, так і бібліотечного масиву, що зберігається в ДНАБ. Але першою, хто оприлюднив тезу про перебування друкованих видань, привезених із Праги, у фондах ДНАБ, була Л. Лозенко. Наступний крок зробила П. Кеннеді Ґрімстед, яка ініціювала попередній пошук печаток УВУ та Української читальні ім. Т. Шевченка в Празі на початку 2000-х, відбитки яких було виявлено у понад 625 виданнях.
Проаналізовано сім груп джерел, використаних у дисертаційному дослідженні: 1) інституційні архіви (описи 2 і 7 фонду № 14, ГАУ при Раді Міністрів УРСР; опис 1 і 2 фонду № 4703, ЦДІА УРСР у м. Києві); 2) діловодні, поточний і внутрішнійархіви (ДНАБ, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного); 3) колекції документів ЦДАМЛМ України, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного та ЦДАВО України (117 справ опису 1 фонду № 544, Колекція фотоальбомів з МВБУ, м. Прага; окремі фонди ПА відповідно); 4) НДА (справи понад 400 еміграційних фондів у ЦДАВО України; справи фондів: № 269, Український музей у Празі, у ЦДАГО України; № 544, Колекція книжкової графіки (відбитки), у ЦДАМЛМ України; переліки, реєстри та описи справ, путівники по архівних зібраннях українських, російських, чеських і словацьких архівів); 5) офіційний веб-портал ДКАУ "Архіви України": матеріали спеціального розділу “Архіви, повернуті і передані в Україну", різножанрові онлайнові бібліографічні й архівні довідники (зокрема, розділ "Зарубіжна архівна україніка"); 6) книжковий та журнально-газетний сегменти еміграційної україніки у ДНАБ, де об’єктом аналізу виступала кожна друкована одиниця (обсягом понад 20 тис. од.); 7) специфічні бібліографічні джерела 1920–1940-х рр. – один із інструментів реконструкції первісного складу колекцій УІК та МВБУ (кумулятивний звіт А. Животка про діяльність УІК за 1930–1940 рр., "Вісти МВБУ" за 1925–1938 рр.).