Волонтери не отримують матеріальної допомоги у вигляді заробітної плати, проте вони мають дещо інше – розвиток власних здібностей, моральне задоволення, відчуття власної необхідності тим , хто потребує допомоги, відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання. Скільки в світі волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи.
У сучасній Україні волонтерство набуває масового поширення. Символ волонтерів України – жовтий колір вбрання – означає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити навколишній світ кращим.
Так, як більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь у одноразових акціях, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцнені позиції добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів. [2, c.94]
Сьогодні послуги волонтерів потрібні для розв’язання проблем у соціально-педагогічній, економічній, культурній сферах. Генеральна Асамблея ООН, приймаючи до уваги, рекомендації Економічної і Соціальної Ради, передані в резолюції 1997 / 44 від 22 липня 1997 року на 52 сесії прийняла:
– проголосити 2001 рік “Роком волонтерського руху”;
– закликати уряд держав, а також волонтерські організації, громадські, урядові та неурядові організації до співробітництва;
– намітити шляхи поліпшення роботи співробітництва та популяризації діяльності;
– Об’єднаній організації волонтерів розробити програму роботи.
Ініціатива проведення міжнародного Року волонтерів 2001 рік підтримувалась наростаючим прагненням людей запропонувати свої послуги в якості волонтерів. Для того, щоб здійснити цю мету необхідні визнання та допомогу волонтерській для посилення пропаганди цього виду діяльності.
Це потребує використання найкращої практичної робити волонтерів для досягнення успішного результату.
Отже, аналізуючи витяг загальної декларації волонтерів, можна сказати, що волонтерство:
– це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції;
– це активна участь громадянина у житті людських спільнот;
– сприяє покращення якості життя, особистому росту та поглибленню відчуття солідарності;
– сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру у суспільстві;
– сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку, а також створенню нових робочих місць та професій.
Основні принципи волонтерського руху:
- визнають право на об’єднання за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їх расової належності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища;
- поважають гідність та культуру всіх людей;
- надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано – в дусі партнерства та братерства;
- визнають однакову важливість особистих та колективних потреб, сприяють колективній їх реалізації;
- ставлять перед собою мету перетворити волотерство на елемент особистого розвитку, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей шляхом стимулювання ініціативи та творчості людей, які при цьому мають можливість бути творцями а не користувачами;
- стимулює почуття відповідальності, заохочує сімейну, колективну, міжнародну солідарність.
Для того, щоб бути волонтером треба мати такі людські якості: любов до людей, доброта, милосердя, комунікабельність, вміння спілкуватись, розуміння проблем іншої людини, співчуття, терпіння порядність уважність бажання допомагати вирішенню проблеми, безкорисливість, відвертість, відповідальність, відкритість, привабливість. Навички необхідні волонтеру: комунікабельність, грамотність, ерудиція, розуміння проблеми іншої людини, любов до людей, доброта, вміння вислухати, організаторські здібності, мобільність, наполегливість.[1, c.35]
Волонтерська діяльність – це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому в добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів. Першим кроком у роботі з волонтером – співбесіда, під час якої з’ясовується: 1) як людина знайшла організацію; 2) чому її зацікавила дана робота; 3) де вона зараз працює і де працювала раніше; 4) яка в неї освіта і досвід – це допоможе підібрати відповідну роботу для неї; 5) необхідно дізнатися, чим би людина хотіла займатися, скільки часу майбутній волонтер може витрачати на роботу в організації; 6) чи немає обмежень зі здоров’ям; 7) важливо зрозуміти збирається людина весь час працювати волонтером чи прийшла з метою отримати оплачувану посаду. В останньому випадку краще чесно розповісти про перспективи; 8) чи є наявний досвід роботи волонтером, де; 9) а також треба дізнатися у майбутнього волонтера чому він пішов із попередньої організації.
Відповідно до віку, соціальної ролі і соціального статусу можна виявити наступні групи добровільних помічників:
1. діти та підлітки;
2. волонтери – фахівці;
3. спонсори;
4. чиновники;
5. клієнти;
6. члени організації;
7. студенти;
8. батьки.
Отже, волонтером може бути людина, будь-якої статі і віку, з будь-якою освітою чи без неї, яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм.
Кожний волонтер має право:
1 бути уважно вислуханим і направленим на виконання задач відповідно до результатів інтерв’ю;
2 пройти навчання і супровід наставником, яке дасть волонтеру можливість добре справлятися з роботою;
3 одержувати визнання заслуг значущим для волонтера чином;
4 брати участь в плануванні і оцінці програми, в якій волонтер бере участь;
5 бути визнаним унікальної індивідуальної, цінною особою.
Волонтерська діяльність ґрунтується на таких основоположних засадах:
· добровільність та доброчинність;
· законність;
· гуманність та гідність;
· спільність інтересів і рівність прав її учасників;
· гласність;
· відповідальність;
· конфіденційність.
Існує 10 заповідей роботи з волонтером, давно відкритих людьми, які в різний час з успіхом створювали добровільні організації. Ці заповіді “працюють” і в Америці, і в Англії, і в Росії. Якщо їх дотримуватися, є надія, що не загубиться унікальний людських потенціал доброчинної організації і навпаки з’явиться багато нових друзів. [11, c.149]
1) плануючи реалізацію проектів, передусім доцільно визначити, де можуть бути корисними волонтери, а потім добирати відповідних людей;
2) залучаючи до роботи волонтера, необхідно врахувати його інтереси, бажання, можливості, в тому числі можливості тимчасового навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіта;
3) не слід вважати, що волонтери мають виконувати тільки “чорну” роботу, а всю кваліфіковану мають здійснювати оплачувані фахівці, як здебільшого буває в організаціях, створених професіоналами в окремих галузях. По-перше, можна знайти волонтерів-професіоналів у різних сферах; по-друге, слід пам’ятати, що волонтерів можна і потрібно навчати з метою підвищення їх загального і професійного рівня;
4) не слід набирати волонтерів заради волонтерів, а тільки керуватися потребою. Але коли людина сама приходить до вас, без вашого запрошення поставтесь до неї, так щоб не відштовхнути, навіть якщо на даному етапі в ній немає потреби. Волонтер тим часом може підготуватися до роботи, або виконувати окремі доручення. Крім того, завжди знайдеться варіант, за яким навіть відмовившись від його послуг ви збережете його на майбутнє;
5) пояснити новій людині, за яким принципом працює лана організація, чого ви прагнете, хто за що відповідає;
6) чітко формулювати обов’язки і відповідальність самого волонтера, вимоги до нього. Причому, слід роз’яснити не лише характер роботи, але й те, які функції потрібно буде виконувати, якщо людина до цього не займалася такою справою;
7) варто ставитися до волонтера, як до колеги;
8) потрібно дякувати, закохувати до успіхів;
9) забезпечити волонтеру можливість росту в організації, набуття досвіду різного характеру;
10) враховувати думку волонтера при вирішені різних питань або проблем в організації.
Отже, можна зробити висновок, що одним із важливих наслідків розбудови громадянського суспільства в Україні, став активний розвиток відносно нового для країни соціального явища – волонтерського руху. Звичайно, професійна кваліфікація волонтерів сьогодні ще досить низька, проте вони володіють якостями та здібностями, якими не завжди володіє фахівець тієї чи іншої суспільної організації. [13, c.105]
Волонтерська діяльність – це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому в добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів, людина будь-якого віку і статі, з будь-якою освітою яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм, але професійно.
1.2 Історичне вивчення волонтерської діяльності у світі та Україні.
П’ятого грудня у всьому світі відзначається Міжнародний День Добровольців.
Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859 рік. Саме тоді французький письменник-журналіст Анрі Дюман, вражений кривавими картинами битви при Сольфоріно запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюманом, керуються сьогодні волонтерські у всьому світі.
До XIXст. Волонтерство сприймалось, як військова справа, а волонтери – романтичні юнаки, які прагнули за покликом серця піти в бій за чужу незалежність і обов’язково далеку екзотичну країну.
З XIX ст. волонтерство набуває соціального змісту і визначається як добровільна вмотивована, неоплачувана діяльність у вільний від основної роботи час, спрямована на допомогу інших.
В країнах Західної Європи і США волонтерський рух почав активно розвиватися в XIXст., як рух „дружніх візитерів”, сестер милосердя, самаритян, місіонерів...