Рис. 1.7. Зразок ярлика, який наклеюється на відправлення з позначкою “Expres”
Позначка “A remettre en main propre” проставляється відправником або працівником зв’язку в лівому верхньому кутку адресного боку рекомендованого відправлення, відправлення з оголошеною цінністю.
При прийманні поштових відправлень з позначкою “Expres” і “A remettre en main propre” в розрахунковому документі зазначається відповідна відмітка (“З посильним”, “Вручити особисто”).
Вхідна кореспонденція з позначкою “Expres” у районних, обласних та республіканському центрах доставляється посильним, а в інших пунктах – загальновстановленим порядком разом з іншою кореспонденцією.
До поштових відправлень, що приймаються до пересилання повітряним транспортом, пред’являються загальновстановлені вимоги щодо розмірів, маси й упакування. При прийманні таких відправлень на розрахункових документах додатково зазначається позначка “Авіа”. На кожне авіавідправлення наклеюється ярлик блакитного кольору або проставляється штамп із написом “Par avion” (рис. 1.8) [20].
Рис. 1.8. Зразок ярлика, що наклеюється на авіавідправлення
Юридичні особи подають реєстровані міжнародні поштові відправлення, незалежно від їх кількості, за списком ф. 103 (рис.1.9).
Міжнародні поштові відправлення, що зазначені в списку ф. 103, відправляються згідно з Керівництвом з направлення міжнародної пошти до різних ММПО.
Списки ф. 103 виготовляються юридичними особами за встановленою формою. Оформлення списків та їхнє засвідчення здійснюються в порядку, передбаченому для внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю. Підписи, зазначені в списку, повинні відповідати підписам, зазначеним у митних деклараціях CN 22, CN 23 [20].
У разі пересилання за кордон предметів або зразків, які не являють собою товарну цінність, а також посилок на адресу фізичних осіб з предметами побутової техніки або її частин після гарантійного ремонту (заміни частин) у верхній частині списку ф. 103 відправники – підприємства, установи, організації – повинні зазначити номер і дату листа.
У разі розшуку реєстрованих відправлень за списками до заяви додається розрахунковий документ та копія списку ф. 103.
Рис. 1.9. Список згрупованих поштових відправлень
1.4 Вимоги Всесвітньої поштової конвенції щодо розшуку поштових відправлень
Всесвітня поштова конвенція укладена Внутрішнім Регламентом Конгресів 5 жовтня 2004 року, затверджена в Україні 21.06.2006 р. № 564/2006 регламентує вимоги щодо функціонування міжнародної поштової служби, в тому числі розшуку міжнародних поштових відправлень [14].
Згідно ст. 9 [14] країни-члени Всесвітнього поштового союзу затверджують і реалізують стратегію дій у сфері безпеки на всіх рівнях поштової експлуатації з метою підтримання і посилення довіри широких верств населення до поштових служб в інтересах всіх задіяних службовців. Така стратегія включає обмін інформацією стосовно збереження надійності й безпеки перевезення й транзиту поштових відправлень між країнами-членами.
Частина ІІ [14] регулює правила, що застосовуються до письмової кореспонденції та поштових посилок, в т.ч. з питань розшуку даного виду поштових відправлень.
Країни-члени Всесвітнього поштового союзу забезпечують надання основних та додаткових поштових послуг.
Країни-члени забезпечують приймання, обробку, перевезення та доставку письмової кореспонденції.
Письмовою кореспонденцією є:
- пріоритетна й непріоритетна кореспонденція вагою до 2 кілограмів;
- листи, поштові картки, друковані видання й дрібні пакети вагою до 2 кілограмів;
- література для сліпих, вагою до 7 кілограмів;
- спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги й подібну друковану продукцію для того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", вагою до 30 кілограмів.
Письмова кореспонденція класифікується на підставі швидкості її обробки чи на підставі її змісту відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.
Ліміт ваги, вищий ніж той, який зазначений в пункті 2, застосовується вибірково для визначених категорій письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.
Країни-члени також забезпечують приймання, обробку, перевезення й доставку поштових посилок вагою до 20 кілограмів або на підставі положень Конвенції, або у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші більш вигідні для їхніх клієнтів засоби .
Ліміти ваги, що перевищують 20 кілограмів, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених в Регламенті поштових посилок .
Будь-яка країна, поштова адміністрація якої не бере на себе перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може в той же час обмежувати цю службу посилками, що виходять, чи призначені у ті населені пункти, що обслуговуються цими підприємствами.
Країни-члени забезпечують такі додаткові обов'язкові служби: служба реєстрації вихідної пріоритетної та авіаційної письмової кореспонденції; служба реєстрації вихідної непріоритетної та наземної письмової кореспонденції, що надсилається в пункти призначення, у яких відсутні пріоритетні чи авіаційні послуги; служба реєстрації всієї вхідної письмової кореспонденції.
Надання реєстраційних послуг служби рекомендованих відправлень для вихідної непріоритетної та наземної письмової кореспонденції, що передається в пункти призначення, у яких є пріоритетні та авіаційні послуги, не є обов'язковим.
Країни-члени можуть надавати викладені нижче додаткові необов'язкові послуги у відносинах між тими адміністраціями, що прийняли рішення надавати ці послуги: страхування письмової кореспонденції та посилок; доставка письмової кореспонденції під розписку; служба відправлень післяплатою для письмової кореспонденції та посилок; служба термінової доставки письмової кореспонденції та посилок; служба доставки письмової кореспонденції особисто адресату під розписку або застрахованої кореспонденції; служба відправлень без стягування тарифів і зборів для письмової кореспонденції та посилок; служба доставки неміцних і громіздких посилок; служба консигнаційної доставки колективних відправлень від одного відправника, які надсилаються за кордон [14].
З обов'язкової та необов'язкової частин складаються такі три додаткові служби:
- служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ), що, в основному, є необов'язковою. Однак, всі адміністрації зобов'язані забезпечувати службу повернення відправлень МККВ;
- служба міжнародних купонів для відповіді; ці купони можуть обмінюватися в будь-який країні-члені, але їхній продаж є необов'язковим;
- повідомлення про доставку для рекомендованої письмової кореспонденції чи доставку під розписку відправлень з контрольованою доставкою, посилок і відправлень з оголошеною цінністю; всі поштові адміністрації приймають повідомлення про вручення для вхідних відправлень; однак, надання послуги повідомлення про вручення вихідних відправлень є факультативною.
Опис цих служб і тарифи наводяться в Регламентах.
У випадках, коли за наведені нижче послуги у внутрішній службі стягується оплата спеціальних тарифів, поштові адміністрації мають право стягувати такі самі тарифи за міжнародні відправлення відповідно до умов, зазначених в Регламентах: доставка дрібних пакетів вагою понад 500 грамів; письмова кореспонденція, відправлена після граничного терміну відправлення; кореспонденція, відправлена після закінчення роботи операційних вікон; приймання кореспонденції за місцем проживання відправника; відкликання письмової кореспонденції після закінчення роботи операційних вікон; відправлення до запитання; зберігання письмової кореспонденції вагою понад 500 грамів та поштових посилок; доставка посилок у відповідь на повідомлення про прибуття; покриття ризиків, пов'язаних з дією форс-мажорних обставин.
Поштові адміністрації можуть домовлятися між собою про участь у таких службах, які описані в Регламентах:
- електронна пошта, що є поштовою послугою, у якій використовується електронна передача повідомлень;
- послуга з експрес-доставлення відправлень, яка є службою термінового пересилання документів і вантажів, а також, де це можливо, найшвидшою поштовою послугою із застосуванням фізичних засобів. Поштові адміністрації можуть надавати цю послугу на основі багатосторонньої типової угоди про послугу з експрес-доставлення відправлень чи за двосторонньою угодою.