Смекни!
smekni.com

Макроекономічна політика і досягнення країн з перехідною економікою (стр. 7 из 9)

У рівнянні регресії (4) log (1+gp) приблизно дорівнює gp (виражений дробом 100). Отже, він свідчить, що зростання коефіцієнта тенденції інфляції в процентному співвідношенні знижує коефіцієнт тенденції зростання ВВП на 0,06%. Коефіцієнт інфляції тісно взаємопов’язаний з дисперсією інфляції; отже, остання може також служити як змінна величина інструментарію факторів нестабільності.

Для перехідного типу економіки, який існує в країнах-кандидатах на вступ до ЄС, співвідношення уUS/y дорівнює приблизно 4, а log10 4 = 0,6. Отже, згідно з рівнянням Гомулки– Думаса фактор наздоганяння може забезпечити 3,4% поточного зростання ВВП. Для країн-кандидатів на вступ до ЄС з коефіцієнтом 1/Y у межах 20–25% та коефіцієнтом інфляції 10–15%. Згідно з рівнянням зростання коефіцієнт зростання ВВП буде перебувати у межах від 4,7% (при 1/Y = 20% і gp = 15%) до 5,8% (при 1/Y = 25% і gp = 10%). Подальше процентне збільшення коефіцієнта 1/Y на 5 одиниць до 30% приведе до збільшення коефіцієнта зростання на 6,8% і зменшення коефіцієнта інфляції на 7 одиниць, довівши її до 3%, а пізніше інфляція зросте до 6,9%. Однак після десятиліття зростання на 5–7% коефіцієнт yUS/y впаде з теперішнього рівня 4% до 3%, зменшуючи вклад у фактор наздоганяння на 0,7 і до 2010 р. знижуючи коефіцієнт зростання з 6,9% до 6,2%.

Ця задача не спрямована на те, щоб точно обчислити показник зростання певних періодів часу і певних країн. Мета цієї задачі – обчислення потенційного напрямку показника зростання на основі широкого та довготривалого переходу економіки країн певної групи від репрезентативного до середньорозвинутого та ринкового типу.

Результати обчислень, поданих у табл. 5, необхідно розглядати як показник можливого коефіцієнта зростання для перерахованих країн, в яких спостерігався негативний фактор «переваг відставання», на наступних 50 років. Політичні альтернативи відображені за допомогою двох коефіцієнтів заощаджень.

Важлива роль накопичення капіталу в перспективі зростання позначена непрямим припущенням, що міжнародний обмін технологіями пропорційний до інвестицій. Це припущення може бути реалістичним, коли технологічна прогалина велика у перші 20 – 30 років. В останні роки цього періоду має відбутися зменшення прибутку на власний капітал, тому прогноз, поданий у табл. 5, є менш реальним.

Після перших десяти років перехідного періоду внутрішні заощадження у більшості країн з перехідним типом економіки є невеликими. Головне, що є дві причини цього: успадкована політика великих соціальних перетворень і негативний вплив на доходи протягом спаду виробництва в перехідний період. Після першої хвилі реформ (лібералізації, стабілізації та приватизації) країни з перехідним типом економіки можуть втілювати реформи і політику, спрямовані суто на підтримку заощаджень. Сюди входять пенсійні реформи, за допомогою яких державні пенсії різко скоротилися і було запроваджено схеми приватних пенсій. Податкові ж реформи спрямовані на те, щоб різко скоротити як субсидії, так і пряме оподаткування окремих осіб та компаній.

Кандидати на вступ до Європейського Союзу повинні бути здатними залучити прямі іноземні інвестиції в обсягах, важливих щодо ВВП. Макроекономічні ризики інвесторів потрібно надалі суттєво скоротити, оскільки нові країни-члени ЄС стануть частиною Єврорегіону. Лише тоді, коли це станеться, внутрішні заощадження більше не мають бути стримуючим фактором для інвестицій, а отже, стримуючим фактором економічного зростання.

Державним інвестиціям відводиться роль важливого вкладу в стимулювання економічного зростання у всіх сферах, де наявні позитивні зовнішні фактори. Сюди входять фізична інфраструктура, сфера наукових досліджень та освіта. Державні видатки у цих галузях були радикально скорочені у першому десятиріччі перехідного етапу. Скорочення соціальних трансфертів потрібне також для зміни цього курсу зовсім у протилежний бік.

Прикінцеві примітки

У всіх країнах з перехідним типом економіки, про які йшла мова у цій статті, лібералізаційні та стабілізаційні заходи
1990-х рр. складали основу, що сприяла швид­кому розширенню нового приватного сектора, підтримувала скорочення і реструктуризацію державного сектора, глибоку переорієнтацію і швидкий розвиток міжнародної торгівлі. У більшості цих країн показник ВВП на душу населення становив близько 15% (порівняно з 30% – показником США на початку ХХ ст.), він все ще перебував на тому ж рівні до кінця століття. Економічні зміни, що відбулися в останньому десятилітті, значно сприяли досягненню стратегічної мети щодо створення такої економічної системи, з допомогою якої можна було б суттєво скоротити різницю між рівнями доходів у ХХІ ст.

Приголомшливі макроекономічні дисбаланси і надзвичайно великі структурні спотворення були основними проблемами, успадкованими 25 постсоціалістичними країнами Центральної Європи та колишнього Радянського Союзу. Їх вони змушені були вирішити у першому десятиріччі періоду. Пакети реформ, ухвалені більшістю країн Центральної Європи та Балтики, великою мірою стосувалися гостроти макроекономічної кризи і важливості цих успадкованих структурних проблем. Вони були спрямовані на відновлення макроекономічної стабільності шляхом швидкої лібералізації цін, торгівлі та входження в ринок і розбудови інфраструктури інституцій та законів, здатних обслуговувати добре діючу, конкурентоздатну ринкову економіку.

Стратегія реформ, прийнята більшістю країн СНД, містила значну, але менш масштабну лібералізацію PTE і передбачала швидку приватизацію ще до встановлення макроекономічної стабілізації. У країнах СНД структурні спотворення від початку були значно більшими, приватні сектори меншими, а перші ринкові реформи – обмеженішими. Ці вельми несприятливі початкові умови мали величезний вплив на реформи, політику та прогрес економічних перетворень. Однак від­мінності у стратегіях реформування цих двох груп і різниця у межах кожної групи суттєво зменшились у другій половині 1990-х рр.

Таблиця 1. Дані про кількість населення та ВВП 25-ти країн Центральної Європи, Балтики
та СНД з перехідним типом економіки
(1994 і 1998 рр.)

Країни 1994 р. 1998 р.

Населення

(млн. чол.)

ВВП на душу населення ПКЗ,
тис. дол.
ВВП ПКЗ,
млн. дол.
ВВП
(млн. дол.)
ПКЗ
дол./дол.
Албанія 3.4 2.9 9.9 3.2 3.1
Болгарія 8.4 4.8 40.3 10.9 3.7
Хорватія 4.5 6.8 30.6 21.9 1.4
Чехія 10.3 12.5 129 56.0 2.3
Естонія 1.5 7.6 11.4 5.4 2.1
Македонія 2.1 4.4 9.2 3.3 2.8
Угорщина 10.3 10.2 105 47.8 2.2
Латвія 2.6 5.6 14.6 6.9 2.1
Литва 3.7 6.4 23.7 10.8 2.2
Польща 38.5 7.7 296 148 2.0
Румунія 22.7 5.6 127 38.5 3.3
Словаччина 5.4 9.8 52.9 20.4 2.6
Словенія 2 14.3 28.6 19.1 1.5
СНД
Вірменія 3.6 2.2 7.9 1.8 4.3
Азербайджан 7.5 2.2 16.5 4.0 4.1
Білорусь 10.4 6.1 63.4 14.4 4.4
Грузія 5.5 3.3 18.2 5.3 3.4
Казахстан 17 4.3 73.1 25.2 2.9
Киргизстан 4.6 2.3 10.6 1.6 6.5
Молдова 4.4 1.9 8.4 1.9 4.4
Росія 148 6.5 962 275 3.5
Таджикистан 5.8 0.9 5.2 1.2 4.2
Туркменістан 4 3.2 12.8 1.7 7.6
Україна 51.9 3.2 166 43.7 3.8
Узбекистан 22.4 2.1 47.0 13.1 3.6

ПКЗ – паритет купівельної здатності.

Джерело: ВВП на душу населення в доларовому співвідношенні ПКЗ від МВФ, World Economic Outlook (Washington D.C.), October 1999. ВВП (1998) вказано в доларах за ринковим курсом, EBRD, Transition Report (London), 1999.

Таблиця 2. Основні макроекономічні показники економіки країн Центральної Європи
та Балтики у 1991–1998 рр.

Показники 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998
Зростання ВВП (%)
Зважене середнє значення ВВП................ –10.7 –4.1 –0.3 3.7 5.6 3.9 2.7 1.8
Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ 2.9 5.0 3.2 1.6 1.9 2.1 4.6 3.9
Інфляція, CPI (%)
Зважене середнє значення ВВП................ 109.9 183 115 29.9 24.2 21.3 46.1 12.0
Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ 77.0 208 131 14.0 11.7 11.4 54.1 8.3
Баланс загального державного бюджету (% від ВВП)
Зважене середнє значення ВВП................ –3.2 –4.8 –3.4 –3.2 –3.0 –3.2 –3.1 –3.1
Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ 3.8 2.6 2.9 1.9 1.3 1.3 0.9 1.1
Загальні державні витрати
(% від ВВП)
Зважене середнє значення ВВП................ .. 47.3 45.7 44.7 43.8 43.4 43.1 43.1
Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ .. 4.9 6.5 5.2 4.5 4.7 5.2 3.0
Валові резерви (місяці витрат поточного рахунку)
Зважене середнє значення ВВП................ 1.9 2.1 2.5 3.0 4.4 3.9 4.1 4.5
Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ 0.9 1.0 0.8 0.9 2.0 1.7 1.4 1.8
«Великі гроші» (% від ВВП)
Зважене середнє значення ВВП................ .. 47.2 44.7 44.6 44.8 45.7 44.5 43.8
Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ .. 15.5 16.8 16.6 15.2 14.5 12.4 11.7
Коефіцієнт позики(%)
Зважене середнє значення ВВП................ .. 141 45.9 35.7 27.7 45.9 25.4 24.4
Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ .. 196 26.3 16.4 9.3 42.2 9.4 10.0

Джерело: те саме, що і для табл. 1.