Книжковий блок – так в поліграфії називають майже готовий екземпляр видання, який залишилось лише з’єднати з палітуркою чи обкладинкою. Це комплект з’єднаних між собою зошитів або листів, які складаються з сторінок та інших деталей майбутнього видання.
Книжкові блоки можуть відрізнятися за способом комплектування, за видом форзаца, способом зшивання, обробці корінця, відсутністю або присутністю капталу, присутністю або відсутністю закладки, способів обробки зрізів. Книжковий блок для палітурки може бути скомплектований у залежності від об’єму книги, підборкою або вкладкою. Останній вид використовується дуже рідко – для мало об’ємних видань
Віддрукована продукція, тобто продукція після друку, повинна пройти оформлення. В обкладинку або в палітурку закладаються листи книги, тобто книжковий блок. Обкладинки виготовляють з більш надійного паперу ніж листи для тексту. Палітурка більш жорстка та надійніша за обкладинку зроблена з суцільного шмату картону чи пластмаси, а також складена, склеєна з двох частин (з тканини, паперу, пластмаси, рідко – шкіри). Обкладинка з книжковим блоком з’єднується дротяними скобами або приклеюється з допомогою клею по поверхні корінця[2]. Палітурка з’єднується з книжним блоком з допомогою корінця або матеріалу для окантовки і форзаців. Призначення обкладинки і палітурки – перш за все закріпити книгу, захистити внутрішні листи від пошкодження, забруднення та дати основні відомості про книгу (її автор, тема, назва видання, рік видання).
Книга має такий складовий елемент як каптал. Він представляє собою міцну шовкову чи бавовняну стрічку шириною 12-16 мм. З товстим кольоровим краєм. Каптал наклеюють на корінець книги біля нижнього та верхнього зрізу. Призначення капталу – закріплення верхніх та нижніх країв зошитів, що складають книжковий блок. У той же час каптал слугує як прикраса книжного блока.
Палітурки, в залежності від матеріалу, що для них використовується, діляться на декілька видів. Згідно з прийнятою класифікацією їх дев’ять (див. додаток № 3). Найбільше книг випускається в палітурках №5 та №7, вони вважаються найкращими. [12, с. 76-78]
Край палітурки, що виступає за зріз книжкового блоку називається кант. Палітурка з кантом на відміну від зрізаного (тобто без канта ) надійніше захищає блок від пошкоджень.
Говорячи про палітурку необхідно згадати про лист, що закріплює та з’єднує палітурку з книжковим блоком – це форзац. Існує задній і передній форзаци. У залежності від об’єму видання, цільового призначення, способу комплектування книжного блока розрізняють наступні види форзаців: приклеєний, пришивний та накидний.
Форзац потрібен не лише для скріплення блока із палітуркою, він ще є засобом оформлення книги. Тому форзац може виготовлятися з чистого паперу (білого чи кольорового) , на ньому може бути віддрукований той чи інший малюнок.
3.2.2 Внутрішня будова книги
При виготовленні книги, важливу роль у розміщенні тексту та ілюстрацій відіграє елемент без якого жодна книжка не може існувати – це верстка.
Верстка має багато визначень, по-перше, верстка – виробничий процес монтажу всіх елементів сторінки видання в смугу. По-друге, версткою називають також тип комплектування ілюстрацій на смузі. Таких типів виділяють декілька:
а) відкрита верстка, при якій ілюстрація розміщується зверху або знизу смуги або в одному з її кутів;
б) закрита верстка: текст прикриває ілюстрацію зверху і знизу;
в) смугова верстка: ілюстрація повністю займає смугу;
г) глуха верстка: ілюстрація з усіх сторін прикрита текстом;
д) верстка з виходом ілюстрацій за поля так, що поля немає зовсім;
е) верстка з ілюстраціями на полях;
є) комбінована верстка: поєднуються різні типи верстки ( відкрита верстка з закритою і т.д.)( ілюстроване доповнення - див. додаток №2).
У середині книги, окрім сторінок з текстом є: авантитул, титул, контртитул, а в деяких випадках шмуцтитул та фронтиспис[3]. Окрема смуга книги також ділиться на ряд елементів.
Окрім її основи - текстових рядків та ілюстрації – на смузі можуть бути колонцифри, колон лінійки, колонтитули, сигнатура та норма.
Крім цих елементів, книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок).
Кожна старанно оформлена книга має в собі апарат видання. Це своєрідні тексти, що доповнюють видання, для допомоги читачеві у користуванні ним (довідково – допоміжний апарат видання) і краще зрозуміти його зміст (науково – довідковий апарат видання).
До довідково – допоміжного апарату відносяться: зміст, покажчик,колонтитули, анотація, реферат.
До науково – довідкового апарату входять: вступна стаття ( розповідає про життя та творчість автора або характеризує твір та допомагає читачеві розібратися у деяких незрозумілих йому фактах), передмова автора, редактора чи видавництва ( розповідає про джерела чи інші особливості створення цього твору), післямова (коментарі чи примітки), бібліографічні посилання(опис творів друку, джерела цитат), книжкові бібліографічні списки та покажчики (допомагають читачеві звернутися до літератури, що розширить та поглибить знання в предметі, якому присвячене видання).[3, с. 16-19]
3.3 Оформлення книги у відповідності з її призначенням
Сучасна видавничо-поліграфічна форма розвивається у відповідності з цільовим та читацьким призначенням книги, особливостями її змісту. Аналізуючи книгу як поліграфічне видання потрібно враховувати усі деталі для її створення. Інформація закладена в книзі, її читацьке призначення є основними факторами, що впливають на зовнішній вигляд і внутрішнє оформлення книги. Адже вигляд книги справляє на читача певне враження. З першого погляду книга може привернути до себе увагу або навпаки зовсім не зацікавити читача. Тому розглядаючи декілька видів книжкових видань, необхідно враховувати їх призначення проаналізувавши вплив цього призначення на оформлення.
3.3.1 Художні та дитячі книжки
Перш ніж розглянути ці видання, необхідно зауважити, що створюються вони для духовної насолоди читача, для задоволення потреби саме художнім словом казки, оповідання, повісті, романа, а також поезії. Але необхідно все ж таки розрізняти ці книжки, оскільки дитяча література створюється без тих складових, які обов’язково мають бути присутні в художніх книгах.
Дитяча література різноманітна за своїм змістом і оформленням. Ці книжки виготовляються в залежності від віку дитини для якої вони призначені.
Російські вчені-педагоги дослідивши та врахувавши усі моменти пов’язані з дитячими потребами виділили основні вікові групи, відповідно до яких необхідно виготовляти книжки:
1) Діти від 1,5 до 3 років
Книжки для дітей цього віку бажано виготовляти з товстого картону (як обкладинку так і сторінки), це захистить її від механічного пошкодження. Наявні прості стилізовані ілюстрації яскравих кольорів з чіткими лініями. Формат книжок будь-який, але надається перевага невеликим форматам. Текст друкують великими літерами у малій кількості.
2) Діти віком від 4 до 6 років
Для таких дітей виготовляють книжки в палітурках або в м’яких обкладинках. Згідно цього віку книжки більше навантажені текстом, а ілюстрації прості, але реалістичні з чистими лініями і зрозумілим малюнком.
3) Діти віком від 6 до 9 років
У книжках для дітей цього віку увагу приділяють малюнкам з повчальним смислом чи підтекстом. Враховуючи початок навчання таких дітей, в оформлення книги додають складніші елементи, наприклад, елементи довідково-допоміжного апарату (зміст, анотація) та науково-довідкового апарату (передмова автора або вступна стаття). Наявні колонцифри та колон лінійки, яких не було у перших варіантах. [13, с. 107]
Щодо художньої літератури, то вона може бути насичена будь-якими складовими книги, якими саме - залежить від автора чи замовника. Якісно оформлена книга неодмінно повинна бути в товстій надійній палітурці, закріплена форзацами. Внутрішнє оформлення цих книг має бути з анотаціями, із змістом, передмовою, післямовою, колонтитулами, колонцифрами, колон лінійками інколи з книжковими бібліографічними списками та покажчиками. Окрім цих елементів художня книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок). Деякі книги мають свій художній знак – екслібрис. Він наклеюється на внутрішню сторону палітурки або обкладинки кожної книги із зібрання творів. Цей знак, як правило, замовляють художнику, але іноді його виконує сам автор.
У деяких художніх виданнях на палітурку надівають так звану суперобкладинку. Суперобкладинка тримається на палітурці або на обкладинці за допомогою клапанів – широких відворотів, що загинаються на внутрішню сторону палітурки. Суперобкладинка захищає палітурку від бруду та пошкоджень, а також являється чудовим художнім оформленням. Існують різні види суперобкладинок:
а) звичайна ( для книжок в палітурках та обкладинках);
б) сфальцьована впоперек ( для книжок в палітурках та обкладинках);
в) сфальцьована вздовж і впоперек ( для книжок в палітурках);
г) з насічкою ( для книжок в палітурках та обкладинках);
д) подвійна ( для книжок в палітурках);
е) бандероль ( для книжок в палітурках);
є) обкладинка-закладка ( для книжок в палітурках).
3.3.2 Довідкові, навчальні та промислово - інструктивні книги.
Підручники, навчальні посібники, довідники – всі ці книжки необхідні для навчання, для отримання корисної інформації, для розумового розвитку людини. Ось чому, об’єднавши їх в одну групу, можна розглянути спільні та відмінні поліграфічні складові цих видань, їх оформлення.