Реферат на тему:
Основні напрями реалізації
науково-методичної роботи
в навчальних закладах
Ефективність науково-методичної роботи як важливої складової системи післядипломної освіти педагогічних кадрів значною мірою визначається рівнем її організації.
Методичний кабінет навчального закладу є центром організації підвищення кваліфікації викладачів у міжкурсовий період.
Завідувач методкабінету, голови циклових комісій зуміли забезпечити оперативність та мобільність науково-методичної роботи, її випереджуючий характер і оптимальне поєднання індивідуальних та колективних форм, практичну спрямованість, науковість.
В навчальному закладі сформувалася структура методичної роботи, основу якої склала діяльність циклових комісій. Багаторічний досвід свідчить про її оптимальність.
Серед групових форм методичної роботи застосовуються такі:
¨предметні комісії;
¨циклові комісії;
¨методоб’єднання викладачів;
¨школи молодого викладача, молодого керівника академічної групи;
¨семінари-практикуми для досвідчених викладачів, керівників структурних підрозділів;
¨цільові і проблемні семінари;
¨творчі групи, школа педагогічної майстерності під керівництвом творчих викладачів, викладачів-методистів;
¨клуби за інтересами.
¨Із масових форм методичної роботи ми практикуємо:
¨науково-практичні конференції;
¨педагогічні читання;
¨тижні педагогічної майстерності (дні відкритих дверей викладачів-методистів, старших викладачів);
¨методичні місячники, тижні.
¨Як індивідуальні форми методичної роботи використовуємо:
¨стажування та наставництво;
¨індивідуальні та групові консультації;
¨конкурси “Викладач року”, “Кращий керівник групи”;
¨післяатестаційна робота;
¨докурсова та післякурсова робота з викладачами;
¨робота з творчими викладачами;
¨творчі звіти викладачів, що атестуються на присвоєння звання тощо.
Суть науково-методичної діяльності в навчальному закладі полягає в системному підході до підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, що забезпечує діалектичну єдність мети і завдань, змісту, форм і методів навчання та виховання студентів. Запорукою успіху є конкретна постановка мети і завдань науково-методичної роботи, зорієнтованої на кінцеві результати.
Методкабінет успішно культивує традиційно-інформаційні та активні форми і методи роботи з викладачами. Висока ефективність колективних форм методичної роботи досягається шляхом чіткого формулювання науково-методичних тем, конкретної постановки мети, детального планування підготовки і проведення заходів, рецензування доповідей і виступів, забезпечення гласності тематики, термінів проведення, підготовки рекомендацій.
Широко практикуємо таку гнучку мобільну форму роботи, як методичні оперативні наради. За їх допомогою ми забезпечуємо трансформацію в педагогічному колективі інформації про нову літературу, методичні листи, нормативні документи, накази, інструкції, нові знахідки педагогів.
Добре зарекомендували себе і дістали поширення такі форми роботи з викладачами, як творчі групи, які організовуються для впровадження в практику досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. Члени творчої групи розробляють рекомендації, забезпечують інформацію про наявні в науці рекомендації, проводять консультації, систематично надають допомогу в створенні передового педагогічного досвіду на основі нових педагогічних ідей.
У роботі з педагогічними кадрами поширено творчі звіти майстрів педагогічної праці. Ці звіти супроводжуються демонстраціями досвіду. Часто перетворюючись на свята педагогічної праці, розкриття “секретів” успіху. Такі звіти поєднуються з вшануванням педагогів-майстрів.
Під час планування роботи з педагогічними кадрами враховуються їх запити, які вивчаються за допомогою анкетування, фіксації усних побажань.
Висока ефективність науково-методичної роботи досягається за рахунок її чіткої організації.
Ми зосереджуємо свою увагу на вирішенні найбільш актуальних проблем навчально-виховного процесу. Це – посилення методичної підготовки педагогічних кадрів до оновлення освіти, її розбудови, національного, патріотичного виховання студентів, впровадження у практику навчального закладу основних положень концепції перебудови навчально-виховної роботи, підготовка викладацьких кадрів до успішної реалізації удосконалених і нових навчальних програм, удосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі.
Методичний кабінет послідовно удосконалює вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду. Удосконалюється проблематика, зміст і оформлення друкованих матеріалів кабінету. Їх тематика характеризується актуальністю, органічним поєднанням методичних рекомендацій та опису передового досвіду викладачів.
Григорашик О.В., методист навчального закладу
Про педагогічну майстерність викладача
вищого навчального закладу
Існує багато видів професійної діяльності, що безпосередньо стосуються людини, але є серед них професії лікаря, юриста, педагога, які впливають на її долю. Ось чому кожна з цих професій повинна бути не лише діяльністю, а й покликанням.
Викладач великій кількості людей дає можливість не лише багато чого дізнатися, а й відчути ту особливу емоцію доторку до науки, до пізнання, до педагогічної творчості, що по суті має ту саму природу. Що й зіткнення з художньою творчістю на концертах і виставах за участю великих майстрів.
Важко переоцінити значення цієї емоції у розвитку особистості молодої людини, її смаків, пристрастей і всього того, що можна було б назвати інтелектуальним, естетичним і кінець-кінцем просто духовним багатством. Лекції у студентському житті становлять лише момент, але цього досить для того щоб залишити в їхній пам'яті глибокі сліди. Тому значення особистості педагога в педагогічному процесі накладає на нього велику відповідальність і вимагає великої постійної роботи над собою. Педагог обов'язково повинен багато працювати для вдосконалення себе як викладача.
Щоб досягти довершеності, йому потрібно повсякчас не лише вивчати свій предмет, його історію, філософію, а й вдосконалити техніку свого викладання. У цьому відношенні діяльність викладача дуже близька до діяльності актора.
Історія науки знає багато прикладів, коли видатні вчені були водночас і блискучими лекторами; М.В.Ломоносов, Д.І.Менделєєв, К.А.Тімірязєв, Н.Н.Лузін, О.Ю.Шмідт - цей список можна було б продовжити. На жаль, не всім педагогічний талант дається від народження, і якщо його немає, його обов'язково потрібно виховувати, розвивати в собі. О.С.Макаренко сподівався, що прийде час, коли майбутніх педагогів будуть навчати тому, як увійти в аудиторію, де і як стояти, як привітати, як посміхнутись і навіть як подивитись на своїх вихованців. В останнє десятиліття проблема педагогічної майстерності досліджувалась багатьма вченими. У їхніх роботах досліджується проблема підготовки викладача творчого що має яскраву індивідуальність, здатного до безперервного самовиховання і самоосвіти.
Педагогічна майстерність - це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечує високу організацію педагогічного процесу. Вона характеризується високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених вмінь, і, звичайно, суть його - в особистості викладача, його позиції, здатності керувати діяльністю на високому рівні. Велике значення у цьому контексті має володіння викладачем педагогічною технікою.
Володіння цією технікою відзначається вмінням перетворювати на апарат педагогічного впливу свої емоції, голос (тон, сила, інтонація, жести, міміку).
Вміння керувати своїм психічним станом, педагогічно активно і емоціонально відкрито виявляти своє ставлення до предмета і студентів є однією з ознак технологічної культури, викладача.
У діяльності актора і педагога загальним є участь живої людини у процесі сприйняття іншою людиною (для актора - глядачі, слухачі; для педагога - студенти).
У роботі викладача сприйняття, як і в актора, визначається особистістю педагога. Викладач передає студентам не лише свої знання, а й своє ставлення.
При будь-якому підході до визначення змісту педагогічної техніки постійно зберігається ряд елементів, а саме:
¨ культура спілкування викладача зі студентами;
¨ саморегуляція технічної діяльності (самоконтроль, витримка), управління внутрішнім самопочуттям;
¨ оволодіння увагою аудиторії;
¨ виразний показ почуттів і відношень (міміка, пантоміміка, зовнішній вигляд педагога);
¨ володіння мовою (голос, дихання, дикція, грамотність, інтонаційна гнучкість, емоційна виразність, тощо).
Загальною ознакою цих елементів є їх найтісніший зв'язок з індивідуальної особливістю викладача.
Розглянемо спілкування як важливий професійний інструмент педагогічної діяльності. Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладачів і студентів піл час занять або поза ними, спрямована на створення сприятливого психологічного клімату, яке має такі функції; пізнання особистості і обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співпереживання, самоствердження.
На етапі управління спілкування необхідне вміння підтримувати ініціативу студентів, організовувати діалогічне спілкування.
Природно, що викладач у навчальній діяльності і поза нею повинен бути ініціатором в управлінні спілкуванням. Для цього необхідно звернути увагу на демонстрацію власної прихильності до аудиторії, показ яскравих цілей діяльності, передачу студентам розуміння викладачем їхнього внутрішнього стану під час навчання, організацію контакту з усією аудиторією.