Отже, до загальними видами звільнення від кримінальної відповідальності, безумовно, є:
а) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК);
б) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК);
в) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК);
г) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 КК);
ґ) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК);
З іншого боку, до загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, можливо, можна віднести і норму ч.1 ст.97 ККУ (звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру). Хоча у цьому разі має бути обмовлено, що ст.97 ставить жорсткі вимоги до суб’єкту злочину – ним може бути лише неповнолітній. Цим ст. 97 головним чином відрізняється від вказаних вище загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності.
Особливі вимоги до суб’єкту злочину ставляться і у випадках звільнення за актами амністії або помилування. У законах про амністію чітко визначається соціальний статус осіб (вагітні, неповнолітні, ветерани і т.д. [Амністія 2007]), що скоїли злочини, але можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності. Цим вказана підстава відрізняється від загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених у статтях 45 – 49, де соціальний статус не має жодного значення.
Отже, найбільш загальними, не прив’язаними до конкретного складу злочину та соціального статусу особи, є види звільнення від кримінальної відповідальності, визначені у статтях 45 – 49 Кримінального кодексу України.
3.1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям та у зв’язку з примиренням винного з потерпілим
Відповідно до ст.45 ККУ: “Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.” Наступна ст.46 ККУ вказує на те, що “Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.”
Ці види звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковими, тобто у разі з’ясування відповідності фактичних обставин справи, поведінки особи, що скоїла злочин, умовам, передбаченим у статті, суд зобов’язаний звільнити таку особу. Також можна сказати, що звільнення від кримінальної відповідальності за цими підставами є безумовним, оскільки до майбутньої поведінки особи не ставляться жодні вимоги, рішення суду одноразове і остаточне, будь-які кримінально правові відносини між особою і компетентними органами розриваються, потенційна кримінальна відповідальність скасовується. Важливою умовою звільнення є скоєння злочину вперше, тобто відсутності рецидиву. Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності за цими підставами для особи, що має судимість неможливе. Ще однією обов’язковою умовою застосування цих статей є класифікація вчиненого діяння як злочину невеликої тяжкості, за який передбачено потенційне покарання, відповідно до ч.2 ст.12 ККУ, у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.
Важливим питанням при застосуванні ст.45 ККУ є класифікація посткримінальної поведінки особи, що скоїла злочин, як дійового каяття. На думку О.О. Житного, дійове каяття можна розглядати як сукупність позитивних посткримінальних вчинків: активного сприяння розкриттю вчиненого злочину, повного відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної цим злочином шкоди, щирого розкаяння особи [Житний, 75]. Активне сприяння розкриттю злочину означає допомогу особи органам дізнання, досудового слідства, суду, у з’ясуванні фактичних обставин справи, що мають важливе значення для розкриття злочину. Відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної цим злочином шкоди є обов’язковою умовою звільнення від кримінальної відповідальності як за ст..45, так і за ст..46 ККУ. Це передбачає, зокрема: повернення викраденого майна або надання потерпілому замість викраденого, знищеного чи пошкодженого рівноцінного майна; компенсацію у грошовій формі вартості викраденого, знищеного чи пошкодженого майна; відновлення своєю працею або за свій рахунок властивостей пошкодженого майна; оплату вартості лікування потерпілого; внесення належної суми аліментів особою, яка обвинувачується в злісному ухиленні від їх сплати; усунення моральної шкоди у тій формі, яка задовольняє потерпілого (вибачення у публічній формі, спростування неправдивих відомостей у засобах масової інформації, грошова компенсація)[Коментар, 120]. Обов’язковою умовою застосування ст..46 ККУ є примирення винної особи із потерпілим. Відповідно до роз’яснень Верховного Суду, примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів [Пленум ВСУ].
Для наочного відображення застосування цих норм кримінального права звернемося до судової практики із цього питання. Доступ до правозастосовчих документів можна отримати за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень Державної судової адміністрації, створеному згідно закону “Про доступ до судових рішень” від 22.12.2005 р. Відповідно до закону, у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу.
Розглянемо постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.03.2007 р. по справі №1-399/6-07.
Дело №1-399/6-07
ПОСТАНОВЛЕНИЕ
6 марта 2007 года г.Харьков
Судья Червонозаводского районного суда г.Харькова Остапчик С.В., при секретаре Карабельниковой Т.В., с участием прокурора Путненко Т.В., предварительно рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда Червонозаводского района г.Харькова уголовное дело по обвинению
ОСОБА_1, родившегося ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1, гражданина Украины, разведенного, имеющего среднее образование, не работающего, не судимого, проживающего по адресу: АДРЕСА_2, в совершении преступлений, предусмотренных ч.1 ст.358, ч.З ст.358 УК Украины,
УСТАНОВИЛ:
ОСОБА_1 обвиняется в том, что в 18-19 января 2007 года нашел пенсионное удостоверение «Ветеран труда» НОМЕР_1 на имя ОСОБА_2 и, с целью дальнейшего использования для бесплатного проезда в общественном транспорте, в по месту жительства в АДРЕСА_2, вклеял в него свою фотографию. 23 января 2007 года около 11 часов ОСОБА_1 пытался использовать поддельное удостоверение для безоплатного проезда в метро, однако, при проверке проездных документов был задержан на контрольно-пропускном пункте станции Харькоувского метрополитена "Проспект Гагарина".
Указанные действия ОСОБА_1 квалифицированы следователем по ч.1 ст.358, ч.З ст.358 УК Украины - подделка удостоверения, предоставляющего право безоплатного проезда, и использование заведомо поддельного документа.
Преступления, в совершении которых обвиняется ОСОБА_1, не являются тяжкими и не представляют большой общественной опасности. ОСОБА_1 к уголовной ответственности привлечен впервые, положительно характеризуется в быту, в ходе досудебного следствия в содеянном чистосердечно раскаялся и активно способствовал раскрытию преступления.
Суд считает, что при таких обстоятельствах ОСОБА_1 может быть освобожден от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием.
Принимая во внимание вышеизложенное, руководствуясь ст.45 УК Украины, ст.7-2 УПК Украины,
ПОСТАНОВИЛ:
Уголовное дело по обвинению ОСОБА_1 в совершении преступлений, предусмотренных ч.1 ст.358, ч.З ст.358 УК Украины, прекратить в связи с деятельным раскаянием подсудимого.
Меру пресечения в отношении ОСОБА_1 в виде подписки о невыезде с постоянного места жительства отменить.
Вещественное доказательство пенсионное удостоверение НОМЕР_1 на имя ОСОБА_2- хранить в материалах дела на стр.30.
Взыскать со ОСОБА_1 судебные издержки, связанные с проведением экспертизы, в пользу НИЭКЦ при ГУ МВД Украины в Харьковской области (р/с 35229002000143 в УГК в Харьковской области, МФО 851011, код 25574728) в сумме 117 (сто семнадцать) гривень 70 копеек.
Постановление может быть обжаловано в апелляционный суд Харьковской области через суд Червонозаводского района г.Харькова в течение 7 суток.
У цій постанові вказується, ОСОБА_1 вчинила злочин, що передбачений ч.1 та ч.3 ст.358 “Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів”. Цей злочин, відповідно до санкції статті має бути класифіковано як злочин невеликої тяжкості. Як видно із постанови по справі, особа вперше вчинила злочин, не є судимою. Крім матеріальних підстав для застосування ст..45, наявна позитивна посткримінальна поведінка ОСОБА_1, яка щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину. Щоправда, у постанові не сказано, що ОСОБА_1 повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Очевидно, що за незначний проміжок часу (4-5 днів), не було завдано шкоди при проїзді у громадському транспорті. Виходячи із фактичних обставин справи, та знайшовши їх відповідність умовам ст..45, суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. При цьому керуючись процесуальними нормами, встановленими ст..248 КПК, суд скасував запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та вирішив питання про зберігання речових доказів.