5.Обов’язкова установка навігаційного устаткування автоматичної ідентифікаційної системи на судна передбачена Розділом V ”Навігаційна безпека” ”Конвенції по охороні людського життя на морі” (Конвенція СОЛАС–74), з урахуванням вимог, викладених в Резолюції ІМО MSC.99(73) від 5 грудня 2000 р.
Основними достоїнствами АІС є: а) знання позицій суден та їх відображення на екрані в зоні відповідальності морського рятувально-координаційного центру, а також їх найменування, характеристик, наявності небезпечного вантажу і навігаційних даних (місцезнаходження, курс, швидкість тощо), що сприяє більш повній оцінці ситуації при наданні допомоги у разі лиха; б) в аварійній ситуації кожне судно матиме інформацію про найменування, місцезнаходження і навігаційні дані інших суден в радіусі дії УКХв-радіозв’язку, що сприяє швидкому наданню допомоги; в) завдяки безперервній роботі, на судні створюється можливість передачі найближчим суднам і береговим службам, включеним до АІС, сигналів лиха або терміновості, що містять відомості про подію; г) можливість взаємодії (обміну інформацією) з вертольотами, що беруть участь у пошуково-рятувальних операціях, та іншими суднами в районі лиха; д) на роботу АІС не впливають осідання і хвилювання моря. Це забезпечує можливість спостереження за малим судном-ціллю в умовах сильного хвилювання моря; е) контроль за суднами, що знаходяться в тіньових зонах (вигин мису, острів) за рахунок кращого розповсюдження радіохвиль.
31 грудня 2004 р. завершився період оснащення конвенційних суден відповідно до вимоги Розділу V СОЛАС апаратурою АІС. Судна, що не здійснюють міжнародних рейсів і побудовані до 1 липня 2002 р., повинні бути обладнані апаратурою АІС у терміни, залишені на розсуд адміністрації, але не пізніше за 1 липня 2008 р. Проте в Україні є ряд неконвенційних пасажирських суден, що не здійснюють міжнародні рейси, які беруть на борт декілька сотень пасажирів, і затягування процесу оснащення устаткуванням АІС до липня 2008 р. може призвести до непоправних наслідків. Одним із найслабкіших місць є недостатнє знання судноводіями правил технічної експлуатації устаткування АІС.
6. Одним із стрижневих елементів здійснення інформаційного забезпечення аварійно-рятувальної діяльності є національне законодавство, яке встановлює систему національних стандартів (і для флоту, і для берегової інфраструктури), побудованих у максимальній відповідності до загальноприйнятих міжнародних правових актів. Аналіз існуючої системи інформаційного забезпечення безпеки мореплавства в Україні свідчить, що не можна вважати задовільним загальний стан справ у цій галузі з таких причин: 1. В системі забезпечення безпеки мореплавства задіяно занадто багато міністерств та відомств України: Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство транспорту та зв’язку, Міністерство освіти на та науки, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Державний комітет рибного господарства, Адміністрація Державної прикордонної служби тощо. 2. Є відсутньою скоординована інформаційно-правова взаємодія між міністерствами і відомствами, що призводить до паралелізму в діяльності щодо забезпечення безпеки мореплавства, ігнорування інтересів інших відомств. 3. Є відсутньою єдина вертикаль управління інформаційним забезпеченням безпеки мореплавства, що веде до дезінтеграційних процесів і до децентралізаційних тенденцій у цій важливій сфері.
У даний час для ефективного забезпечення морського пошуку і рятування в зоні відповідальності України необхідно: 1. Удосконалювати правове регулювання інформаційної діяльності морської пошуково-рятувальної системи Міністерства транспорту та зв’язку, а також національну систему морського пошуку і рятування, засновану на інформаційній взаємодії центральних органів виконавчої влади (що мають у веденні й у сфері діяльності сили і засоби рятування). 2. Розвивати міжнародну співпрацю з інформаційного забезпечення пошуку і рятування на морі, використовуючи позитивний світовий досвід. 3. Забезпечувати функціонування комплексної системи моніторингу інформації щодо надводної обстановки в Азово-Чорноморському басейні. 4. Розвивати навігаційно-гідрографічні, гідрометеорологічні та інші види інформаційного забезпечення з метою інтеграції та раціонального використання всіх комплексів і засобів різного відомчого підпорядкування. 5. Передбачати розробку і затвердження (нормативним актом Кабінету Міністрів) єдиних техніко-правових вимог до забезпечення готовності сил і засобів морського пошуку і рятування в зоні відповідальності України.
Вірним виходом із ситуації, що склалася, буде створення єдиної національної системи нормативно-правових актів щодо інформаційно-правового забезпечення діяльності, пов’язаної з пошуком і рятуванням у морській зоні відповідальності України з дотриманням таких вимог: 1. Розробка положення ”Про єдину службу пошуку і рятування в морській зоні відповідальності”. 2. Розробка нормативно-правових актів, щодо координації зусиль, пов’язаних з використанням всіх наявних ресурсів і наданням інших ресурсів за такої потреби. 3. Нормативно-правове закріплення географічних зон відповідальності з відповідним рятувально-координаційним центром, укомплектованим персоналом. 4. Організаційно-правове забезпечення навчання й іншої кадрової підтримки з метою управління й експлуатації системи. 5. Нормативно-правове закріплення забезпечення сучасних засобів здійснення зв’язку та обміну інформацією.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Іванов Д.А. Правова природа установчих актів Міжнародної організації морського супутникового зв’язку: поняття та особливості // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 22. – С. 521-525.
2. Иванов Д.А. Автоматическая Идентификационная Система как основопологающий фактор противодействия терроризму на море в Причерноморском регионе // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 21. – С. 67-75.
3. Іванов Д.А. Юридико-технінчні норми у міжнародно-правових актах з безпеки судноплавства // Суспільство. Держава. Право: Наук.-практ. журн. – Одеса: ПП ”Фенікс”, 2004. – Вип. 4. – С. 47-50.
4. Іванов Д.А. Правове регулювання використання системи глобального мобільного (рухомого) супутникового зв’язку на морських суднах // Митна справа – Львів: ТзОВ ”Митна газета”, 2005. – №. 2. – С. 99-105.
5. Іванов Д.А. Історія правового регулювання використання радіозв’язку для пошуку та рятування на морі // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2005. – Вип. 26. – С. 246-254.
АНОТАЦІЯ
Іванов Д.А. Інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2008.
Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням інформаційно-правових основ забезпечення безпеки мореплавства.
Визначено поняття та зміст інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства. Розкрито правову природу поняття ”юридико-технічні норми” як окремого виду інформаційно-правових норм. Визначено зміст поняття ”інформаційно-правове забезпечення” в діяльності, пов’язаній з пошуком і рятуванням на морі. Запропоновано класифікацію інформаційно-правових норм у галузі безпеки мореплавства згідно з цілями і порядком їх застосування.
З урахуванням комплексного аналізу нормативного забезпечення та практичної діяльності уповноважених органів у сфері забезпечення безпеки мореплавства надано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, що регулює інформаційно-правове забезпечення безпеки мореплавства.
Ключові слова: інформаційне право, інформаційно-правові відносини, забезпечення безпеки мореплавства, пошук та рятування на морі, автоматична ідентифікаційна система, інформаційні повідомлення.
АННОТАЦИЯ
Иванов Д.А. Информационно-правовые основы обеспечения безопасности мореплавания.– Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Одесская национальная юридическая академия, Одесса, 2008.
Диссертация является первым в Украине комплексным исследованием информационно-правовых основ обеспечения безопасности мореплавания.
Определены понятие и содержание информационных правоотношений в сфере безопасности мореплавания,которыми являются урегулированные информационно-правовыми нормами информационные общественные отношения по поводу сохранения человеческой жизни, защиты морских судов от опасности на море и защиты морской среды от загрязнения из судов; стороны которых выступают как носители взаимных прав и обязанностей, установленных и гарантированных информационно правовой нормой. Главной целью информационных правоотношений в сфере безопасности мореплавания является соблюдение требований к: проектированию и конструкции судов, пригодности их к плаванию, комплектованию экипажем, использованию сигналов, поддержанию связи, предупреждению столкновений, организации поиска и спасания, расследованию аварий. Раскрыта правовая природа понятия ”юридико-технические нормы” как отдельного вида информационно-правовых норм. Определено содержание понятия ”информационно-правовое обеспечение” в деятельности, связанной с поиском и спасанием на море, под которым следует понимать комплекс мероприятий по сбору, обработке, накоплению, хранению, поиску, распространению информации, предназначенной для удовлетворения информационных потребностей субъектов деятельности по обеспечению безопасности мореплавания. Исследован генезис правового регулирования информационно-правовых отношений в сфере поиска и спасания на море, согласно чему безопасность мореплавания во многом зависит от технического уровня обеспечения мореплавания, создания и надлежащего поддержания в рабочем состоянии информационных ресурсов, а также уровня использования современных технологий информационного обмена на море, который будет определять как место страны в международном содружестве, так и степень безопасности мореплавания