Історія створення державного гімну України
Зміст
1. Вступ
2. Найперші пісні-гімни на теренах України
3. Спільні риси українських гімнів-пісень
4. Історія виникнення віршу «Ще не вмерла Україна»
5. Про автора музики.
6. Визнання пісні «Ще не вмерла Україна» широкими колами української громадськості.
7. Нове життя гімну на початку 20 ст. та офіційне визнання пісні «Ще не вмерла Україна» Державним Гімном незалежної України
8. Критичні зауваження щодо тексту гімну Євгеном Голибардом.
10. Висновок
11. Список використаної літератури
2. Вступ
Що таке гімн взагалі?
Гімн хвалебна, урочиста пісня, один з видів ліричної поезії на честь якогось героя чи визначної події міста.
Існують державні, революційні, військові релігійні,партійні гімни.
Як жанр музики гімн веде свій початок з дуже давніх часів,коли в Єгипті, а згодом в Стародавній Греції складалися гімни, щоб прославити богів (культові) чи героїв (військові)
Після прийняття християнсьтва розвинулися религійні гімни: гуситські пісні у 15 ст. в Чехії,лютеранські пісні у 16 ст.в німеччині. В умовах розвитку капіталізму і утвердження національних держав виникають державні національні гімни, тогочасний гімн Британії “Прав Британіє” прославляв колоніальне панування, ідеями світового панування проникнутий гімн Німеччини.
Першим революційним і водночас державним гімном Франції стала у 18 ст. “Марсельеза”. В період визвольної боротьби гімни виконують роль бойових пісень. Отже пісня–гімн прославляє і вшановує народ, державу, організацію, високу ідею, агітує за цю ідею, згуртовує навколо неї. У сучасному світі державний гімн є один з найважливіших державних та національних символів, таких як герб, прапор.
Давайте дамо визначення Державного Гімну.
Гімн Державний – офіційна урочиста пісня, що поряд з Гербом Державним і Прапором Державним символізує державу і є одним з атрибутів державності країни.
У яких випадках виконується Державний Гімн як символ держави?
Державний Гімн виконується на початку офіційних зустрічей на вищому рівні, під час прийняття військової присяги, під час проведення урочистих зборів, мітингів, спортивних змагань.
2. Найперші пісні-гімни на теренах України
Історія державного Гімну України дуже багата та цікава, вона є живою історією, яка продовжується і сьогодні.
Українські пісні-гімни передували створенню національного гімну .А коли ж вони з¢явилися на Україні? До чого закликали?
Перша музична символіка нашого народу сягає, часів Київської Русі. Тоді роль державного гімну виконували бойові заклики та пісні. З тих часів поширюються й пісні релігійного змісту. До най поширених видів старовинної гімнової пісні належать канти, які виконуються хором, псалми, похвальні кондаки в честь Богородиці та святих.
У період козацької історії на перший план виходять пісні – гімни що прославляють козаків. Наприклад “Пісня про Байду”. Народнім гімном, бойовим закликом до боротьби став вірш Т.Г. Шевченка “Заповіт”, покладений на музику М. Лисенком:
“”….Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кровью
Волю окропіте!…
Першим українським гімном, який народився у революційному 1848 році й уособив прагнення українців до свободи, був твір Івана Гушалевича на музику Дениса Січинського “Мир вам, браття”:
“…мира з неба всі десь просим,
Чи багатий чи бідняк…”
Глибокий відбиток на духовне життя народу наклав гімн “Вічний революціонер”І. Франка, музика М.Лисенка який поширився по Західній Україні і став похідним гімном-маршом:”
“…Вічний революціонер-
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю
Він живе, він ще не вмер…”
Свої гімни - “За тебе, Україно”, “Для тебе, Україно живем” – мали українські емігранти в Америці й Канаді. Вони співали на зібраннях пісні-гімни про швидке повернення на землю батьків.
“…Як прийдеться стати разом,
Ми в Україну підем
Бо для неї лиш на світі
Для України живем…”
(Гімн “Для тебе, Україно, живем”)
Українці Закарпаття співали “Я русин був” та “Підкарпатськії русини” на слова Духовича. Останній вірш був офіційним гімном краю до 1938 року.
Пісня Миколи Вороного, музика Ярославенка “За Україну” звучить як гімн нашому відродженню, утвердженню української державності.
“…За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ…”
Свої пісні-гімни мали й січові стрільці, й українські націоналісти.
Духовним гімном України є пісня “Боже велкий, єдиний” або “Молитва за Україну”, слова Кониського, музика Лисенка. Ним 5 грудня 1991 року відкривалося урочисте засідання Верховної Ради України, присвячене підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави.
“…Боже Великий Єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осени.”
3. Спільні риси українських гімнів-пісень
Ми ознайомились з окремими піснями-гімнами, які існували в Україні, як бачите їх багато.
До чого вони закликали?
Всі вони закликали до боротьби за волю українського народу, за національну державу.
Особлива увага і честь випала пісені-гімну “Ще не вмерла Україна” Павла Чубинськоо, музика Михайла Вербицького. Чому так сталося?
Можливо нам допоможуть у цьому слова історика Миколи Костомарова з нарису “малоросійський гетьман Зіновій-Богдан Хмельницький”:
“В Україні народ мав багато спокус для здобуття волі. Перед очима він мав вільний стан, який складався з його ж братії, по сусідству розкинулися дніпрові острови, куди можна було втекти від тяжкої влади і нарешті близькість татар і небезпека татарських набігів привчали українського жителя до зброї, пани не могли заборонити своїм холопам мати зброю. Таким чином у українців підтримувався войовничий дух, не сумісний з рабським станом, на який його прирікав польський суспільний лад ”.
А в якій частині України зародилась більшість пісней-гімнів? У Західній Україні.
Чим це можна пояснити? Давайте знайдемо пояснення, спираючись на знання одержані на уроках історії.
В умовах, коли українців примушували забути своє минуле, викреслити із свідомості відчуття українськості, саме в Західній Україні народилися рядки національного гімну “Ще не вмерла Україна”
4. Історія виникнення віршу «Ще не вмерла Україна»
Перший рядок твору дав назву віршеві українського поета Павла Чубинського, який понад 150 років викликав жах у кількох режимів – царського, польсько-шляхетського, румунсько-боярського.
Павло Платонович Чубинський – людина, яка боролась за розвиток вітчизняної науки і культури, український і російський етнограф, вчений, поет. Народився 27 січня 1839 року поблизу містечка Бориспіль на Київщині, його родина походила з давнього роду козацької старшини.
Початок 60-х років 14 ст. у Галичині і Наддніпрянщині характеризується пожвавленням духовного життя. У середовищі київської старої громади, до якої входив і Павло Чубинський, виник надто сміливий на ті часи задум створити високопатріотичний вірш, який би надихав українців на боротьбу за волю, став би національним гімном. Реалізувати цей задум випало Павлу Чубинському. Пісня виникла в Києві восени 1862 р. під впливом сербського патріотичного гімну. Спочатку вона співалася на мотив цього гімну, а потім на мелодію Миколи Лисенка.
За вірш “Ще не вмерла Україна” і за авторство “возмутительных песен и прокламаций” в 1862 році Павла Чубинського було заслано на поселення до Архангельської губернії, де він перебував упродовж шести с половиною років. Було тоді йому 23 роки. Після Ємського указу 1876 року про чергову заборону українського слова, Чубинського вдруге висиляють з України, на цей раз до Петербурга. Серце вченого не витримало ударів долі. Вже важко хворий, він виклопотав дозвіл переїхати до свого хутора у 1879 р. Розбитий паралічем, упродовж останніх років життя, Павло Платонович помер 26 січня 1884 року, не доживши 1-го дня до 45-річчя. Поховали його на Книшевському цвинтарі у Борисполі. Пам¢ять про Павла Платоновіча увіковічено у назві села, яке виросло поруч колишнього хутора, де народився поет. Його перейменовано на Чубинське.
Процитуємо Павлового побратима Леоніда Білецького, який був безпосередньо причетним до подій що супроводжували факт написання: “У пресі мені траплялась вказівка, що пісня “Ще не вмерлаУкраїни і слава і воля” – народна. Я можу засвідчити, що це помилкова думка: її справді створив Павло Платонович за таких обставин…”
І далі розповідається, як на дружній вечірці з сербами, в київському будинку купця Лазарева, на Великій Васильківській, 122 (нині 106), співали сербську пісню, де були такі слова: “…Серце біє і кревліє за свою свободу.” На Чубинського справило таке величезне враження, що він вибіг до суміжної кімнати, а через півгодини по тому вже з¢явився з текстом “Ще не вмерла України…”
Цілком очевидно (і не випадково), що слова П. Чубинського “і слава, і воля”, та “запануєм і ми браття …” перекидають місток до Т.Шевченка, котрий в “Івані Підкові” фразує:
Було колись – в Україні
Ревіли армати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу і волю…
5. Про автора музики.
Твір Павла Платоновича потрапив у 1883 році у Львові до Михайла Михайловича Вербицького – талановитого композитора, одного з організаторів духовного і культурного життя в Західній Україні.
Найбільшу популярність принесла Михайлу Вербицькому героїкопатріотична музика до вірша “Ще не вмерла Україна”.
Вперше пісня пролунала у 1864році в селі Млини, де довго жив і працював автор музики. Музичний текст вперше побачив світ 1885 р. у збірці “Кобзар”, полонивши широкі кола громадськості. Рукописний текст “Ще не вмерла Україна і слава і воля”, слова і музика зберігається у науковій бібліотеці імені Стефаніка.