а-6. «Портрет – кісткові останки (череп)». Подібного роду порівняння як звичай проводиться в ході медико-криміналістичної експертизи, що має своєю метою встановлення тотожності особи загиблого. У якості идентифікуємого об'єкта при цьому виступає конкретна людина (найчастіше без звістки зникла особа), у якості що ідентифікуючіх - об'єктивні портрети (найчастіше фотознімки) або череп.
а-7. «Опис – портрет, (портрет - опис)». При об'явлені в розшук може бути розісланий опис зовнішності розшукуваного без його портрета. Такий опис можна використовувати для пошуку відповідної фотографії й подальшого порівняння з відображеними на ній ознаками.
Фотографії можуть розшукуватися по виділеним з опису ознакам як серед знімків оперативних альбомів, так і серед паспортних матеріалів. Описи без звістки зниклих можуть бути перевірені по обліках невпізнаних трупів; при збігу опису з фотозображенням знімки направляються по місцю запиту, де й приймаються остаточні заходи до встановлення особистості померлого.
Аналогічна ідентифікація, проводиться і за схемою «портрет - опис». На практиці при перевірці особи іноді з'являється можливість порівнянь знімків з описами, що містяться в оперативних матеріалах. У таких випадках по наявному знімку складається докладний словесний портрет зображеного, за допомогою якого утворюється угруповання й відбір наявних у розпорядженні описів.
Б). процесуальна форма (у вигляді слідчих дій):
Види процессуалной ідентифікації:
б-1. «Уявний образ – портрет». Ідентифікація проводиться у випадках, передбачених (ст.174 КПК), коли за якимись причинами неможливо або недоцільно проведення впізнання живих осіб. Процесуальні вимоги при цьому залишаються такими ж (наявність понятих, кількість фотознімків не менш трьох і т.д.). Результат так само оформляється протоколом і має доказове значення.
б-2. «Уявний образ – людина». Таке сполучення об'єктів виникає при пред'явленні для впізнння живих осіб (ст.174 КПК). У ході цієї слідчої дії той, що пізнає (найчастіше потерпілий або свідок), спостерігаючи в присутності понятих групу пропонованих йому для впізнання людей у кількості не менш 3-х, серед яких знаходиться і підозрюваний (обвинувачуваний), порівнює уявний образ того, кого він раніше спостерігав при здійсненні злочинних дій, із зовнішнім виглядом пропонованих для впізнання осіб. Результат впізнання оформляється процесуально у формі протокола слідчої дії й має доказове значення для суду.
б-3. «Портрет – портрет». Вид процесуальної ідентифікації за ознаками зовнішності, проведеної в рамках окремої слідчої дії - судової експертизи (ст.196 КПК). Експертиза за ознаками зовнішності, або як її ще називають, «портретна експертиза», проводиться в експертній установі (ст.198 КПК), спеціально уповноваженою для цього особою – экспером за дорученням оперативних і слідчих працівників, а також суду. Результатом експертизи є процесуально оформлений висновок експерта (ст.200 КПК), що має доказове значення для суду. Задача портретної експертизи ідентифікувати конкретну людину по її об'єктивному відображенню. У якості идентифікуємих об'єктів виступають фотознімки, відеозаписи або матеріали кінозйомки, на яких передумовно зображена ця людина. З інших об'єктивних відображень зовнішності людини до комплексного портретного ототожнення можуть бути притягнуті рентгенознимки, зліпки обличчя й інших деталей тіла, череп і кісткові останки.
Ідентифікуючим об'єктом завжди є фотознімок, на якому вірогідно відображена людина, яку необхідно ідентифікувати.
Криміналістична портретна експертиза може вирішувути такі питання:
1. Чи зображений на даном фотознімку (відеозапису) гр. Н?
2. Одна або різні особи зображені на фотографіях (відеозаписах)?
3. Чи в одному віці сфотографована людина на представлених знімках?
4. Який знімок є більше раннім?
5. Чи не належить череп, представлений на дослідження, людині, зображеній на фотознімках (рентгеноснимках, відеозапису)?
6. Одна або різні особи зображені на фотознімку й рентгенознімку?
7. Чи одної людині належать частині голови, обличчя, тіла, зображені на представлених фотознімках (рентгеноснимках)?
8. Одна або різні особи зображені на фотознімках живої людини й невпізнаного трупа? І т.д.
Для вирішення поставлених перед експертизою питань слідчий, що призначив експертизу, повинен представити в розпорядження експерта відповідні порівняльні матеріали - зразки для порівняння, які повинні бути гарної якості й задовольняти вимогам вірогідності, співставленості й повноти.
Вірогідність матеріалів забезпечується дотриманням процесуальних правил вилучення й оформлення портретів і інших об'єктів, що направляються на експертизу.
Співставленість матеріалів означає, що зображення повинні мати можливість для порівняння, тобто бажано, щоб особи на знімках були сфотографовані в можливо більш однакових умовах (поза, ракурс, освітлення,), зображені повинні бути близькі за віком. Ця вимога обумовлена тим, що важко, а іноді й неможливо зробити достовірний висновок, якщо, наприклад, на одному з порівнюваних знімків людина зображена у дитячому віці, а на іншому - у зрілому; на одному - у профіль, а на іншому - у фас; на одному - усміхненої, а на іншому - хмурим і т.д. У випадках, коли є можливість сфотографувати особу, треба це зробити таким чином, щоб отримані знімки повністю відповідали за умовами фотографування іншому порівнюваному об'єкту, (для проведення такої зйомки бажано запрошувати фахівця). Найбільш придатними для експертного дослідження знімками є сігналетичні фотографії, де особи, що підлягають порівнянню, сфотографовані в однакових умовах.
Повнота матеріалів, що направляються на експертне дослідження, забезпечується тим, що вони повинні в повному обсязі ознак характеризувати зовнішність. Тому потрібно зібрати найбільшу кількість знімків людини, навіть якщо вони здаються однаковими, оскільки залежно від різних умов зйомки, технічної якості знімка ознаки людини дістають на знімках різне відображення. Повне уявлення про зовнішність людини дає відеозапис, тому що ознаки в русі виявляються відображеними під різними кутами.
Знімки, що надсилаються разом із черепом, повинні відображати ознаки особи при різних положеннях голови, що дає можливість залучити до порівняння більшу кількість ознак особи, які відповідають ознакам будови черепа.
У випадку труднощів, що виникають при підборі зразків, оперативний працівник або слідчий можуть звернутися за консультацією до фахівця.
Для переконливості висновку експерта кожне положення, що становить основу висновків, необхідно підтверджувати фактичними результатами дослідження. Висновок, навіть правильний по суті, може викликати сумнів, якщо для нього не приведено достатніх заснувань і пояснень обставин, які перебувають із ним у протиріччі.