3.2.Особливості порушення кримінальної справи стосовно шахрайства.
3.2.1. Дії слідчого в типових ситуаціях початкового етапу розслідування.
3.2.2. Організаційно-тактичні основи провадження слідчих дій у типових ситуаціях розслідування.
3.2.3.Організація і провадження наступних слідчих дій при розслідуваннікримінальних справ цієї категорії.
3.1.Криміналістична характеристика злочину.
Закон (ст. 190 КК України) визначає шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Від шахрайського розкрадання закон відрізняє заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства(ст. 192 КК). В таких випадках немає безпосереднього вилучення майна у власника або іншого власника — майнова вигода отримується шляхом несплати належного. З криміналістичної точки зору це те ж шахрайство, відмінне від останнього лише безпосереднім об'єктом злочинного посягання, а такожформою отримання майнової вигоди. Ці відмінності дуже неістотно впливають на методики розслідування двох названих видів злочинів. Шахрайство — це спосіб заволодіння чужим майном будь-якої форми власності.
Предметом безпосереднього заволодіння при шахрайстві є чуже майно, з котрим злочинець вступає у взаємодію. При цьому використовуються предмети, документи, механізми, комп'ютерні пристрої і засоби зв'язку, посередники. Об'єктами посягання є не тільки чуже майно і право володіння ним, а й певні блага, дії на користь вимагача (знищення боргової розписки, прийняття на роботу з високою оплатою, примушування до видачі того чи іншого документа — довідки, доручення і т. под.). У будь-якому разі механізм кожного злочину складний і своєрідний, залежить від предмета злочинного посягання, обставин і особистих якостей шахрая і вимагача.
Одним із центральних елементів криміналістичної характеристики шахрайства є спосіб вчинення злочину.
Колишні, "традиційні" способи шахрайства — самочинний обшук, використання різних "ляльок", "фармазонство", тобто продаж виробів зі скла і кольорових металів під виглядом коштовних каменів і виробів з благородних металів, в сучасних умовах поступилися місцем набагато більш небезпечним видам, що заподіюють невимірно більш значний збиток потерпілим: різні види банківських шахрайств, витончені способи використання підроблених документів тощо. Форми шахрайства досить різноманітні. Одним з поширених випадків є незаконне отримання по підроблених документах різних виплат: пенсій, допомоги і ін., отримання обманом різних виплат однією особою замість іншої, звертання в свою користь грошових коштів за фіктивними трудовими угодами і т. і.
Визначальною криміналістичною ознакою шахрайства служить спосіб його здійснення, який кінець кінцем зводиться до обману або зловживання довірою обдуреної особи або організації. У будь-якому випадку цей спосіб направлений на отримання майнової вигоди.
Способи шахрайства. За способом вчинення шахрайство відрізняється від інших злочинів тим, що власник майна (безпосереднього предмета посягання) свідомо і добровільно віддає його злочинцю, будучи введеним ним в оману і стаючи, таким чином, жертвою обману. Способи шахрайства дуже різноманітні, до них належать такі:
1) підміна предмета угоди: а) використання імітованої речі — «ляльки»; б) продаж товару вище призначеної ціни; в) продаж підробок під благородні метали, дорогоцінні каміння;
2) нечесна гра — використання нечесних (шулерських) прийомів: а) при грі в карти, «наперсток», «лялечку», «ремінець» і т. ін.; б) організація лотерей; в) підкидання удаваної цінної речі і залучення в «поділ знахідки»; г) збирання «пожертвувань» на добродійні цілі;
3) представлення в організації підроблених і фальшивих документів для одержання матеріальних або грошових цінностей, наприклад, актів про виконання робіт з трудової угоди; кредитового авізо на переклад грошей в інший банк; чека з незабезпеченої фінансами лімітованої книжки на зняття грошей з розрахункового рахунку в банку; договори купівлі-продажу для одержання банківського кредиту або зняття з розрахункового рахунку готівки; гарантованого листа для одержання банківського кредиту; довідки, що
нібито підтверджує певний виробничий стаж або середній розмір
заробітку, необхідний для призначення пенсії; довідки про пільгове оподатковування та ін;
4)афери з одруженням на багатій нареченій, надання допомоги в придбанні квартир, цінних речей;
5) облудні конклюдентні дії, зокрема, використання фірмового
обмундирування правоохоронних органів і провадження неправдивих обшуків, виїмок документів;
6) різні банківські маніпуляції з грошовими документами, наприклад, видача векселів, не забезпечених активами; створення псевдофірми, псевдобанку або страхової компанії; відкриття в банку додаткових рахунків, маніпуляції з кредитовими авізо, маніпуляції з пластиковими розрахунковими картками; внесення перекручень у комп'ютерні програми з метою заниження сум, нарахованих на банківські рахунки, і привласнення різниці між перерахованими і фактично нарахованими сумами.
Слідова картина шахрайства різноманітна. Природно, переважають ідеальні відображення в пам'яті потерпілих, свідків-очевидців. Разом з тим залишається багато матеріальних слідів: слідів-предметів, слідів-відображень і слідів-речовин. Однак вони здебільшого є маловидимими і являють собою мікронакладення і мікрочастинки, що зобов'язує слідчого використовувати всі спеціальні знання і засоби для фіксації і дослідження слідів людей і речей, які вступають у взаємодію «людина - річ» при вчиненні цих злочинів.
Особа злочинця. Шахраї характеризуються досить високим професіоналізмом, технічною оснащеністю, вони володіють психологічними прийомами спілкування, можуть легко зацікавити потерпілого, вступити з ним у діловий контакт, створити видимість діловитості, респектабельності, поінформованості у певній діяльності, наприклад, предметно-банківській, торгівлі нерухомістю, підприємництві і т. под. Вони легко входять у довіру, знають прийоми нечесної гри в карти, кістки, рулетку, «наперсток». Нерідко діють спільно. Так, при грі в карти для підглядання карт використовувалася система дзеркал, телебачення. У шахраїв-рецидивістів існують спеціалізації за видом власності — фахівець з «державної і кооперативної», «приватної» власності.
Вивчення особи потерпілого також має істотне значення як для кримінально-правової кваліфікації злочину, так і для обрання тактики на попередньому слідстві.
З особливостей криміналістичної характеристики шахрайства витікають ті основні елементи предмета доведення, які повинні бути встановлені:
а) по суб'єкту — хто скоїв злочин; якщо він носить груповий характер, хто був членом злочинної групи і як розподілялися між ними обов'язки по підготовці, здійсненню і прихованню злочину, хто саме з членів групи безпосередньо входив в довір'я потерпілому; чи не притягувався винний раніше за розкрадання або вимагання;
б) по суб'єктивній стороні — дії з прямим умислом, наявність цього умислу у всіх членів злочинної групи;
в) по об'єкту — характер і розмір майна, отриманого шахрайським способом, або зміст майнового права; розмір сукупного збитку, заподіяного злочином;
г) по об'єктивній стороні — спосіб шахрайства, неодноразовість подібних посягань у минулому, якими способами вони скоювалися, чи не використовувалося винним своє службове положення, в чому це заключалося.
Поширеність шахрайських посягань, значний матеріальний збиток, заподіюваний багато ким з них, наявність у шахраїв корумпованих зв'язків серед владних структур обумовлюють необхідність широкого використання в боротьбі з ними засобів і рекомендацій криміналістики і теорії оперативно-розшукової діяльності, важливість виявлення шахрайства оперативним шляхом.
Особливості порушення кримінальної справи стосовно шахрайства.
3.2.1. Дії слідчого в типових ситуаціях початкового етапу розслідування.
Планування розслідування. Звичайно кримінальна справа про шахрайство порушується по заяві потерпілих, а якщо об'єктом шахрайства є підприємство або організація — за повідомленням відповідних посадовців або власників (співвласників). Крім того, справи порушуються і за ініціативою органів розслідування по фактах виявлення ознак шахрайства в ході оперативно-розшукових заходів, наприклад, затримання шахрая з доказами, а в деяких випадках, коли шахрайство вуалюється цивільно-правовими угодами або фінансово-господарськими операціями, органи дізнання проводять дослідчу перевірку, включаючи витребування документів, нормативних актів, що регулюють діяльність шахрайського підприємства, одержують пояснення від потерпілих, підозрюваних осіб, призначають ревізії, консультуються з фахівцями. Проведення оперативно-розшукових заходів щодо виявлених фактів шахрайства — обов'язкова функція органу дізнання. Якщо об'єктом посягання стала юридична особа будь-якої форми власності, потрібно висунути версію про використання в шахрайських цілях посадовцями свого службового положення. Причому таке використання можливе працюючими не тільки на об'єкті посягання, але і в інших організаціях або установах, зв'язок яких з об'єктом став або елементом способу злочину, або був необхідною умовою здійснення шахрайства.
Якщо шахрайство вчинене проти державної, кооперативної власності, то до заяви потерпілий додає документи, предмети («ляльку», підробки, куплені замість справжніх коштовностей).
На початковому етапі заходи і слідчі дії плануються залежно від приводу до порушення кримінальної справи. Якщо їм служить заява потерпілого, планується його допит, огляд знарядь і засобів злочину, допит очевидців, при необхідності експертиза предмета шахрайської операції. Якщо шахрайство скоєне супроти підприємства, організації, планується допит відповідних посадовців — суб'єктів шахрайської операції, способи визначення розмірів матеріального збитку, огляд документів, носіїв комп'ютерної інформації, призначення необхідних експертиз. При версії про шахрайство з використанням службового положення плануються обшук з метою виявлення викривальних документів, огляд документів, детальний допит підозрюваного.