При затриманні на місці злочину, що частіше буває при шахрайських операціях купівлі-продажу, підкиданні "знахідок" і інших способах обману на вулиці, у вагоні електрички або в таксі і т. п. плануються особистий обшук затриманих, огляд знарядь злочину, допит затриманих і потерпілих і інші слідчі дії, а також оперативно-розшукові заходи — залежно від обставин злочину.
Характер діяльності початкового етапу розслідування визначається виникаючими слідчими ситуаціями. Останні нагадують ситуації, що виникають при заволодінні чужим майном шляхом грабежу, розбою. Таких ситуацій чотири: 1) шахрай відомий, він затриманий при вчинені шахрайства або відразу після цього; 2) шахрай відомий, але він сховався; 3) шахрай відомий, але його дії завуальовані під виглядом законних; 4) шахрай невідомий.
3.2.2. Організаційно-тактичні основи провадження слідчих дій у типових ситуаціях розслідування.
Первинні слідчі дії. Першою слідчою дією по справах про шахрайства є допит потерпілого. Він покликаний дати в розпорядження слідчого максимально повну інформацію про особистість шахрая (шахраїв), його прикмети і ознаки одягу, дії винних, у тому числі про те, як був залучений потерпілий в обманні дії. Звичайно шахраї психологічно точно вибирають жертву злочину, впливають на такі її особові якості, як користь, довірливість, азарт, легковажність, відсутність належного життєвого досвіду. Постраждалим рухає прагнення отримати без праці значну майнову вигоду, азарт картяра, іноді жалість до уявної "жертви" стихійної біди або інших житейських обставин, яка спонукає продавати за безцінь "коштовності", "золоті" вироби і т. п. Потрібно мати на увазі, що при допиті потерпілого іноді доводиться торкатися явно збиткових з моральної точки зору вчинків потерпілих, що вимагає від слідчого необхідної делікатності, тактовності при допиті і в той же час наполегливості в з'ясуванні всіх деталей. Допит потерпілого проводиться за таким колом питань: де, через кого, при яких обставинах потерпілий познайомився зі злочинцем (з фірмою, щодо якої вчинені шахрайські дії), яку мету при цьому мав, що обіцяв шахрай, що вимагав і що одержав, які документи пред'явив; хто, крім нього, був присутній при цьому; скільки разів відбувалася зустріч, де; чи змінилося місце зустрічі; як представлявся шахрай, яку посаду називав, на що посилався; в чому виражалися матеріальні збитки, заподіяні потерпілому; прикмети речей, документів, цінностей, грошей, які потерпілий передав злочинцю.
Оскільки шахрайство і вимагання — це відкриті способи заволодіння чужим майном, тому особливе значення при допиті потерпілого належить встановленню зовнішніх ознак і властивостей, манері поведінки шахрая і вимагача, яким прийомом вони користувалися. Для асоціації забутих ознак словесного портрета і правильного їх найменування при описі, а надалі при складанні фоторобота з орієнтировок, допитуваному доцільно демонструвати спеціальні посібники «Типи та елементи зовнішності», альбом «Портрет», спеціалізований банк фотопортретів з системи «РАІС-ПОРТРЕТ».
Допит свідків дозволяє уточнити багато даних допитів потерпілого. Свідок був очевидцем події шахрайства, він міг краще запам'ятати обставини шахрайства, в чому полягали ці дії, як реагував на них потерпілий. По справах про шахрайські угоди з нерухомістю або заволодіння засобами приватного інвестора свідків треба шукати серед менеджерів, бухгалтерів, секретарів, касирів, охоронців відповідних фірм, де бував і «засвітився» шахрай, нотаріусів, працівників житло-комунальних господарств, паспортних столів та ін. Очевидців власне шахрайських дій, як правило, не буває; свідки можуть бути очевидцями самого факту знайомства винного з потерпілим, іноді їхньої розмови, сумісного відходу, рідше — обставин затіяної з потерпілим гри — в карти, "наперстки" і ін. Проте вони можуть дати важливі свідчення про зовнішність і одяг шахраїв, особливості поведінки, стиль мови і її особливості, про обраний ними мотив для знайомства з потерпілим, про можливих співучасників, чия поведінка викликала їхні підозри, і т. п.
Огляд місця події. В момент вчинення шахрайства, і вимагання створюються як матеріальні, так і ідеальні відображення. Тому місце події слід обов'язково оглядати за участю потерпілого. Останній допоможе уточнити, де знаходилися учасники, які вони могли залишити сліди і де їх шукати.
Якщо на руках у потерпілого залишився предмет шахрайської операції — грошова або речова "лялька", фальшиві коштовності і т. п., вони підлягають огляду і при необхідності — експертизі. По прикметах шахраїв складаються синтетичні портрети, по облікам перевіряються сліди рук на "ляльці"; потерпілому і свідкам-очевидцям можуть бути пред'явлені фотоальбоми злочинців, що є в розшукових апаратах органів внутрішніх справ.
Оперативно-розшукові заходи полягають в пошуку винних з участю потерпілого або свідків-очевидців, орієнтуванні інших органів міліції, вивченні аналогічних способів шахрайства по архівних і призупинених справах.
Затримання злочинця звичайно проводиться органом дізнання або потерпілим за допомогою громадськості. Затриманого працівник органу дізнання негайно обеззброює і доставляє в зручне місце для особистого обшуку. Шахрай при доставлянні в опорний пункт правопорядку намагається викинути предмет шахрайства, зброю, компрометуючі документи. Всі вилучені при особистому обшуку предмети і документи підлягають огляду. При затриманні шахраїв на місці злочину розслідування починається з їхнього особистого обшуку і допиту.
Допит затриманого підозрюваного проводиться після того, як будуть вивчені зібрані матеріали, механізм злочину, особливості особи шахрая, вимагача, переглянуті архівні дані. Можуть виникнути дві ситуації: а) шахрай визнає факт шахрайства; б) повністю заперечує шахрайські дії, посилаючись на передачу речі за інших обставин (передав у борг, в оренду, на тимчасове користування, знайшов і т. ін.).
У першому випадку з'ясовуються обставини знайомства шахрая з потерпілим: як була вибрана жертва, де, коли, скільки разів зустрічалися, чи випивали; як і за допомогою чого (кого) скоювалися шахрайські дії, яких заходів було вжито для приховування злочину; хто допомагав; яке майно, цінності одержані; як поводився потерпілий; кому, де і коли передав він майно; в якому розмірі або якої вартості; де воно зберігається; чи скоювалися затриманим раніше аналогічні або інші злочини.
При запереченні вини не слід поспішати з допитом, можна лише провести первинну «розвідку», спантеличити шахрая, а потім збирати інформацію, готувати допит з широким пред'явленням доказів. Тільки в цьому разі можна викрити шахрая.
Обшук за місцем проживання вимагача на робочому місці необхідний у тих випадках, коли передбачається виявити зброю, сліди готування засобів насильства, документи, пристрої знищення майна (підпалу, вибуху); документи, одяг, в якому знаходився підозрюваний в момент вимагання; взуття, на якому можуть бути сліди з місця події; гроші, цінності, документи, листи і фотографії. Сліди шахрайських дій — головним чином ідеальні відображення в пам'яті людей. З огляду на те, що шахрайські дії потребують підготовки — виготовлення «ляльки», підроблених коштовностей, поліпшення видових якостей якогось товару (наклейка нових етикеток, акцизних марок) і т. под., провадження обшуку за місцем проживання шахрая може дати позитивні результати — можуть бути виявлені інструменти для обробки і переплавляння металів (надфілі, напилки, тиски, тигла, шлак, засоби шліфування). Іноді шахрай займається тільки збутом підроблених «коштовностей», а виготовлювачем є його співучасник.
Майно, яке було предметом шахрайства і виявлене при затриманні винного, повинно бути оглянуто, при необхідності піддано експертизі (криміналістичній, товарознавчій тощо). Якщо вона має індивідуальні ознаки, то воно повинно бути пред'явлено для пізнання потерпілому. При скоєнні шахрайства шляхом самочинного обшуку (обшук проводиться злочинцями з використанням сфабрикованої постанови про обшук, "санкціонованої" прокурором, з пред'явленням підроблених посвідчень співробітників міліції, з складанням фіктивного "протоколу обшуку", навіть із запрошенням нічого не підозрюючих "понятих") залишені злочинцями документи повинні бути оглянуті і піддані експертному дослідженню (почеркознавському, техніко-криміналістичному дослідженню).
3.2.3.Організація і провадження наступних слідчих дій при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії.
Шахрайство — важко доказуваний злочин. Успіх розслідування залежить тут насамперед від результатів розкриття злочину по гарячих слідах і провадження невідкладних слідчих дій після порушення кримінальної справи. Огляд, допит заявника, затримання і особистий обшук шахрая, впізнання злочинця потерпілим, виявлення викраденого майна в підозрюваних і впізнання його потерпілим — усе це створює достатню інформаційну базу, щоб на другому етапі розслідування розпочати перевірку і повторний огляд джерел доказової інформації.
Для вирішення цього завдання проводяться такі слідчі дії: допити, повторні огляди місць події, предметів вимагання і шахрайства; перевірки показань на місці, очні ставки, слідчі експерименти і судові експертизи. Всі вони спрямовані на формування ланцюга доказів, що дозволяло б пред'явити підозрюваному обвинувачення і допитати як обвинуваченого, а потім продовжувати збирати і концентрувати докази, щоб викрити злочинця.