ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………………… 3
1. Історія розвитку карно-правової заборони щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів ……………...
2. Поняття наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів….
3. Аналіз складу злочину передбаченого статтею 307 КК України………….
3.1. Об’єкт злочину………………………………………………………………
3.2. Об’єктивна сторона злочину……………………………………………….
3.3. Суб’єкт злочину……………………………………………………………..
3.4. Суб’єктивна сторона злочину……………………………………………...
4. Кваліфікуючі ознаки передбачені ст. 307 КК України……………………..
5. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст.307 КК України………………………………………………
Висновок …………………………………………………………………………
Перелік літератури……………………………………………………………….
ВСТУП
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я. Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя населення. Суспільна небезпека злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів полягає в тому, що їх скоєння пов’язано з можливістю завдання шкоди необмеженої кількості осіб, які проживають на території України.
Мета роботи є
Вибір написання курсової роботи саме за цієї теми визначили такі обставини.
По-друге, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин у всіх формах його виявлення складає найбільш істотну частину організованої злочинності в Україні. Наркобізнес є найбільш прибутковим її компонентом. Саме цьому, за прогнозом кримінологів, незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин незабаром посяде в структурі організованої злочинності лідируюче місце. Це виявляється у підсиленні формувань організованої злочинності формувань, укріпленні їх позицій у сфері наркобізнесу і зв’язків з транснаціональною злочинністю.
По-третє, зафіксовано катастрофічний зріст кількості зареєстрованих злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів або психотропних речовин, при цьому поширюється географія їх розповсюдження.
По-четверте, трапляється значне омолодіння учасників нелегального обігу наркотичних засобів або психотропних речовин.
Відзначені моменти обумовлюють необхідність більш глибоких досліджень всіх аспектів такого явища і розробки на цій основі комплексу ефективних заходів. Оскільки істотну роль в цьому процесі грають заходи карно-правового характеру, важливе значення має розробка обоснованих позицій щодо удосконалення діючого карного законодавства з боротьби з наркотизмом, а також рекомендації щодо застосування відповідних карно-правових норм на практиці. Вирішенню вказаних питань і покликана сприяти ця робота.
1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КАРНО-ПРАВОВОЇ ЗАБОРОНИ ЩОДО НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ
Психотропні й наркотичні речовини були відомі людству з III тис. до н.е. Так, у середині III тис. до н.е. китайці відкрили лікарські та ейфорійні властивості конопель (каннабісу), а індіанці Південної Америки – тонізуючи властивості листя чагарнику коки. Шумери за 2 тис. років до н.е. почали використовувати в медицині й побуті опій снодійного маку, а в XV ст. до н.е. їхній досвід перейняли єгиптяни. З лікувальними та оп’яняючими властивостями опію були обізнані також лікарі Давньої Греції й Давнього Риму. Дуалізм цих речовин (їх незамінність там, де необхідно зняти біль та полегшити страждання, і водночас здатність негативно впливати на центральну нервову систему, викликати стан ейфорії та хворобливу пристрасть до них) змусив суспільство обмежувати їх використання лише з релігійними або лікувальними цілями.[1]
Однак із середини XIX ст. ситуація у сфері обігу наркотичних засобів різко змінилася. Зловживання ними поступово набувало масового характеру в багатьох країнах, особливо в Далекосхідному, Середньоазійському та Закавказькому регіонах Російської імперії, що стало можливим завдяки діяльності Ост – Індуських британської та голландської компаній, які культивування опіумного маку, вироблення з нього опію і торгівлю ним зробили своєю монополією. Жертвами «вільної» торгівлі опієм стало населення не лише південноазійських колоній Англії, США, Франції, Голландії, а й інших країн.
Іншим чинником, який прискорив поширення фактів зловживання наркотичними засобами, став прогрес у галузі органічної хімії, фармакології та технології їх виробництва з опійного снодійного маку, конопель і листя коки. Це призвело до того, що у вільному обігу з’явилися такі похідні опію, як морфін, кодеїн, героїн, а також кокаїн. Через відсутність внутрішньодержавних правових основ контролю за їх обігом такі засоби виготовлялись у необмеженій кількості і безперешкодно надходили у продаж та споживалися. Надмірне застосування у фармакотерапії названих медикаментів наприкінці XIX ст. у багатьох країнах сприяло окрім опіокуріння також поширенню зловживань морфіном, героїном, кокаїном.
У найбільш повному обсягу карно-правові норми, які присвячені питанням відповідальності за злочини, які пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів були в Кримінальному Кодексі 1960 року. Хоча і раніше була кримінальна відповідальність за цей злочин.
Проблема незаконного обігу наркотичних засобів стала міжнародною. Так Женевська конвенція побудила законодавця доповнити КК 1926 року. В 1931 році було введено заборону на «посів маку та індійської коноплі, за виключенням тих посівів, врожаї яких ідуть виключно на покриття медичних та наукових потреб СРСР». Закон передбачав склади злочинів, які пов’язані з незаконним обігом наркотиків, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевозкою, збутом, а також посівом.
На сьогодні протиправна діяльність споживачів наркотичних засобів та психотропних речовин часто не обмежується лише скоєнням злочинних посягань, безпосередньо пов’язаних з нелегальним обігом даних препаратів. Як, правило, джерелом отримання засобів щодо придбання наркотиків нерідко стає скоєння злочинів: корисливих та корисливо-насильницьких.
Зв’язок наркотизму зі злочинністю виявляється в тому, що відповідний попит породжує пропозицію наркотичних засобів та психотропних речовин. Розвивається та процвітає така галузь тіньової економіки, як наркобізнес. Важливою рисою зовнішнього прояву сутності наркотизму виступає його міжнародний характер. «Інтернаціональність» цього явища має прояв в тому, що відбувається процес досить міцної кооперації та інтеграції наркобізнесу та нарощування його позицій в міжнародних масштабах.
Зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами вже набуло глобального масштабу. Кількість злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин зростає кожен рік. Аналіз стану боротьби з наркоманією, проведений Генеральною прокуратурою України, показав, що кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, посідає в структурі злочинності друге місце після розкрадань.[2]
В усьому світі наркоманія переслідується законом – це суворе покарання для тих хто їх реалізує і приймає. Хоча в деяких країнах можна відкрито вживати наркотики. Це метадон і амфітамін. В Голландії наркоману за його проханням вручають шприц із дозою. Злочини скоротилися на 10%. В Німеччині лікують, весь час знижуючи дозу метадону.
В Україні питання правового регулювання обігу наркотичних засобів регламентують майже 90 нормативних актів рівня законів та підзаконних нормативних актів. Основними серед них є: Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15 лютого 1995 р. № 60, Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р. № 62, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. № 1775, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 6 травня 2000 р. № 770, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах та установах» від 7 лютого 2001 р. № 106, Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров’я України, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 1997 р. № 356 тощо.
Встановивши відповідальність за такі дії, Україна як член ООН реалізувала положення конвенцій з питань боротьби з наркоманією:
· Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р.,
· Конвенції про психотропні речовини 1971 р.,
· Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.
2. ПОНЯТТЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ЇХ АНАЛОГІВ
Наркотиками визнаються речовини, які за трьома критеріями (медичним, соціальним, правовим) завдають величезного лиха як собі, так і суспільству в цілому. Наркотик – це те, що заборонене, чого, звісно немає у вільному продажу (або є, але використовується не за медичним призначенням) і що може змінювати свідомість.
Наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори передбачені Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - Перелік), який складений відповідно до законодавства і міжнародних зобов’язань України і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770. Перелік складається з чотирьох таблиць
Згідно з наказом Комітету контролю за наркотиками при МОЗ України від 01.08.2000р.№188, затверджено таблиці невеликих, крупних і особливо крупних розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу.