У підрозділі 3.3 дисертантом сформульовано висновок, що у ч.4 ст.296 КК нечітко визначені ознаки знарядь, які можуть використовуватись при вчиненні хуліганства для нанесення тілесних ушкоджень. Встановлено, що суди по-різному визначають їх ознаки (вогнепальна, холодна зброя, інші предмети). Це обумовило необхідність запропонувати заміни словосполучення “інші предмети, спеціально пристосовані або заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень” на словосполучення
“предмети, які використовувалися як зброя”. А ч.1 ст.67 КК редакційно доповнити обтяжуючою обставиною такого змісту: „Вчинення злочину з використанням зброї, або предметів, які використовувалися як зброя”.
Розділ 4 „Проблеми відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів та призначення покарання за його вчинення” складається з двох підрозділів. Дослідження хуліганства в історичному та порівняльно-правовому аспектах засвідчило необхідність встановити критерії відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів.
У підрозділі 4.1 „Відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів” дисертантом розглядаються проблеми співвідношення хуліганства із злочинами, юридичні склади яких характеризуються: а) порушенням громадського порядку; б) наявністю насильства та мотивів, які співпадають з ознаками хуліганства. У зв’язку з цим робиться висновок, що діяння, передбачене ст.296 КК відмежовується від суміжних складів злочинів (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв і мордування, катування (ч.1), погрози вбивством, пошкодженням майна, групового порушення громадського порядку тощо) за допомогою визначення, уточнення та співставлення всіх елементів складів злочинів, що розмежовуються. В той же час головними критеріями, за якими проводиться розмежування складів злочинів, слід вважати ті юридичні ознаки, які характеризують ці елементи. Ними ми вважаємо: а) приводи, як причини конфлікту, які явно неадекватні, несуттєві, неістотні, та не відповідають вчиненим винним діям, не мають логічного обґрунтування, не випливають із ситуації, яка виникла; б) активні дії суб'єкта злочину, змістом яких є способи – „особлива зухвалість” та/або „винятковий цинізм”, що надають цьому діянню ознак публічності; в) мотивами злочину, що об'єднані зневагою до загальновизнаних норм і правил поведінки, ігноруванням моральних та правових норм, та формують ситуативні цілі.
Оскільки дисертантом обґрунтовується пропозиція про виключення кваліфікуючої ознаки “вчинення опору представникові влади або громадськості, які виконують покладені обов'язки”, то вчинені дії за умови реалізації наведеної пропозиції утворюватимуть сукупність злочинів.
У підрозділі 4.2 „Призначення покарання за хуліганство” на підставі даних, отриманих в результаті аналізу слідчо-прокурорської та судової практики застосування ст.296 КК доводиться, що види і розміри покарання, передбачені ч. ч.1-4 ст.296 КК, не в повній мірі відповідають характеру і тяжкості цього злочину та морально-психічним ознакам особи хулігана. Встановлено, що 65% осіб, засуджених за ч. ч.1 – 4 ст.296 КК, судами звільнено від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК). Водночас, вирішуючи питання відшкодування потерпілим фізичної, матеріальної та моральної шкоди, суди не завжди наводять мотиви, чому заподіяна шкода не компенсується.
В дисертації доводиться, що санкції, передбачені частинами 1-4 ст.296 КК, потребують законодавчого удосконалення, для чого запропоновано їх
нову редакцію.
У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження та сформульовано власні рекомендації вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за хуліганство.
1. Кримінально караним хуліганство було визнано 1917 року, якому були притаманні ознаки як злочину, так і адміністративно-правового правопорушення. З прийняттям КК України 2001р., ст.296 набула ознак виключно кримінально-караного діяння.
2. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.296 КК, є громадський спокій як складова частина громадського порядку.
3. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується способами з ознаками насильства, що проявляються у “винятковому цинізмі” або/та “особливій зухвалості” з обов'язковою ознакою публічності. За юридичною конструкцією хуліганство є злочином з формально-матеріальним складом.
4. Обґрунтовано необхідність виключення із ст.296 КК таких кваліфікуючих ознак: „вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство”, „опір представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку” (ч.3), термінологічний зворот „інший предмет, спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень” (ч.4), замінити словосполученням „предмети, які використовувалися як зброя”.
5. Пропонується частину першу ст.67 КК доповнити обтяжуючою обставиною такого змісту: „вчинення злочину з використанням зброї, або предметів, які використовувалися як зброя”.
6. Обґрунтована необхідність посилення санкцій за вчинення різновидів хуліганства у виді “обмеження волі” та “позбавлення волі” у відповідних розмірах.
7. Запропоновано доповнити ст.173 КУпАП частиною другою наступного змісту: “2. Грубе порушення спокою громадян в громадських місцях із застосуванням фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, нетяжкої образи, тягне за собою …”.
8. Пропонується статтю 296 КК викласти у такій редакції:
“Стаття 296. Хуліганство
1. Умисне порушення громадського спокою, що супроводжується винятковим цинізмом та/або особливою зухвалістю, яке спричинило потерпілому моральну, фізичну або майнову шкоду, -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або групою осіб, або із погрозою застосування зброї чи предметів, які використовувалися як зброя, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.
3. Дії, передбачені частиною першою або частиною другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою або такі, що пов'язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, поєднані із заподіянням умисного легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років”.
1. Налуцишин В.В. Питання кваліфікації хуліганства за наявності кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №7. – С.44-52.
2. Налуцишин В.В. Історико-правові та порівняльні аспекти кримінально-правової характеристики хуліганства // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2005. – №4. – С.237-247.
3. Налуцишин В.В. Призначення покарання за вчинення хуліганства // Право України. – 2005. – №12. – С.97-100.
4. Налуцишин В.В. Проблеми відмежування хуліганства від суміжних злочинів // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №6 – С.46-53.
5. Налуцишин В.В. Способи вчинення кримінально-караного хуліганства // Вісник прокуратури. – 2006. – №2. – С.117-123.
6. Налуцишин В.В. Хуліганство: питання відповідальності та кваліфікації // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 8-9 квітня 2005р., м. Львів. Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2005. – С.175-179.
7. Налуцишин В.В. Розмежування хуліганства від суміжних злочинів // Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 7-8 квітня 2006 р., м. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – Ч.2. – С.162-164.
8. Налуцишин В.В. Питання кримінальної відповідальності за хуліганство в контексті Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 “Про судову практику у справах про хуліганство” // Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13-15 квітня 2007р. м. Львів: У 2-ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – Ч.2. – С.99-101.
Налуцишин В.В. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст.296 КК України). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням кримінально-караного хуліганства (ст.296 КК). Розглянуті історичні та порівняльно-правові аспекти нормативного визначення хуліганства; проаналізовані термінологічні та змістові ознаки цього злочину, їх відповідність юридичній природі хуліганства та запропоноване авторське їх бачення; досліджені проблемні і суперечливі питання об’єктивних і суб’єктивних ознак; уточнено визначення об’єкта злочину, способів його вчинення, кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, відмежування діяння, передбаченого ст.296 КК, від суміжних складів злочинів, зокрема, злочинів проти здоров’я людини, власності тощо. Пропонується вдосконалити конститутивні, кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ст.296 КК, посилити покарання за різновиди хуліганства та авторська редакція ст.296 КК України.