§ 41. Форми попереднього розслідування. Попереднє слідство як основна форма розслідування.
Попереднє розслідування як процесуальна діяльність має дві форми, поєднані між собою завданнями і процедурою: попереднє слідство, здійснюване слідчим прокуратури, слідчими органів ВС, слідчими органів безпеки і слідчими податкової міліції (ст.102 КПК) як провідна форма, а також дізнання, яке провадиться органами дізнання, переліченими в ст.101 КПК, а фактично - призначеною начальником органу дізнання особою (оперуповноваженим карного розшуку, офіцером-дізнавачем у Збройних силах) із затвердженням ним найважливіших рішень у справі (про проведення обшуку, обрання запобіжного заходу тощо). Начальник органу дізнання має право без погодження з прокурором передати справу для подальшого провадження дізнання іншій особі або ж прийняти справу до свого провадження для забезпечення повного і об‘єктивного розслідування. Фактичні дані, одержані в будь-якій з цих форм, мають однакову доказову силу при прийнятті процесуальних рішень судом. Проте орган дізнання не має право розслідувати справи у повному обсязі із складанням підсумкового процесуального документа й передачею матеріалів справи до суду, тобто дізнання може передувати попередньому слідству, але не замінювати його. Воно закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження попереднього слідства, яка затверджується прокурором (ст.109 КПК). Згідно з ст.111 КПК попереднє слідство є обов‘язковим в усіх справах за винятком справ про злочини, перелічені в ст.425 КПК (для них існує протокольна форма досудової підготовки матеріалів), а також справ приватного обвинувачення (ч.1 ст.27 КПК), у яких попереднє слідство провадиться тільки у випадках, коли це визнають за необхідне прокурор або суд. Проте в цих справах провадження попереднього слідства є обов‘язковим, якщо злочин вчинено неповнолітнім або особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати права на захист. Для органів попереднього слідства, слідчих розслідування - це основна форма діяльності. Для органів дізнання - це лише одна, причому не основна функція (певних виняток становлять міліція, податкова міліція, а також органи безпеки, для яких відповідно до ст.2, 10 ЗУ про міліцію, ст.19, 21, 22 ЗУ про державну податкову службу в Україні та ст.2, 24 ЗУ про Службу безпеки України виявлення й розкриття злочинів є одним із основних їх завдань і обов‘язків), і ведуть вони розслідування справ про злочини, які вчиняються у сфері їх основної діяльності (органи прикордонної охорони - справи про порушення державного кордону, пожежного нагляду - порушення протипожежних правил тощо). Слідчим надається ширше коло повноважень по розслідуванню злочинів, у тому числі таке, як давати доручення органам дізнання. Суб‘єкти права на розслідування злочинів: начальник слідчого підрозділу (відділення, відділу, управління), яки має право брати участь у провадженні попереднього слідства та особисто провадити попереднє слідство в повному обсязі, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (ч.2 ст.114-1 КПК), і прокурор, який має право брати участь у провадженні попереднього слідства й дізнання, виконуючи як окремі слідчі дії, так і проводячи розслідування в повному обсязі в будь-якій справі (п.5 ч.1 ст.227 КПК). Ніякі інші особи (співробітники приватних розшукних бюро, детективних служб тощо) правом розслідування злочинів не наділені.
§ 42. Органи дізнання. Порядок дізнання. Строки проведення.
Дізнання може становити лише початковий етап розслідування, причому лише тоді, коли слідчий внаслідок певних поважних причин (хвороба, відрядження, виконання нагальних слідчих дій в інших справах тощо) відразу не розслідує дану справу. Діяльність органу дізнання відповідно до ст.104 КПК розрізняється залежно від того, чи є злочин, який підлягає розслідуванню, тяжким. У разі порушення органом дізнання справи про тяжких злочин він провадить невідкладні слідчі дії для виявлення і закріплення слідів злочину. Невідкладними є такі слідчі дії, зволікання з проведенням яких може завдати може завдати шкоди виконанню завдань розслідування, призвести до втрати певних доказів, від чого розкриття злочину може ускладнитися або стати взагалі неможливим. Ст.101. Органи дізнання. Органами дізнання є: 1) міліція; 1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов‘язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки; 2) органи безпеки у справах, віднесених законом до їх відання; 3) командири військових частин, з‘єднань, начальники військових установ - у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов‘язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв‘язку з виконанням службових обов‘язків або в розташуванні частини, з‘єднання, установи; 4) митні органи - в справах про контрабанду; 5) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; 6) органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі і порушення протипожежних правил; 7) органи охорони державного кордону - у справах про порушення державного кордону; 8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні. Ст.103. Повноваження органів дізнання. На органи дізнання покладається вжиття необхідних опертивно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє прокурора. Ст.104. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах. За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановленої особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання, додержуючи строків, передбачених ч.1 ст.108 КПК, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов‘язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених ч.2 ст.108 (дізнання провадиться не більше 10 днів з моменту порушення справи). Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки. Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов‘язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій. / Невідкладною може виявитися будь-яка слідча дія, напр.: огляд місця події; обшук; виїмка; затримання і допит підозрюваного; допит свідка, який тимчасово перебуває у населеному пункті, де провадиться попереднє розслідування; допит потерпілого, стан здоров‘я якого погіршується; призначення експертизи, пов‘язаної з дослідженням об‘єктів, зокрема продуктів, що швидко псуються і через певний час стануть непридатними для дослідження; відтворення обстановки та обставин події у справі про викрадення особистого майна з будинку, який підлягає знесенню чи передачі дипломатичному представництву іноземної держави. Остаточно вирішити питання про наявність підстав для притягнення особи як обвинуваченого й винести постанову про це може лише слідчий після передачі йому справи органом дізнання. Одночасно з провадженням слідчих дій орган дізнання, насамперед міліція, може вживати оперативно-розшукових заходів щодо виявлення відомостей, які можуть бути використані як докази причетності до вчинення злочину. Строки дізнання (ст.108) - не більше 10 днів з моменту порушення справи про тяжкий злочин і не більше 10 днів з моменту з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин - у справах про злочини, що не є тяжкими. Орган дізнання зобов‘язаний після закінчення зазначеного строку передати справу через прокурора попереднього слідства навіть у тому разі, коли він не встиг виконати всі невідкладні слідчі дії. Слідчий, якому підслідна ця справа, має право, а за письмовою вказівкою прокурора чи начальника слідчого відділу зобов‘язаний, не чекаючи закінчення 10-денного строку та виконання органом дізнання всіх невідкладних слідчих дій, прийняти справу до свого провадження. Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх результат. Після прийняття слідчим справи до свого провадження орган дізнання зобов‘язаний і далі виконувати за його дорученням не лише оперативно-розшукові, а й слідчі дії (ст.104, 108, ч.3 ст.114 КПК). Виняток із строків - капітан далекого плавання має право затримати підозрювану особу до передачі її у першому порту України (ст.67 Кодексу торговельного мореплавства).
§ 43. Органи попереднього слідства. Підслідність кримінальних справ.
Ст.102. Органи попереднього слідства. Органами попереднього слідства є слідчі прокурори, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки. / Підслідність кримінальних справ - це сукупність встановлених законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання того чи іншого органу розслідування. Підслідність обумовлює правильний розподіл кримінальних справ між різними органами попереднього розслідування. 5 видів підслідності: предметна (родова), персональна, альтернативна, за зв‘язком справ і територіальна (місцева). Предметна підслідність: орган, який буде розслідувати справу, визначається за характером вчиненого злочину, його кваліфікацією. Так розмежовується компетенція в частині розслідування між різними органами попереднього слідства: слідчими прокуратури, органів ВС та безпеки, податкової міліції (ч.1, 2 і 4 ст.112 КПК). Слідчі прокуратури, в т.ч. військової, мають право провадити розслідування у справах про будь-які злочини. Виключна компетенція слідчих прокуратури - злочини проти держави, пропаганда війни (ст.63 КК), порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності чи ставлення до релігії (ст.66 КК), бандитизм (ст.69 КК), дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ (ст.69-1 КК); усі справи про вбивство, зґвалтування та більшість інших злочинів проти життя, здоров‘я, свободи та гідності особи, проти політичних і трудових прав громадян; усі військові злочини, за винятком передбачених п."а", "б", "в" ст.253 КК. Слідчим органам ВС підслідна більшість справ про злочини проти власності, громадської безпеки, громадського порядку й народного здоров‘я (крадіжки, грабежі, розбійні напади, автотранспортні злочини тощо), про деякі злочин проти держави (напр.: пошкодження шляхів сполучення і ТЗ ст.78 КК, виготовлення та збут підроблених грошей чи цінних паперів ст.79 КК). Злочини, передбачені ст.80-1 (приховування валютної виручки), ч.2 і3 ст.148-2 (ухилення від сплати податків) КК - попереднє слідство провадиться слідчими податкової міліції (ч.4 ст.112 КПК). Слідчі органи безпеки розслідують справи про особливо небезпечні злочини проти держави, а також розголошення державної таємниці (ст.67 КК), контрабанду (ст.70 КК), масові безпорядки (ст.71 КК) тощо. Персональна підслідність визначається суб‘єктом злочину: всі справи про злочини, вчинені неповнолітніми, за винятком справ, що належать до виключної компетенції слідчих прокуратури, повинні розслідуватись слідчими органів ВС, а всі справи про злочини, вчинені військовослужбовцями тощо - слідчими військової прокуратури. Альтернативна підслідність (ч.3 ст.112 КПК) означає, що справа розслідується тим органом попереднього слідства, який порушив кримінальну справу. Вичерпний перелік таких справ: справи про порушення правил про валютні операції (ч.2 ст.80 КК), приховування валютної виручки (ст.80-1 КК), порушення законодавства України про бюджетну систему (ст.80-3 КК), видання нормативних актів, які змінюють доходи й видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст.80-4 КК), розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати, зловживання посадовим станом (ст.84 КК), розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах (ст.86-1 КК). Підслідність за зв‘язком справ застосовується тоді, коли розслідування однієї справи пов‘язане з розслідуванням іншої. Поєднання з альтернативною підслідністю (ч.3 ст.112 КПК): якщо під час розслідування справ про злочини, передбачені ч.2 ст.80, ст.80-1, 80-3, 80-4 і 86 КК, будуть встановлені посадові злочини (зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень, одержання хабара, провокація хабара, посадовий підлог), пов‘язані із злочинами, за якими порушена справа, то розслідуються вони органом попереднього слідства, який порушив кримінальну справу. Ч.5 ст.112 КПК, справи про акті злочини, як недонесення про злочини проти держави та інші злочини, що характеризуються підвищеним ступенем суспільної небезпечності, їх приховуванням (ст.186, 187 КК), завідомо неправдиві показання (ст.178 КК) або відмова свідка від дачі показань, або експерта чи перекладача від виконання покладених на нього обов‘язків (ст.179 КК) перешкоджання явці свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від дачі показань чи висновку, підкуп цих осіб або погроза помстою за раніше дані показання чи висновок (ст.180 КК), утаювання майна, що підлягає конфіскації, або утаювання чи розтрата майна, на яке накладено арешт або яке описано (ст.182 КК), розголошення даних попереднього слідства або дізнання (ст.181 КК), розслідуються слідчим органом, якому підслідна основна справа. Підслідність за зв‘язком справ стосовно слідчих податкової міліції (ч.4 ст.112 КПК): якщо під час розслідування справ про злочини передбачені ст.80-1, ч.2 і3 ст.148-2 КК, будуть встановлені злочини, передбачені ст.84 (розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживанням посадовим становищем), 86-1 (розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах), 87 (спричинення майнової шкоди обману або зловживання довір‘ям), 148 (заняття забороненими видами підприємницької діяльності), 148-3 (порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю), 148-4 (фіктивне підприємництво), 148-5 (шахрайство з фінансовими ресурсами), 153-1 (незаконне виготовлення, підробка, використання або збут незаконно виготовлених і одержаних чи підроблених марок акцизного збору), 156-3 (фіктивне банкрутство), 165 (зловживання владою або посадовим становищем), 166 (перевищення влади або посадових повноважень), 167 (халатність), 168 (одержання хабара), 169 (посередництво в хабарництві), 170 (дача хабара), 171 (провокація хабара), 172 (посадовий підлог), 194 (підробка документів, штампів і печаток, збут їх та використання підроблених документів), пов‘язані зі злочинами, за якими порушено справу, вони розслідуються слідчими податкової міліції. В поєднанні з предметною та персональною підслідністю: при розслідуванні кримінальної справи, в якій в одне провадження об‘єднані справи за об‘єктом або за суб‘єктом злочину (ч.1 ст.26 КПК). Територіальна підслідність визначає, слідчий якого саме адміністративного району повинен розслідувати дану кримінальну справу - розподіл справ між одноіменними ланками органів розслідування. Ст.116 КПК - попереднє розслідування провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Якщо місце вчинення невідоме - за місцем виявлення, перебування підозрюваного, обвинуваченого, або ж за місцем перебування більшості свідків. Слідчий, встановивши, що справа йому не підслідна, зобов‘язаний провести всі невідкладні слідчі дії й передати справу прокурору для направлення за підслідністю, склавши про це мотивовану постанову. Спори про підслідність справ між органами розслідування вирішуються відповідними прокурорами (ст.117 КПК).