За переоформлення ліцензії стягується плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Анулювання ліцензії.
Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія може бути анульована на таких підставах:
• за заявою ліцензіата про анулювання ліцензії;
• на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;
• на підставі рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
• на підставі нотаріально завіреної копії свідоцтва про смерть фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
• на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;
• на підставі акта про встановлення факту передання ліцензії іншій юридичній чи фізичній особі для здійснення господарської діяльності;
• на підставі акта про встановлення факту неподання у встановлений строк інформації про зміни зазначених у документах даних, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
• на підставі акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
• у зв'язку з неспроможністю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.
Рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцензування протягом 10 робочих днів із дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, що надсилається ліцензіатові із зазначенням підстав для анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Таке рішення набирає чинності за 10 днів із дня його прийняття [2].
Якщо анулювання ліцензії пов'язане з порушенням ліцензіатом вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», то нову ліцензію ліцензіат може одержати не раніше як за рік з дати ухвалення рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.
Цей самий закон встановлює, що ухвалення рішення про анулювання відбувається з обов'язковим запрошенням ліцензіата і його представників. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності за десять днів з дня його прийняття. Однак ліцензіат має право оскаржити рішення про анулювання шляхом подання скарги до експертно-апеляційної ради. При цьому дія рішення про анулювання ліцензії припиняється до прийняття відповідного рішення органом з питань ліцензування.
Видача дубліката ліцензії
Необхідність одержання дубліката ліцензії у суб'єкта господарювання виникає в разі її втрати чи пошкодження. Порядок видачі дубліката ліцензії аналогічний порядку її переоформлення.
У разі втрати чи пошкодження ліцензії ліцензіат зобов'язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії з додаванням до нього документу, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката. За видачу дубліката ліцензії справляється плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі пошкодження ліцензії до заяви додається також непридатна для користування ліцензія.
Так само, як і на переоформлення ліцензії, на видачу дубліката ліцензії органу ліцензування відведено три робочих дні з моменту подання заяви на видачу дубліката. Підставою для здійснення ліцензійної діяльності під час оформлення дубліката є довідка про подання заяви на видачу дубліката [7; 48].
Висновок
Таким чином, ліцензування є формою виконавчої діяльності, вираженої в санкціонуванні, офіційному визнанні за визначеними суб'єктами прав на заняття окремими видами діяльності, коли потрібен високий професіоналізм і кваліфікація, а також здійснення контролю за фактично здійснюваними діями. Ліцензійна діяльність є основним і необхідним засобом управлінського впливу, за допомогою якого громадяни нашої держави отримають змогу розширювати свою діяльність, у зв'язку з наявністю відповідних нормативних актів.
Тривалий час у законодавстві не було визначено дане поняття із переліком усіх істотних ознак ліцензування. Крім того законодавець, уживаючи термін «ліцензування», часто підмінював його словосполученням «видача ліцензій». На сьогодні існує багато нормативних документів, які врегульовують питання ліцензування. Така їх кількість говорить, у першу чергу, про те, що інститут ліцензування не досить чітко визначений Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а також про необхідність удосконалення інституту ліцензування на теоретичному та практичному рівнях.
Список використаних джерел:
1. Бекірова Е. Правова природа інституту ліцензування певних видів господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007, №10, ст. 95 - 97.
2. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 36.
3. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: «Одіссей», 2004. – 848 с.
4. Курило В. Державне ліцензування як правова підстава підприємницької діяльності з надання послуг щодо охорони власності та громадян // Юридична Україна. – 2004, № 2, ст. 50 - 54.
5. Ліцензування в Україні / За ред. А.В. Шашкевич: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 414 с.
6. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. – X.: «Одіссей», 2005. – 608 с.
7. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. – К.: МАУП, 2005. – 424 с.
8. Господарське право: Навчальний посібник / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.
9. Щербина В. С.Господарське право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 1999. – 336 с.
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 р. № 1755
11. Указ Президента України «Про деякі заходи з дорегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р.