Серед інших спеціально - юридичних методів можна назвати й такі, як метод судової статистики, державно-правового експерименту, вироблення державно-правових рішень, тлумачення правових норм та ін.
Методи юридичної науки не є чимось сталим і незмінним, їм притаманний динамізм. У міру розвитку науки вони безперервно вдосконалюються, розвиваються, з'являються нові методи, раніше не відомі в юриспруденції (наприклад, у зв'язку з розвитком комп'ютерних технологій все частіше застосовуються кібернетичні методи, методи комп'ютерної обробки правової інформації, створюються електронні бази даних чинного законодавства).
На протязі довгого часу в науці йде боротьба між ідеалістичним і матеріалістичним методом пізнання, метафізикою й діалектикою. Філософською основою теорії держави і права служить діалектичний метод. До філософських законів і категорій безпосередньо близькими є: метод відштовхування від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного. Існує ще історичний метод і системний метод. Далі детальніше розглянемо конкретні методи.
Історичний і логічний методи. Суть історичного методу полягає в тому, що процес розвитку державно-правових явищ відтворюється у всій багатогранності, враховується все позитивне, накопичене історичним досвідом. При логічному дослідженні держави і права необхідно відволікатись від усіх випадковостей окремих чинників, особливостей, несуттєвого.1
Метод сходження від абстрактного до конкретного. Згідно з цим методом пізнання здійснюється у два етапи. На першому етапі пізнання об’єкт сприймається як єдине ціле. На другому – за допомогою аналізу об’єкт явно розділюється на частини й описується за допомогою багатьох абстрактних визначень.2
І насамкінець, відзначимо, що розробка нових методів і оволодіння ними – питання нелегке, але розвиток теорії держави і права в Україні слід починати саме з методології цієї науки.
Усі названі методи безумовно необхідні для проведення повноцінного, всебічного завершеного державно-правового дослідження; кожен з них може знадобитись на якомусь етапі – тому навіть з цієї причини методологія мусить бути множинною, , хоча і їх роль у науковому неоднозначна.
Висновок
Враховуючи все вищесказане і, беручи до уваги, що сучасна українська національна ідея має бути зорієнтована на соціальну активність особистості, у тому числі на правову активність, без якої суверенну, демократичну і соціальну державу побудувати просто неможливо. Адже становлення і розвиток новітньої української держави не можливі за умов, коли, на превеликий жаль, сьогодні зростає кількості правопорушень і злочинів (причому число протиправних діянь тяжкого характеру складає більший відсоток), низький рівень правової культури населення, не те що зростає чи хоча б залишається на місці, а невпинно й стрімко паде, важкий економічний і політичний стан держави, низький життєвий рівень країни тільки підсилюють ці негативні сторони; підняття України немислимо без глибоких знань прав і обов’язків людини і громадянина, діючого законодавства кожним представником суспільних відносин. І в цьому може й мусить допомогти саме теорія держави і права як навчальна дисципліна. А, так як це справа не лише сьогоднішнього дня, але й майбутнього, то вагомість підняття теорії держави і права в умовах України є ще більшою.
Отже, теорія держави і права вивчає активні процеси розбудови суверенної Української держави, діяльність, спрямовану на створення національної системи права; дає пояснення не тільки змісту чинного законодавства, але його основних принципів, ідей, закономірностей та напрямків розвитку основоположних державно-правових явищ.
Теорія держави і права досліджує загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави і права, виробляє свою систему наукових понять, визначень і принципів, внаслідок чого є самостійною юридичною наукою в системі юридичних наук, що має для цих наук загальнотеоретичне й методологічне значення.
Сьогодні українська громадськість потребує демократичної держави, в якій забезпечувалися б права і свободи, вона прагне брати участь у здійсненні влади, можливості відстоювати і пропагувати свої погляди й переконання, вимагає свободу слова й преси і т.п. Це можливе лише за умов високого рівня правової й політичної культури, розвинутого громадянського суспільства, що у свою чергу потребує існування правової держави.
Тому, в наш час теорія держави і права стає більш демократичною, як у попередні роки, відкритою для сприйняття і класичного наслідування минулого і новітніх ідей. Вона приділяє все більше уваги духовним і матеріальним потребам людини, його цінностям, правовому й політичному світогляду, правам і свободам людини й громадянина. Зі сприйняттям ідей правової держави значно збагатився гуманістичний зміст сучасного вчення про державу й право. Цим самим даний предмет створює базисний фундамент для навчання та практичної діяльності майбутнього юриста.
Гарантом такої позиції теорії держави і права є в майбутньому високостабільне суспільство з високою правовою свідомістю і правовою культурою, кожен член якого володіє знаннями основних ідей, понять та положень правової науки.
У значній мірі можна навіть говорити про те, що від рівня розвитку теорії держави і права в цілому, у тому числі і рівня розвитку методів і методології теорії, залежить рівень розвитку юриспруденції взагалі, про те, що на даній дисципліні лежить особлива відповідальність - відповідальність за стан справ у юридичній науці. Саме на долю теорії випадає задача акумуляції новітніх досягнень, як у суспільних, так і в необхідних випадках у природних і технічних науках. Теоретичне знання повинне розвиватися швидше, для того щоб не стримувати розвиток інших юридичних дисциплін, щоб їхній рівень відповідав потребам практики.
Теорія держави і права - це наука вступна до курсу юридичних наук. Перед тим як приступити до вивчення основного масиву юридичних дисциплін - галузевих, студенти повинні одержати розгорнуте, цільне представлення про державно-правову дійсність. Саме ці самі загальні знання їм і дає теорія держави і права.
Методологічні аспекти державно-правових досліджень складають ті загальні питання, без вирішення яких не можна вивчати окремо взяті аспекти. Метрологічна культура юриста – це його і світоглядна зрілість, і соціологічна грамотність, і правова інформованість, і професійна матеріальність. Значення методології не обмежується тільки вивченням загальної теорії держави і права чи інших юридичних наук, вона необхідна для практичної діяльності.
Отже, існує необхідність у методологічному забезпеченні не лише теоретичних пошуків, але й практичної діяльності у правовій сфері. Діяльність юриста – практика здійснюється на методологічній основі. Цим і пояснюється необхідність залучення майбутні спеціалістів юридичного профілю до науково – дослідницької роботи, що сприятиме формуванню у них навичок наукового аналізу, оволодінню юридичною методологією. Такі знання і навички стають фундаментом, на якому будується вся професійна діяльність юриста. Міцність цього фундаменту є вирішальним критерієм якості підготовки правознавців.
Список використаної літератури:
1. Бабаєв В.К. «Теорія держави і права» М.,1999
2. Копєйчиков В.В «Загальна теорія держави і права» - Навчальний посібник.-К.:Юрінком,1997
3. Колодій А.М., Гусарєв С.Д., Калюжний Р.А., та інші «Основи держави і права» Навчальний посібник/; -К,:Либідь, 1997
4. Корельський В.М і Перевалова В.Д. «Теория государства и права» Підручник/ - М., 1999.
5. Косаров А.И., Малинкович М.В., Покревская С.Д. «Право» підручник , під ред. Н.А.Тепловой і М.В.Малинкович. -М.:Закон и право, ЮНИТИ, 1998.
6. Копєйчиков В.В. «Основи конституційного права України» Підручник.-К.:Юрінком,1997
7. Лазарєв В.В. «Загальна теорія права і держави». М.:Юристъ, 1996
8. Лазарєв В.В., Липень С.В. «Теорія держави і права», Підручник для вузів. М.:Спарк,2000.
9. Лівшиць Р.З. «Теорія права». М.,1994.
10. Марченко М.Н. «Теорія держави і права». Підручник. Видання 3, розширене доповнене. М.: Видавництво ЗЕРЦАЛО,2000.
11. Марченко М.Н. «Проблеми теорії держави і права». М.:1999.
12. Матузова Н.И. Малько А.В. «Теорія держави і права» М.,1997.
13. Нечитайленко А.А. «Основи теорії права» Навчальний посібник/.- Харків, 1998
14. Нерсесянц В.С. «Проблеми теорії держави і права» М.,1999
15. Нерсесянц В.С. «Загальна теорія права і держави» М.,2000
16. Настюк М. «Правознавство» підручник – Львів: Світ, 1995.
17. Навроцький М.О., Костюк М.І., Рабінович П.М.та інші «Основи держави і права України»: Навчальний посібник/; За редакцією Д.С.Карпина-Львів, "Вільна Україна" 1994
18. Протасов В.Н. «Проблеми теорії держави і права» М.,1999.
19. Рабінович П.М. «Основи загальної теорії держави і права» Навчальний посібник/. – К.:ШСДО,1995.
[1]Основи держави і права: Навчальний посібник/ С.Д.Гусарєв, Р.А.Калюжний, А.М.Колодій та інші; За редакцією А.М.Колодія і А.Ю.Олійника.-К,:Либідь, 1997
[2] В.В.Лазарев Общая теория праав и государства. М.: Юристъ 1996 С.20-21.
[3] В.В.Лазарев Теория права и государства М.: Юристъ, 1996 С.19-20
[4] Лазарев В.В. Липень С.В. Теория государства и права: учебник для вузов. М.:Спарк,2000 С.14-15
[5] Марченко М.Н. Теория государства и права М.:Издательство ЗЕРЦАЛО,2000 С.9
1Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. – Львів: Світ, 1995. c.21
2Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. – Львів: Світ, 1995. c.23