Правовий адміністративний акт може стати підставою для прийняття інших актів управління. Наприклад, рішення обласної державної адміністрації про введення карантину у певній місцевості є підставою для прийняття аналогічного акта районною державною адміністрацією. Затвердження державною адміністрацією правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів спричиняє застосування заходів адміністративного впливу до порушників (ст. 152 КпАП), тобто прийняття відповідних правових актів державного управління (у випадках відсутності таких правил ст. 152 КпАП не діє).
Адміністративний акт є доказом для органів виконавчої і судової влади. Так, наявність рішення про виділення особі квартири є доказом його права на вселення в дану квартиру.
Будь-який адміністративний акт повинен бути прийнятий компетентним органом і в межах його повноважень. Чітке визначення компетенції кожного органу державного управління на видання адміністративного акта, тобто забезпечення правильного уявлення про коло питань, які підлягають веденню даного органу, є обов'язковою умовою правильного здійснення функцій і завдань кожним органом державного управління.
Акти державного управління повинні видаватися в певному порядку з дотриманням процесуальних правил.
На сьогодні основним документом, який визначає порядок підготовки, опрацювання та розгляду проектів постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, є Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 915 з подальшими змінами.
Загалом процес підготовки і прийняття актів управління охоплює наступні стадії.
1. Підготовка адміністративного акта. Значна їх кількість готується і видається з ініціативи зацікавленого органу, але багато й з ініціативи суб’єктів виконавчої влади за дорученням вищих органів, за протестом прокурора, скаргами, заявами громадян.
Значний обсяг і неоднорідний зміст роботи, яку має виконати уповноважений орган, дає підстави виділити на цій стадії кілька етапів:
а) правова ініціатива – акт управління приймається, якщо є юридичні та фактичні підстави його прийняття, коли в ньому є об’єктивна необхідність;
б) аналіз ситуації й варіантів правового впливу (на даному етапі з’ясовується фактичний стан справ та можливі варіанти розв’язання питань, що виникли);
в) підготовка проекту адміністративного акта (розроблення проекту покладається на орган, структурний підрозділ або окрему посадову особу; проект управлінського акта підлягає обговоренню, узгодженню та належному оформленню; проект акта вважається погодженим за наявності віз керівників відповідного органу виконавчої влади).
Проект адміністративного акта повинен перебувати у вільному доступі для ознайомлення та обговорення всіма зацікавленими особами. Обов’язковість ведення органами виконавчої влади веб-сторінок та оперативного розміщення на них офіційної інформації про діяльність відповідних органів, чинних та скасованих нормативно-правових актів, проектів нормативно-правових актів з повідомленням про це засобів масової інформації була передбачена Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади» від 1 серпня 2002 р. № 683/2002.
2. Прийняття рішення. Окремі автори слушно зауважують, що чим більша підготовча робота була проведена на попередньому етапі, тим коротшою буде ця стадія. В ній також можна виділити кілька процедур.
а) можливе обговорення та обов’язкове голосування в колегіальних органах (іноді рішення приймають «в робочому порядку» шляхом опитування, однак більшість актів управління приймається одноособове керівником органу виконавчої влади; тобто ключовим на даному етапі є підписання підготовленого проекту);
б) внесення змін до проекту: проект може бути визнаний таким, що потребує доопрацювання, що передбачає розроблення нового, з урахуванням зауважень і вимог, висунутих у процесі обговорення й узгодження;
в) оформлення рішення – остаточне редагування проекту адміністративного акта, його підписання та присвоєння акту порядкового номера.
3. Доведення рішення до відома виконавців та зацікавлених осіб. Це є самостійна стадія роботи з актом. Вона може здійснюватися шляхом:
·персонального ознайомлення (усно, розісланням копій, повісток, розвішуванням списків, ознайомлення під розписку тощо);
·опублікування в засобах масової інформації, у спеціальних виданнях (збірниках, бюлетенях, газетах, журналах). Окремі неофіційні засоби обнародування також досить часто використовуються: наприклад, вивішування текстів документів у громадських місцях.
В юридичній літературі процедури підготовки та прийняття актів управління висвітлюються і по-іншому. Так, окремі автори з урахуванням чинників, що характеризують місце та роль цих актів у системі засобів адміністративно-правового регулювання, виділяють процес розроблення та прийняття нормативних актів управління в окремий вид адміністративного провадження, виділяючи в ньому наступні стадії:
·встановлення доцільності та необхідності прийняття адміністративного акта та підготовки його проекту;
·внесення проекту на розгляд відповідного органу;
·обговорення та опрацювання проекту нормативного адміністративного акта;
·прийняття та реєстрація нормативного адміністративного акта;
·опублікування нормативного адміністративного акта.
Список використаних джерел
1. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії// Право України. – 2003. – №5. – С. 117-118.
2. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України: Академічний курс. – К.: Юридична думка, 2004. – 741 с.
3. Бандурка О.М. Адміністративний процес. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 541 с.
4. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
5. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 200 с.
6. Грянка Г.В. Адміністративне право України: Практикум. – К.: Азимут-Україна, 2004. – 144 с.
7. Кивалов С.В. Административное право Украины. – Х.: Одиссей, 2004. – 880 с.
8. Коломоєць Т.О. Адміністративне право: Навч.-метод. посіб. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – 140 с.
9. Константий О.В. Джерела адміністративного права України. – К.: Рада, 2005. – 120 с.
10. Крегул Ю.І. Адміністративне право України. – К.: КНТЕУ, 2004. – 190 с.
11. Куйбіда Р.О. Основи адміністративного судочинства в Україні. – К.: Конус-Ю, 2006. – 255 с.
12. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. – Х.: Одиссей, 2006. – 351 c.
13. Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. – Ірпінь, 2005. – 248 с.