Смекни!
smekni.com

Рейтингова оцінка кредитних можливостей позичальника - ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 6" (стр. 3 из 9)

У міжнародній банківській практиці одним з найпоширеніших підходів до визначення кредитоспроможності позичальника є рейтингові системи, орієнтовані на врахування і кількісних, і якісних характеристик клієнта. Такі системи дають змогу визначити кредитоспроможність за допомогою синтезованого показника – рейтингу, вираженого у балах, встановити межі інтервалу його коливань і, залежно від кількості балів, визначити належність позичальника до того чи іншого класу клієнтів за рівнем ризику.

Рейтингові системи оцінки передбачають передусім вибір і обґрунтування системи показників та їхню класифікацію за групами. Ці групи ранжуються залежно від їх значущості в оцінці кредитоспроможності клієнта з позицій банку. Тобто одні й ті самі показники можуть мати різну вагомість в оцінці кредитного ризику з погляду різних банків, а також залежно від виду кредиту. Наприклад, у разі надання короткострокового кредиту найважливіше значення мають показники ліквідності та фінансової стійкості, за довгострокового кредитування – ефективності виробництва, прибутковості та рентабельності.

Рейтингова система оцінювання кредитоспроможності позичальника має розроблятися кожним банком індивідуально залежно від кредитної політики банку, стратегічних планів, маркетингових досліджень і загальних вимог до якості кредитів, які пропонує центральний банк. Отже, рейтингові системи відбивають підхід конкретного банку до оцінювання якості кредитів і можуть суттєво відрізнятися від банку до банку. Так, клієнт, кредитоспроможність якого занадто низька для одного банку, може стати бажаним клієнтом в іншому банку.

Фактично рівень ризиковості клієнта трансформується у ризик самого банку, оскільки ризики, на які наражається позичальник, стають банківськими ризиками за встановлення кредитних відносин. У міжнародній банківській практиці прийнято, що кожний великий банк розробляє власну рейтингову систему оцінки кредитоспроможності позичальника. Це дає змогу не лише прийняти обґрунтоване рішення щодо надання позички, а й визначити такі умови кредитування, які обмежать кредитний ризик банку і стануть підставою для укладання угоди. У світовій практиці кредитний рейтинг визначають спеціалізовані компанії – рейтингові агенції, такі як Standard & Poor, Moody's, Fitch, Duff and Phelps [28].

Кредитний менеджер повинен завжди пам'ятати, що головною метою процесу аналізу кредитоспроможності позичальника є оцінювання кредитного ризику й виявлення джерел повернення основної суми боргу та відсотків за кредитом, а не аналіз фінансового стану клієнта як такий.

У процесі оцінювання фінансового стану позичальника – юридичної особи враховуються та аналізуються в динаміці такі основні економічні показники діяльності [29]:

платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності);

фінансова сталість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

обсяг реалізації;

обороти за рахунками (співвідношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів);

склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

собівартість продукції;

прибутки та збитки;

рентабельність;

кредитна історія позичальника.

Такі параметри оцінювання фінансового стану позичальника, як платоспроможність, фінансова сталість, рентабельність, характеризуються кількома показниками(табл.1.3) [63]:

Таблиця 1.3 Параметри оцінювання фінансового стану позичальника

№ з/п Показник Методика розрахунку Теоретичне значення
1 Коефіцієнт миттєвої ліквідності високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції) поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) не менше 0,2
2 Коефіцієнт поточної ліквідності ліквідні активи (високоліквідні активи, дебіторська заборгованість, векселі одержані), поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) не менше 0,5
3 Коефіцієнт загальної ліквідності оборотні активи, поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) не менше 2,0
4 Коефіцієнт маневреності власний капітал підприємства необоротні активи не менше 0,5
5 Коефіцієнт незалежності залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання) власний капітал не більше 1,0
6 Рентабельність активів чистий прибуток загальні активи
7 Рентабельність продажу чистий прибуток обсяг реалізації продукції (без ПДВ)
8 Коефіцієнт покриття кредиту грошовими потоками позичальника чисті надходження за всіма рахунками позичальника * сума основного боргу та відсотків за кредитом не менше 1,5

Групування показників за їхнім економічним змістом дає змогу сформувати такі напрями аналізу фінансового стану позичальника [23]:

аналіз грошових потоків – співвідношення чистих надходжень за рахунками і суми основного боргу за кредитом, склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості, оборотність грошових коштів;

платоспроможність – коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності;

фінансова сталість – коефіцієнти маневреності й незалежності;

рентабельність – коефіцієнти рентабельності активів, рентабельності реалізації.

Крім перелічених, до уваги можуть братися й суб'єктивні чинники, які не завжди мають кількісні характеристики, але важливі для оцінки реальної величини ризику. Серед них такі [24]:

ефективність менеджменту;

ринкова позиція позичальника;

залежність від циклічних і структурних змін в економіці та в галузі;

ділова репутація;

наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника;

професіоналізм керівництва.

У практиці американських банків для аналізу фінансового стану клієнта та його надійності з точки зору вчасного повернення боргу застосовується “правило шести сі”, у якому критерії відбору клієнтів позначені символами, що починаються з літери “сі” [22] (табл.1.4):

customer’s character (характер позичальника) його репутація, рівень відповідальності, готовність і бажання гасити борг;

capacity to pay (фінансові можливості) принципово у позичальника є три джерела коштів на погашення позики:

а) поточні касові надходження (cash flow);

б) продаж активів;

в)інші джерела фінансування (враховуючи кошти, позичені на

грошовому ринку).

capital (капітал, майно);

collateral (забезпечення);

current business conditions (загальні економічні умови);

control(контроль повернення кредиту).

Таблиця 1.4 Схема проведення кредитного аналізу (правило шести ”СІ” принципи кредитування.

I. Характер. II. Здатність. III. Грошові кошти
Кредитна історія клієнта банкуДосвід роботи інших кредиторів з даним клієнтомМета позичкиДосвід клієнта і складанні планів та прогнозівКредитний рейтинг клієнтаНаявність серед керівників осіб з правом другого підпису Дієздатність клієнта і гарантіяНаявність статутних документівХарактеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність, тощо Обсяг в звітному періоді: продаж, прибутку, дивідендівЗабезпеченість власними коштамиНаявність ліквідних резервівКредиторська та дебіторська заборгованістьСтруктура капіталу та рівень ліверіджуКонтроль за витратамиДинаміка цін на акції (показник Р/Е)Наявність аудиторського висновкуЯкість управлінняОстанні зміни в бухгалтерському обліку
IV. Забезпечення V. Умови VI. Контроль
Право власності на активиСтрок служби активівЗалишкова вартістьБорги, обмеженняЗобов’язання за лізингом та закладніНаявність страхуванняГарантіїБанк клієнтаСудові санкціїПодаткові санкціїПотреба в фінансових ресурсах Рейтинг клієнта в своїй галузі, частка ринкуКонкурентоздатність клієнтаЧутливість до кон’юнктурних та технологічних змінУмови на ринку робочої силиВплив інфляції на грошові потоки клієнтаДовгострокові прогнози розвитку галузі та перспектива зростання клієнта Банківське законодавствоПравила кредитуванняНаявність документації у клієнтаКредитна заявка та кредитний договірІнформація сторонніх осіб (політики, економісти, громадські діячі) про зовнішні фактори зміни умов економічної діяльності

Однім з принципів банківського кредитування є забезпеченість зобов'язань продавця позичальнику щодо поверненню позички. Забезпечення зобов'язань може досягатися за рахунок застави позичальником майна, на що банком в відповідності з діючим законодавством може бути звернуте стягнення, гарантії (поручительства), стягнення пені і т.д.

Майно і інші форми зобов'язань продавця позичальника перед банком повинні задовольняти наступним вимогам:

1. Висока ліквідність.

2. Спроможність до тривалого строку зберігання (як мінімум протягом строку погашення позички).

3. Стабільність цін на заставлене майно.

4. Низькі витрати по зберіганню і реалізації застави.

В залежності від того, наскільки заставлене майно відповідає даним вимогам, варіюється обсяг позики, що видається. Розмір позики під заставу встановлюється в процентах до ринкової вартості застави в момент укладання кредитної угоди. В випадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізації застави з метою відшкодування з виторгуваних коштів боргу клієнта і витрат по реалізації. Виручка що залишилася повертається позичальнику. Якщо виручена сума виявиться недостатньою, то кредитор має право фінансової претензії до позичальника.

Найбільш розповсюдженими є наступні носії забезпечення кредитів:

1. Гарантія (поручительство) зобов'язання продавця третьої особи погасити борг позичальника в випадку його неплатоспроможності. Оформляється в вигляді самостійних зобов'язань продавця гаранта за допомогою передатного надпису на вимозі боргу (індосаменту). В ролі гаранта (поручителя) можуть виступати банки.