Кваліфікація злочину являє процес співвідношення (порівняння) тих чи інших понять і явищ. Тому варто з'ясувати, чи є які-небудь специфічні особливості у правових понять (як “будівельного матеріалу" для конструювання кримінально-правових норм і для кваліфікації).
Предмети і явища можуть мати між собою схожість або відмінність. Останні знаходять своє відображення в ознаках, які у логіці поділяються на два види:
а) істотні ознаки - які визначають суть предмета (явища) у цілому і без яких дані предмет чи явище не можуть існувати; саме істотні ознаки дозволяють виділити те чи інше явище (предмет) з кола аналогічних;
б) несуттєві - другорядні ознаки, які можуть відноситися як до всіх предметів даного роду, так і характеризувати індивідуальні риси одиничного предмета.
Таким чином, поняття - це форма мислення, яка відображає і фіксує істотні ознаки предмета.
Для того щоб утворити поняття як первинну форму мислення, логікою використовується ряд прийомів, які, безумовно, повинні враховуватися юристами всіх рівнів як у законодавчій, так і правозастосовній діяльності. Такими є: порівняння, аналіз, синтез, абстракція, узагальнення, опис.
Порівняння - це логічний прийом, яким встановлюється схожість або відмінність різних предметів об'єктивної дійсності. Для того щоб порівнювати, треба виділити ознаки, які є підставами для порівняння.
Аналіз - це розчленовування предмета мислення на його елементи, виділення самостійних ознак і розгляд їх окремо.
Синтез - це уявне з'єднання частин предмета в одне ціле з метою розгляду його як деякої єдності.
Абстрагування - це уявне виділення з предмета його окремих ознак і залишення без уваги інших.
Узагальнення - це уявний перехід від окремих, одиничних ознак до більш загальних, властивих предметам і явищам більшого ступеня узагальненості, наприклад, роду.
Залежно від співвідношення з іншими поняттями усі вони можуть бути операціональними, генетичними, реальними, номінальними, родовидовими (тобто визначеними через найближчий рід і видову відмінність).
Існують основні правила визначення понять (у тому числі правових):
1) визначення повинні бути відповідними;
2) не можна допускати кола у визначенні, тобто в ньому повинна бути виключена тавтологія;
3) визначення повинно бути коротким, чітким і ясним;
4) визначення не повинно бути негативним;
5) визначення не повинно містити логічного протиріччя. Кожне з понять характеризується своїм змістом і обсягом.
Зміст поняття - сукупність всіх істотних ознак предмета.
Обсяг поняття - це всі предмети, до яких можна застосувати дане поняття.
Усі поняття поділяються:
а) за змістом - на конкретні й абстрактні; позитивні і негативні; безвідносні і співвідносні;
б) за обсягом - на загальні й одиничні.
У залежності від змісту й обсягу конкретних понять встановлюються певні види відносин між поняттями, які можуть бути: порівнянними і непорівнянними; сумісними і несумісними.
Зв'язки між порівнянними поняттями можуть характеризуватися:
а) відносинами тотожності;
б) відносинами підпорядкування (субординації);
в) відносинами субпідрядності (координації);
г) відносинами часткового збігу;
д) відносинами незгоди: протилежними (контрарними) чи суперечними (контрадикторними).
Кожне з цих співвідношень має свою графічну логічну схему, що позначається традиційно "колами Ейлера".
Велике значення в логіці і в інших науках, що використовують логіку, мають види операцій, здійснюваних з поняттями, серед яких важливу роль грає розподіл.
Розподіл поняття - це розподіл по групах тих предметів, які знаходяться в колі даних понять (у їх обсязі).
Операція розподілу містить у собі три складових:
а) ділиме поняття - таке поняття, обсяг якого підлягає розподілу;
б) члени розподілу - ті поняття, які вийшли в ході розподілу обсягу ділимого поняття;
в) підстава розподілу - та ознака, по якій здійснюється розподіл обсягу поняття на підкласи цього поняття.
У логіці виділяють, а в праві використовують кілька видів розподілу поняття:
1) дихотомічне (дихотомія) розподіл, при якому обсяг ділимого поняття розділяється на дві складені і рівні частини;
2) трихотомічне (трихотомія) розподіл, при якому обсяг ділимого поняття розділяється на три частини;
3) політомічне (політомія) розподіл, при якому здійснюється багаточленний розподіл.
Операція розподілу буде проведена вірно, якщо дотримані наступні правила:
а) підстава розподілу повинна бути постійною;
б) розподіл повинен бути розмірним;
в) розподіл слід проводити за однією ознакою;
г) члени розподілу повинні взаємно виключати один одного;
д) розподіл повинен бути безупинним, послідовним;
е) сума членів розподілу повинна дорівнювати обсягу діленого поняття.
Невиконання цих правил здатне привести до істотних не тільки логічних, але і змістовних помилок.
Правовим поняттям також притаманні усі викладені характеристики.
Як відносно-правові, так і спеціально-правові поняття ґрунтуються на наступних, що підлягають врахуванню особливостях логічного пізнання в кримінальному судочинстві:
а) правовий характер розглянутого мислення;
б) ретроспективний його характер, тобто пов'язаний з дослідженням явищ, які мали місце в минулому по їх відображеннях у реальних об'єктах;
в) об'єктами аналізованого пізнання є обставини, пов'язані із вчиненням злочину, а також особи, які не сприймали ці обставини безпосередньо;
г) висновки, які випливають з розглянутого процесу пізнання, носять доказовий характер і повинні бути втілені у відповідну процесуальну форму;
д) такі висновки в справі мають істинне (шукане) значення.
З врахуванням викладеного правове поняття можливо визначити як форму мислення, в якій узагальнюється і виділяється клас об'єктів за їх юридичними ознаками.
Специфічні властивості правового поняття полягають у тому, що зміст цього поняття:
а) має відносну стійкість;
б) закріплюється і змінюється в спеціальній нормативній формі.
Крім того, правові поняття:
в) мають єдиний для всіх зміст;
г) є обов'язковими для усіх;
д) знаходяться між собою в різних відносинах виходячи з їх юридичної (нормативної) сили.