Перелік випадків, коли за допомогою виявлених негативних обставин з’ясовувались суттєві моменти розслідуваних конкретних кримінальних справ, можна продовжувати і далі, але цим питанням буде присвячений окремий параграф роботи.
Отже, як вказує слідча практика, виявлення під час проведення слідчих дій відображень супутніх злочинним діям процесів у вигляді слідів ніг, рук, знарядь на місці події чи в інших місцях , синців, крововиливів та інших слідів на тілі й одязі потерпілого і підозрюваного, а також зміна окремих предметів (нашарування бруду тощо), чи у вигляді відсутніх або забутих предметів може вказувати не тільки на безпосередню причину, що зумовлює ці процеси. А також є підставою для узгодження чи вияснення їх зв’язку з відповідною ситуацією, а потім з обставинами розслідуваної події.
До другого виду негативних обставин відносяться різноманітні дисимуляції, які можуть виражатися як у формі суперечливих, інколи з суттєвими прогалинами пояснень обставин події і діянь її учасників, а також інших, не контрольованих волею проявів підвищеної внутрішньої психічної активності і емоційної напруги тощо, обумовлених предметом допиту, змістом запитань або інше [27, с.87].
Запідозрена у вчиненні злочину особа ще до порушення кримінальної справи вивезла з своєї квартири всі цінні речі. На допиті вона заперечувала цей факт. Тоді слідчий запропонував їй назвати своїх родичів і знайомих. Допитувана “забула” вказати деяких своїх добре знайомих та родичів. Під час обшуку у цих осіб було знайдено речі підозрюваної. У наведеному прикладі фігурує негативна обставина у формі суперечливої і суттєвої прогалини у поясненні підозрюваної, а саме – у штучному забуванні певних фактів (не назвала добре знайомих та своїх родичів), які, за звичайних обставин, підозрюваною називалися б в першу чергу.
Схожий приклад: відповідаючи на запитання про те, яком шляхом можна дістатись до села. Йдучи до якого зникла потерпіла, підозрювана змовчала про один із шляхів, що пролягає через ліс. Після запитання слідчого саме про цей шлях, вона ретельно, у всіх подробицях описуючи його, не назвала глибокий рівчак. Під час його огляду було виявлено закопаний труп потерпілої [46, с.78]. у цьому випадку негативною обставиною – дисимуляцією є подвійна прогалина в поясненнях підозрюваної, які за даних умов закономірно не повинна б була мати місце.
Негативні обставини – дисимуляції є не що інше як “відбитки” у відомості, поведінці та інших проявах активності, що спостерігаються зі сторони і вони виявляються не тільки у підозрюваного чи обвинуваченого, а також в окремих свідків – очевидців і навіть у потерпілих.
Негативні обставини – дисимуляція другої форми (неконтрольовані прояви підвищеної внутрішньої психічної активності і емоційної напруги) ілюструє такий приклад з опублікованої слідчої практики. Один із співучасників вбивства, розповідаючи про обставини вчинення злочину зокрема про те, як був захований труп потерпілого, пожалкував, що не настояв свого часу на своєму: він пропонував по-іншому сховати труп. Слідчий звернув увагу на той факт, що, промовивши останню фразу, допитуваний чомусь збентежився і на півслові замовчав. Незважаючи на уточнюючі запитання, обвинувачений так і не договорив, яким чином, на його думку потрібно було заховати труп. Під час наступних допитів, даючи детальні докази, обвинувачений, відмовлявся розповісти про те, як він пропонував заховати труп, і весь час “прискорював” слідчого з скеруванням справи до суду. Така активна і емоційна напруга обвинуваченого, відмова пояснити свою поведінку змусили слідчого ще раз ретельно дослідити зв’язок обвинуваченого з іншими співучасниками злочину і виявити їх причетність до зникнення їх спільного знайомого. Під час подальшого розслідування і, зокрема, детального огляду місця події вияснилось, що на місці, де про пропонував заховати труп потерпілого згаданий співучасник, знаходився труп зниклого знайомого [49, с.43].
Негативні обставини – дисимуляції, які, як вже згадувалось, найчастіше зустрічаються в поведінці, в змісті показань, а також в інших формах самовиразу особи мають психофізичну природу, однак причини, що їх породжують, неоднозначні. Суть цих неконтрольованих волею (або ж контрольованих – коли йдеться про зміст показань допитуваних по справі осіб, зокрема, при симуляціях) зовнішніх проявів залишилась, здебільшого, не вивчено юридичною психологією, а тому, наприклад, під час допиту та інших слідчих дій можна виявити прояви негативних обставин в показаннях, поведінці і в стані організму підозрюваного та інших осіб, які в порівнянні нескладно спостерігати збоку, але визначити їх причини складно. В одному із селищ невиявлений злочинець протягом невеликого проміжку часу підпалив одинадцять будинків та господарських будівель громадян.
Аналізуючи ці справи, слідчий звернув увагу на те, що в ліквідації цих пожеж брав участь мешканець одного із сіл, яке знаходиться від місця виникнення пожежна значній відстані. Припущення про причетність саме цього громадянина до виникнення пожеж, що ґрунтувалось на такій його незрозумілій, суперечливій поведінці (перебування цього громадянина на місці кожної пожежі навряд чи можна було пояснити випадковістю або ж звичайним збігом обставин, враховуючи той факт, що ні родичів, ні близьких знайомих, ні справ, пов’язаних з його роботою у нього там не було), згодом знайшло підтвердження[56, с.98].
Визначення причин появи негативних обставин – дисимуляцій ускладнюється ще й тим, що будь-яке психічне відображення має два аспекти: а) зміст образу; б) форму змісту, як спосіб його перетворення і вираження. Зміст психічного відображення як образу, або, як його знання у психології характеризується багатьма властивостями, врахувати які в кожному конкретному випадку дуже важливо.
Так, виникнення негативних обставин у вигляді прогалин, недоречностей і протиріч у повному висвітленні події злочину чи певних його епізодів, поведінки і дій окремих учасників, а також інших його обставин обґрунтовуються як об’єктивними (наприклад, погана видимість, раптовий і швидкий план події і т.п.), так і суб’єктивними (фізичними і психічними ) факторами (поганий зір, недоліки слуху, пам’яті, неуважність, переляк і ін).
В процесі розслідування кримінальної справи про злочинну діяльність бандитської групи, якою було вчинено 27 грабунків, 13 крадіжок, 2 зґвалтування проводилось пред’явлення для впізнання потерпілими злочинців та викрадених речей і т.п. У багатьох випадках ці слідчі дії не давали належних результатів, тобто в показах і діях потерпілих були численні прогалини, протиріччя, суперечності. Виникнення цих негативних обставин було обумовлено, перш за все, об’єктивними факторами: злочинні події відбувались давно, як правило, вночі за умов поганої видимості та швидкоплинності подій, а також множиною психо-фізичних факторів [21, с.65].
На виникнення негативних обставин в показаннях про злочини суттєвий вплив справляє також вибірковість сприйняття і ситуація, при якій здійснюється сприйняття події і відтворення її психічного образу. Вибірковість сприйняття – це переважне виділення певного об’єкту із зовнішнього фону, тобто із великої кількості навколишніх предметів та явищ людина виділяє в конкретній момент лише деякі з них. Це залежить від багатьох факторів, а саме: професія, рід занять, потреби та інтереси людини, а також від умов , за яких відбувалось сприйняття події (освітленість, тривалість, віддаленість, метеорологічні умови і т.д.), крім цього слід врахувати, що люди часто не здатні точно оцінити кількість сприйнятих предметів, відстані між ними, їх просторові співвідношення, розміри та форми [32, с.56].
Людині властиво заповнювати прогалини її чуттєвого сприйняття елементами, які в дійсності не були об’єктами такого. Для просторового сприйняття характерним є перебільшення малих відстаней і зменшення великих. Відстані на воді, як правило, теж зменшуються. Яскраво пофарбовані і сильно освітлені предмети здаються розміщеними ближче, ніж це є насправді. Характерним для людського сприйняття також є неправильна фіксація часових проміжків. Суттєві особливості має сприйняття людини людиною. В залежності від того, яке значення люди надають різним людським особливостям, вони по-різному відноситимуться одне до одного, відчуватимуть один до одного різноманітні почуття. Результатом цього буде відповідне охарактеризування сприйнятої людини. Має свої особливості і процес сприйняття людської мови. З фізичної точки зору – це комбінація звуків, що послідовно змінюються за частотою та інтенсивністю. Голосні звуки інтенсивніші, приголосні – важче розрізнити. Чим більше у слові звуків, тим воно є більш сприйнятним на слух. Людина здатна розрізнити один голос серед 2-3 голосів, що звучать одночасно. Якість відтворення залежить від досвіду, орієнтації, інтелекту особи, від ступеня активної взаємодії індивідуально з матеріалом запам’ятовування, охоплення його системою наявних знань і уявлень. Труднощі процесу відтворення інформації обумовлюються також проблемним типом ситуації – конфліктної чи безконфліктної, а також індивідуальними труднощами вербалізації матеріалу, оскільки відомо, що словниковий запас та мовна культура більшості допитуваних обмежені [17, с.96].