Загальним для всіх категорій справ правилом є також складання плану обвинувального висновку, що здійснюється, природно, після ознайомлення з усіма матеріалами справи. На жаль, варто сказати, що складання плану обвинувального висновку в слідчих підрозділах МВС практикується рідко. Деякі не бачать у цьому нестатку, тому що міцно засів у пам'яті шаблон заміняє план і свіжу думку. Шаблон визначає і структуру, і стиль обвинувального висновку. У таких умовах на складання плану дивляться, як на невиправдану витрату часу.
3. Складання обвинувального висновку та направлення справи до суду.
У більшості випадків досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку і передачею справи через прокурора до суду. Слідчий може визнати досудове слідство закінченим, якщо всі обставини, що мають значення в справі, встановлені, а зібрані в справі докази викривають обвинувачуваного у вчинені злочину.
Всебічність, повнота і об'єктивність розслідування кримінальної справи мають величезне значення для правильного вирішення справи в суді, для здійснення завдань кримінального судочинства. Тому тільки всебічно, повно і об'єктивно розслідувана кримінальна справа може вважатися закінченою та може бути направлена через прокурора до суду. Для виконання вказаних вимог, як і для забезпечення прав й законних інтересів всіх учасників процесу, закон зобов'язує слідчого перш, ніж приступити до складання обвинувального висновку і направлення справи до суду, виконати ряд процесуальних дій.
Визнавши досудове слідство в справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого, цивільного відповідача або їхніх законних представників і роз'яснює їм їхнє право ознайомитися з матеріалами справи. Про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення. У разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати цим особам та їхнім представникам можливість ознайомитися з ними. Зазначені особи мають право робити виписки зі справи й заявляти клопотання про доповнення слідства. Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення оформляються протоколом (ст. 217 КПК України).
Після того, як слідчий ознайомив потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача зі справою, він оголошує обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства. Якщо обвинувачений не виявив бажання мати захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріали справи.
Під час ознайомлення з ними обвинувачений вправі робити виписки з матеріалів справи й порушувати клопотання. Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і що йому пред'явлено матеріали для ознайомлення зазначається в протоколі.
Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособове суддею чи колегіальне судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 218 КПК України).
Ознайомлення з усіма матеріалами справи до того, як воно надійде до суду, є одним з найважливіших умов - його права на захист. Порушення цієї вимоги тягне за собою скасування вироку (п. З ст. 370 КПК України).
Якщо в справі бере участь захисник, слідчий надає можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи й захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи має бути відкладене до явки захисника, але не більше як на три дні. У разі неможливості для обраного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк слідчий має: право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника або забезпечує йому захисника. Обов'язок забезпечити участь захисника в такому випадку покладається на керівника адвокатського об'єднання, за місцем провадження справи.
Обвинуваченого й захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягає затвердженню прокурором (ч. 5 ст. 218 КПК України).
В ч. 5 ст. 156 КПК України зазначено, що час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строків тримання під вартою, як запобіжного заходу, не враховується, але 3 квітня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін в Кримінально-процесуальний кодекс України (відносно приведення положень Кодексу до відповідності з Конституцією)". Після чого при обчисленні строків тримання під вартою враховується час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи. Крім того, матеріали розслідування кримінальної справи повинні бути пред'явлені обвинуваченому та його захиснику не пізніше ніж за 10 діб до закінчення основного строку тримання під вартою та не пізніше ніж за місяць до закінчення кінцевого строку тримання під вартою, а якщо цього часу не вистачить для ознайомлення з ними, строк може бути продовжено, але не більше ніж на два місяці. Продовжити строк може суддя апеляційного суду за поданням слідчого, яке повинно бути погоджене з Генеральним прокурором України або його заступником, а також за поданням самого Генерального прокурора України або його заступника. Закон набуває сили через 90 днів після його офіційного опублікування.
Матеріали досудового слідства пред'являються для ознайомлення зацікавленим особам під розписку, підшитими й пронумерованими.
Відповідно до законодавства слідчий має вирішити всі заявлені клопотання що надійшли після ознайомлення зацікавленими особами або відмовити у виконанні (ст. 221 КПК України). Якщо в порядку задоволення клопотань виконувались слідчі дії (запобіжні заходи, допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання тощо) чи було отримано додаткові матеріали, з результатами відповідних дій та зібраними матеріалами, то з їхніми результатами знову ознайомлюються всі зацікавлені учасники процесу у встановленому законом порядку.
Після виконання вказаних вище дій і розв'язання клопотань заявлених під час ознайомлення з матеріалами справи, слідчий складає обвинувальний висновок.
Обвинувальний висновок є останнім процесуальним документом, який складає слідчим, обвинувальним актом, що підводить підсумки досудовому розслідуванню. В обвинувальному висновку викладається сутність справи, утримуються мотивовані висновки слідчого про винність конкретних осіб, дається суспільно-політична й юридична оцінка дій обвинувачених.
Обвинувальний висновок має відповідати як загально-правовим засадам (наприклад законність), і суто кримінально-процесуальним вимогам, які, певною мірою виходять як із загальних рис, перелічених вище (підписання компетентною особою — слідчим), так і продиктовані метою кримінального процесу: „всі злочинці мають бути притягнуті до відповідальності і жоден невинуватий не має бути покараний". Серед них можна виділити як принципи кримінального процесу це, по-перше, законність, так і інші принципи, характерні для всіх видів правозастосовчої діяльності.1 Конституційний принцип - принцип з'ясування істини, згідно з яким слідчий зобов'язаний висвітлити і дати оцінку обставинам справи в, обвинувальному висновку повно, всебічно і об'єктивно. Принцип презумпції невинуватості знаходить своє відображення в обвинувальному висновку в тому, що резолютивна частина не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Далі розглянемо властиві обвинувальному висновку принципи кримінального процесу. Обґрунтованість полягає у відповідності самого висновку фактичним обставинам справи. Своєчасність випливає з ч.1 ст. 114 КПК України, відповідно до якої слідчий відповідає за законність і своєчасність прийнятих рішень про спрямування розслідування по справі. На думку деяких процесуалістів2, зміст цієї вимоги полягає не лише у складенні висновку в найкоротші строки, але негайне його направлення разом із справою до суду. Крім законодавче закріплених принципів, правова сфера професійної діяльності слідчого зумовлює також вимоги до мови та стилю написання обвинувального висновку.
Пленум Верховного Суду України рекомендував судам кримінальні справи, обвинувальні висновки в яких складено з недопустимою натуралізацією описання злочинних дій, що виключає можливість їх публічного оголошення, зі стадії віддання до суду відповідно до вимог ст. 230 КПК повертати прокурору для складання нового обвинувального висновку (п. 4 постанови від 29 червня 1990 р. "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановляння вироку")
Формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, не може істотно відрізнятися від формулювання, що міститься в постанові про притягнення як обвинуваченого, погіршувати становище обвинуваченого, порівняно з пред'явленим обвинуваченням внаслідок доповнення обвинувачення обтяжуючими обставинами, перекваліфікацією на статтю про більш тяжкий злочин або на додаткові статті Кримінального кодексу. Крім того, воно не повинно бути пов'язаним з іншим порушенням права на захист: перекваліфікацією дій обвинуваченого на іншу статтю КК України, що передбачає відповідальність за злочин, який хоч і менш тяжкий, але істотно відрізняється за фактичними обставинами (наприклад, шляхом перекваліфікації з розбійного нападу на злісне хуліганство). Якщо слідчий бачить можливість такого розходження між постановою про притягнення як обвинуваченого й обвинувальним висновком, він повинен його усунути, пред'явивши нове обвинувачення, бо інакше справу буде повернено на додаткове розслідування.