Розгляд справи в суді може бути розпочатий не раніше ніж через три доби після дня вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку. Обвинувальний висновок - процесуальний документ, який вручається обвинуваченому, в необхідних випадках і з письмовим перекладом його рідною мовою або мовою, якою він володіє. Це суттєвий елемент забезпечення обвинуваченому права на захист.
Судове слідство в суді починається з публічного оголошення обвинувального висновку. Тим самим обвинувальний висновок є актом обвинувачення, документом, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення.
Треба зауважити все ж, що ані прокурор, ані захисник не можуть так досконало знати матеріали справи, як слідчий. Слідчий повинен бути незацікавленим у справі та через свій обвинувальний висновок спробувати внести до залу суду встановлену ним істину. Істину і тільки істину він повинен констатувати і стверджувати, правді та правосуддю він повинен невтомно служити.
Обвинувальний висновок - це відповідь на зло справедливістю. А тому він не повинен нести будь-якого обвинувального ухилу, змагальної риторики, емоційного забарвлення. Слідчий не виконує функції обвинувачення, він носій функції встановлення істини, а служіння істині не терпить суєти,
1 Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. - К.: Юрінком,1995, - С.226.
невігластва, заполітизованості, однобокості.
Наприкінці обвинувального висновку зазначається, що справа направляється прокурору, вказуються дата і місце його складання.
Обвинувальний висновок підписує слідчий, а при розслідуванні справи декількома слідчими (ст. 119 КПК України) — той, кого призначено старшим групи.
Якщо обвинувальний висновок складений мовою, якою не володіє обвинувачений, він підлягає перекладу в писемній формі на його рідну чи мову, якою він володіє.
Відповідно до вимог закону обвинувальний висновок повинен бути забезпечений солідним довідковим матеріалом тобто додатками:
До обвинувального висновку додаються:
1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, із зазначенням їхньої адреси і аркушів справи, де викладені їхні показання або висновки;
У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, вказуються обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, свідки. При цьому слідчий повинен бути об'єктивним і керуватися інтересами встановлення істини. Прізвища осіб, зокрема свідків, мають по можливості наводитися в тому порядку, в якому їх доцільно допитувати в судовому засіданні.
У справах про злочини неповнолітніх у цей список також включають батьків або інших законних представників, а також представників тих навчальних закладів, підприємств, установ, організацій, де обвинувачений навчався або працював на час вчинення злочину.
У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання і щодо яких вжито заходів безпеки (обмеження відомостей — зміни анкетних даних, вживання псевдонімів тощо), не вказуються дійсні анкетні дані, а замість них справжніх прізвища, ім'я і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси — назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса (п. "в" ст. 15 Закону про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві). Цього правила слід додержуватись і при викладенні описової та резолютивної частин обвинувального висновку, де можуть бути посилання на фактичні дані, повідомлені свідками або потерпілими, чи посилання на інших учасників процесу. Якщо вони беруть участь у справі під псевдонімом — має бути вказаний їх псевдонім, а не дійсне прізвище, відповідно до прийнятих рішень про заходи безпеки. У разі застосування заходів безпеки в суд направляється окрема папка як документ з обмеженим доступом, або вказується, що свідок чи інша особа викликається через орган розслідування чи орган забезпечення безпеки.
2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням, часу й місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;
У довідці про рух справи та про застосування запобіжного заходу вказуються, зокрема, дата вчинення злочину, порушення справи, прийняття її слідчим до свого провадження, пред'явлення обвинувачення, застосування запобіжного заходу і якого саме, оголошення обвинуваченому про закінчення розслідування і пред'явлення йому матеріалів справи для ознайомлення.
3) довідки про речові докази, цивільний позов, заходи вжиті по забезпеченню цивільного позову і можливої конфіскації майна;
У цих довідках зазначається: які речові докази є в справі і де вони зберігаються; коли, ким, до кого і на яку суму заявлено цивільний позов; скільки коштів витрачено закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину; чи накладено арешт на майно обвинуваченого і якщо так, то на яке саме і де воно знаходиться.
4) довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи (ст. 224 КПК України).
Судові витрати складаються з сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим, також з сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів і інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у справі.
Крім обвинувального висновку, за результатами розслідування слідчий може внести також подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину. Воно адресується відповідному державному органу, громадській організації або посадовій особі, які можуть і повинні вжити таких заходів. Не пізніше як в місячний строк після одержання подання, заходи по усуненню причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, повинні бути вжиті і про результати повідомлено слідчому.
У разі залишення посадовою особою подання без розгляду слідчий зобов'язаний вжити заходів, передбачених статтями 254—257 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 23 КПК України).
На закінчення своєї курсової роботи я хотів би коротко підбити підсумки, а також висловити думки щодо розвитку обраної мною теми.
Слід підкреслити, що моїй темі в Кримінально-процесуальному кодексі України відведено 20 главу "Закінчення досудового слідства", яка містить ряд статей, що регламентують положення обвинувального висновку (ст. 223-225 КПК України).
Обвинувальний висновок — це різновид процесуального рішення, підсумковий процесуальний документ попереднього слідства, в якому викладається сутність обвинувачення та його підстави, дається юридична оцінка дій обвинуваченого, визначаються межі судового розгляду та передумови винесення вироку.
Обвинувальний висновок складається слідчим після визнання зібраних доказів по справі достатніми для складання документу і лише після ознайомлення зацікавлених осіб з матеріалами кримінальної справи, вирішення заявлених клопотань.
Кримінально-процесуальний кодекс України виділяє в обвинувальному висновку лише дві частини: описову та резолютивну (ст. 223 КПК України). Також до обвинувального висновку додаються додатки (ст. 224 КПК України).
Також слід зазначити, що до обвинувального висновку пред'являється ряд конституційних та кримінально-правових вимог.
Я вважаю, що обвинувальний висновок має дуже велике значення тому, що це - документ, який складає слідчий при завершенні виконаної ним роботи (так би мовити - своєрідний звіт слідчого), тому слідчому потрібно ретельно проаналізувати матеріали справи і дуже розумно та обдумано, а головне у відповідності до законодавства (виконуючи принцип законності), скласти обвинувальний висновок адже він вирішує долю людини.
Список використаної літератури
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року -К.: Вікар, 1997. - 64 с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України (за станом законодавства на 20 вересня 2001 року). - К. - 2001. - 268 с.
3. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002. - 1056 с.
4. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України /М.М. Міхеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубинський; Відп. Ред.: В.Ф. Бойко, В.Г, Гончаренко. - 2-ге вид. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 624 с.
5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Каннон, А.С.К., 2001.-1104с.
6. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. Посіб. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 567 с.
7. Питерцев С.К. Составление обвинительного заключения. - Ташкент, 1988.
8. Гришин Ю.А, Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: Проблеми й пуги реформирования. - Луганск.
9. Мариупольський Л.А., Статкує В.Ф., Тульченко В.С. Обвинительное заключениє в советском уголовном процесе. - М., 1969.
10. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. - К.: Юрінком Інтер, - 1999. - 220 с.
11. Ефимичев С.П. Правовые й организационные вопросы окончания прелварительного расследованияс обвинительным заключением.- Волгоград, 1977.