І дбати про такі акти знову доводилося органам юстиції.
Відтепер нормативно-правовий акт може бути повернутий реєструючим органом без державної реєстрації для доопрацювання на прохання органу, що його прийняв, а також якщо органом, що його прийняв, порушено вимоги Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, або порядку подання акта на державну реєстрацію, встановленого реєструючим органом.
У разі повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації суб’єкт нормотворення повинен врахувати всі висловлені реєструючим органом зауваження та усунути виявлені порушення і протягом місяця повторно подати акт на державну реєстрацію або надати реєструючому органу копію документа про скасування такого акта.
Крім того, відповідно до пункту 13 вищезазначеного Положення міністерства, інші центральні органи виконавчої влади повинні скасувати протягом 5 днів нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено. Проте суб’єкти нормотворення не завжди повідомляли органи юстиції про скасування таких актів, а інколи взагалі не скасовували їх, що позбавляло органи юстиції можливості здійснення постійного контролю за застосуванням незареєстрованих нормативно-правових актів, які не лише є нечинними, а й містять порушення чинного законодавства.
На сьогодні надсилати копію розпорядчого документа про скасування нормативно-правового акта, в державній реєстрації якого відмовлено, – їх обов’язок.
Враховуючи викладене, сподіваюся, що зміни в законодавстві про державну реєстрацію нормативно-правових актів стануть іще одним кроком до удосконалення механізму державної реєстрації нормативно-правових актів, що, в свою чергу, слугуватиме захисту прав та свобод людини.
Висновок
Здійснення політичної, правової та економічної реформ зумовили необхідність кардинальних змін пріоритетів у діяльності Мін'юсту, значного розширення його повноважень, покладення на нього нових функцій, що відповідно привело до суттєвих структурних перетворень і змін у центральному апараті.
Система органів юстиції включає: Міністерство юстиції України; Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції: районні, районні у містах управління юстиції; міські (міст обласного значення) управління юстиції.
Керівництво органами юстиції здійснює Міністерство юстиції України. До складу Міністерства юстиції України входять обласні, районні та міські управління юстиції; районні та міські відділи державної виконавчої служби, районні та міські відділи реєстрації актів цивільного стану.
Функції органів юстиції полягають у: а) діяльності зюридичної допомоги; 6) діяльності з виконання рішень (вироків),постанов судових органів.
Література
1. Конституція України.
2. Закон України “Про Вищу раду юстиції України”.
3. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.04р.
4. Закон України “ Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12.1993 р.
5. Розпорядження Президента України “Про положення про Міністерство юстиції України”.
6. Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред.проф. А.М.Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999.
7. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. Учебник для юридических вузов и факультетов. Издание 5-е, переработанное и дополненное/ Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Издательство «Зерцало», 2000.
8. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України».- Київ.- Юрінком Інтер.- 2004.- с. 318 – 330.
9. Мельнік М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Друге видання, виправлене і доповнене. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001.
10. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002.
11. Молдован В.В. Правоохоронні органи: опорні конспекти. – К., 1998.
12. Організація судових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є Марочкін, В.В.Афанасьєв, В.С.Бабкова та ін., За ред. І.Є Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. – Харків: Право, 2000.
13. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб./ В.С. Ковальський, В.Т.Білоус, С.Е.Демський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002.