Тема: Організаційно-правові форми малого бізнесу. Контракти
План
Вступ
Розділ 1. Організаційно-правові форми малого бізнесу
1.1 Фізична особа-підприємець
1.2 Малі підприємства, як основний інструмент підприємницької діяльності
Розділ 2. Поняття, види і умови дійсності контрактів
2.1 Співвідношення поняття правочину і договору
2.2 Види договорів (контрактів)
2.3 Зміст зовнішньоторговельного контракту
2.3.1 Обов'язкові умови зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу
2.3.2 Додаткові (можливі) умови зовнішньоторговельного контракту
2.4 Типові помилки при складанні зовнішньоторговельного контракту
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Слово "Бізнес" в повсякденному житті можна почути, так само часто, як "гроші, робота, сім'я". Так що ж насправді ховається під цимсловом?Одне з найпоширеніших визначень бізнесу говорить нам з вами, що "бізнес" - це будь-яка діяльність, направлена на отримання прибуткушляхом надання іншим необхідних товарів і послуг. Важливою частиноюструктури бізнесу, є "малийбізнес".
Підприємство малого бізнесу- це незалежно керована, не домінуюча в області своєї діяльностіфірма, що відповідає певним стандартам розмірів в плані кількостіпрацівників і річного об'єму надходжень. Існує і інше визначеннябільш адаптоване до українських умов: "малий бізнес" – цепідприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринковоїекономіки при певних встановлених законами, державнимиорганами або іншими представницькими організаціями критеріях.
Світовий досвід і практика переконують, що важливим елементом ринковоїекономіки є існування і взаємодія великих, середніх і малихпідприємств. При цьому мале підприємництво розглядається не тільки, як доповнення до великого виробництва, а як самостійна формафункціонування і розвитку сучасних продуктивних сил - гнучкажиттєздатна, ефективна, прогресивна.
Особливе значення малого бізнесу проступає в структурній перебудові економіки, прискоренні научно-технічного процесу, формуванні нового соціального шару.
Мале підприємництво – один з провідних секторів, якийвизначає темпи економічного зростання, стан зайнятості населення, структуру і якість валового національного продукту.
Спершу трохи статистики. В Україні розвиток малого підприємництва почавсяще в умовах соціалістичної економіки і свого найбільшого розмахудосяг в період ринкової трансформації. Так, за період з 1991 до 2001роки загальна кількість підприємств які можна віднести до сфери малогопідприємництва, виросла у декілька разів. У цьому секторі економікипрацює більше 12% загальної кількості працівників, він формує біля8% валового внутрішнього продукту країни.
У Євросоюзі більше половини загального обороту прибутку і доданій вартості дають якраз підприємства малого і середнього бізнесу, яких там налічується близько 20 мільйонів. У країнах блоку більше 70 % населення зайняті в невеликих компаніях малого бізнесу, з чисельністю персоналу, що не перевищує 250 чоловік. Найбільш популярний бізнес за кордоном на європейському континенті - у сфері торгівлі, харчової промисловості, будівництва, саме в них створюється максимальна кількість малих підприємств.
Успішна діяльність середнього і малого бізнесу гарантує стабільність розвитку економіки ЄС, її ефективність. Вона стимулює розвиток здорової конкуренції, буквально примушує крупні компанії покращувати своє виробництво, упроваджувати нові технології. Актуальність теми. Особливо актуальна проблема впровадження на ринок малих підприємств всвітлі останніх змін в економіці наший країни. В умовах виходу зекономічної кризи не можна не згадати про підтримку малого бізнесу.Поява великого числа фірм приведе до появи нових робочих місць, малим підприємством легше управляти в умовах нестабільного курсунаціональної валюти. Все це принесе реальні гроші до бюджету не тількицентру, але і регіонів, що важливо.Об'єктом дослідження даного звіту є суспільні відносини, які виникають в зв'язку з створенням малих підприємств, а також виконанням зобов’язань по укладеним контрактам.
Предметом роботи є чинне законодавство України, арбітражна практика по вирішенню спорів, які виникають між сторонами при здійсненні підприємницької діяльності.
Розділ 1. Організаційно правові форми малого бізнесу
1.1 Фізична особа-підприємець
Як правило, підприємець-початківець стоїть перед вибором організаційно-правової форми майбутньої діяльності - чи стати приватним підприємцем або створити юридичну особу, і якщо юридичну особу - то яку? Часто таке найважливіше рішення ухвалюється навмання, без серйозного вибору і без розуміння його наслідків.
Зрозуміло, що неможливо дати універсальну пораду з такого вибору - найбільш відповідний крок повинен зробити сам майбутній підприємець.
Для вибору організаційно-правової форми підприємництва треба мати уявлення про всі форми і вибрати оптимальний варіант.
Фізична особа - це, простіше кажучи, людина. А людина може бути громадянином України, іноземним громадянином і взагалі не мати громадянства жодної з країн (бути особою без громадянства).
Громадянин має право займатися підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи з моменту його державної реєстрації як приватного підприємця. До цього виду діяльності застосовуються правила, які регулюють діяльність комерційних організацій, якщо інше не витікає із закону, інших правових актів або сутності правовідносин.
Підприємницька діяльність громадян, яка здійснюється без створення юридичної особи, регулюється правилами і нормами Цивільного кодексу України. Фізичні особи, так само як і організації, мають право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, які не заборонені законом і здійснювати від свого імені будь-які операції, дозволені законом, а також використовувати найману працю.
Відмінні особливості підприємницької діяльності без створення юридичної особи від інших організаційно-правових форм власності:
· відносна проста і коротка процедура реєстрації;
· відсутність Статутного Капіталу;
· не потрібна юридична адреса (державна реєстрація ПП здійснюється по місцю постійного проживання);
· ПП не зобов'язані (але мають право) відкривати поточні рахунки в банках;
· спрощена форма обліку господарських операцій і звільнення від ряду податків, якими обкладаються юридичні особи
· спрощена система оподаткування.
Не дивлячись на зовнішню простоту організації і оформлення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, приватний підприємець є повноважним суб'єктом господарювання. Він має право укладати з іншими юридичними і фізичними особами договори цивільно-правового характеру, тобто виступати в якості не тільки виконавця, але і замовника робіт і послуг.
На відміну від фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю, відповідальність приватних підприємців по прийнятих зобов'язаннях наступає незалежно від обставин. Як і юридичні особи, вони звільняються від відповідальності тільки в тому випадку, якщо невиконання зобов'язань мало місце під впливом непереборної сили (форс-мажорних обставин), до яких не відносяться порушення зобов'язань іншими суб'єктами господарювання, недолік фінансових або матеріальних ресурсів.
В цьому сенсі засновники ЗАТ або ТОВ знаходяться в набагато сприятливіших умовах. Засновники несуть майнову відповідальність по зобов'язаннях товариства тільки в межах своїх внесків в статутній капітал, тоді як приватний підприємець відповідає по прийнятих зобов'язаннях всім своїм майном.
1.2 Малі підприємства, як основний інструмент підприємницької діяльності
Інструментом підприємницької діяльності є перш за все підприємство. З правової точки зору, під підприємством розуміється самостійний господарський суб'єкт з правами юридичної особи, який на основі використання закріпленого за ним майна проводить і реалізує продукцію, виконує роботи і надає послуги.
"Правова форма" на відміну від самого підприємства як самостійної, майново відособленої господарської одиниці - це комплекс правових норм, які визначають відносини учасників підприємства із навколишнім світом. В правовій практиці західних країн не існує самого поняття "підприємство". Закон там має справу тільки з "товариством" ("компанією"), тобто з об'єднанням осіб, пов'язаних одним з визнаних видів договору. Таким чином, не можна змішувати поняття підприємства з його правовою формою.
У світовій практиці використовуються різні організаційно-правові форми підприємств, які визначаються національним законодавством окремих країн. Закони додають їм статус юридичної особи, яка володіє відособленим майном і відповідає по своїх зобов'язаннях цим майном, має самостійний баланс, виступає в цивільному обороті, в суді, господарському і третейському судах від свого імені.
За чинним українським законодавством, на теперішній час існують наступні організаційно-правові форми підприємств:
- державне підприємство;
- приватне підприємство (індивідуальне);
- товариство, в т.ч.
з повною відповідальністю (повне товариство);
із змішаною відповідальністю (змішане товариство);
з обмеженою відповідальністю (обмежене товариство);
- акціонерне товариство, в т.ч.
- відкритого типу;
- закритого типу.
Тепер детальніше зупинимося на характеристиці організаційно-правових форм підприємствмалого бізнесу.
Індивідуальне підприємство - підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і суто його праці.
Сімейне підприємство – це підприємство, засноване на власності і праці членів однієї сім'ї, які проживають разом.
Приватне підприємство - підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили.