На даний час основним документом, що встановлює і регулює основні положення правового статусу депутатів є Конституція України прийнята 28 червня 1996 року. Вона визначила конституційний склад єдиного органу законодавчої влади передбачило право обрання і основні вимоги щодо діяльності депутатів, закріпила основні гарантії за народними обранцями під час здійснення ними повноважень.
Більш детально вищезазначені питання регулюються законами України “Про статус народного депутата України” від 17.11 92 з наступними змінами.
Певні норми щодо функціонування і здійснення діяльності депутата передбачені і іншими нормативними в тому числі підзаконними актами, що дає можливість досить чітко визначити механізм побудови і дії інституту представництва в Україні.
Слід наголосити на необхідності перегляду тих норм, які передбачають заборону народним депутатам працювати на державній службі, встановлюють неприпустимість делегування законодавчих функцій для того щоб уникнути та запобігти узурпації однієї влади іншою та створенні належних умов для виконання функцій направлених саме на забезпечення інтересів громадян, яких і представляють депутати тих чи інших рівнів. Тим паче, держава створює широке коло гарантій депутатської діяльності, надає впливові повноваження депутатам. Так, наприклад, народний депутат має право: брати участь у розгляді в органах державної влади будь-яких питань що зачіпають інтереси громадян і організацій, відвідувати будь-які державні органи і органи об’єднань громадян з питань своєї депутатської діяльності.
Депутат також має право на звернення до посадових осіб всіх державних органів та користується правом невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами державних органів та органів об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій з приводу своєї депутатської діяльності, що повинно бути гарантом належного виконання народними обранцями своїх обов’язків. Велику відповідальність накладає наприклад, і те що народний депутат представляє у Верховній Раді народ України. Це означає що він не залежить від своїх виборців, тобто має вільний мандат, що на відміну від імперативного мандату не передбачає ні наказів виборців депутатам, ні їх відкликання своїми виборцями. І це ще раз зобов’язує депутатів з особливою увагою враховувати у своїй діяльності інтереси виборців, підтримувати з ними тісні зв’язки, аби виправдати їх довір’я.
Останнім часом більшість фахівців, теоретиків, науковців, юристів звертали увагу на деякі особливості інституту депутатської недоторканості, що знайшло свій прояв при прийнятті відповідних рішень. Так, Законом від 13.01.98 була виключена норма, яка передбачала депутатську недоторканість депутатів місцевих рад.
Всеукраїнський референдум проведений 16 квітня 2000 року суттєво вплинув на подальше закріплення інститутів демократії в Україні, підтвердивши рішення народу щодо реалізації Конституції в частині рівності всіх перед законом і передбачивши в подальшому відміну ст.80 ч.3 Основного Закону, яка встановлювала, що народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягненні до кримінальної відповідальності, затриманні чи арештовані.
Подальше забезпечення і реалізація вищезазначених інститутів в процесі переходу до функціонування та створення громадянського суспільства буде залежати від діяльності депутатського корпусу в Україні.
1. Конституція України. –К., 1996.
2. Закон України "Про статус народного депутата України", від 17 листопада 1992 р., з наступними змінами та доповненнями.
3. Регламент Верховної Ради України.
4. Постанова Ценральної виборчої комісії №234 «Про роз’яснення щодо порядку видачі тимчасвого посвідчення народного депутата України»//Голос України. – від 28.04.1998 року
5. Березюк О. Вибори народних депутатів України: стан законодавства та шляхи його вдосконалення. Право України № 5-6 1995.с 28
6. Коментар Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996.
7. Конституційне право України. \ За ред. В. Ф. Погорілка. – К., “Наукова думка”. – 1999.
8. Конституційне право. \ Під ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996.
9. Кручок В. Депутатська недоторканність. Юридичний вісник України. № 45 від 11-17 листопада 1999 року.
10. Манчуленко Г., Филипчук В. Народный депутат Украины: конституционно-правовой статус // Віче. - № 1. – 1998. - С. 3-11
11. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. – К.: “Вентурі”, 1995. – 238 с.
12. Мікулін В.П. Особливості притягнення депутатів як обвинувачених. / Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення.Уряду України. Президинту, законодавчій, виконавчій владі. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників.—К., 1997, Т.VII, – С. 292.
13. Муравин А. Депутатская неприкосновенность и уголовно-процессуальный закон // Юридический вестник. – 1997. - № 1. - С. 102-104
14. Онопенко В. Депутатська недоторканність: за і проти. // Голос України, 1999. - № 47.
15. Основи конституційного права України . за ред В.В. Копейчікова. –К., “Юрінком” 1997.
16. Петровский В. Депутат и политика.// Народный депутат. –1992. -№ 1
17. Полешко А. Депутатська недоторканість: український і європейській досвід. // Право України № 4 1999.
18. Слива А.Я. Депутатский запрос (Пособие для слушателей народных университетов). – М.: “Знание”, 1988. – 68 с.
19. Сташків Б.І. Конституційне пpаво України. Hавчальний посібник. - Чеpнігів: РВВ, 1999. - 246 с.
20. Теплюк М., Ющик О. Законодательная инициатива и ее реализация в законодательном процессе. // Віче. – 1995. - № 7. - С. 13-18
21. Хавронюк М. Подвійні стандарти недоторканності. // Юридичний вісник України. – 1998. - 9 –15 липня.
22. Юридический энциклопедический словарь. – М.: “Советская энциклопедия”, 1997.
1 Сташків Б.І. Конституційне пpаво України. Hавчальний посібник. - Чеpнігів: РВВ, 1999. – 166-с.
1 Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. – К.: “Вентурі”, 1995. – 238 с.
1Конституційне право України. \ За ред. В. Ф. Погорілка. – К., “Наукова думка”. – 1999.
1 Постанова Ценральної виборчої комісії №234 «Про роз’яснення щодо порядку видачі тимчасвого посвідчення народного депутата України»//Голос України. – 1998 від 28.04.1998 року
1 Петровский В. Депутат и политика.// Народный депутат. – 1992. - № 1
1Конституційне право. \ Під ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996.
1 Конституційне право України. // За ред. В.Ф.Погорілко. – К.,Наукова думка,1999,с.-467
1Конституційне право. \ Під ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996.
1 п. 34 ст. 85, ст. 86 Конституції України, ст. 12 Закону "Про статус народного депутата України"
1 п. 1 ст. 4.2.1; п. 1 ст. 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України.
1 Слива А.Я. Депутатский запрос (Пособие для слушателей народных университетов). – М.: “Знание”, 1998.
1 ст. 26 Закону "Про статус народного депутата України".
1 Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. – К.: “Вентурі”, 1995. – 238 с.
1 ст. 25 Закону "Про статус народного депутата України".
1Коментар Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996.
1Конституційне право України. \ За ред. В. Ф. Погорілка. – К., “Наукова думка”. – 1999.
1Коментар Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996.
1Конституційне право. \ Під ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996.