Водночас, із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їх особових рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку, виправна колонія має право пред’явити до нього позов через суд.
Матеріальні збитки, заподіяні державі особами, позбавленими волі, під час відбування покарання, стягуються з їх заробітку за постановою начальника виправної колонії (ст.137 КВК України). Прокурор перевіряє матеріали, за якими винесена відповідна постанова, з’ясовує, чи правильно встановлено розмір збитків, обставини, за яких їх було завдано і ступінь вини засудженого в заподіянні збитків, наявність письмового пояснення винного, чи оголошена постанова засудженому під розпис. При виявленні порушень прокурор вирішує питання про скачування постанови та повернення на особовий рахунок засудженого незаконно відрахованих сум. Перевіряє, чи є такі особи, які не відшкодували збитки і звільнилися із виправних колоній, чи зверталася адміністрація установи до суду щодо стягнення з них збитків у встановленому законом порядку.
Закон вимагає (ст.ст.125,126 КВК України), щоб для засуджених, які не мають спеціальності, було організовано професійно-технічне навчання. Засудженим також організується підвищення виробничої кваліфікації шляхом бригадної форми навчання на виробництві. У директора підприємства витребувати необхідні дані та проаналізувати їх. Наявність наглядної інформації про виконання планових завдань, організація змагань, конкурсів.
Відповідно до ст.122 КВК України засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше), при цьому не менш як двадцять п’ять відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого. Під час перевірки слід з’ясувати чи дотримується адміністрацією колонії встановлені законодавством порядок.
Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу на тих осіб, до яких ці заходи застосовуються на основі об’єктивної оцінки поведінки засуджених, їхнього ставлення до праці та навчання. Перелік заходів заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, засуджених до обмеження волі, визначено у ст.ст.67,130 КВК України. Перевірка стану додержання законності при застосуванні заходів заохочення здійснюється шляхом вивчення матеріалів особових справ засуджених, наказів начальника установи, аналізу даних питань в установі.
Під час перевірки особливу увагу слід звернути на те, що згідно ч.2 ст.131 КВК України при заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення. Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.
Слід мати на увазі, що у порядку заохочення засудженим протягом року дозволено одержувати додатково одну посилку чи передачу і надання додаткового короткострокового чи тривалого побачення і однієї телефонної розмови.
До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.
Необхідно пам’ятати, що згідно ч.6 ст.131 КВК України із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.
Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовується усно або письмово, інші заохочення-тільки письмово.
При перевірці застосування заходів стягнення та заохочення слід звертати увагу на те, чи не перевищила посадова особа, яка їх застосувала, своїх повноважень. При цьому слід виходити з вимог ст.ст. 54, 70, 135 КВК України. В разі, якщо при застосуванні заходів стягнення або заохочення посадова особа адміністрації установи вийшла за межи своїх повноважень, має бути вжито заходів до скасування прийнятого нею рішення.
Прокурор також перевіряє своєчасність виявлення адміністрацією колонії осіб, схильних до порушень режиму і застосування до них заходів стягнення, передбачених чинним законодавством за вчиненні правопорушення.
Перевірка цих питань здійснюється як шляхом аналізу даних про правопорушення і осіб, які їх вчинили, по особових справах, так і шляхом обходу приміщень ДІЗО, приміщень камерного типу і одиночних камер, де перевіряється законність застосування заходів стягнення і порядку їх відбування.
З’ясовує, чи дотримуються вимоги ст.134 КВК України при накладенні стягнень щодо принципу поєднання суворості і справедливості їх застосування ступеню тяжкості і вини засуджених при вчиненні правопорушень, а також правильність оформлення документів. Слід пам'ятати, що переведення засуджених до дисциплінарних ізоляторів, ПКТ і в одиночні камери проводяться у разі безуспішного застосування до них інших заходів дисциплінарного впливу. Перевірити кількість, адекватність стягнень скоєному порушенню. У разі порушень адміністрацією порядку накладення стягнень негайно звільнити засудженого.
Крім вказаних джерел інформації щодо виявлення фактів порушень режиму є також журнал обліку порушень режиму, який знаходиться у чергового помічника начальника виправної колонії.
Слід мати на увазі, що накладене стягнення звертається до виконання негайно або не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернуте до виконання, то це стягнення не виконується. Крім цього, якщо за порушеннями проводилася перевірка, то стягнення накладається у такий же строк з дня її закінчення, але не пізніше як 6 місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до вимог ст.134 КВК України засуджені, які у порядку стягнення поміщені у ДІЗО, карцер, приміщення камерного типу, одиночні камери позбавляються права на одержання побачень, посилок, передач і бандеролей, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби у крамниці. Їм не дозволяється користуватися настільними іграми. Постільні речі видаються лише на час сну, верхній одяг - на час виходу із приміщення. Перевірити як додержуються ці вимоги-обмеження.
До осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір працівникам ВК, виявляють буйство або чинять інші насильницькі дії, з метою запобігання заподіяння ними шкоди оточенню або самим собі допускається застосування наручників, гамівної сорочки, гумового кийка, сльозоточивих речовин та інших спеціальних засобів, передбачених ст.14 Закону України "Про міліцію" та ст.106 КВК України.
За кожним фактом застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї складаються відповідні акти, відбираються пояснення (рапорти) від осіб, які їх застосували, та свідків. Відбирається пояснення від особи, до якої вказані засоби були застосовані. Матеріали приєднуються до особових справ засуджених, до яких застосовані засоби безпеки. При перевірці необхідно вивчити вказані матеріали та зробити висновок щодо законності і обґрунтованості їх застосування. При перевірці цього питання доцільно опитати засуджених. Які упродовж перевіряємого періоду звертались до медчастини з тілесними ушкодженнями з метою встановлення того, чи не отримані вони внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів. Про кожний випадок застосування зброї працівником установи виконання покарань в обов’язковому порядку повідомляється прокурор. Також слід з’ясувати, чи не використовувались засуджені для відпрацювання на них різноманітних заходів працівниками підрозділів швидкого реагування.
Факти застосування до засуджених заходів фізичного впливу необхідно перевіряти з урахуванням вимог ст.106 КВК України, "Європейської Конвенції про запобігання катувань чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню". Необхідно уважно розібратися з кожним зверненням, іншими сигналами щодо будь-яких проявів порушень співробітниками виправних колоній вимог названої Конвенції та гостро і принципово реагувати.
Прокурор під час перевірки повинен вивчити наявність в установі матеріалів про злочини, вчинені в місцях позбавлення волі, а також матеріали, за якими відмовлено в порушенні кримінальних справ. Ознайомитися з поданнями слідчого за конкретними справами і з результатами їх розгляду. Крім того, ознайомитися з матеріалами відомчих розслідувань, які проводилися у зв’язку із вчиненням засудженими злочинів, надзвичайними подіями тощо.
З метою встановлення фактів приховування злочинів від обліку необхідно ознайомитися із записами в журналі обліку злочинів і надзвичайних подій, який знаходиться в черговій частині, журналом обліку матеріалів про відмову у порушенні кримінальних справ оперативного відділу і журналом реєстрації тілесних ушкоджень, котрий ведеться медичною частиною. Вивчити матеріали перевірок і залежно від обставин вжити заходів реагування.
Крім того, витребувати супровідні матеріали про явки засуджених з повинною, вивчити їх, звернувши при цьому увагу на повноту та своєчасність направлення їх до правоохоронних органів для перевірки та надходження до установ відповідей про вжиті заходи.