— виконавчі комітети селищних і сільських рад уповноважені розглядати справи про порушення громадського порядку, правил торгівлі та інші аналогічні порушення;
— місцеві суди (судді) розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені до їх компетенції Кодексом. Судді одноособово розглядають справи про дрібне хуліганство, порушення правил адміністративного нагляду тощо;
— органи внутрішніх справ (ОВС), органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (їхні посадові особи) розглядають справи, віднесені до їх компетенції законодавством. Так, наприклад, ОВС (їхні посадові особи) розглядають справи про порушення громадського порядку, порушення правил паспортної системи, правил прикордонного режиму, правил перебування иУкраїні і транзитного проїзду через територію України іноземних громадян і осіб без громадянства, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху трат порту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину чи інших пально-мастильних матеріалів.
Отже, закон визначає систему органів, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення та визначає їхню підвідомчість.
11. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
Як уже зазначалося, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на певних стадіях. На думку Д. Бахрах, таких стадій чотири, а саме:
— адміністративне розслідування;
— розгляд справи;
— перегляд постанови;
— виконання постанови.
Адміністративне розслідування розпочинається порушенням справи про адміністративне правопорушення. Підставою для порушення справиє вчинення суб'єктом адміністративного правопорушення, яке фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення. Останній складає уповноважена посадова особа чи представник громадської організації, чи орган громадської самодіяльності (наприклад народний дружинник).
У протоколі мають бути вказані пенні дані: дата та місце його складання; дані про особу, яка склала протокол; дані про особу порушника;місце, час вчинення і суть правопорушення;нормативний акт, який передбачав відповідальність за це правопорушення; інші матеріали, необхідні для вирішення справи. Протокол підписує особа, яка його склала, порушник, а за наявності свідків і потерпілих — і ці особи.
Протокол направляється уповноваженому органу (посадовій особі), який розглядає справу про адміністративне правопорушення. Протокол не складається у випадках, коли згідно із законодавством адміністративний штраф накладається чи береться, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення. На штраф порушнику дають довідку (квитанцію) встановленого зразка.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається, як правило, за місцем його вчинення. Термін вирішення справи встановлюється законодавством. Справа розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Без «винної» особи справа може бути розглянута тільки у випадках, коли є дачі про своєчасне оповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від цієї особи не було клопотання про відкладення справи. Законодавство передбачає також випадки, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обов'язкова.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито. На цій стадії провадження орган (посадова особа) повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують чи збільшують провину; чи мав місце матеріальний збиток; чи є підстави для передачі матеріалів справи на розгляд громадських організацій, трудового колективу; інші обставини, які б мали значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) видає постанову у справі.
Постанову у справі оголошують одразу по закінченні розгляду справи особі, що притягнута до відповідальності. Копію цієї постанови протягом трьох днів видають чи надсилають особі, якій вона винесена. Таку саму копію одночасно вручають потерпілому на його прохання.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована особою, щодо якої вона була винесена, а також потерпілим. Постанова адміністративної комісії, виконкому сільської, селищної ради, державного органу виконавчої влади та посадових осіб може бути оскаржена в районний (міський) суд, рішення якого є кінцевим. Постанови інших органів (посадових осіб) про стягнення адміністративного штрафу оскаржуються у вищому органі чи вищою посадовою особою чи в районному (міському) суді, рішення якого є кінцевим.
Скарга подається протягом десяти днів від дня винесення постанови В адміністративній Справі. Поданняскарги вчасно зупиняє виконання постанови до її розгляду, за винятком постанови про застосування попередження і адміністративного арешту, а також у випадку стягнення штрафу, який береться на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення і рішення у скарзі можуть бути оскаржені прокурором.
При розгляді скарги чи протесту відповідний орган (посадова особа) перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: постанову залишити без змін, скаргу і протест — без задоволення; відмінити постанову і направити справу на новий розгляд; відмінити постанову і закрити справу; змінити міру стягнення, але щоб не було збільшення її.
Встановлено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше 15 днів від дня вручення постанови про його призначення.
Постанову про відшкодовуване вилучення предмета, про конфіскацію, про позбавлення спеціальних прав, про виправні роботи видає уповноважений на це орган у порядку, встановленому законодавством. Постанова про адміністративний арешт виконується органами внутрішніх справ.
Висновок
Отже, адміністративне право і законодавство включає норми як матеріального, так і процесуального права. Тому вживаються заходи, аби його систематизувати, особливо кодифікувати, що сприятиме удосконаленню практики застосування норм адміністративного.
При виконанні контрольної роботи ми ознайомилися з основами адміністративного права України, а саме:
- з поняттям державного управління та співвідношення його з
виконавчою владою;
- державною службою: поняттям, правовим статусом державних службовців; - поняттям, предметом і методом адміністративного права України;
- системою і джерелами адміністративного права; характеристикою
Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- адміністративними правовідносинами;
- адміністративним деліктним правом;
- поняттям адміністративної відповідальності; адміністративною
відповідальністю неповнолітніх;
- адміністративними стягненнями: поняттям та видами;
- основами адміністративного процесу ;
- органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення;
- провадженнями у справах про адміністративні правопорушення.
Адміністративне законодавство України:
— визначає принципи і встановлює загальні положення законодавства про адміністративні правопорушення;
— встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил: по стандартизації і якості продукції, випуску в обіг і зміст засобів вимірювань і користування ними; обліку і статистики; безпеки руху і користування засобами залізничного, повітряного, морського і трубопровідного транспорту; дорожнього руху; військового обліку; прикордонного режиму; паспортної системи; правил придбання, зберігання і використовування зброї, вибухових, радіоактивних речовин і інших об'єктів дозвільної системи; правив по охороні території України від занесення і розповсюдження карантинних і інших інфекційних хвороб; митних правил і правил по боротьбі з контрабандою; правил обігу валюти; правил перебування в Україні іноземних осіб і лип без громадянства.
Адміністративне законодавство України встановлює коло питань, по яких місцеві Ради народних депутатів, окрім селищних і сільських, можуть приймати в межах, визначуваних законодавчими актами, рішення, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність.
Державні органи, суспільні організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, направлені на попередження адміністративних правопорушень, виявлення і усунення причин і умов, сприяючих їх здійсненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, строгого дотримання законів.
Список джерел
1. 1. Колпаков В.К. Адміністративне право України. Підр. – К., Юрінком Інтер, 2000-752 с.
2. Административное право Украины: Учебник/Под ред. С.В. Кивалова Харьков, Одиссей, 2004-880 с.
3. Правоведение Учебник/Под ред. В.В. Копейчикова - К., Юрінком Інтер, 2000-752 с.
4. Державне управління в Україні: Навч. посіб.-К., 1999-630 с.
5. Офіційній вісник України-1999, №50, Ст.. 2434