Свобода заповідальних розпоряджень обмежується в інтересах неповнолітніх і непрацездатних дітей, непрацездатних дружини, батьків та утриманців померлого. Вони успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше 2/3 частки, яка б належала кожному з них при спадкуванні за законом.
Коли громадянин не залишив заповіту або заповіт виявився недійсним, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або громадянин розпорядився лише частиною свого майна, настає спадкування за законом.
При спадкуванні за законом майно померлого переходить до осіб, зазначених у законі.
Спадкоємці за законом поділяються на дві черги.
До складу спадкоємців першої черги входять такі особи: діти, дружина (чоловік), батьки, онуки та правнуки лише за умови, коли їх мати чи батько (відповідно дід або баба), які мали право на спадщину, померли ще до її відкриття.
До складу спадкоємців другої черги входять такі особи: брати та сестри померлого, дід і баба померлого.
Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або заповітом виникає право спадкування. Прийняття спадщини – це не обов’язок, а право спадкоємців.
Для прийняття спадщини спадкоємець повинен подати заяву до відкриття спадщини щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном.
Зазначені дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо спадкоємець не прийняв спадщини, його частина переходить до інших спадкоємців, які закликаються до спадкування. Якщо всі спадкоємці не прийняли спадщини або не закликаються до спадкування, майно за правом спадкування переходить у власність держави.
Спадкоємці несуть відповідальність за борги спадкодавця лише в межах дійсної вартості спадкового майна.
Особливості спадкування окремих видів майна регулюються у спеціальних нормативних актах. Законом України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року встановлено спеціальний порядок на підставі набуття спадкоємцями права на вступ до товариства.
Особливим об’єктом спадкового права є авторське право. Авторські права спадкоємців діють протягом 50 років після смерті автора, починаючи з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. Але для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, термін охорони закінчується через 50 років після того, як твір було обнародувано.
РОЗДІЛ V. ОСНОВИ СІМЕЙНОГО ПРАВА
Тема 1. Шлюб і сім’я.
Сімейне право – це галузь права, норми якої регулюють особисті і майнові відносини, що випливають з шлюбу і причетності до сім’ї.
Добровільний, рівноправний, укладений з виконанням умов і порядку, встановлених законодавством України, союз чоловіка та жінки, спрямований на створення сім’ї, називають шлюбом.
Шлюбно-сімейне законодавство передбачає укладення шлюбу в державних закладах запису актів громадського стану. Реєстрація шлюбу є офіційним підтвердженням часу виникнення взаємних прав та обов’язків подружжя.
Для укладення шлюбу треба надати заяву в органи РАГСу. Умовами укладення шлюбу є взаємна згода сторін, досягнення ними шлюбного віку (для чоловіків – 18 років, для жінок – 17 років).
Перешкоди до укладення шлюбу - це укладення шлюбу між особами, одна з яких перебуває у шлюбі з іншою; між родичами; між усиновителями та усиновленими; між особами, одна з яких визнана судом недієздатною.
Шлюбний контракт – це нормативно-правовий акт, що регулює майнові права та обов’язки подружжя, а також немайнові, моральні чи особисті зобов’язання. Шлюбний контракт укладається до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації.
Особисті права подружжя – це право обрання прізвища, право спільного вирішення питань життя сім’ї; право на вибір занять, професій, місця проживання.
Крім особистих, подружжя має майнові права та обов’язки. За сімейним законодавством розрізняють спільну і сумісну власність, а також роздільне майно подружжя.
Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тобто кожен з подружжя за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю тобто кожен з подружжя у рівній мірі має право володіти, користуватись і розпоряджатись цим майном.
Роздільне майно подружжя – це таке, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ними під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. До цієї категорії майна належать речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони й були придбані під час шлюбу за винятком коштовностей та предметів розкоші.
Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. Уразі відмови від такої підтримки той з подружжя, який потребує матеріальної допомоги (непрацездатний, вагітна дружина), має право на аліменти.
У більшості випадків шлюб припиняється внаслідок смерті, оголошення в судовому порядку померлими одного з подружжя чи через розлучення. Шлюб може бути розірваним шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або за спільною заявою; розлучення проводиться у судовому порядку. У ряді випадків розірвання шлюбу допускається в органах РАГСу (коли подружжя не має неповнолітніх дітей, один з подружжя вважається безвісно відсутнім, недієздатним внаслідок душевної хвороби, а також засудженим до позбавлення волі на строк не менше 3 років).
Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в РАГСі.
Взаємні права та обов’язки батьків і дітей базуються на походженні дітей, засвідченому в установленому законом порядку. Батьки та діти зобов’язані надавати один одному моральну та матеріальну допомогу.
До особистих прав та обов’язків по відношенню до дітей слід віднести: право і обов’язок присвоїти дитині прізвище, ім’я, по батькові; виховувати і утримувати дітей; визначати місце проживання дитини, забезпечувати інтереси дітей при розгляді справ про них.
До майнових прав і обов’язків батьків і дітей слід віднести право і обов’язок батьків по управлінню майном дітей поважати спільну та роздільну власність. До того ж, батьки і діти мають взаємні аліментні обов’язки.
За сімейним законодавством України передбачене усиновлення (прийняття за дочку). Це правова форма забезпечення дитини, яка втратила батьків або одного з них, батьківським, сімейним оточенням та піклуванням.
Опіку і піклування встановлюють відповідні відділи і управління державної адміністрації, виконавчі комітети щодо осіб:
а) які не досягли 18 років і позбулися батьківського піклування;
б) визнаних судом недієздатними внаслідок психічної хвороби або недоумства;
в) визначених судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами;
г) які потребують піклування за станом здоров’я.
Законодавство встановлює умови і порядок опіки і піклування, права і обов’язки сторін.
Опікуни і піклувальники можуть бути звільнені від своїх обов’язків на їх прохання або в разі неналежного виконання ними обов’язків і зловживання правами.
Тема 2. Акти громадського стану.
Народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміна прізвища, імені, по батькові підлягають державній реєстрації у відповідних органах. Заявник повинен бути ознайомлений із даними, внесеними до запису акта, який засвідчується печаткою і підписом керівника відповідного органу чи посадової особи, й отримати свідоцтво згідно із записом. Реєстрація акту здійснюється в присутності заявника, вся інформація є конфіденційною.
Обов’язково надаються документи, що підтверджують факти, які підлягають реєстрації і пред’являються паспорти чи паспортні документи.
Реєстрацію народження дитинипроводять за місцем проживання її батьків або одного з них за заявою. Якщо батьки не вступили в шлюб, то народження дитини можна зареєструвати за місцем проживання особи, яка визнає себе батьком дитини.
Якщо батьки чи один з них не досягли 18-річного віку, то народження дитини реєструється у звичайному порядку.
Народження реєструється при пред’явленні медичного свідоцтва про народження, паспорта або паспортних документів батьків.
Реєстрацію встановлення батьківства здійснюють органи РАГСу за місцем проживання одного з батьків або за місцем реєстрації народження дитини, чи за місцем постановляння рішення суду про встановлення батьківства.
Встановлення батьківства реєструється на підставі спільної заяви батьків або рішення суду.
До заяви батьків додається свідоцтво про народження дитини. Реєстрацію проводять в день надання заяви.
Реєстрація одруження.
Особи, які вирішили взяти шлюб, надають письмову заяву до органу РАГСу за місцем проживання однієї з них або їхніх батьків. Особи, які хочуть зареєструвати одруження, зобов’язані пред’явити паспорти.
Шлюб укладається по закінченні місячного терміну після надання заяви особами, які бажають одружитися.
Новий шлюб можна зареєструвати лише при наявності документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу.
Орган РАГСу зобов’язаний ознайомити обидві сторони з умовами й порядком реєстрації шлюбу; переконатися, що заявники взаємно обізнані зі станом здоров’я і сімейними справами, а також роз’яснити їм права й обов’язки як майбутнього подружжя та батьків і попередити про відповідальність за приховання перешкод до вступу в шлюб.
Реєстрацію розірвання шлюбу проводять за місцем проживання подружжя або одного з них.
Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду здійснюється за письмовою заявою. Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення у книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не дата постановляння рішення суду про припинення шлюбу.
РОЗДІЛ VI. ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПРАВА.
Тема 1. Загальні засади трудового права.