Ці випадки регулюють статті 231 і 232 КЗпП.
Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про нарушення свого права.
У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити.
КТС зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня надання заяви. Порядок розгляду трудового спору в КТС регулює ст..226 КЗпП.
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження.
У разі невиконання рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк працівникові КТС видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.
Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений строк (в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії) із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) суду.
У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Цей орган одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
При затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника органом, який розглядає трудовий спір, виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) регулює Закон України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року.
Ці спори вирішуються шляхом ведення переговорів, використовуючи спеціальні процедури та засоби. Якщо сторони не можуть дійти згоди, то вони складають протокол суперечностей, в якому відображають кінцеві варіанти пропозицій.
Для детального вивчення пропозицій сторони зі свого складу формують спеціальну комісію для вироблення практичних рекомендацій по суті спору. Водночас сторони ведуть консультації. Якщо згоди не було досягнуто, закон передбачає можливість звернутися до посередників. І, як крайній захід, для підтримання своїх вимог колектив має право на страйк, у порядку і формах, передбачених чинним законодавством.
Тема 5. Заробітна плата. Гарантії та компенсації. Поняття заробітної плати.
Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку виплачують працівникові за виконану ним роботу. Питання регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та її захисту визначається КЗпП, Законом України “Про оплату праці” та іншими актами.
Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може проводитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Норми праці встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Вони встановлюються на невизначений строк і діють до моменту їх перегляду у зв’язку зі зміною умов, на які вони були розраховані.
При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розглядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Порядок визначення встановлюється ст..90-92 КЗпП України.
Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення працівника повідомляють не пізніше як за два місяця до їх запровадження або зміни.
Законодавство регулює порядок оплати праці у випадку відхилення від нормальних умов праці, передбачених тарифами (праця в надурочний час, у святкові дні, у нічний час, при простої, при виготовленні продукції, що виявилась браком).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Заробітна плата виплачується напередодні у разі, коли день виплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем.
Виплата всіх сум, що належать працівникові при звільненні, проводиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст..116 КЗпП України, вони повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статті 127-129 КЗпП регулюють обмеження відрахувань із заробітної плати. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п’ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
Законодавство України передбачає гарантії для працівників, обраних на виборчі посади ( надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота, а, при її відсутності, інша рівноцінна); працівникам на час виконання державних або громадських обов’язків, при переїзді на роботу в іншу місцевість; для працівників – донорів та ін.
Компенсаційні виплати – це грошові виплати працівникові, що відшкодовують витрати в зв’язку з виконанням трудових обов’язків
Це компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість, при службових відрядженнях, за зношування інструментів, належних працівникам.
Тема 6. Трудова дисципліна. Матеріальна відповідальність працівників.
Трудову дисципліну характеризують: чесна і сумлінна праця, своєчасне і точне виконання розпоряджень власника (уповноваженого ним органу), підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, виконання технологічної дисципліни, додержання вимог з охорони праці, дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії, збереження і зміцнення власності.
Трудова дисципліна забезпечується створенням умов для нормальної високопродуктивної праці, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю, неухильно дотримуватись законодавства, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Трудовий розпорядок визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Це розпорядок на підприємстві, який затверджується трудовим колективом. Такі правила передбачають: початок і закінчення робочого дня, час відпочинку, основні обов’язки сторін, заохочення, відповідальність за порушення трудової дисципліни.
У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
Заохочення за успіхи в роботі затверджуються трудовим колективом в правилах внутрішнього трудового розпорядку (подяка, цінні подарунки, матеріальне стимулювання та ін.).
За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань.
За порушення дисципліни працівник може бути притягнутий до відповідальності. Так, на працівника може бути накладено одне з дисциплінарних стягнень:
1) догана;
2) звільнення.
Дисциплінарні стягнення можуть бути накладені:
а) органом, якому надано право прийняття на роботу;
б) вищестоящим органом для працівників, що несуть відповідальність за статутом.
Строк накладення дисциплінарного стягнення:
а) не пізніше одного місяця з дня розкриття проступку (не враховуючи часу тимчасової непрацездатності чи відпустки);
б) не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Порядок застосування стягнень:
1) письмове пояснення правопорушення;
2) за одне правопорушення тільки одне стягнення;
3) при обранні виду стягнення слід враховувати ступінь тяжкості і заподіяної шкоди, попередню роботу працівника;
4) стягнення оголошується наказом (розпорядженням) і повідомляється працівникові під розписку.
Якщо протягом року працівник зазнав нового стягнення, то він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. За сумлінну роботу з нього може бути знято стягнення і до закінчення одного року.
Дисциплінарне стягнення не може бути оскаржене у комісії по трудових спорах.
Матеріальна відповідальність полягає в обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду. Цей вид відповідальності регулюється нормами цивільного і трудового права.
Види матеріальної відповідальності:
а) обмежена ( у межах середньомісячного заробітку працівника);
б) повна ( у випадках, передбачених ст..134 КЗпП).
Як правило, матеріальна відповідальність має індивідуальний характер. Але існують випадки й колективної матеріальної відповідальності.
РОЗДІЛ VII. ОСНОВИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.
Тема 1. Загальні засади права соціального забезпечення.
Систему законодавства про соціальне забезпечення в Україні становлять Конституція, закони та деякі інші нормативно-правові акти.
Система соціального забезпечення та соціального страхування забезпечують право на гідний людині життєвий рівень.
Соціальне забезпечення – це система матеріального забезпечення та обслуговування громадян в випадках соціальної потреби (досягнення пенсійного віку, втрати працездатності, хвороби, втрати роботи).
Видами соціального забезпечення є державні пенсії та соціальні допомоги.