Юридичне (насамперед конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, охорона і захист відповідно до міжнародних стандартів.
7. Основою виборчої системи України є загальне, рівне, пряме, вільне виборче право, яке здійснюється особисто, таємно. Джерелами виборчого права в Україні є Конституція України, Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001р., Закон України «Про вибори народних депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів», Закон «Про вибори Президента України», Закон «Про вибори у Верховну Раду Автономної республіки Крим». Депутати в України обираються громадянами України на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
8. Закон України «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» від 03 липня 1991 року визначає референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.
9. Основні права людини в Україні:
- особисті (громадянські)
- політичні
- економічні
- культурні
- екологічні
10. Основні обов’язки людини в Україні:
- особисті (громадянські)
- політичні
- економічні
- культурні
- екологічні
Як бачимо із приведенного вище аналізу демократичних доктрин і форм, кожна з них має як переваги, так і недоліки. Реально існуюча демократія в індустріально розвинених країнах світу прагне поєднувати ідеї самоуправління і партисипітації (головним чиним на місцевому рівні, а частково і на виробництві) з представництвом в масштабі всієї держави. В цілому ж це пріорітетна репрезентативна плюралістична демократія, яка базується на ліберальних цінностях і яка враховує в більшій чи меншій степені деякі християнські і соціалістичні ідеї.
Своїми широченними можливостями і перспективами демократія немовби звільнила очікування, які вона не в силах задовільнити. А своїм духом поблажливості і сприйняття всіх поглядів вона відкрила простір у тому числі і для напрямків, які хочуть її знищити. Іншою вона бути не може, так як це – її природа, її перевага. Але цим вона може задовільнити лише деяких, але ніяк не всіх. У людей завжди залишається потреба продовжувати удосконалення до нескінченості примарного абсолютного ідеалу і ніякою політичною системою їх не задовільнити. Тому питання про те, може демократія змінитися на інші форми, має чітку відповідь: це траплялось і раніше, проходить зараз, і може відбутися в майбутньому.
Демократія завжди є “роздоріжжя”, так як вона це система свободи, система для якої нема нічого абсолютного. Демократія є пустий простір, в якому можуть розвинутися найрізноманітніші політичні прагнення. Незадоволення демократією, в принципі, можна трактувати, як втому людей від невизначенності, бажання вибрати конкретний шлях розвитку. Але важко дати однозначну відповідь на питання “а чи не повернемось ми в кінці шляху знову на теж саме місце, звідки починали?”. Найкращу відповідь на це запитання дав У.Черчіль, виступаючи в Британськім парламенті 11 листопада 1947р.: “демократія – сама погана форма правління, якщо не враховувати інші…”.
Стосовно України, то тут, як і в інших посттоталітарних, посткомуністичних державах, процес утвердження принципів демократії – з урахуванням національних традицій – тривалий і непростий. Те, що зроблено в грудні 1991р.- тільки початок.
Перелік використаної літератури:
1. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2003.
2. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні – проблеми теорії та практики/ За ред. Проф. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.
3. Лаврінович О. Проблема надійності виборів // Право України. – 2000. - №6.
4. Медведчук В. Конституційні основи становлення парламентаризму у незалежній Україні // Право України. – 2001. - №3.
5. Політологія. За редакцією О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. Київ: Академія, 1998.
6. Дашковська О.Р. Принцип поділу влади як гарантія політичної свободи людини та громадянина // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відпов. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України,1998. – Вип. 36.
7. Журавський В. Козацький конституціоналізм і його роль в еволюції вітчизняного парламентаризмі // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – №2 (25).
8. Унпелев А.Г. Политология: власть, демократия, личность. Учебное пособие. М., 1994.
9. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. - №30. – ст. 141
10. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні – проблеми теорії та практики/ За ред. Проф. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.
11. Політологічний енцеклопедичний словник. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Генеза, 1997.
12. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2003.
13. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. - №30. – ст. 141
14. Журавський В. Козацький конституціоналізм і його роль в еволюції вітчизняного парламентаризмі // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – №2 (25).
Перелік використаної літератури:
Дашковська О.Р. Принцип поділу влади як гарантія політичної свободи людини та громадянина // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відпов. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України,1998. – Вип. 36.
Журавський В. Козацький конституціоналізм і його роль в еволюції вітчизняного парламентаризмі // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – №2 (25).
Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2003.
Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні – проблеми теорії та практики/ За ред. Проф. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.
Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. - №30. – ст. 141
Лаврінович О. Проблема надійності виборів // Право України. – 2000. - №6.
Медведчук В. Конституційні основи становлення парламентаризму у незалежній Україні // Право України. – 2001. - №3.
Політологія. За редакцією О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. Київ: Академія, 1998.
Політологічний енцеклопедичний словник. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Генеза, 1997.
Унпелев А.Г. Политология: власть, демократия, личность. Учебное пособие. М., 1994.