Чинним законодавством, яким НБУ керується у сфері статистики ("Закон про статистику", Закон "Про банки ібанківську діяльність"), не передбачено надання зазначеними установами звітності Національному банку, що унеможливлює повний фінансовий огляд по Україні.
Щоб виправити таке становище, НБУ в проекті Закону України "Про Національний банк України", прийнятому Верховною Радою 22 жовтня 1997 р. в першому читанні, передбачив надання йому відповідної інформації монетарного характеру всіма фінансовими посередниками, створеними на території країни. Узаконення цього положення дало б змогу розробляти грошово-кредитну статистику в повному обсязі.
Не менш важливим із точки зору ме-ітодології та якості статистичної інформації (як для України, так і для інших країн світу, причому не лише з перехідною економікою) є питання достовірності даних.
Результати вивчення причин кризових явищ у фінансових системах країн Південно-Східної Азії, проведеного Міжнародним валютним фондом, дають підстави для висновку, що якість інформації має надзвичайне значення. Особливо ж, коли йдеться про якість інформації з питань зовнішнього боргу, передусім довгострокового, офіційних валютних резервів держави та стану банківської і фінансової систем.
Як тепер уже відомо, зазначена вище офіційна інформація країн Південно-Східної Азії неадекватно відображала фактичний стан справ. Причому проблема полягала навіть не в тому, що ця інформація не публікувалася, а в тому, що керівництво цих держав не мало достовірних даних щодо наявних проблем, аби вжити відповідних упе-реджувальних заходів.
Ще одна нагальна проблема стосується оволодіння методологіями відображення похідних фінансових інструментів — деривативів (форвардних, ф'ючерсних операцій, операцій своп), застосування яких останнім часом дедалі більше поширюється. Потреба опанування методологій обліку деривативів пов'язана з необхідністю правильного відображення фактичного стану офіційних валютних резервів держави і своєчасного прийняття заходів, спрямованих на їх розумне використання. Нині Міжнародний валютний фонд розробляє окремий розділ Керівництва з методології монетарної та банківської статистики, присвячений цьому питанню.
Незважаючи на те, що основи грошово-кредитної статистики в Україні ще 1996 року були визнані МВФ якприйнятні і такі, що підлягають публікуванню у щомісячному збірнику "Міжнародна фінансова статистика", перехід вітчизняних банків на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності вимагає вдосконалення системи накопичення, збору та обробки інформації в статистичних цілях, усунення дублюючих даних, запровадження єдиних алгоритмів узагальнення статистичних показників. Сьогодні Національний банк України і вся банківська система мають за мету доопрацювання нових форм фінансової та статистичної звітності з урахуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і статистики в банках та необхідності запровадження раціонального режиму збору інформації, удосконалення системи монетарних показників, створення методологій аналізу та виконання інших заходів, передбачених Програмою реформування державної статистики на період до 2002 року, затвердженої Кабінетом Міністрів України 27.06.1998 р.Своєчасне і правдиве донесення до користувачів необхідної інформації монетарного та банківського характеру, проведення роз'яснювальної роботи щодо інструментів грошово-кредитної і валютної політики — прямий обов'язок НБУ.
До особливо важливих проблем (із точки зору повноти статистичної інформації, причому не лише тієї, яка розробляється Національним банком України) належить збір та опрацювання даних щодо так званої "тіньової економіки", обсяги якої в нашій країні досить значні. Брак цієї інформації призводить до викривлення статистичних даних різного напряму, в тому числі й монетарних показників. Неофіційне використання нелегальним сектором економіки іноземної валюти (передусім долара США) в розрахунках спотворює інформацію про створений валовий внутрішній продукт та справжні обсяги платіжних засобів в економіці держави і, звичайно, не може не впливати на потоки капіталу на території України та його відплив за межі держави. Це створює суттєві труднощі при аналізі питання щодо забезпечення економіки платіжними засобами.
ПЕРСПЕКТИВИ
Одним із важливих факторів, які в найближчій перспективі могли б позитивно вплинути на міжнародний імідж України як країни з повноцінною системою статистики, було б приєднання нашої держави до Спеціального стандарту розповсюдження даних, схваленого у березні 1996 року Радою директорів МВФ. Це керівний документ стосовно надання економічних і фінансових даних країнами — членами МВФ, які мають доступ до міжнародних ринків капіталів або прагнуть його отримати.
Порівняно із Загальним Спеціальний стандарт розповсюдження даних ставить вищі вимоги щодо таких параметрів як охоплення, періодичність, своєчасність, якість та достовірність даних, забезпечення доступу громадськості до інформації. Звісно, мовиться про поширення не лише статистики двох макроекономічних систем даних, які розробляються НБУ, а й статистики державних фінансів, реального сектора економіки, розроблюваних і розповсюджуваних відповідно Мінфіном та Держкомстатом України. Саме тому це важливе питання має вирішуватися на загальнодержавному рівні. Певна кількість країн — членів МВФ уже приєдналася до Спеціального стандарту розповсюдження даних. Хотілося б, щоб і Україна не зволікала з цим.
Звичайно, приєднання нашої країни до Спеціального стандарту вимагає від статистичних органів держави значних зусиль: потрібно створити метадані, підвищити якість і надійність інформації, налагодити потоки збору і поширення даних, подбати про відповідне програмне і технічне забезпечення, удосконалення звітності. Нагадаємо, що перехід на міжнародні стандарти бухобліку і звітності у нас лише розпочався. Принаймні поки що це зробила лише банківська система країни. Тож шлях до Спеціального стандарту для України буде нелегким. Але пройти його необхідно.
Сподіватимемося, що Національний банк не порушить доброї традиції пер-шопрохідця і, як і передбачено, завершить у новому, 1999-му році підготовку метаданих із монетарної статистики і статистики платіжного балансу. Це дасть йому змогу бути готовим до передачі інформації в установленому порядку в разі приєднання України до Спеціального стандарту розповсюдження даних. Необхідні також відповідні зусилля із боку Мінфіну і Держкомстату України.
5. Інформаційне забезпечення АПК.
Певні надії на вихід із ситуації, в якій опинилося сільськогосподарське виробництво, дають нові підходи до формування і здійснення державної аграрної політики. Проте її реалізація залежатиме переважно від безпосередніх учасників економічної діяльності. За цих умов сільським товаровиробникам, підприємствам, котрі обслуговують їх діяльність, та управлінцям для прийняття обгрунтованих рішень відповідно до ситуації на ринку необхідна своєчасна, вичерпна, пов'язана з їх діяльністю інформація.
Проблема інформування стала настільки очевидною, що не викликає будь-яких сумнівів у виробника щодо її актуальності. Так, опитування 280 працівників селянських (фермерських) господарств Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей показали, що 90% респондентів поряд із дефіцитом матеріальних і фінансових ресурсів дедалі більше відчувають дефіцит інформації.
На сучасному етапі інформаційне обслуговування господарств здійснюється без деталізації знань і врахування ситуації, яка склалася у конкретних виробників на даний момент. В Україні існує достатня кількість інформаційних ресурсів, проте їх попит серед виробників перебуває на низькому рівні. Ринок товарів і послуг, включаючи інформаційний і консультаційний сервіс на селі, є нерозвиненим.
Із метою виправлення ситуації з 1995 р. створюється інформаційно-консультаційна та впроваджувальна служба сільського господарства (ІКВС), яка увійде складовою частиною до інформаційної системи України. На першому етапі формування служби проводяться роботи щодо організації інформаційно-консультаційних регіональних (обласних) центрів (ІКЦ) у Львівській, Тернопільській, Вінницькій, Житомирській та Полтавській областях. Однією з проблем цих робіт є виявлення видів даних, яких на сучасному етапі найбільше потребують виробники. Це дасть змогу розпочати роботи по створенню інформаційного фонду ІКВС.
Відсутність відповідних даних є істотним інформаційним недоліком, а тому стримує вивчення інших більш важливих для організації служби питань, пов'язаних з роботою консультантів.