Реферат з правознавства
Судові та інші правоохоронні органи як навчальна дисципліна, предмет та система. Основні поняття курсу Судові та правоохоронні органи”.
1. Предмет та система курсу “Судові та правоохоронні органи” і його співвідношення з іншими навчальними дисциплінами.
2. Поняття та ознаки правоохоронної діяльності Правоохоронні функції.
3. Поняття, ознаки та система правоохоронних органів України.
4. Законодавство, що регулюють засади організації та функціонування судових та інших правоохоронних органів.
1. На відміну від багатьох інших курсів юридичних дисциплін – кримінального, адміністративного, трудового, права тощо, основою яких є певна галузь права, курс “ Судові та правоохоронні органи” немає такої основи. Цей курс ґрунтується переважно на базі тих чи інших правових інститутів, як от інститути судоустрою, статусу суддів, оперативно-розшукової діяльності, а також положень тих чи інших галузей права, зокрема конституційного, адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального, трудового та права соціального забезпечення.
Отже, предмет курсу “Судові та інші правоохоронні органи” становлять правові інститути та норми вказаних галузей права.
Предмет даної дисципліни становить вивчення відомостей щодо нормативно-правової бази, основних принципів, організації, завдань, функцій, повноважень та основних напрямків діяльності державних органів, які здійснюють судову та іншу правоохоронну діяльність, а також недержавних організацій, покликаних сприяти реалізації правоохоронної функції держави.
Предмет цієї навчальної дисципліни має тенденцію до розширення. Це відбувається за рахунок як появи нових правоохоронних органів чи суттєвої реорганізації тих, що існували раніше, але не вважалися правоохоронними, так і розширення та більш детальної законодавчої регламентації окремих напрямків правоохоронної діяльності.
Специфіка предмета курсу “Судові та інші правоохоронні органи” проявляється у тому, що він є комплексним навчальним курсом, що поєднує, узагальнює та синтезує правові інститути та норми різних галузей права.
Власне тому навчальна дисципліна “ Судові та правоохоронні органи” вивчається поряд з іншими правовими дисциплінами і тісно з ними взаємопов’язана.
Базою, основою цього курсу є конституційне право України, яке визначає первинні засади організації та функціонування судів, прокуратури та інших правоохоронних органів, їх місце і роль у державному механізмі, їх взаємодію з органами виконавчої та законодавчої влади.
Конституційне право є основою для прийняття інших НПА, що детально регулюють систему, структуру, склад судових та правоохоронних органів, їх завдання, функції, повноваження.
Тісний взаємозв’язок прослідковується і з адміністративним правом України, оскільки на судові та правоохоронні органи покладається забезпечення законності та правопорядку в сфері управлінської діяльності, в тому числі охорони громадського порядку і державної безпеки.
Норми, що регулюють організацію та функціонування судових і правоохоронних органів є базовими для таких галузей права як кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, господарсько-процесуальне.
Матеріальне та соціальне забезпечення працівників судових та правоохоронних органів регулюється нормами права соціального забезпечення, питання кадрового забезпечення цих органів, дисциплінарної відповідальності працівників судових і правоохоронних органів врегульовані нормами трудового права.
Систему курсу “Судові та правоохоронні органи” складають такі розділи:
1. “Загальні положення”, де вивчаються питання предмета, методів, і системи цієї навчальної дисципліни, основних понять, якими оперує дана дисципліна, законодавство про судові та правоохоронні органи.
2. “Судова влада. Суд і правосуддя. Судоустрій України”, де розглядаються положення про місце, роль і зміст судової влади в Україні, правосуддя, судоустрою та статусу суддів.
3. Питання організації діяльності та правового статусу інших правоохоронних органів( зокрема прокуратури, органів МВС, СБУ, ДПА, органів з питань виконання покарань, військової служби правопорядку у ЗСУ та ін.)
4. Правовий та соціальний захист працівників судових та правоохоронних органів.
5. Складають норми, що регулюють окремі напрями правоохоронної діяльності.
6. Висвітлюються питання організації та функціонування окремих державних і недержавних органів, зокрема, Вищої ради юстиції, Міністерства юстиції України, органів державної виконавчої служби, а також адвокатури та нотаріату та деяких інших органів.
ІІ. Однією з провідних функцій держави є забезпечення охорони прав та законних інтересів громадян, фізичних та юридичних осіб від протиправних посягань, забезпечення принципу законності, а також охорони встановленого в державі правопорядку. Власне, кожне з цих завдань якраз і виконується за допомогою правоохоронної діяльності, що реалізується відповідними органами держави.
Поняття правоохоронної діяльності прийнято розрізняти у вузькому і широкому значеннях. Це саме стосується і поняття правоохоронний орган.
Отже, у широкому розумінні правоохоронна діяльність – це діяльність
всіх державних органів та недержавних організацій щодо забезпечення дотримання прав і свобод громадян, їх реалізації, забезпечення законності та правопорядку. У вузькому розумінні правоохоронна діяльність – це діяльність спеціально уповноважених органів (державних та недержавних) з метою охорони прав і свобод громадян, правопорядку та забезпечення законності, що реалізується в установленій законом формі та в межах повноважень, наданих цим органам.
Ознаки правоохоронної діяльності:
1. Правоохоронна діяльність носить владний характер, який полягає у реалізації від імені держави та на підставі наданих нею повноважень, відповідними органами та посадовими особами, їх приписи є обов’язковими для адресатів.
2. Правоохоронна діяльність реалізується не в будь-якому порядку, не будь-яким способом, а лише із застосуванням законних заходів впливу до правопорушників у встановленій формі.
3. Правоохоронна діяльність має правозастосовчий характер, не приймаються нові юридичні норми, а застосовуються вже чинні. Дії та результати дій суб’єктів правоохоронної діяльності спрямовані на інших суб’єктів права, створюючи, змінюючи або припиняючи їх права та обов’язки .
4. Реалізація правоохоронної діяльності покладається на спеціально уповноважені органи, які, для виконання правоохоронних функцій, держава наділяє коштами та матеріальними ресурсами.
ІІІ. Питання визначення поняття “правоохоронні органи” є дискусійним в юридичній літературі. Одні науковці вважають, що цим поняттям охоплюються всі державні органи хоча б у деякій мірі наділені правоохоронними функціями. Інші пропонують розглядати це питання у широкому( всі державні органи, які наділені певними повноваженнями в галузі контролю за додержанням законності і правопорядку) і вузькому (державні органи, які спеціально створені для забезпечення законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю, здійснюють таку діяльність у встановлених законом формах і яким надано повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу) розумінні.
До правоохоронних органів традиційно відносять органи прокуратури та міліції. Аналіз чинного законодавства показує, що у відповідних законах, де мова йде про статус відповідних органів прямо названі правоохоронними лише три, а саме СБУ( Закон України “Про Службу безпеки України”,ст.1), Управління державної охорони України (ст.11 ЗУ” Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб”) та Військова служба правопорядку( ст.1 ЗУ Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України).
Дещо інший підхід щодо визначення правоохоронних органів застосовано у Законі України “ Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” В ст.1 цього Закону прямо зазначено, що це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють право застосовні та правоохоронні функції.
Цей перелік суперечить нормам інших законів України( згадати яким саме), а також має деякі внутрішні суперечності.
Зрозуміло також, що органи державної виконавчої служби, судової експертизи, нотаріату, адвокатури, які підпорядковані Мін’юсту, як і саме Міністерство, не мають повноважень щодо виконання правоохоронних функцій. Проте з іншого боку, діяльність Міністерства юстиції І адвокатури безпосередньо пов’язана з діяльністю правоохоронних органів.
та юридичних осіб, законності та правопорядку шляхом застосування примусових з
2.Правоохоронні функції
Правоохоронні функції – це основні напрями впливу на будь-які випадки порушення прав та законних інтересів фізичних заходів в установленій законом формі.
Правоохоронні функції поділяють на :
- головні
- другорядні та допоміжні.
Головні безпосередньо пов’язані з боротьбою зі злочинністю. До них належать:
1. профілактична ( тобто попередження правопорушень, які тягнуть за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність);
2. захисна (захист життя, здоров’я, прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб);
3. охоронна (охорона громадської безпеки, громадського порядку, власності);
4. оперативно-розшукова;
5. розслідування злочинів;
6. судового розгляду справ;
7. розгляду справ про адміністративні правопорушення
8. виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства та прокурорів.