ІІІ. Висновки.
Завдання виховання в школі реалізується в процесі навчання і в спеціальній виховній роботі з учнями в позаурочний час у школі та за її межами.
Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об’єктивних чинників.
В праці можна спостерігати стійкі прояви людини.
Вміння працювати, любов і звичка достану зайнятості не можуть формуватися миттєво. Кожна епоха накладає свій відбиток на процес її становлення. Не робить виключення і ХХ століття – вік науково-технічної революції, комп’ютерної техніки, роботів, електронних і лазерних виробів, атомної енергії.
Праця дитини будь-якого віку зв’язана з розвитком її інтелекту.
Школяр, у якого розвинений розум ніколи не зможе бути по-справжньому працелюбною людиною: працелюбною - це значить завжди працівник, мислитель і шукач одночасно. Розвинуте мислення – важлива умова підготовки дитини до праці (розумової і практичної). Тільки через злиття думки і фізичної праці школярі можуть стати мислителями, пошуковцями, відкривачами.
Щоб навчити вихованців працювати, радіти самому процесу діяльності і результатами праці, з ним треба багато спілкуватись, постійно щось пояснювати, нагадувати. Запитувати.
Необхідно привчити дитину переборювати перешкоди навіть шляхом втоми. В житті проходиться часто втомлюватися, для того, щоб досягнути якого-небудь ефекту в роботі. Ми повинні привчати дитину економити свої сили, навчити не тільки працювати, а знаходити в собі ресурси, щоб пробути себе до праці, привчити до думки про те, що праця сама по собі буде давати насолоду досягнутої мети, ми повинні привчити її до вмілого, організованого підходу до переборювання перешкод та труднощів.
ІV. Використана література:
1. Н.П.Волкова “Педагогіка”. Посібник. Київ, 2001. Видавничий центр “Академія”.
2. П.Р. Птутов. “Политичехническое образование школьников”. Москва. “Педагогіка”, 1986.
3. За редакцією професора. Д.О.Сметаніна “Основи виробничої психології і педагогіки”. Київ,, “Вища школа”, 1982.
4. “О трудовом воспитании”. Хрестоматія Москва. “Просвещение”. 1983 р.
5. А.В. Луначарський. “О народном воспитании”. Москва, 1958.
6. Е.Л.Кононко. “Трудове виховання дітей в сім’ї”. Київ “радянська школа” 1988.
7. М.М.Фібула. Посібник. Києв. Видавничий центр “Академія” 2000.
8. Н.В.Савин “Педагогіка”. Москва “Просвещение” 1978.
9. “Народ скаже – як зав’яже”. Українські народні прислів’я, приказки, загадки. Київ, 1971. Видавництво дитячої літератури “Веселка”.
10. І.І.Гурин. “Де живе жар-птиця?”. Київ, “Веселка”, 1991.
V. Додатки.
“Діло майстра величає”
· Сталь гартується в огні, а людина – у труді.
· Без діла слабіє сила.
· Бджола мала, й та працює.
· Ранній пізньому не кланяється.
· Вовка ноги годують.
· Для нашого Метода не страшна робота.
· Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
· Без труба нема плода.
· Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
· Без труда не виловивши і рибки з пруда.
· Не розбивши краманки, не спечеш яєчні.
· Не побігаєш – не пообідаєш.
· Де руки й охота, там скора робота.
· Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
· Очам страшно, а руки зроблять.
· Не журись та за діло берись.
· Слова – полова, а праця – диво.
· Яка кроква, така й пата, яка праця, така й плата.
· Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.
· Гірко поробиш – солодко з’їси.
· Без роботи день роком стає.
· Без діла сидіти, то можна одубіти.
· На охочого робочого все найдеться діло.
· Взявся аз гупс, не кажи, що не дуж.
· Доки не впріти, доти не вміти.
· Хто дбає, той і має.
· Пороби до поту, той поїси в охоту.
· Без трудів не їстимеш пирогів.
· Лежачого хліба ніде нема.
· На чужий труб ласий не будь.
· Добре чужими руками жар загрібати.
· Чужим добром не збагатієш.
· Білі руки чужі труди люблять.
· Руки білі, а сумління чорне.
· Білоручки - дармоїди та недоучки.
· Без діла жить – тільки небо коптить.
· Вставай до сходу сонця, працюй до ночі, то їстимеш калачі.
· Ранні пташки росу п’ють, а пізні – слізки.
· Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
· Маленька праця краща за велике безділля.
· Праця чоловіка годує, а Ліно марнує.
· Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
· Коли не пиріг, то й не пирожися: коли не тямиш, то й не берися.
· На дерево дивись, як родись, а на людину, як робить.
· Роботящі руки гори вернуть.
· Вміння і труд все перетруть.
· За невміння деруть реміння.
· Що вміть, так того за поясом не носить.
· У вмілого руки не болять.
· В утлого і долото рибу ловить.
· Не вчи ученого їсти хліба печеного.
· Луччий приклад, ніж наука.
· Не святі горшки ліплять.
· Не навчишся плавати, поки в вуха води не набереш.
· Не вчи орла літати, а соловейка співати.
· Чужими ріками добре гада ловить.
· Не все одразу дається, а потроху та помалу, то зробиш користі чимало.
· Поганеньке ремство краще доброго злодійства.
· Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає.
· Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.
· Коли не коваль то і кліщів не погань.
· Добре ковадло не боїться молотка.
· Хто робить лемеші, той їсть книші.
· Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.
· Коли не тямиш, то й не берися.
· Що то бу за швець, коли б усім на один копит чоботи шив!
· Швець без чобіт, а тесля без воріт.
· З ткача не буде багача, а з швачки багачки.
· І шитеє, і поротеє знає.
· Як хочеш шить, то перш вузлика завжи.
· Без сокири не тесляр, без голки не кравець.
· Що маєш з’їсти, то з’їж завтра.
· Коваль клепле, доки тепле.
· Куй залізо, поки гаряче.
· Не нагріте залізо не зігнеш.
· Час на часу не стоїть.
· Час не віл, його не налигаєш!
· Не доженеш і конем, не запізниш одним днем.
· Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
· Краще нині горобець, як узавтра голубець.
· Відстань годиною – не здоженеш родиною.
· Тільки сир одкладений гарний, а одкладена робота ні.
· Не поговориш з головою, не бери руками.
· Аби руки і охота, буде зроблена робота.
· Без охоти нема роботи.
· Не почавши – не кінчиш.
· Не той молодець, що починає, а той, що кінчає.
· Коли став робить, то байдики не бить!
· Кінець діло хвалить.
· Зробив діло – гуляй сміло.
· Добре діло утіха, як ділові не поміха.
[1]Ушинський К.Д. Праця в її психологічному й виховному значення. Вибр. пед. твори: У 2-х т. – Т.І. – с. 106.
[2]Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т.23, с. 115.
[3]Ушинський К.Д. Праця в її психологічному і виховному значенні// Вибр. пед. твори: В 2-х т. – Т-1. – К.: Рад. Школа, 1983. – с. 107.
[4]Там же. – с.113.
[5]Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. — ст.159.