Екологічні наслідки військових дій 2 (стр. 6 из 7)

Величезна кількість біженців, що оселилися в Албанії, мала значні проблеми з водою. Недостатнє очищення стічних вод, а іноді і його повна відсутність у таборах біженців виявилися ще однією загрозою здоров’ю населення й екології.

Грунти та земельні ресурси

Екологічні наслідки бомбардувань НАТО по території Югославії завдали всьому Балканському регіону й прилеглим країнам непоправних економічних збитків на найближчі 15-20 років. Вважається, що вже найближчим часом постане необхідність ретельного контролю сільськогосподарських продуктів, вироблених не тільки в Югославії, але й у сусідніх країнах.

У результаті забруднення атмосфери і «кислотних дощів» тільки в Румунії (повіт Тіміш) завдано збитків зерновим і овочевим культурам, фруктовим садам на площі понад 30 тис. га.

На початку червня 1999 р. над територією Угорщини на Національний парк Хортобад несправний НАТОвський літак-заправник злив 43 т пального.

Для Македонії основною ідентифікованою загрозою є порушення грунтів таборами біженців. Внаслідок Косовської кризи Республіка Македонія на своїй території розмістила понад 250 тис. біженців з Косово, хоча за своїми можливостями спроможна була влаштувати лише 20 тис. Македонія під час кризи у Косово перевищила свої можливості майже у 12,5 раза. Біженці у країні становили понад 12,5% від населення держави, яке дорівнює близько 2 млн чоловік. Для прийому біженців у Македонії було споруджено табори: Блаце, Стенковец, Радуша, Бояне, Непроштено, Сенокос і Чегране, загальною площею 98,1 га. Існування таборів для біженців мали опосередкований вплив на довкілля країни.

Оскільки Албанія має дуже мало сільськогосподарських угідь, одним із основних чинників негативного впливу Косовського конфлікту було будівництво таборів біженців на орних землях. У результаті сотні гектарів грунту виведені зі сфери господарської діяльності. Значний приплив біженців завдав відчутних збитків територіям, що охороняються, у західній частині Албанії вздовж Адріатичного узбережжя. Контроль трансграничного забруднення практично не здійснювався, оскільки відсутні сучасні засоби виміру. Табори біженців завдали шкоди родючим грунтам, національним паркам, заповідним територіям.

Транскордонне забруднення

На відміну від аерозольної міграції токсинів, існує ще так звана інверсійна міграція. При масштабних і тривалих пожежах стовп гарячого повітря проникає в стратосферу. Затиснута між двома холодними шарами повітря парогазова суміш може тривалий час переміщуватися і заздалегідь передбачити, в якому місці земної кулі відбудеться її осідання на грунт, практично неможливо.

Ще один серйозний наслідок війни в Югославії – це зменшення вмісту озону в атмосфері на 8-10% порівняно з 1998 р. Кількісний аналіз даних супутника Earth Probe/TOMS показав, що з початку квітня 1999 р. над районом Косово з’явилося утворення, що умовно називають озоновою «міні-дірою». За супутниковими даними, у цьому районі у 1998 р. ніяких ознак такого утворення не було. Озонова діра, за спостереженнями спеціалістів, переміщується, в основному, на схід, але її переміщення в інших напрямках також допускається. Тому розглянуте екологічно небезпечне явище може загрожувати всім країнам Північної півкулі.

Наведені дані свідчать про те, що екологічною «жертвою» дій блоку НАТО стала не тільки Югославія, але і ряд суміжно-прилеглих країн. Географічне розташування цих країн визначило ступінь їхнього водного, повітряного і грунтового забруднення. Небезпечну, більшою чи меншою мірою, екологічну ситуацію, що створилася, можна пом’якшити лише при негайному проведенні санації та похованні зібраних токсикантів. Інакше наслідки війни матимуть тривалий згубний вплив як на людей, так і на навколишнє середовище.

На жаль, існуюча нині інформація, необхідна для проведення детального аналізу загроз та оцінок ризиків, на які наражається населення, що мешкає на забруднених територіях внаслідок бомбардувань Югославії, є неповною, суперечливою і, можливо, однобічною.

Проте, проведений аналіз щодо ведення військових дій та результатів їхнього впливу на екологію Югославії та сусідніх з нею держав дозволив зробити деякі висновки.

Нанесення бомбових ударів по екологічно небезпечних об’єктах Югославії державами НАТО супроводжувалося порушенням положень Концепції про вплив на навколишнє середовище 1977 р., а також цілої низки інших міжнародних конвенцій і міжнародних декларацій, які обмежують завдання збитків довкіллю внаслідок військових дій (Всесвітня хартія природи 1982 р., Стокгольмська декларація щодо охорони навколишнього середовища 1972 р., Конвенція про Всесвітній спадок 1972 р., Додатковий протокол І до Женевської конвенції 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних військових конфліктів).

Застосування будь-якого типу зброї (навіть тієї, що не має чітко вираженої «екологічної» спрямованості) може призвести до руйнації екології регіону, де відбувається конфлікт.

Цілеспрямоване бомбардування екологічно небезпечних об’єктів, у наслідок яких були знищені промислові зони Белграда, Нові-Сада, Крагуєваца, Ніша, Панчево, Чачака, Кралєво, Валєво, Приштіни, Вранє, Крушумлії, Косовсько-Митровіци, Крушеваца, Кули, Гнилане, Сремсько-Митровіци та інших міст, і зростаючі при цьому масштаби ураження довкілля призводить до того, що локальні воєнні дії переходять у фазу масштабної екологічної війни.

Екологічні катастрофи воєнного характеру мають негативні наслідки не тільки для країни, на яку напали, а також для країн, що не беруть участі у конфлікті, і нарешті, для самого агресора.

Очевидно, що нині гостро постала необхідність розробки окремого положення в Концепції екологічної безпеки України, яка є складовою національної безпеки. В ній необхідно визначити способи та форми взаємовідносин держав при розв’язанні конфліктних ситуацій, зокрема у випадку застосування зброї.

При цьому захист природного середовища існування, як військового об’єкта, має стати важливим завданням для Збройних сил України.

ВИСНОВОК

З найдавніших часів війни негативно впливали на навколишній світ і на нас самих. В міру розвитку людського суспільства і технічного прогресу війни ставали усе більш запеклими, і все більше впливали на природу. Спочатку втрати природи в силу малих можливостей людини були невеликі, але поступово вони стали спочатку помітними, а потім і катастрофічними.

В міру розвитку суспільства армії росли - від декількох озброєних кийками первісних мисливців до багатомільйонних армій XX століття, і найбільш здорові чоловіки гинули чи ставали каліками, а потомство давали чоловіки хворі, що не годились для війни. Супутниками війни є епідемії, що не є корисними для здоров'я кожної людини окремо і всього людства в цілому.

З усього вищесказаного можна виділити кілька поколінь воєн. Війни першого покоління, не дивлячись на примітивність використовуваних озброєнь, способів їхньої підготовки і ведення, уже були засобом здійснення політики панівних класів. Знищення людини людиною носило характер природної необхідності. Більше двох тисяч років людство існувало на ідеї Геракліта про те, що війна - творець, початок усіх речей, а Аристотель вважав війну нормальним засобом для придбання власності. Очевидно ці доводи і були покладені в основу того, що війни придбали регулярну стійку функцію народного життя, хоча важко погодитися з подібними доводами як щодо історичних часів, так і в наш час.

Форми і способи ведення воєн другого покоління були обумовлені результатом розвитку матеріального виробництва, появою пороху і гладкоствольної зброї.

Нарізна стрілецька зброя і нарізна артилерія, що володіють великою дальністю, скорострільністю і точністю привели до появи воєн третього покоління (до 1 світової війни включно).

Прийняття на озброєння автоматичної зброї, танків, бойових літаків, поява нових могутніх транспортних засобів і технічних засобів зв'язку вплинули на становлення і подальший розвиток воєн четвертого покоління, що не припиняються і зараз. Концепція воєн цього покоління, основою якої є дії сухопутних військ, вже існує майже 80 років.

Продовженням науково - технічної революції останніх 40 - 50 років у військовій справі стала ракетно-ядерна зброя, що є базою воєн п'ятого покоління, які за винятком атомного бомбардування двох міст Японії наприкінці Другої Світової війни в 1945 році, на щастя, ще не виникали.

Сучасний світ складний, багатогранний та суперечливий. В той же час він об’єктивно стає все більш взаємозалежним, все більш цілісним: інтенсивно проходить інтернаціоналізація діяльності, росте потяг до різностороннього співробітництва, розширюється інтерес до наукових і культурних цінностей різних країн і народів. Тепер зрозуміло, що безпека кожного народу невід’ємна від безпеки всього людства. Все це вимагає нового політичного мислення, конструктивних підходів до вирішення проблем міжнародного миру і безпеки, активного будівництва нових міжнародних відносин.

Наша планета, яка стала настільки неспокійною і вразливою у військовому відношенні, представляє собою єдине вогнище цивілізації, зокрема в найближчих окраїнах Всесвіту. Зберегти цю цивілізацію, забезпечити можливості її подальшого розвитку – важке, але невідкладне завдання, яке випало на долю нинішнього покоління. Воно не може залишити сучасну людину байдужою до подій, які відбуваються в світі, залучаючи у свій кругообіг все більше людей на всіх континентах Землі.

Збереження миру, зміцнення принципів рівноправного міжнародного співробітництва – основа успішного вирішення екологічної проблеми, яка тісно пов’язана з багатьма глобальними проблемами у розвитку людської цивілізації, і в першу чергу з проблемою війни і миру.