Суб’єкти кредитної угоди – кредитор та позичальник.
Форми кредитних позичок поділяються:
· За предметом угоди – на фінансову і товарну. Фінансова кредитна позичка характеризується тим, що носієм вартості є національна або іноземна валюта. Товарна кредитна позичка характеризується тим, що носієм вартості є товар.
· За суб’єктами кредитних відносин – на банківський, державний, комерційний та іноземний.Банківський – (Стельмащук. ДРЕ, ст. 187). Державний: бюджетний – надається комерційним банкам з Державного чи місцевих бюджетів, під державні або регіональні цільові програми розвитку с/г виробництва, затверджені Кабінетом Міністрів України або відповідним органом регіонального управління. Посередниками в розподілі виділених кредитних ресурсів виступають комерційні банки, які видають відповідні кошти позичальникам, виконавцям програм, через спеціальні кредитні рахунки; цільовий НБУ – надається НБУ комерційним банкам під державні програми розвитку сільськогосподарського виробництва, які затверджені ВРУ. Посередниками в розподілі виділених кредитних ресурсів виступають комерційні банки, які видають відповідні кошти позичальникам, виконавцям програм, через спеціальні кредитні рахунки. Комерційний – це форма кредитування, яка виступає як продаж товарів з відстрочкою платежу. Іноземний – надаються товаровиробникам АПК іноземними юридичними або фізичними особами під гарантії Уряду, під банківську гарантію та відповідно до зовнішньоекономічних договорів.
· Залежно від мети – задоволення потреб виробництва поточного або інвестиційного характеру.
· За терміном – короткострокові, терміном до 1,5 року та довгострокові, терміном 1,5 роки і більше.
· За предметом кредитної угоди – фінансовий або грошовий, товарний та компенсаційний. Фінансовий – надається позичальнику будь-яким банком, резидентом або нерезидентом, у будь-якій валюті, згідно чинного законодавства та нормативних актів. Товарний – надається будь яким кредитором у вигляді товарів, відповідно до укладеного кредитного договору. Компенсаційний – надається у будь-якій формі, яка відповідає чинному законодавству, а повертається в товарній формі на умовах, визначених кредитною угодою.
· За формою надання – спеціальний, по кредитній лінії, офердрафтний, вексельний кредит банку, змішані форми кредиту. Спеціальний – надається банку позичальником на придбання матеріально-технічних засобів, матеріалів і сировини, з зарахуванням коштів на спеціальний кредитний рахунок. Банк оплачує витрати позичальника за поданням останніх банку крім розрахункових документів, також комерційних, які підтверджують цільове використання кредитів. Кредитна лінія – кредит надається позичальнику у вигляді певних частин, кожна з яких має свої особливі умови використання. Якщо позичальник не виконує умови використання останньої виданої частини кредиту, то кредитор не надає слідуючи, або може припинити виконання договору і зажадати від позичальника повернення виданої частини. Офердрафтний – надається позичальнику частинами, які покривають тимчасову нестачу коштівна поточному рахунку позичальника, кредит надається при виконанні умов, передбачених для попередньої частини межах обумовленою кредитною угодою обсягу. Вексельний кредит банку – надається банком, шляхом продажі покупцю сільськогосподарської продукції переказного векселя, з можливістю послідуючого використання для закупівлі сировини і матеріалів товаровиробниками АПК. При настанні терміну сплати банк кредитор викуповує виданий вексель у останнього власника. Змішані форми кредиту – лізинг та факторинг: лізинг, як поєднання оренди з кредитом; факторинг, як поєднання кредитування з комісійними операціями.
Розмір плати за користування кредитними позичками визначається вартістю кредитних ресурсів, вартістю кредитного обслуговування та маржею, розмір якої не перевищує 3-5% від затрат банку на кредитне обслуговування.
3. Державна підтримка і регулювання виробництва продукції в сільському господарстві.
В умовах спаду виробництва, скорочення посівних площ, зменшення поголів'я худоби, зниження її продуктивності, диспаритету цін фінанси галузі знаходяться у складному стані. Аграрії потребують суттєвої державної підтримки, але вона явно недостатня.
Сьогодні державна підтримка аграрного виробництва в Україні малоефективна. Крім того, що бюджетні кошти виділяються в недостатніх об’ємах, вони поступають на місця неритмічно, несвоєчасно, неповністю. Асигнування для здійснення капітальних вкладень нерідко надаються без проведення конкурсів і використовуються без належної віддачі. Аналогічна ситуація складається і з фінансуванням державних операцій на ринку продовольства. Недостатньо підтримується організація ринкової інфраструктури АПК.
Для виходу з кризи і підйому сільського господарства України необхідно здійснити комплекс заходів економічного і адміністративного характеру, у тому числі першочергові:
проводити ринкові операції і цінові субсидії по обмеженню коливань цін (зі встановленням верхньої і нижньої меж, а також цін, що знаходяться між ними які б орієнтували виробника) шляхом товарних інтервенцій і прямих державних виплат;
здійснювати державне регулювання земельних відносин, ринку землі, ефективнішого використання сільськогосподарських угідь, їх екологічного збереження;
застосовувати прямі субсидії на капітальні вкладення, розвиток і підтримку аграрної науки, освоєння і впровадження нової техніки і технологій;
проводити курс аграрного протекціонізму в цілях збереження економічної (у тому числі продовольчої) безпеки, підтримки зовнішньоторговельного балансу з обмеженням імпорту і субсидуванням експорту, збереження і розвитку вітчизняного сільського господарства як найважливішої галузі економіки, що дозволяє функціонувати АПК;
використовувати пільгове кредитування і функціонування іпотечних банків;
відшкодовувати втрати від стихійних лих і інших несприятливих природно-кліматичних умов шляхом страхування майна, урожаю і тварин (в основному за рахунок централізованих фондів держави).
В цілях стабілізації продовольчого ринку, структури, які організують закупівельні і товарні інтервенції, визначає держава.
Закупівельні інтервенціїпроводяться для вилучення надмірної кількості продукції, стабілізації ринкової кон'юнктури, забезпечення умов конкуренції, підтримки прибутків сільськогосподарських товаровиробників за допомогою проведення державних закупівель і заставних операцій.
Товарні інтервенціїздійснюються у формі організованих розпродажів сільськогосподарської продукції і продовольства з державних фондів з метою стабілізації економічної кон'юнктури, ліквідації дефіциту і пониження рівня цін.
Пріоритетними завданнями в області державної політики, реально направленої на регулювання і підтримку аграрного виробництва, є:
вдосконалення міжгалузевих відносин на основі використання системи цільових і гарантованих цін;
захист вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку від експансії імпортерів;
організація закупівель і застави сільськогосподарської продукції, не реалізованої на вільному ринку;
поліпшення фінансово-кредитної системи, що включає використання програмно-цільового механізму фінансування ефективних проектів;
розширення поставок техніки і устаткування на основі лізингу при фінансовій підтримці федерального і місцевих бюджетів;
ухвалення законодавчих розв'язань по зміцненню єдиного економічного простору в Україні, особливо з питань здешевлення транспортування сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства з основних зон їхнього товарного виробництва в споживаючі регіони;
фінансове і організаційне сприяння розвитку інфраструктури ринку, у тому числі крупних гуртових продовольчих, а також місцевих ринків, товарних бірж, проведенню аукціонів, ярмарків і інших форм організованої гуртової і роздрібної торгівлі з виходом на них безпосередніх товаровиробників;