створення загального ринку продуктів сільського господарства і промислових засобів виробництва країн СНД.
Завданнями державного регулювання є:
стабілізація і розвиток агропромислового виробництва;
забезпечення продовольчої безпеки;
поліпшення продовольчого забезпечення населення;
підтримка економічного паритету між сільським господарством і іншими галузями;
зближення рівнів прибутку працівників аграрної сфери і промисловості;
захист вітчизняних товаровиробників.
Державне регулювання здійснюється подальшим напрямам:
формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства;
фінансування, кредитування, страхування, пільгове оподаткування;
захист інтересів вітчизняних товаровиробників при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
розвиток науки і здійснення наукової діяльності у сфері агропромислового виробництва;
розвиток соціальної сфери села. Передбачається застосування цінового механізму, що поєднує ринкові (договірні) ціни з регульованими гарантованими
Ринкові ціни, щоскладаються під впливом попиту і пропозиції, є основною формою економічних взаємин аграріїв з іншими суб'єктами ринку.
Гарантовані цінивизначають мінімально допустиму межу рівня цін на сільськогосподарську продукцію, виконують страхову функцію захисту. Використовуються із згоди товаровиробників для закупівлі їхньої продукції державою в межах об'ємів, визначуваних на федеральному і регіональному рівнях, а також як величина для розрахунку доплат до ринкових цін при реалізації будь-яким покупцям в масштабах встановлених квот.
Введений новий інструмент регулювання ринку — заставні операції з продукцією аграріїв, включаючи кредитування під заставу майбутнього урожаю. На цій основі формується ф'ючерсний ринок (ринки термінових контрактів). Для встановлення гарантованих цін і заставних ставок, розрахунку дотацій і компенсацій МСГУ щорічно визначає цільові ціни.
Цільова ціна — розрахункова величина, або нормативний індикатор. Вона забезпечує (з урахуванням нецінових державних форм підтримки):
паритетне співвідношення цін на промислову і сільськогосподарську продукцію в зонах масового товарного виробництва;
сплату податків і обов'язкових платежів, відсотків по кредитах (на рівні середніх діючих ставок);
отримання аграріями особистого прибутку не нижче середнього по народному господарству і прибутку, достатньому для ведення розширеного відтворювання.
Також АПК необхідна своя банківська система, яка бпрацювала лише на сферу сільськогосподарського виробництва і переробну промисловість. Йдеться про іпотечні банки, агропромислових фінансових групах, холдингах і ін. Проте найважливішим моментом ефективного функціонування вказаних організацій виступає забезпечення їхніх акцій реальними матеріальними активами і заставами. Для об'єднань з аграрним нахилом ними могли б бути: земля, виробничі споруди, продукція і ін.
Питання до теми “Фінансова політика в аграрній економіці в умовах ринкових відносин”
1. Що таке фінанси? Дайте коротку характеристику фінансам сільського господарства.
3. Які форми організації фінансів використовуються в сільському господарстві і які чинники на них впливають?
4. Чим викликана необхідність наявності у сільськогосподарських підприємств значних сум оборотних коштів?
5. Які особливості формування фінансових ресурсів в сільському господарстві?
6. Перерахуйте напрями використання фінансових ресурсів в АПК.
7. Обґрунтуйте необхідність власної банківської системи для АПК.
8. Яке призначення амортизаційних відрахувань?
9. Які наслідки лібералізації цін для сільського господарства?
10.
11. За якими напрямками здійснюється державне регулювання фінансової сфери в сільському господарстві?
12. В чому суть і значення заставних операцій?
13. В чому полягає значення фінансової підтримки розвитку інфраструктури аграрного ринку?
14. Що таке гарантована ціна, в чому її роль і значення?
15. Яка роль дотацій в сільському господарстві?