Нетрадиційна релігійність та Україна.
Нині в Україні набули поширення так звані нові культи або релігії "нового" віку. Ці новоутворення у духовному житті суспільства у 60-і роки виникли й поширилися у СІЛА, а згодом у Західній Європі. Дана нетрадиційна релігійність небезпідставно може розглядатись як симптоматичний прояв глибоких кризових процесів у масовій свідомості Заходу, як несподівані метаморфози, що їх переживає релігія в сучасному світі. Певним чином ці культи можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію, як продукти саме сучасного етапу розвитку суспільства, що породжені спільними причинами і мають спільні характерні ознаки й особливості.
Тому є потреба в роз'ясненні широкому загалу особливостей подібних культів, їхньої суті й проявів.
Дивні випадки, пов'язані з вірою в Бога, дедалі частіше почали з'являтися на сторінках преси, зокрема американської. Поліцейський з міста Арлінгтона зупиняє машину і вимагає у водія пред'явити документи, але той заявляє, що документів у нього нема, оскільки він з Церкви Армагедона, в якій не визнаються офіційні імена, а дату і місце свого народження вони вказати не можуть, бо вважають себе "вічними створіннями".
Театральний постановник з Нью-Йорка оголошує себе Христом і знаходить багато послідовників. Коли один з них помирає, псевдо-месія протягом трьох місяців молиться над трупом для його воскресіння.
Поліція примушує поховати небіжчика. На знак протесту "Христос" викидається з вікна хмарочоса.
Групи молоді чекають у безлюдних місцях приходу спасителя з космосу, інші практикують колективне бичування з метою вигнання диявола, треті вперто відмовляються від будь-якої медичної допомоги, навіть від носіння окулярів.
І все частіше такі факти почали втрачати характер винятковості, невинних дивацтв. Як з'ясувалося, за останні 20—30 років у СІЛА утворилось близько 1000 таких організацій, нерідко з найнесподіванішими і екстравагантнішими способами поведінки і діяльності. Певна подібність між ними дає змогу розглядати їх як конкретні форми єдиного руху, викликаного глибокими зрушеннями в світосприйманні населення країни.
У чому ж полягають характерні спільні риси нових культів, які дозволяють твердити про невідповідність їх традиційним релігійним течіям?
Однією з таких рис є ігнорування "респектабельних" церков, гучне викриття їх як прислужників "духовного Вавилона". Апеляція до окремих сюжетів та епізодів священних книг використовується скоріше як вихідний матеріал для побудови власних фантастичних доктрин, пройнятих нестримним самозвеличенням. Іншими словами, культи майже або зовсім не пов'язані з уже існуючими в країні релігійними течіями. Другою властивістю є специфічний соціальний склад. Раніше до "месій" і "пророків" головним чином тягнулися люди з найменш забезпечених і освічених верств, особливо літні. Останнім часом в культах більшість становлять юнаки і дівчата з білого середнього класу, причому, як правило, ті, що мають хорошу освіту.
Серед культів значне місце посідають "східні" групи та їхні різновиди, які нерідко користуються у своїх побудовах "східною" (буддійською, індуїстською) містикою.
Для цих релігійних утворень є характерним уявлення про лідера культу як про особливого, неповторного спасителя, небесного обранця. Так, лідер Церкви уніфікації Сан Мен Мун твердить, що він "розмовляв з учителями, включаючи Христа, і в мудрості перевершив їх".
Засновник "Сім'ї любові" сповістив своїх послідовників, що мав спіритичні контакти з Распутіним (1872-1916 рр.), Жанною д'Арк (бл. 1412-1431 рр.) і навіть ухитрився десь в небесах "переспати" з однією духовною істотою жіночого роду, яку він атестував як "богиню". Не відстають від них й інші самозвані "пророки".
Особливістю культів є також прагнення духовно і фізично ізолювати членів общини від зовнішнього світу, відвернути їх від колишніх цінностей і уподобань, паралізувати особисту свідомість, що досягається різноманітними засобами психічного впливу. Характерним для культів є й типовий спонукальний мотив у кар'єрі "месії", він вкрай тривіальний: це — гроші. Так, "Місцева церква" тільки за обов'язкові для новообернених платні курси щорічно одержує понад 400 тис. доларів. "Церква живого слова" володіє маєтком в 20 млн доларів. Стільки ж одержує "Рух Харе Крішна" від продажу своєї літератури. При цьому керівники культів не гребують навіть експлуатацією праці своїх послідовників, позбавляючи їх найнеобхіднішого.
Значне поширення нетрадиційної релігійності має вагомі об'єктивні причини. Становище загострюється також екологічними проблемами. У міжнародному житті є теж безліч проблем, що вимагають розв'язання. Проповіді лідерів культів зводяться в кінцевому підсумку до пророкування кінця світу. Кріш-наїти вважають сучасну епоху "залізним віком". Мун твердить, що космічна боротьба із Сатаною, яка передує наступу "доби завершення Нового Завіту", вже розпочалася. "Божі діти" призначили кінець світу на 1993 р. Сьогодні вчені і політики розмірковують про можливість загибелі людства. Ймовірно, саме тому найбільш екстравагантні й фантастичні заяви подібного роду знаходять відгук у багатьох американців.
Такі настрої передаються і молоді. Доречно зазначити, що "молодіжне" забарвлення культів також має власну причину зумовленості в об'єктивному становищі. Саме молодь передусім стикається з матеріальними труднощами. Ще не цілком сформоване світосприйняття юнаків і дівчат найбільш чутливо реагує на соціальну несправедливість. Вони безкомпромісні у відстоюванні своїх ідеалів і водночас найбільш беззахисні у разі краху. Нарешті, чимала частина молоді 60-х років пережила гостре розчарування у наслідках своєї діяльності, що сприяло становленню і розвиткові нетрадиційних культів.
"Пророки" і "месії" відкидають офіційну ідеологію і традиційні віровчення, постійно викривають хиби суспільства. Але всі їхні проповіді та викриття не виводять за межі суспільної проблематики, а є, по суті, способом пристосування до неї. "Месіанський" бізнес має масу переваг. Не є обов'язковими академічна підготовка або диплом. Немає необхідності в фінансових вкладах, а матеріальні вигоди переважають будь-яку реальність. Навряд чи якась інша робота, доступна смертному, є престижнішою. Навіть сумнівне минуле не може служити перешкодою.
Перейдемо до змістовної характеристики окремих культів, але перед цим дамо їхню класифікацію, зокрема для того, щоб обгрунтувати вибір конкретних релігійних течій як об'єкта критичного розгляду. Умовно дослідники релігій "нового віку" поділяють їх на три великі групи. До першої відносять культи, що проголошують себе варіантами християнства і пропонують унікальну "богоодкровенну" істину, рекламуючи власний шлях до спасіння людства. Серед них: "Сім'я любові" ("Діти Бога"), "Церква Армагедона", "Місцева церква", "Церква уніфікації" (Об'єднана церква). Другу значну групу становлять культи, що ведуть свій родовід зі Сходу. Найбільші серед них: "Рух Харе Крішна" (Міжнародне товариство свідомості Харе Крішни), "Дзен-буддизм", "Місія божественного світла", "Ананда Марга", Віра багаї та ін. Окрему групу репрезентують об'єднання, що займаються переважно "духовними" вправами, психотерапевтичними сеансами і процедурами, під які нерідко підводяться релігійні спекуляції. Тут відокремлюється Церква сайєнтології, Товариство трансцендентальної медитації, Синанон, Біле Братство.
Рекомендуємо розглянути конкретні культи на прикладі Церкви уніфікації, Сайєнтологічної церкви, Руху Харе Крішна та Віри багаї як найзначніших та найвпливовіших сект, що з'явилися й в Україні.
Церква уніфікації. Жодний релігійний культ у СІЛА не збуджує стільки пристрастей і дискусій, як Церква уніфікації. Послідовники цієї церкви (му-ніти — за ім'ям керівника Муна) постійно тиняються на аеродромах, вокзалах і вулицях, продаючи квіти, солодощі, морозиво або жебракуючи, щоб дістати матеріальні засоби для "об'єднання людства в єдину божественну сім'ю". Глава церкви Сан Мен Мун давно стоїть у ряду знаменитих фігур. Докладніше зупинимося на історії цієї особи.
Народився Мун на півночі Кореї 1920 р., одержав освіту в пресвітеріанській місії. Пізніше відвідував церкву п'ятидесятників. У Великодню неділю 1936 р., як твердить Мун, відбулася його зустріч з Ісусом Христом, який признався, що місія, яку він взяв на себе близько 2000 років тому, не вдалася, і Мун повинен її завершити. Наприкінці 40-х років Муна засуджено за зґвалтування. Під час Корейської війни його звільнено американськими військами. Він втік до Південної Кореї, де і заснував "Асоціацію святого духа для уніфікації світового християнства" (скорочено — Церква уніфікації). 1955 р. Мун потрапляє на лаву підсудних за те, що практикував в общині ритуальний секс; проти нього свідчило півтора десятка жінок. З однією із спокушених ним студенток для припинення скандалу він змушений був одружитися.
1973 р. Мун прибув у СІЛА, щоб поширити своє вчення, викладене у книзі "Божественний принцип". Мун вважає сім'ю творінням нечистої сили, оскільки Єва согрішила (в буквальному й побутовому розумінні) з сатаною, що прийняв було вигляд змія, і прирекла людський рід на довгі страждання. Христос (другий Адам), як і наші прародичі — Адам і Єва, народжений безгрішним, але не встиг виконати свою місію — вступити у шлюб з ідеальною земною жінкою і породити очищених від гріха "досконалих" дітей. Оскільки Мун також безгрішний, то разом зі своєю дружиною він складає справжню сім'ю. Тільки вступивши до неї, людина може врятуватися. А справжні батьки і родичі є представниками сатанинського, гріховного світу. І хоча Мун не бере прямої участі у створенні "досконалого" потомства, він визначає сумісність молодих людей один до одного в сексуальних стосунках і проводить масові шлюби, причому деякі молодята зустрічаються за кілька днів до весілля, а деякі спілкуються через перекладача. Свою книгу Мун афішує як "Завершений заповіт", що містить відкоригований план спасіння. Проте провідні американські теологи рішуче відкидають причетність вчення Муна до християнства та його витоків. Особливо енергійно його критикують іудаїсти, вказуючи на наявність відверто антисемітських висновків у його творі.