Даний принцип забезпечує наукове обгрунтування, приведення у певну систему всіх наявних на сьогодні форм і методів військово-патріотичного виховання і навчання відповідно до вікових та індивідуальних
особливостей військовослужбовців. Він націлює на необхідність прослідковування змін у мотиваційній, емоційно-вольовій та пізнавальній сферах юнака, на керування процесом розвитку кожного з компонентів особистості в залежності від й вікових та індивідуальних особливостей. Ігнорування цього принципу призводить до деформування, суттєвого зниження рівня розпитку особистості. У багатьох випадках вікові, індивідуальні потреби юнаків у розвитку себе як справжнього військовослужбовця не задовольняються в системі нинішніх взаємостосунків, форм і методів навчально-виховної роботі; у Збройних Силах України. Відтак зростає загальне невдоволення, дискомфорт, апатія юнаків до військової служби, громадських справ, знижується рівень усвідомлення ними їх суспільного значення.
Виховання військовослужбовців в колективі і через колектив.
Педагогіка виходить з того, що тільки в колективі можна виховати людину з високим рівнем свідомості, широким світоглядом і високою мораллю. Тільки в колективі розвивається моральна відповідальність індивіда за свою поведінку і поведінку всіх членів колективу. Дружний і цілеспрямований колектив забезпечує багатство і повноту життя всіх членів, забезпечує в цьому розкриття всіх задатків і здібностей особистості.
Основу колективу складає сумісна суспільне корисна діяльність. Військова діяльність носить, як ніяка інша, яскравий колективний характер. Принцип виховання в колективі і через колектив вимагає від командирів турботи про згуртування підлеглих. Показником зрілості колективу, його здатності успішно виконувати поставлені державою задачі, в тому числі і виховні, є його дисципліна. Тому зміцнення військової дисципліни і виховання у військовослужбовців дисциплінованості є в той же час і розвитком у них активної соціальної позиції.
Співвідношення вимогливості до військовослужбовців з повагою до їх гідності, з турботою про них.
Цей принцип підходу до людей сприяє створенню турботливого ставлення до людини, вимогливості до себе і до інших, довіри. Вимога - специфічний засіб спонукання людей до певних дій, вчинків, поведінки в цілому.
Основою для пред'явлення вимог до себе і до інших людей є норми, закоті моралі. Зміст вимог офіцера зумовлюється законами, воєнною присягою, військовими статутами і поширюється на всі сфери життєдіяльності військовослужбовців. Формами пред'явлення вимоги можуть бути: наказ, розпорядження, нагадування, схвалення, зауваження, осуд, порада, рекомендація та інші.
Опора на позитивне в особистості і у військовому колективі.
Велику помилку допускають у вихованні ті командири, які спрямовують свою увагу головним чином на слабкі сторони в поведінці підлеглих, постійно підкреслюють їх недоліки, нагадують про погані вчинки. В результаті цього виховання перетворюється в боротьбу з недоліками, з негативними явищами. Позитивні ж властивості не закріплюються. не розвиваються і не використовуються як опора для формування високих морально-бойових
якостей. Підкреслювання тільки негативного у поведінці воїна приводить до того, що окремі юнаки починають себе вважати такими, що не піддаються вихованню.
Принцип опори па позитивне вимагає використання, з мстою виховання не тільки того, що є хорошого в особистості, а й в житті колективу, в суспільстві.
Принцип єдності узгодженості і послідовності у вихованні.
Добитися узгодженості в роботі з підлеглими - значить пред`являти до них єдині вимоги, виховувати їх спільними зусиллями офіцерів, прапорщиків, сержантів. Погодженість у виховній роботі досягається шляхом її продуманого планування, колективної оцінки стану справ у підрозділах, безперечного виконання вимог військової присяги. військових статуті;).
Виховання передбачає послідовність в роботі. Суть її полягає перш за все в тому, щоб йти вперед, опираючись на все досягнуте раніше, творчо загачуючи його. Все, що досягнуто у вихованні конкретного воїнського колективу береться на озброєння, розвивається і примножується.
2.3. ОСОБЛИВОСТІ ВІЙСЬКОВОГО ВИХОВАННЯ
Сутність військового виховання полягає у формуванні в особистості таких морально-бойових якостей, які необхідні озброєній людині для захисту національних завоювань українського народу. Метою цього виховання є розвиток у юнаків таких якостей як вірність військовому обов'язку, присязі, та статутам, висока дисциплінованість, мужність, стійкість, відвага, вірність бойовим та національно-історичним традиціям і т.д.
Військове виховання здійснюється у ході всього навчальне -виховного процесу, в процесі бойової та гуманітарної підготовки військовослужбовців. Зміст такого виховання визначається Конституцією, законами України, воєнною присягою та військовими статутами.
Військова служба, діяльність воїнів самі по собі дуже складні і об'єктивно містять в собі виховні можливості. Так. в ході бойової підготовки, виконання навчально-бойових задач, особливо в полі, в повітрі, на морі, у військовослужбовців розвиваються якості, необхідні людині в сучасному бою. В бойовому навчанні накопичується досвід поведінки у складних і небезпечних ситуаціях. Цей процес проходить тим успішніше, чим у більшій мірі створюється напруженість, постійно змінюється обстановка, скорочуються нормативи на виконання тих чи інших дій тощо.
Бойова підготовка - не єдина сфера, в якій формуються морально-бойові якості. Бойові чергування, виконання обов'язків караульної і внутрішньої служби, військово-спортивні змагання, дії військовослужбовців при оголошенні різних ступенів бойової готовності, весь уклад військового життя сприяють вихованню й особистості, необхідних справжньому воїну, бойових якостей.
Різні види діяльності суттєво впливають на військове виховання юнаків у тому випадку, коли створені командирами необхідні для цього умови: попередньо моделюються ситуації з врахуванням індивідуального навантаження на кожну особистість, продумується допомога кожному і здійснюється систематичний контроль за діями підлеглих. Обов'язковим заключним моментом у процесі військового виховання повинна бути оцінка праці, діяльності військовослужбовця. Оцінка та визнання його заслуг, старань є сильним мотивом, який стимулює особистість до саморозвитку у себе якостей справжнього воїна.
На процеси військового виховання особистості суттєво впливає рівень її моральної, патріотичної вихованості. Високий ступінь військової вихованості характерний для дисциплінованих військовослужбовців. Дисциплінованість є необхідною умовою досягнення високого рівня знань і фізичної загартованості особового складу. Труднощі, без яких немислима навчально-бойова діяльність, успішно можуть бути подолані тільки тими військовослужбовцями, які внутрішньо, психологічно готові точно, бездоганно і в строк виконати всі накази і розпорядження командирів, не жаліють сил і часу для досягнення високої бойової майстерності.
Рівень військової вихованості визначається також ступенем воєнної спеціальної підготовки військовослужбовців та командирів всіх ланок, здатністю останніх вміло керувати військами, навчально-виховним процесом. Досягнення військовослужбовцями високого рівня воєнної і спеціальної підготовки настирливо вимагає від них великих вольових зусиль, високої організованості, самодисципліни. цілеспрямованості, вміння раціонально використовувати ;вій службовий час.
Успішно справитись з виконанням будь-якої задачі війська можуть лише тоді. коли в них безперервно підтримується високий рівень процесу військового виховання: висока організованість і порядок, коли особовий склад глибоко усвідомлює значення боєготовності кожного підрозділу і ЗСУ в цілому.
Важливою умовою підвищення рівня військового виховання є формування у військовослужбовців правильних уявлень про характер і особливості сучасного бою, максимальне наближення навчання до бойової дійсності. У цьому процесі недопустимим є як непомірне нагнітання небезпеки, так і навчання військовослужбовців з певним послабленням вимог. У першому випадку можна нанести психічну і фізичну травму особистості, в другому - знижується боєготовність кожного військовослужбовця і підрозділу в цілому, слабо формуються необхідні юнакам бойові якості.
Потрібно, щоб обстановка на заняттях була об’єктивно безпечною, а об'єктивно представлялась воїнам такою, що може викликати у них переживання, близькі до психічних станів людей в умовах реальної бойової обстановки. Тільки тоді буде успіх у формуванні морально-бойових якостей військовослужбовців, в основі яких лежить воля.
Таким чином, інтереси успішного військового виховання вимагають від командирів глибоких знань з психолого-педагогічних основ його організації, настирливого використання і вдосконалення всіх форм і методів роботи з людьми у навчально-бойовій діяльності.
Певної уваги заслуговують моральне і фізичне виховання військовослужбовців для успішного виконання ними своїх обов`язків.
2. 4. ХАРАКТЕРИСТИКА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ВОЇНІВ
Одним із завдань морального виховання військовослужбовців є роз'яснення їм морального боку військової покори. Необхідність покори витікає із специфіки військової праці, закономірностей ведення можливої збройної боротьби. Покірність в армії завжди була стержнем дисципліни і організованості і особливо зросла потреба в ній в умовах сучасного бою. Для формування цієї якості недостатньо лише розуміння необхідності покори, необхідно, щоб воїн виробив у себе внутрішню потребу підкорятися волі із рішенням командирів.