Нетактовність учителя є результатом багатьох причин, що пов'язані з його невмінням зрозуміти іншу людину, поставити себе на її місце, уявити її думки та почуття.
Найпоширенішими формами нетактовності є;
а) завдавання душевних ран людям шляхом підриву їхнього авторитету, створення атмосфери непорозуміння, відчуження і неприязні в межах формальної правильності;
б)застосування будь-яких засобів впливу на учня як наслідок безсилля вчителя, його невміння використати доцільніші, моральні методи;
в)формальний підхід до учня, нерозуміння мотивів його дій,
необґрунтована оцінка вчинків;
г)будь-які дії, що пов'язані з виявом неприязні до учня,
наслідком чого є неправильні вчинки дітей. Н. К. Крупська, говорячи
про нетактовність учителя щодо учнів, писала, що немає більшого
злочину, як підшивати діям дітей погані мотиви;
д)однобічність оцінки вчинку, небажання осмислити дії.
Розділ 2. Дослідження рівнів.
2.1. Педагогічна майстерність майбутнього вчителя.
Зараз багато говорять про педагогічну майстерність. І це закономірно.
Отже, педагогічна майстерність того ЧИ іншого вчителя ніби вичерпується його ідейністю, знаннями і методичною підготовкою. І це було б так, коли б знання й моральні норми механічно переливалися з голови вчителя в голови учнів. Але, як відомо, навчально-виховний процес — справа не тільки одного вчителя. Цей процес двосторонній. У ньому беруть участь і вчителі, і учні.
Педагогічна майстерність — це не тільки висока і всебічна загальна й методична освіченість учителя, а й уміння добитися, щоб колене його слово дійшло до учнів, було повністю ними сприйняте, пережите і засвоєне. А досягти цього, не володіючи педагогічним тактом, учитель не зможе, «хоч би як вивчав він теорію педагогіки» (К. Д. Ушинський). Коли говорити про педагогічний талант, про педагогічне мистецтво, то, мабуть, насамперед треба мати на увазі вміння підійти до дітей, уміння встановити з ними контакт. Не кожному це вдається.
Грубість і педагогічна майстерність — поняття несумісні. Звичайно, безтактний учитель може добре викласти програмний матеріал, але оволодіти думками і почуттями учнів він не зможе. Для цього потрібний педагогічний такт. Та й, крім того, майстер педагогічної справи повинен збагачувати пам'ять і досвід учнів відповідними знаннями, формувати в них необхідні моральні якості, має бути не тільки хорошим викладачем програмного матеріалу, а й добрим вихователем учнів. Це загальновідоме положення, але ми не завжди виходимо з нього в оцінці роботи вчителя.
Майстерністьвияв найвищої форми активності особистості вчителя упрофесійній діяльності, активності, що ґрунтується на гуманізмі і розкривається в доцільному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії у кожній конкретній ситуації навчання і виховання.
За рахунок яких внутрішніх резервів, якого опертя в особистості, яких її властивостей досягають успіхів у вихованні.
Для того щоб здійснювати рефлексивне керівництво розвитком учнів,
учитель має бути здатним керувати собою і через себе - всіма
компонентами педагогічної діяльності (мета, суб'єкт, об'єкт, засоби, результат) на підставі зворотного зв'язку: усвідомлення мети діяльності і результатів її досягнення; бачення внутрішньої картини світу дітей і того, як вони сприймають дії педагога.; вибір оптимальних засобів впливу і коригування педагогічної позиції на підставі аналізу результатів відповіднодо поставлених завдань, Спрямованість на дитину як прагнення співучасті у її розвитку дат змогу обрати мсту і спонукає до пошуку способів її реалізації -
педагогічних технологій і техніки, Усвідомлення мети й результату
організованого процесу розвитку зумовлює потребу у знаннях, і тоді сплав гуманістичної спрямованості та професійної компетентності стає міцною підвалиною для саморозвитку педагога, даючи можливість осмислювати суперечності між обраною програмоювиховання і реальним процесом її здійснення. Саме це є внутрішнім стимулом самовиховання вчителя, прагненням набути необхідних умінь, поглибити знання.
Втрата вчителем здатності регулювати педагогічний процес призводить до гальмування гармонійного розвитку його взаємодії з учнями, І тоді Уявляється орієнтація лиже на зовнішній контроль, а не на самоконтроль, що паралізує органічність у поведінці вчителя.
Отже, майстерність учителя можна розглядати як найвищий рівень
педагогічної діяльності (якщо ми характеризуємо якість результату), як
вияв творчої активності особистості педагога (характеризуємо
психологічний механізм успішної діяльності). Коли ж ми прагнемо
усвідомити витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи професійного самовдосконалення доцільно сформулювати визначення цієї педагогічної категорії так: педагогічна майстерність - це
комплекс властивостей особистості, що забезпечує
самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.
До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка. В цьому визначенні слід наголосити на таких особливостях:
1)педагогічна майстерність у структурі особистості — це система здатна до самоорганізації, системотвірним чинником є гуманістична спрямованість;
2) підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність (спрямованість і професійні знання становлять той кістяк високого професіоналізму в діяльності, який забезпечує цілісність системи, що само- організовується);
3)педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;
4)техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності.
Усі складники педагогічної майстерності взаємопов'язані, їм властивий саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників.
Отже, щоб учитель діяв творчо, самостійно виважуючи результати своєї діяльності і коригуючи засоби з орієнтацією на мсту, він повинен мата певне внутрішнє опертя, певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить професійний саморозвиток педагога, а через нього - і розвиток учня.
Гуманістична спрямованість — найголовніша характеристика
майстерності. Що становить спрямованість особистості? ідеали, інтереси,
ціннісні орієнтації. Гуманістична спрямованістьспрямованість наособистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних .цінностей, моральних норм поведінки і стосунків. Це вияв професійної ідеології вчителя, його ціннісного ставлення до педагогічної
дійсності, ЇЇ мети, змісту, засобів, суб'єктів, Слід ураховувати той факт, що діяльність вихователя зіткана з педагогічних драм, якщо драмою зажати
зіткнення думок, боротьбу за утвердження позиції. Причому, до вищим є рівень майстерності то чіткіше виявляються конфлікти, бо новизна систем, які пропонують талановиті вчителі, нерідко натрапляє на опір представників усталених поглядів.
Отже, педагогічна спрямованість особистості кожного вчителя
багатоаспектна її становлять ціннісні орієнтації; на себе – самоутвердження(щоб вбачали в мені кваліфікованого, вимогливого, справжнього вчителя); на
засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для вчителя - програма,
заходи, способи їх пред’явлення); на школяра (дитячий колектив в актуальних
умовах - адаптація); на мету педагогічної діяльності(на допомогу
школяреві в розвитку - гуманістична стратегія). Для педагога провідною є орієнтація на головну мету за гармонійної узгодженості всіх інших: гуманізації діяльності, гідного самоутвердження, доцільності засобів, врахування потреб вихованців. Лише за умови почуття відповідальності перед майбутнім, усвідомлення мети і великої любові до дітей починає формуватися професійна майстерність учителя
Гуманістична спрямованість є виявом здатності бачити великі завдання
у малих справах. Вона дає змогу оцінювати свою діяльність з погляду не
лише безпосередніх, а й опосередкованих результатів, тобто тих позитивних індивідуальних змін у життєдіяльності іструктурі особистості своїх вихованців, частковим організатором яких ти є сам як особа, відповідальна за якість організації виховного процесу.
Підвалиною педагогічної майстерності є професійна компетентність.
Знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни, яку він виглядає, а з іншого -до учнів, психологію яких мусить добре знати. Готуючись до
уроку, вчитель обмірковує його зміст, методику, враховує особливості сприймання учнів певного віку, класу, власні можливості. Отже, зміст
професійної компетентності — це знання предмета, методики його викладання, педагогіки і психології. Важливою особливістю професійних педагогічних
знань с їх комплексність, що потребує від учителя вміння синтезувати матеріал для успішного розв'язання педагогічних задач, аналізу педагогічних ситуацій; що зумовлюють необхідність осмислення психологічної сутності явищ, вибору засобів взаємодії. Розв'язання кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине ціле.
Знання педагога — не сума засвоєних дисциплін, а особистісно-забарвлена усвідомлена система, де є місце власним оцінкам, критичним поглядам. «Головне в житті, не саме знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд».
Генеральна здібність, цю об'єднує всі провідні, на нашу думку, найточніше визначена Н. Кузьміною. Це чутливість до людини, яка зростає, до особистості, яка формується. Спираючись на дослідження, можна виокремити такі шість провідних здібностей до педагогічної діяльності:
1) комунікативність -професійна здатність педагога, що
характеризується потребою успілкуванні, готовністю легко вступати в